Проблеми управління дебіторською заборгованістю підприємств оптової торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Проблеми управління дебіторською заборгованістю підприємств оптової торгівлі

В.С. Бєлозерцев



Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблем управління дебіторською заборгованістю підприємств. Розглянуті теоретичні підходи до визначення поняття «управління дебіторською заборгованістю». Визначені актуальні проблеми управління дебіторською заборгованістю, що потребують їх практичного розв'язання. Запропоноване власне визначення поняття «управління дебіторською заборгованістю». Обґрунтована об'єктивна необхідність поглибленого дослідження механізму управління дебіторською заборгованістю підприємств та запропонований механізм управління дебіторською заборгованістю підприємств оптової торгівлі.

Ключові слова: дебіторська заборгованість, управління дебіторською заборгованістю, товарний кредит, відстрочка платежу, рефінансування дебіторської заборгованості, інкасація дебіторської заборгованості, механізм, борг.



Annotation

The article is devoted to investigation of the problem with control of accounts receivable at enterprises. Theoretical approaches to definition “control of accounts receivable” notion have been considered. Acute problems with control of accounts receivable, which need practical solution, have been determined. Own definition of “control of accounts receivable” notion has been proposed. Objective necessity of in-depth investigation for mechanism of accounts receivable control at enterprises has been grounded and mechanism of accounts receivable control at wholesale enterprises has been suggested.

Keywords: accounts receivable, accounts receivable control, goods credit, delay of payment, accounts receivable refinancing, accounts receivable collection, mechanism, debt.



Постановка проблеми. В сучасних умова товарне кредитування набуває все більшого розповсюдження та стає однією з необхідних умов прискорення реалізації товарів в оптовій ланці. В операційній діяльності багатьох підприємств товарне кредитування займає значне місце у збутовій діяльності. Сучасний стан взаєморозрахунків між підприємствами характеризується значною часткою дебіторської та кредиторської заборгованості за товари в їх обігових активах та поточних зобов'язаннях. Стрімке погіршення фінансового стану підприємств за останні роки було спричинено проблемами у їх кредитній діяльності та управлінні дебіторською заборгованістю. Все вищезазначене вимагає розробки теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо управління дебіторською заборгованістю на новій парадигмі, актуалізує необхідність теоретичного та практичного дослідження проблем управління дебіторською заборгованістю підприємств оптової торгівлі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у вирішення проблем теорії і практики управління дебіторською заборгованістю підприємств зробили наступні вітчизняні та закордонні дослідники: Береза С.Л., Білик М.Д., Бланк І.О., Боярко І.М., Вітлінський В.В., Власова І.О., Волнін В.А., Едвардс Б., Єдинак Т.С., Заров К.Г., Коваленко Д.І., Козлов В.П., Костирко Л.А., Нашкерська М.М., Новікова Н.М., Савчук В.П., Скіцько В.І., Сліпачук О., Таратута Л.В. Ці дослідження характеризуються вагомим внеском як в теорію, так і в практику управління дебіторською заборгованістю підприємств. В той же час в спеціальній економічній літературі відсутня єдність щодо теоретичних засад управління дебіторською заборгованістю та підходів до визначення поняття «управління дебіторською заборгованістю». На сучасному етапі еволюції економічної думки суттєво збагатився категоріальний апарат. В теорії та практиці менеджменту підприємств широко використовуються такі поняття, як «управління дебіторською заборгованістю» [3-5, 7, 14, 18]; «кредитний менеджмент» [3, 12, 21]; «кредитна політика» [8, 13, 17]. Аналіз вітчизняних літературних джерел показав, що до кінця 90-х років минулого століття питання управління дебіторською заборгованістю піднімалося дуже рідко. В умовах планової економіки це питання в силу існування на той момент об'єктивних причин не мало потрібного ступеню актуальності. На первісних же етапах проникнення в державне життя ринкової економіки, що характеризувалися хаотичністю економічних відносин між господарюючими суб'єктами та більшою мірою інтуїтивними стратегіями економічної поведінки, про управління дебіторською заборгованістю у повному розумінні цього поняття, не могло йти і мови. Викладені теоретичні положення управління дебіторською заборгованістю підприємств потребують узагальнення та уточнення. Специфіка управління дебіторською заборгованістю в оптовій торгівлі не має належного наукового осмислення, в порівнянні з врахуванням реалій сучасного стану розвитку оптової торгівлі.

