Інтегральна оцінка ступеню та динаміки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій в економіці регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтегральна оцінка ступеню та динаміки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій в економіці регіону

О.Є. Бавико, к. політ. н., доцент кафедри менеджменту, Міжнародний університет бізнесу і права, м. Херсон

Анотація

інформаційний комунікаційний системний розрив

Стаття висвітлює зміст авторської методики визначення ступеню та динаміки розвитку інформаційно-комунікаційного сектору економіки регіону, що базується на системному підході та передбачає інтегральну оцінку розвитку ІКТ регіону та динаміки цифрового розриву.

Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, системний підхід, інтегральна оцінка, індикатори, індекси, показники розвитку

Annotation

Integral estimates of the extent and dynamics of development of ict in the economy of the region

Article highlights content authoring methodology for determining the level and dynamics of the information and communication sector of the economy in the region, based on a systems approach and provides an integrated assessment of the ICT development of the region and the dynamics of the digital divide.

Keywords: information and communication technology, system approach, integrated assessment, indicators, indices, indicators of development

Вступ

Створення реальних умов для переходу до постіндустріального суспільства та нових прогресивних форм організації соціально-економічних взаємодій в Україні передбачає постійне здійснення всебічних аналітичних досліджень ступеню та динаміки розвитку інформаційно-комунікаційного сектору економіки. У сучасній вітчизняній економічній науці відповідні дослідження інформаційно-комунікаційного сектору економіки та його впливу на показники розвитку макро-, мезо-, мікрорівнів функціонування є доволі поодинокими на відміну від західної наукової практики. Труднощі економічного аналізу функціонування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в економіці України обумовлені нерозвиненістю служб статистики і моніторингу відповідного сектору економічної діяльності. Додатковим ускладненням виступає віднесення фінансових вкладень в інформаційно-комунікаційні технології до видаткової частини бюджету підприємств, а не в інвестиції. Частина економічної діяльності господарюючих суб'єктів перебуває в тіньовій сфері, що також негативно позначається на об'єктивності досліджень.

Постановка задачі. Виходячи з вищевикладеного, ми вважаємо за необхідне розробити методологію визначення ступеню та динаміки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій в економіці регіонів та країни в цілому, яка базуватиметься на підходах покликаних надавати адекватну інформацію щодо реального змісту, основних напрямів розвитку, слабких місць та територіальної диференціації за рівнем цифрового розриву, що надасть можливості для більш ефективних теоретичних досліджень та практичного розвитку інформаційно-комунікаційного сектору економіки.

Результати. Необхідною базою ефективного управління розвитком ІКТ в економіці регіону є адекватна система оцінки ступеню та темпів їхнього розвитку, яка враховуватиме особливості національного та регіонального економічного простору.

Основні первинні дані повинні черпатися з доступних статистичних джерел й аналітичних звітів господарюючих суб'єктів. Вторинні й відсутні дані повинні легко розраховуватися. З цією метою в нашому дослідженні на основі специфічних характеристик трансформаційної економіки та можливостей вітчизняної статистики, а також з урахуванням методичних підходів пропонованих такими міжнародними організаціями, як Всесвітній банк, Економічний форум у Давосі, ЮНКТАД ООН, ЮНЕСКО, Паризький інститут адміністрації, Міжнародний союз електрозв'язку, розроблено відповідну методологію визначення степеню розвитку ІКТ на регіональному рівні. Вона базується на системно-процесному підході, враховує основні загальноприйняті методологічні принципи досліджень статики та динаміки економічних процесів і включає в себе систему індикаторів та індексів, що відображають ступінь розвитку різних сфер функціонування інформаційно-комунікаційного сектору економіки.

Системний підхід до аналізу процесів, що відбуваються в економічному просторі виступає інструментом, використовуючи який можна успішно вирішувати різноманітні завдання управління економікою, а визначення національного господарства як цілісної системи дозволяє оцінювати ефективність функціонування економічних систем регіонального рівня з єдиних методологічних позицій. В економічних дослідженнях використання системного підходу полягає в розчленовуванні складного явища на складові елементи, вивчення їхніх властивостей та взаємодії. Відомий економіст-кібернетик М. Федоренко розуміє під системним підходом до вивчення економічних явищ «…комплексне вивчення економіки як єдиного цілого з позицій системного аналізу» [4, с. 517]. Уточнення даного поняття дає Л. Лопатніков, який вважає, що системний підхід до вивчення об'єктів, що складаються із взаємозалежних елементів, «...передбачає врахування їхніх взаємозв'язків, вивчення окремих економічних об'єктів як структурних частин більш складних систем» [1, с. 489]. На наш погляд, наведені визначення недостатньо конкретизують поняття системного підходу, що не дозволяє виділити системний підхід із всієї сукупності методів аналізу економічних явищ. Системний підхід передбачає застосування ряду методологічних положень загального характеру до дослідження систем. І. Сироєжин уточнює, що відповідні методологічні принципи й теоретичні положення дозволяють розглядати кожен елемент системи в його зв'язку та взаємодії з іншими елементами, простежувати зміни, що відбуваються у системі в результаті зміни окремих її ланок, вивчати специфічні системні якості (емерджентні властивості), робити обґрунтовані висновки щодо закономірностей розвитку системи, визначати оптимальний режим її роботи [2]. Можна зробити висновок, що системний підхід - це методологія дослідження, в основі якої лежить системний аналіз.

