Формалізація сутності та структури інтелектуального капіталу персоналу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

ФОРМАЛІЗАЦІЯ СУТНОСТІ ТА СТРУКТУРИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПЕРСОНАЛУ

А.Ю. Сенюра, аспірант

Анотація

інтелектуальний капітал економічний персонал

У статті формалізовано економічну сутність інтелектуального капіталу персоналу шляхом трансформації творчої та професійно-кваліфікаційної здатності персоналу та прояву попиту на здатність якісної властивості персоналу до матеріалізації продукту інтелектуальної діяльності.

Ключові слова: людський капітал, інтелектуальний капітал персоналу, кваліфікаційно - інноваційна здатність персоналу, творчий та професійно - кваліфікаційний субпотенціал.

Summary

In the article formalized the economic substance of the intellectual capital of staff by transforming creative capacity and professional qualifications; by manifestating the demand for quality properties of the ability to materialized the product of intellectual activity.

Вступ

Динамічність та невизначеність ринкових умов змушує підприємства шукати нові резерви для підвищення ефективності управління, які допоможуть пришвидшити процес адаптації до змін як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Поглиблена ноосферизація економіки формує нову парадигму управління, яка дозволяє розглядати інтелектуальний капітал персоналу як економічний ресурс. Як показує світовий досвід, у складі національного багатства США виробничі фонди (споруди та приміщення, машини й обладнання) становлять 19%, природні ресурси - 5%, інтелектуальний капітал - 76%. У Західній Європі відповідні показники становлять 23, 3 і 74 %; у Росії - 10, 40 і 50%, отримана статистика підтверджує головний тезис постіндустріального суспільства, що капітал знань стає рушійною силою економічного розвитку. Наслідком нового відношення між ресурсами стало проникнення інтелектуальної праці у виробничу діяльність підприємств та зростання значення технологічного розвитку, яке пов'язане з трансформацією знань у виробничий сектор економіки.

Дослідженню сутності, структури інтелектуального капіталу та його впливу на діяльність підприємства приділяється значна увага як серед зарубіжних, так і вітчизняних науковців. Проблемам дослідження сутності інтелектуального капіталу присвячено роботи Г. Беккера, Е. Брукінга, Р. Капелюшника, М. Мелоуна, Дж. Мінцера, Д. Моррісона, Р. Нельсона, Р. Річарда, К. Тейлора, Д. Тобіна, ДШнайдера та інших. Вагомий внесок у розвиток світового наукового базису у сфері дослідження інтелектуального капіталу зробили українські та російські вчені, такі як: Д. Богиня, В. Геєць, О. Грішнова, А. Дегтяр, А. Коротков, О. Лосева, О. Ляшенко, М. Мурашко.

Постановка задачі

Визначити економічну природу, сутність та структуру інтелектуального капіталу та дослідити економічний зміст та структурну композицію інтелектуального капіталу персоналу.

Результати дослідження

Еволюційне примноження людського капіталу забезпечило підгрунття для впровадження інноваційних технологій, розширення тріади економічних ресурсів та підсилення значення нематеріальної основи у вигляді інтелектуальної діяльності. Незважаючи на відсутність єдиного підходу до визначення сутності та структури інтелектуального капіталу, більшість науковців сходяться на думці, що інтелектуальний капітал є системою взаємопов'язаних складових, які породжені людським інтелектом та створюють передумови для підвищення продуктивності праці, конкурентоспроможності підприємства та економічної стійкості.

Теоретичний базис західних та вітчизняних фахових джерел дозволив композиційно структурувати інтелектуальний капітал шляхом деталізації нематеріальної основи людського капіталу через призму кваліфікаційно - інноваційної здатності, розвиток якої і зумовив перехід категорій людський капітал у інтелектуальний капітал (рис.1).

Рис. 1 Складові структури інтелектуального капіталу ( розробка автора)

На нашу думку, інтелектуальний капітал є синтезом нематеріальних основ людського капіталу та продукції інтелектуальної праці (технології, інформаційне забезпечення, інноваційне управління) одним з проявів якого є ефект синергії, що поєднує в собі вдалі управлінські рішення та результат розумової діяльності.

Виокремлення та дослідження інтелектуального капіталу персоналу із загальної структури інтелектуального капіталу зумовлений тим фактом, що головним каталізатором виробничих, організаційних та управлінських операцій на підприємстві є персонал, який завдяки наявності професійно- кваліфікаційного та творчого потенціалів створює продукти інтелектуальної праці. Усвідомлення ролі та значення інтелектуального капіталу персоналу у структурі ресурсного забезпечення розкриває нові резерви підсилення конкурентоздатності та стійкості підприємства в основі яких лежить кваліфікаційно -інноваційна здатність персоналу, що забезпечує перехід від матеріальної до інтелектуальної економіки.

