Матеріально-технічне забезпечення сільськогосподарських підприємств Черкаської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Матеріально-технічне забезпечення сільськогосподарських підприємств Черкаської області

Досліджено особливості та основні проблеми використання наявних матеріально-технічних ресурсів сільськогосподарських підприємств у Черкаській області. Запропоновано шляхи покращення використання матеріально-технічної бази із дотриманням оптимального співвідношення між основними і оборотними засобами.

Сільське господарство України нині перебуває у кризовому стані. Низьким залишається рівень виробництва багатьох видів сільськогосподарської продукції, зростає її собівартість, незадовільними є кінцеві показники ефективності господарської діяльності багатьох сільськогосподарських підприємств Черкаської області. Однією з причин кризових явищ у сільському господарстві є скорочення та погіршення стану матеріально-технічних ресурсів. Забезпечення аграріїв технікою охоплює лише 65-80% технологічної потреби. Понад 85% машин вже відпрацювали амортизаційний строк, що збільшує витрати на їх ремонт. Низька платоспроможність сільськогосподарських підприємств Черкаської області призвела до зниження технічної забезпеченості виробництва. У таких умовах гостро постають проблеми ефективного використання наявних матеріально-технічних ресурсів сільськогосподарських підприємств і створення умов для найбільш повного та інтенсивного використання тієї обмеженої кількості засобів виробництва, які надходять в аграрний сектор. Тому існує необхідність опрацювання вказаних питань, пов'язаних із станом матеріально-технічної бази аграрних підприємств Черкаської області.

Матеріально-технічне забезпечення сільського господарства досліджувалося вченими - економістами В.Г. Андрійчуком, Я.К. Білоуськом, Т.Н. Вечерко, О.О. Непочатенко, Ю.О. Нестерчук, Г.М. Підлісецьким, П.Т. Саблуком, В.С. Шебаніним, В.П. Яковенком та іншими. Незважаючи на значну кількість публікацій з вказаного питання, проблеми належного забезпечення та ефективного використання технічних ресурсів аграрних підприємств на регіональному рівні ще повністю не розв'язані.

Методика досліджень. У статті використано загальнонаукові методи дослідження: зокрема дедукції - при теоретичному осмисленні проблеми, монографічний - для детальної конкретизації досліджуваних проблем і при досліджені матеріально-технічних ресурсів сільськогосподарських підприємств, графічний - для наочного відображення стану матеріально-технічної бази Черкаської області.

Результати досліджень. Для діагностики середовища ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств важливе значення має матеріально-технічні ресурси сільськогосподарських підприємств Черкаської області їх, оцінка та визначення стратегічних напрямів покращення їх використання. Одним з найважливіших елементів матеріально-технічної бази сільського господарства є засоби праці, створені людиною, або виробничі засоби. У сукупності вони становлять виробничий фундамент будь - якого підприємства, визначають потужність його стратегічно-економічного потенціалу. Засоби сільськогосподарських підприємств постійно перебувають у русі: як кошти вони виступають у процесі виробництва, з'єднуючись із робочою силою. Праця переносить вартість використаних засобів на продукт, приєднуючи до неї вартість, створену живою працею.

Рівень розвитку матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств визначається, головним чином, ступенем насичення її основними виробничими засобами. Від ступеня забезпеченості ними й ефективності їх використання залежать рівень і темпи зростання виробництва сільськогосподарської продукції, її рентабельність. Розглянемо та проаналізуємо динаміку наявності основних засобів сільськогосподарських підприємств Черкаської області (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Динаміка середньорічної вартості основних засобів сільськогосподарських підприємств Черкаської області, млн грн

сільськогосподарський матеріальний технічний

Як свідчить рис. 2.3, протягом 2005 - 2007 рр. відбувається зменшення наявності основних засобів сільськогосподарських підприємств області та зниження їх вартості. У 2007р. вартість основних засобів сільськогосподарських підприємств знизилась на 134 млн грн (на 4,0%) порівняно з 2005р. та на 63 млн грн (на 1,9%) порівняно з 2006р.

