Просторово-секторальний аналіз реалізації потенціалу розвитку реального сектору економіки

Аналіз реалізації потенціалу реального сектору економіки України в просторово-секторальному розрізі. Порівняльні переваги України у зовнішній торгівлі. Напрями стимулювання економічного розвитку та зростання реального сектору національного господарства.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 05.12.2018
Размер файла 30,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет банківської справи НБУ (м. Київ)

Кафедра управління банківською безпекою

Просторово-секторальний аналіз реалізації потенціалу розвитку реального сектору економіки

д.е.н., доцент Надія Ярославівна Юрків

Анотація

Здійснено аналіз реалізації потенціалу реального сектору економіки України в просторово-секторальному розрізі. Оцінено порівняльні переваги України у зовнішній торгівлі. Окреслено пріоритетні напрями стимулювання економічного розвитку та зростання реального сектору національного господарства.

Ключові слова: реальний сектор економіки, потенціал, порівняльні переваги.

Аннотация

Осуществлен анализ реализации потенциала реального сектора экономики Украины в пространственно-секторном разрезе. Оценены сравнительные преимущества Украины во внешней торговле. Очерчены приоритетные направления стимулирования экономического развития и роста реального сектора национального хозяйства.

Ключевые слова: реальный сектор экономики, потенциал, сравнительные преимущества.

Постановка проблеми. Реальний сектор економіки являє собою складну багатоелементну систему з великою кількістю зовнішніх та внутрішніх чинників, що її визначають, а також зі значною сукупністю взаємозв'язків (міжгалузевих, міжсекторальних, міжрегіональних, міжнародних тощо) як в середині цієї системи (на всіх її рівнях), так і з елементами систем вищих рівнів. Власне ці особливості відображені й на характеристиках економічної безпеки згадуваної системи. Адже дослідження її стану, тенденцій розвитку, вироблення політики зміцнення потребують комплексного підходу на основі усвідомлення збалансованої інфраструктури реального сектору національного господарства з інтегрованістю у неї всіх видів ресурсів, підсистем транспортування, зберігання, регулювання і обігу, врахування просторових ефектів агломерації та кластеризації. Зростає необхідність аналізу не лише характеристик стану розвитку базових видів економічної діяльності, а й аналізу економічного потенціалу в регіональному та субрегіональному аспектах, включно з просторовою взаємодією. Такий підхід дозволяє виявляти головні закономірності, взаємозв'язки та взаємозалежності секторів і сегментів реальної економіки в регіональному аспекті, визначити наявність та ефективність матеріальних, фінансових, інформаційних, організаційних зв'язків, що забезпечують умови взаємодії суб'єктів базових видів економічної діяльності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Зауважимо, що в економічній літературі підходи, спрямовані на системну оцінку зазначених характеристик і особливостей, набули назви просторово-секторального аналізу та здебільшого використовуються при дослідженні конкурентоспроможності соціально-економічних систем [1], коли просторово-структурна конкурентоспроможність досліджується в аспектах: (1) простору (держава, регіони, субрегіони, райони, міста, сільські поселення); (2) виду економічної діяльності або галузі; (3) ресурсного забезпечення; (4) взаємовідношень між елементами системи. Дійсно, стверджувати про належний рівень економічної безпеки складної системи, якою є реальний сектор економіки не об'єктивно, якщо при цьому покращуються окремі хоча й важливі узагальнюючі показники обсягів та економічної ефективності у базових видах економічної діяльності, але не гарантовано раціональні структурні співвідношення, належний просторовий розвиток галузей реального сектору за територією країни, не розвинуті виробничі коопераційні відносини, міжрегіональне економічне співробітництво, не розвивається потенціал співпраці малого і великого бізнесу, не забезпечено високий рівень зайнятості населення, економічний та ресурсний потенціал сконцентровано лише в окремих обласних центрах та великих містах, не гарантовано безпеку підприємницької діяльності.

