Дослідження проблем сталого економічного розвитку вітчизняної молокопереробної галузі шляхом поширення сільгоспкооперації

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Дослідження проблем сталого економічного розвитку вітчизняної молокопереробної галузі передбачає вивчення історичного досвіду сучасного рівня розвитку агропромислового комплексу в розвинених індустріально-аграрних країнах, включаючи розвиток сільгоспкооперації в галузі. Актуальність зазначеної теми обумовлена як пошуком шляхів виходу зі складного становища, в якому зараз перебуває вітчизняна молокопереробна галузь, так і природним прагненням українських селян (діяльність яких зараз вимушено звужена до простого здавання молока за невиправдано низькими розцінками молокопереробним підприємствам) до фермерства і кооперування для отримання якомога більших доходів зі своїх господарств. Тому розвиток молокопереробної галузі в Україні в умовах ринкових трансформацій нагально потребує вирішення проблем збільшення ефективності її виробництва та реалізації продукції на основі детального дослідження методологічних засад як у сфері сільгоспкооперації загалом, так і в галузевому напрямку зокрема. Стосовно останнього дуже цікавим прикладом успішного розвитку сільгоспкооперації в молокопереробній галузі в європейських країнах (а почасти і в Україні) в історико-економічному ракурсі розглядуваної проблеми є контрольні союзи молочарських господарств.

Контрольні союзи молочарських господарств почали формувати в 70-х рр. XIX ст. у Данії, згодом - у Швеції [4-6]. Вони набули поширення й в інших країнах (у Данії їх кількість зросла із 2 (1875) до 390 (1904); у Швеції - із 1 (1898) до 273 (1904); у Норвегії - із 1 (1898) до 160 (1904); у Німеччині - із 1 (1897) до 63 (1904); у Фінляндії - із 1 (1899) до 20 (1904) [9; с. 3]). Значного поширення контрольні союзи молочарських господарств на межі ХІХ-ХХ ст. набули в окремих регіонах Російської імперії, Польщі [2, с. 811; 3, с. 1-4; 8, с. 592-593, 601-602; с. 1-11; 10, с. 1-7]. Г.М. Голуб у своєму дослідженні [7] зазначав, що в західноукраїнських землях, які входили тоді до складу Австро-Угорщини, молокопереробна кооперація була дуже поширена.

За формою організації контрольні союзи являли собою кооперативи [4, с. 75; 6, с. 17] і були різновидом суспільної взаємодопомоги селянам. У кінці XIX - на початку XX ст. питання організації контрольних союзів вивчали такі економісти-аграрії, як К. А. Вернер (Росія), М. М. Кажанов (Росія, Україна; перший директор Українського НДІ Економіки й організації сільського господарства в м. Харкові - з 1928 по 1929 рр.), Г. Буєр, К. Вульф (Данія), Н. Ханссон (Швеція), Т. Брінкман, К. Гессель (Німеччина), X. Ротшильд (Франція) [1-3; 8-10] таін.

Як зазначав М.М. Кажанов, поширення контрольних союзів молочарських господарств на межі ХІХ-ХХ ст. було обумовлено загостренням конкуренції на світових ринках. Із розширенням ринку молочної продукції дрібні фермери висловили бажання просувати свою продукцію на ширший ринок. Так почалося формування кооперації зі збуту продукції. У той же час розширення ринку висунуло до виробників молочної продукції певні вимоги як щодо її асортименту, так і стосовно якості (оскільки згідно з умовами світових ринків молочна продукція, зокрема вершкове масло, повинна бути найвищого ґатунку, що не могли гарантувати дрібні виробники). Усі вищеперелічені факти обумовили потребу в організації виробничої кооперації. Необхідність же залучення позикових коштів на пільгових умовах сприяла формуванню кредитної кооперації, яка залучала до сільского господарства сторонні капітали. Постійна ж потреба в оборотних коштах, їх регулярне подорожчання виявили залежність господарників від торговців. Так була сформована споживча кооперація [4, с. 75; 9, с. 11-12].

Головним завданням контрольних союзів Н. Ханссон і К. Вульф називають створення умов для ефективного ведення молокопереробної справи [3, с. 13, 14-15, 16], для чого необхідно здійснювати об'єктивний, неупереджений контроль. Контролювати якість продукції повинен спеціаліст зі спеціальною підготовкою і певним кваліфікаційним рівнем - контроль-асистент. До основних обов'язків контроль-асистента як особи, спеціально запрошеної (найнятої товариством за платню), а також неупередженої можна віднести: точне визначення кормових раціонів для худоби; збирання проб окремих удоїв кожної корови з обов'язковим періодичним зважуванням молока; визначення жирності молока за певними науковими методиками за допомогою спеціального обладнання; ретельне й сумлінне здійснення обліку із занесенням результатів до спеціальних книг й рахункових формулярів контрольного товариства [5, с. 24; 9, с. 18-21].

Усю організацію і діяльність контрольних союзів здійснювали на основі статутів, типових для різних країн.

