Міжнародні та вітчизняні реалії функціонування індустріальних парків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет державної фіскальної служби України

МІЖНАРОДНІ ТА ВІТЧИЗНЯНІ РЕАЛІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПАРКІВ

Сергій Іванович Лекарь

Всеохоплююча зміна структури економіки, викликана масштабними гло- балізаційними процесами, є ключовою особливістю сучасного світового розвитку. Саме тому, з метою розвитку національної економіки, постає потреба в додатковому залученні не лише вітчизняних, але і зарубіжних інвестицій. За даними Національної асоціації банків України загалом за підсумками ІІІ кварталу 2016 р. обсяг залучених інвестицій в Україну становив 2,5 млрд дол. США, що на 19% перевищує показник за аналогічний період минулого року [1]. Проте позитивний темп зростання ще не говорить про економічні зрушення, адже в Україні сьогодні відчувається гострий «інвестиційний голод», який стримує розвиток економіки, підвищує рівень безробіття та еміграцію, консервує бідність населення. Прямі іноземні інвестиції на душу населення в Україні становлять менше 1,4 тис. дол. / чол., тоді як у Польщі - 5,6, Чехії - 10,7, а в США - 17,4 тис. дол. [2]. Таку тенденцію можна пояснити рядом факторів, які перешкоджають довгостроковим капіталовкладенням в українську економіку, зокрема:

середня ринкова вартість кредитного ресурсу становить більше 20% річних при нульовій інфляції; корупція;

зарегульованість ринку; зависокий розмір зовнішнього боргу країни;

залежність від зовнішніх ринків ціноутворення на імпортований товар;

низький рівень довіри та конкуренції у фінансовому секторі;

неефективне виконання судових рішень, а також їх несправедливість, упередженість і вибірковість тощо.

З урахуванням вищезазначеного дана проблематика набуває актуальності не лише на науковому рівні, але і серед бізнес-спільноти, оскільки таки1 прояв поступового відновлення довіри потребує подальшої підтримки з боку уряду шляхом прийняття конструктивних політичних рішень.

Одним із таких рішень, яке підтримує не лише влада, але і вітчизняні та іноземні інвестори, є створення на території України індустріальних парків (ІП), які функціонуватимуть не лише де-юре, але і де-факто. Ключовою перевагою такого комплексу над корумпованими спеціальними (вільними) економічними зонами є те, що система організаційно- інформаційних механізмів стимулювання процесів їх створення та функціонування є більш досконалою та відповідає нормам Світової організації торгівлі, членом якої Україна є з травня 2008 р.

Значний науковий внесок у дослідження сутності та розвитку ІП в Україні зробили: О.І. Амоша О.Д. Кожушок, В.В. Радченко та ін. (описано організаційне перетворення підприємств групи «Донецьксталь» на промисловий парковий комплекс) [3]; Л.Я. Беновська (досліджено відмінності ІП від інших спеціальних економічних зон) [4]; О.О. Єго- рова (висвітлено проблеми стимулювання створення та функціонування ІП в Україні) [5]; О.Ю. Кузьменко (розглянуто алгоритм створення та функціонування ІП, а також наведено моделі управління ними) [6]; Л.Я. Малюта (розкрито актуальність проблеми створення і організації діяльності ІП як інноваційної структури для забезпечення розвитку промислового виробництва та бізнесу) [7]; О.О. Молдован (вивчено проблеми створення та функціонування ІП, а також доцільності їх запровадження в Україні) [8; А.П. Павлюк (узагальнено основні концептуальні засади створення ІП та проаналізовано інституційне забезпечення, перші результати і проблеми, що виникають у процесі розвитку ІП) [9]; М.С. Пашкевич (вивчено умови функціонування ІП у розрізі економічної, екологічної та соціальної складових розвитку території) [10]; В.В. Поєдинок (проаналізовано проблеми правового забезпечення функціонування ІП) [11]; Ю.В. Чиричен- ко (на основі вивчення світового досвіду створення та функціонування ІП у Туреччині, Польщі та Росії вивчено основні проблеми запровадження ІП в Україні ) [12] та ін. Однак з урахуванням нестабільності економічної ситуації в Україні, а також підвищеного інтересу до сутності ІП та їх функціонування у вітчизняних реаліях дана проблематика потребує подальших ґрунтовних досліджень.

Метою статті є вивчення особливостей функціонування ІП у світовій практиці, а також аналіз вітчизняних реалій та урядових ініціатив у межах досліджуваної проблематики.