Метою статті обґрунтування теоретико-методологічних засад механізму управління дебіторською заборгованістю підприємств оптової торгівлі та уточнення поняття «управління дебіторською заборгованістю підприємств». управління дебіторський заборгованість

Результати дослідження. Слід відзначити, що наявність дебіторської заборгованості пов'язана з пошуком компромісного рішення між ризиком та доходністю. Її оптимальний розмір визначається порівнянням виграшів, які підприємство розраховує отримати при певному рівні інвестованих у дебіторську заборгованість коштів, з витратами, котрі воно буде нести для цього. Формалізовані процедури та моделі поведінки підприємства відносно існуючих та потенційних контрагентів щодо реалізації їм продукції (товарів) у кредит і є управлінням дебіторською заборгованістю підприємства, яка в свою чергу є складовою частиною менеджменту підприємства.

Слід зазначити динамічний характер та варіабельність дебіторської заборгованості як елементу оборотних коштів підприємства. ЇЇ розмір та якість значною мірою залежить від обраної в організації політики відносно покупців продукції, тобто від управління дебіторською заборгованістю.

У більшості практичних ситуацій підприємство працює з обмеженими ресурсами і в умовах балансування між ризиками та потенційними виграшами. З умов обмеженості ресурсів підприємства виникає необхідність пошуку оптимальних джерел та інструментів фінансування продажу з відстрочкою платежу. Таким чином, первинним є управління кредитуванням контрагентів підприємства, а у випадку нестачі обігових коштів виникає необхідність рефінансування утвореної дебіторської заборгованості.

Домінуюча частка зарубіжних та вітчизняних економістів зводять визначення управління дебіторською заборгованістю до вироблення комплексу рішень з продажу продукції, товарів, робіт або послуг з відстрочкою платежу [12].

Звернемо увагу на те, що серед дослідників, особливо вітчизняних, є тенденція до ототожнювання понять «управління дебіторською заборгованістю» та «кредитна політика» [5, 13].

І. О. Бланк зазначає, що в цілях ефективного управління дебіторською заборгованістю на підприємствах повинна розроблятися та здійснюватися особлива фінансова політика управління дебіторською заборгованістю або його кредитна політика по відношенню до покупців продукції. В роботі «Управління активами» він дає наступне визначення кредитної політики: «Кредитна політика (credit policy) - механізм управління дебіторською заборгованістю, що розробляється підприємством. Виробничо-комерційні підприємства формують кредитну політику при наданні покупцям товарного (комерційного) або споживчого кредиту» [5, с. 329].

Б. Едвардс [21] під кредитною політикою також розуміє механізм управління дебіторською заборгованістю.

Але є й інша група авторів [4, 9, 14], що, принаймні, не ставить знак рівняння між поняттями «управління дебіторською заборгованістю» та «кредитна політика підприємства». Е. І. Агеєва розглядає управління дебіторською заборгованістю як складову системи менеджменту підприємства [1].

Так, на нашу думку, стратегія управління дебіторською заборгованістю є важливим складовим елементом системи менеджменту підприємства

Частіше за все управління дебіторською заборгованістю розглядається вченими та практиками як стратегія і тактика підприємства в сфері надання товарних кредитів та інкасації заборгованості [5, 8]. На нашу думку, дане визначення лише частково описує та звужує сутність управління дебіторською заборгованістю та виділяє окрему, хоча і головну її складову - стратегію та тактику надання товарних кредитів.

Таким чином, ми бачимо, що у сучасному науковому просторі відсутнє однозначне тлумачення поняття «управління дебіторською заборгованістю». Діапазон тверджень достатньо широкий.

Найбільш прийнятним визначенням управління дебіторською заборгованістю можна було вважати визначення, яке б охоплювало і принципи та методи роботи з існуючими та потенційними дебіторами, і питання залучення позикових коштів для фінансового забезпечення реалізації товарів з відстрочкою платежу, пошуку інструментів фінансування та рефінансування дебіторської заборгованості.

