Регулювання оплати праці в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Херсонський національний технічний університет

Регулювання оплати праці в Україні

Бойко Л.І.

Постановка проблеми. Найгострішою соціальною проблемою є велика різниця між високою вартістю життя і низькою ціною праці, тому оплата праці в Україні має відповідати принципам достатності, стабільності, законності джерел виплати, функціональності та відповідності економічним законам.

Державне регулювання оплати праці ґрунтується на реальних фінансових можливостях країни й забезпеченні збалансованості інтересів усіх верств населення, а також реалізації норм, що містяться у Конвенціях і Рекомендаціях Міжнародної Організації Праці, Конституції України, Кодексі законів про працю, в законодавчих актах країни. Передовсім держава зобов'язана реалізувати норми і гарантії щодо права найманого працівника на отримання заробітної плати, розмір якої забезпечував би йому і членам його сім'ї достатній життєвий рівень, як це передбачено ст. 48 Конституції України [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальним проблемам сучасного стану заробітної плати присвячені наукові праці багатьох вітчизняних вчених. Зокрема це стосується розробок таких науковців як О.О. Григоревська, В.П. Завгородній, В.С. Василенко, О.С. Ветлужська, А.О. Гордеюк, О.Г. Криворот, А.І. Радчук, Д.М. Хома, С.В. Цимбалюк, К.В. Шевчук, А.І. Юр'єва та ін.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Оплату праці держава регулює прямими і непрямими методами, постійно змінюючи трудові показники, тому дослідження питань впливу законодавчої бази на доходи громадян завжди залишаються актуальними.

Мета статті. Розглянути регулювання оплати праці в Україні на 2018 рік, та дослідити основні трудові показники і їх вплив на створення необхідних умов для забезпечення виконання заробітною платою усіх притаманних їй основних функцій.

Виклад основного матеріалу. Основними трудовими показниками, до яких прив'язано багато інших показників це мінімальна зарплата і мінімальний прожитковий мінімум для різних категорій громадян.

Мінімальна заробітна плата з січня 2018 року складає 3723 грн., а мінімальний прожитковий мінімум для різних категорій громадян наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Мінімальний прожитковий мінімум для різних категорій громадян в 2018 році [2]

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян використовується як особливий еквівалент, який використовується для розрахунку ступеня тяжкості принесеного людиною шкоди. Після вчинення злочину мова заходить про розмір завданого збитку, величиною штрафних виплат та інших грошових показниках, за допомогою даного еквівалента проходять всі вимірювання (табл. 2).

Таблиця 2. Неоподатковуваний мінімум доходів громадян на 2018 рік [2]

Прожитковий мінімум працездатної особи на 1 січня 2018 року дорівнює 1762 грн., це означає, що базова податкова соціальна пільга (ПСП) в 2018 році складе протягом всього року в розрахунку на 1 місяць 881 грн. (1762 грн. х 0,5). Саме ці 881 грн. треба відняти від нарахованої зарплати, а на залишок нарахувати 18% ПДФО, утримати його з зарплати і перерахувати до бюджету.

Однак, склалася така ситуація, що сьогодні ПСП можна застосувати малою кількістю працівників, ніж до січня 2017 року. Причина полягає в різкому підвищенні зарплати при значному розриві мінімальної зарплати і мінімального прожиткового мінімуму працездатної особи.

Право на ПСП буде тоді, коли дохід не перевищить встановленої п. 169.4.1 ПКУ суми, яка не перевищує розміру, рівного розміру прожиткового мінімуму працездатної особи на 1 січня звітного року, помножена на коефіцієнт 1,4 і округлена до 10 грн.

Отже, з 2017 року після подвоєння обов'язкової мінімальної зарплати з 1600 до 3200 грн. і розриву зарплати і прожиткового мінімуму (у 2017 році він склав 1600 грн.) ПСП в розмірі 50% від працездатного прожиткового мінімуму на звітний рік склала 800 грн. Рівень зарплати в 3200 грн. перевищив граничну суму для права на ПСП (у 2017 році це було 1600 х 1,4 = 2240 грн.).

Тому багато працівників позбулися права на ПСП після обов'язкового встановлення йому окладу в 3200 грн. (або обов'язкової доплати до мінімальної зарплати, якщо оклад в штатному розкладі менше 3200 грн.), адже 3200 грн. > 2240 грн.