Закономірно, що процедура аналізу стану економічної безпеки має враховувати не лише висновок щодо поточного стану, але й раціональність тенденцій та змін, що відбуваються за важливими характеристиками системи. Відтак, доцільно враховувати підхід, поданий у [2, с. 36 - 37], згідно з яким державна політика просторово-структурного розвитку економіки опирається на дотримання низки співвідношень індексів: покращення інституціонального середовища комерційної господарської діяльності; зміцнення конкурентоспроможності стратегічно важливих для економіки підприємств; демонополізації економіки; підвищення ділової активності населення; розвитку державно-приватного партнерства; інноваційно-інвестиційної активності економічних агентів; раціональності структурних зрушень у системі національного господарства; позитивних змін на регіональному та місцевому рівні; покращення структурних характеристик конкурентоспроможності економіки; інтегрального показника конкурентоспроможності економіки.

Очевидно, що повноцінне застосування охарактеризованого підходу є доволі трудомістким процесом та потребує формування істотної інформаційної бази дослідження, що інколи може бути недостатньо доцільним, зокрема, якщо йдеться про потребу в попередніх висновках або передумовах (описі сучасного стану справ) більш поглибленого вивчення просторово-секторального аналізу реалізації потенціалу реального сектору економіки. реальний секторальний торгівля економічний

Відтак, аналіз конкурентних переваг продукції (послуг) реального сектору економіки України може передбачати застосування індексу виявленої порівняльної переваги Ліснера та Баласси [3, с. 302-316; 4, c. 41-59], що характеризується відношенням частки експорту продукції (послуг) відповідного виду економічної діяльності певної країни, до частки експорту продукції (послуг) того самого виду економічної діяльності групи інших країн. Втім, застосування RCA-аналізу ускладнюється необхідністю зіставлення та узгодження класифікації товарних груп та груп послуг згідно з вітчизняною та зарубіжною системами. Тому вважається більш коректним застосування підходу до виявленої порівняльної переваги Дослідницького центру прогнозування і міжнародної інформації сектору ринкового аналізу Міжнародного торгового центру UNCTAD/WTO, що дозволяє вказати на виявлену порівняльну перевагу країни порівняно з групою інших держав, причому не лише за один, а й за декілька часових періодів. У випадку здійснення аналізу у довготривалому періоді виявлену порівняльну перевагу можна розглянути у динаміці, або знайти її середньозважену за певний проміжок часу.

Метою статті є здійснення аналізу реалізації потенціалу реального сектору економіки України в просторово-секторальному розрізі.

Обґрунтування отриманих наукових результатів. При аналізі порівняльних переваг України у міжнародній торгівлі товарами та послугами у 2009-2011 рр. згідно з класифікаційними групами УКТЗЕД виявлено такі тенденції у зовнішній торгівлі матеріальними і торговельними послугами (табл. 1).

Таблиця 1. Результати оцінки порівняльних переваг України у зовнішній торгівлі матеріальними та торговельними послугами, 2009-2011 рр.

Види послуг

Індекс виявленої порівняльної переваги (RCA) за роками

2009

2010

2011

Різні ділові, професійні та технічні послуги

-20,09

-13,29

-18,50

Транспортні послуги

213,16

199,87

196,4

Морський транспорт, у т.ч.:

49,37

34,67

28,01

- пасажирський транспорт

-0,23

0,14

0,10

- вантажний транспорт

-0,19

-0,98

-0,87

- інше

49,80

35,52

28,78

Повітряний транспорт, у т.ч.:

23,56

10,36

-0,08

- пасажирський транспорт

13,72

9,68

10,17

- вантажний транспорт

11,63

9,60

8,64

- інше

-1,79

-9,72

-18,89

Залізничний транспорт, у т.ч.:

21,17

17,78

14,98

- пасажирський транспорт

-1,23

-3,38

-4,02

- вантажний транспорт

13,95

12,35

12,59

- інше

8,46

8,80

6,40

Трубопровідний транспорт

100,61

125,23

117,91

Інший транспорт, у т.ч.:

18,44

12,64

15,41

- пасажирський транспорт

0,37

0,34

0,17

- вантажний транспорт

5,25

4,77

5,10

- інше

12,82

7,53

10,14

Подорожі

-10,64

-13,34

-17,51

Будівельні послуги

-8,03

-3,21

-4,14

Послуги зв'язку

1,94

2,88

2,94

Послуги приватним особам та послуги в галузі культури та відпочинку

-11,19

-14,62

-16,23

Послуги з ремонту

20,14

12,06

12,08

Послуги в галузі сільського господарства, видобутку корисних копалин, переробки продукції на місцях

6,65

11,92

4,42

Найвищий рівень порівняльних переваг у 2011 р. (величина індексу RCA є більшою 1) належить таким групам послуг: транспортні (RCA=196,4), в т.ч. морський (28,01), залізничний (14,98), трубопровідний транспорт (117,91); послуги зв'язку (2,94), послуги з ремонту (12,08) та послуги у сфері сільського господарства, видобутку корисних копалин, переробки продукції на місцях, що дозволяє стверджувати про високий рівень спеціалізації України за цими групами послуг і відповідно високий рівень ефективності експортних операцій.

Натомість до послуг з низькими конкурентними перевагами нашої держави належать: повітряні транспортні послуги (-0,08), морські вантажні транспортні послуги (-0,87), послуги пасажирського залізничного транспортування (-4,02), сфера туризму (-17,51), послуги будівництва (-4,14) та послуги, що надаються приватним особам, зокрема в галузі культури та відпочинку (-16,23).

З огляду на відсутність за період 2009-2011 рр. критичних тенденцій щодо істотної зміни рівня конкурентних переваг вітчизняних матеріальних та торговельних послуг, доводиться констатувати, щодо позитивного віднесемо істотні конкурентні переваги таких секторів реального сектору економіки України як транспорт і зв'язок та послуги у галузі сільського господарства. До негативного - відсутність конкурентних переваг будівельних послуг.

За товарними групами виявлено такі порівняльні переваги України у зовнішній торгівлі товарами (табл. 2).

Таблиця 2. Результати оцінки порівняльних переваг України у зовнішній торгівлі товарами, 2009-2011 рр.

Види послуг

Індекс виявленої порівняльної переваги (RCA) за роками

2009

2010

2011

Риба і ракоподібні

-4,85

-4,45

-2,89

Молоко та молочні продукти, яйця птиці; натуральний мед

4,43

5,16

4,20

Овочі

1,15

0,09

0,16

Кава, чай

-2,04

-1,82

-1,74

Зернові культури

43,5

22,63

24,89

Насіння і плоди олійних рослин

11,56

9,02

8,68

Жири та олії тваринного або рослинного походження

18,42

21,58

21,79

Сіль, сірка, землі та каміння

2,17

1,33

2,07

Палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки

-133,65

-124,9

-130,38

Фармацевтична продукція

-21,46

18,08

-15,86

Пластмаси, полімерні матеріали

-18,49

-18,5

-14,94

Руди, шлаки та зола

8,44

15,84

22,48

Продукти неорганічної хімії

5,92

8,7

11,22

Добрива

7,94

5,67

8,82

Деревина і вироби з деревини

5,42

5,34

5,56

Одяг та додаткові речі до одягу, текстильні

2,9

-1,96

1,96

Чорні метали

116,29

125,51

117,20

Вироби з чорних металів

17,62

12,02

13,50

Реактори ядерні, котли, машини

-8,31

-7,04

-16,80

Електричні машини

2,63

-4,98

-10,98

Залізничні локомотиви

8,73

20,92

24,61

Засоби наземного транспорту крім залізничного

-16,72

-21,93

-28,07

Літальні апарати

1,85

0,93

1,92

Прилади та апарати оптичні, фотографічні

-3,66

-4,6

-4,10

Так, найвищим рівнем порівняльних переваг у 2011 р. (величина індексу RCA є більшою 1) характеризувалися такі види продукції вітчизняних підприємств реального сектору економіки як чорні метали (RCA=117,2), зернові культури (24,9), залізничні локомотиви (24,6), руди, шлаки та зола (22,48), жири та олії (21,79), вироби з чорних металів (13,5), добрива (8,82), насіння і плоди олійних рослин (8,68), деревина і вироби з деревини (5,56), а також окрема продукція сільського господарства, добувної та переробної промисловості. Фактично вказані позиції і формують найбільшу частку в загальних обсягах вітчизняного експорту, причому не перший рік. Водночас, істотні обсяги експорту означених товарів ще раз засвідчують більшою мірою сировинний характер експортного потенціалу України.