Як зазначали дослідники датських і шведських контрольних союзів Г. Буєр і Н. Ханссон, а разом з ними і вітчизняний дослідник М. М. Кажанов, для виявлення реальної продуктивності молочної худоби дані союзи здійснювали ретельний облік таких факторів, як: 1) кількість молока; 2) його жирність; 3) споживання худобою кормів і кормовий раціон [8, с. 591; 9, с. 7, 14; 10, с. 6]. Зокрема, на думку М.М. Кажанова, «практика роботи контрольних союзів за різних обставин - залежно від економічних умов, умов ринку - висуває як головний якийсь один фактор, залишаючи інші в тіні, і тільки в регіонах із розвиненим кооперативним маслоробством всі три фактори рівноцінні. Це вказує на безпосередній зв'язок контрольних союзів із напрямком тваринництва того чи іншого рагіону, напрямком, що залежить від загальних економічних умов» [9, с. 9].

«Однак, - як писав далі М.М. Кажанов, - питання про те, які моменти визначають продуктивність молочної корови, не можна вважати ще строго встановленим й саме визначення легко виконуваним» [Там само, с. 14]. Тому вказані чинники досліджували в їх органічному функціональному взаємозв'язку. Кількість одержаного молока вимірювали з урахуванням його жирності (в практику дослідження продуктивності молочних корів було запроваджено термін «жиро- визначення» [8, с. 591]). Водночас абсолютна кількість молока і його кінцева жирність (масловиробництво) як вихід готової продукції зіставляли зі спожитим кормом з урахуванням його раціону як ресурсовитратами. Так вимірювали своєрідну ресурсовіддачу в молочарській галузі даного виду кооперування, оскільки, як писав М. М. Кажанов: «не завжди корову, котра доставляє більший вихід масла, можна відмітити як високопродуктивну; вона, дивлячись по продуктивності, може потребувати відповідно більшої затрати корму, ніж така корова, котра дає масла, хоча й менше, але й значно менше потребує й корму» [9, с. 15-16]. Тому з метою зведення до єдиного стандарту різноманітних кормових складників доводилося встановлювати співвідношення їх цінності в єдиному кормовому раціоні. «В результаті цієї роботи була встановлена так звана кормова одиниця, з котрою порівнюються усі окремі кормові засоби. Під кормовою одиницею, як прийнята вона датськими контрольними союзами, розуміють відому кількість того чи іншого корму, котра може замінити в кормовому раціоні фунт зернового або взагалі сильного корму» [Гам само, с. 26-27]. Саме датські контрольні союзи першими розробили таблицю кормових одиниць та правила її застосування [Там само, с. 35-39].

Ретельно дослідивши досвід датських контрольних союзів у підвищенні продуктивності виходу готової молочної продукції шляхом вдалого і грамотного застосування вищерозглянутих факторів виробництва у молочарстві, М.М. Кажанов рекомендував у процесі виведення племінної худоби перш за все звертати увагу не на зовнішні ознаки та створення певного екстер'єру, форм, племінних якостей тощо, а на підвищення продуктивності, оскільки реалізація продуктів тваринництва дає завжди більший дохід порівняно з продажем племінних тварин [Там само, с. 14].

На основі праць дослідників діяльності датських і шведських контрольних союзів молочнотоварних господарств Г. Буєра та Н. Ханссона [Гам само, с. 1; 10] М.М. Кажанов вважав ці союзи кооперативами, об'єднаними виробництвом певних видів молочарської продукції на науково обґрунтованій агрономічній, технологічній й економічній основі з метою досягнення найвищих показників якості цієї продукції і в яких саме виробництво орієнтоване не на підвищення цін, а на його вдосконалення, починаючи з первісної стадії [9, с. 5].

Крім таких високорозвинених країн, як Данія, Швеція і Фінляндія, М.М. Кажанов аналізував формування та діяльність контрольних союзів у Російській імперії [8, с. 601-602; 9, с. 8-9]. Дослідник зауважував, що подібні союзи могли формувати лише великі господарства капіталістичного типу. А в Російській імперії переважали консервативні поміщицькі господарства, які не мали бажання об'єднуватися в такі союзи (за винятком західносибірських губерній, де із прокладенням залізничних шляхів кількість маслобоєнь значно зросла (4 у 1895 р. і більше ніж 330 у 1900 р.) [2, с. 811]. Спроби ж організувати контрольні союзи з дрібних господарств, як правило, були марні через відсутність достатньої кількості кваліфікованих спеціалістів (контроль-асистентів).

М.М. Кажанов у своїх дослідженнях поєднував агротехнічні, зоотехнічні, економічні наукові проблеми, приділяючи основну увагу організаційному аспекту, зокрема досягненню позитивного економічного результату - отримання максимального прибутку. І тому науковець постійно доводив, що технічно-науковий прогрес (зокрема і в молочнопереробному виробництві) неможливий без ґрунтовного вивчення та ефективного застосування на практиці об'єктивних економічних законів, форм і методів керування та організації економіки. Зокрема, у дев'ятому розділі праці «Контрольні союзи молочних господарств, їх організація та функціонування» М.М. Кажанов розглядає на конкретних прикладах питання щодо вартості здійснення контролю в розглядуваних кооперативах, пов'язані зі зміною застосовуваних засобів виробництва, що безпосередньо змінюють і технологію виробництва молочарської продукції [9, с. 56-57].