Держава на цьому виграла збільшення надходження до бюджету від працівника, який втратив право застосовування ПСП на суму ПДФО 800x18% = 144 грн.

Ця ж ситуація повторюється і в 2018 році, тому що мінімальна зарплата в 3723 грн. > 2470 грн. (2470-граничний розмір доходу для права на ПСП у 2018 році). І в 2018 році держава отримає додатково в бюджет від кожного працівника, який втратив право застосовування ПСП на суму ПДФО 881x18% = 158,58 грн., що на 14,58 грн. (158,58-144,00) більше, ніж в 2017 році.

Нижче розглянемо, хто і яку ПСП теоретично може отримати в 2018 році (табл. 3).

Таблиця 3. Розміри ПСП для різних платників ПДФО [3]

Мінімальний розмір доходу, на який нараховується єдиний внесок, за п. 5 ст. I Закону України № 2484 від 08.07.2012 р. «Про єдиний соціальний внесок» відповідає мінімальній зарплаті кожного звітного періоду і застосовується для забезпечення мінімального страхового внеску, який забезпечує місячний страховий стаж працівнику, який одержує зарплату у роботодавця. Тобто це: з 01.01.2018 = 3723 грн., а мінімальний страховий внесок складе 819,06 грн. (3723 х 22%). Мінімальну зарплату можуть підняти після підсумків 1 кварталу з 2-го кварталу 2018 року, тоді (з 2-го кварталу, а може і 3-го кварталу) мінімальний розмір доходу, з якого утримується ЄСВ складе: 4100,00 грн. а мінімальний страховий внесок складе 902 грн. (4100 х 22%).

Цей показник застосовується роботодавцями, підприємцями і незалежними професіоналами. Якщо база нарахування не перевищує розміру мінімальної зарплати того місяця, в якому отримано дохід, то ЄСВ нараховується не від фактичної суми доходу (меншою, ніж мінімальна зарплата), а підтягується до мінімального страхового стажу донарахуванням ЄСВ -- різниці: ставка ЄСВ (з 1 січня 2016 року = 22%) множиться не на фактично зарплату (дохід), а на мінімальну зарплату в місяці нарахування цієї зарплати (доходу), тобто треба буде підтягнути до 819,06 або в перспективі до 902 грн.

Таке підтягування до мінімального соціального внеску не стосується цивільно-правових договорів, при оплаті за цивільно-правовими договорами ЄСВ нараховується пропорційно нарахованого доходу за результатами виконаної роботи (наданої послуги). Однак економити на застосуванні ЄСВ треба обережно: при використанні такого методу відходу від трудових відносин протягом більше, ніж рік, можна потрапити на позачергову трудову перевірку, так як ці дані відображаються в Ф4 по ЄСВ і в формі 1-ДФ з ПДФО.

Максимальний розмір доходу (зарплати), з якого утримується ЄСВ становить з 1 січня 2018 року 15 розмірів мінімальних зарплат тобто:

з 01.01.2018 -- 55845 грн. (15 х 3723 (мінімальна заробітна плата з 1 січня 2018 року.);

очікується з 2 або 3-го кварталу 2018 р. -- 61500 грн. (15х 4100 очікувана мінімальна заробітна плата).

За порушення законодавства про оплату праці винуватці притягуються до дисциплінарної, матеріальної і кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Штрафи за порушення законодавства про працю запропоновано в табл. 4.

Таблиця 4. Штрафи за порушення законодавства про працю

В залежності від обраної системи оподаткування існує два види підприємців в Україні:

підприємці, що сплачують ПДФО (загальна система оподаткування);

підприємці, які сплачують єдиний податок.

У разі відсутності доходу, підприємці на загальній системі оподаткування не платять ПДФО.

Підприємець на єдиному податку, незалежно від того, чи має він працівників чи ні, зобов'язаний платити ЄСВ «за себе».

Згідно зі змінами, внесеними Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-УІП «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону про єдиний внесок від сплати єдиного внеску звільняються всі підприємці, які використовують як загальну, так і спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до чинного законодавства пенсію або соціальну допомогу.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску «за себе» виключно на добровільній основі, крім найманих працівників (для цих категорій внески вважаються обов'язковими). З 1 січня 2018 року до цієї категорії додали членів фермерського господарства.

