Формування та розвиток аграрного регіонального ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК АГРАРНОГО РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ

А.А. Клименко

Анотація

Сільське господарство є пріоритетним сектором національної економіки, розвиток аграрного ринку має життєво важливе значення. Існуюча у вітчизняному агропромисловому комплексі ринкова інфраструктура ще не є досконалою, оскільки знаходиться лише на початковому етапі свого формування, її окремі складові елементи розрізнені і функціонують хаотично. Функціонуванню інфраструктурних елементів на регіональному рівні бракує системності, а процесу їх становлення -- послідовності.

Ключові слова: диспаритет, інфраструктура, кон'юнктура, кредитування, прогнозування, сегмент, тінізація.

Summary

Agriculture is a priority sector for the national economy, the development of agricultural market is vital. Existing in the national agribusiness market infrastructure is not yet perfect, as it is only at the initial stage of its formation, its individual components and separate function erratically. Functioning infrastructure elements at the regional level, lack consistency and the process of their formation -- consistency.

Key words: disparity, infrastructure, market conditions, credit, forecasting segment shadow.

Постановка проблеми

Ситуація в аграрному секторі економіки, що склалася у різні за наслідками виробництва сільськогосподарської продукції роки, виявила некомплексність ринкових перетворень у цій сфері. Реформування відносин власності, створення приватних господарських структур ринкового типу позитивно позначилися на стані галузі: починаючи з 2000 р. почало нарощуватися виробництво сільськогосподарської продукції, зросли продуктивність праці, кредитування та інвестування виробництва, сплата податків, суттєво скоротилася заборгованість з оплати праці, вдвічі підвищився її рівень.

Проте через відсутність організованого аграрного ринку ці позитивні зрушення мало вплинули на фінансовий стан галузі. Навіть у роки із достатньо високим врожаєм зернових -- основної прибуткової культури -- фінансовий стан сільськогосподарських підприємств не тільки не поліпшився, а навпаки -- погіршився. Рентабельність сільськогосподарського виробництва з кожним роком істотно знижувалася. З'явилися негативні явища у сфері збуту продукції, підвищився рівень тінізації аграрного ринку, погіршилася структура продажу продукції, знизилися ціни.

Ще більшою мірою ускладнилася ситуація в Запорізькій області у 2011 p., коли через несприятливі погодні умови значно зменшився валовий збір зерна, зріс попит на нього, посилилися перекоси на ринку зерна і продуктів його переробки, деформувалися цінові пропорції, у т. ч. через некоректне адміністративне втручання.

У зв'язку з цим формування і забезпечення послідовного розвитку аграрного ринку стає одним із пріоритетних завдань. Організація прозорого аграрного ринку має розглядатися насамперед як один з інструментів оздоровлення фінансового стану сільського господарства, підвищення його інвестиційної привабливості, вирішення інших завдань економічного та соціального розвитку села.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема формування і функціонування аграрного ринку та його інфраструктури досить актуальна. У цій галузі плідно працюють В. Бойко, М. Дем'яненко, В. Зіновчук, В. Зимовець, Ю. Коваленко, М. Кропивко, М. Лобанов, М. Малік, О. Могильний, П. Саблук, А. Стельмащук, О. Шпичак, В. Юрчишин та інші вчені економісти-аграрники.

Однак на сучасному етапі становлення ринкової інфраструктури не всі її проблеми достатньо вивчені й вирішені. Зокрема, чітко не визначено склад і функції інфраструктури, не з'ясовані регіональні особливості та методи забезпечення її ефективного функціонування на різних організаційно-ієрархічних рівнях, не обґрунтовано послідовність та шляхи досягнення системності у формуванні інфраструктурних елементів аграрного ринку.

Метою статті є теоретико-методологічне обґрунтування та опрацювання основних напрямів формування і функціонування інфраструктури аграрного ринку на регіональному рівні.

Виклад основного матеріалу

З початком ринкової трансформації аграрного сектору у системі господарських відносин на регіональному рівні відбулися відчутні структурні зрушення. Основною ланкою збуту продукції стали інші канали, у т. ч. комерційні структури, через них продано понад половину продукції, тоді як у 2000 р. на їх частку припадало 19 %.

Близько половини продукції потрапляє до комерційних посередників, які контролюють експортні, оптові та дрібнооптові товаропотоки та основні доходи від реалізації. Внаслідок непрозорості збуту продукції цим каналом виникає найбільше цінових і фінансових проблем галузі, мають місце найнижчі ціни на продукцію і найгірша їх кон'юнктура. Зниження цін за комерційними каналами значною мірою вплинуло на фінансове становище сільськогосподарських підприємств, призвело до втрати прибутків та зниження рентабельності.

