Регулювання сталого розвитку регіону за результатами оцінювання рівня його конкурентоспроможності

Размещено на http://allbest.ru

Інститут економіки промисловості НАН України

УДК.332.146:330.322

Регулювання сталого розвитку регіону за результатами оцінювання рівня його конкурентоспроможності

О.І. Чічкань

м. Донецьк

Вступ

Актуальність дослідження. Об'єктивним є визнати, що напрями державного регулювання сталого розвитку регіону визначаються певними характеристиками сталого розвитку, серед яких, пріоритетним - є параметри економічної ефективності, рівень екологічної безпеки і соціальна справедливість. Зазначимо й таке: політика держави щодо сталого розвитку регіону в економічній сфері спрямовується на забезпечення конкурентоспроможності регіональної економіки на основі високого рівня розвитку науки, техніки, технологій та організації використання науково-технічних досягнень у регіональному відтворювальному процесі.

В Україні на досягнення сталого розвитку регіонів спрямована державна підтримка регіонального розвитку, яка полягає у стимулюванні розвитку регіонів, та включає комплекс правових, організаційних, наукових, фінансових та інших заходів, що мають здійснюватися на основі поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному та регіональному рівнях, максимально ефективному використані потенціалу регіонів в інтересах населення.

На практиці регіональна політика зводиться переважно до державної підтримки економічної активності у регіонах з найнижчими показниками валової доданої вартості (валового регіонального продукту), що означає передачу ресурсів від регіонів, що динамічно розвиваються до найменш розвинених.

Уявляється, що для України більш прагматичною та оптимальною є модель ендогенного зростання, яка передбачає максимальне використання місцевих ресурсів: капіталу, робочої сили, підприємницького потенціалу, специфічних знань виробничого процесу, а також здатності місцевої економіки контролювати процес накопичення на локальному рівні. У цьому контексті слід визнати таке: основне завдання регіональної політики міститься у нагальній необхідності створення умов для формування місцевого потенціалу економічного росту інноваційного типу. За умов відсутності в Україні необхідних підвалин сталого розвитку - ефективної інноваційної економіки та передумов для реалізації стратегій сталого розвитку у вигляді інтеграції у світове господарство, першочерговим завданням державної регіональної політики має бути формування та підвищення регіональної конкурентоспроможності. Це потребує достовірної оцінки рівня розвитку регіону, розробки нових методологічних підходів до розуміння його конкурентоспроможності і механізму управління нею.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній та світовій науковій літературі висвітлено різні підходи до визначення конкурентоспроможності регіону та факторів, що її визначають (приведено за свідченнями наукових праць [1-6]). Огляд наукових розробок, що присвячені цим дослідженням, свідчить про відсутність єдиного підходу до проблеми кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності регіону. Відсутність єдиного підходу до проблеми кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності регіону актуалізує визначення теоретичних основ для формування системи показників конкурентоспроможності регіону, обґрунтування необхідності такої оцінки на основі кожного з них, удосконалення методів оцінки конкурентоспроможності.

Мета дослідження. Метою дослідження є удосконалення теоретичних основ і процедур щодо формування об'єктивної системи показників конкурентоспроможності регіону та науково-методичних підходів до її оцінки.

Результати дослідження

У даній роботі теоретичною основою для формування системи показників конкурентоспроможності регіону обрано ідею сталого розвитку оскільки сировинна спрямованість економіки України загострює екологічні проблеми, що потребує пошуку нових підходів до управління економікою та екологією на основі забезпечення їх збалансованості і сумісності розвитку, забезпечення разом з економічною - водної, енергетичної, продовольчої безпеки держави у рамках міжнародної парадигми сталого розвитку.

Довгострокові цілі та завдання сталого розвитку представляються таким чином: економічний розвиток на основі якісного удосконалення технологій; покращення демографічного потенціалу; збереження природно-ресурсного та екологічного потенціалу. Поряд із цим зауважимо, що з точки зору методології оцінка конкурентоспроможності регіону, яка надана на рис. 1, є концептуальним засобом для формулювання і діагностики розвитку регіону і вибору варіанту стратегії його розвитку.

Логіка оцінки рівня конкурентоспроможності регіону представлена послідовністю із п'яти етапів. Зокрема, наступні:

Етап 1 «Дослідження достатності та якості характеристик інформації. Вибір показників». інвестиційний конкурентоспроможність регіон

Оцінка конкурентоспроможності регіональної системи з точки зору сталого розвитку обумовлює необхідність розрахунку кількісних оцінок, які відображають виробничі, інвестиційні, інноваційні, соціальні та екологічні можливості регіону. При цьому вибір показників обмежується можливостями статистичної інформації.

Рис. 1. Оцінювання рівня конкурентоспроможності регіону в системі стратегічного управління національним господарством

Етап 2 «Розрахунок загального індексу конкурентоспроможності регіону». Автором дослідження запропоновано економіко-математичну модель інтегрального показника конкурентоспроможності -го регіону в -му періоді, , розраховувати за формулою:

де - значення в -му періоді для -го регіону -го групового показника, кожний з яких відображає групу часткових показників: «спроможність регіону до інновацій» (), «економічна ефективність» () та «соціальна стабільність і екологічна рівновага» ();

- вагові коефіцієнти, які відображають важливість кожного з наведених трьох групових показників для оцінки конкурентоспроможності регіону. В даному дослідженні буде вважатися, усі три групових показника є однаково важливими і у рівному ступені впливають на конкурентоспроможність регіону, тому приймається: .