Кваліфікаційно - інноваційна здатність -- це спроможність до розробки нових ідей, технологій, що обумовлює наявність загальної і спеціальної освіти, необхідних знань, умінь, професійних навичок та виробничого досвіду для виконання певних видів робіт певної складності.

Дослідженням економічної сутності, характерних ознак та оцінки інтелектуального капіталу персоналу займалися як вітчизняні так і зарубіжні науковці: О. В. Лосева[4], Т. С. Шаталова [6], Н. С. Маркова[3], А. Н. Козирьов [2], Г. І Самойленко[6].

Основою теоретичних підходів щодо визначення інтелектуального капіталу персоналу є потенційний осередок, що втілюється у вигляді якісних властивостей людського капіталу.

На нашу думку, створення інтелектуального капіталу здійснюється шляхом трансформації інтелектуального потенціалу при умові існуючого попиту на нього в процесі виробництва. Запропонована концепція дозволяє стверджувати, що в процесі виробництва використовується певний рівень інтелектуального потенціалу персоналу, який матеріалізується у інтелектуальний капітал. Це дає підстави для використання інтелектуального капіталу персоналу у якості факторної ознаки. Змістовне наповнення категорії інтелектуальний капітал персоналу потенційними можливостями дозволяє підсилити економічну сутність капіталу, оскільки потенційні властивості персоналу є ресурсним компонентом виробничого процесу на підприємстві за участю якого створюється додана вартість. Комбінування ресурсної здатності персоналу та процесу його перетворення у інтелектуальний капітал є концептуальним базисом економічної категорії інтелектуальний капітал персоналу. Процес перетворення потенційних можливостей персоналу у інтелектуальний капітал здійснюється шляхом ув'язки нематеріальної та матеріальної основи виробничої діяльності для виявлення впливу позаекономічних факторів на діяльність підприємства.

Модель трансформації інтелектуального потенціалу у інтелектуальний капітал персоналу представлений на рис. 2.

Рис. 2 Модель трансформації інтелектуального потенціалу персоналу в інтелектуальний капітал (розробка автора)

Запропонований механізм трансформації представляє собою послідовну структурну ув'язку процесів перетворення потенціалу у капітал. Необхідною умовою процесу створення інтелектуального капіталу є наявність стадії виборничого споживання [2]. Завдяки безпосереднім та опосердокованим діям якісної складової інтелектуального потенціалу персоналу (IP_k)здійснюються вектори змін: 2.1-- зміни в організації виробництва; 2.2 -- зміни в рівні технології виробництва; 2.3 -- зміни в науково - технічному рівні виробництва; 2.4 -- зміни в рівні технічної оснащеності підприємства, що забезпечують відповідний до потребам зовнішнього та можливостями внутрішнього середовища підприємства його перспективний сценарій розвитку [3]. Реалізація сценарія розвитку [4] завершується створенням продукту інтелектуальної діяльності. Даний етап є підготовчою стадією трансформації потенціалу у капітал. Створений продукт інтелектуальної діяльності є капітал, оскільки його матеріальна основа є забезпечуючою ланкою виробничого процесу.

Продукт інтелектуальної діяльності (IK₁) у сукупності з вхідними ресурсами та інтелектуальним потенціалом персоналу (IP_k2), що забезпечують процес виробництва [5], створюють продукцію, що є синергетичним поєднанням матеріальної та нематеріальної основи виробництва (IK₂).

Створена продукція [6] є уособленням статики та динаміки розвитку підприємства в таких аспектах: існуюча якість продукції за умов скорочення витрат на її виготовлення; поліпшена якість продукції за умов існуючих витрат на її виготовлення. Відповідне поєднання між якісними та кількісними складовими продукції є безпосереднім корегуванням дій інтелектуального потенціалу персоналу (IP_k2). Останній етап механізму трансформації інтелектуального потенціалу (IP_k3) у інтелектуальний капітал забезпечується процесом реалізації продукції.

Реалізація продукції [7] дозволяє отримати дохід, який представляє собою капіталізацію продукції інтелектуальної праці персоналу, що забезпечує процес розширеного відтворення виробництва. Трансформація інтелектуального потенціалу у інтелектуальний капітал забезпечується процесами: створення продукту інтелектуальної праці [1-4]; його матеріалізацією шляхом виробничого використання [5-6]; капіталізацією продукції виробничого процесу[7]. Аналітично процес утворення інтелектуального капіталу персоналу має наступний вигляд:

IK₁ = f (IP_k1)

IK₂ = f (IP_k2) + IK₁

IK = f (IP_k3) + IK_{2 =} f (IP_k3)+ f (IP_k2) + IK₁= f (IP_k1) + f (IP_k2)+ f (IP_k3)

Дослідження ІКп дозволило виокремити інтелектуальний потенціал, як структурну його складову, що забезпечує умови для трансформації ресурсного осередку у процесі створення доданої вартості. Сутність ІКп представлено на рис. 3.