Важливе місце в управлінні дебіторською заборгованістю займає питання фінансового забезпечення реалізації товарів, робіт, послуг з відстрочкою платежу. На нашу думку, слід виокремити наступні основні елементи фінансового забезпечення:

1. Основні джерела фінансування:

1.1. Власні:

- статутний капітал;

- прибуток;

- додатковий капітал;

- резервний капітал;

1.1. Залучені:

- залучені товарні кредити;

- залучені фінансові кредити;

- інші залучені кошти.

2. Рефінансування дебіторської заборгованості, що утворилася в результаті надання товарних кредитів.

В умовах відсутності коштів на рахунках підприємств, що може бути викликано тимчасовими ускладненнями як самого підприємства, так і його партнерів по бізнесу, особливий інтерес викликають способи рефінансування дебіторської заборгованості.

Щодо безготівкових розрахунків, то потрібно зазначити, що для такої форми розрахунків використовують векселі та цінні папери, а також способи погашення дебіторської заборгованості негрошовими коштами:

1) товарообмінні операції (бартерні угоди) -- за договором міни;

2) виконання зобов'язання третьою особою або зустрічним виконанням (залік взаємних вимог);

3) зміна осіб у зобов'язанні:

- перехід прав кредитора до іншої особи (договір цесії);

- переведення боргу;

4) фінансування під уступку права грошової вимоги (факторинг);

5) припинення зобов'язання угодою про уступку, новації, прощення боргу й ін.

Сьогодні розвиток ринку в нашій країні дозволяє застосувати нові форми і методи погашення дебіторської заборгованості - її рефінансування, тобто переведення дебіторської заборгованості в інші форми оборотних активів підприємства (грошові активи, цінні папери тощо). Рефінансування дебіторської заборгованості - це система фінансових операцій, що забезпечують прискорену конвертацію дебіторської заборгованості в грошові активи. Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості, що застосовуються сьогодні, є: факторинг, облік векселів та форфейтинг. Сюди слід також включити уступку права вимоги та переведення боргу.

Щодо питання функцій управління дебіторською заборгованістю. Безперечним є той факт, що, існуючи на підприємстві у тому чи іншому вигляді, управління дебіторською заборгованістю забезпечує досягнення встановлених цілей, а відтак і несе певні функції. Ми пропонуємо наступний перелік основних функцій управління дебіторською заборгованістю підприємств (рис. 1).

Рис. 1. Функції управління дебіторською заборгованістю (розробка автора)

В укрупненому вигляді управління дебіторською заборгованістю підприємства складається з загальних напрямків прийняття рішення по вибору надійного покупця, обсягу та строку погашення дебіторської заборгованості. Ці напрямки повинні формуватися вищим керівництвом підприємства, наприклад, на стадії укладання угод, та в подальшому реалізуватися молодшим управлінським апаратом в процесі прийняття щоденних рішень.

Управління дебіторською заборгованістю повинне виражати загальну стратегію розвитку підприємства. При цьому формується фундамент і структура рекомендацій та основних напрямків виконання певних господарських операцій. На цій основі базується розробка методики впровадження тактичних заходів, які в кінцевому рахунку спрямовані на досягнення цілей менеджменту підприємства.

Політика відносно покупців товару повинна бути настільки гнучкою, щоб була можливість її зміни в залежності від факторів макро- та мікросередовища.

З огляду на все вищезазначене, ми пропонуємо наступне визначення управління дебіторською заборгованістю:

Управління дебіторською заборгованістю - складова системи менеджменту підприємства, що характеризується сукупністю методів, принципів, процедур взаємодії з покупцями відносно реалізації активів чи послуг з відстрочкою платежу, інкасації заборгованості та організацією фінансового забезпечення боргової активності; системою інструментів з урахуванням факторів макро- та мікросередовища, метою якої є регулювання та узгодження інтересів підприємства та контрагентів і забезпечення фінансової стійкості підприємства у довгостроковій перспективі.

Як обґрунтовано вище, управління дебіторською заборгованістю підприємств пов'язане як з економічними, так і з адміністративно-управлінськими інструментами, важелями та методами, які складають основу механізму управління дебіторською заборгованістю. Використання поняття “механізм” при дослідженні та проектуванні економічних явищ і господарських процесів є в багатьох випадках досить зручною формою абстракції, що дозволяє одержувати корисні узагальнення й ефективні рішення економічних проблем. Поняття «механізму» не є новим для економічної науки, але поряд з цим потребує уваги.

