Економічний потенціал підприємств аграрної сфери: особливості його структуризації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічний потенціал підприємств аграрної сфери: особливості його структуризації

О. Жидяк, У Петриняк

Проаналізовано існуючі теоретичні підходи до визначення структури потенціалу підприємства. Розроблено авторську модель структури аграрного підприємства. Запропоновано алгоритм процесу оптимізації структури потенціалу підприємства.

Ключові слова: економічний потенціал, аграрні підприємства, структура потенціалу, агросфера, оптимізація потенціалу, агробіокліматичний потенціал.

Раціональне використання економічного потенціалу сільського господарства в умовах динамічного розвитку національної економіки України передбачає поєднання і дотримання оптимальної пропорційності та збалансованості розвитку усіх складових потенціалу за основними параметрами економічного зростання: високих і сталих темпів, розмірів абсолютних приростів, структурних зрушень в обсягах виробництва відповідних видів продукції і забезпечення її якості.

Підвищення ефективності використання економічного потенціалу аграрного підприємства вимагає його структуризації, встановлення їх функцій та зв'язків. На сьогодні не сформовано чіткого та однозначного уявлення про структуру потенціалу. Це обумовлюється тим, що увага науковців спрямована на визначення прояву складових потенціалу, методологію та інструментарій оцінки впливу на загальні результати діяльності підприємства на ринку, а ефект від використання такого впливу сукупного потенціалу досліджений недостатньо.

Дослідженню сутності економічного потенціалу аграрного підприємства та його структури присвячені праці таких вчених-економістів: В. Андрійчука, Б. Бачевського, В. Галушко, В. Ковальова, Н. Краснокутської, О. Ковтуна, Т Куценко, О. Могильного, Є. Лапіна, В. Россохи, П. Рогожина, П. Саблука, В. Шевчука, О. Шпикуляка, О. Федоніна та інших. Однак проблема структуризації економічного потенціалу з урахуванням особливостей сільського господарства є недостатньо вивченою. Тому на сучасному етапі стає актуальною розробка теоретико-практичних аспектів структуризації та оптимізації наявного потенціалу аграрних підприємств України. оптимізація економічний агарний підприємство

Мета статті - визначення структури економічного потенціалу аграрного підприємства та обґрунтування алгоритму його оптимізації.

Потенціал підприємства - це здатність підприємства забезпечувати очікуваний результат або вирішувати поставлені завдання в існуючій системі внутрішніх і зовнішніх обмежень із урахуванням здатності носія до розвитку.

В економічній літературі наявні різні підходи до визначення структури потенціалу підприємства. Більшість дослідників розглядає ресурсну структуру потенціалу, однак із урахуванням різної кількості складових.

Відповідно до ресурсної концепції, економічний потенціал підприємства розглядається як система ресурсів, що вступають у взаємодію й обумовлюють досягнуті результати. Найчастіше за цією концепцією у структурі потенціалу підприємства виділяють такі основні елементи [1]: технічні ресурси (виробничі потужності та їхні особливості, обладнання, матеріали); технологічні ресурси (технології, наявних конкурентоспроможних ідей, наукові розробки); кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхнє прагнення до знань і удосконалення, інтелектуальний капітал); просторові ресурси; інформаційні ресурси (кількість і якість інформації, каналів її поширення та ін.); ресурси організаційної структури системи управління;фінансові ресурси (наявність і достатність власного та позикового капіталу, стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній).

Існують також інші підходи до визначення структури потенціалу підприємства. Насамперед можна виділити функціональний підхід, за яким до складу потенціалу належать: виробничий, маркетинговий, інформаційний, техніко-технологічний, організаційний, соціальний та фінансовий потенціали [2]. Але такий підхід також є однобічним і не розкриває повноти зазначеної категорії. оптимізація потенціал агарний підприємство

Особливий науковий інтерес викликають ті дослідження багатоаспектного аналізу структури потенціалу, де поряд із ресурсним, функціональним тощо, розглядаються ще й інші аспекти структури, що дає повніше уявлення про його елементний склад. Об'єктивні складові пов'язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються у тій чи іншій формі у процесі функціонування. До них належить: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал та потенціал відтворення. Суб'єктивні складові пов'язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а становлять передумову, загальноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціонального споживання об'єктивних складових. До суб'єктивних складових відносяться: науково- технічний потенціал, управлінський потенціал, потенціал організаційної структури управління, маркетинговий потенціал.