Ключовим елементом системного аналізу є поняття системи. Єдиної точки зору з цього питання ще не вироблено насамперед тому, що система як поняття досить умовне використовується дослідниками лише для виділення процесу або його частини з метою детального вивчення. По суті, такий підхід дозволяє виділяти конкретну систему, визначати її структуру, враховувати зв'язки з зовнішнім середовищем залежно від цілей, що стоять перед дослідником, і ступеню пізнання закономірностей процесів, які протікають у системі.

Більшість економістів вважають, що систему можна представити безліччю взаємодіючих елементів, однак такий підхід породжує багато питань. Наприклад, чи будуть входити в систему два елементи, які слабко, але постійно пов'язані між собою, або два елементи, які сильно пов'язані між собою, але цей зв'язок має стохастичний характер. В цьому контексті, найбільш вдало визначає систему В. Тюхтін: «…множина пов'язаних між собою компонентів тієї або іншої природи, впорядкована за відносинами, що характеризуються єдністю та виражаються в інтегральних властивостях і функціях множини» [3, с. 11].

Своєрідне трактування поняття економічної системи дають С. Брю і К. Макконнелл, у визначенні яких, це діяльність, що пов'язана з використанням всіх наявних ресурсів «…для виробництва товарів і послуг, що задовольняють наші матеріальні потреби. Саме цю діяльність, що здійснюється в рамках організаційного механізму, ми називаємо економічною системою» [6, с. 18]. Важко погодитися з таким визначенням, тому що ставити знак рівності між поняттям господарської або економічної діяльності та поняттям системи неправомірно, тому що в основі першого поняття лежить процес, а в основі другого - оболонка, середовище, що формується економічним простором.

Слід зазначити, що однозначного розуміння властивостей економічної системи ще не вироблено. В економічній літературі зустрічаються різні підходи, але найпоширеніший представлений у В. Цигічко. Він до таких властивостей відносить: безперервність функціонування; здатність до саморозвитку, джерелом якого є виникнення й вирішення протиріч у системі, а результатом - «збільшення її внутрішнього різноманіття»; цілеспрямованість; керованість; стабільність або здатність зберігати якісну визначеність при зміні структури системи [5]. Інакше кажучи, це те, що в термінах синергетики називається самоорганізацією. Можна погодитися з В. Цигічко, але за винятком одного моменту - властивості цілеспрямованості. На нашу думку, функціональні економічні системи відрізняються від цілеспрямованих систем (податкового, соціального захисту та ін.) насамперед тим, що вони наділені елементами, які мають властивість саморегуляції. Саме така властивість дозволяє повертати систему у стійке положення.

Традиційний підхід до визначення економічної системи з позицій її властивостей доцільно, на нашу думку змістити у напрямку її дескриптивних і конструктивних характеристик. Дескриптивне визначення відповідає на запитання про те, у чому відмінність системного об'єкта від несистемного, а конструктивне - дозволяє виділити систему із зовнішнього середовища, визначає структуру і функцію системи.

Дескриптивне визначення економічної системи на нашу думку має наступний зміст - економічною системою є сукупність об'єктів і процесів, взаємозалежних і взаємодіючих між собою, які утворюють єдине ціле, що наділене характеристиками, які не властиві його окремим складовим компонентам.

Конструктивне визначення економічної системи описується чотирма системними характеристиками: функцією, входом, виходом, процесором. Інтерпретація такого підходу до аналізу функціонування інформаційно-комунікаційного сектору економіки наведена на рис. 1.

Функція системи - визначає призначення, необхідність системи. Цей системний елемент вказує на те, що досягається за допомогою системи, без вказівки на те, як це робиться. Цільова функція системи формується сукупністю економічних інтересів, які породили цю систему.

Рис. 1. Інтерпретація системно-процесного підходу до функціонування інформаційно-комунікаційного сектору економіки

Вхід - матеріальні, фінансові, інформаційні, інституційні і трудові ресурси, які змінюються в системі, перетворюючись у виходи. Вхід визначає ресурси, необхідні системі для реалізації економічних інтересів її суб'єктів, виконання своєї функції.

Вихід - матеріальні предмети, фінансові, інформаційні і трудові ресурси, які є результатом обробки входів. Виходи визначають, наскільки успішно виконана функція системи.