За результатами аналізу виявлено, що до продукції реального сектору економіки України з найнижчими конкурентними перевагами належать: палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки (-130,38), що ще раз засвідчує істотну енергетичну залежність вітчизняного національного господарства. До продукції з низькими конкурентними перевагами також належать: засоби наземного транспорту (-28,1), фармацевтична продукція (-15,86), пластмаси та полімерні матеріали (-14,94), ядерні реактори, котли, машини (-16,8), електричні машини (-10,98), а також окрема продукція сільського господарства, мисливства і тваринництва, що не виготовляється на території України, окремі прилади, засоби та машини.

Щодо тенденцій зміни конкурентних переваг продукції реального сектору економіки України, то ситуація за період 2009-2011 рр. істотно не змінилася, що не характеризує наявність позитивних якісних чи кількісних змін у товарному аспекті економічної безпеки аналізованого сектору.

Таким чином, аналіз динаміки, структури та географічної орієнтації за отриманими показниками індексів переваг продукції та послуг вітчизняного реального сектору дозволяють зробити висновок про їх наразі невисоку конкурентоспроможність, що стає об'єктивною перешкодою на шляху зміцнення економічної безпеки як суб'єктів, так і базових видів економічної діяльності загалом та обґрунтовує доцільність реалізації відповідних коригуючих заходів у межах державної політики розвитку і гарантування економічної безпеки реального сектору економіки.

Відповідно до наведених вище методичних рекомендацій необхідно проаналізувати стан економічної безпеки в галузевому аспекті чи за видами економічної діяльності. З даних, наведених у таблиці 3, видно, що доходовіддача власного капіталу в базових видах економічної діяльності України є низькою. В середньому за аналізованими видами економічної діяльності цей показник становив у 2013 р. 1,04, тобто з однієї гривні вкладеного у бізнес власного капіталу суб'єкти господарювання отримали лише 1,04 грн доходу. Звідси випливають і низькі значення показників прибутковості та рентабельності, значні строки окупності капіталовкладень, а відтак - низька інвестиційна привабливість вітчизняної економіки. За показником доходовіддачі кількість регіонів, значення для яких було вищим, ніж у середньому по державі, становила: 13 - у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві, 9 - у промисловості та 11 - у будівництві.

Низькою за регіонами України залишається продуктивність праці. Так, у сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві у Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській та Чернівецькій областях цей показник не перевищував 20 тис. грн, що відповідає або є навіть меншим за середньорічну заробітну плату з нарахуваннями на неї. Тобто лише за цим показником зрозуміло, що операційна діяльність підприємств сільського господарства, мисливства, лісового господарства в зазначених регіонах нашої держави збиткова. Середнє значення продуктивності праці у 2013 р. становило 32,0 тис. грн/ос., що є низьким та свідчить про невисоку ефективність використання найманої праці, що є об'єктивною передумовою низької ефективності господарювання загалом.

Таблиця 3. Обсяг реалізованої продукції на одну гривню власного капіталу, продуктивність праці та частка в загальному обсязі валової доданої вартості у сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві, промисловості та будівництві за регіонами України у 2013 р.

Регіони

Обсяг реалізованої продукції на одну гривню власного капіталу, грн/грн

Продуктивність праці, тис. грн/ос.

