Розробка комплексної системи економічної ресурсоефективності промислового підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розробка комплексної системи економічної ресурсоефективності промислового підприємства

О.А. Гавриш, д. т. н., проф., НТУУ «Київський політехнічний інститут»

І.О. Ляшенко, аспірант, НТУУ «Київський політехнічний інститут»

Анотація

ресурсоефективність підприємство економічний

У статті розроблено комплексну систему економічної ресурсоефективності на промисловому підприємстві. Визначено та обґрунтовано основні складові системи та відповідні показники, що їх характеризують. Запропоновано можливі варіанти оцінки показників за складовими системи економічної ресурсоефективності.

Ключові слова: ресурсоефективність, комплексна система, ефективне використання ресурсів, економія, ефект.

Аннотация

В статье разработано комплексную систему экономической ресурсоэффективности на промышленном предприятии. Определено и обосновано основные составляющие системы и соответствующие показатели, которые их характеризуют. Предложено возможные варианты оценки показателей по составляющим системы экономической ресурсоэффективности.

Annotation

Development of the complex system of economic resource efficiency of the industrial enterprise

In the article developed the complex system of economic resource efficiency at the industrial enterprise. Defined and grounded the main componentsof the system and appropriate indicators that characterize them. Proposed possible variants of indicators assessment according to the components of the system of economic resource efficiency.

Вступ

Зростання цін на світові ресурси спонукає світові економіки до все більш ефективного та раціонального використання ресурсів. Україна як частина глобальної економіки та сучасна європейська держава не може знаходитись осторонь світових процесів, а значна зношеність основних фондів, висока енергоємність вітчизняних підприємств та постійне зростання цін на ресурси ще більше підкреслює актуальність раціонального використання ресурсів для нашої країни. За останні роки ресурсозбереження стало одним з пріоритетних напрямів державної політики - розроблено «Енергетичну стратегію України на період до 2030 року», виконується проект «Реформа міського теплозабезпечення» (з 2009р.), укладено Угоду мерів «За сталий енергетичний розвиток на місцевому рівні» (з 2010р.), сформовано стратегії (програми) з енергоефективності на рівні областей. Крім того, темі ресурсозбереження присвячено багато наукових праць таких вчених та науковців як Балашова Р.І., Жільюм С., Іпполітова І.Я., Крихтіна Ю.О., Кропотіна О.Є., Кундт М., Лутц С., Мазін Ю.О., Скоков С.О., Сотник І.М. тощо [1-8], проте на даний момент остаточно не сформована система економічної ресурсоефективності підприємства, яка б дозволила на рівні промислового підприємства оцінити існуючу економічну ресурсоефективність підприємства за основними напрямами ресурсів, які використовує підприємство та зробити висновки щодо необхідності впровадження ресурсозберігаючих заходів. Фінансова звітність підприємств, що часто використовується в контексті оцінки ефективності використання ресурсів підприємством є досить обмеженим джерелом інформації, що не дає керівництву можливості оцінити повну картину сучасної ситуації та вчасно вжити необхідних заходів або прийняти управлінські рішення. Що ж стосується державної економічної політики в сфері ресурсозбереження, то відсутність комплексної системи оцінки ресурсоефективності унеможливлює розвиток ефективних важелів регулювання ресурсозберігаючої діяльності підприємств, стимулювання до ресурсозбереження, а отже, знижує її ефективність. Саме тому формування чіткої комплексної системи показників економічної ресурсоефективності є досить важливим для підвищення ефективності використання ресурсів промислових підприємств.

Постановка задачі. Метою даної статті є розробка системи економічної ресурсоефективності для оцінки ефективності використання наявних ресурсів підприємства. Завданням дослідження є наступні: визначити та обґрунтувати основні складові системи економічної ресурсоефективності, а також відповідні показники, що їх характеризують та запропонувати можливі варіанти оцінки показників згідно складових системи економічної ресурсоефективності. Методами дослідження, що були використані у даній статті є переважно загальнонаукові методи дослідження, а саме: діалектичний метод пізнання, логічний та формально-логічний методи, метод порівняння, узагальнення та систематизації.

Результати. Комплексна система моніторингу ефективності використання ресурсів на підприємстві є досить актуальним та важливим інструментом в умовах швидкого оновлення техніки та технологій, насичення ринку якісними товарами та постійно зростаючої конкуренції. Важливо, щоб така система була дійсно комплексною, тобто такою, що охоплює всі види ресурсів підприємства, репрезентативною, тобто відтворювала реальний стан використання ресурсів на підприємстві та, крім того, простою та зручною у використанні, надаючи можливість керівництву оперативно оцінювати ситуацію та приймати рішення. На наш погляд, запропонована система має віддзеркалювати ресурсоефективність саме в економічному контексті, адже кожне промислове підприємство перш за все орієнтовано на економічний ефект (скорочення витрат, збільшення прибутку, рентабельності, збільшення виробітку продукції тощо) від використання тих чи інших ресурсів, незважаючи на те, що взаємодія з ресурсами безумовно відноситься також до соціальних та екологічних аспектів.