У 90-х роках створення механізму пов'язувалося з різними аспектами макро- та мікроекономічних процесів, наприклад: фінансового механізму; страхового та податкового механізму; організаційно-економічного механізму; організаційного механізму; механізму управління, тощо. Слід зазначити, що структура та зміст поняття «механізму» у процесі розвитку суспільного виробництва змінюються[20].

Механізм (грец. мзчбнЮ mechanй - машина) - система тіл, що призначена для перетворення руху одного або декількох тіл у потрібний рух інших тіл. Таким чином, під поняттям “механізм” у техніці традиційно розуміють спосіб функціонування певної системи, пристрою, що передбачає чи перетворює рух, складовими компонентами якого є: вхідна ланка, яка отримує рух, вихідна, яка з'єднана з робочим органом машини та регулюючий пристрій [2].

Дане визначення можна адаптувати до механізму управління дебіторською заборгованістю. Проаналізувавши підходи до управління дебіторською заборгованістю підприємств [4-6, 7, 9-11, 14, 15, 18, 19] схематично зобразити модель механізму управління дебіторською заборгованістю можна наступним чином (рис. 2).

Рис. 2. Базова модель механізму управління дебіторською заборгованістю (розробка автора)

Проведений аналіз наукових досліджень показав, що при описанні процесу управління дебіторською заборгованістю, основна увага більшості авторів [1, 6, 7, 9, 14, 18, 19] приділяється лише факторам мікросередовища: стан підприємства; стан контрагентів. Фактори макросередовища не враховуються. При цьому залишається не досить висвітленим питання взаємодії структурних підрозділів підприємства в процесі управління дебіторською заборгованістю. Таке становище, на нашу думку, не повною мірою висвітлює зазначену проблематику.

Акцент дослідників робиться на стані дебіторської заборгованості підприємства та її аналізі у попередньому періоді. В цьому контексті найбільш поширеними показниками є наступні:

1) Коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість:

(1)

де К_{ВА D} - коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість;

D - загальна сума дебіторської заборгованості підприємства;

ОА - загальна сума оборотних активів.

2) Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

(2)

де К_{ОБ D} - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, раз;

H_D - надходження від покупців за реалізовану продукцію (виручка від реалізації);

D - середня дебіторська заборгованість за аналізований період.

3) Період інкасації дебіторської заборгованості або середній строк погашення дебіторської заборгованості. Цей показник може розраховуватися на підставі коефіцієнту оборотності дебіторської заборгованості:

(3)

де О_D - період інкасації дебіторської заборгованості (оборотність дебіторської заборгованості);

T_d - дні аналізованого періоду;

К_{об D} - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

4) Коефіцієнт прострочення дебіторської заборгованості;

(4)

К_ПD - коефіцієнт прострочення дебіторської заборгованості;

D_П - сума дебіторської заборгованості, неоплаченої в строки;

D - загальна сума дебіторської заборгованості підприємства.

5) коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості:

(5)

де К_D/K - коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості

D - залишок дебіторської заборгованості на кінець аналізованого періоду;

К - залишок кредиторської заборгованості на кінець аналізованого періоду.

Розраховані показники порівнюються з аналогічними за попередні періоди або середньо галузевими (якщо така інформація є доступною). Аналізуються причини відхилень у разі погіршення показників. Але слід зазначити, що для більш якісного аналізу вищезазначених показників не достатньо, особливо якщо вони розраховуються за даними балансів. Точний аналіз стану дебіторської заборгованості забезпечується шляхом розподілу несплачених рахунків дебіторів по групам за окремими віковими ознаками. Іншими словами, відбувається класифікація дебіторської заборгованості по термінам прострочення платежів, знаходиться її вікова структура. В ідеальному варіанті всі строки прострочення платежів повинні порівнюватися з умовами кредитування по кожному договору (контрагенту) окремо.

Звернімо увагу на недоліки деяких перелічених показників. Так, наприклад, коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість (1), на нашу думку, не має практичного значення. Це співвідношення може бути будь-яким і не надає достатньої інформації щодо якості управління оборотними засобами. Навіть якщо частка дебіторської заборгованості у оборотних активах наближується до 100% в окремі дні, це не може бути сигналом до погіршення фінансового становища підприємства. Наприклад, при високій ліквідності дебіторської заборгованості можна зробити і протилежний висновок: підприємство успішно оптимізує залишки товарів на складі та грошові кошти на рахунках.

