Основні напрями аналізу ефективності служб зайнятості європейських країн

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України

Науково-дослідна лабораторія соціальних досліджень проблем ринку праці

Основні напрями аналізу ефективності служб зайнятості європейських країн

М.Ю. Борімчук,

фахівець ІІІ категорії

м. Київ

Анотація

Ключові слова: ринок праці, зайнятість населення, служба зайнятості, активна політика зайнятості, показники ефективності.

Keywords: labour market, employment, employment service, active employment policy, performance measures.

Постановка проблеми

Стан справ у сфері зайнятості є визначальним фактором стабільності та добробуту суспільства. Саме тому діяльність держави в умовах ринкової економіки спрямовується на створення умов для ефективного функціонування всіх учасників ринку праці. Державне регулювання ринку праці та зайнятості населення, на нашу думку, є системоутворюючим елементом державної політики, оскільки його ефективність визначає її загальну результативність. Ключова роль у регулюванні процесів на ринку праці належить державній службі зайнятості. Водночас, як відзначає низка дослідників та практиків, в Україні, не зважаючи на наявність розроблених критеріїв та показників роботи центрів зайнятості, цілісної системи оцінювання дотепер не створено [3, 4, 5].

Дана проблематика в цілому актуальна для діяльності державних служб зайнятості багатьох країн і стосується не лише питання доцільності застосування окремих критеріїв та показників, а й усього комплексу заходів забезпечення ефективної регуляторної політики держави. Кризові тенденції на ринку праці суттєво стимулюють пошук нових ефективних форм сприяння зайнятості, а також вимагають підвищення результативності вже діючих механізмів, програм заходів. Вочевидь, питання ефективності служби зайнятості повинно розглядатись принаймні у таких площинах.

По-перше, з точки зору загальної дієвості інституційно закріплених форм регуляторного випливу на ринок праці, по-друге - оцінки бюджетних витрат на адміністрування служби зайнятості. По-третє, ефективної операційної продуктивності та якості роботи працівників самої служби.

Метою даної статті є огляд загальних підходів до аналізу ефективності діяльності служб зайнятості на ринку праці.

Виклад основного матеріалу

Сьогодні стало очевидним, що кризові тенденції світової економіки найбільш гостро відбиваються на ринку праці та у сфері зайнятості населення. За оцінками Міжнародної організації праці, у 2013 р. у всьому світі були безробітними майже 202 млн. осіб, що майже на 5 млн. більше за попередній рік. Отже, показники зайнятості не збільшуються настільки швидко, щоб йти в ногу із зростаючою пропозицією робочої сили. Якщо нинішні тенденції збережуться, то глобальне безробіття буде зростати й надалі та до 2018 р. досягне показника у 215 млн. осіб [7].

До цього слід додати збільшення показників середньої тривалості безробіття, що вказує на незадовільну реалізацію політики на ринку праці зі створення робочих місць. У багатьох країнах з розвиненою економікою середня тривалість безробіття подвоїлась порівняно з попередньою кризовою ситуацією. Так, нині даний показник досягає 9 місяців у Греції і 8 місяців в Іспанії. Навіть у країнах, де з'явилися обнадійливі ознаки відновлення економіки, наприклад у Сполучених Штатах Америки, ефект довготривалого безробіття зачіпає 40% усіх безробітних.

У країнах Європейського Союзу було вжито низку заходів по боротьбі з впливом фінансової кризи на ринок праці, які зокрема стосувалися:

1) розширення кола осіб, охоплених програмами страхування від безробіття, професійної перепідготовки звільнених працівників;

2) захисту пенсій від знецінення в результаті потрясінь на фінансових ринках;

3) державних капіталовкладень у житлове будівництво, соціальну інфраструктуру, створення "зелених" робочих місць, зокрема шляхом організації термінових громадських робіт;

4) підтримки малих і середніх підприємств;

5) соціального діалогу на рівні підприємства, галузі, регіону та всієї країни.

Водночас експерти Міжнародної організації праці відзначають, що регіони, які в даний час витрачають хоча б мінімум асигнувань на активну політику на ринку праці, виграють найбільше у своєму подальшому розвитку. Із упевненістю можна стверджувати, що кризові тенденції позначили пріоритетність активних форм стимулювання зайнятості відносно традиційних заходів підтримки.