Кожний з групових показників складається з декількох окремих показників та розраховується за формулою:

где - значення -го окремого показника -го групового показника в -му періоді для -го регіону;

- ваговий коефіцієнт при -му окремому показнику;

- кількість окремих показників, які складають -й окремий показник.

З урахуванням того, що показники, які використовуються, є різнорідними, тобто вираженими у різних одиницях виміру, то необхідно привести їх до порівнянного виду, для чого застосовується математичний прийом нормування по діапазону зміни. При такому нормуванні значення , які виражені вже в долях одиниці у діапазоні [0;1], виходитимуть з ненормованих приватних показників , які виражено в їх початкових одиницях виміру, по такій формулі (чим вище значення початкового показника, тим вище значення нормованого):

де указує на мінімальне значення -го окремого показника серед усіх регіонів;

- максимальне значення -го окремого показника серед усіх регіонів;

- кількість регіонів у виборці.

Для тих окремих показників, які роблять негативний вплив на конкурентоспроможність регіону (наприклад, викиди шкідливих речовин, знос основних фондів) формула розрахунку нормованих показників має вигляд (чим вище значення початкового показника, тим нижче значення нормованого) :

В роботі прийнято, що вагові коефіцієнти за окремими локальними показниками, які включаються в інтегральний показник і отримання яких є ключовим питанням при розрахунку інтегральних показників, повинні залежати від ступеня впливу таких показників на валовий регіональний продукт, який створений у регіоні. Для оцінки такого впливу є доцільним використання кореляційного аналізу, що дозволяє встановити статистичний взаємозв'язок деяких величин, коли передбачається, що зміни значень однієї з цих величин приводять до систематичної зміни значень іншої величини.

де - матриця значень -го часткового показника (за регіонами та періодами спостережень);

- матриця значень показника валового регіонального продукту на душу населення (за регіонами та періодами спостережень).

Етап 3 «Визначення індексів конкурентоспроможності регіону за групами». Відповідно до цілей та завдань сталого розвитку показники оцінки конкурентоспроможності регіону, які обрано, сформовано у такі групи: «Показники спроможності регіону до інновацій», «Показники економічної ефективності», «Показники соціальної стабільності та екологічної рівноваги». На цьому етапі проводить співставлення рівня конкурентоспроможності регіону за інтегральним індексом конкурентоспроможності серед інших регіонів та за індексом конкурентоспроможності за групами.

Етап 4 «Виявлення факторів, що є найвпливовішими на значення інтегрального показника конкурентоспроможності регіону». Це дозволяє оцінити, які фактори забезпечують регіону конкурентну позицію, характеризувати регіон за рівнем розвитку та проблемності.

Етап 5 «Визначення однорідності окремих складових інтегрального показника конкурентоспроможності». У роботі обґрунтовується доцільність використання показника, який показує однорідність окремих складових інтегрального показника конкурентоспроможності регіонів. На основі показника дисперсії у рамках груп, що складається зі значень окремих складових групових показників, визначається середнє відхилення значень окремих компонентів групових показників від середніх значень всередині групових показників. Визнаємо, що даний показник, який позначається для -го групового показника, буде ілюструвати середнє відхилення значень окремих компонентів групових показників від середніх значень всередині групових показників:

Середнє значення даного показника для окремих групових показників буде загальним індикатором неоднорідності складового інтегрального показника конкурентоспроможності регіону:

Зауважимо таке: збільшення показника буде свідчити про ріст неоднорідності усередині складового інтегрального показника конкурентоспроможності регіону і, отже, окремих факторів конкурентної позиції регіону. Даний показник можна назвати мірою збалансованості показників, а зіставлення значень показників між окремими регіонами дозволяє оцінити, наскільки збалансованими є основні показники, що характеризують конкурентоспроможність регіонів.

Низьке у порівнянні з іншими регіонами значення даного показника для регіону означає, що у досліджуваний період складові конкурентної позиції регіону були збалансованими, що виражається у близькості їх нормованих значень. Подібну ситуацію можна охарактеризувати позитивно, якщо регіон одночасно характеризується високою конкурентною позицією і низьким показником неоднорідності.

Якщо показники конкурентоспроможності тяжіють до низького рівня або нижньої межі середнього рівня та водночас мають високе значення показників неоднорідності значень факторів конкурентоспроможності, то таке свідчить про негативні тенденції функціонування регіону і найближчим часом поліпшення конкурентних позицій малоймовірно.

Необхідним є формування переліку завдань управління конкурентоспроможністю регіону та встановлення послідовності їх виконання, що реалізує науково-обґрунтовану логіку і принципи управління, визначення методів вирішення цих завдань, будування алгоритму опрацювання інформації та розроблення системи показників, для розрахунку яких обираються відповідні методики і способи аналізу даних. Розроблення системи управлінських рішень щодо підвищення рівня конкурентоспроможності регіону на основі результатів статистичного аналізу здійснюється за окремими напрямами розвитку (табл.1).