Індустріальні парки є юридично відокремленими цілісними земельними ділянками, призначеними для розміщення промислового виробництва. На них досить часто (але не обов'язково) поширюються спеціальні режими економічної діяльності, в окремих випадках - і особливий податковий режим, відмінний від загального [13]. Зростання їх кількості у світі сьогодні відбувається в геометричній прогресії. Така популярність обумовлена підвищенням інвестиційної активності в економіці, тому що суть функціонування індустріальних парків полягає в залученні інвестицій, як правило, у виробництво високотехнологічної продукції. Завдяки впровадженню ІП держава отримує можливість «субсидіювати» інвестиційну діяльність, знижуючи реальні витрати бізнесу, що створює інвестиційний клімат, привабливий для іноземних інвесторів [6, с. 184].

Осторонь таких тенденцій не залишається й Україна. Підтвердженням даної тези є, щонайменше, два факти. Перший - це те, що за даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у спеціальному Реєстрі станом на 01.11.2016 р. налічується 15 ІП. Майже всі парки, крім Мироцького, Вінницького та «Житомир-Схід», включено до реєстру ще у 2014 р., тоді як три названих - у травні, липні та жовтні 2016 р. відповідно (табл. 1) [14]. Однак усі вони лише починають свою роботу і назвати їх повноцінними поки що неможливо.

Таблиця 1 Перелік створених індустріальних парків в Україні 1

В Україні ІП створено в середньому строком на 30-50 років. Що стосується їх адміністративно-територіальної приналежності, то, на перший погляд, розташування не має якоїсь чіткої логіки чи виваженості: ІП розташовані в 11 з 24 областей України. Проте все частіше не лише інвестори, але і вітчизняні промисловці «переносять» свої підприємства на захід або ближче до столиці. Дійсно, як видно з переліку, Донбасу, який раніше був найбільшою промисловою зоною країни, сьогодні навіть немає місця в цьому списку. Звісно, вплив збройного конфлікту на частині території Донецької та Луганської областей України, який розпочався з квітня 2014 р., також не потрібно відкидати, адже територія, на якій відбуваються воєнні дії, інвесторів не цікавить, а отже, думати про реінтеграцію ще зарано.

Однак українські ІП мають лише юридичне закріплення, оскільки реальне їх функціонування залишається невизна- ченим. Основними причинами такої ситуації можуть бути:

відсутність політичної волі керівництва регіону для реалізації проекту;

неможливість виділення (залучення) фінансування для здійснення початкових інвестицій в інфраструктуру індустріального парку, необхідну для залучення резидентів;

недостатнє первинне опрацювання концепції створення та розвитку індустріального парку;

недостатнє фінансування; відсутність необхідного уніфікованого законодавства;

загальний інформаційний вакуум тощо.

Другим фактом є активізація нор- мотворчої роботи зі створення ІП з метою формування необхідного правового поля для застосування даного організаційно-економічного механізму, а саме:

1. Закон України «Про індустріальні парки» від 21.06.2012 р. № 5018-УІ;

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку прийняття рішення про включення індустріального (промислового) парку до Реєстру індустріальних (промислових) парків» від 16.01.2013 р. № 216;

3. Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження форми Типового договору про створення та функціонування індустріального парку» від 15.04.2013 р. № 386;

4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку проектів із пріоритетних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку (національні проекти)» від 08.12.2010 р. № 1256;

5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок затвердження переліків устаткування, обладнання та комплектувальних виробів, матеріалів, що не виробляються в Україні, які не є підакцизними товарами, ввозяться на митну територію України ініціаторами створення індустріальних (промислових) парків - суб'єктами господарювання, управляючими компаніями таких парків для їх облаштування й учасниками індустріальних (промислових) парків для провадження господарської діяльності у межах зазначених парків і які звільняються від оподаткування митом» від 19.06.2013 р. № 558.

Разом з тим не менш важливим є ухвалення Верховною Радою України у першому читанні (04.10.2016 р.) законопроекту «Про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо розвитку вітчизняного виробництва шляхом стимулювання залучення інвестицій в реальний сектор економіки через індустріальні парки» від 25.04.2016 р. № 2554а-д [15]. Зауважимо, що Постановою Верховної Ради України прийнято рішення взяти згаданий законопроект за основу, доопрацювати його з урахуванням зауважень і пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи та внести на розгляд даного законодавчого органу державної влади у другому читанні [16].

