Ризики експортного контролю та воєнно-економічна безпека держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РИЗИКИ ЕКСПОРТНОГО КОНТРОЛЮ ТА ВОЄННО-ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ

Бегма Віталій Миколайович,

доктор економічних наук, доцент;

Скляр Надія Михайлівна

Розглянуто економіко-правові фактори ризиків розвитку системи експортного контролю України та їх вплив на рівень воєнно-економічної безпеки держави. Проаналізовано позитивні та негативні аспекти системи експортного контролю України. Визначено причини виникнення ризиків в організації експортного контролю, їх потенційні загрози та можливість впливу на рівень фінансування оборони.

Ключові слова: воєнно-економічна безпека, ризики економічної безпеки, система експортного контролю, рівень фінансування оборони.

Експортний контроль є складником політики національної безпеки, має вплив на вирішення політичних, економічних, військових питань і водночас є важливим інструментом регулювання у таких чутливих сферах, як міжнародна торгівля та передача товарів військового призначення й подвійного використання, а також виконання Україною взятих на себе міжнародних зобов'язань у галузі нерозповсюдження.

Однак при оцінці впливу експорту продукції військового призначення та подвійного використання на рівень воєнно-економічної безпеки держави, а також при визначенні поняття економічної та національної безпеки багатьма науковцями та експертами недостатньо враховується роль такого елемента регулювання, як система експортного контролю.

Нині у зв'язку із тривалим загостренням проблем тероризму та піратства на глобальному рівні, а також воєнно-політичного протистояння між країнами Заходу та Росії, яка вчинила акт агресії проти України, в міжнародному праві посилився пошук шляхів ефективного забезпечення процесу нерозповсюдження засобів масового ураження та засобів їх доставки. Забезпечення цього процесу потребує серед іншого і визначення економіко-правових факторів, що породжують ризики для розвитку системи експортного контролю України, а також впливають на рівень воєнно-економічної безпеки держави.

В економічній літературі питанням воєнно-економічної безпеки приділяється значна увага. Методологічним підходам до визначення показників воєнно-економічної безпеки присвячені дослідження А. І. Сухорукова [1]; динаміку розвитку та стану системи експортного контролю України розглянуто у працях В. М. Бегми [2], С. П. Галаки [3], О. М. Гришуткіна [3], Г. М. Перепелиці [3], О. І. Сівера [3]. Водночас серед невеликої кількості досліджень із проблем експортного контролю фактично немає розробок, метою і результатом яких було б вивчення факторів, що спричиняють, зокрема, ризики для експортного контролю та загрози для воєнно-економічної безпеки держави загалом.

Метою даної статті є дослідження негативних економіко-правових векторів розвитку системи експортного контролю України, які породжують комплекс загроз воєнно-економічній безпеці держави, та визначення можливості їх впливу на рівень фінансування оборони.

Експортний контроль за передачею продукції військового призначення та подвійного використання є складником забезпечення національної та міжнародної безпеки, зокрема і стратегічної стабільності, враховуючи питання нейтралізації терористичних загроз. Експортний контроль виконує дві функції: як елемент нетарифного зовнішньоекономічного регулювання і водночас як важливий інструмент зовнішньої політики, що різнобічно впливає на національні інтереси. Крім того, експортний контроль суттєво впливає на міжнародний трансферт високих технологій і таким чином на конкурентоспроможність багатьох компаній і країн.

На міжнародному рівні безпека гарантується у спосіб дотримання міжнародних режимів експортного контролю, встановлених Вассенаарською домовленістю, Групою ядерних постачальників, Комітетом Зангера, Режимом контролю за ракетними технологіями тощо. На національному рівні правовою основою є Закон України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20 лютого 2003 р. № 549, а також Кримінальний кодекс України, підзаконні акти Президента України та Кабінету Міністрів України.