На думку В. Росохи, структуру потенціалу складають три компоненти - соціальний, виробничий і природний [3]. Соціальна складова - це сукупність трудових ресурсів, здатність апарату управління, колективів і працівників господарської системи до ефективного використання наявних ресурсів. Виробнича складова потенціалу підприємства зумовлюється залученими у виробництво матеріально-технічними й нематеріальними ресурсами. Природна складова визначається наявними земельними ресурсами виробництва та сприятливими для ведення сільськогосподарського виробництва кліматичними умовами [4].

Узагальнюючи теоретичні і методологічні підходи, необхідно зазначити, що структура економічного потенціалу може розглядатися в різних аспектах залежно від того, які вихідні класифікаційні ознаки є основою виділення його складових.

Нами запропоновано у структурі потенціалу аграрного підприємства виділяти три окремі складові - матеріально-речова, соціально-економічна і організаційно- управлінська (рис. 1).

При дослідженні матеріально-речових компонентів економічного потенціалу необхідно враховувати їх подвійне походження - природне та трудове. Тому у структурі потенціалу аграрного підприємства насамперед необхідно виділяти компоненти природного потенціалу.

Одним із найважливіших специфічних елементів виробничого потенціалу сільського господарства, від якого значною мірою залежить ефективність аграрного виробництва, є агробіокліматичний потенціал як комплекс діючих чинників і умов, що формуються поза діяльністю людини. У процесі сільськогосподарського виробництва біогенетичний і природно-кліматичний потенціали є цілісною складною системою фізіологічних, біологічних та економічних чинників і умов. Багато з них, включаючись у виробничий процес, часто повністю або частково несумісні і знаходяться у певній суперечності.

Тому для повнішого використання біогенетичного потенціалу сільськогосподарських культур у процесі виробництва він має узгоджуватися з природно-кліматичним потенціалом шляхом раціонального розміщення виробництва за зонами країни. Відмінності у природно-кліматичних чинниках і умовах зумовлюють об'єктивну необхідність територіального поділу праці, регіональну спеціалізацію за природно-економічними зонами для найбільш продуктивного використання виробничого потенціалу, одержання максимального обсягу продукції з одиниці земельної площі за мінімальних витрат [5].

Важлива особливість сільського господарства полягає у тому, що до продуктивних сил галузі належать земельні ресурси. Щодо загальнонаціональної ефективності, то використання виробничого потенціалу земельних ресурсів має винятково важливе значення. На нашу думку, потенційні можливості землі як засобу виробництва обумовлюються численними об'єктивними та суб'єктивними чинниками, які можна об'єднати у чотири групи:

- чинники генетичного походження, пов'язані з фізичними, хімічними, біологічними властивостями ґрунтів, які сформувалися внаслідок тривалого ґрунтоутворення;

- чинники, зумовлені різнотипними біокліматичними, гідрологічними природними умовами;

- виробничо-технологічні чинники, пов'язані з капітальними вкладеннями і зростанням основних виробничих фондів, впровадженням прогресивних технологій, наукових досягнень і передового досвіду;

- чинники, зумовлені соціально-економічними умовами розвитку суспільного виробництва.

Рис. 1. Структура економічного потенціалу аграрного підприємства (розроблено авторами)

Біопотенціал рослинництва - це здатність генерувати максимальний вихід продукції за існуючих природно-економічних умов, оптимальних систем вирощування рослин та рівня агротехнології.