Таблиця 1.

Напрями розроблення управлінських рішень щодо забезпечення конкурентоспроможності регіону на основі результатів статистичного дослідження

Забезпечення сталого розвитку економіки країни та окремих її територій вимагає об'єктивної обґрунтованої оцінки впливу чинників, що зумовлюють цей розвиток.

Ефективна господарська діяльність за умов змішаної економіки потребує аналізу взаємозв'язків між чинниками та результатами для виявлення тенденцій розвитку, що дозволяє забезпечити надійність прогнозних розрахунків розвитку окремих регіонів.

Для проведення відповідного економіко-статистичного й організаційного аналізу імовірності досягнення достатніх темпів сталого розвитку вважаємо, що має бути створене відповідне статистичне забезпечення.

Останнє є необхідним і для формування інформаційної бази порівняльної оцінки конкурентоспроможності регіонів без чого результативність реалізації функцій із стратегічного управління територіальним розвитком є неможливим.

Висновки

Теоретичною основою для формування системи показників конкурентоспроможності регіону обрано ідею сталого розвитку. Оцінка конкурентоспроможності регіону є концептуальним засобом для формулювання діагностики та вибору варіанту стратегії розвитку регіону. Автором запропоновано наступні етапи здійснення процедур із оцінювання, а також систему показників та моделі їхнього розрахунку. А саме:

- дослідження достатності та якості характеристик інформації. При цьому, також, проводимо добір показників;

- розрахунок загального індексу конкурентоспроможності регіону в рамках якого запропоновано економіко-математичну модель інтегрального показника конкурентоспроможності регіону;

- визначення індексів конкурентоспроможності регіону за групами: «Показники спроможності регіону до інновацій», «Показники економічної ефективності», «Показники соціальної стабільності та екологічної рівноваги»;

- виявлення факторів, що є найвпливовішими на значення інтегрального показника конкурентоспроможності регіону, що дозволяє оцінити, які фактори забезпечують регіону конкурентну позицію, характеризувати регіон за рівнем розвитку та проблемності;

- визначення однорідності окремих складових інтегрального показника конкурентоспроможності, в рамках якого обґрунтовано доцільність використання показника, який показує однорідність окремих складових інтегрального показника конкурентоспроможності регіонів. Це дозволяє оцінити, наскільки збалансованими є основні показники, що характеризують конкурентоспроможність регіонів.

Література

1. Клоцвог Ф. Н. Макроэкономическая оценка ресурсного потенциала российских регионов / Ф.Н. Клоцвог, И.А. Крушникова // Проблемы прогнозирования. - 1998. - №2. - С. 116-126.

2. Казанцев С.В. Оценка внутренней конкурентоспособности региона / С.В. Казанцев // ЭКО. - 2008. - № 5. - С. 63-80.

3. Ускова Т. В. Проблемы оценки конкурентоспособности регионов / Т. В. Ускова, А. С. Барабанов // Вопросы статистики. - 2009. - №1. - С. 49-60.

4. Василенко В. Н. Оценка конкурентных позиций регионов / В. Н. Василенко, О. Ю Агафоненко // Економика та право. - 2007. - №3. - С. 15-21.

5. Татаркин А. Слагаемые конкурентного поведения региона / А. Татаркин // Проблемы теории и практики управления. - 2004. - №4. - С. 40-46.

6. Ларина Н. И. Кластеризация как путь повышения международной конкурентоспособности страны и регионов / Н.И. Ларина, А.И. Макаев // ЭКО. - 2006. - №10. - С. 4-26.

7. Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства: теорія, методологія, практика/ [О. М. Алимов, В. В. Микитенко, С. М. Шкарлет та ін./ за науковою ред. д.е.н, проф. Хлобистова Є. В.] /ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України», ІПРЕЕД НАН України, СумДУ МОН молодь спорту України, НДІ Сталого розвитку та природокористування. - У 2-х том. - Т. 1. - Сімферополь: ВД «АРІАЛ», 2011. - 464 с.

Анотація

УДК.332.146:330.322

Регулювання сталого розвитку регіону за результатами оцінювання рівня його конкурентоспроможності. О. І. Чічкань, Інститут економіки промисловості НАН України, м. Донецьк

У статті обґрунтовано науково-методичний підхід до оцінки рівня конкурентоспроможності регіону на засадах використання єдиного критерію оцінювання темпів сталого розвитку. Запропоновано етапи здійснення, показники та моделі оцінки конкурентоспроможності регіону.

Ключові слова: регіон, сталий розвиток, конкурентоспроможність, стратегічне управління.

Annotation

In the article the scientific and methodical approach to assessing the level of competi-competitiveness of the region on the basis of a single criterion for assessing the pace of sustainable development. Proposed stages of implementation, performance and competitiveness assessment model.

Keywords: region, sustainable development, competitiveness, strategic management.

Размещено на Allbest.ru