Освітній чинник інноваційного розвитку економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Для реалізації стратегічної мети України - побудови інноваційно-інвестиційної моделі розвитку - необхідно проаналізувати, які фактори цьому будуть сприяти. Так, найважливішими факторами, які забезпечують конкурентні переваги економіки, є наука, освіта, культура, технології. Саме освіта спрямована на побудову ефективної моделі «економіки знань». Від освіти, особливо вищої, залежить майбутній розвиток науки, технологій, у тому числі інформаційних, рівень підготовки фахівців та робітників тощо.

Відомо, що такі країни, як США, Швейцарія, Данія та інші розвинуті країни досягнули конкурентних переваг, у тому числі за рахунок постійного розвитку освіти, інновацій, саморозвитку, реалізації творчої праці, здібностей, активності тощо. Успіх згаданих країн полягає в тому, що більша частина валової доданої вартості формується в секторі економіки знань. Відомо, що саме знання сьогодні є вирішальними в забезпеченні зростання продуктивності праці.

На превеликий жаль, Україна відстає від інших розвинених країн за показниками освіти, науки і технологій, хоча при цьому має високий рівень економічного, наукового і трудового потенціалу.

Низький обсяг ВВП, який витрачається на розвиток науки України (біля 1%), не дає змогу належним чином її фінансувати. Про поглиблення розриву між рівнем наукових досліджень і впровадженням їх у виробництво свідчать такі дані: частка високотехнологічного експорту в Україні становить біля 3?4%, тоді як в розвинених країнах ? 20% і більше, наприклад, у Нідерландах і США близько 30%. Небезпечною ситуацією є те, що талановиті студенти закінчують вітчизняні вузи (за кошти держави) і виїжджають за кордон, а там створюють продукцію із високою доданою вартістю, відповідно, сприяють розвитку ВВП інших країн. Росія почала збільшувати видатки на науку, а країни ЄС ухвалили рішення збільшити до 3% фінансування науки (за рахунок коштів держави і приватних надходжень) [1].

Нагальною потребою на сьогодні в напрямку розвитку науки є реальна підтримка справжніх технопарків, тобто потрібно розробляти комплекс ефективних заходів, які були б спрямовані на взаємодію університетів, наукових центрів і виробництва, і, як наслідок, на створення конкурентоспроможної на світовому і вітчизняному ринках продукції. Без цього можна забути про пріоритети інноваційно-інвестиційного розвитку економіки нашої країни.

Розглядаючи досвід розвинених країн, можна виділити головну рису - технопарки створюються при великих наукових центрах, а користувачами технопарків виступають маленькі приватні фірми, засновані, як правило, молодими вченими віком 25-35 років. Тому потрібно збільшувати обсяги фінансування на реальну науку зі створення конкурентоспроможної продукції, а не витрачати кошти на складання звітів про успішно виконані наукові дослідження.

Варто змінити тенденції в інноваційній діяльності, оскільки в Україні зменшується кількість наукових розробок та представників, які займаються інноваційною діяльністю. Держава має розробити нову концептуальну схему заохочень молодих вчених і отримати результат - конкурентоспроможну продукцію на світовому ринку продукції. Тільки нова концептуальна схема, в якій будуть ефективно функціонувати всі складові (якісна освіта - вчений - інновація - впровадження у виробництво - отримання ефекту), дасть змогу побудувати інноваційну модель - економіки знань в Україні. Крім того, для «омолодження» кадрів в науці необхідно розробляти комплекс мотиваційних заходів.

Нині Україна відчуває негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи. Виникає необхідність в пошуку дієвих напрямків виходу з кризи та скороченні технологічного відставання від розвинених країн Європи, США, Японії та інших країн. Тому саме вища освіта дозволить здійснити успішний перехід від «індустріальної економіки» до «економіки знань». П'ятий технологічний уклад світового економічного розвитку базувався на мікроелектроніці, мобільному зв'язку, всесвітній мережі Internet тощо. В основу цього укладу були покладені знання, що стало вагомим фактором виробництва та склало підґрунтя формування «економіки знань». Багато вітчизняних та закордонних вчених наголошують, що саме людина як безпосередній генератор ідей і носій знань стає в цій економіці ядром виробничої системи, її найбільш цінним ресурсом.

