Системи управління економічним ризиком на підприємствах харчової промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 338.2

Національного університету біоресурсів і природокористування України, «Кримський агротехнологічний університет»

СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМ РИЗИКОМ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

М.А. Волков

Постановка проблеми. В умовах сучасної української дійсності традиційні методи менеджменту не забезпечують очікуваного ефекту, оскільки орієнтовані, більшою мірою, на відносно стабільне ринкове середовище розвинених країн. Збільшення динаміки зовнішнього середовища, зменшення часу, відпущеного на прийняття і виконання рішень, збільшення ступеня експлуатації доступних ресурсів і загострення конкуренції пред'являють підвищені вимоги до системи управління підприємством.

Функція управління підприємством повинна бути адекватна мінливим умовам, тому стає неможливим використовувати одні й ті ж інструменти управління тривалий час. Необхідно синтезувати оновлення існуючих систем управління, швидко реагуючи на мінливі умови ринкового середовища. Постає питання про пошук критеріїв, за якими можливо було б шукати нову функцію управління. На нашу думку, одним з таких критеріїв може стати рівень економічного ризику. Виявлення та оцінка факторів економічного ризику дозволяє визначити напрямки, на яких необхідно зосередити управлінські ресурси підприємства, і, навпаки, напрямки, з яких можна звільнити частину ресурсів.

Аналіз останніхдосліджень і публікацій. Проблемі управління ризиками присвячені наукові праці багатьох вчених. Серед зарубіжних авторів можна виділити Бершеда Е, Вальрас Л., Брігхем Є, Боді З, Макконелл К, Найт Ф., Фрідмен М., Холт Р. та ін. Серед зарубіжних і вітчизняних вчених, що займалися окремими питаннями управління і планування слід зазначити Ігошина Н.В., Бережну О.А., Панченко Є.Г., Хеше П., Крейнину М.І., Гітман Л., Брейлі Р., Іткіна О.Ф., Кваснюка Б., Мартиненко В., Норкотт Д., Сичевського М.П. та ін.

Однак більшість робіт як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців, зводяться, як правило, до завдань управління фінансовим, інвестиційним або страховим ризиками.

Метою статті є розгляд проблеми управління економічним ризиком підприємств харчової промисловості з більш загальних позицій, залучаючи до кола аналізованих аспектів діяльності підприємства все доступне різноманіття факторів ризику.

Виклад основного матеріалу дослідження. Досліджувані, створювані і проектовані в даний час системи управління економічним ризиком характеризуються винятковою складністю. Складність системи визначається великим числом елементів і виконуваних ними функцій, високим ступенем зв'язності елементів, складністю алгоритмів вибору тих чи інших керуючих впливів і великими обсягами інформації, що переробляється.

Можна сформулювати ряд вимог до створюваної системи:

- Ефективність (витрати на побудову та експлуатацію системи повинні бути нижче отриманих результатів);

- Адаптованість (система повинна бути нескладною в побудові та освоєнні);

- Масштабність (можливість змінювати широту охоплення функцією управління економічного ризику. Наприклад, мінімальний масштаб реалізації - використання методів управління економічним ризиком тільки в одному підрозділі підприємства).

Сформулювавши цілі і вимоги до системи, можна приступити безпосередньо до проектування системи, для чого необхідно виконати синтез [4]:

- Функціональної моделі - містить обгрунтований перелік динамічних характеристик системи управління, тобто процесів зміни її стану з плином часу відповідно до поставленої мети;

- Структурної моделі - містить безліч елементів структури, відносин і зв'язків між ними, характеристики елементів і зв'язків, які забезпечують в сукупності максимальну ступінь відповідності заданим вимогам до системи;

- Моделі комунікацій (модель передачі інформації) - містить опис необхідного обсягу та форм подання інформації, методів і засобів її передачі, обробки, зберігання, введення і виведення.

- Функціональна модель системи управління економічним ризиком. Реалізація функції управління ризиком на підприємстві вимагає значні організаційні зусилля, витрати часу та інших ресурсів. Найбільш доцільно здійснювати цю функцію засобами спеціальної системи в системі управління підприємством[1]. Така система була б логічним доповненням до традиційно самостійних функціональних систем управління підприємством:

- Стратегічного планування;

- Планування і вибору тактичних рішень (розробка і вибір інвестиційних, інноваційних та ін. проектів);

- Оперативного управління виробництвом;

- Управління кадрами;

- Управління матеріально-технічним постачанням, збутом і ін.

Сукупність таких функціональних систем утворює систему управління підприємством. Основою управління, як відомо, є спеціальна сфера діяльності, яка описується функціями управління, виділеними за ознаками однорідності цілей, дій чи об'єктів докладання цих дій.

Система управління економічним ризиком (система УЕР) є новим елементом в структурі системи управління підприємства харчової промисловості. У той же час не можна сказати, що функції, реалізовані системою управління економічним ризиком, є абсолютно незнайомими для інших систем управління підприємством. В деякій мірі вони виконувалися і раніше, але в менш структурованому й явному вигляді.

