Використання методу "shift-share"аналізу для оцінювання якості секторальних зрушень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання методу "shift-share"аналізу для оцінювання якості секторальних зрушень

В статті проаналізована якість секторальних змін за допомогою "shift-share" методу. Оцінено вплив національної складової, секторального та регіонального ефектів на результати діяльності регіонів України. Запропоновані рекомендації щодо подальшого функціонування аграрного, індустріального та сервісного секторів національної економіки у територіальному розрізі.

Ознакою сучасної системи господарювання є процес секторизації, що представляє собою системне поєднання окремих складових цілого за певними жорстко визначеними критеріями та подібними ознаками. В результаті чого утворюються відповідні секторальні структури, що мають певну ієрархію побудови та складні взаємозв'язки між собою.

Секторальні структури формують цілісність економічної системи та відповідно до моделі економіки Фішера-Кларка [1,4] мають наступні складові:

- доіндустріальний сектор (або первинний, що охоплює аграрні та суміжні галузі, добувну промисловість: секції A, B, C за КВЕД);

- індустріальний сектор (або вторинний, який включає переробну промисловість, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води, будівництво: секції D, E, F);

- сервісний сектор (третинний, об'єднує галузі послуг, а саме секції з G до O).

Глобальне макрозрушення економік світового господарства в діяльнісно-видовому розрізі визначається переходом від індустріального до постіндустріального суспільства. Саме відносне зменшення питомої ваги традиційних галузей та укладів (доіндустріального сільського господарства, добувних та переробних галузей) на користь збільшення частки сфери послуг (третинного сектору) притаманно економічним системам різних національних господарств.

Питання галузевих структурних змін в економіці досліджували провідні вчені В. Геєць, П. Єщенко, Б. Кваснюк, , В. Коломойцев, І. Крючкова, В. Мандибура, О. Осауленко, А. Чухно та інші. Проте в працях наведених вчених не розкрита специфіка секторальних зрушень економіці відповідно до стадій розвитку суспільства (моделі Фішера-Кларка) та нерозв'язана проблема виявлення їх впливу на макроекономічну динаміку.

Постановка задачі. Секторизація економіки є не тільки наслідком економічного розвитку світового суспільства, але й виступає як важливий фактор економічного зростання. Саме ефективність окремих секторів економіки на різних етапах відтворення, зрушення у секторальній структурі мезоскладових позитивно або негативно впливають на результати функціонування економічної системи в цілому та визначають секторальний ефект.

З зазначених позицій виникає потреба у розробці статистичного інструментарію визначення ефективності структурних зрушень та обґрунтуванні рекомендацій щодо секторальних пріоритетів.

Результати. Структурні зрушення в економіці - це зміни в структурі економічної системи під впливом різних економічних та позаекономічних факторів, процесів управління системою.

Статистичний аналіз змін у структурі основних показників функціонування секторів має важливе значення у дослідженні рівня розвиненості кожного з них. Традиційний аналіз структурних зрушень у секторальному складі за різними ознаками необхідно доповнити вивченням економічних явищ та процесів, що залежні від інтенсивності, швидкості структурних зрушень у галузях, секторах, інституціях, регіонах, а саме аналізом впливу на темпи економічного зростання. Це дозволить оцінити ефективність формування та функціонування усього ринкового середовища.

Запропонований напрям має прояв у так званому структурному ефекті, який виступає головним в оцінці якості структурних змін. Структурний ефект - це зміна загальної ефективності економіки, що зумовлена зрушеннями у секторальній структурі, елементи якої мають різні рівні показників ефективності. Таким чином, виявлення структурного ефекту дозволяє оцінити позитивний чи негативний вплив на зміну загальної ефективності структурних зрушень у перерозподілі складових. Результатом структурних змін стає природній перерозподіл виробничих ресурсів на користь тих секторів, елементів ринкової економіки, які більш пристосовані до виживання у нових умовах та мають відповідний потенціал для досягнення максимального ефекту від діяльності.

Ефективність структурних зрушень має прояв в оптимізації секторальної структури. На нашу думку, оптимізація - це покращення якісних та кількісних характеристик з метою підвищення результатів функціонування секторів економіки. Критерієм оптимальності секторальної структури є таки співвідношення між її складовими, що дають найкращий результат функціонування системи в цілому при раціональному використанні витрат та максимальній ефективності.