Таке зменшення вартості основних засобів підприємств зазвичай є наслідком зменшення показника введення нових основних засобів або збільшення показника зношуваності основних засобів підприємств. У 2007р. - 2009р. спостерігається тенденція до збільшення основних засобів сільськогосподарських підприємств, що призвело до збільшення темпів зростання виробництва сільськогосподарської продукції та рентабельності. Неабияке значення для підтримання і зміцнення економічного потенціалу сільськогосподарських підприємств має розвиток їх матеріально-технічної бази шляхом введення в дію нових основних засобів та оновлення машинно-тракторного парку. Розглянемо динаміку введення в дію нових основних засобів на сільськогосподарських підприємствах Черкаської області (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Обсяги та динаміка введення в дію нових основних засобів у сільськогосподарських підприємствах Черкаської області, млн грн*

Аналізуючи рис. 2.4, у 2006р. сільськогосподарськими підприємствами було введено в дію основних засобів на суму 330,7 млн грн, що на 7,6% менше, ніж у 2005р. У 2007р. введено в дію основних засобів на суму 229 млн грн, що на 30,8% менше, ніж у 2006р. та на 36% менше, ніж у 2005р. Це негативна тенденція, оскільки саме введення в дію нових основних засобів свідчить про вдосконалення виробництва та зміцнення економічного потенціалу аграрних підприємств. Слід відмітити, що у 2008р. обсяги введення в дію нових основних засобів у сільськогосподарських підприємствах Черкаської області набули найбільшого значення, що є позитивним моментом функціонування.

Сучасне сільськогосподарське виробництво базується на технологіях обробітку ґрунту, виробництва сільськогосподарських культур і продукції тваринництва, що вимагають застосування великої кількості різних машин і устаткування. Сукупність різних сільськогосподарських машин, необхідних для виконання механізованих робіт у сільськогосподарському виробництві, формує його машинно-тракторний парк. Машинно-тракторний парк - найважливіша складова частина матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств. Розглянемо наявність машинно-тракторного парку сільськогосподарських підприємств Черкаської області (табл. 2.7).

Таблиця 2.7 Наявність тракторів та комбайнів у сільськогосподарських підприємствах Черкаської області (на кінець року, шт.)*

Розглянувши дані табл. 2.7, можна відмітити, що в сільськогосподарських підприємствах Черкаської області спостерігається стійка тенденція до зменшення парку тракторів і комбайнів. Порівнюючи 2009р. з 2000р., маємо спад по всіх категоріях: тракторів - на 6564 шт., зернозбиральних комбайнів - на 1441 шт., кукурудзозбиральних - на 375 шт., картоплезбиральних - на 47 шт., бурякозбиральних - на 660 шт.

У 2009р. кількість тракторів зменшилась на 14,6% порівняно з 2005р. Кількість зернозбиральних комбайнів також зменшується: у 2009р. їх кількість зменшилась на 16% в порівнянні з 2005р. Теж саме можна сказати й про кукурудзо - та бурякозбиральні комбайни. Кількість кукурудзозбиральних комбайнів у 2007р. зменшилась на 43 шт. та 91 шт. порівняно з 2006р. і 2005р. відповідно. Така тенденція до зменшення кількості тракторів і комбайнів може пояснюватися декількома факторами, а саме: зменшенням витрат на запчастини і ремонтні роботи та об'єктивною причиною - зменшенням посівних площ, що обробляються цими тракторами і комбайнами. Проте слід зауважити, що ця ж таки тенденція до скорочення машинно-тракторного парку може врешті - решт призвести до дефіциту тракторів і комбайнів, а дефіцит техніки, особливо збиральної, призводить до подовження і порушення строків виконання весняно-польових і збиральних робіт і, відповідно, до більших втрат продукції. Через неможливість своєчасного виконання польових робіт скорочуються площі земельних угідь сільськогосподарських підприємств, а також поголів'я тварин.

В останні роки продовжується тенденція зниження рівня технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва області внаслідок нестабільної цінової політики на основні види сільськогосподарської продукції. Необхідність регулярного уточнення вартості основних засобів обумовлена інфляційними процесами, які призводять до того, що первісна вартість засобів не відображає їхню реальну вартість.