Частка регіону в загальному обсязі валової доданої вартості України, %

Сільське господарство, мисливство, лісове господарство

Промисловість

Будівництво

Сільське господарство, мисливство, лісове господарство

Промисловість

Сільське господарство, мисливство, лісове господарство

Переробна промисловість

Будівництво

АР Крим

0,73

0,82

0,33

27,5

176,6

3,7

2,1

5,2

Вінницька

1,2

0,96

1,36

32,8

212,8

5,9

2,0

2,2

Волинська

1,09

0,76

1,16

27,8

147,0

2,7

0,9

1,2

Дніпропетровська

0,87

0,82

1,71

58,2

395,9

5,8

13,4

6,0

Донецька

0,83

0,89

0,55

29,2

372,1

4,8

19,6

7,8

Житомирська

0,89

0,89

1,07

45,7

144,7

3,4

1,5

1,8

Закарпатська

1,92

0,92

0,4

17,3

105,9

2,5

1,2

2,3

Запорізька

0,69

0,67

1,36

32,0

341,6

3,7

7,0

2,5

Івано-Франківська

1,05

0,62

0,92

19,4

190,7

2,7

1,1

2,5

Київська

0,65

1,38

1,02

110,5

281,7

6,3

3,9

5,0

Кіровоградська

0,94

0,83

0,31

31,3

180,2

3,9

1,3

1,3

Луганська

0,85

1,39

1,76

19,4

291,4

2,8

7,2

2,2

Львівська

1,21

0,87

1,43

23,7

152,1

4,7

3,2

5,8

Миколаївська

0,82

0,61

2,88

25,8

242,2

3,9

2,3

2,0

Одеська

0,76

1,33

1,2

31,4

318,2

4,3

4,6

5,2

Полтавська

0,79

0,92

1,54

43,4

467,9

5,7

4,5

3,0

Рівненська

1,11

0,5

2,32

39,7

183,3

3,1

1,2

2,7

Сумська

1,11

0,96

1,52

32,6

167,2

3,1

2,2

1,4

Тернопільська

0,92

0,85

2,14

24,8

122,9

3,4

0,9

1,5

Харківська

0,89

0,91

1,13

35,0

220,3

4,8

6,2

8,6

Херсонська

0,69

0,97

1,04

30,2

183,3

4,1

1,4

1,0

Хмельницька

1,11

0,66

1,48

27,4

165,3

3,9

1,2

2,1

Черкаська

1,19

1,17

1,01

49,7

290,3

4,7

2,7

1,9

Чернівецька

1,38

0,3

1,02

20,9

82,6

2,3

0,5

2,1

Чернігівська

0,78

0,66

0,78

28,9

185,2

3,8

1,5

1,2

м. Київ

2,64

0,7

907,6

6,0

20,5

м. Севастополь

2,05

1,05

275,8

0,4

1,0

Значно вищою була продуктивність праці у промисловості, зокрема в середньому показник становив у 2013 р. 252,0 тис. грн та лише в одному з регіонів України опустився нижче 100 тис. грн/ ос. Втім, спостерігаються істотні просторові диференціації за цим показником у промисловості України, що слід розцінювати за негативне. Так, продуктивність праці у промисловості м. Києва становила 907,6 тис. грн/ос., тоді як у Чернівецькій області - 82,6 тис. грн/ос., тобто розрив становив у 10,9 рази.

Відносно частки регіонів України у загальному обсязі валової доданої вартості, то в загальному спостерігається 'їх більш-менш рівномірний розподіл. Зокрема, найоптимальнішим він був у 2010 р. у сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві. На противагу цьому, частка будівництва м. Києва становила 20,5 %. Частки переробної промисловості Донецької та Дніпропетровської областей - 33,0 % (сумарно).

За результатами розподілу регіонів України за аналізованими у таблиці 3 показниками економічної ефективності у базових видах економічної діяльності з'являється можливість групування регіонів України, а відтак, і подальшої диференціації державної політики забезпечення економічної безпеки реального сектору національного господарства у регіональному аспекті. Результати групування подано в таблиці 4 та вони отримані шляхом сумування балів та подальшого розподілу значень для регіонів з високою, вище середньої, нижче середньої та низькою ефективністю з використанням показника дисперсії. Відтак, такі регіони України як Кіровоградська, Миколаївська, Рівненська та Хмельницька області потрапили до групи регіонів з ефективністю нижчою за середню, а такі регіони, як АР Крим, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька та Чернігівська області - до групи з низькою ефективністю. Це підтверджує необхідність активізації державної політики, спрямованої на підвищення економічної ефективності фінансово-господарської діяльності у базових видах економічної діяльності передусім у вказаних регіонах України.

