Сучасний стану використання сільськогосподарських угідь в регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУЧАСНИЙ СТАНУ ВИКОРИСТАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ В РЕГІОНІ

Ж. А. Кононенко

Перспективність ефективного землекористування в Україні з огляду на його стратегічне значення не викликає сумніву. Основні питання ефективності використання землі знаходять своє відображення у землекористуванні виробника. Базисом дослідження економічної ефективності землі, як засобу виробництва, є не вся земля, а лише її ґрунтовий покрив. Тому саме родючість ґрунтів відіграє особливу роль у цій галузі і визначає ключове економічне значення й місце землі серед інших природних ресурсів. Питання земельних відносин впродовж тривалого часу залишаються предметом постійних дискусій. Проте, ступінь використання сільськогосподарських угідь в багатьох підприємствах поки що знаходиться на низькому рівні, а це зобов'язує вчених-аграріїв та спеціалістів сільськогосподарських підприємств прискорити вивчення питань щодо ефективності використання земельних угідь.

Необхідність радикальних перетворень у відношенні суспільства до земель сільськогосподарського призначення, переосмислення вітчизняної політики відносно ощадливого ставлення до родючості спонукають теоретиків і практиків до пошуку нових рішень і напрямків в можливості розв'язку поставлених цілей.

Дослідженням проблеми ефективного використання сільськогосподарських угідь підприємствами нових форм господарювання займаються відомі вітчизняні вчені: П.Гайдуцький, А.Даниленко, Г.Лактіонова, В.Месель-Веселяк, П.Саблук, М.Федоров, Л.Фірсов, А.Юрченко.

Постановка завдання. На думку провідних вчених, важливою умовою поліпшення становища в сільському господарстві є необхідність посилення землевпорядного забезпечення агропромислового комплексу. Наголосимо, що за часів земельних перетворень значно погіршилися техніко-економічні показники в сфері земельного використання агропромисловими підприємствами. Оптимальне землекористування в сільськогосподарському виробництві має неподільний зв'язок зі збалансованістю решти складових ресурсно-виробничого потенціалу підприємства, що в сучасній кризовій ситуації має проблемний характер. Тож, процес оптимізації використання сільськогосподарських земель агропромисловими підприємствами має бути втілений через призму необхідних заходів в рамках здобутків щодо раціонального використання сільськогосподарських угідь.

Результати. За умови ліквідації недоліків в організації виробництва, збільшення витрат виробництва до певних меж супроводжуватиметься відповідним підвищенням ефективності використання сільськогосподарських угідь, зниженням собівартості сільськогосподарської продукції та зростанням рівня рентабельності виробництва.

Інтенсивні ресурсо- і енергозберігаючі технології є важливим резервом зростання підвищення родючості досліджуваних угідь і відповідно їх ефективного використання. Науково-обґрунтований підхід щодо догляду за досліджуваними угіддями передбачає послідовне якісне оновлення основних виробничих засобів, забезпечення нормативної потреби в оборотних фондах і кваліфікованих кадрах.

Проте в останні роки в досліджуваних підприємствах регіону спостерігається суттєве зменшенням технічних засобів та інших ресурсів насамперед через підвищення цін на матеріально-технічні ресурси, які значно випереджали ціни на продукцію сільського господарства. Тому інтенсивну технологію виробництва можуть застосовувати ті аграрні підприємства, які обережно поставилися до свого ресурсного забезпечення та мають всі можливості відшукувати інші інвестиційні кошти. Оскільки таких господарств небагато, більшості сільськогосподарських підприємств доцільно застосовувати ресурсозберігаючу технологію виробництва продукції, яка дозволяє виробляти їх з мінімальними витратами без зменшення ефективності використання землі.

Економічні питання щодо ефективного використання земельного потенціалу регіону повинні вирішуватися у площині як соціально-економічних питань. Головне завдання управління контролю за дотриманням економічного розвитку досліджуваної області полягає у забезпеченні повного застосування виробничих можливостей на ряду з оптимальною взаємодією інтересів країни в цілому та суспільства. В досліджуваному регіоні (Полтавській області) спостерігається високий ступінь розораності і деградації ґрунтів, що перешкоджає розвитку сільського господарства.