До методів, що дозволяють оцінити реальний внесок кожного сектору в макроекономічну динаміку та дослідити якість структурних зрушень, відноситься метод "shift-share" (метод структурних зрушень). Він належить до економіко-географічних методів, що слугують для аналізу економічної бази. Ця модель була запропонована для використання американським науковцем Д. Крімером задля аналізу диспропорцій промислового розвитку американської економіки у 1940 р. Подальший розвиток цей метод отримав завдяки досліднику Едгару фон Дюну у 60-ті роки двадцятого сторіччя. Найчастіше цей інструмент оцінки використовується в регіональній економіці для характеристики змін в структурі зайнятості та належить до типу оцінювання ex-post. Сутність методу полягає у кількісному вивченні відмінностей у зміні (зростанні або зменшенні) зайнятості між територіальними одиницями за рахунок трьох факторів: національних трендів, галузевої структури та специфічних регіональних умов розвитку [2] .

На жаль, в класичному вигляді, тобто для аналізу кількісних зрушень у зайнятості настелення, застосування методу "shift-share" неможливе у зв'язку з відсутністю інформації про зайнятість в розрізі галузей промисловості (статистичні дані не даються в розподілі за секціями C, D та E), що унеможливлює формування масиву даних для первинного та вторинного секторів. Нами пропонується розширити межі застосування методу "shift-share" з метою дослідження впливу структурних зрушень на результати функціонування секторів економіки, оцінки їх конкурентоздатності та перспектив розвитку за валовою доданою вартістю.

Методика дослідження полягає у наступному: загальна зміна кількісного показника розкладається на три компонента - національний, секторальний та регіональний. Перший враховує зростання досліджуваного показника в масштабах національної економіки (фактор національної частки або National Share - NS); другий - зрушення, що забезпечуються за рахунок ефекту складу (ефект пропорції - industry mix або MIX ефект), що знаходиться під впливом секторальної структури та забезпечується за рахунок різниці між секторальним та національним темпом зміни; третій - зрушення за рахунок ефекту конкуренції (диференційоване зрушення - DIF ефект), що складається відповідно до припущення, що кожна галузь сектору (регіону) розвинута краще або гірше порівняно з її розвитком в загальнонаціональному масштабі. Загальне зростання показника (Total growth) визначається за наступною формулою:

Національна складова дозволяє оцінити ступінь впливу національних факторів на ефективність функціонування окремих видів економічної діяльності (регіонів) за формулою:

національний регіональний секторальний

Таким чином, отримуємо приріст досліджуваного галузевого (регіонального) показника за умові, якби його зміна дорівнювала загальнонаціональному приросту.

Секторальна складова дозволяє виявити вплив саме секторальних факторів розвитку на показники виду економічної діяльності (регіону), що склалися при наявній структурі кожного з секторів. Саме ступінь впливу секторальної структури на галузь (регіон) визначається за формулою:

Завдяки результатам розрахунків за наведеною формулою порівнюються темпи зміни сектору економіки з загальнонаціональними та оцінюється ефект секторальної структури. Цей ефект є позитивним, якщо для сектору темпи зростання вище ніж для економіки в цілому; при темпах менших порівняно з загальноекономічними, навпаки, ефект негативний.

Регіональна складова характеризує внутрішню конкурентоздатність галузі (регіону). Внесок її ефективності визначається шляхом порівняння темпів приросту виду економічної діяльності (регіону) з темпами сектору економіки за формулою:

Треба зазначати аналітичну цінність запропонованого методу, який виявляє вплив макроекономічного фактору завдяки врахуванню тенденції розвитку національної економіки, секторального внеску та регіональної складової. Застосування методу "shift-share" дозволяє поділити регіони на передові, відносно стабільні, проблемні, депресивні (кризові). Це дає можливість провести коригування структурної політики відповідно спрямованої на переорієнтацію розвитку з галузей (секторів, регіонів) з низьким потенціалом до більш динамічно розвинутих та перспективних.

Задля наочності подання результати дослідження графічно зображуються: за віссю абсцис відкладаються значення темпів зміни національної економіки, за віссю ординат - окремого сектору в розрізі регіонів країни (рис.1).