Заходи активної політики зайнятості на ринку праці мають доволі давню історію та спочатку застосовувались у періоди економічної депресії та високого рівня безробіття. Інституційний статус заходів активної політики закріплено статтею 1 Конвенції №122 МОП, яка декларує, що "кожна держава - член Організації проголошує і здійснює як головну мету активну політику, спрямовану на сприяння повній, продуктивній і вільно обраній зайнятості". Реалізація такої політики має подвійну мету. По-перше, економічну - зі збільшенням можливостей працевлаштування безробітних зростає продуктивність та доходність економіки, по-друге, соціальну - забезпечуючи підвищення рівня життя населення. З 1980-х рр. активна політика на ринку праці отримує нові імпульси розвитку та сприяє подоланню негативних наслідків структурних змін на європейських ринках. Європейська стратегія зайнятості (Лісабонська конвенція 1997 р.) надала новий імпульс пріоритетним заходам й програмам активної політики на ринку праці. державний регулювання зайнятість зарубіжний україна

Варто відзначити, що серед країн Європейського союзу у 2009 р. приблизно третина витрат спрямовувалася на заходи соціального захисту від безробіття: кошти направлялися на програми активізації безробітних та інших уразливих груп населення на ринку праці. Витрати на відповідні заходи в країнах Центральної та Східної Європи значно нижчі і коливаються від 0,01-0,02% ВВП в Киргизстані та Азербайджані, до 0,6% в Угорщині та Словаччині і 1,0% - у Польщі. Проте навіть у країнах ЄС-15, які мають більші бюджети на активні заходи соціального захисту та більший досвід у реалізації відповідних програм, спостерігається зростання безробіття, а також "бездіяльності" серед осіб, задіяних у заходах активної політики [2].

На думку експертів, успішність програм активної політики найбільш переконливо засвідчує про результативність роботи служб зайнятості. І навпаки, суттєво актуалізує необхідність контролю й управління продуктивністю цих служб. Окрім відображення підзвітності всієї організації управління продуктивністю дає можливість підвищувати продуктивність програм шляхом здійснення систематичного аналізу кроків до поставленої мети. Системи вимірювання продуктивності довели свою ефективність у деяких країнах та, як правило, пов'язуються із управлінням за цілями, а також відповідними преміальними виплатами. Прикладом є спільний пілотний проект європейської та австрійської служб зайнятості з розробки показників ефективності. Для того, щоб такі показники були інформативними та дієвими, вони мають використовувати обмежену кількість чітких і зрозумілих цілей, що сприймаються персоналом, а також мають прості адміністративні процедури, справедливу та прозору систему оцінки й заохочення високої продуктивності (табл.1) [6].

Таблиця 1

Категорії показників продуктивності

Оцінка діяльності може здійснюватися на основі кількісних показників: числа відвідувачів, зареєстрованих шукачів роботи, учасників активних програм зайнятості, рівня укомплектування вакансій протягом певного часу; зростання ринкової частки із заявлених вакансій і зниження випадків довгострокового безробіття. Основні показники діяльності також можуть включати якісні показники: задоволеності клієнтів (шукачів, безробітних, роботодавців) послугами тощо. Наприклад, угорська служба зайнятості пропонує такі показники ефективності:

- служба зайнятості повинна підтримувати відносини з принаймні Х% роботодавців;

- кількість зареєстрованих робочих місць має збільшитися на Х% порівняно з минулим роком;

- число розміщень має збільшитися на Х% порівняно з минулим роком;

- ставлення клієнтів, що беруть участь у навчанні, має бути Х% від числа записаних клієнтів;

- число осіб, що є безробітними та зареєструвались через 90 днів після завершення навчального курсу, не може бути вищими, ніж Х% від загальної кількості тих, хто закінчив курс;

- кількість довготривалих безробітних не може бути вище, ніж X.

- кількість працевлаштованих співробітників з обмеженими можливостями має досягти X робочих місць [1].

Таким чином, оцінка ефективності не носить репресивного характеру, а її проведення дає постійні приводи для удосконалення й досягнення більш позитивних результатів (табл. 2) .

Таблиця 2

Показники продуктивності для електронної біржі праці США

У Сполучених Штатах служба зайнятості почала займатися питаннями розробки нових показників продуктивності для електронної біржі праці. Після попереднього обговорення запропоновані такі показники продуктивності (табл. 3) [6].