Таблиця 4. Розподіл регіонів України за окремими показниками економічної ефективності сільського господарства, мисливства, лісового господарства, промисловості та будівництва у 2013 р.

Назви груп

Регіони

Регіони з високою ефективністю

Вінницька

Одеська

Дніпропетровська

Полтавська

Донецька

Харківська

Запорізька

Черкаська

Київська

м. Київ

Львівська

м. Севастополь

Регіони з ефективністю вищою за середній рівень

Луганська, Сумська

Херсонська

Регіони з ефективністю нижчою за середній рівень

Кіровоградська

Рівненська

Миколаївська

Хмельницька

Регіони з низькою ефективністю

АР Крим

Івано-Франківська

Волинська

Тернопільська

Житомирська

Чернівецька

Закарпатська

Чернігівська

Висновки

У контексті стимулювання економічного розвитку та зростання реального сектору національного господарства вважаємо доцільним вирішення таких пріоритетних завдань державної політики:

- розвиток інвестиційної діяльності та спрямування фінансових ресурсів на інноваційні цілі;

- покращення бюджетних і податкових стимулів розвитку економіки;

- забезпечення грошово-фінансової стабільності та розвиток механізмів фінансового забезпечення підприємств реального сектору;

- підвищення ефективності управління корпоративним і державним секторами;

- формування ємного конкурентного внутрішнього ринку та розвиток підприємництва.

Список використаних джерел

1. Конкурентоспроможність територій / А. Ткачук, В. Толкованов, С. Маяковський [та ін.]. -- К. : Легальний статус, 2011. -- 252 с.

2. Стратегія та механізми зміцнення просторово-структурної конкурентоспроможності регіону: Монографія / за ред. А. І. Мокія, Т. Г. Ва- сильціва. -- Львів : ПАІС, 2010. -- 488 с.

3. Liesner H. H. The European common market and British industry. -- Economic Journal. -- 1958. -- № 68. -- P. 302-306.

4. Balassa B. Comparative Advantage, Trade policy and Economic Development. - Harvester Wheatsheaf, New York. -- 1989. -- P 41-79.

5. Зовнішня торгівля товарами та послугами у 2011 році. Статистичний збірник. Том 2. -- К.: Державний комітет статистики України. -- 2012 р.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Аналіз сучасного стану реального сектору економіки: промисловості, аграрного сектору і транспортної галузі. Виявлення проблем його розвитку у контексті економічної безпеки держави: погіршення інвестиційного клімату, відсутності стимулів для інновацій.

    статья [27,7 K], добавлен 11.09.2017

  • Тенденції розвитку високотехнологічного сектору економіки України. Класифікація видів економічної діяльності за рівнем наукомісткості та групами промисловості. Основні проблеми, що перешкоджають ефективному розвитку високотехнологічних ринків України.

    реферат [4,6 M], добавлен 13.11.2009

  • Вказано на необхідність оцінити вплив підходів до структурної політики аграрного сектору економіки країн Європи. Виокремлено шляхи її реалізації в умовах сучасних глобальних процесів. Процес реформування сільськогосподарського виробництва в Україні.

    статья [29,2 K], добавлен 11.09.2017

  • Суть, структура та основні ознаки національної економіки. Основні етапи розвитку національної економіки. Характеристика та формування державного сектору в Україні. Розвиток державного сектору в національній економіці. Основні риси приватного сектору.

    курсовая работа [57,4 K], добавлен 06.12.2013

  • Аналіз динаміки та структури основних видів економічної діяльності сектору ринкових та неринкових послуг української економіки. Тенденції в співвідношенні темпів зростання продуктивності праці та її оплати. Передумови зростання ролі сектору послуг.

    статья [171,4 K], добавлен 22.02.2018

  • Місце промисловості у структурі національного господарства. Головні компоненти структури національного господарства. Співвідношення між сферами народного господарства. Структура промисловості України. Показники та оцінка розвитку економіки України.