Виділивши види ресурсів промислового підприємства у окремі блоки, можна сформувати п'ять основних складових системи економічної ресурсоефективнсоті підприємства, а саме:

1) Сировина та матеріали;

2) Техніка та технологія;

3) Продукція;

4) Трудові ресурси;

5) Менеджмент та організація виробництва.

Деталізуємо зміст кожної складової у нижченаведеній таблиці 1. Розглянемо кожну з категорій ресурсоефективності детальніше:

1. Сировина та матеріали. Раціональне використання сировини та матеріалів, що становить основну частину продукції, значною мірою визначає її собівартість, а отже і конкурентоспроможність підприємства на ринку. Стан сировинної категорії комплексної системи економічної ресурсоефективності підприємства можна охарактеризувати наступними показниками:

- якість сировини, якщо якість є достатньо високою, то підприємство використовує менше сировини на одиницю продукції, оскільки при використанні високоякісної сировини, кількість відходів є меншою у порівнянні з неякісною, відповідно зростає і кінцева якість виготовленої продукції. Якісною продукцією можна вважати таку, що відповідає затвердженим стандартам якості, тобто така, що володіє усіма необхідними характеристикам, притаманним даній продукції. Якість продукції можна визначити за допомогою порівняння відповідності продукції існуючим стандартам якості. Якість продукції власного підприємства можна порівняти з якістю продукції компаній-конкурентів.

Таблиця 1. Основні складові комплексної системи економічної ресурсоефективності підприємства

Запропонована система економічної ресурсоефективності підприємства схематично матиме наступний вигляд (рис. 1):

Рис. 1. Система економічної ресурсоефективності підприємства

- кількість сировини, що використовується для виробництва одиниці продукції. Як показує світова практика, з розвитком технологій в абсолютному виразі обсяги використання сировини збільшуються, незважаючи на збільшення ефективності її використання. Тому, враховуючи цю специфіку, доцільно оцінити кількість використання сировини на одиницю виробленої продукції і порівняти отриманий результат з аналогічним показником по галузі, якщо можливо - з основними конкурентами;

- близькість розташування до сировинної бази, що визначає надійність та оперативність поставок сировини. Якщо сировинна база знаходиться віддалено від виробництва досить важливо, щоб логістика була найбільш оптимальною. Цей показник можна розрахувати за величиною витрат на транспортування сировини до місця її переробки, врахувавши при розрахунку ціну палива, витрати часу, безперебійність поставок та їх своєчасність, що можна виразити у вигляді вартості невиробленої продукції в разі перебоїв у поставках, витрати на заробітну плату працівників, що постачають сировину тощо.

2. Техніка та технологія. Технічна та технологічна оснащеність підприємства є також досить важливою складовою, адже від того, наскільки сучасна та ефективна техніка та технологія використовується підприємством, напряму залежить якість та кількість продукції виробництва, витрати часу на її виготовлення, ступінь браку, ефективність використання сировини, рівень енерговитрат, витрат на обслуговування техніки, в т.ч. кількість та витрати на персонал, що визначає ефективність та конкурентоспроможність виробництва, спроможність швидко адаптуватися до змін на ринку. Загальносвітовою тенденцією є скорочення часу між появою на ринку нових технологій, що змушує компанії, які прагнуть бути конкурентоспроможними постійно оновлювати та удосконалювати власну технологію виробництва. Технічну складову виразимо наступними показниками:

- технічна оснащеність підприємства - наскільки добре, середньо або недостатньо воно оснащене, доцільно застосувати експертне оцінювання, порівнявши даний показник з показниками інших підприємств відповідної галузі;

- ступінь зносу техніки, що можна обчислити у виді суми амортизаційних відрахувань;

- технологія, що використовується - підприємство може самостійно класифікувати власну технологію виробництва як, наприклад, «провідну», «сучасну» або «застарілу», застосувавши експертне оцінювання;

- частота виходу з ладу обладнання, можна розраховати у виді суми часу простоїв через несправність або у виді вартості невиробленої продукції;

- витрати часу на виробництво одиниці продукції, можна обчислити у виді кількості виробленої продукції на одиницю часу.

