Фінансове забезпечення як фактор розвитку конкурентоспроможності підприємства

І.В. Авраменко

Анотація

Ключові слова: фінансове забезпечення, фінансові ресурси, конкурентоспроможність, фактори розвитку конкурентоспроможності підприємства.

Summary

A question of financial support of business enterprises as a factor of competitiveness. Existing approaches with respect to the definitions of financial resources, financial support. The article highlights the basic principles on which the financial security company. Found that the estimation of competitiveness of enterprises should be carried out not only through the influence of her financial resources, consider all spheres of business.

Key words: financial support, financial resources, competitiveness, factors of competitiveness.

Постановка проблеми. Сучасні умови ведення бізнесу в нестабільному зовнішньому середовищі (минула світова фінансова криза, нестабільне політичне становище, стрибки курсів валют тощо) вимагають постійного контролю за ефективністю діяльності підприємства, рівнем його конкурентоспроможності, стійкістю розвитку, фінансовою безпекою підприємства і т. ін.

Незадовільна структура капіталу, показників фінансової стійкості підприємств, зростання дебіторської та кредиторської заборгованості, зменшення обсягів виробництва продукції, нестабільність і хаотичний характер розвитку підкреслюють, що за основу вивчення розвитку конкурентоспроможності підприємства має бути узята саме фінансова складова конкурентоспроможності.

Аналіз останніх досліджень. Питанням фінансового забезпечення господарської діяльності підприємств присвячені роботи як вітчизняних, так і закордонних фахівців у галузі фінансів суб'єктів господарювання, серед яких слід відмітити І. Бланка, О. Волкова, М. Гончарова, С. Ілляшенка, В. Ковальова, П. Санто, Й. Шумпетера, Є. Шохина та інших. Питанням оцінки ефективності використання фінансового забезпечення присвячено низку робіт зарубіжних і вітчизняних учених-економістів: Г. Александера, Ф. Беа, Г. Герасименко, П. Друкера, Д. Морріса, Д. Олійник, Р. Сайфуліна, Д. Хаймана, У. Шарпа та ін.

Проблеми оцінки формування фінансових ресурсів та їх використання висвітлили такі вчені, як О. Гетьман, А. Загородній, М. Коробов, А. Поддєрьогін, В. Савчук, О. Найденко та ін. Питаннями оцінки й управління конкурентоспроможністю підприємств опікувалися Г. Азоєв, О.Дуброва, О. Іванова, С. Клименко, М. Чумаченко, В. Юданов та ін.

Аналіз робіт вітчизняних і зарубіжних економістів дозволив зробити висновок, що, незважаючи на таку кількість робіт, питанням оцінки впливу фінансового забезпечення на конкурентоспроможність підприємства потрібної уваги не приділялося. Зазначене зумовило актуальність обраної теми та мету дослідження.

Мета статті полягає у визначені та аналізі основних підходів щодо сутності фінансового забезпечення підприємства та його впливу на конкурентоспроможність підприємства.

Виклад основного матеріалу. Аналіз використовуваного в економічній літературі і практиці фінансового менеджменту терміна «фінансове забезпечення» виявив відсутність однозначної інтерпретації цього поняття. Розбіжності у визначенні фінансового забезпечення підприємства дозволили виокремити два основні підходи до тлумачення його сутності: перша група науковців визначають його як забезпеченість підприємства фінансовими ресурсами, друга -- як процес управління капіталом. фінансовий господарський конкурентоспроможність

Дефініція «фінансові ресурси», яка є складовою поняття «фінансове забезпечення» розглядається багатьма науковцями та наведена різними науковими напрямами. В. В. Ковальов, О. Д. Василик [1, с. 91; 2, с. 22] є прихильниками того, що фінанси і фінансові ресурси слід розглядати як вартісну категорію рівня державних фінансів;

О.Р. Романенко, Д. С. Моляков, Е. І. Шохин [3, с. 80--81; 4, с. 46--48] наполягають, що ця категорія є суто категорією фінансів організацій; С. В. Хачатурян, Н. В. Колчина, Г. Б. Поляк [5; 6, с. 12] пропонують визначати фінансові ресурси з точки зору відтворювального підходу; прихильником системного підходу, який полягає у взаємозв'язку і взаємовпливі внутрішнього і зовнішнього середовища економічної системи, а отже, варто говорити про систему фінансових ресурсів, є П. О. Лєвчаєв [7, с. 16]. У межах нашого дослідження під фінансовими ресурсами будемо розуміти системну економічну категорію, яка діє у сфері фінансово-кредитних відносин, змінюється у часі, є відкритою до зовнішнього середовища та керованою.

Оскільки основним мірилом ефективності використання фінансових ресурсів виступає прибуток, то, відповідно, є необхідність вимірювання загальної ефективності функціонування системи фінансових ресурсів. Такий підхід запропонований П. О. Лєвчаєвим [7, с. 22--24]. Автором запропонована методика, заснована на зіставленні «витрат, зв'язаних із використанням всієї сукупності системи фінансових ресурсів і одержаного прибутку».