Рис. 1. Графічне зображення результатів секторального аналізу за допомогою методу "shift-share"

національний регіональний секторальний

Кожна крапка характеризує одночасно зростання або зменшення показника на національному та регіональному щаблях. Додатково на графіку позначаються середній національний та середній регіональний рівні, а також лінія, що проведена під кутом 45є та відповідає рівності між національним та регіональним зростанням. За секціями, що утворюються на графіку можна провести наступний аналіз щодо перспектив розвитку:

високою внутрішньою ефективністю та високою конкурентоздатністю на секторальному та національному рівнях характеризуються регіони, що розміщені у верхньому правому куті (секція A);

секції В та С містить регіони, що мають більш високі можливості на секторальному рівні порівняно з загальнонаціональними, але гірші відносно регіональних, тобто мають перспективи розвитку за рахунок секторальних ресурсів (відмінність між регіонами секцій В та С у гірших характеристиках регіональної складової для другої групи порівняно з першою);

регіони, що потрапили до секцій D та E розвинені сильніше на регіональному рівні, але слабкіші на секторальному та підтримають конкурентоздатність за рахунок внутрішнього, власного потенціалу (регіони секції Е відчувають більший від'ємний вплив секторального фактору порівняно з секцією D);

розміщення у нижньому трикутнику притаманно регіонам аутсайдерам з низькою внутрішньою ефективністю розвитку та незадовільними стартовими умовами. При умові зростання попиту з боку інших регіонів можливе зростання їх конкурентоздатності (сектор F).

Подальший аналіз повинен включати розшарування регіонів за ступенем розвитку на ті, що знаходяться у стані зростання та ті, що занепадають. Нами пропонуються наступні напрями коригування економічної політики у зв'язку з необхідністю реалізації секторальних пріоритетів та підвищення конкурентоспроможності національної економіки (табл.1).

Для оцінювання реального внеску аграрного, індустріального та сервісного секторів в макроекономічну динаміку та дослідження якості структурних зрушень апробуємо запропонований метод "shift-share" аналізу в регіональному та секторальному розрізах економіки України.

За результатами аналізу зведеної таблиці факторів впливу на функціонування первинного сектору в розрізі регіонів у 2010 р. порівняно з 2009 р. можна відзначити загальний позитивний вплив національної складової на 52488 тис.грн., секторальної на 6243 тис.грн. та галузевої на 16806 тис.грн. (табл.2).

Таблиця 1. Основні напрями коригування секторальної політики за результатами "shift-share" аналізу, що спрямовані на покращення результатів функціонування національної економіки та підвищення її конкурентоспроможності

Максимальний вплив національної складової відчули найбільш розвинені регіони України: Дніпропетровська, Полтавська та Луганська області. Мінімально вона вплинула на області, які саме потребують підтримки у розвитку та мають аграрну спрямованість: Закарпатська та Чернівецька.

Секторальний ефект не мав такої позитивної спрямованості по відношенню до всіх регіонів у підтримці їх аграрної спеціалізації. Такі області як Полтавська, Дніпропетровська, Донецька, характеризуються у своєму розвитку темпами зростання первинного сектору вищими порівняно з економікою в цілому. Мінімальні переваги перед національною економікою, але зі знаком плюс мали Черкаська, Житомирська, Закарпатська, Волинська, Луганська, Вінницька, Рівненська, Миколаївська та Київська області. Показовим є найбільший від'ємний вплив секторального ефекту на розвиток Харківської, Сумської, Одеської, Чернігівської та Львівської областей.

Таблиця 2. Зведені регіональні зміни ВДВ первинного сектору за рахунок NS, MIX та DIF факторів за моделлю "shift-share" аналізу за 2009-2010 рр.

національний регіональний секторальний

Внутрішня конкурентоздатність підтримала аграрну спрямованість Дніпропетровської, Луганської, Донецької та Харківської областей, про що свідчать значення регіональної DIF-складової. По відношенню до цих регіонів місцеві органи влади повинні вважати заходи щодо посилення ролі та місця галузевих господарств агарного типу в економіці областей. Зовсім не мають потенціалу для підтримки первинного сектору Полтавська, Закарпатська, Київська, Кіровоградська області, АР Крим. Саме ці регіони потребують місцевої підтримки галузевого розвитку, спрямованої на подолання розриву між регіональним рівнем та секторальним.