Нормативно-правова база в галузі експортного контролю пройшла досить тривалий шлях становлення і розвитку. Перший її етап (1993-1998 рр.) - це формування перших контрольних списків, випуск відповідних указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України; другий етап (19982003 рр.) - розроблення законодавчої бази в галузі експортного контролю. Третій етап (після 2003 р.) пов'язаний з ухваленням Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», доповнень до Адміністративного та Кримінального кодексів України та відповідним оновленням усієї нормативно-правової бази в цій галузі. Таким чином, можна сказати, що нині Україна вже має необхідне законодавче забезпечення в галузі експортного контролю.

Як зазначає О. М. Гришуткін [4], процедури державного експортного контролю, що застосовуються у системі експортного контролю України, передбачають такі основні заходи:

• створення підприємствами систем внут- рішньофірмового експортного контролю;

• державна атестація створених підприємствами систем внутрішньофірмового експортного контролю;

• класифікація та ідентифікація товарів службами підприємств (із залученням за необхідності відповідних уповноважених експертних організацій);

• попередня експертиза товарів та реєстрація підприємств Державною службою експортного контролю України;

• отримання підприємствами відповідних повноважень від Кабінету Міністрів України (у разі намірів експорту/імпорту товарів військового призначення);

• контроль за проведенням переговорів щодо укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про експорт товарів (у визначених законодавством випадках);

• розгляд і вирішення державними органами питань щодо надання відповідних дозволів (висновків);

• встановлення додаткових умов здійснення міжнародних передач товарів (подання звітності, подання документів про доставку товарів кінцевому споживачу, здійснення контролю доставки товарів до кінцевого споживача, надання гарантій щодо можливості перевірок використання імпортованих з України товарів у заявлених цілях тощо);

• митний контроль;

• контроль доставки товарів до кінцевого споживача;

• звітність підприємств щодо використання отриманих дозволів (висновків);

• проведення перевірок використання імпортованих з України товарів у заявлених цілях;

• заходи правозастосування (санкції та штрафи) у разі порушень встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів (фінансові, адміністративні, кримінальні).

Система експортного контролю є багатоступеневою, вона унеможливлює діяльність держави або її окремих ланок на «сірому» ринку озброєнь.

Згідно з даними Державної служби експортного контролю України [5] за обсягами міжнародних передач окремих категорій озброєнь і показниками експорту стрілецької зброї та легких озброєнь, переносних зенітно-ракетних комплексів, здійснених Україною у 20072011 рр., виявляється, що експортні поставки України збройної техніки більшою мірою орієнтовані на технологічно нескладні види.

Рис. 1. Динаміка обсягів міжнародних передач окремих категорій озброєнь, здійснених Україною у 2007-2011 рр.

Рис. 2. Динаміка експорту стрілецької зброї та легких озброєнь, переносних зенітно-ракетних комплексів, здійсненого Україною у 2007-2011 рр.

Експорт товарів складної техніки, такого рівня, як військові кораблі, Україною взагалі протягом 2007-2011 рр. не здійснювався. Невеликими були поставки за ці роки ракет і ракетних пускових установок, бойових вертольотів та літаків (рис. 1, 2). Це свідчить не стільки про відсутність можливості створення подібної техніки в Україні, скільки про проблемні питання, пов'язані зі значними часовими витратами під час узгодження дозвільних документів, які необхідні для передачі продукції військового призначення та подвійного використання.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми бюрократичних перешкод при погодженні таких контрактів впливають не тільки на рейтингові показники постачальників озброєнь на світовий ринок, а й на показники воєнно-економічної безпеки. Одним із показників воєнно-економічної безпеки, як зазначає А. І. Сухоруков [1], є рівень фінансування оборони (Lfd), який обчислюється як відношення обсягу бюджетного фінансування оборотних витрат (Fd) до ВВП (GDP) за відповідний період за формулою:

експортний контроль безпека оборона

Lfd = Lfd/ GDP х 100 %

Фінансування оборони (Lfd) складається з бюджетного асигнування з основного фонду та з бюджетного асигнування із спецфонду, який майже на 100 % фінансується за рахунок прибутків від реалізації товарів спецекспорту на закордонні ринки. Таким чином, чим більше часу Україна витрачатиме на погодження контрактів з державними установами, тим більше втрачатиме не лише контрагентів, а й позиції на світових ринках, особливо товарів подвійного використання, та можливість забезпечити новою технікою українську армію. Ситуація, що склалася у лютому-березні 2014 р., а саме з нездатністю української армії відповісти на агресію сусідньої країни, була цілком прогнозована. Про це свідчать порівняльні показники рівня фінансування оборони України за 2005-2012 рр. з аналогічними показниками країн - лідерів постачань озброєнь на світовий ринок (табл. 1) [6].