Фінансовий стан -- найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства, оскільки «відображає здатність суб'єкта господарювання фінансувати свою діяльність і розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Вона визначає конкурентоспроможність, потенціал в діловій співпраці, оцінює, в якому ступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів у фінансовому і виробничому відношенні» [8, с. 74].

С. В. Большаков пропонує розуміти під фінансовим забезпеченням фінансово-кредитне забезпечення процесу фінансування, що розуміється як впорядкована система виділення грошових коштів на певну мету [9, с. 437]. Під методами фінансового забезпечення автор розуміє створення власних джерел і залучення позикових грошових коштів.

І.М. Карасьова під фінансовим забезпеченням діяльності підприємства розуміє його забезпеченість фінансовими ресурсами [10, с. 216]. Проте, на наш погляд, таке визначення не повною мірою відображає суть категорії, оскільки не враховуються процеси формування ресурсів суб'єкта господарювання і залучення грошових коштів ззовні.

Г. Б. Поляк визначає фінансове забезпечення відтворювального процесу як покриття витрат за рахунок фінансових ресурсів, що акумулюються суб'єктами господарювання і державою [11, с. 327]. На його думку, фінансове забезпечення здійснюється в трьох формах: самофінансування, кредитування і державне фінансування. У цьому випадку фінансове забезпечення охоплює власні джерела і лише частину позикових коштів.

На думку Н. Л. Карданської, «здійснювати фінансове забезпечення -- це означає вирішувати завдання залучення зовнішнього капіталу, управління власним капіталом, використання капіталу в процесі виробництва (здійснення інвестицій та управління платіжним обігом), а також повернення кредиту» [12, с. 136]. До недоліків цього визначення слід віднести те, що фінансове забезпечення діяльності суб'єкта господарювання полягає в залученні позикового капіталу та сплаті ціни за його використання і в управлінні власним капіталом, проте не враховує того, що використання капіталу в певному обсязі повинне йти на строго певну мету.

Л. Н. Павлова підкреслює, що фінансове забезпечення є сукупністю форм, методів, принципів, умов фінансування підприємства, і дає таке визначення: «фінансове забезпечення підприємництва -- це управління капіталом, діяльність щодо його залучення, розміщення і використання» [13, с. 110]. У цьому підході відображена складність категорії «фінансове забезпечення», яка розкривається як мистецтво управління капіталом, проте метою і першопричиною залучення капіталу є брак обсягу ресурсів для здійснення конкретних завдань, тобто недоліком визначення, на наш погляд, є виключення цільової спрямованості капіталу, що привертається.

На нашу думку, фінансове забезпечення -- це процес акумуляції капіталу суб'єктами господарювання, його подальшого розподілу і цільового використання для забезпечення рентабельної роботи підприємства і своєчасного та повного задоволення потреб суспільства.

С. В. Большаков виокремлює основні принципи, на яких ґрунтується фінансове забезпечення [14, с. 436-437]:

а)першочергове використання власних джерел фінансування всіх поточних потреб підприємства при здійсненні витрат некапітального і капітального характеру;

б)планування джерел фінансування і напрямів їх використання;

в)забезпечення збереження власного оборотного капіталу і економія витрат на виробництво продукції та інших грошових витрат підприємства;

г)розділення засобів основної діяльності і капітального будівництва, короткострокових і довгострокових джерел формування загального капіталу, фондування нерозподіленого прибутку;

д)залучення боргового фінансування і здійснення інвестицій, виходячи з того, що вартість грошей із часом зменшується;

е)оцінка одержаних власних і позикових джерел;

ж)гарантованість фінансового забезпечення підприємства;

з)оцінка вартості позикового фінансування.

Вказані принципи, на наш погляд, достатньо точно і повно характеризують зміст фінансового забезпечення підприємства. У той же час, якщо звернутися до джерел формування фінансового забезпечення, тобто до фінансових ресурсів, то зрозуміло, що це є власні кошти підприємства і привернуті ним із різних джерел. Тоді кругообіг фінансових ресурсів (фінансів, грошових коштів) у системі фінансового забезпечення підприємства акціонерного типу та їх використання (інвестування), що є кругообігом коштів підприємства, у схемному виді відображено на рис. 1.

Так, зі схеми зрозуміло, що отриманий доход розподіляється таким чином: податки, збори і відрахування до різних державних фондів, поточні матеріальні витрати, заробітна плата найнятих робітників, платежі комерційному банку та інші витрати, амортизація як частина витрат, чистий прибуток. Наявність чистого прибутку є підставою для виплати дивідендів. Прибуток після нарахування дивідендів використовується на приріст резервного капіталу, а його залишок формує нерозподілений прибуток, що в сумі відображає приріст власного капіталу, якщо інші його складові не змінювалися протягом звітного періоду. Змінити суму власного капіталу можна також за рахунок операцій зі статутним капіталом, емісією або витяганням з обігу акцій.