Що стосується видів економічної діяльності, на які націлене створення ІП, то їх перелік є всеохоплюючим (див. табл. 1). Це пояснюється тим, що за роки незалежності частка промисловості у ВВП України скоротилася утричі - з 44 до 14%, тоді як у країнах ЄС - за останні 9 років майже не змінилася та залишилася на рівні 19-20%. Аналіз структури промисловості України за видами економічної діяльності за 2013-2015 рр.

Таблиця 2 Динаміка обсягів реалізованої промислової продукції за видами економічної діяльності у 2013-2015 рр., % у підсумку 1

(табл. 2) лише підтверджує дану тезу. Разом з тим видно, що харчова, добувна галузі, металургія та машинобудування разом формують 55,4% загального обсягу промислової продукції. Постачання електроенергії, газу та води складає 25,1%. Зі структури також видно, що на галузі, які виготовляють продукцію з нижчим ступенем переробки - добувну, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки, металургію та хімічну промисловість, припадає 33,7% від загального обсягу реалізованої продукції.

Так, песимістичність тенденцій у розвитку вітчизняної промисловості дає підстави стверджувати, що в Україні за 25 років незалежності не вироблено чіткого та системного підходу до того, якою має бути промислова політика та чи є їй місце в економічній політиці країни взагалі. Ініціативи різних урядів щодо підтримки промисловості зводилися в основному до рішень (часто політичних) про податкові пільги окремим галузям та про пряму фінансову підтримку «чутливих» галузей через їх соціальний аспект. Однак на сьогодні дане питання стало більше хвилювати уряд країни, підтвердженням чого є активізація реалізації концепції ІП на практиці. З огляду на це і постає потреба у вивченні загальних рис і позитивної світової практики їх функціонування.

Так, в економічній практиці ідея створення ІП не є новою. Багато держав світу за їх допомогою активізували інвестиційну та інноваційну сфери економіки. Парки створювали умови для виникнення нових підприємств, реорганізації вже існуючих, зародження нових сфер бізнесу. Упровадження високих технологій у виробництві збільшувало обсяги та асортимент випуску продукції, підвищувало конкурентоспроможність економіки і, що дуже важливо, створювало нові робочі місця [17].

Позитивний досвід створення ІП у таких країнах, як Велика Британія, Німеччина, Словаччина, Росія, Туреччина, Китай, лише підтверджує ефективність даної новації. У світовій практиці 1 га території ІП - це від 1 до 5,0 млн дол. інвестицій та від 20 до 50 нових робочих місць. За даними експертів, на створення ІП в Україні необхідно від 7 до 10 тис. га, що становить не більше 0,00017% земельних ресурсів України [18].

З урахуванням обмеженого обсягу роботи слід зупинитися на аналізі світової практики функціонування ІП в окремих країнах.

Перші ІП було створено у Великій Британії. Так, першим став Траффорд Парк (Trafford Park), який було започатковано компанією Shipcanal and Docks поблизу Манчестера у 1896 р. Зростання кількості ІП у 1930-х роках у Великій Британії була мотивована концепцією регіональної політики у кризових районах країни і до 1960 р. їх кількість зросла до 60. У 2000-х роках передумови для створення даних зон дещо видозмінилися і першопричиною стала необхідність реконструкції житлових будинків й усунення перенасиченості населенням Лондона (наприклад, будівництво нового міста Мілтон-Кейнс). З огляду на це, протягом усієї історії розвитку британських ІП не простежувалося чіткої схеми їх створення, оскільки характер і розміри цих парків варіювали залежно від політичних ініціатив чинного на той момент уряду.

Німеччина також вважається початківцем у створенні ІП. Так, перший промисловий парк Euro-Industriepark Mьnchen було створено у 1963 р. Більша кількість таких зон почала активно створюватися для розвитку малого та середнього підприємництва лише у другій половині XVIII ст. Основною відмінністю від процесу створення у Великій Британії буде те, що ініціатива йшла не з боку уряду держави, а з боку державних інвесторів. Це свідчить про те, що це не було виключно урядовим волевиявленням, а мало характер вмотивованого рішення одних з основних каталізаторів розвитку економіки - інвесторів. ІП з'являлися по всій території Німеччини рівномірно, різнилася лише їх площа. Тобто якщо територія густозаселена та має незначні посівні площі чи територію для розміщення технологічного устаткування, то розміри та кількість таких ІП на відповідній адміністративно-територіальній одиниці були меншими. Тоді як, наприклад, у таких районах, як Дюссельдорф і Фра- нкфурт-Майн, кількість парків становить більше 20 [19, с. 44-45].

