Вибір методу оцінки конкурентоспроможності продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вибір методу оцінки конкурентоспроможності продукції

В статті здійснено аналіз найбільш відомих методів оцінки конкурентоспроможності продукції підприємств, а також сформульовано переваги та недоліки розглянутих методів, що дало змогу встановити межі їх застосування.

В епоху ринкової економіки все більш важливого значення набувають такі економічні категорії, як якість та конкурентоспроможність.

Дослідженню питань з оцінки та аналізу конкурентоспроможності присвячені праці багатьох зарубіжних і вітчизняних вчених, серед яких особливий внесок зроблений Ю. Б. Івановою, М. І. Кругловою, Л. В. Соколовою, Н. К. Моісєєвою, А. Маршалом, Дж. Б. Кларкою, Р. А. Фатхутдіновою [1 - 8].

Підвищення конкурентоспроможності продукції є одним з головних завдань кожного підприємства, яке гарантує йому зміцнення власних позицій серед існуючих на ринку конкурентів. Ось чому оцінювання рівня конкурентоспроможності продукції набуває теоретичного та практичного значення.

Проте існує ряд проблем, пов'язаних з визначенням та оцінкою показників конкурентоспроможності, оскільки на сьогодні універсального визначення поняття «конкурентоспроможність» не існує.

Слід зазначити, що в даний момент в Україні недостатньо ґрунтовних досліджень, присвячених управлінню конкурентоспроможністю.

Тому, невід'ємним етапом на шляху до визначення конкурентоспроможності будь-якого об'єкта є визначення характеристик, критеріїв та факторів конкурентоспроможності на його відповідному рівні за допомогою використання сучасних методик оцінки та аналізу.

З цією метою необхідно провести аналіз існуючих методик оцінки конкурентоспроможності, а також встановити межі їх застосування.

Оскільки результатом виробничої діяльності будь-якого підприємства є продукція, та в подальшому предметом дослідження є конкурентоспроможність продукції, як основного носія конкурентоспроможності підприємства загалом.

Основна частина. Конкурентне становище продукції на ринку визначається не тільки його якісними і функціональними особливостями, але і середовищем конкуренції, чинники якого не завжди є керованими. Оцінка конкурентоспроможності продукції дає змогу з'ясувати його сильні і слабкі сторони, а також чинники, які впливають на ставлення покупців до продукції, і, як результат, на зміну його частки продажу на конкретному товарному ринку. Самостійний напрямок утворюють підходи до оцінювання конкурентоспроможності продукції, яка базується на рівновазі підприємства і галузі загалом. В умовах рівноваги кожний із чинників виробництва використовується з однаковою й одночасно найбільшою продуктивністю.

Одним з найпоширеніших методів оцінки конкурентоспроможності продукції є експертна оцінка, яка заснована на 10-ти бальній системі. Досягти максимального результату практично неможливо, але відповідний показник може бути одержаний за рахунок удосконалення конкурентних позицій завдяки структурній переорієнтації підприємства, поліпшенню певних його систем, зниженню існуючих напруженостей, фінансовому оздоровленню, а також створенню відповідного науково-інформаційного середовища [3]. Оцінка конкурентоспроможності продукції за даним методом передбачає врахування таких критеріїв:

- кожна конкурентна позиція продукції має сприяти підвищенню привабливості підприємства на ринку;

- усі конкурентні позиції пов'язані між собою і взаємодіють;

- конкурентні позиції продукції динамічні та змінюються;

- конкурентні позиції кожного виду продукції неоднакові, тому вони не відповідають усім вимогам ринку, а отже кожній позиції притаманний свій рівень зрілості та активності.

За цим методом конкурентоспроможність продукції оцінюється індексом:

конкурентоспроможність ринок продукція

де І - індекс конкурентоспроможності продукції;

ВДВ - валова додана вартість продукції;

ВДВґ - валова додана вартість у розрахунку на одну особу.

Аналіз індексу конкурентоспроможності дає змогу зробити висновок, що за І?1 - продукція конкурентоспроможна, І?0,8…0,9 - продукція має потенціал досягти конкурентоспроможного рівня, І?0,7 - низька конкурентоспроможність продукції.

Розглянутий метод дає досить об'єктивну оцінку конкурентоспроможності продукції.

Проте використання цього методу ускладнюється певними обмеженнями та негативними чинниками пов'язаними з умовами виробництва, низьким рівнем наукомісткості підприємства, низькою якістю продукції та послуг, недостатнім розвитком інфраструктури підприємства.

Відомий метод, який полягає в тому, що конкурентоспроможність продукції визначається ефективністю використання ресурсів підприємства [1]. Такий метод з одного боку є досить виправданим, оскільки підприємство повинно дбати про найбільш повне та ефективне використання ресурсів, які в нього є у розпорядженні.