За кожною складовою витратних статей (за винятком амортизації) підприємство може утворювати поточні зобов'язання у формі заборгованості за податками, виплатами кредитів банкам, кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги, заборгованістю в розрахунках. У разі нестачі грошових коштів можливе їх залучення за рахунок облігаційної позики, довгострокових і короткострокових банківських кредитів.

Власний капітал, довгострокові і короткострокові зобов'язання є фінансовими ресурсами (джерела коштів), які відбиваються в пасиві бухгалтерського балансу та інвестуються в приріст основних засобів, довгострокових фінансових інвестицій,запасів, поточних фінансових інвестицій, які в сумі відображають активи підприємства. Їх особливість у тому, що вони витрачаються в процесі діяльності для отримання економічної вигоди. Основні фонди зношуються, запаси використовуються для виробництва продукції і т. д. Але кожен вид активів приноситиме різну за розміром вигоду.

Система показників, яка обрана для оцінки фінансового забезпечення, повинна відображати фінансовий стан підприємства у довгостроковій перспективі, тобто його можливість підтримувати свою платоспроможність протягом тривалого періоду. Система показників має характеризувати загальну фінансову структуру підприємства і ступінь його залежності від кредиторів та інвесторів. Тому аналіз фінансового забезпечення часто називають аналізом довгострокової платоспроможності.

Якнайповнішою є така система показників:

1. Фінансова незалежність (фінансова автономія).

2. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами.

3. Маневреність власного капіталу.

4. Фінансова стійкість.

5. Коефіцієнт покриття інвестицій.

6. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень.

7. Коефіцієнт фінансової залежності.

8. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів.

9. Коефіцієнт структури привернутого капіталу.

На нашу думку, в пошуку оптимальної структури фінансового забезпечення підприємства найбільш надійним способом її знаходження є порівняльна оцінка всіх можливих варіантів (альтернатив). Під час розгляду завдання визначення впливу фінансового забезпечення підприємства на його конкурентоспроможність необхідно встановити, чи може як критерій оцінки бути прийнятий один із показників, що характеризують очікувані результати реалізації того або іншого варіанта, за умови, що на числові значення інших показників накладені строгі обмеження.

Проте не тільки фінансове забезпечення робить істотний вплив на підвищення конкурентоспроможності підприємства. Так, на основі зіставлення сумарного прибутку з витратами можливо встановити ефективність функціонування всієї системи фінансових ресурсів підприємства, а значить, і розрахувати конкурентоспроможність з погляду фінансових ресурсів підприємства.

Проте оцінювання конкурентоспроможність підприємства, поклавши в основу лише оцінку фінансових ресурсів, було б однобічне, оскільки конкурентоспроможність є комплексним показником, який повинен охоплювати оцінку всіх сфер життєдіяльності підприємства.

Фінансовий стан характеризується системою показників, що відображають реальні і потенційні фінансові можливості суб'єкта господарювання як об'єкта бізнесу, об'єкта інвестування капіталу, платника податків. У теперішній час не існує детальної загальноприйнятої, офіційної методики оцінки фінансового стану підприємства. Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб можна було оцінити, наскільки надійно підприємство у фінансовому відношенні. Залежно від мети і завдань аналізу у кожному конкретному випадку вибирається оптимальний саме для цього випадку комплекс показників і напрямів аналізу фінансового стану підприємства.

Фінансова стійкість організації визначається рівнем її фінансової незалежності і рівнем її платоспроможності. У цілому підтримуючи наведений підхід до оцінки фінансової стійкості підприємств, слід вказати, що необхідно виокремити групи показників фінансового стану, які мають певні нормативні (середньогалузеві) значення, є відносними величинами і змінюються в одному напрямі (мають збільшуватися). До таких показників, на думку С. Я. Єлецьких [14, с. 110], варто віднести показники фінансової стійкості, платоспроможності, ліквідності, ділової активності, рентабельності, які всебічно характеризують фінансовий стан і здатність підприємства до фінансово стійкого розвитку та дозволять оцінити фінансову стійкість підприємств за допомогою інтегрального показника, що складається з показників, які знаходяться в кореляційній залежності. Таким чином, аналіз понять і складових оцінки фінансового забезпечення, фінансового стану і фінансової стійкості підприємства дозволяє зробити висновок, що всі вони спричиняють безпосередній вплив на конкурентоспроможність підприємства, а їх взаємозв'язок наведено на рис. 2.

Порівняння зазначених оцінок дозволяє констатувати, що оцінка фінансового стану підприємства складається з оцінки фінансового забезпечення підприємства, яка у свою чергу враховує оцінку фінансової стійкості підприємства.