На наш погляд, співвідношення дебіторської заборгованості до оборотних активів у формулі (1) було б доцільним замінити на співвідношення простроченої (або безнадійної) дебіторської заборгованості до суми оборотних активів на певну дату. Показник, розрахований таким чином, слугував би елементом характеристики якості (ліквідності) оборотних активів.

(6)

де К_ЛОА - коефіцієнт якості оборотних активів;

D_П - сума дебіторської заборгованості, неоплаченої в строки;

ОА - загальна сума оборотних активів.

Щодо коефіцієнта оборотності (2), то для його розрахунків, на наш погляд, даних статистичної звітності не достатньо. Це особисто торкається розрахунку середніх залишків дебіторської заборгованості підприємства. На дату складання балансу на початок звітного періоду та на його кінець залишки можуть суттєво відхилятися від їх же показників в середині інтервалу. Для цього ми пропонували би розраховувати середньоденні залишки заборгованості по середньо хронологічному методу.

Дуже важливими є показники прострочення дебіторської заборгованості підприємства (4), який характеризує її якість, та співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості (5). Так, перший показник може свідчити про якість та ефективність управління дебіторською заборгованістю підприємства. Його значення повинно постійно зменшуватися. Другий показник - свідчення збалансованості двох видів заборгованості. Оптимальне його значення повинно дорівнювати 1. Два зазначених показника повинні аналізуватися у комплексі. Більш того, на їх базі можна розрахувати ще один показник (показник якості використання ресурсів, наданих постачальниками на умовах відстрочення платежу) (7):

(7)

Даний показник повинен прямувати до нуля. Це свідчить про те, що надані ресурси від постачальників використані раціонально та на їх базі не відбулося утворення неліквідної дебіторської заборгованості.

Ряд дослідників [5, 12, 13] в своїх роботах приділяють особливу увагу питанню диференціації кредитних умов (вартість, термін, розмір, знижки, штрафи, тощо) в залежності від особливостей контрагентів. Але поряд з цим відсутні методичні рекомендації аналізу дебіторської заборгованості з точки зору диференціації кредитних умов для контрагентів. Таким чином, виникає необхідність аналізу структури дебіторської заборгованості за складом контрагентів. В техніці традиційно під структурою розуміється кількість та взаємне положення елементів, частин та тіл, вузлів та агрегатів, що складають або представляють певний об'єкт. Таким чином, під структурою дебіторської заборгованості підприємства за складом контрагентів ми пропонуємо розуміти співвідношення обсягів дебіторської заборгованості певних контрагентів з загальним обсягом дебіторської заборгованості.

Результати аналізу для зручності можуть оформлюватися у вигляді аналітичних таблиць певної форми (залежно від специфіки підприємства та сформованої практики роботи з дебіторами) з доданням аналітичної довідки.

Важливим питанням є вимір ефективності управління дебіторською заборгованістю. Так, наприклад, Костирко Л.А. наголошує: «На практиці рішення про надання або обмеження товарного кредиту контрагенту ухвалюються керівництвом підприємств без врахування впливу вибраної кредитної політики на майбутні фінансові результати…Це вимагає розробки методичних засад формування кредитної політики на новій парадигмі» [13, с. 36]. Автор говорить про те, що фінансовий стан підприємства прямим чином залежить від швидкості перетворення коштів, інвестованих у дебіторську заборгованість, у реальні кошти, а ефективність управління дебіторською заборгованістю підприємства пропонує характеризувати показниками фінансової стійкості, платоспроможності та рентабельності.

Деякі автори [12, 19] ключовим показником ефективності управління дебіторською заборгованістю вважають прибуток підприємства, динаміку показників прибутку. На наш погляд, такий підхід не досить прийнятний, адже навіть при позитивній динаміці прибутку його розмір може бути не адекватний витратам, пов'язаним з наданням товарних кредитів. Іншими словами відволікати кошти в інші активи більш вигідно. Аналогічною думки дотримується інша група авторів: Білик М.Д. [4], Бланк І.О. [5], Костирко Л.А. [13] .

На нашу думку, при визначенні ефективності управління дебіторською заборгованістю підприємства виникає необхідність порівняння прибутковості кредитних операцій з прибутковістю альтернативних операційній діяльності напрямків інвестування коштів. Ми пропонуємо порівнювати прибутковість операцій товарного кредитування з середніми депозитними ставками для корпоративних клієнтів.