При цьому втрачає своє економічне значення амортизація основних засобів, тому що суми амортизаційних відрахувань виявляються недостатніми для повного відновлення основних фондів, що вибули. Проаналізуємо ступінь зносу основних засобів (рис. 2.5) сільськогосподарських підприємств області, враховуючи (за даними табл. 2.7) витрати на амортизацію основних засобів сільськогосподарських підприємств області.

Рис. 2.5. Ступінь та динаміка зносу основних засобів сільськогосподарських підприємств Черкаської області, %

Аналізуючи дані рис. 2.5, слід відмітити зменшення ступеня зносу основних засобів у 2007р. на 3,8% порівняно з 2006р. та на 5,6% порівняно з 2005р. Така динаміка показника зношеності основних засобів є доволі позитивною, враховуючи те, що у 2007р. питома вага витрат на амортизацію сільськогосподарських підприємств області не змінилася порівняно з 2005р., а порівняно з 2006р. навіть знизилася на 0,3%. З іншого боку, таку тенденцію можна частково обґрунтувати зменшенням вартості основних засобів, що є можливим наслідком виведення з експлуатації застарілих і зношених.

Наявна в сільськогосподарському виробництві Черкаської області техніка за всіма основними параметрами оцінюється як низької якості і потребує модернізації. Спеціалісти вважають, що в даний час вітчизняна техніка відстає від кращих зарубіжних машин на два покоління (при тривалості зміни одного покоління іншим 10 - 12 років). Придбання техніки й інших засобів у ринкових умовах здійснюється товаровиробниками за критеріями їх економічної вигідності, в першу чергу - прибутковості. Відновлення техніки, модернізація матеріально-технічної бази аграрних підприємств є наступним пріоритетним завданням стратегічного управління ними. Нові засоби повинні не тільки сприяти зростанню виробництва, збереженню продукції і навколишнього середовища, полегшенню праці, але й забезпечувати ріст рентабельності (табл. 2.8).

сільськогосподарський матеріальний технічний

Таблиця 2.8 Рівень рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах Черкаської області та його динаміка, %*

Аналізуючи рівень рентабельності виробництва (табл. 2.8) з 2005р. по 2009р., необхідно відмітити тенденцію до зниження рентабельності наступних культур: зернові культури - на 70,4%, соняшник - на 12,7%, картопля - на 31%, яйця - на 18,2%, вовна - на 146,1%. Тому стратегічне управління виробничою діяльністю сільськогосподарських підприємств повинне забезпечити умови для оновлення і розширеного відтворення основних засобів сільськогосподарських підприємств шляхом державної підтримки, пільгового кредитування, лізингу тощо.

Стратегічне управління виробничою діяльністю сільськогосподарських підприємств повинне спиратися на детальну оцінку наявності у сільськогосподарських підприємствах Черкаської області оборотних засобів, оскільки саме вони, як засоби виробництва, складають його основу. До складу оборотних засобів відносяться виробничі запаси (насіння й садівний матеріал, фураж і підстилка, паливо - мастильні матеріали, запасні частини, мінеральні добрива), незавершене виробництво (витрати на роботи, виконані під урожай майбутнього року), молодняк тварин і тварини на відгодівлі. Розглянемо наявність оборотних засобів у їх вартісному вираженні у сільськогосподарських підприємствах Черкаської області (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Вартість оборотних засобів сільськогосподарських підприємств Черкаської області (на кінець року, тис. грн)*

Дані рис. 2.6, свідчить, про те що протягом 2005 - 2009рр. відбулося збільшення оборотних засобів у їх вартісному вираженні у сільськогосподарських підприємствах області. Так, у 2009р. їх вартість склала 15236030 млн грн. Така тенденція до зростання має вартість оборотних засобів, що за останні 5 років, збільшилася на 27,5% більше, ніж у 2006р. та на 71,6% більше порівняно з 2005р. Проте це пов'язується, на нашу думку, із збільшенням цін у кормовиробництві.

Для підвищення ефективності використання виробничих засобів в умовах високої інфляції і диспаритету цін, на нашу думку, потрібне вдосконалення не лише відносин власності і форм господарювання, але й всього господарського механізму функціонування сільськогосподарських підприємств. Потрібна розробка та реалізація цільових програм по інтенсифікації сільського господарства області, розвитку науково-технічного прогресу в цій галузі, відновленню й розвитку сільськогосподарського машинобудування.

