Агрохімічне обслуговування сільськогосподарських підприємств як інноваційна детермінанта їх ефективності

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 338.43

Агрохімічне обслуговування сільськогосподарських підприємств як інноваційна детермінанта їх ефективності

О.Г. Шпикуляк,

доктор економічних наук, старший науковий співробітник,

завідувач відділу науково-організаційного забезпечення та координації досліджень, ННЦ «Інститут аграрної економіки»

Анотація

агрохімічний сільськогосподарський інноваційний мінеральний

Розкрито теоретичні й практичні аспекти агрохімічного обслуговування сільськогосподарських підприємств як інноваційної детермінанти їх ефективності.

Постановка проблеми. Розвиток конкурентоспроможного аграрного виробництва і зокрема ефективних сільськогосподарських підприємств обумовлений багатьма факторами й чинниками. Проте в ряд найважливіших наука і практика відносять інноваційні, тобто ті, які якісно покращують виробничий процес, що вкрай важливо для підприємництва як суто інноваційного інституту за своєю природою. Інновації детермінують підприємницький ефект в усіх можливих проявах, тому сьогодні важливо враховувати можливість їх творення й упровадження в усіх сегментах агробізнесової діяльності та інфраструктурного її забезпечення зокрема. Саме складником інфраструктурного забезпечення підприємницької діяльності в агросфері є агрохімічне обслуговування сільськогосподарської діяльності.

Разом з цим, однією із причин кризового стану в сільському господарстві є недосконалість системи економічних відносин, що проявилося насамперед у відсутності міжгалузевого механізму їх регулювання і, як наслідок, порушення еквівалентності обміну. В результаті - погіршення економічного стану підприємств та порушення процесів відтворення всіх факторів виробництва: праці, капіталу, родючості землі, підприємницького потенціалу.

У період переходу до ринку державне регулювання системи агрохімічного сервісу значно ослабло, а брак фінансових ресурсів не дозволив самим підприємствам впоратися з виконанням колишніх обсягів робіт. Зниження обсягів послуг з агрохімічного обслуговування обумовлено загальною кризою в економіці країни і значною мірою, відсутністю чіткого механізму регулювання організаційно - економічних, нормативних та правових взаємовідносин у відповідності до вимог ринкового середовища.

Разом з тим, подальший розвиток агрохімічного сервісу вимагає ґрунтовної економічної оцінки, перегляду цілого ряду позицій щодо техніко-технологічних, організаційно-економічних та ринкових умов його функціонування.

Матеріально-технічне забезпечення агрохімічного сервісу та ефективність його функціонування не відповідають світовим стандартам і потребам галузі, тобто про достатній рівень інноваційності не йдеться. Відсутність достатніх фінансових ресурсів стримує впровадження новітніх технологій, використання високоякісних добрив та засобів захисту рослин, обмежує застосування інших матеріально-технічних ресурсів.

Нераціональне використання земельних ресурсів і низька культура землеробства призводить до виснаження і деградації ґрунтів, зменшення вмісту в них гумусу та поживних речовин.

Ефективність сільськогосподарського виробництва багато в чому залежить від стабільної роботи системи агрохімічного забезпечення. Проте, нестійкі економічні зв'язки з постачальниками вимагають від сільськогосподарських товаровиробників самостійно вирішувати питання агрохімічного обслуговування.

Аналіз останніх досліджень. Проблеми агрохімічного обслуговування сільського господарства не нові. Вони були і є предметом досліджень українських вчених, таких як: П.М. Барановський, В.П. Гудзь, О.В. Данілочкіна, О.А. Корчинська, В.І. Кисіль, П.О. Мосіюк, І. А. Хомчак, Т.В. Стройко, Л.В. Тарасович, М.М. Федоров, О.В. Ходаківська та інші.

Проте, використання засобів хімізації досить специфічна сфера виробничої діяльності галузі, вона вимагає відповідного наукового забезпечення, особливо у напрямі удосконалення організаційних форм агрохімічного обслуговування, вивчення ринку послуг даного виду. Тому питання ефективності агрохімічного обслуговування є актуальним, містить суттєву теоретичну та практичну значимість.

Результати досліджень. Агрохімічне обслуговування є самостійним видом діяльності і перетворилось у важливий підрозділ інфраструктури сільськогосподарського виробництва. При правильній, інноваційній організації воно значно впливає на кінцеві результати виробництва.