Підприємства харчової промисловості в управлінні економічним ризиком ґрунтуються на концепції прийнятного ризику, постулюючого можливість раціонального впливу на рівень ризику, доведення й утримання цього рівня в допустимих межах. Процес управління економічним ризиком, і особливо етап виявлення факторів ризику, відрізняється практично необмеженим за обсягом і трудомісткістю завданням. В якійсь мірі виникає відчуття, що це дублювання всіх вже існуючих функцій управління на підприємстві. Однак це не так. Управління економічним ризиком має свою специфіку. Воно полягає в пошуку і нейтралізації аномальних явищ у діяльності підприємства, явищ, що заважають досягати поставлених перед підприємством цілей, явищ, які не можуть бути ефективно вирішені в рамках роботи традиційних функціональних систем управління.

Рівень інтеграції та взаємодії системи УЕР з іншими системами управління на промисловому підприємстві може бути різним. На підприємстві може бути відсутньою система стратегічного планування. Якість та обсяг тактичного та оперативного планування також може сильно різнитися на різних підприємствах[3]. Для роботи системи управління економічним ризиком необхідно і достатньо, щоб були сформульовані цілі, які необхідно досягти. На більшості вітчизняних підприємств де-факто присутня мета - "виживання".

Підхід до організації системи УЕР, викладений в роботі [2], на наш погляд є дуже централізованим і не прив'язаним до цілей підприємства. Одним з основних і найскладніших завдань в системі є, як вже зазначалося, завдання виявлення та аналізу факторів економічного ризику (ФЕР). Ця задача настільки трудомістка і обширна, що обійтися силами тільки однієї системи управління економічним ризиком, організованої в рамках спеціалізованого підрозділу, не можна. Необхідно налагодити взаємодію з усєю рештою систем підприємства. В першу чергу, взаємодія в області обміну інформацією.

На нашу думку, найбільш ефективною буде система управління економічним ризиком, побудована по дворівневому принципі. Такий принцип побудови випливає з концепції планування, згідно з якою планові показники результату (мети) формулюються як для всього підприємства, так і для окремих підрозділів. Відповідно виявляються ФЕР на рівні підприємства - верхній (перший) рівень управління економічним ризиком, і на рівні підрозділів - нижній (другий) рівень управління економічним ризиком. Організаційна схема підприємства харчової промисловості має, як правило, число ієрархічних рівнів більше, ніж два. Однак побудова системи управління економічним ризиком шляхом проекції на організаційну схему була б невірною. Система підрозділів і служб підприємств харчової промисловості надмірно дезінтегрірована і неоптимальна, вимагає укрупнення та інтеграції розрізнених підрозділів. Найбільш доцільною нам бачиться реалізація другого рівня системи УЕР в 5-9 ключових підрозділах і службах підприємства. економічний ризик харчовий стратегічний

Для кожного рівня управління ризиком визначається свій дещо відмінний набір функцій. На першому рівні, зокрема, виконується робота з загальної координації діяльності, розробки методик, підтримання інформаційних систем, оцінки ефективності реалізації функції управління економічним ризиком в цілому і т. д. На другому рівні основна увага звертається на виявлення факторів економічного ризику і досягнення поставлених перед підрозділом цілей.

Ефективність всієї системи управління економічним ризиком, на нашу думку, буде, більшою мірою, залежати від того, наскільки якісно буде побудований другий рівень управління.

Рисунок 1 містить схему функціональної моделі системи управління економічним ризиком. Відображені на схемі функції розділені по двох згадуваних вище рівнях: "1. Рівень підприємства" та "2. Рівень підрозділу (служби)".

Деякі функцій повторюються на обох рівнях, інші є специфічними для свого рівня. Наприклад, такі функції верхнього рівня як "1.1 Формулювання (одержання) цілей і показників діяльності підприємства", "1.4 Моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства", "1.5 Виявлення і аналіз чинників ризику", "1.6 Побудова профілю ризику підприємства" однотипні за своїми завданнями функціям нижнього рівня "2.1 Формулювання (одержання) цілей і показників діяльності підрозділу", "2.4 Моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовища підрозділу", "2.5 Виявлення і аналіз чинників ризику", "2.6 Побудова профілю ризику підрозділу".

Розглянемо докладніше призначення кожної функції, наведеної на схемі. Функції "1.1 Формулювання (одержання) цілей і показників діяльності підприємства" та "2.1 Формулювання (одержання) цілей і показників діяльності підрозділу" є основоположними для системи УЕР. В п. 2.2 та п. 2.3 були описані можливі варіанти постановки цілей підприємства. Відзначимо, що при виборі, в якості основної монетарної цілі підприємства "збільшення капіталізації", число факторів господарських ризиків істотно розширюється, якщо порівнювати із звичайною цільовою установкою на "виживання і збереження наявного потенціалу". Істотне значення має також вибір підходу до побудови стратегії підприємства. "Стратегія, спонукувана амбіціями" несе в собі набагато більш широку і різноманітну номенклатуру факторів економічного ризику, в порівнянні зі "стратегією, що базується на ресурсах".