Важливою умовою підвищення ефективності виробничих засобів, на нашу думку, є вдосконалення їх структури. Структура основних засобів сільськогосподарських підприємств визначається спеціалізацією, зональними особливостями, а також загальним рівнем розвитку матеріально-технічної бази агропромислового комплексу. Суттєві відмінності економічних і природних умов розміщення та функціонування сільськогосподарських підприємств обумовлюють розбіжності в структурі основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення і в забезпечення їх відповідними засобами.

Дотримання певних пропорцій між різними елементами основних виробничих засобів - також досить важлива умова ефективного їх функціонування. Пропорційність між елементами основних фондів обумовлена їх роллю в процесі виробництва. Плодові та ягідні насадження, засоби механізації, транспорт і продуктивна худоба приймають безпосередню участь у процесі виробництва і значно впливають на результати виробництва. Будівлі і різного роду споруди також відіграють значну роль, тому що забезпечують умови для раціонального використання машин, механізмів, багаторічних насаджень.

Інформація про роботу сільськогосподарських підприємств області показує, що нестача споруд для зберігання, переробних підприємств, транспортних засобів призводить до псування та втрат значної частини сільськогосподарської продукції, а диспропорції між робочими і силовими машинами не дозволяє ефективно використовувати всю сільськогосподарську техніку.

Найбільш раціональна структура основних виробничих засобів у високоспеціалізованих господарствах, де в одному технологічному процесі поєднано виробництво, зберігання і переробка сільськогосподарської продукції.

Одним із шляхів покращення використання виробничих ресурсів є дотримання оптимального співвідношення між основними і оборотними засобами. При нестачі оборотних засобів знижується ефективність використання основних виробничих засобів. Наприклад, нестача кормів призводить до зниження продуктивності тварин, нестача палива і мастильних матеріалів - до зменшення продуктивності техніки. Дотримання пропорційності при формуванні основних і матеріальних оборотних засобів сприяє більш ефективному використанню виробничих ресурсів сільськогосподарських підприємств у цілому.

Ефективність застосування основних виробничих засобів, в основному, залежить від раціонального використання окремих їх видів і, в першу чергу, активної частини основних засобів - машинно-тракторного парку, багаторічних насаджень, продуктивної худоби. Важливе значення підвищення економічної ефективності виробничих засобів має для підвищення урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин. Це, в значній мірі, визначає рівень фондовіддачі і матеріалоємності, інші показники ефективності використання засобів.

Ефективність використання оборотних засобів залежить від багатьох факторів. Серед них можна виділити зовнішні фактори, що діють незалежно від діяльності сільськогосподарського підприємства, і внутрішні, на які аграрні підприємства можуть і повинні активно реагувати шляхом здійснення заходів стратегічного управління.

До зовнішніх факторів впливу на ефективність господарювання сільськогосподарських підприємств відносяться: загальна економічна ситуація, особливості податкового законодавства, умови отримання кредитів і відсоткові ставки за ними, можливість цільового фінансування, участь у програмах, що фінансуються з бюджету. Враховуючи ці та інші зовнішні фактори, підприємство може використовувати внутрішні резерви підвищення економічної ефективності використання оборотних засобів.

Важливим напрямом підвищення ефективності використання оборотних засобів, на нашу думку, є своєчасне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників необхідною кількістю матеріальних ресурсів (насінням, кормами, паливо - мастильними матеріалами, добривами, засобами захисту рослин, запасними частинами тощо). Нестача цих засобів призводить до скорочення обсягів виробництва продукції. Але і зайві запаси матеріалів негативно впливають на ефективність їх використання. Мінімізації виробничих запасів сприяють вдосконалення нормування предметів праці, покращення організації постачання шляхом чітких договірних умов поставок, оптимальний вибір постачальників, налагоджена робота транспорту. Прискорення оборотності оборотних засобів досягається за рахунок скорочення терміну виробництва, використання сортів і гібридів сільськогосподарських культур з коротким періодом вегетації, вирощування й відгодівля порід худоби якіі швидко набирають вагу та птиці, покращення застосовуваної техніки, економії фондів на всіх етапах виробництва.