Перевагою розглянутого методу є оцінка конкурентоспроможності продукції конкретного ринку на основі детального вивчення виробничих, збутових, фінансових можливостей підприємства, організації управління, а також привабливості продукції для споживача.

Недоліком такого методу є відсутність належної систематизації запропонованих показників для дослідження діяльності підприємство ускладнює проведення аналізу, а також він не враховує якісних показників самої продукції.

Серед окремих показників конкурентоспроможності продукції [2], які відносяться до комплексних методів, виділяють:

1. Конкурентоспроможність продукції та ефект від її реалізації;

2. Відношення вартості реалізованої продукції до її кількості за поточний період;

3. Відношення загальної вартості продаж до вартості матеріально-виробничих запасів;

4. Завантаження виробничих потужностей;

5. Обсяг капіталовкладень.

Недоліком даного методу є рекомендація обмежитись показниками виробничо-збутової діяльності підприємства, не розглядаючи його фінансовий стан.

В працях деяких вчених [3-8] пропонується вивчати конкурентні позиції продукції за допомогою порівняння продукції конкурентоспроможність якої аналізується з продукцією-конкурентами. При цьому об'єктами оцінки є: обсяг виробництва, обсяг збуту, частка в загальному обсязі виробництва даної продукції, місце в експорті, активи підприємства, чистий прибуток, амортизаційні відрахування; довгострокова заборгованість, обсяг капіталовкладень, відрахування у фонді, показник норми прибутку на капіталовкладення, середні витрати виробництва, розміри оборотних засобів, чистий прибуток за кожним видом продукції, оцінка технічного рівня кожного виду продукції, рівень конкурентоспроможності кожного виду продукції.

Недоліком такого методу є відсутність інформації по абсолютним фінансовим результатам характеристикам відносної доходності продукції.

Метод, який базується на систематизованій оцінці конкурентоспроможності [1] пропонує вивчати сильні та слабкі сторони продукції за допомогою багатокутника конкурентоспроможності використовуючи такі основні критерії, як: якість, ціна, капіталовкладення, торгівля, післяпродажне обслуговування, вартість підготовки перед продажем.

Це допомагає при співставленні схеми “багатокутника конкурентоспроможності ” для об'єктів, що досліджуються визначити сильні та слабкі сторони продукції по відношенню до конкурента.

Однак, виявлення конкурентних переваг продукції в даному випадку є не досить ефективним, оскільки перелічені критерії визначаються за допомогою експертних оцінок. Багато в чому така ситуація обумовлена тим, що окремі критерії включають в себе елементи, які не мають кількісної оцінки.

Особливе місце займає матричний метод оцінки конкурентоспроможності, які описані в працях різних науковців [7-8].

В основі даного методу покладено аналіз конкурентоспроможності з урахуванням життєвого циклу продукції. Сутність оцінки полягає в аналізі матриці, побудованої за принципом системи координат: по горизонталі - темпи зростання або скорочення кількості продажів у лінійному масштабі; по вертикалі - відносна частка продукції на ринку. Найбільш конкурентоспроможною вважається продукція, яка займає значну частку на швидко зростаючому ринку.

Перевагою такого методу є наявність достовірної інформації про обсяги реалізації, а також те, що метод дозволяє забезпечити високу репрезентативність оцінки.

Недоліком методу є те, що він виключає проведення аналізу причин, що ускладнюють прийманням управлінських рішень.

Висновок

Аналіз розглянутих методів визначення конкурентоспроможності продукції дає змогу здійснити оцінку придатності та меж їх застосування.

В подальших дослідженнях авторами буде здійснена оцінка конкурентоспроможності продукції радіоелектронної галузі з різними методами, а також планується розробити ряд стратегічних заходів щодо покращення цих показників.

Література

конкурентоспроможність ринок продукція

1.http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2008-4/Savchenko_408.htm

2.Агафоненко О.Ю. Про необхідність формування систем показників конкурентоспроможності // Регіональна економіка. - 2007. - №1. - С. 56-61.

3.Вікторія Б. Аналіз конкурентоспроможності // Регіональна економіка. - 2004. - №4. - С. 64-68.

4.http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2007-1/Luckiy_107.htm

5.Соколова Л.В. Конкурентоспособность предприятия и критерии ее оценки // Маркетинг и реклама. - 2003. - №5. - С.31 - 33.

6.Теоретичні основи конкурентної стратегії підприємства: Монографія / Авт. кол.: Ю.Б. Іванов, Г.В. Назарова та ін..; За ред.. Ю.Б. Іванова, О.М. Тищенко. - Х.: ІНЖЕК, 2006. - 312 с.

Размещено на Allbest.ru