Одним із шляхів прогнозування ефективного використання землі є систематичне вивчення, узагальнення та вирішення питань підвищення ефективності землекористування. Дослідження науки і практичний досвід переконують, що для розв'язання цього питання потрібні нові теоретичні та методологічні підходи, а також повинна враховуватися глибока оцінка негативних наслідків нераціонального використання угідь. При недбалому ставленні земля втрачає свої природні якості, знижується її родючість. Економічне регулювання земельних відносин здійснюється у відповідності з об'єктивними економічними законами, що діють в умовах ринку, з допомогою бюджетної, кредитно-фінансової, цінової, податкової політики держави у сфері землекористування, а також з допомогою різних стимулів, санкцій, відшкодувань тощо.

Зазначимо головні функції земельних відносин:

- забезпечення реалізації прав землевласників і землекористувачів на земельні ділянки (включаючи оренду);

- стимулювання раціонального використання земель сільськогосподарського призначення;

- регулювання відносин, пов'язаних із землеохоронною та природоохоронною діяльністю;

- створення умов ефективного управління земельним фондом на національному, регіональному і місцевому рівнях.

У сучасних складних економічних умовах державі важко забезпечити розвинене й просте відтворення родючості земельних угідь. Забезпечити останнє зможе тільки економічно сильний землевласник або користувач землі. Проведення широкомасштабних програм впровадження контурно-меліоративної системи землеробства можливе лише на державному рівні та силами різних форм колективних господарств

Державні капіталовкладення та пошук альтернативних джерел фінансування землеохоронних робіт є головним резервом підвищення ефективності використання, відтворення та збереження земельних ресурсів. Врахування майбутньої праці по відновленню втраченої природної родючості ґрунтів чи зруйнованої поверхні угідь при проведенні аналізу всіх видів діяльності, спрямованих на використання та охорону земель, є обґрунтованим і об'єктивно необхідним.

Відомо, що основним діагностичним показником стану ґрунту є наявність гумусу в ньому. В свою чергу, рівень гумусового стану - основний критерій оцінки альтернативних систем землеробства. Тенденція до зниження вмісту гумусу зумовлена недостатнім поверненням до ґрунту органічної речовини післяжнивними залишками та внесенням органічних добрив. Підвищення якісних характеристик сільськогосподарських угідь як природного надбання та засобу виробництва може бути втілене шляхом підвищення у розрізі кількісної площі земельних угідь відсоткового відношення родючих земель. Подолання цього недоліку має відбуватися шляхом підвищення ролі та усвідомлення важливості органічних та мінеральних добрив як основного джерела запасів гумусу та поживних елементів у ґрунті.

Під час використання сільськогосподарських угідь з елементами підвищення економічної стабільності та з врахуванням збереження екологічності, безперечно, досить складно. Намагання одержати оптимальне поєднання таких елементів як правило тягне за зміни в екологічній діяльності. Трансформаційні процеси в економіці негативно позначилися на стані земельних ресурсів, загострили протиріччя між економікою і екологією землекористування. Правова політика в аграрному секторі ускладнила процеси земельних відносин та можливість ведення рентабельного виробництва. Зросла ймовірність порушення сівозмін (перехід до короткоротаційних) збільшення питомої ваги просапних культур.

Актуальність та проблемність ефективного використання сільськогосподарських угідь в сучасних складних умовах економіки та політики характеризуються дискусійною екологічною ситуацією. Зокрема сюди підпадають дії щодо підвищення небезпечного впливу на навколишнє середовище, нарощування складних, стосовно проблем екології видів підприємництва з впровадженням забруднюючих, хімічних та подібних технологій, що призводить до розширення земель не придатних для використання.

На відміну від суспільних відносин земля в її природно-продуктивному та територіальному значенні є універсальним фактором суспільного відтворення і виконує багато важливих функцій життєзабезпечення людини, в результаті чого в земельні відносини залучене все суспільство. Тому позитивне вирішення питань землекористування сприятиме не тільки поліпшенню соціально-економічних умов життя народу, але, що більш важливо - його культурному та духовному оновленню.