Це дозволяє дійти висновку: основні фінансові проблеми аграрного сектору останніми роками сконцентровані у сфері збуту продукції. Спрямування основних товаропотоків продукції до неорганізованих комерційних каналів збуту з непрозорими умовами купівлі-продажу, визначення кількості, якості продукції та цін призводить до значних фінансових втрат галузі. Тому організація і впорядкування аграрного ринку і насамперед сегменту комерційно-посередницького збуту продукції мають стати пріоритетним завданням регіону на 2014 р.

З ліквідацією державної системи контрактації сільськогосподарської продукції стара інфраструктура збуту продукції виявилася неспроможною забезпечити ефективне функціонування аграрного ринку. З'явилося багато комерційних посередницьких структур, які не мали відповідної матеріально-технічної бази і купували продукцію за непрозорими схемами, що призвело до значної тінізації ринку. Потрібна була спеціальна ринкова інфраструктура для здійснення прозорих процедур продажу продукції виробниками безпосередньо споживачам, у т. ч. посередницьким комерційним структурам, а також розгалужена заготівельно-збутова мережа, зорієнтована на велику кількість продавців і покупців та різних товарних партій продукції.

У 2013 р. на продовольчому ринку складалася напружена ситуація. Зріс попит на зерно, борошно, хліб, крупи, макарони, підвищилися ціни на них. Загострилися проблеми стабільності та прозорості аграрного ринку, соціального захисту споживачів та фінансового стану сільського господарства.

Розрахунки свідчать, що після двох урожайних років (2012--2013 pp.) навіть з урахуванням значного експорту в Україні мала залишитися достатня кількість зерна для продовольчого забезпечення населення. Але його ледве вистачило і до урожаю 2014 р. Причиною цього значною мірою є тінізація ринку, відсутність дієвих механізмів, які б забезпечили збалансування продовольчих ресурсів та регуляторний вплив на ці процеси з боку держави.

За переважною більшістю продуктів харчування аграрний сектор має великі можливості для суттєвого зростання і повнішого забезпечення споживчого попиту та купівельної спроможності населення [1].

У зв'язку з цим органам виконавчої влади Запорізької області на місцях необхідно забезпечити:

— випереджальне зростання доходів населення як основного джерела підвищення споживчого попиту;

— розширення та підвищення рівня адресної бюджетної підтримки малозабезпечених категорій населення, насамперед на придбання продовольства;

— розширення використання аграрним сектором і харчовою промисловістю нових можливостей підвищення купівельної спроможності населення;

— здійснення резервних, інтервенційних, заставних та регіональних закупівель сільськогосподарської продукції як способу стимулювання споживчого попиту і стабілізації цін, передбачення в бюджетах необхідних коштів на це;

— утримання інфляції на рівні, що не знижує купівельну спроможність населення і споживчий попит.

Важливою умовою ефективного використання споживчого попиту є його цільове спрямування на мотивацію вітчизняного виробництва сільськогосподарської продукції. Проте останнім часом зростання виробництва вітчизняних продуктів харчування, особливо сільськогосподарської продукції, відстає від зростання реальної заробітної плати. Частина доходів населення спрямовується на придбання імпортного продовольства, зокрема і тих його видів, які можуть у достатній кількості вироблятися в Україні. Імпорт м'ясо і молокопродуктів, цукру, хлібобулочних і кондитерських виробів, продуктів переробки плодів і овочів та змішаних харчових продуктів у 2013 р. зріс проти 2010 р. у 3,5 раза. Отже, потенціал споживчого попиту ще не повною мірою використовується вітчизняним аграрним сектором [2].

В Україні рівень відповідної державної фінансової підтримки зростає, але залишається ще недостатнім, що ускладнює конкуренцію вітчизняних товаровиробників із зарубіжними за український споживчий попит. Передусім державної підтримки потребує продукція, пропозиція якої на ринку не задовольняє нормативний рівень споживання або виробництво якої є невигідним (маловигідним) для виробників.

Значний вплив на формування валового регіонального продукту в Запорізькій області результатів діяльності сільського господарства став вагомим чинником стримування їх економічного розвитку. Нестабільність функціонування аграрної сфери, як результат відсутності чіткої та виваженої аграрної політики держави, і надалі зумовлюватиме збереження, а можливо, й поглиблення міжрегіональних диспропорцій у рівні економічного розвитку. Ціновий диспаритет значною мірою спричинений відсутністю ефективної цінової політики. Динаміка цін в аграрному секторі економіки складається стихійно. Вона не має системної бази, характеризується великими коливаннями як за роками, так і за місяцями в межах одного року. Ціни на сільськогосподарську продукцію не встановлюються на основі вільного співвідношення попиту і пропозиції на ринку. Головне, що такі коливання несинхронні в одні й ті самі періоди різних років, а також не відповідають аналогічним коливанням у зарубіжних країнах з налагодженим аграрним ринком, де вони складають 20--30 % у межах року та між роками. У системі збуту продукції відсутні механізми вирівнювання обсягів попиту і пропозиції, нівелювання сезонних коливань. У системі ціноутворення відсутні механізми вирівнювання кон'юнктури та стабілізації цін на рівні світових та європейських, а також захисту цін від дисбалансів між попитом і пропозицією. Наслідком цього є зниження їхнього середнього рівня і співвідношення із цінами на промислову продукцію, що споживається сільським господарством [3].