У сфері обігу оборотні засоби не приймають участі у створенні нового продукту, а лише забезпечують його доведення до споживача. Надлишкове відволікання засобів у сферу обігу негативно впливає на результати всієї господарської діяльності. Важливою передумовою ефективного використання оборотних засобів, на нашу думку, є раціональна організація збуту сільськогосподарської продукції на основі організації постійного моніторингу вивчення кон'юнктури продовольчого ринку, створення маркетингових служб, дотримання договірної і платіжної дисципліни, своєчасне прийняття стратегічних рішень.

Значного покращення використання оборотних засобів можна досягти за рахунок скорочення втрат продукції в процесі виробництва, зберігання, транспортування і реалізації. За деякими видами продукції (плоди, овочі, картопля та ін.) ці втрати досягають 30-40%. Також дуже важлива організація зберігання матеріальних ресурсів (насіння, кормів і т.д.). В умовах дефіциту оборотних засобів особливого значення набуває застосування ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур, тому що це дозволяє значно зменшити матеріалоємність продукції.

Трудовий потенціал сільськогосподарських підприємств черкаської області

Нами детально були розглянуті найважливіші матеріально-технічні елементи ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Але яким би не був високий рівень їх розвитку, вирішальна роль у процесі виробництва належить людській праці. Праця в сільському господарстві має ряд специфічних особливостей:

1. Виробництво, як правило, пов'язане з відтворенням живих організмів, що вимагають певних умов для свого розвитку. Виходячи із цього, у сільському господарстві час виробництва продукції не збігається з робочим періодом, що обумовлює сезонність сільськогосподарської праці, особливо в землеробстві. Праця витрачається протягом усього року, кінцевий же продукт у багатьох галузях одержують лише один раз на рік.

2. У зв'язку з розмаїттям робіт і короткими строками їхнього виконання неможлива вузька спеціалізація праці. Найчастіше працівники поєднують кілька функцій.

3. Працівники сільського господарства працюють не тільки на підприємстві, але й в особистому господарстві.

4. Ефективність праці залежить від природно-кліматичних умов і якості землі. Однакові трудові витрати в різних кліматичних зонах дають різні результати.

На сучасному етапі розвитку сільського господарства винятково важливе значення має підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин. Без рішення цієї проблеми неможливо підвищити продуктивність праці. Важливим засобом підвищення продуктивності праці в сільському господарстві є застосування стратегічного управління, вдосконалення організації праці, яка покликана створювати нормальні умови праці для працівників і сприяти росту економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Раціональна організація праці повинна забезпечити повне й ефективне використання робочої сили й інших засобів виробництва (землі, техніки й т.д.) на основі застосування досягнень науки й передового досвіду. При цьому важливу роль відіграє стратегічне управління виробничою діяльністю аграрних підприємств.

Зауважимо, що підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва й кінцеві результати праці безпосередньо залежать від стратегії яку обере сільськогосподарське підприємство, від рівня кваліфікації кадрів і ступеня використання трудових ресурсів.

До складу трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств області входять постійні, сезонні й тимчасові працівники, а також інші категорії робітників. Постійними є працівники, прийняті на роботу на постійній основі. Сезонні працівники зараховуються на певний період року, але не більше 6 місяців, а тимчасовими працівниками вважаються ті, які беруть участь у роботі не більше 2 місяців.

Структура трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах цілком залежить від напрямів та спеціалізації виробничої діяльності, які, у свою чергу, визначаються насамперед ринковою кон'юнктурою. Більш швидкими темпами розвиваються переробні, торгівельно-збутові й інші підрозділи. Разом з тим скорочується виробництво тваринницької продукції. Все це вносить зміни в структуру трудових ресурсів і у їх зайнятість. Зосередимо увагу на населенні, що зайняте в сільському господарстві Черкаської області, тобто приймає безпосередню участь у виробництві сільськогосподарської продукції (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Кількість населення, зайнятого в сільськогосподарських підприємствах по відношенню до загальної чисельності населення Черкаської області