Біопотенціал тваринництва - це інтеграція господарсько-корисних ознак та якостей тварин забезпечувати максимальний рівень продуктивності, що визначається оптимальними умовами годівлі і утримання. Біовиробничий потенціал, окрім високої продуктивності, повинен мати якості високої стійкості (адаптивність, резистентність) та стабільної відтворювальності. Більш ефективне використання біопотенціалу тварин означає, у підсумку, підвищення їх продуктивності, тобто отримання більше продукції у розрахунку на одиницю витрат. Техніко-технологічний потенціал - це максимальна здатність підприємства випускати за визначений період часу продукцію певного асортименту, технічного рівня якості на основі створеної системи елементів організаційно-економічної структури, яка постійно удосконалюється на інноваційній основі.

Матеріально-технічний потенціал можна визначити, як здатність енергетичних засобів, сільськогосподарських машин та предметів праці виконувати сільськогосподарські роботи у встановлені терміни відповідно до передових агротехнологій та забезпечувати безперервність процесу виробництва. Обґрунтування економічної доцільності, удосконалення складу і високоефективне використання як окремих машинно-тракторних агрегатів, технологічних комплексів, так і машинно- тракторних агрегатів підприємств загалом, є основою максимально можливого виробництва сільськогосподарської продукції [6].

Управлінський потенціал - це сукупність навиків та здібностей керівників усіх ланок щодо побудови ефективної системи менеджменту на підприємстві, яка забезпечить реалізацію місії підприємства [7]. Потенціал організаційної структури управління - це можливості механізму управління певної організаційної структури функціонування підприємства, яка поєднує у собі рівень організації функціональних елементів та тип взаємозв'язків між ними, тип і гнучкість керуючої системи, швидкість проходження управлінських впливів.

Підприємницький потенціал - це здібності, навики, інтуїція керівника, схильність його до ризику, вміння використовувати існуючу економічну ситуацію з метою отримання максимальних вигод для підприємства або створення оптимальних умов для його подальшого розвитку.

Інформаційний потенціал - це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку та прийняття управлінських рішень і впливають на тип виробництва через збирання, зберігання, обробку та поширення інформаційних ресурсів. Інноваційний потенціал - сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.

Важливою ознакою потенціалу підприємства є взаємозамінність та збалансованість його елементів. Проте, якщо збалансованість складових потенціалу, яка є запорукою його успішного функціонування, вимагає, як у просторі, так і у часі, всебічної виваженості й прагне до абсолютності, то взаємозамінність -- завжди відносна, лімітована і залежить від економічної ситуації, рівня розвитку та особливостей системи господарювання. До того ж, доцільно зазначити, що, згідно із законом найменших (теорії організації) ефективність системи визначається ефективністю її найслабшого елемента. Тобто, загальна ефективність функціонування потенціалу як системи визначається ступенем найменшого ресурсного забезпечення. Отже, збалансованість потенціалу є явищем досить складним і багаторівневим.

Функціональне поєднання складових елементів потенціалу, кожна з яких, своєю чергою, є сукупністю окремих частин, здійснюється завдяки значній кількості прямих і зворотних матеріально-речових та інформаційних зв'язків, що свідчить про його складність. Удосконалення функціональних зв'язків і, як наслідок, їх підсилення та ускладнення є найважливішим критерієм розвитку, діалектичним критерієм прогресу.

Сприйняття досягнень науково-технічного прогресу, спроможність розвитку шляхом безпосереднього та систематичного використання інноваційних технічних і технологічних рішень є визначальною ознакою потенціалу підприємства [8]. До того ж, історичному процесі його формування науково-технічні досягнення кожної епохи ставали невід'ємними частинами потенціалу, суттєво підвищуючи рівень, змінюючи структуру і вдосконалюючи його властивості.

Зважаючи на ефект синергії, процес оптимізації структури потенціалу підприємства потрібно проводити за такими етапами.

Етап 1 - формування системи цілей підприємства: стратегічні, тактичні, поточні; для всього підприємства, його підрозділів.

Етап 2 - визначення необхідного для кожної цілі набору стратегічних ресурсів.