За розвитком вторинного сектору та визначенням впливу на його функціонування відповідних факторів в цілому по Україні, всі ефекти також позитивні, як і загальний приріст (табл.3).

Таблиця 3. Зведені регіональні зміни ВДВ вторинного сектору за рахунок NS, MIX та DIF факторів за моделлю "shift-share" аналізу за 2009-2010 рр.

Різниця в темпах зміни секторів в територіальному розрізі та національному темпів зміни жорстко визначає від'ємний секторальний ефект по м. Києву, Харківській, Сумській та Львівській областях. Це пояснюється спрямованістю регіонального господарства перелічених регіонів на третинний або на первинний сектор.

Максимальний секторальний ефект у вторинному секторі порівняно з іншими фіксується у Донецькій області, як найбільш потужного представника індустріального сектору. У 2010 р. порівняно з 2009 р. м. Київ зовсім не мав можливостей для подолання розриву в темпах розвитку індустріального сектору з загальнонаціональними, що вказує на втрату конкурентних позицій столиці у цьому напряму. Відставання Львівської та Одеської областей пояснюється їх постіндустріальним розвитком, що підтверджують розраховані раніше коефіцієнти спеціалізації. Всі інші регіони, що мають від'ємне значення за MIX-ефектом спеціалізуються на доіндустріальних галузях.

Інформація, що наводиться в табл.4 за результатами визначення впливу національної, секторальної та регіональної складової на функціонування третинного сектору в цілому по Україні дозволяє зробити висновки про виключно позитивний вплив NS-ефекту та від'ємний вплив MIX-ефекту і DIF-ефекту. За національним ефектом найбільший абсолютний приріст ВДВ отримали Донецька, Дніпропетровська області та м. Київ. Сервісна секторальна конкурентоздатність найвища знов такі у Донецькій та у Дніпропетровській областях.

У 2010 р. м. Київ забезпечило додатний приріст ВДВ виключно за рахунок національної складової на фоні від'ємного впливу секторальної та регіональної. Тобто столиця має нижчі темпи розвитку сервісного сектору порівняно з загальнонаціональними,а також відстає від регіональних темпів.

Повторюють напрям розвитку сервісного сектору з загальноукраїнським Одеська, Львівська та Харківська області, маючи зменшення обсягу ВДВ за рахунок секторальної складової. Це має пояснення у зниженні показників цього сектору як тенденції національної економіки.

національний регіональний секторальний

Таблиця 4. Зведені регіональні зміни ВДВ третинного сектору за рахунок NS, MIX та DIF факторів за моделлю "shift-share" аналізу за 2009-2010 рр.

Регіональна складова у 2010 р. посилила територіальну диференціацію третинного сектору та мала для більшості областей України негативний вплив. Тільки п'ять областей використали свої регіональні переваги та випередили за темпами зростання секторальні (Житомирська, Львівська, Сумська, Хмельницька та Чернігівська області).

Найменш конкурентними проявили себе Дніпропетровська та Донецькі області, які спеціалізуються на галузях інших секторів.

Таким чином, підсумовуючи треба зазначати, що національний ефект 2010 р. мав виключно позитивний вплив; практично половина регіонів мають відставання у секторальному розвитку від загальнонаціональних як в аграрному, так і в індустріальному та постіндустріальному розрізах; найменшу внутрішньорегіональну конкурентоздатність мають регіони сервісного сектору, де спостерігається найбільше відставання від секторальних темпів приросту; Донецька та Дніпропетровська області у значній мірі формують результати функціонування як аграрного, так і індустріального секторів та забезпечують відповідні темпи соціально-економічного розвитку країни в цілому; тільки дві області - Кіровоградська та Тернопільська, мають виключно від'ємну величину ефекту за секторальною та регіональною ознаками, за винятком DIF- внеску у вторинному секторі.

З огляду на отримані результати, слід відмітити переваги використання моделі "shift-share". При визначенні національного, секторального та регіонального ефекту враховуються не тільки темпи зміни досліджуваних показників на національному, секторальному та регіональному рівнях, але й внесок складових у загальній підсумок.