В роботі [2] аналізується природа сучасної фінансово-економічної кризи в світі, яка викликана вичерпністю потенціалу економічного розвитку п'ятого укладу, а в основі економічного піднесення має лежати новий - шостий технологічний уклад, основу якого мають сформувати біоінженерія, космічна хімія, генетика, науки про людину. Тому в основу розвитку економіки України має бути покладений високий потенціал людського розвитку і виведення його на якісно новий рівень шляхом налагодження високотехнологічного виробництва, інвестування в розвиток високотехнологічних галузей науки.

Отже, виникає питання: яким чином можна буде сформувати потужний людський, у тому числі науковий потенціал? Відповідь, на нашу думку, полягає в оптимізації та реформуванні системи освіти, у тому числі вищої. Відомо, що вища освіта кількісно і якісно відтворює наукові кадри країни. Аналіз показників інноваційного розвитку (в 2012 році порівняно з 2000 роком) України засвідчив, що ситуація з інноваціями погіршується.

Проаналізувавши сучасний стан системи вищої освіти, враховуючи думки відомих вітчизняних науковців, експертів, спеціалістів, можна відмітити такі напрямки вдосконалення цієї системи, які дозволять, на нашу думку, сформувати потужний науковий та людський капітал в Україні, що має розглядатись як передумова формування «економіки знань» та розвитку конкурентоспроможності економіки нашої країни:

· удосконалити структурні складові системи освіти (розширити можливості абітурієнтів щодо вибору навчальних закладів в залежності від своїх здібностей, можливостей; посилити громадський нагляд за діяльністю університетів, особливо, що стосується якості надання послуг в них; підвищити значення інтелектуалізації студентів, їх функціональності; впроваджувати інноваційні форми, методи навчання та наблизити процес навчання безпосередньо до потреб виробництва);

· змінити принципи добору абітурієнтів в вищих навчальних закладах (сучасна національна система незалежного оцінювання знань випускників шкіл є корисною, але необхідно, на наш погляд, дати можливість всім бажаючим вступити до будь-якого вищого навчального закладу (з урахуванням мінімально встановлених критеріїв), а вже після першого року навчання застосувати принцип «відсіювання», що дасть змогу виявити внутрішні резерви (особливо щодо здібностей в науці) окремо взятого студента. Ця пропозиція і вирішить проблему звуження якісної бази поповнення наукових кадрів за рахунок зарахування здібних на бюджетні місця, а в разі обмеженості цих місць, надати можливість студентам, щоб вони без відриву від навчання самостійно заробляли собі кошти (наприклад, в самому навчальному закладі, що практикується в потужних університетах США);

· забезпечити баланс на ринку праці та ринку освіти (тобто готувати фахівців для потреб розвитку економіки України) і сформувати потужний попит з боку держави на інноваційну та наукомістку продукцію;

· забезпечити тісну співпрацю вищих навчальних закладів з виробництвом та іноземними потужними університетами тощо;

· для вирішення проблеми фінансування вищих навчальних закладів вони мають стати самодостатніми та самостійно своїми науковими розробками заробляти додаткові гроші, про що свідчить досвід розвитку такої діяльності в розвинених країнах.

В роботі запропонована модель системного підходу до розвитку наукового потенціалу (рисунок 1).

Рисунок 1 ? Модель системного підходу до розвитку наукового потенціалу

Таким чином, освіта і наука є важливими складовими формування економіки знань, підвищення рівня конкурентоспроможності та розвитку інноваційно-інвестиційних процесів в Україні. Інноваційний розвиток України вимагає не стільки готових знань, скільки навичок гнучкої поведінки і вмінь формувати власну здатність до розв'язання проблем, які виникають у ситуаціях, що постійно змінюються, у тому числі в умовах стабільної фінансово-економічної кризи України. Тому нагальними питаннями вдосконалення інноваційних процесів в нашій країні є, по-перше, модернізація системи освіти в напрямку забезпечення її якості відповідно до новітніх досягнень науки; по-друге, забезпечити інвестиції в розвиток людського капіталу, як важливого чинника соціально-економічного підйому вітчизняної економіки.

Література

економічний інноваційний інвестиційний конкурентний

1. Науково-технологічний потенціал та інноваційна безпека України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http//www.inventure.com.ua.

2. Інновації - шостий технологічний уклад [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http// www.investycii.org.ua.

Размещено на Allbest.ru