Необхідною умовою ефективного управління дебіторською заборгованістю, як вже зазначалося нами вище, є фінансова стійкість підприємства. В умовах підвищеної конкуренції кожен суб'єкт господарювання зацікавлений у формуванні стійкого фінансового механізму забезпечення своєї операційної діяльності. Стійке фінансове становище підприємства формується впродовж усієї його фінансово-господарської діяльності та характеризує її. Підходи до тлумачення фінансової стійкості в сучасному науковому просторі досить різноманітні. Щодо цього питання в контексті нашого дослідження найбільш прийнятною ми вважаємо позицію Рудик О. Р. [16]. Проаналізувавши різноманітні підходи до визначення фінансової стійкості автор розкриває це поняття через досягнення суб'єктом господарювання необхідних фінансових параметрів. Дослідниця зазначає, що під фінансовим станом підприємства слід розуміти ступінь забезпеченості підприємства необхідними для господарської діяльності фінансовими ресурсами та своєчасність проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями. Так, вважається, якщо підприємство досягає необхідних параметрів у напрямах рентабельності (прибутковості), наявності власних фінансових ресурсів, раціональному розміщенні коштів, ліквідності та платоспроможності, то фінансовий стан такого підприємства вважається стійким.

З огляду на вищезазначене, механізм управління дебіторською заборгованістю та взаємозв'язок його елементів нами пропонується зобразити у вигляді наступної схеми (рис. 3).

Як вказано на схемі (див. рис. 3) та оговорено у попередньому підрозділі, управління дебіторською заборгованістю повинне базуватися на факторах макро- та мікросередовища підприємства.

Рис. 3. Механізм управління дебіторською заборгованістю підприємства оптової торгівлі (розробка автора)

Управління дебіторською заборгованістю підприємства необхідно здійснювати при співробітництві різних служб підприємства, які у тій чи іншій мірі пов'язані з покупцями продукції. Так, на нашу думку, фінансово-економічна служба підприємства повинна відігравати ведучу роль та координувати дії інших підрозділів підприємства в процесі управління дебіторською заборгованістю.

На практиці така взаємодія повинна протікати у вигляді обміну інформацією щодо управляння дебіторською заборгованістю. Процес такого обміну, як вже було зазначено вище, координується фінансово-економічною службою підприємства, яка і узагальнює отриману інформацію та формулює її у вигляді принципів, методів та інструментів.

Бухгалтерська служба підприємства забезпечує фінансово-економічний відділ інформацією, необхідною для планування та аналізу роботи з дебіторами та дебіторською заборгованістю.

Маркетингова служба розробляє та направляє до фінансової служби пакет пропозицій щодо роботи з потенційними та дійсними дебіторами, що може призвести в майбутньому до збільшення обсягів продажу та розширення ринку збуту. Маркетингова служба також проводить моніторинг умов, що склалися на ринку надання товарів в кредит, на підставі бухгалтерських даних аналізує ефективність управління дебіторською заборгованістю.

Кредитна служба доводить до маркетингового та фінансово-економічного відділів попередній досвід спілкування з потенційними та дійсними дебіторами.

Юридична служба підприємства контролює дотримання норм законодавства при розробці принципів, методів та інструментів управління дебіторською заборгованістю і таким чином контактує з усіма підрозділами підприємства.

Також в процесі вирішення даного питання має сенс створення комітету по розробці принципів, методів та інструментів управління дебіторською заборгованістю, до складу якого входили би представники різних структурних підрозділів підприємства. Рекомендується також використовувати такий метод генерування ідей, як “мозковий штурм”.

Параметри товарного кредитування повинні включати наступні елементи:

1) строк надання кредиту, що характеризується терміном від дати відвантаження продукції до дати сплати за неї;

2) розміри кредиту для окремих категорій контрагентів;

3) система знижок за дострокове погашення заборгованості та штрафні санкції за прострочення платежу;

4) порядок та спосіб погашення дебіторської заборгованості покупцями.

Прийняття рішення про надання товарного кредиту має два аспекти. Перший аспект - визначення доцільності надання даному контрагенту товарного кредиту. У даному випадку проводиться так званий кредитний аналіз. Інший аспект - до якої категорії контрагентів необхідно віднести покупця (які позиції він буде займати за результатами кредитного аналізу) і відповідно який ліміт кредитування йому можна виділити.