На основі досліджень М.М. Кажанова можна зробити такі висновки щодо діяльності контрольних союзів молокопереробних господарств:

1) контрольні союзи - своєрідний різновид продуктивної кооперації, покликані раціонально організовувати молокопереробне виробництво;

2) дані союзи відіграють важливу роль у розвитку різних форм кооперування в галузі: кредитної, споживчої, збутової, переробної;

3) у разі відсутності сприятливих умов для становлення і розвитку контрольних союзів можливі їх тимчасові перехідні форми [Там само, с. 13].

Сучасний стан вітчизняного молокопереробного виробництва схожий на передумови формування продуктивної кооперації в європейських країнах у кінці XIX - на початку XX ст. Тому європейський досвід грамотного ринкового підходу до організації молокопереробного виробництва можна застосовувати в сучасних українських фермерських господарствах, звичайно з урахуванням теперішніх як національних, так і світових реалій, оскільки, як зазначав німецький дослідник Т. Брінкман, «статичний стан народного господарства в дійсності неможливий. Господарське життя, охоплене неперервним рухом, знаходиться в стані розвитку» [1, с. 40].

Формування контрольних союзів позитивно вплинуло на розвиток як тваринництва, так і молокопереробної галузі. Тому цілком логічно, що методи господарювання в контрольних союзах у тваринництві згодом стали застосовувати і в інших галузях сільського господарства. Поступово еволюціонуючи, дані методи сприяють формуванню сучасних цивілізованих форм господарювання в економічно розвинених країнах.

Відтворення європейського досвіду організації господарювання у вітчизняній молокопереробній галузі безсумнівно сприятиме формуванню сучасних організаційних форм господарювання. А це позитивно впливатиме, у свою чергу, на формування вітчизняної концепції конкурентоспроможного розвитку як даної галузі, так і АПК загалом, сприятиме диверсифікації виробництва й збуту нашої молочної продукції на різних ринках (перш за все зовнішніх).

Література

контрольний союз сільськогосподарський конкуренція

1. Бринкман Т. Экономические основы организации сельскохозяйственных предприятий / Т. Бринкман; пер. с нем. Л.К. Солдатова; предисл. А. Чаянова. - М. : Экон. жизнь, 1926. - 224 с.

2. Вернер К. Молочное хозяйство / К. Вернер // Поли, энцикл. рус. сел. хозяйства и соприкас. с ним наук. - СПб., 1901. - Т. 5. - С. 806-811.

3. Вульф К. Контрольные товарищества (товарищества по контролю за производительностью крупного рогатого скота): полн. руководство к устройству и ведению контрольных товариществ по датским, германским и шведским образцам / К. Вульф; пер. с дат. С.П. Лемус; под ред. В.И. Лемуса. - М. : Агроном, 1911. - 165 с.

4. Гаркавко В. К. Контрольні союзи молочнотоварних господарств та їх роль в історії розвитку кооперації в галузі / В. К. Гаркавко // Наук. пр. Нац. ун-ту харч, технологій. Спец. внп. Екон. науки. - К. : НУХТ, 2005. - № 17. - С. 75-77.

5. Гаркавко В. К. Організація контрольних союзів молочнотоварних господарств та роль контроль-асистентів в їхній діяльності / В. К. Гаркавко // Вісн. Од. нац. ун-ту. - О., 2006. - Т. 11, внп. 8. Економіка. - С. 22-26.

6. Гаркавко В.К. Про необхідність ретельного дослідження історичного досвіду організації контрольних союзів і кредитної кооперації молочнотоварних господарств / В. К. Гаркавко // Економіка: пробл. теорії та практики: зб. наук. пр. - Д., 2004. - Вин. 186, т. 1.-С. 15-19.

7. Голуб Г.М. З історії кооперативного руху на західноукраїнських землях у 20-30-ті рр. XX ст. (на прикладі молочарства) / Г.М. Голуб // Історія народ, господарства та екон. думки України: міжвід. зб. наук. пр. - К, 1994. - Внп. 26-27. - С. 87-95.

8. Кажанов Н. Контрольные союзы молочных хозяйств / Н. Кажанов // Полн. энцикл. рус. сел. хозяйства и соприкас. с ним наук. - СПб., 1912. - Т. 12. - С. 591-602.

9. Контрольные союзы молочных хозяйств, их организация и ведение / Сост. Н.Н. Кажановым. - СПб. : Изд. А. Ф. Девриена, 1911. - 64 с.

10. Ханссон Н. Деятельность контрольных союзов: руководство для контроль-ассистентов и членов контрольных союзов / Н. Ханссон. - 2-е изд.; пер. со швед. К.М. Жихаревой. - СПб.: Тип. В.Ф. Киршбаума (отд-ние), 1914. - 198 с.

Размещено на Allbest.ru