3. Продукція. Значну роль відіграє, звісно ж, продукція (товар), що випускається підприємством, її якість, собівартість, функціональні характеристики. Дану складову можна виразити наступними показниками:

- якість продукції - багатокритеріальна характеристика продукції, яку можна оцінити комплексно, наприклад, наскільки відповідає продукція вітчизняним та європейським стандартам якості, присвоївши певні бали у порівнянні з базовими стандартами якості або у розрахувати у виді відсотку бракованої продукції у обсязі загальної, що випускає підприємство, також можна дослідити, чи швидко продукція виходить з ладу (до чи після строку гарантійного обслуговування), відгуки споживачів;

- вартість продукції - важлива характеристика, що часто є визначальною для покупців. Ресурсоефективність технологічного процесу виробництва напряму впливає на ресурсоефективність продукції, що і визначає її собівартість. Більш ресурсоефективне виробництво дозволяє скоротити витрати на виробництво одиниці продукції та стати більш конкурентоспроможним, що, в свою чергу, створює можливість для ведення більш гнучкої цінової політики - зменшення ціни або утримання на тому ж рівні, при цьому підприємство отримуватиме більший прибуток. Вартість власної продукції виробництва доцільно оцінювати у порівнянні з вартістю відповідної продукції у галузі/ або у порівнянні з конкурентами, результат порівняння можна представити за допомогою експертного оцінювання;

- функціональні характеристики продукції - це власне причина, з якою покупці купують продукцію - для виконання нею певних корисних функцій. При цьому, в залежності від специфіки продукції, вона має повністю задовольняти споживачів функціонально, бути ефективною та корисною у використанні. На етапі проектування зразка продукції доцільно детально продумати її функціональні характеристики, чи будуть вони відповідати запитам споживачів - попередній аналіз може суттєво скоротити витрати ресурсів на одиницю продукції. Дану характеристику є доцільним дослідити шляхом проведення опитування споживачів, з'ясувавши, наскільки повно функціональні властивості продукції відповідають потребам споживачів (задоволеність продукцією), наскільки часто споживачі віддають перевагу продукції іншого підприємства та причини цього. Результати опитування можна виразити у відносних показниках.

4. Трудові ресурси. До даної складової доцільно віднести різноманітні показники, що мають відношення до людського фактору в процесі виробництва, а саме:

- рівень кваліфікації персоналу (низький, середній, високий);

- ступінь дотримання техніки безпеки;

- час простоїв, через невідповідне виконання своїх обов'язків персоналом, виразивши у вартості невиготовленої продукції (прогули, недбале виконання завдань тощо);

- кількість невиробленої продукції по причині невиходу працівників на роботу через хворобу;

- кількість нещасних випадків на виробництві або травматизму, можна розрахувати як суму вартості невиробленої продукції під час відсутності працівника додавши суму матеріальної компенсації, якщо травматичний випадок стався з вини керівництва/співробітників. Показники, що важко визначити кількісно можна привести до бальної оцінки, а вартісні також перевести у бали.

5. Менеджмент та організація виробництва. Підприємство може мати чудову сировинну базу, високоефективну техніку, якісну продукцію та висококваліфікований персонал, проте, якщо цим всім неефективно управляти, всі переваги будуть зведені нанівець. Показники, що характеризують дану складову можуть бути насутпними:

- прибутковість обраної стратегії компанії, можна обчислити у виді прибутку підприємства, оцінити його в абсолютному та відносному виразі та порівняти з відповідними показниками конкурентів;

- ефективність внутрішньої та зовнішньої логістики підприємства (спрямована на оцінку управління складовими ресурсоефективності №1 - сировина та матеріали та №2 - техніка та технології), ефективність внутрішньої логістики можна обчислюється як вартість простоїв, поки робітники вчиняють ряд необхідних дій для виробництва продукції. Близько розташована сировина, необхідні матеріали та інструменти, станки, виробничі лінії дозволяють виготовляти більше одиниць продукції на одиницю часу та суттєво скорочують непродуктивні витрати часу та час необхідний для здійснення підготовчих робіт; ефективність зовнішньої логістики можна обчислити у закупівельних цінах на сировину та матеріали, порівнявши їх з відповідними цінами по галузі або конкурентами;

- ефективність технологічної політики підприємства (спрямована на оцінку управління складовою ресурсоефективності №2 - техніка та технології);

- ефективність маркетингової політики підприємства (направлено на оцінку управління складовою ресурсоефективності №3 - продукція);

- ефективність внутрішньої соціальної політики підприємства, можна оцінити за допомогою експертного оцінювання (направлено на оцінку управління складовою ресурсоефективності 4 - трудові ресурси). Ефективність вищенаведених політик після оцінювання доцільно привести до однорідних показників, наприклад, відносних, проаналізувати та зробити певні висновки.