У Росії у 2009 р. було реалізовано 15 проектів з розвитку ІП, однак їх кількість стрімко почала зростати і в 2011 р. кількість регіонів із подібними проектами досягло 29, у 2013 р. - 41. На сьогодні загальна кількість діючих ІП у Росії становить 94, тоді як фактична - 149. Найбільше їх розташовано у Московській області - усього 64, 28 з яких - це повністю готові майданчики. При цьому обсяг інвестицій резидентів на території діючих і створюваних ІП накопичувальним підсумком (2013-2015 рр.) на 1 січня 2016 р. склав 633 334,89 млн руб., у тому числі у 2015 р. - 156 358,17 млн руб. Разом з тим, за словами директора Департаменту регіональної промислової політики Міністерства промисловості і торгівлі Російської Федерації, до 2020 р. планується збільшити кількість діючих ІП до 130 [20, с. 2-4].

У Туреччині закон щодо організованих промислових зон було ухвалено ще у 2000 р. - створено 263 ІП, 148 з яких уже функціонують. Лише за період з 2002 по 2010 р. ВВП Туреччини та її експорт збільшилися втричі. У Китаї функціонують п'ять спеціальних економічних зон та 54 індустріальних парки, які забезпечують 10% ВВП, 30% прямих іноземних інвестицій та 37% товарного експорту [18].

Функціонування ІП у світовій практиці має, безумовно, позитивний вплив не лише на розвиток бізнесу у країні, але і макроекономічні зрушення такі як: індустріальний парк податковий земельний

збільшення інноваційного й економічного потенціалу країни;

активізація процесу реконструкції та модернізація промисловості;

покриття дефіциту торгового балансу;

створення умов для розвитку малого та середнього підприємництва;

посилення міжнародної співпраці тощо.

Разом з тим, незважаючи на національні особливості створення ІП, основною їх метою є: необхідність оновлення економіки; залучення інвестицій за умови браку інструментарію. При цьому кожна з країн обирає свій власний шлях і вид ІП, що робить даний інструмент гнучким і використовуваним для вирішення різних специфічних завдань. У табл. 3 наведено перелік найбільш поширених у світі видів ІП.

Таблиця 3 Класифікація основних видів індустріальних парків

Як видно з табл. 3, розмаїття ІП прямо залежить від форми власності, освоєння території, спеціалізації, системи стимулювання, моделі управління, а також розміщення резидентів. При цьому кожен парк може відповідати окремо вибраному виду з кожної із шести класифікацій. Звісно, дану класифікацію не можна вважати вичерпною, адже наукові дискусії у даному напрямі досі тривають, що свідчить про можливість доповнення даної класифікації новою систематизацією за іншими, не менш важливими ознаками.

Що стосується оптимального виду ІП в Україні, то на даний момент одностайного рішення дати неможливо, оскільки для цього потрібно виконати більш ґрунтовний аналіз, який дещо виходить за межі об'єкта даної роботи, проте є актуальним напрямом подальших досліджень. Разом з тим слід виокремити основні етапи створення ІП, яких доцільно дотримуватися, для того, щоб сформувати повністю готовий майданчик (табл. 4).

Таблиця 4 Етапи створення індустріального парку

У процесі розгляду ініціатив міських рад, юридичних та/або фізичних осіб щодо створення ІП на певній території компетентним органам потрібно мати певний систематизований перелік основних ознак, за якими та чи інша відокремлена цілісна земельна ділянка може стати ІП. Тому пропонується створити так звану анкету ознак, яка має складатися з п'яти основних блоків:

І. Фізичні вимоги до ділянки - площа; відсутність перепадів висоти, що можуть перешкоджати будівництву; наявність лісу, сміттєзвалищ; геологічні на геодезичні параметри; наявність перешкод для розміщення промислових об'єктів; наявність зони відчужень, що перешкоджають розміщенню промислових об'єктів (магістральні газопроводи, нафто- і паливо-трубопроводи, високовольтні магістральні лінії електропередач тощо;

ІІ. Вимоги до правового оформлення земельної ділянки та об'єктів нерухомості - юридично оформлені права на користування земельною ділянкою; категорія землі і вид дозволеного використання, призначення будівель і споруд відповідають заявленим цілям - під промислове використання; відсутність обтяжень у вигляді застави, арешту чи неви- рішеного судового спору тощо;

III. Транспортне сполучення - наявність введеної в експлуатацію автодороги з твердим покриттям; автодорога до парку з'єднана з автомобільними дорогами державного значення; є з'їзд (можливість створення з'їзду) з автодороги до ділянки, що забезпечує в'їзд будівельної техніки та проведення інженерних вишукувань для будівництва тощо;

IV. Інженерна й енергетична інфраструктура - електро-, газо- та водопостачання - існуюче підключення, або підтвердження уповноваженої енергетичної організації щодо наявності технологічної можливості підключення або узгодження проекту створення власних генеруючих потужностей;

V. Трудові ресурси - розміщення населеного пункту на відстані не більше 30 км (ця відстань буде оптимальною та допустимою для працівників).