До агрохімічного обслуговування сільського господарства входить розробка рекомендацій по ефективному використанню добрив, пестицидів, мінеральних кормових добавок, проведення аналізу ґрунтів, розробка агрохімічних картограм, надання допомоги сільськогосподарським підприємствам в здійсненні хімізації рослинництва.

На сьогодні, на сільськогосподарському ринку діє цілий ряд підприємств, що пропонують сільськогосподарським товаровиробникам агрохімічну продукцію. Проте, з розвитком ринкових відносин та появою все більшої кількості невеликих сільськогосподарських підприємств нагальним постає питання не лише забезпечення агрохімікатами, але й надання агрохімічних послуг із застосування засобів хімізації. Досить часто, невеликі фермерські господарства не в змозі забезпечити себе технікою для застосування добрив та засобів захисту рослин, а також не мають відповідного кадрового забезпечення.

Потенціал виробництва продукції рослинництва може бути реалізований лише через високу родючість ґрунтів, покращення їх функціональних властивостей. Відтворення родючості ґрунтів є одним з головних важелів підвищення врожайності різних культур і продуктивності агроекосистем у цілому.

За останні півстоліття врожайність зернових підвищилась в 2,5 рази, а застосування добрив у світі збільшилось у 10 разів. У даний час близько половини приросту врожаю в світі одержують завдяки мінеральним добривам. За оцінками американських учених, добрива забезпечують підвищення врожаїв сільськогосподарських культур на 41%, гербіциди на 13-20, сівозміна, обробіток ґрунту на 11-18%, кліматичний чинник-до 15%, гібридне насіння - 8%, водна меліорація - до 5%. Вчені Німеччини відносять половину приросту врожаю за рахунок добрив, а Франції - навіть 50-70% [4]. Подібні закономірності з деякими відхиленнями стосовно різних ґрунтово-кліматичних умов спостерігаються і в Україні.

За двадцять останніх років у світі лише 22% приросту рослинницької продукції було одержано за рахунок розширення посівних площ, а 78% - завдяки підвищення урожайності сільськогосподарських культур.

Не дивлячись на те, що в світі поширюються ідеї органічного землеробства, в країнах з високою продуктивністю сільськогосподарського виробництва дози органічних і мінеральних добрив залишаються досить високими - 250-500 кг/га д. р.

Проте, різке зниження рівня застосування як мінеральних та і органічних добрив в Україні призвело до підвищеної агрохімічної деградації ґрунтів, тобто прискорене збіднення їх на елементи живлення, підвищення кислотності, погіршення гумусового стану і поживного режиму. За даними ДНТЦ «Центр держродючість» внаслідок дегуміфікації щорічно втрачається від 0,6 до 1,0 т/га гумусу; 0,4 відсотка в середньому втрачено за останні 35-40 років, спостерігається від'ємний баланс елементів живлення (досягає 100 кг/га й більше) [3]. Однією із причин цього є недостатнє внесення як мінеральних так і органічних добрив (рис.1, 2).

Рис.1. Динаміка внесення мінеральних добрив на 1 га посівної площі

Якщо у 1990 році удобрювалося 83% посівних площ і вносилося 141 кг діючої речовини на гектар, то до 2001 року відбувся катастрофічний спад цих показників. Добрива вносилися лише на кожному п'ятому гектарі, а абсолютна кількість добрив склала лише 13 кг діючої речовини на гектар. У пореформені роки (з 2001 по 2010) відбувалось поступове збільшення як удобрюваних площ з 19% до 70%, так і абсолютної кількості добрив - з 13 кг діючої речовини до 58 кг на гектар.

Ще більш катастрофічна ситуація склалася з внесенням органічних добрив під сільськогосподарські культури. Якщо в 1990 році добрива вносилися практично на кожному п'ятому гектарі в кількості 8,6 тонн на гектар, то до 2010 року внесення органічних добрив знизилося до 0,5 тонн на гектар, частка удобреної площі становила лише 2,2% від загальної площі посівів. І це при тому, що потреба в органічних добривах становить 8-10 тонн на гектар.

Рис. 2. Динаміка внесення органічних добрив

Такий низький рівень внесення мінеральних і органічних добрив не тільки не дає можливості реалізувати генетичний потенціал сільгоспкультур, але й призводить до виснаження ґрунту і зниження його родючості.