В залежності від специфічних особливостей кожне підприємство в рамках запропонованої системи економічної ресурсоефективності може виділити та доповнити її власними показники, які об'єктивно відтворюватимуть стан ресурсоефективності підприємства у розрізі складових.

По завершенню оцінки складових системи економічної ресурсоефективності підприємства, доцільно звести всі розрахунки до однакового типу показників та розрахувати загальну ресурсоефективність підприємства, представивши результат як суму показників всіх складових.

Система ресурсоефективності при її детальному аналізі та виявленні слабких місць підприємства, звичайно ж може дати значні результати щодо покращення ефективності використання наявних ресурсів підприємства. При цьому, низький рівень хоч однієї зі складових тягне за собою зниження ефективності інших. Таким чином, заходи щодо вдосконалення існуючої концепції використання ресурсів підприємством мають втілюватися комплексно, в такому випадку весь спектр заходів спрямованих на підвищення ресурсоефективності підприємства створить синергетичну ресурсоефективність підприємства, в якій кожна складова буде ефективно доповнювати іншу.

Висновки

Науковою новизною даної статті є те, що в ній розроблено та обгрунтовано концептуальні засади оцінки системи економічної ресурсоефективності на підприємстві, що, на відміну від інших підходів до оцінки ефективності використання ресурсів, полягають в обчисленні суми витрат за п'ятьма базовими категоріями ресурсоефективності підприємства, а також їх зведенням до комплексного показника ресурсоефективності підприємства. В результаті обчислення складових системи, а також загального показника ресурсоефективності, керівництво матиме уяву про існуючі недоліки у системі використання ресурсів на підприємстві та зможе вчасно реагувати на них. Даний підхід є теоретично та практично значущим, оскільки у статті поглиблено та удосконалено теоретичні засади щодо оцінки економічної ресурсоефективності підприємства та запропоновано підходи щодо обчислення показників, що надає можливість підприємствам використовувати дану систему при оцінці ресурсоефективності власного підприємства. В подальших дослідженнях доцільно вдосконалити дану систему оцінки та розрахувати показник економічної ресурсоефективності підприємства на конкретному підприємстві.

Список використаних джерел

1. Балашова Р.І. Оцінка ефективності діяльності підприємств нових форм господарювання на основі показників ресурсозбереження: автореф. дис. канд. екон. наук: спец. 08.06.01 “Економіка, організація і управління підприємствами” / Р.І. Балашова. - Донецьк, 1999. - 16 с.

2. Іпполітова І.Я. Визначення підходів та методів управління ресурсозбереженням на підприємстві. - Режим доступу: http://www.confcontact.com/2007nov/ipollit.php

3. Lutz, C., Giljum, S. Global resource use in a business-as-usual world until 2030. Updated results from the GINFORS model, 2009. - Режим доступу:http://seri.at/publications/books/2009/11/11/global-resource-use-in-a-business-as-usual-world-until-2030/

4. Крихтіна Юлія Олександрівна. Розробка економічного механізму ефективності ресурсозбереження на підприємствах транспорту (методичний підхід) : автореф. дис.канд. наук: 08.00.04 - 2009. - Режим доступу: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/354128.html

5. Кропотина О.Е. Особенности оценки социально-экономической эффективности ресурсосберегающих инноваций // Вестник УГТУ - УПИ, Серия «Экономики и управление», 2006, Вып. 10, №9, С. 80

6. Kuhndt, M., Tessema, F., Herrndorf, M. 2008. Global Value Chain Governance for Resource Efficiency Building Sustainable Consumption and Production Bridges across the Global Sustainability Divides. Envir onmental Research, Engineering and Management 45(3), р. 33-41.

7. Мазін, Ю.О. Економічні основи управління інноваційною ресурсозберігаючою політикою в машинобудуванні [Текст] : Автореферат.к. екон. наук, спец.: 08.02.02 - економіка та управління науково-технічним прогресом / Ю.О. Мазін. - Суми : Сумський державний університет, 2005. - 22 с.

8. Скоков Сергій Олексійович. Еколого-економічне регулювання процесів ресурсозбереження: автореф. дис.канд. наук: 08.08.01, 2002. - Режим доступу:http://fem.sumdu.edu.ua/images/docs/avtoref/2002/skokov.pdf

9. Сотник І.М. Комплесна система соціо-економіко-екологінчих показників моніторингу ресурсозбереження на підприємстві. - Режим доступу:http://visnyk.sumdu.edu.ua/arhiv/2007/1(101)/4_Sotnik.pdf

Размещено на Allbest.ru