Як видно з аналізу показників табл. 1 і 2, середній показник рівня фінансування оборони (Lfd) за 2005-2012 рр. по Україні становить 1,03 при пороговому значенні 3,0, що свідчить про низький рівень військово-економічної безпеки країни. Для порівняння: у США за аналогічні роки середній показник рівня фінансування оборони (Lfd) становив 4,28, у Росії - 3,51, у Великій Британії - 2,48. При цьому терміни погодження контрактів з експорту військової техніки й товарів подвійного використання порівняно з показниками України, які в середньому сягають від 6 до 8 місяців, у США становлять від 5 годин до 1,5 місяця у Німеччині - від 20 до 45 діб [8], у Росії - від 3 до 6 місяців [7], у Великій Британії - від 20 до 60 діб [9]. Цілком зрозуміло, що ці країни будуть лідерами на світовому ринку озброєнь.

Політики, науковці й експерти стверджують, що у 2008-2009 рр. в Україні зірвані фактично всі державні програми, пов'язані з розвитком ЗСУ. Була заморожена робота щодо проектування та виробництва сучасних видів ОВСТ, спостерігалося розпорошення науково-конструкторських, інженерних сил між різними відомствами, була відсутня чітка система державного управління ОПК, що призвело до зриву Державної цільової програми реформування та розвитку оборонно- промислового комплексу до 2013 р.

Військово-технічне співробітництво, яке передбачає спільні з іноземними партнерами розробки нових зразків ОВТ, реалізацію продукції та послуг військового та подвійного призначення, є одним із головних складників воєнно-економічної безпеки держави, оскільки гарантує надходження іноземної валюти, зменшує вартість закупок для внутрішніх потреб за рахунок економії на серійності виробництва, підтримує зайнятість робочої сили та інфраструктуру оборонної галузі, використовує військове виробництво як каталізатор економічного й науково-технічного розвитку країни. Ця проблема особливо актуальна нині, коли Україна зазнала агресії, втратила частину території і стала центром світових збройних конфліктів. Отже, за такого безпрецедентно низького рівня показника фінансування оборони протягом багатьох років (1,35 - у 2000 р., 1,39 - у 2005 р., 1,18 - у 2007 р., 1,10 - у 2008 р., 0,78 - у 2009 р. при його пороговому значенні - 3,0) це становить певний воєнно-економічний безпековий ризик.

Факторами виникнення ризиків безпеки, які пов'язані з недосконалістю державного контролю за експортом озброєнь в Україні, є:

• відсутність парламентського контролю за ВТС і припинення практики створення парламентських органів для здійснення такого контролю;

• відсутність цілісної системи контролю за експортом продукції ОПК, оскільки частина наукових і виробничих організацій підпорядковуються різним державним структурам, що дуже сповільнює темпи погодження переговорних процесів на передконтрактному рівні й терміни отримання дозвільних документів, необхідних для здійснення міжнародних передач;

• повільне впровадження внутрішньофірмового експортного контролю, що унеможливлює самостійні переговори підприємств з іноземними суб'єктами ринку озброєнь та часто спричиняє пов'язані з такими переговорами негативні публікації в іноземній пресі, що ініціюються здебільшого конкурентами;

• відсутність системи взаємодії з носіями нематеріалізованих (віртуальних) технологій, зокрема з науковцями та співробітниками окремих чутливих галузей (ядерної, біологічної, хімічної та ін.), представники яких внаслідок недофінансування можуть сприяти витоку чутливої інформації з України, у т.ч. до проблемних країн;

• закритість для громадськості теми ВТС та експортного контролю, що є свідченням недосконалості загальної системи демократичного контролю в Україні.