Етап 3 - оцінка альтернативних комбінацій ресурсів і після цього - остаточний висновок.

Етап 4 - раціональний розподіл обмежених ресурсів підприємства.

Етап 5 - оцінка отриманих результатів.

Потенціал ефективності сільськогосподарських підприємств залежить від наявних у підприємстві активів, задіяних у виробництві. У регіональному розрізі є значні варіації забезпеченості підприємств активами, що позначається на показниках їх діяльності.

Планомірний процес нагромадження і комплектування ресурсів є обов'язковою передумовою інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Щоб ресурси сприяли досягненню високого результату унаслідок ефективнішого власного функціонування, необхідно дотримуватися таких вимог:

- ресурси, що використовуються на різних стадіях технологічного процесу, мають бути якісно однорідними;

- ресурси сприятимуть підвищенню ресурсовіддачі за умови, що надходитимуть у відповідному комплекті і для усього технологічного процесу;

- нові технології у тваринництві і рослинництві мають бути механізованими (за можливості автоматизованими);

- кваліфіковане управління врожайністю чи продуктивністю тварин на основі всебічного врахування їх біологічних і фізіологічних властивостей за фазами (періодами) росту і розвитку;

- комплексний і пропорційний розвиток потужностей транспортування, переробки, зберігання і реалізації продукції;

- поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва на усіх рівнях його організації.

Висновки

У структурі потенціалу аграрного підприємства доцільно виділяти три окремі складові - матеріально-речова, соціально-економічна і організаційно-управлінська. Система економічного потенціалу, опосередкована матеріально-речовими компонентами, своєю чергою, може бути поділена на підсистеми нижчого рівня. Зокрема, у ній можна виділити підсистеми агробіокліматичного потенціалу, техніко- технологічний та фінансовий потенціали. Одним із найважливіших специфічних елементів виробничого потенціалу сільського господарства, від якого значною мірою залежить ефективність аграрного виробництва, є агробіокліматичний потенціал як комплекс діючих чинників і умов, що формуються поза діяльністю людини. До організаційно-управлінської складової можна віднести підприємницький, інформаційний та інфраструктурний потенціали. Соціально-економічна складова включає трудовий потенціал, який охоплює як зайняте у певний час населення, так і те, яке шукає роботу.

Література

1. Бачевський Б. Є. Потенціал і розвиток підприємства [Текст] : навч. посіб. / Б. Є. Бачевський, І. В. Заблодська, О. О. Решетняк. -- К. : Центр навчальної літератури, 2009. -- С. 13.

2. Краснокутська Н. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка [Текст] / Н. С. Краснокутська. -- К. : Центр навчальної літератури, 2005. -- С. 15.

3. Лапін Є. В. Економічний потенціал підприємств промисловості: формування, оцінка, управління / Є. В. Лапін // Вісник СумДУ [Текст] . -- 2007. -- Т. 2. -- № 1. -- С. 37. -- (Серія “Економіка”).

4. Мендрул О. Г. Управління вартістю підприємства [Текст] : монографія / О. Г Мендрул. -- К. : КНЕУ 2002. -- С. 65.

5. Россоха В. В. Методологічні аспекти формування та розвитку потенціалу підприємств аграрної сфери АПК / В. В. Россоха // Економіка АПК [Текст]. -- 2005. -- № 8. -- С. 145.

6. Федонін О. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка [Текст] : навч. посіб. / О. С. Федонін, І. М. Рєпіна, О. І. Олексюк. -- К. : КНЕУ, 2003. -- С. 60.

7. Формування ринкової системи матеріально-технічного забезпечення АПК України [Текст] : наук. доп. / Підлісецький Г М., Білоусько Я. К., Герун М. -- К. : ІАЕ УААН, 2009. -- С. 85.

8. Шебанін В. С. Системне оновлення і розвиток матеріально-ресурсного потенціалу сільського господарства [Текст] / В. С. Шебанін. -- К. : ННЦ ІАЕ, 2005. -- С. 102.

Размещено на Allbest.ru