Останнім часом землероби багатьох країн з інтенсивним веденням сільського господарства по новому оцінюють значення органічних добрив для управління родючістю ґрунту. Ні в кого не викликає сумніву доцільність їх гармонійного поєднання з мінеральними добривами. Максимальні врожаї сільськогосподарських культур одержують, як правило, при внесенні обох видів добрив, оскільки це сприяє більш ефективному використанню поживних речовин добрив і ґрунту.

Одним з головних негативних факторів, що обмежує використання сільгоспвиробниками мінеральних добрив, є дефіцит в останніх обігових коштів для їх закупівлі та високі ціни на мінеральні добрива внаслідок зростання цін на паливо та сировину й вартості їх перевезення залізничним транспортом. Хоча протягом останніх років держава намагається стимулювати продаж мінеральних добрив сільгоспвиробникам за встановленими цінами або шляхом дотацій.

На нашу думку, створення інфраструктури по обслуговуванню та забезпеченню сільгоспвиробників добривами та засобами захисту рослин є важливішим ніж звичайне нарощування обсягів їх продажу. Всі напрями повинні бути з'єднані в один ланцюг, де кожна ланка буде сприяти збільшенню урожайності та дотриманню екологічно обґрунтованих норм внесення агрохімікатів.

У дореформений період, як і у всіх високорозвинених країнах з ринковою економікою, питанням збереження і підвищення ґрунтової родючості в сільськогосподарських підприємствах надавалося державне значення, що проявилося у створенні і функціонуванні цілої системи агрохімічного обслуговування. Системою Агрохімсервіс здійснювалося: вивчення стану ґрунтів, складання картограм, розробка планів внесення добрив на проектну урожайність культур, проводився цілий комплекс агрохімічних робіт. Діяльність підприємств агрохімслужби мала істотну фінансову підтримку з боку держави.

В процесі реорганізації агрохімічна служба України трансформувалася з державної в приватну форму власності. З Державного об'єднання «Украгрохім» були виділені госпрозрахункові підрозділи із забезпечення засобами хімізації і, відповідно до чинного законодавства - приватизовані. Внаслідок цього було створено ВАТ «Агрохімцентр», «Облагрохіми» та «Райагрохіми». Згодом, було створено Національну асоціацію «Укрсільгоспхімія», метою діяльності якої є координація діяльності обласних агрохімічних формувань з питань агрохімічного обслуговування сільськогосподарського виробництва та представлення в органах державної влади інтересів засновників.

Проте, в період ринкових трансформацій організаційно-економічний механізм взаємовідносин в системі агрохімічного сервісу зазнав істотних змін. Внаслідок диспаритету цін на промислову та сільськогосподарську продукцію погіршився фінансовий стан сільськогосподарських товаровиробників, і як наслідок придбання та використання засобів хімізації в необхідному обсязі стало неможливим. Тому, більшість агрохімічних формувань припинили свою діяльність.

Особливість співвідношення сфери сільськогосподарського виробництва та агрохімічного сервісу полягає в їх компліментарності, яка передбачає тісний взаємозв'язок та взаємозалежність діяльності підприємств цих двох сфер. Проте через недосконалість приватизаційних процесів в ході переходу до ринкових умов відбувся розрив економічних взаємовідносин між сільським господарством та сферою виробничого обслуговування, що негативно позначається на діяльності партнерів по агробізнесу. Тому нині нагальною є потреба запровадження економічно виважених механізмів узгодження інтересів всіх суб'єктів ринку аграрних послуг.

На сьогоднішній день, постає питання відновлення діяльності підприємств агрохімічного сервісу. На ринку з'явилося багато потужних підприємств з забезпечення засобами хімізації, серед яких ПАТ «Райз», ПП «Бізон-Тех 2006», ТОВ «Укрпродторг» та інші які мають представництва по всій Україні. Проте, вони вирішують лише питання забезпечення мінеральними добривами та засобами захисту рослин. Підприємств, що надають повний перелік послуг з хімізації на ринку не має.

Ринок агрохімічного сервісу потребує удосконалення організаційно-економічних відносин між виробниками та споживачами на основі його диверсифікації, що передбачає не лише прямі поставки мінеральних добрив та засобів захисту рослин, а й забезпечення машинами та обладнанням для їх приготування й внесення, надання послуг з кредитування та науково-обґрунтованого використання засобів хімізації.