Нині існує також низка недоліків законодавства, які є чинниками загроз і ризиків, що можуть вплинути на економічну безпеку України та завдати суттєвої шкоди іміджу країни на міжнародному рівні. Так, відсутність у Митному кодексі України від 13 березня 2012 р. № 4495-VI прямої норми щодо контролю митними органами товарів військового призначення та подвійного використання є загрозою перетину державного кордону України товарами подвійного використання без дозвільних документів ДСЕКУ та контрабандного ввезення/вивезення товарів військового призначення та подвійного використання «під прикриттям» за відсутності дозволів ДСЕКУ. А це спричиняє ризик передачі технологій товарів подвійного використання, виникнення міжнародних скандалів та накладання санкцій на державу з боку РБ ООН за порушення норм нерозповсюдження, потрапляння України до переліку країн, на яких накладено ембарго, а також ризик втрати статусу України як учасника міжнародного збройового ринку.

Відсутність у ст. 1. Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20 лютого 2003 р. № 549 визначення терміна «технологія подвійного використання» є підґрунтям для виникнення загрози «нечутливої» передачі технологій подвійного використання та загрози «витоку» мізків. А це може сприяти виникненню ризиків втрати сучасних технологій подвійного використання, втрати конкурентоспроможності високотехнологічних товарів, а також ризиків економічної та інформаційної безпеки, що пов'язані з відкритістю доступу до матеріалів про нові військово-технічні розробки, і, зрештою, - до втрати науково-оборонного та військово-технічного потенціалу України.

Щодо повноважень здійснювати суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності перевірки доставки та кінцевого використання товарів, що були експортовані з України, які регламентовані нормами Постанови КМУ «Про затвердження Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю» від 27 травня 1999 р. № 920, то тут є загроза неможливості реалізувати чинну норму силами спецекспортера та загроза втягнення спецекспортера в міжнародний конфлікт. Неможливість повної реалізації зазначеного нормативного акта дає підстави для виникнення ризику перекладання відповідальності з контролюючих органів на спецекспортера, ризику виникнення міжнародної напруженості, пов'язаної з відсутністю необхідних повноважень відповідних контролюючих органів та втрати довіри до країни на збройовому ринку.

Відзначимо також відсутність повноважень на проведення державних експертиз у профільних державних науково-дослідних інститутів у Постанові КМУ «Про затвердження Положення про порядок проведення експертизи в галузі державного експортного контролю» від 15 липня 1997 р. № 767. Це спричиняє загрози неможливості проведення державної експертизи висококваліфікованими компетентними органами, зриву термінів поставки товарів за міжнародними контрактами і виникнення ризику проведення недосконалої ідентифікації товару військового призначення, подвійного використання, чи військових товарів, які допущені у цивільному використанні, а також додаткові фінансові витрати і значні втрати часу спецекспортера на отримання дозвільних документів, що призводить до штрафних санкцій при реалізації зовнішньоекономічних договорів.

Відсутність гармонізації підконтрольних списків спричиняє виникнення загрози втрати контролю щодо т.зв. порогових виробів, збільшення норм контролю, пов'язаних із вимогами конкретних міжнародних режимів експортного контролю, загрози переміщення через кордон високотехнологічних товарів без відповідних дозволів, контрабанди товарів подвійного використання та перетину кордону товарів «під прикриттям». Отже, виявляються підстави для виникнення корупційних ризиків при перетині товарів військового призначення та подвійного використання під іншими товарними кодами, ризиків отримання Україною штрафних санкцій при незаконному перетині товарів військового призначення з боку РБ ООН, ризику отримання військової техніки та засобів її доставки терористичними угрупованнями у вигляді товарів під іншими товарними кодами, ризику втрати довіри міжнародної безпекової спільноти, ризику втрати перспективи входження України до складу ЄС.