Дослідимо динаміку зміни загального приросту ВДВ за рахунок відповідних факторів в розрізі секторів за територіальною ознакою. Як свідчать дані табл. 5 протягом 2005-2007 рр. приріст ВДВ первинного сектору (на 6,28% у 2006р., на 18,06% у 2007р.) переважно забезпечувався загальнонаціональними факторами. Негативний вплив мали секторальна та регіональна складові. В результаті їх дії обсяг ВДВ скоротився за рахунок MIX-фактору у 2006 р. на 1,26% , у 2007 р. на 11,20% у 2006р.; за рахунок DIF-фактору на 2,76% та на 11,57% відповідно. Кризовий 2008 р. та посткризовий 2010 р. стимулювали зростання обсягу ВДВ за рахунок позитивних значень національного (32,4% та 22,12% приросту), секторального (1,4% та 2,63% відповідно) та регіонального ефектів (11,19% та 7,08%). У 2009 р. обсяг досліджуваного макропоказника зменшився в цілому по аграрному сектору на 4,45%. На його значення у бік зниження відіграли роль національна (на 5,62%) та секторальна складові (0,62%). Різниця між темпами зміни за регіонами України та секторальним значення ВДВ створила умови для мінімального, але приросту за рахунок регіонального ефекту на 1,79%.

Таблиця 5. Динаміка зміни приросту ВДВ первинного сектору за рахунок NS, MIX та DIF факторів за моделлю "shift-share" аналізу за 2005-2010 рр.

У докризові роки за індустріальним сектором спостерігалася негативна різниця між темпами зміни ВДВ на секторальному та національному рівні, а також на регіональному та секторальному, що зменшило обсяги макропоказника за рахунок MIX-ефекту на 0,51% та за рахунок DIF-ефекту на 0,29% у 2006 р., на 1,09% та на 0,46%. 2007 р. У 2008 р. розрив у диференціації показників динаміки за областями та вторинним сектором в цілому зріс, що стимулювало зменшення ВДВ за регіональним ефектом на 5,29%.

Індустріальний сектор втратив у 2009 р. порівняно з попереднім найбільше за рахунок регіонального ефекту 9,43% обсягу ВДВ, найменше за рахунок секторального ефекту на 5,62%, що в купе з національною складовою (-5,62%) забезпечило загальне зниження вартості за ІІ-им сектором на 16,38%. На загальному фоні позитивною динамікою відрізняється 2010 р., де вплив складових мав спрямованість на зростання значення ВДВ в цілому за сектором на 28,12%, у тому числі завдяки національно ефекту на 22,12%, секторального ефекту на 1,69% та регіонального ефекту на 4,31% порівняно з попереднім роком. Останній факт вказує на покращення результатів функціонування індустріального сектору у бік позитивного подолання розриву між показниками регіонів, сектору та національної економіки (табл.6).

Таблиця 6. Динаміка зміни приросту ВДВ вторинного сектору за рахунок NS, MIX та DIF факторів за моделлю "shift-share" аналізу за 2005-2010 рр.

Зовсім іншою динамікою характеризується розвиток третинного сектору протягом 2005-2010 рр. за даними табл.7. Якщо б секторальне зростання ВДВ відбувалося на рівні загальноекономічного, тоді сервісний сектор отримав приріст обсягу на рівні 1,1% у 2005 р., 2,18% у 2006 р., 1,61% у 2008 р., тобто секторальна складова за ці роки збільшувала значення макропоказника. Завдяки випередженню регіонального зростання порівняно з секторальним, був забезпечений приріст ВДВ протягом 2005-2009 рр. (на 4,42%, 4,14%, 3,1%, 9,67% відповідно).

Незначне зменшення відбулося у вартості ВДВ за рахунок секторального ефекту у 2009 р. (на 0,63%), але в цілому розвиток сервісного сектору відчуває виключно позитивний вплив зрушень у структурі на результати функціонування сектору, що вказує на прогресивність змін та досягнення їх ефективності. Саме в цьому секторі найменша різниця у секторальних, регіональних та національних темпах приросту. Останній факт є характерною ознакою третинного сектору та підкреслює стабільність його розвитку. Виключенням слугують показники тільки за 2010 р. (зниження на 2,12% під впливом MIX-ефекту, на 5,5% під впливом DIF-ефекту при зростанні на 22,12% під впливом NS-ефекту), що пояснюється загальним погіршенням всіх характеристик діяльності цього сектору як запізнена реакція на кризисні явища.