Звісно, склад кожної ознаки не можна вважати вичерпним і незмінним, так само як і перелік ознак, оскільки їх можна доповнювати і рядом інших, які будуть більш детально характеризувати відповідність обраної території статусу ІП, а в кінцевому результаті дозволять створити такий майданчик для здійснення господарської діяльності, який матиме прогресуючі соціально-економічні ефекти.

Однак створення виваженої структури ІП та вибір місця його розташування - це лише окрема складова ефективного функціонування ІП, оскільки іншою, не менш важливою складовою є оподаткування таких суб'єктів господарювання.

Найпоширенішими податковими інвестиційними стимулами, що застосовуються країнами для розвитку ІП, є [21]:

пільгові ставки з податку на прибуток (Нідерланди, Чехія, Туреччина, Китай);

звільнення від ввізного мита на обладнання й устаткування (Туреччина, Нідерланди, Азербайджан, Республіка Білорусь, Узбекистан);

звільнення від сплати податку на нерухомість (Польща, Нідерланди, Туреччина, Тайвань, Казахстан, Узбекистан, Азербайджан, Республіка Білорусь);

звільнення від податку на землю (Туреччина, Тайвань, Китай);

звільнення від податку на оренду землі або нерухомого майна (Литва, Туреччина);

звільнення від сплати місцевих податків і зборів (Угорщина);

застосування пільгових суттєво знижених тарифів на комунальні послуги (Туреччина, Угорщина);

державні гарантії від несприятливої зміни законодавства про податки і збори (діють у багатьох країнах та передбачають збереження умов діяльності в разі прийняття законів, які погіршують умови в частині митного, податкового та інших режимів).

Що стосується податкових стимулів, прописаних у вже згаданому законопроекті «Про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо розвитку вітчизняного виробництва шляхом стимулювання залучення інвестицій в реальний сектор економіки через індустріальні парки» від 25.04.2016 р. № 2554а-д [15], то їх перелік виглядає таким чином:

визначити виключний перелік критеріїв до учасників індустріальних парків, що мають право на застосування стимулюючих особливостей оподаткування (мінімальна кількість робочих місць, види діяльності, середня заробітна плата по підприємству);

встановити терміном на 10 років особливості оподаткування податком на прибуток учасників індустріальних парків (перші п'ять років за ставкою 0%, наступні п'ять років - за ставкою, вдвічі меншою за базову);

надати можливість розстрочки терміном на 60 місяців сум ПДВ щодо операцій із ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту устаткування, обладнання та комплектуючих до них, матеріалів резидентами ІП, якщо такі товари використовуються ними для облаштування таких ІП або для здійснення господарської діяльності у їх межах;

передбачити можливість органів місцевого самоврядування встановлювати пільги та знижені ставки зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, земельного податку за земельні ділянки та орендної плати за користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності, на якій створено індустріальний парк, для резидентів індустріальних парків.

Слід зауважити, що такі норми відповідають найкращому світовому досвіду. Це свідчить про використання міжнародних тенденцій у вітчизняних реаліях. Однак разом з тим при прийнятті цього законопроекту потрібно бути обережними, щоб не повторилася історія спеціальних (вільних) економічних зон, а саме існування податкових дір. Так, наприклад, при звільненні від оподаткування ПДВ імпорту устаткування оподаткування та комплектуючих можливе ввезення товарів, які не мають нічого спільного з устаткуванням, обладнанням та комплектуючими для індустріальних парків. Або для отримання пільг з податку на прибуток достатньо буде створити склад/логістичний комплекс на території ІП, під так звані «технічні випробування та дослідження» підпадуть, наприклад, лікарські засоби або машини в розібраному стані «для випробувань» і податок на прибуток не сплачуватиметься, хоча діяльність жодним чином не створює нової доданої вартості. З огляду на це, значну увагу при внесенні змін до законопроекту потрібно максимально приділити статтям, які стосуються контролю за діяльністю ІП, а також звітній документації, щоб мінімізувати можливості для ухилення від сплати податків.