Рис. 1. Функціональна модель системи управління господарським ризиком

Сформульовані загальні (рівень підприємства) і локальні (рівень підрозділу) цілі використовуються системою управління економічним ризиком в якості базових установок при реалізації функцій "1.4 (2.4) Моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства (підрозділу)" та "1.5 (2.5) Виявлення та аналіз факторів ризику ". Методика виконання даних функцій досить докладно описана в п. 2.1 і тут не наводиться. Уточнимо деякі моменти, пов'язані з побудовою профілю економічного ризику - функції «1.6 Побудова профілю ризику підприємства" та "2.6 Побудова профілю ризику підрозділу". На рисунку 3.1 стрілкою зазначено, що результат побудови профілю ризику в підрозділах є додатковим джерелом при побудові профілю ризику для всього підприємства. Пов'язано це з тим, що на роботу різних підрозділів можуть впливати одні й ті ж фактори економічного ризику. Нейтралізація даних факторів буде найбільш ефективна при проведенні заходів в рамках всього підприємства (системи УЕР верхнього рівня).

Традиційні методи управління ризиком (вміст функцій "1.7 Вибір методу управління ризиком та розробка програми заходів", "1.8 Проведення заходів щодо зниження рівня ризику") поділяються на методи: ухилення, локалізації, дисипації та компенсації ризику.

Функції "1.2 Розробка методики та інструментів системи УЕР" і "1.3 Оцінка ефективності роботи системи УЕР" є допоміжними, але не менш важливими, ніж інші. В їх рамках виконується робота з розвитку системи. Здійснюється збір даних про результати роботи системи і витрачені при цьому ресурси. Проводиться аналіз ефективності реалізації функції з управління економічним ризиком на нижньому рівні системи (в підрозділах) і всієї системи в цілому. Функція нижнього рівня "2.3 Облік витрачених ресурсів з реалізації функції УЕР" забезпечує верхній рівень необхідною інформацією.

Функції другого рівня "2.7 Формування системи показників стану факторів ризику", "2.8 Планування значень показників стану факторів ризику", "2.9 Досягнення заданих показників стану факторів ризику" покликані вирішувати завдання по динамічному синтезу планових показників в областях підвищеного ризику (визначаються за результатами побудови профілю ризику). Тут виконуються установка значень для синтезованих показників, розрахунок необхідних ресурсів і контроль досягнення запланованих значень.

Значні ресурси потрібні не стільки на формування системи показників, скільки на наступний збір даних для контролю ходу проведених заходів щодо поліпшення чинників економічного ризику. Зниження витрат на виконання даного завдання є основою функції «2.2 Створення системи збору інформації та управління ризик-подіями". В рамках реалізації даної функції відпрацьовуються типові механізми отримання даних та обробки інформації, класифікуються типи ризик-подій, ведеться діалог з потенційними джерелами інформації. Процес реалізації даної функції має бути узгоджений з функцією верхнього рівня "1.2 Розробка методики та інструментів системи УЕР".

Перший і другий рівень системи управління економічним ризиком є, з одного боку, взаємодоповнюючими, а з іншого - можуть працювати автономно і не залежати один від одного. Спільна робота двох рівнів найбільш ефективна і призводить до найкращих результатів.

Висновок

Система управління економічним ризиком, як всяка ергатична (людино-машинна) система, складається з об'єкта і суб'єкта управління. В якості керованого об'єкта тут виступає підприємство, його економічні відносини з іншими господарюючими агентами, робітники і службовці підприємства, діючі на підприємстві технологічні процеси та інформаційні потоки.

Література

1.Бобков И.А. Регулирование воспроизводства инвестиций и основного капитала в рыночной экономике / Бобков И.А. - М.: НИИ управления, 2005. - 256 с.

2.Гайдуцький А.П. Мотиваційні чинники міжнародних інвестиційних процесів / Гайдуцький А.П. // Фінанси України. - 2004. - № 12. - С. 50-57.

3.Макконелл К.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т. / Макконелл К.Р., Брю С.Л. -М.: Республика, 1993. - Т. 1. - 399 с.

4. Загорняк Н. Інвестиційна діяльність у харчовій промисловості в Україні / Загорняк Н. // Економіка України. - 2003. - № 2. - С. 47-51.

Анотація

Досліджено особливості управління ризиком на підприємствах харчової промисловості. Визначені функцій управління ризиками. Розроблена система управління економічним ризиком, побудована на дворівневому принципі.

Ключові слова: ризик, систему управління підприємством, система управління економічним ризиком, факторів економічного ризику.

Исследованы особенности управления риском на предприятиях пищевой промышленности. Определены функции управления рисками. Разработана система управления экономическим риском, основанная на двухуровневом принципе..

Ключевые слова: риск, систему управления предприятием, система управления экономическим риском, факторов экономического риска.

The peculiarities of risk management in the food industry. Defined the risk management function. Developed system of management of economic risk, based on a two-tier principle.

Keywords: risk management system enterprise system management of economic risk, economic risk factors.

Размещено на Allbest.ru