Висновки

Проблема контролю за «невідчутними» передачами в сучасних умовах набуває все більшого значення, тому її законодавче забезпечення стає нагальною потребою для всіх країн-учасниць ринку контрольованих товарів, технологій та послуг. Складність контролю за «невідчутними» передачами полягає насамперед у відсутності фізичного перетину кордону країни-експортера технологією, що експортується. Тобто митна служба країни-експортера, що є одним із головних акторів у сфері правозастосування експортного контролю, у цьому випадку виключається з державної системи контролю.

Для забезпечення інтересів національної безпеки, дотримання міжнародних зобов'язань України щодо нерозповсюдження зброї масового ураження та її носіїв, установлення належного державного контролю за здійсненням міжнародних передач озброєнь, військової та спеціальної техніки, товарів подвійного використання, окремих видів сировини, матеріалів, обладнання й технологій, які можуть бути використані для створення зброї, військової і спеціальної техніки, необхідно внести зміни до національних законодавчих актів у процесі адаптації чинного законодавства до європейських та світових стандартів.

За роки незалежності відзначаються значні стрибки показників України в міжнародному рейтингу озброєнь. І хоча у 2012 р. вона увійшла до п'ятірки країн-лідерів міжнародного рейтингу продажу озброєнь, цей значний стрибок був зумовлений передусім тим, що саме тоді закінчувалися масштабні довгострокові контракти України з поставки морських суден на повітряній подушці типу «Зубр». Але загалом для України ситуація на ринку озброєнь залишається нестабільною, оскільки для того, щоб втриматися на позиціях лідерів, необхідно швидко й оперативно працювати під час передконтрактних переговорів та підготовки домовленостей. Однак нині чинні норми експортного контролю не завжди сприяють швидкому реагуванню в сучасних умовах мінливості збройового ринку.

Список використаних джерел

1. Система економічної безпеки держави / за заг. ред. д.е.н., проф., заслуженого економіста України А. І. Сухорукова / Національний інститут проблем міжнародної безпеки при РНБО України. - К.: ВД «Стилос», 2009. - 685 с.

2. Бегма В. Експортний контроль України в контексті світового досвіду / В. Бегма // Національна безпека і оборона. - 2001. - № 6. - С. 21-27.

3. Галака С. П. Експортний контроль в системі міжнародної безпеки / С. П. Галака, О. М. Гришуткін, Г. М. Перепелиця, О. І. Сівер; за ред. О. М. Гришуткіна. - К., 2012. - 336 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ua.convdocs.org/docs/index-190008.html

4. Гришуткін О. М. Деякі питання організації та здійснення державного експортного контролю / О. М. Гришуткін. - К.: ДСЕКУ, 2007 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dsecu.gov.ua/ control/uk/publish/article?art_id=39834&cat_id=34940

5. Інформація про обсяги міжнародних передач окремих категорій озброєнь, здійснених Україною. ДСЕКУ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dsecu.gov.ua/control/uk/publish/ article?art_id=47384&cat_id=47383

6. Щорічник SІPRІ2012: Озброєння, роззброєння та міжнародна безпека: пер. з англ. / Стокгольм. міжнар. ін-т дослідження миру; Укр. центр екон. і політ. досліджень ім. О. Разумкова; редкол. укр. вид.: Л. Шангіна (гол. ред.) [та ін.]. - К.: Заповіт, 2013. - 464 с.

7. Волович О. Шляхи і засоби активізації військово-технічної співпраці України з державами Перської затоки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://od.niss.gov.ua/articles/476

8. Zertifizierung nach Artikel 9 der Richtlinie 2009/43/EG und Gesetz zur Umsetzung der Verteidigungsguterrichtlinie [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ausfuhrkontrolle.info/ ausfuhrkontrolle/de/verfahrenserleichterungen/index.html

9. Department for Business, Innovation & Skills: Assessment of export licence applications: criteria and policy [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.gov.uk/assessment-of-export-licence- applications-criteria-and-policy

10. USER guide on strategic goods and services: Export Control: User Guide on Strategic Goods and Services for The Netherlands// issued by the Ministry of Foreign Affairs (last updated: March 2013) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.government.nl/issues/export-controls-of-strategic- goods www.rijksoverheid.nl/exportcontrole

Размещено на Allbest.ru