У Полтавській області значні площі піддані ерозійним процесам. Зокрема, змитих сільськогосподарських угідь з різними ступенями змитості налічується 370 тис.га, доступних процесам вивітрювання - 430 тис. га. Зростання чисельності ярів скорочує площу сільськогосподарських угідь щорічно па 10-20 га. Засолені, солонцюваті та кислі ґрунти складають 1 млн. 102 тис. га. Понад 1 млн. га земель потребують спеціальних агротехнічних заходів. За останні роки в області проведено залуження на площі 72, 0 тис. га, а всього, відповідно до розпорядження голови обладміністрації від 21.04.1997 р. № 145 цю роботу необхідно провести на площі 125 тис. га (за даними статистичного спостереження Полтавського центру «Облдержролючість»).

У 2004 році Державним підприємством «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено проекти консервації земель на землі державної власності на площі 1616, 6 га. В 2005 році управлінням земельних ресурсів замовлено та профінансовано в сумі 52, 5 тис. грн. Державному підприємству «Полтавському науково-дослідному та проектному інституту землеустрою» розробку проектної документації на консервацію деградованих та малопродуктивних земель державної власності площею - 20 тис. га.

В наявності розроблена проектна документація по створенню прибережних захисних смуг та водоохоронних захисних зон малих і середніх річок по Котелевському, Глобинському, Кобеляцькому та Семенівському районах.

Меліоративні системи Полтавської області займають 88, 4 тис. га, у тому числі зрошувальні 51, 2 тис. га, осушні 37, 2 тис. га. При перевірці використання земельних ділянок Полтавським центром «Облдержродючість», на яких розташовані меліоративні системи виявлено, що лише в Гадяцькому, Гребінківському, Кременчуцькому та Новосанжарському районах діючі зрошувальні системи (площа - 9923, 6 га, що становить - 19, 3 % від загальної площі), решта зрошувальних систем підлягають ремонту або списанню, так як частина їх демонтовані.

Згідно з державною статистичною звітністю (ф. № 9-бсг) сільськогосподарськими підприємствами в середньому на 1 га посівної площі сільськогосподарських культур в 1992 році було внесено по 120 кг мінеральних добрив (у діючій речовині) та по 8, 8 тонни органічних добрив. Під урожай 2005 р. внесення відповідно склало 10 кг та 2, 0 тонни, або скоротилося у 12 та 4, 4 рази. Проведення ґрунтових обстежень Полтавським центром «Облдержродючість», що передбачались програмою, за відсутності фінансування виконувалося лише вибірково.

Втілення задумів щодо оновлення сільськогосподарської економічної сфери мають носити системний напрямок і втілюватися в життя в наступному:

- проведення аналітичних розрахунків в напрямку, який оцінив би кризовість ситуації у виробництві, оцінка елементів зовнішнього та внутрішнього стану процесу господарювання;

- впровадження напрямків з визначення можливих слабих сторін;

- переоцінка напрямку діяльності стратегічного розвитку, який би мав за мету орієнтацію на вигідні місця господарства;

- втілення шляхів реформування з встановленням чітких дат їх впровадження;

- запровадження контрольних заходів щодо втілення розроблених шляхів з усвідомленням виникнення незапланованих результатів і швидке реагування на перспективу.

економічний сільськогосподарський угіддя продукція

Список використаних джерел

1. Другак В.М. Теоретичні та методологіччні основи економіки землекористування / В.М. Другак - [2-ге вид. (доповнене та змінене)] - Тернопіль: Підручники та посібники, 2010. - 303 с.

2. Русан В.М. Економіка раціонального сільськогосподарського землекористування [Монографія] / В.М. Русан. - К.: Інститут аграрної економіки, 2009. - 198 с.

3. Третяк А.М. Земельна політика та земельні відносини. Соціально-економічні та духовні аспекти розвитку / А.М. Третяк - К.: ТОВ «ЦЗРУ», 2007. - 178 с.

Размещено на Allbest.ru