Важливою умовою забезпечення стабільності аграрного ринку має стати активне застосування механізмів його державного регулювання. Суть такого регулювання полягає в забезпеченні збалансованості кількісних та якісних параметрів попиту і пропозиції, їхньому оптимальному співвідношенні. Система регулювання аграрного ринку має охоплювати організаційні та економічні напрями.

Застосування балансового методу має включати: складання прогнозних балансів узгодження попиту і пропозиції з метою їхньої оптимізації; складання звітних балансів про обсяги виробництва і використання продукції; балансовий контроль відповідності попиту пропозиції, їхнім узгодженим чи прогнозним параметрам з метою усунення розходжень (дисбалансів). Такий комплексний підхід до використання балансового методу дозволятиме відслідковувати важливі тенденції розвитку окремих сегментів аграрного ринку, виявляти ризики продовольчого забезпечення населення та своєчасно застосовувати ефективні механізми регуляторного впливу держави. інфраструктура аграрний ринок регіональний

Сільськогосподарська продукція і продовольчі товари займають значне місце в експортному потенціалі держави. Експорт сільгосппродукції постійно зростає. У структурі експорту останніми роками переважає продукція рослинництва, яка становить близько трьох четвертих сільськогосподарського експорту і найбільша частка якої припадає на олію та зерно. Водночас експортний потенціал аграрного сектору України використовується ще дуже слабо. Лібералізація зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією ще не підкріплена стимулюванням її експорту. Як наслідок, український аграрний сектор недостатньо інтегрований у світовий продовольчий ринок [4].

Висновки

Позитивні наслідки реформування відносин власності на селі, створення різнотипних приватних сільськогосподарських структур вимагають прискореного формування повноцінного аграрного ринку, здатного забезпечити збалансування попиту та пропозиції і підвищення доходності галузі. Процес формування аграрного ринку поки що перебуває на стадії становлення, а тому цей ринок ще далеко не повною мірою забезпечує виконання покладених на нього функцій і завдань.

Серед найгостріших проблем регіонального аграрного ринку на нинішньому етапі є такі:

1. Трансформація товаропотоків сільськогосподарської продукції відбувається переважно у напрямі комерціалізації збуту продукції. Комерційні канали стають основними і водночас найменш організованими, упорядкованими і прозорими. Це призводить до суттєвих фінансових втрат товаровиробників.

2. Існуючий рівень споживання порівняно з науково рекомендованими нормами споживання основних продуктів свідчить про великі можливості нарощування потенціалу аграрного ринку. Частина споживчого попиту продовжує орієнтуватися на імпортну продукцію, яка може в достатній кількості вироблятися і в Україні, але неконкурентоспроможна. Причиною цього є недостатня підтримка пропозиції продукції на ринок, рівень якої значно поступається досягнутому у провідних країнах світу, а також низький рівень якості продукції, її сортування, фасування і пакування.

3. Внаслідок неефективної цінової політики, неповного використання дієвих інструментів регулювання цін на ринку складається стрибкоподібна кон'юнктура цін, продовжується нарощування диспаритету цін у сільському господарстві порівняно з іншими галузями економіки, зростають втрати виробників та споживачів.

4. На аграрному ринку недостатньо використовуються можливості балансового методу його регулювання та моніторингу. Залишається низьким рівень інформованості учасників, не забезпечується ефективне балансування кількісних і якісних параметрів попиту і пропозиції, що періодично дестабілізує ринок.

5. Великий експортний потенціал аграрного сектору суттєво стримується невисоким рівнем інвестиційно-інноваційного оновлення сільського господарства та інфраструктури ринку, державного протекціонізму експорту конкурентоспроможної на зовнішніх ринках продукції, затягування з оформленням членства України у вигідних для співробітництва міжнародних торговельних організаціях, гармонізації вітчизняної нормативної бази з міжнародними системами.

Розв'язання визначених проблем створить сприятливі умови для розвитку інфраструктури аграрного ринку, поліпшить цінову кон'юнктуру та фінансовий стан аграрного сектору.

Література

1. Скидан О. В. Проблеми регіональної економічної безпеки в Україні: аграрний аспект / О. В. Скидан // Стратегічна панорама. 2007. № 1. С. 135-140.

2. Стратегічні напрямки розвитку сільського господарства України на період до 2020 року / [за ред. Ю. О. Лупенка, В. Я. Месель-Веселяка]. К.: ННЦ ІАЕ, 2012. 182 с.

3. Український аграрний сектор [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.agroua. net/.

4. Формування та розвиток аграрного ринку [Електронний ресурс]. Режим доступу: old.niss. gov.ua/Evrointeg/Prez1/roz4.htm.

Размещено на Allbest.ru