Засади підвищення ефективності використання ресурсів підприємства за рахунок оптимізації структури витрат

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 338.512

Національний гірничий університет

ЗАСАДИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА ЗА РАХУНОК ОПТИМІЗАЦІЇ СТРУКТУРИ ВИТРАТ

І.О. Енгельс

Процес господарської діяльності завжди є результатом взаємодії відповідних ресурсів, а його ефективність забезпечується оптимальним їх поєднанням і використанням. Ресурсна будова суб'єкта господарювання характеризує наявність ресурсів на підприємстві, їх якість, потребу в них, виражає взаємозв'язок та ефективність використання в процесі підприємницької діяльності.

Для реалізації виробничої діяльності підприємствам потрібно залучати матеріальні, нематеріальні, трудові ресурси, що потребує певних витрат. Зниження величини витрат є доволі актуальною проблемою для підприємств. Абсолютне зменшення витрат може бути пов'язане зі впровадженням заходів, що зменшують норми витрат ресурсів, підвищують ефективність їх використання, а може мати місце внаслідок зменшення обсягів виробництва. Тому доцільним є аналіз питомих витрат на одиницю виготовленої продукції, на одну гривню товарної продукції, тобто ресурсомісткості. Зменшення ресурсомісткості - це сигнал про підвищення ефективності використання ресурсів, тобто отримання більшого обсягу виготовленої продукції з одиниці ресурсів, що кількісно виражається у зростанні оберненого до ресурсомісткості показника - ресурсовіддачі. Показники ефективності використання ресурсів широко застосовують для оцінки ефективності функціонування будь-якого суб'єкта господарювання. У своїй діяльності підприємства прагнуть впроваджувати сучасні досягнення науково- технічного прогресу, які забезпечують максимальну віддачу залучених ресурсів, виробляти товари і надавати послуги із найнижчими витратами, що крім підвищення ефективності діяльності дозволяє підприємствам отримати певні конкурентні переваги. Тому проблемою зниження витрат переймаються всі суб'єкти господарювання.

Витрати виробництва відображаються в показниках собівартості продукції. Основна питома вага у структурі собівартості продукції належить витратам, пов'язаним із купівлею ресурсів, але крім них підприємство витрачається на збут та просування продукції на ринок, що дуже важливо в умовах ринкової економіки.

Теоретичні та методологічні аспекти формування витрат, оптимізації структури витрат та питання ефективності управління ними досліджували такі вчені: І. Алексеев, Ф. Бутинець, С. Волонцевич, С. Голов, М. Данилюк, К. Друрі, О. Кузьмін, В. Лук'янова, В. Панасюк, Г. Партин, Й. Петрович, С. Покропивний, А.Турило, Ю. Цал-Цалко, А. Череп, М. Чумаченко, А. Яругова, А. Ясінська та ін. У їх працях висвітлено теоретичні, методичні й практичні питання організації системи управління витратами, запропоновано різні підходи до класифікації витрат, їх аналізу і т. д. Вивчення тематичної літератури свідчить, що за всієї глибини проведених досліджень недостатньо розкриті питання діагностики елементів витрат, аналізу структури витрат для відображення ефективності використання ресурсів підприємств, пошуку шляхів оптимізації структури витрат.

В умовах формування ринкових відносин виробник намагається скоротити витрати виробництва, оскільки це забезпечує зростання доходів, підвищує ефективність роботи підприємства. Для визначення шляхів зниження витрат виробництва потрібно знати і детально аналізувати їх структуру, яка в різних галузях різна [1]. Основними факторами зниження витрат виробництва, які залежать від підприємства, є такі:

1) скорочення витрат на сировину, матеріали, паливо, електроенергію;

2) зниження амортизаційних відрахувань шляхом інтенсивного використання техніки та підвищення коефіцієнта змінності;

3) поліпшення якості машин, обладнання, зменшення пасивної частини основних фондів;

4) запровадження у виробництво дешевих видів ресурсів, скорочення відходів виробництва;

5) поліпшення організації виробництва і підвищення продуктивності праці;

6) скорочення витрат на управління та ін. [2].

Витрати й собівартість є найважливішими економічними категоріями. їх рівень багато в чому визначає розмір прибутку й рентабельності підприємства, ефективність його господарської діяльності. Зниження величини витрат і оптимізація їх структури - один із основних напрямків удосконалення економічної діяльності кожного підприємства [3]. При цьому зменшення витрат та підвищення ефективності використання ресурсів забезпечує підприємствам конкурентні переваги, які в сучасних умовах визначаються освоєнням нових знань і технологій, розвитком інноваційного виробництва та прискоренням цих процесів.

Для різних підприємств одні й ті ж чинники зменшення витрат мають різний вплив на ефективність діяльності підприємства. Тому виявлення найбільш значимих для кожного конкретного підприємства та пошук і використання резервів зменшення витрат із урахуванням їх впливу є актуальними завданнями діяльності підприємства в коротко- та довгостроковій перспективі.

У галузях матеріального виробництва на економію ресурсів впливають групи техніко-економічних чинників: підвищення технічного рівня виробництва; зміна відносних розмірів амортизаційних відрахувань; вдосконалення організації виробництва та праці; зміна обсягу виробництва; зміна структури (номенклатури та асортименту) продукції; галузеві та ін. Ці фактори зменшення витрат обумовлюють такі резерви зниження витрат виробництва:

- розширення спеціалізації та кооперації;

- зменшення трудових витрат, збільшення продуктивності праці;

- раціональне використання та безперервність постачання матеріальних ресурсів;

- використання обґрунтованої амортизаційної політики;

- скорочення витрат на обслуговування виробництва і управління;

- оптимізація витрат на транспортування, зберігання запасів, продукції. Класифікацію резервів зниження витрат наведено далі (табл. 1) [4]. витрата ресурс інноваційний собівартість

Слід зазначити, що в країнах з розвиненою економікою вдвічі більше, ніж в Україні, займають витрати на оплату праці, а відрахування на соціальні потреби в чотири рази перевищують українські показники. З цього випливає, що необхідно оптимізувати структуру собівартості таким чином, щоб можна було знайти резерви зниження собівартості [5]. На вітчизняних підприємствах структура собівартості продукції дуже різниться (табл. 2).

Структура собівартості реалізованої продукції підприємств у 2012 р., %

Зазначимо, що на ПАТ «Новоолександрівський цегельний завод» (НЦЗ) питома вага сировини і матеріалів становить 5,5 %, а енергетичних ресурсів - 27,5 %, тоді як на акумуляторному підприємстві ПАТ «Веста-Дніпро» питома вага сировини і матеріалів - 85 %, а енергетичних ресурсів - 2,5 %. Частка витрат на утримання і експлуатацію обладнання на ПАТ «Веста-Дніпро» - 3 %, а на ПАТ «НЦЗ» - 17,7 %. Навіть на підприємствах однієї галузі - ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» і ПАТ «Інтерпайп НТЗ» - суттєво відрізняються витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи: 26,6 % та 7 % відповідно.

Дана структура витрат із незначними відхиленнями існує на досліджуваних підприємствах, за винятком ПАТ «Прогрес», протягом останніх трьох - п'яти років, що підтверджується неістотними структурними зрушеннями, значення яких у 2012 р. порівняно з 2011 р. розраховані за даними праці [6] і наведені далі (табл. 3).

Таблиця 1

Таблиця 2