Висновки. Індустріальні парки в умовах сьогодення стають невід'ємною частиною світового економічного простору. Вони стали інструментом стабільного розвитку промисловості; залучення інвестицій; зростання рівня зайнятості населення; підвищення конкурентоспроможності конкретного регіону; розвитку соціальної інфраструктури; збільшення надходжень до місцевих бюджетів, а також формування позитивного іміджу регіону шляхом виробництва високоякісної та конкурентної продукції. Крім того, функціонування ІП в Україні зможе вивести національного виробника на світовий ринок, а також підвищити рівень довіри інвестора за рахунок простоти та прозорості в умовах ведення бізнесу, яка буде досягнута за умови реалізації всіх напрямів реформи.

Отже, ідея ІП є досить перспективною та економічно вигідною як для підприємств, так і для держави. Підтвердженням цього є провідна світова практика функціонування таких промислових майданчиків. Тому юридична реєстрація ІП, попередньо напрацьована нормотвор- ча база, а також прийняття законопроекту, що стосується їх оподаткування, - це перші кроки на шляху до подальшого залучення інвесторів, що дасть високу технологічність виробництва та соціальні проекти для населення, а також поліпшення науково-дослідної ємності України. Разом з тим при створенні ІП слід ураховувати ряд ознак та характеристик даного об'єкта, що в подальшому мінімізує можливості виникнення збиткових ситуацій (інтереси бізнесу) та обсяги незаконного ухилення від сплати податків (інтереси держави).

На даному етапі ІП є хоча і новим, але перспективним напрямом для економічного розвитку України. При цьому, маючи вдалий міжнародний досвід їх функціонування, нормотворцям не потрібно вигадувати щось нове, а прийнятним буде просто перейняти кращі світові тенденції, екстраполюючи їх до вітчизняних реалій сьогодення.

Література

1. Амоша А.И., Кожушок О.Д., Радченко В.В., Халимендиков В.В., Че- реватский Д.Ю., Юшков Е.А. От промышленного предприятия к промышленному парку: смена парадигмы на примере ш/у «Покровское». Економіка промисловості. 2013. № 1-2 (61-62). С. 13-17.

2. Беновська Л.Я. Індустріальні парки як інструмент розвитку регіональної економіки: теоретичні аспекти. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. 2014. Вип. 3. С. 509-517.

3. Кузьменко О.Ю. Актуальність створення індустріальних парків в Україні. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. № 5. С. 184-187.

4. Малюта Л.Я. Індустріальні парки - інноваційний вектор розвитку промислового виробництва Соціально- економічні проблеми і держава. 2014. Вип. 1 (10). С. 264-276.

5. Молдован О.О. Доцільність запровадження індустріальних парків в Україні. Економіка промисловості. 2011. № 2. С. 3-9.

6. Пашкевич М.С. Економіко- правові основи функціонування індустріальних парків в контексті вирішення проблеми post-mining. Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіону. Красноармійськ: КІІ ДонНТУ, 2011. Т.2. С. 108-111.

7. Поєдинок В.В. Правовий режим індустріальних парків в Україні. Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Серія «Юридичні науки». 2013. Т. 26 (65). № 22. С. 138-143.

8. Чириченко Ю.В. Проблеми створення та функціонування індустріальних парків: аналіз та імплементація світового досвіду. Вісник Академії митної служби України. Сер.: Економіка. 2014. № 1. С. 74-82.

9. Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо розвитку вітчизняного виробництва шляхом стимулювання залучення інвестицій в реальний сектор економіки через індустріальні парки: Постанова Верховної Ради України: від 04.10.2016 р. № 1642-VIII.

10. Сводная статистическая информация геоинформационной системы по индустриальным паркам. Министерство промышленности и торговли Российской Федерации. М., 2016. 6 с.

Анотація

Досліджено світові тенденції функціонування індустріальних парків та застосування податкових стимулів для їх розвитку. Проаналізовано стан індустріальних парків в Україні, а також законодавчі ініціативи щодо оподаткування їх діяльності. Наведено ключові етапи створення та перелік основних ознак, за якими та чи інша відокремлена цілісна земельна ділянка може стати індустріальним парком.

Ключові слова: індустріальний парк, оподаткування, інвестиційна активність, податкові інвестиційні стимули.

Размещено на Allbest.ru