Ринкові умови господарювання надають значні потенційні можливості для розвитку підприємств агрохімічного сервісу як суб'єктів підприємництва, передбачаючи водночас їх повну відповідальність за результати власної діяльності.

Основними напрямками розвитку служби агрохімічного сервісу, на наш погляд, є: розвиток нових форм господарювання у вигляді обслуговуючих кооператив, товариств, асоціацій, спілок з обов'язковою участю сільгосптоваровиробників. Це дасть можливість здійснювати агрохімічне та агротехнічне обслуговування сільськогосподарських підприємств зі значно меншими фінансовими витратами.

Також, залишається складною проблема технічного забезпечення сільського господарства, яке досягло критичної межі. Аграрні підприємства забезпечені основними сільськогосподарськими машинами лише на 40-58%, понад 90% з яких відпрацювали свій амортизаційний строк. При цьому щорічні темпи вибуття технічних засобів у 5-10 разів перевищують їх придбання. Збільшення завантаженості техніки призводить до розтягування строків виконання технологічних операцій [2].

І якщо досить часто аграрії не в змозі забезпечити себе якісними хімічними засобами, то про придбання техніки для їх внесення не може й бути мови.

Недостатнє внесення добрив, відсутність технічного забезпечення, призводить до більш серйозної проблеми - виснаження ґрунтів, і як наслідок поступового зниження урожайності сільськогосподарських культур.

Ще однією проблемою є відсутність дієвого контролю за станом ґрунтів. Контроль стану родючості ґрунтів може здійснювати ДНТЦ «Центр держродючисть», тим більше, що дана організація вже має напрацьовані бази даних для його проведення. Так, кожні п'ять років проводиться обстеження сільськогосподарських угідь, і відповідно, на кожне поле є агрохімічна характеристика більш ніж по 20-ти показниках.

Впровадження і удосконалення технології вирощування сільськогосподарських культур з використанням добрив не повинно проводитись без попередньої виробничої перевірки спеціалістами агрохімічної служби щодо економічної ефективності і екологічної безпеки. Агрохімічна служба повинна виступати у ролі посередника між наукою і товаровиробником шляхом налагодження тісного взаємозв'язку з регіональними науково-дослідними установами, здійснення впливу на наукові програми.

Забезпечити максимальну ефективність від внесення агрохімікатів і звести до мінімуму непродуктивні витрати можливо за рахунок своєчасної кваліфікованої оцінки стану ґрунтів, на підставі яких приймаються рішення щодо обсягу агрохімічних робіт. Служба агрохімічного сервісу може бути організована безпосередньо на підприємстві-споживачеві засобів хімізації. Проте найбільш ефективно здійснювати агрохімічний сервіс у регіональних відділеннях агрохімічного обслуговування.

Висновки

Отже, система агрохімічного сервісу України потребує подальшого реформування та має бути функціонально зорієнтованою на особливості кожного окремого регіону.

Створення агрохімічних районних формувань на кооперативних засадах дасть змогу аграріям отримати якісні агрохімічні послуги з врахуванням стану ґрунтів та їх відтворення. Система регіональних агрохімічних кооперативів повинна забезпечувати виконання чотирьох основних функцій: обслуговуючої, торгівельної, інформаційної та консультативної.

Необхідною умовою економічно доцільного та екологобезпечного застосування засобів хімізації є укріплення та удосконалення матеріально-технічної бази сервісних підприємств. Цьому у певній мірі сприятиме створення регіональних обслуговуючих агрохімічних об'єднань.

Література

1. Огляд ринку виробництва та продажу мінеральних добрив [Електронний ресурс] // Режим доступу:http://www. credit-rating.com.ua

2. Плеханов А.О. Об'єктивна необхідність державної підтримки аграрного сектора / А.О. Плеханов // Інвестиції: практика та досвід, №7, 2011. - С.99-101.

3. Тараріко О.Г. Агроекологічний стан ґрунтів та контроль за їх родючістю / О.Г.Тараріко, В.О.Греков, Л.В.Дацько // Агроекологічний журнал. - 2011. - №3. - С.39-44.

4. Тарасович Л.В. До питання про світовий досвід застосування засобів хімізації [Електронний ресурс] // Режим доступу:http://www.rusnauka.com /10_NPE_2008/Economics/29376.doc.htm

Стаття надійшла до редакції 24.04.2012 р.

Размещено на Allbest.ru