Під кредитним аналізом слід розуміти отримання, обробку та вивчення інформації, необхідної для прийняття рішення відвантажувати продукцію з відстрочкою платежу чи ні. При кредитному аналізі повинні вивчатися:

- характер покупця;

- платоспроможність;

- варіанти забезпечення надання кредиту;

- ділова репутація.

На сучасному етапі економічного розвитку України існують певні перешкоди при діагностиці платоспроможності контрагентів. З одного боку - обмеженість та ймовірність не достовірності інформації, що надається покупцем; з іншого - швидке знецінення отриманої інформації. Прискорення трансакцій в економіці, швидкі зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищі та застосування фінансової звітності як основної інформаційної бази при аналізі платоспроможності - ось, на наш погляд, основні причини отримання не досить якісних даних для прийняття управлінських рішень щодо надання або не надання товарного кредиту.

Основні показники оцінки кредитоспроможності підприємства наступні:

- коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття боргів);

- коефіцієнт «критичної» (швидкої) ліквідності (коефіцієнт розрахункової платоспроможності);

- коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт ліквідної платоспроможності);

- коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт грошової платоспроможності).

Недоліком розрахунку швидкої ліквідності є те, що ліквідність дебіторської заборгованості вважається вищою за ліквідність запасів. Таке твердження в сучасних умовах є досить суперечливим. Можливі ситуації, коли деякі види запасів є більш ліквідними, ніж певна дебіторська заборгованість.

Поточний контроль за статтями балансу та рівнем дебіторської заборгованості забезпечує відповідність стану статей балансу цілям системи менеджменту підприємства. При цьому аналізується вплив змін параметрів товарного кредитування на фінансовий стан підприємства. На даному етапі застосовується методологічний апарат, що включає наступні блоки показників:

1. Аналіз дебіторської заборгованості (оборотність, період інкасації, коефіцієнти співвідношення вікових груп дебіторської заборгованості).

2. Показники платоспроможності підприємства-продавця (коефіцієнти ліквідності).

3. Показники рентабельності.

Важливим моментом є розробка та затвердження системи показників ефективності управління дебіторською заборгованістю на підприємстві. При цьому особливу увагу слід звернути на те, щоб показники були чіткими індикаторами зміни загального ефекту діяльності підприємства за рахунок динаміки та структурних змін дебіторської заборгованості.



Висновки

Набуло подальшого розвитку поняття «управління дебіторською заборгованістю» як складової системи менеджменту підприємства. При цьому «управління дебіторською заборгованістю», на відміну від існуючих аналогів, запропоновано характеризувати сукупністю методів, принципів, процедур взаємодії з покупцями відносно реалізації активів чи послуг з відстрочкою платежу, інкасації заборгованості та організацією фінансового забезпечення боргової активності; системою інструментів з урахуванням факторів макро- та мікросередовища, метою якої є регулювання та узгодження інтересів підприємства та контрагентів і забезпечення фінансової стійкості підприємства у довгостроковій перспективі, що дає можливість розширити уявлення про економічну сутність управління дебіторською заборгованістю підприємств.

Набули подальшого розвитку теоретико-методологічні основи механізму управління дебіторською заборгованістю підприємств оптової торгівлі шляхом виокремлення в його структурі елементів впливу факторів макро- та мікросередовища (фактори близького оточення та внутрішні фактори), які на відміну від існуючих підходів враховують ієрархію впливу зазначених факторів, що розвиває підґрунтя розробки параметрів товарного кредитування для прийняття рішень про надання товарного кредиту.

Обґрунтовано, що механізм управління дебіторською заборгованістю підприємства має передбачати взаємодію наступних елементів:

- фінансове забезпечення реалізації товарів з відстрочкою платежу;

- параметри товарного кредитування;

- поточний контроль фінансового стану підприємства та структури дебіторської заборгованості (з метою підтримання ефективності управління дебіторською заборгованістю);

- фактори впливу на динаміку та структурні зміни дебіторської заборгованості (фактори макросередовища; фактори мікросередовища);

- кількісні та якісні характеристики управління дебіторською заборгованістю.