Виробничу діяльність сільськогосподарських підприємств (рис. 2.7) забезпечували у 2009р. 148,4 тис. чол. Порівняно з 2005р. кількість зайнятих у аграрному виробництві скоротилася на 23,2 тис. чол. Значні зрушення відбулися у структурі зайнятості - вона зросла у переробних підрозділах і зменшилась в основних, особливо у тваринництві. Спостерігається парадоксальна ситуація дефіциту трудових ресурсів, особливо кваліфікованих механізаторів, тваринників. Це свідчить про необхідність посилення стратегічного управління виробничої діяльності аграрних підприємств до збалансування структури зайнятих, пріоритетів у підготовці та перепідготовці кадрів, збільшення доходів працівників. Тим більш актуально, що витрати на оплату праці у сільськогосподарських підприємствах у 2009р. відносно 2005р. зменшилися на 3,9%.

Це свідчить про необхідність врахування у стратегічному управлінні підвищення ефективності використання трудових ресурсів, що дасть змогу досліджуваним аграрним підприємствам збільшувати обсяги реалізації продукції, зміцнити фінансовий стан підприємства. Сезонність праці у сільському господарстві подолати поки дуже складно. Однак багаторічний досвід роботи передових сільськогосподарських підприємств показує, що сезонність праці цілком реально звести до мінімуму. Існують різноманітні шляхи пом'якшення сезонності використання робочої сили у сільському господарстві, серед яких можна виділити наступні:

- максимально можлива механізація найбільш трудомістких виробничих процесів і впровадження високопродуктивної техніки та устаткування в напружений період;

- сполучення сільськогосподарських культур, сортів з різними строками вирощування й галузей, що сприяють вирівнюванню витрат праці. Наприклад, вирощування ранніх, середніх і пізніх сортів овочевих культур дозволяє більш рівномірно використати робочу силу під час посіву (або посадки), збирання овочів;

- розвиток підсобних промислів у сільськогосподарських підприємствах, що дозволяє у зимовий період зайняти працівників сільського господарства;

- організація переробки й тривалого зберігання сільськогосподарської продукції в місцях її виробництва, тобто розвиток агропромислової інтеграції. Так, у садівничих господарствах, де є плодосховища, потреба в робочій силі в період збирання скорочується в 1,5 - 2 рази, а пізньою осінню і в зимовий період значно зростає зайнятість постійних робочих у результаті того, що товарну обробку й реалізацію плодів проводять не під час збирання, а після закінчення робіт у саду. Зниження сезонності праці в сільському господарстві дозволяє при мінімальному числі працівників виробляти протягом року більше продукції.

У сільському господарстві, на відміну від інших галузей матеріального виробництва, результати праці в більшій мірі залежать від природних умов. При одних і тих самих витратах праці в залежності від погодних умов, що складаються, і родючості ґрунтів можна отримати різну кількість продукції. Тому підвищення продуктивності сільськогосподарської праці передбачає необхідність раціонального використання природних факторів. На сучасному етапі найбільш ефективним стимулюючим фактором служить задоволеність працівників матеріальними умовами (заробітною платою, преміями, доплатами за стаж, складність роботи тощо). Однак темпи зростання продуктивності праці повинні випереджати темпи росту заробітної плати.

Важливий фактор підвищення продуктивності праці - комплексна механізація і електрифікація сільськогосподарського виробництва. Сільське господарство - одна з галузей суспільного господарства, де широко використовується ручна праця і самий низький рівень механізації виробничих процесів. Впровадження нової, більш продуктивної техніки, вдосконалення системи машин дозволяють не тільки скоротити до мінімуму затрати ручної праці, але й підвищити врожайність за рахунок покращення якості робіт і виконання їх в оптимальні строки. На сучасному етапі розвитку сільського господарства виключно важливе значення має підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин. Без вирішення цієї проблеми неможливо підвищити продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах, зокрема в Черкаській області.

Для подолання кризи в аграрному секторі виробництва і підвищення ефективності роботи сільськогосподарських підприємств, на нашу думку, в першу чергу необхідно забезпечити дієвий організаційно - економічний механізм шляхом здійснення державного регулювання і вдосконалення економічних відносин між партнерами в АПК, застосування стратегічного управління.