Процесор - матеріальні та нематеріальні фактори і люди, що забезпечують у певних фізичних і соціальних умовах перетворення входу на вихід.

Дослідження ступеню та динаміки розвитку інформаційно-комунікаційного сектору економіки на регіональному рівні, а також системно-процесний підхід до оцінки й аналізу ІКТ базуються на наступних вимогах до системи відповідних показників та індикаторів: необхідність урахування максимального числа факторів і умов, що впливають на масштаби та динаміку змін; забезпечення повної сумісності й порівнянності показників для різних умов їхнього застосування; зведення окремих показників та індикаторів в інтегральні характеристики, загальні для всіх об'єктів; прозорість вихідних даних для розрахунку індикативних характеристик; доступність для проведення розрахунків і одержання оцінок.

Виходячи з цих вимог, шляхом структурно-функціонального аналізу, з урахуванням доступності статистичних даних нами були відібрані 15 показників (див. табл. 1), які, на наш погляд, цілком можуть охарактеризувати параметри «входу», «процесору» і «виходу» процесу функціонування інформаційно-комунікаційного сектору економіки регіону.

Індекси та індикатори застосовуються для цілей агрегування вихідних показників. Використання індексів знімає ряд труднощів, які пов'язуються, насамперед, з тим, що необхідно узагальнювати рознесену у просторі інформацію різної природи, розмірності і точності. У цілому, система індикаторів оцінки ступеню та динаміки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій приймає форму, що є адекватною ієрархічній структурі сектору. Це дозволяє деталізувати або, навпаки, узагальнювати показники, що характеризують стан і розвиток різних видів ресурсів і напрямів їхнього використання, ґрунтуючись на показниках окремих регіонів.

Таблиця 1. Структура інтегральної оцінки розвитку інформаційно-комунікаційного сектору економіки регіону

Процедура розрахунку та узагальнення індикаторів оцінки ІКТ регіону складається з наступних етапів. На нижньому рівні перебуває масив вихідних показників, що дозволяють вимірювати значення окремих характеристик розвитку інформаційно-комунікаційних технологій на регіональному рівні. Це можуть бути як абсолютні, так і відносні показники. У моніторинговому режимі основою вихідних показників служать дані Державного комітету статистики України.

Для оцінки рівня розвитку регіону за розглянутими показниками розраховується індекс показника. Індекс завжди відносна величина, яка розраховується шляхом поділу досягнутого значення вихідного показника на нормативне/базове значення. Виходячи з цілей нашого дослідження та специфіки регіонального розвитку ІКТ, у якості нормативного значення, тобто фактично критерію оцінки показників виступає: середнє значення показника по сукупності оцінюваних регіонів, тобто по Україні в цілому.

Для оцінки рівня розвитку інформаційно-комунікаційних технологій у регіоні в цілому, за окремими системними елементами та їх предметними областями розраховуються відповідні індикатори. Інтегральний індикатор регіонального розвитку ІКТ (RDI), індикатори системних елементів (CRI, DDI, RFI), індикатори предметних областей розраховуються як середня (середньозважена) величина суми всіх відповідних складових індикаторів, або індексів, рис. 2.

Рис. 2. Структура інтегрального індикатора «Регіональний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій»

Висновки

Розроблена багаторівнева система індикаторів оцінки стану й розвитку інформаційно-комунікаційного сектору економіки регіону, дозволяє на різних рівнях деталізації порівнювати, аналізувати, оцінювати ефективність функціонування та одержувати конкретний цифровий розрив як між досліджуваною сукупністю регіонів, так і усередині кожного із них. За результатами моніторингу значень індикаторів розробляються пропозиції щодо регулювання процесу інформатизації економіки регіону. Індикатори дозволяють вибудовувати рейтинги досліджуваних регіонів, формувати однорідні кластери, для яких застосовуються уніфіковані методичні правила і процедури організації процесу управління розвитком інформаційно-комунікаційних технологій.

Список використаних джерел

1. Лопатников Л.И. Экономико-математический словарь / Словарь современной экономической науки. - М.: Изд-во ABF, 1996. - 348 с.

2. Сыроежин И.М. Совершенствование системы показателей эффективности и качества / И.М. Сыроежин. - М.: Экономика, 1980. - 380 с.

3. Тюхтин В.С. Отражение, системы, кибернетика / В.С. Тюхтин. - М.: Наука, 1972. - 380 с.

4. Федоренко Н.П. Системный подход к изучению экономических явлений / Н.П. Федоренко // Математика и кибернетика в экономике. - М.: Экономика, 1975. - № 5. - С. 502-543.

5. Цыгичко В.Н. Руководителю - о принятии решений / В.Н. Цыгичко. - М.: Финансы и статистика, 1991. - 625 с.

6. Экономическая кибернетика / Под ред. И.Е. Сыроежкина. - Ленинград: Издательство ЛФЭИ, 1976. - 289 с.

Размещено на Allbest.ru