    реферат [32,1 K], добавлен 27.01.2009

  • Державно-адміністративна реформа як основа реформування державного сектору економіки. Аналіз необхідності економічних реформ в державному секторі для покращення інвестиційного клімату в Україні. Державна програма приватизації.

    курсовая работа [45,7 K], добавлен 10.04.2007

  • Суть, методи обчислення масштабів та причини становлення тіньової економіки, оцінка її масштабів на сучасному етапі. Аналіз розвитку тіньового сектору економіки України, проблеми і перспективи боротьби з нею за допомогою відомих світових досягнень.

    курсовая работа [73,6 K], добавлен 14.03.2015

  • Сутність і причини інвестиційних проблем української економіки. Способи залучення іноземних інвестицій у сільське господарство України. Основні джерела інвестицій на рівні виробничо-господарських структур. Проблема розвитку інвестиційного процесу.

    реферат [30,6 K], добавлен 30.11.2008

  • Дослідження процесу реалізації напрямів земельного реформування в Україні. Ознайомлення з перешкодами на шляху реформування й розвитку аграрного сектора. Аналіз перспектив його розвитку на шляху інтеграції до європейського економічного простору.

    статья [19,5 K], добавлен 14.08.2017

  • Теоретичні засади аналізу інвестиційної інфраструктури агро-промислового комплексу України. Нормативне забезпечення аналізу аграрного сектору. Місце та роль інвестицій в розвитку АПК система статистичних показників розвитку інфраструктури комплексу.

    курсовая работа [43,8 K], добавлен 01.07.2019

  • Розгляд проблеми щорічного бюджетного фінансування сектору безпеки і оборони відповідно до Стратегії національної безпеки України та Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України. Порівняння стану світових військових витрат з витратами України.

    статья [19,9 K], добавлен 24.04.2018

  • Поняття та склад потенціалу національної економіки. Відмінні риси природно-ресурсного, демографічного та трудового, науково-технічного, інформаційного, виробничого, екологічного, зовнішньоекономічного потенціалу. Показники економічного потенціалу країни.

    презентация [2,4 M], добавлен 01.11.2012

  • Національна економіка, її складові, основні результати функціонування. Характеристика економічного потенціалу України та показники його ефективного використання. Актуальні проблеми стратегічного розвитку національної економіки України в сучасних умовах.

    курсовая работа [447,0 K], добавлен 17.11.2010

  • Поняття "людський потенціал", його значення в розвитку економіки України. Сучасна оцінка та шляхи вирішення проблем розміщення, використання і зайнятості людського потенціалу Кіровоградської області. Стратегія економічного та соціального розвитку регіону.

    курсовая работа [1,3 M], добавлен 19.04.2014

  • Україна - одна з найбільших аграрних країн. "Шоковий" шлях дезінтеграції господарського комплексу колишнього СРСР та переходу до ринкової економіки. Післякризове відродження аграрного сектору. Обсяги і темпи зростання сільськогосподарської продукції.

    статья [479,3 K], добавлен 30.07.2013

  • Економічні теорії та базисні інститути національної економіки. Характеристика економічного потенціалу. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки. Інституціональні чинники її розвитку. Функціонування інфраструктури національного ринку.

    тест [18,3 K], добавлен 15.01.2010

  • Сутність економічної системи та регулювання економіки країни в системі господарського механізму. Економічне зростання як основа розвитку економіки країни. Кон’юнктурна політика державного регулювання економічних процесів в Україні та шляхи її реалізації.

    курсовая работа [2,2 M], добавлен 12.03.2011

  • Етапи розробки рекомендацій щодо напрямів регулювання соціально-економічного розвитку регіону. Способи оцінки ефективності використання потенціалу регіональної економіки Львівської області. Аналіз транспортної складової розвитку продуктивних сил регіону.

    курсовая работа [766,4 K], добавлен 17.12.2013

  • Значення Придніпровського регіону для економіки України, його природно-ресурсний потенціал та демографічна ситуація. Стан промисловості, сільського господарства, транспорту та зовнішньої торгівлі. Проблеми та перспективи економічного розвитку регіону.

    курсовая работа [449,2 K], добавлен 05.01.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.