В основі державного регулювання сільськогосподарського виробництва повинен лежати принцип забезпечення мінімальної дохідності підприємства, необхідної для його функціонування. В умовах, що склалися, досягти цього можна шляхом подальшого вдосконалення цінової, податкової, кредитної, митної політики по відношенню до сільськогосподарських товаровиробників. Державне регулювання сільськогосподарського виробництва повинно бути засноване на економічних факторах: податкових і кредитних пільгах, цінових паритетах, інвестиціях безпосереднім виробникам тощо. Державні інвестиції в рамках цільових програм в першу чергу слід спрямовувати на підтримку і здійснення інноваційних проектів окремих підприємств і реконструкцію та відродження занепалих галузей сільського господарства.

Зауважимо, що ефективність сільського господарства в значній мірі залежить від правильного стратегічного управління у якому вжиті наступні заходи, як інтенсивності ведення виробництва. Найважливіші напрямки інтенсифікації виробництва - застосування інтенсивних, ресурсоощадливих технологій виробництва продукції, освоєння науково обґрунтованих сівозмін, вдосконалення насінництва і племінної роботи в тваринництві, використання перспективних високоврожайних, більш ефективних сортів рослин і високопродуктивних порід тварин і птиці, внесення оптимальних норм мінеральних і органічних добрив, засобів захисту сільськогосподарських культур, зміцнення кормової бази тощо.

Вважаємо, що в умовах дефіциту матеріальних та інших засобів необхідно використовувати таку стратегію господарювання, основою якого є ресурсоощадливі технології. Для отримання високих стабільних врожаїв сільськогосподарських культур необхідно проводити агротехнічні заходи в оптимальні строки. Однак у багатьох підприємствах через відсутність техніки ця умова не виконується, що призводить до втрати врожаю. Проведення збору зернових культур в оптимальні строки (10-14 днів) дозволяє зберегти до 15% врожаю.

Особливе значення для підвищення ефективності стратегічного управління виробничої діяльності сільськогосподарського виробництва має оптимізація структури посівів. Вона не потребує додаткових інвестицій, але сприяє збільшенню виробництва продукції. Розрахунки показують, що здійснення таких заходів дозволяє збільшити обсяги виробництва сільськогосподарської продукції на 20-30%, підвищити прибуток від її реалізації в 1,4 - 1,6 рази.

Важливою метою стратегічного управління є підвищення продуктивності праці та економічної ефективності сільськогосподарських підприємств відіграє механізація виробничих процесів. Рівень механізації вирощування деяких сільськогосподарських культур (овочів, плодових, ягідних тощо) дуже низький і становитиме лише 20-25%. Системи машин практично створені для виробництва зерна, технічних і кормових культур. Однак в ряді галузей (садівництво, виноградарство та ін.) поки що наявні лише деякі машини і комплекси машин для механізації окремих виробничих процесів.

До важливих чинників стратегічного управління підвищення ефективності виробничої діяльності та конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва, на нашу думку, слід віднести покращення якості продукції. Чим вища якість продукції, тим вища ціна її реалізації, а звідси і рентабельність виробництва. Наприклад, пшеницю з вмістом клітковини більше 23% використовують на продовольчі цілі. Ціна такого зерна у 1,5-2,0 рази вища, ніж фуражного. Якість сільськогосподарської продукції залежить від багатьох факторів: сорту рослин і породи тварин, технології і організації виробництва, розвитку матеріально-технічної бази галузі, кваліфікації працівників, кліматичних умов, родючості ґрунтів, умов зберігання і транспортування тощо.

І нарешті, стратегічне управління виробничою діяльністю сільськогосподарських підприємств залежить від мотивації праці, яка визначається рівнем її оплати. У ринковій економіці оплата праці в значній мірі повинна формуватися на основі ціни робочої сили, що дозволяє працівнику і його сім'ї задовольняти необхідні матеріальні та духовні потреби, створювати умови для розширеного відтворення трудових ресурсів.

В умовах дефіциту грошових засобів деякі сільськогосподарські підприємства почали застосовувати натуральну оплату праці по трудоднях. Однак не слід відмовлятися від грошей як основного виміру оплати праці. Ця система складалась багато років, вона не лише звична, але й універсальна, оскільки тісно пов'язана з продуктивністю праці.

Размещено на Allbest.ru