Таблиця 3

Приклади вимірювання продуктивності програм служб зайнятості у різних країнах та їх ефективність

Вочевидь, операційна ефективність персоналу служби зайнятості може контролюватись певними цільовими, кількісними та якісними показниками. Проте навіть якщо кількісні та якісні показники роботи служб зайнятості досягнуті, її заходи є доступними, продуктивність багатьох програм може викликати розчарування. Однак навіть якщо результати на ринку праці не ефективні, все ще можливо, що активні програми передбачають позитивні наслідки. Вони можуть виражатися у зростанні:

- добробуту в результаті соціальних контактів, отриманих під час участі в активних програмах;

• добробуту в результаті виконаної роботи у разі реалізації проекту програм громадських робіт;

• професійних навичок, отриманих у ході програми, які можуть використовуватись в особистих цілях.

До того ж виявляється, що активні програми служби зайнятості є найбільш ефективними з усіх інших (табл.4) [1].

Таблиця 4

Типи активних програм служби зайнятості

Важливим напрямом підвищення ефективності служб зайнятості є оптимізація людських та бюджетних витрат. Наприклад, бюджетні витрати служби зайнятості на одного працівника складають у Македонії близько 10 тис. дол. США на рік, у Чорногорії ця цифра становить 32 тис., в Угорщині - 30 тис., тоді як в Ірландії - 85 тис. дол. США [1].

Засобами, що дозволяють знижувати витрати служб зайнятості, є скорочення дорогих форм особистої взаємодії та розширення самообслуговування для шукачів та роботодавців. Упровадження віддалених (безособових) сервісів базується на використанні новітніх інформаційних технологій. У країнах ЄС переважну кількість послуг можна отримати через Інтернет, а також за допомогою саll-центрів та мобільних сервісів. Варто відзначити, що обмежені фінансові можливості ускладнюють впровадження економічно вигідних ІТ-рішень.

Висновки

Оцінка ефективності діяльності центрів зайнятості нерідко здійснюється за системою формальних критеріїв, які не враховують регіональні особливості і специфіку їх діяльності, різні стартові умови та різні трудовитрати для досягнення одного і того ж результату. На цій основі у однієї частини персоналу служби зайнятості відбувається звикання до заниженої планки вимог, а в іншої виникає відчуття несправедливості при оцінці їх роботи. Спостерігається недооцінка значущості скоординованих дій, що попереджають виникнення "вузьких" місць у діяльності всіх зацікавлених сторін. У цьому плані заслуговує на ретельне вивчення та запровадження зарубіжний досвід оцінки продуктивності діяльності служби зайнятості.

У цілому створення ефективної системи державного регулювання ринку праці повинно ґрунтуватись на постійному відстеженні показників діяльності, а також - цілеспрямованому формуванні пріоритетів державного розвитку. Служба зайнятості, реалізуючи покладені на неї функції, має важливе значення для підвищення інтенсивності та ефективності роботи під час підбору вільних робочих місць для безробітних, що має привести їх до більш швидкого виходу зі стану безробіття. Особливого значення нині набуває також підвищення кваліфікації співробітників, формування у них відповідної компетенції та мотивації, які є важливими складовими реформування та удосконалення роботи служб зайнятості.

Список використаних джерел

1. Kuddo A. 2012. "Public Employment Services, and Activation Policies". Washington DC: World Bank.

2. Kuddo A. 2009. "Employment Services and Active Labor Market Programs in Eastern European and Central Asian Countries". Washington DC: World Bank.

3. Казановський А.В. Практика діяльності служб зайнятості зарубіжних країн: досвід та принципи організації: навч. посіб. / А.В. Казановський, М.В. Судаков. - К.: ІПК ДСЗУ, 2007. - 45 с.

4. Казановський А.В. Організаційна взаємодія в системі менеджменту державної служби зайнятості України (емпіричний аналіз) / А.В. Казановський, М.В. Судаков, М.В. Туленков. - К.: ІПК ДСЗУ, 2011. - 120 с.

5. Маршавін Ю.М. Методологічні засади оцінювання ефективності роботи Державної служби зайнятості та її підрозділів // Ринок праці та зайнятість населення. - 2014. - №1 - С. 3-8.

6. Туй Ф. Державна служба зайнятості на ринку праці, що змінюється / Туй Ф., Хансен Е., Прайс Д.; пер. з англ. - К.: Міленіум, 2002. - С. 150.

7. Global Employment Trends 2014: Risk of a jobless recovery? / International Labour Office. Geneva: ILO, 2014

Размещено на Allbest.Ru