Підприємці на загальній системі оподаткування і незалежні професіонали сплачують ПДФО за ставкою 18% з різниці між доходами і витратами. Доходи і витрати вважаються і відображаються в спеціальній книзі Доходів і Витрат так: дохід відповідає в першу чергу грошовим надходженням і в другу -- негрошовим надходженням, а видатки показуються ті, які безпосередньо пов'язані з доходами плюс загальногосподарські витрати звітного періоду (орендні платежі за місяць, зарплата загальногосподарського персоналу, податки на таку зарплату та ін.).

З 1 січня 2018 року навіть при відсутності доходу підприємцю на загальній системі оподаткування необхідно сплачувати 819,06 грн. (3723 х 22%) -- мінімальний страховий внесок, який залежить від мінімальної зарплати на 1 січня звітного року. Колишній редакцією Закону про єдиний внесок до 1 січня 2017 року допускалася можливість добровільної сплати внеску за місяці, коли чистий дохід підприємця був відсутній, при «нульовій діяльності можна було не платити ЄСВ «за себе».

Для підприємців, які сплачують єдиний податок розмір ставок єдиного податку для учасників групи 1-3 не змінюється, але для платників податків 1-ї групи ще з 1 січня 2017 року змінюється база оподаткування. Якщо раніше (до 1 січня 2017 року) ставки у 1-й і 2-ї групи прив'язувалися однаково до мінімальної зарплати, то з 1 січня 2017 року мінімальну зарплату як базу оподаткування для 2-ї групи залишили мінімальною зарплатою на 1 січня звітного року, а для 1-ї групи базою оподаткування став прожитковий працездатний мінімум на 1 січня звітного року. Тобто відповідно до закону №1791 від 20.12.2016 року ставки єдиного податку з 01.01.2017 р. будуть застосовуватися:

для I групи -- у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня звітного року;

для ІІ групи -- у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної зарплати, встановленої Законом на 1 січня звітного року;

для третьої групи -- у відсотках до доходу.

Ці ж правила залишилися і на 2018 рік. Так як з 01.01.2018 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762 грн., розмір мінімальної заробітної плати -- 3723 00 грн., то максимальна ставка єдиного податку:

для платників податків 1-ї групи -- 176,20 грн. в місяць (1762 грн. х 10%);

для платників II групи -- 744,60 грн. (3723 х 20%).

Це максимальна ставка, а реальні ставки для кожної адміністративно-територіальної одиниці встановлять органи місцевого самоврядування (п. 293.2 ПКУ). Це означає, що платники 1-2 груп повинні уважно стежити за рішеннями місцевих рад щодо розміру ставок єдиного податку.

Висновки і пропозиції. Проведене дослідження регулювання оплати праці в Україні дозволило узагальнити основні зміни, які нас чекають на протязі 2018 року, але незважаючи на зростання як номінальної, так і реальної заробітної плати, підвищення рівня мінімальної заробітної плати, рівень оплати праці в Україні не відповідає європейському рівню.

Безвізовий режим прискорить відплив не лише кваліфікованої, а й некваліфікованої робочої сили, і незважаючи на те, що за порушення законодавства про оплату праці винуватці притягуються до дисциплінарної, матеріальної і кримінальної відповідальності діюча державна політика нездатна забезпечити право працюючих громадян на гідну та своєчасну оплату за їхню працю.

Показники заробітної плати залишаються занадто низькими, що негативно впливає на розвиток ринку праці, зумовлює його тінізацію, гальмуючи мотивацію до трудової діяльності в легальному секторі економіки.

Отже, нагальним завданням сьогодення є формування нової ефективної політики держави у сфері оплати праці. Для цього перш за все необхідно здійснити перехід від моделі дешевої до високооплачуваної конкурентоспроможної національної робочої сили, яка забезпечить мотивацію працівників до високоефективної праці та підвищення рівня доходів населення.

Список літератури

оплата праця трудовий штрафний

1. Державне регулювання оплати праці - 2003 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://library.if.ua/ Ьоок/45/3145.Мш1.

2. Закон України «Про державний бюджет на 2018 рік» від 07.12.2017 р. № 2246-УШ. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.profiwins.com.ua/uk/directories1/subsistence-minimum.htm1.

3. Податковий кодекс України в останній чинній редакії від 1 січня 2018 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://urist-ua.net.

4. Молодь залишає Україну // Людина і праця. - 2016. - № 6-7, червень - липень. - С. 16-17.

Размещено на Allbest.ru