Рис. 3 Сутність інтелектуального капіталу персоналу (розробка автора)

На нашу думку, сутність інтелектуального капіталу персоналу проявляється у єдності творчого, професійно - кваліфікаційного субпотенціалів та процесу трансформації його у створення доданої вартості. Інтелектуальний капітал персоналу представляє собою синергетичну сукупність потенційних можливостей та процесів перетворення їх у ресурсні переваги.

Композиційна деталізація інтелектуального потенціалу через призму творчого та професійно - кваліфікаційного потенціалів запропоновано вітчизняними науковцями: І. П.Мойсеєнко[5], Л. В. Городянською[1].

Розгляд структури інтелектуального капіталу через субпотенціали пояснюється:

- відсутністю чіткої комбінації потенційних можливостей інтелектуального капіталу персоналу;

- можливістю кількісно та якісно описати інтелектуальний капітал персоналу;

- необхідністю забезпечення процесу трансформації потенціалу у капітал для створення доданої вартості.

Запропонований авторський підхід щодо визначення сутності інтелектуального капіталу персоналу характеризується елементом удосконалення: композиційним структуруванням змісту за допомогою творчого та професійно - кваліфікаційного потенціалів та процесом трансформації їх у створенні доданої вартості.

Економічне поняття «інтелектуальний капітал» не є стійкою категорією, оскільки її структурні складові видозмінюються, в залежності від запитів інформаційного та ринкового середовища.

Висновки

Розкриття сутності інтелектуального капіталу персоналу через поєднання творчого та професійно - кваліфікаційного субпотенціалів дозволяє структурувати якісні властивості капіталу з метою цілеспрямованого управління розвитком якісного детермінанту персоналу. Таке розуміння структури інтелектуального капіталу в єдності якісних характеристик людського капіталу та економічних продуктів, що породжуються інноваційною діяльністю цього капіталу, має принципове значення, оскільки дозволяє розглядати інтелектуальний капітал персоналу як стійке економічне явище, як постійно відтворювальний ресурс. На основі дослідження нами зроблено висновок, що створення інтелектуального капіталу є прояв попиту на здатність якісної властивості персоналу до матеріалізації продукту інтелектуальної діяльності шляхом виробничого споживання та капіталізації продукту шляхом логістичних операцій. У такий спосіб відбувається трансформація потенціалу у капітал, що забезпечує прояв як монетарної так і немонетарної форми категорії «капітал».

Процес створення продукту інтелектуальної діяльності шляхом виробничого споживання дозволяє констатувати факт створення капіталу, оскільки продукт є матеріальною основою майбутнього капіталу, що втілює в собі не лише фізичні властивості, але й прояв діяльності якісної складової інтелектуального капіталу.

Процес реалізації продукції є завершальним етапом трансформації потенціалу у капітал, оскільки створення доданої вартості є кінцевою метою капіталу.

Список використаних джерел

1. Городянська Л.В. Управління інтелектуальним капіталом і забезпечення підприємств інтелектуальними ресурсами/ Л.В. Городянська // Актуальні проблеми економіки. 2008. №1. с. 127-133.

2. Козирьов А.Н. Інтелектуальний капітал// М.: 2006. 285 с. Самойленко Г.І. Економічна концепція оцінки інтелектуального капіталу персоналу підприємства / Г. І. Самойленко// Наукові вісті Далівського університету.- 2011. №3. С. 34 - 46.

3. Маркова Н. С. Теоретико-методичні основи формування й розвитку інтелектуального капіталу. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Харків. 2005. 20 с.

4. Методика качественной оценки человеческого інтелектуального капитала / О. В. Лосева// Вемтник ИНЖЭКОНа, Серия «Экономика». 2011. Выпуск 2(45). С. 401-405.

5. Мойсеєнко І.П. Методологія формування структури інтелектуального потенціалу/ Мойсеєнко І.П. // Економіка АПК: Вісник Львівського державного аграрного університету. 2009.№ 13. С. 742-747.

6. Самойленко Г.І. Економічна концепція оцінки інтелектуального капіталу персоналу підприємства / Г. І. Самойленко// Наукові вісті Далівського університету. 2011. №3. С. 34 - 46.

7. Шаталова Т.С. Модель системы оценки персонала промышленного предприятия // Модели управления в рыночной экономике: (Сб.науч. тр.) Общ. ред. и редис. Ю. Г. Лысенко; Донецкий нац. ун-т.Донецк: ДонНУ, 2008. Спец.выпуск. С. 564-573.

Размещено на Allbest.ru