Література

1. Агеева Е. И. Кредитная политика как инструмент управления дебиторской задолженностью / Е. И. Агеева // Финансовый менеджмент. - 2004. - № 6. - С. 22 - 33.

2. Артоболевский И. И. Теория машин и механизмов / И. И. Артоболевский. - М.: Наука, 1988. - 640 с.

3. Береза С. Л. Облік і контроль грошових активів та дебіторської заборгованості: теорія і практика : дис. канд. екон. наук : спец. 08.06.04 / Береза Світлана Леонідівна ; Житомирський інженерно- технологічний ін-т. - Житомир, 2002. - 308 арк. : рис., табл. - Бібліогр.: арк. 192-208.

4. Білик М. Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємств / М. Д. Білик // Фінанси України . - 2003. - №12. - С. 24 - 36.

5. Бланк И. А. Управление активами / И. А. Бланк. - К.: «Ника-Центр», 2000. - 720 с.

6. Боярко І. М. Оптимізація дебіторської заборгованості підприємства / І. М. Боярко // Економіка. Фінанси. Право. - 2010. - № 9. - С. 19-25.

7. Власова І. О. Політика управління заборгованістю в системі фінансового менеджменту підприємств / І. О. Власова // Схід: аналітично-інформаційний журнал. Серія «Економіка». - 2011. - № 5(112). - С. 17 - 20.

8. Волнин В.А. Кредитная политика предприятия: переход к системному управлению / В.А. Волнин // Финансовый вестник: финансы, налоги, cтрахование, бухгалтерский учет. - 2010. - №5. - С. 21-22.

9. Єдинак Т.С. Проблеми управління дебіторською заборгованістю підприємств в умовах фінансово-економічної кризи / Т.С. Єдинак // Держава та регіони. Серія «Економіка та підприємництво». - 2009. - Вип. 3. - С. 54 - 57.

10. Заров К. Г. Управление дебиторской задолженностью: оценка экономического эффекта от предоставления коммерческого кредита при условии увеличения закупаемой партии товаров / К. Г. Заров // Финансовый менеджмент. - 2008. - №3. - С. 3-19.

11. Коваленко Д. І. Удосконалення розрахунку оптимального розміру дебіторської заборгованості підприємств легкої промисловості України / Д. І. Коваленко // Інвестиції: Практика та досвід. - 2010. - № 16. - С. 65-69.

12. Козлов В. П. Синтез системы механизмов кредитного менеджмента предприятия : дис. канд. экон. Наук : 08.06.02 / Вадим Петрович Козлов ; Донецкий национальный университет. - Донецк, 2002. - 206 л. - Библиогр.: л. 165, 183-192.

13. Костирко Л. А. Формування кредитної політики підприємств в ринкових умовах / Л. А. Костирко // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. - 2011. - №23 (II). - С. 35-43.

14. Нашкерська М. М. Управління дебіторською заборгованістю у структурі оборотного капіталу підприємства / М. М. Нашкерська // Вісник НУ «Львівська політехніка». - 2009. - №4. - С. 136-140.

15. Новікова Н. М. Структурно-логічна модель управління дебіторською заборгованістю підприємства / Н. М. Новікова // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 1(43). - С. 75-81.

16. Рудик О. Р. Антикризове управління фінансовою стійкістю суб'єктів господарювання в економіці України: Дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.08 / О.Р. Рудик; Львівський національний університет ім. І.Франка. - Львів, 2010. - 177 арк.

17. Скіцько В. І. Використання ланцюгів Маркова для прогнозної оцінки показників кредитної політики підприємства / В. І. Скіцько // Економіка і прогнозування. - 2009. - № 3. - С. 144-155.

18. Сліпачук О. Управління дебіторською заборгованістю / О. Сліпачук // Контроль. - 2010. - №1. - С.37-48.

19. Таратута Л. В. Управління поточною дебіторською заборгованістю в умовах кризи / Л. В. Таратута // Сталий розвиток економіки. - 2011. - №4. - С. 220-228.

20. Хозяйственный механизм производственного объединения / [В.Ф. Палий, А.И. Бужинский, В.Д. Казикаев и др.] - М.: Машиностроение, 1985. - 256 с.

21. Эдвардс Б. Руководство по кредитному менеджменту / Б. Эдвардс. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 464 с.

Размещено на Allbest.ru

...