Таблиця 7. Динаміка зміни приросту ВДВ третинного сектору за рахунок NS, MIX та DIF факторів за моделлю "shift-share" аналізу за 2005-2010 рр.

національний регіональний секторальний

Завершальним етапом дослідження секторального ефекту є типологізація областей України в розрізі кожного сектору за ступенем розвитку та надання рекомендацій щодо секторальної та регіональної політики. Розподіл регіонів здійснимо за допомогою графічного методу надання результатів. Перевагою застосування саме такого способу є наочність перспектив розвитку регіонів. За даними рис.2 сприятливі умови для розвитку первинного сектору мають регіони, що розміщені у секції А: Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Миколаївська, Вінницька, Волинська, Житомирська області та м. Севастополь. Саме ці регіони відчувають максимальний позитивний вплив секторального та регіонального ефектів. Регіони секції B (Полтавська область) мають слабкішу регіональну динаміку, але достатню для підтримки високого рівня розвитку аграрного сектору. Секція С характеризується темпами розвитку аграрних галузей вищими за середньо-національні, але нижчими за регіональні (Закарпатська, Черкаська, Київська, Рівненська). Разом секції B та C об'єднують регіони, що відчувають позитивний вплив секторального ефекту та від'ємний вплив регіональної складової, але за секцією С останній (DIF-ефект) більший за абсолютним значенням.

Тому перелічені області мають можливість у подальшому розвитку переважно за рахунок MIX-ефекту, тобто використання переваг аграрного сектору порівняно з обмеженими можливостями регіонального потенціалу.

Рис. 2. Результати графічного аналізу регіонального структурного ефекту первинного сектору економіки України за допомогою методу"shift-share" за 2010р.

Секції D (Одеська та Запорізька) та E (Харківська,Сумська,Чернігівська, Чернівецька, Херсонська, Хмельницька, Львівська, Івано-Франківська) мають низьку конкурентоздатність на національному рівні, але можуть компенсувати цей недолік за рахунок внутрішнього регіонального потенціалу. Таким чином області вказаних секцій сильніші в регіональному розподілі, але слабкіші в секторальному, що вказує на пріоритетність їх розвитку завдяки DIF-ефекту. Але більше шансів перейти в кризовий стан є у регіонів, що розміщені в секції Е.

У кризисному стані первинного сектору знаходяться АР Крим, Тернопільська та Кіровоградська області, що розміщуються у секції F. Вказані регіони мають депресивний стан як на секторальному, так і на регіональному рівнях за результатами 2010р.

Перейдемо до аналізу впливу секторальних змін у вторинному секторі (рис.3).

Рис. 3. Результати графічного аналізу регіонального структурного ефекту вторинного сектору економіки України за допомогою методу"shift-share" за 2010р.

Переваги у розвитку індустріального сектору мають Донецька, Дніпропетровська, Полтавська, Черкаська, Волинська, Рівненська, Миколаївська, Вінницька, Закарпатська, Київська області та м. Севастополь), що мають секторальний та регіональний потенціал вище середнього. Обидва фактору MIX та DIF мають в цій групі ефективне поєднання, що дозволяє оцінити перспективи їх розвитку як найкращі.

У 2010 р. в складі індустріального сектору зовсім не має регіонів у секції В, що вказує на відсутність областей, що мають секторальний потенціал сильніше за національний, але з від'ємним впливом регіональної складової.

Також зовсім порожньою є секція С, в складі якої присутні дві області - Луганська та Житомирська. Цей факт є гіршим порівняно з попередньо описаним, тому що виділені регіони мають менші можливості у розвитку за рахунок секторального ефекту порівняно з секцією В на фоні від'ємного впливу регіонального складової.

Насиченою за наповненістю є група Е порівняно з групою D. Остання включає тільки два регіону - Кіровоградська область та АР Крим, яка склалася під впливом негативного ефекту секторальної ознаки та позитивного впливу регіональної. Характерною ознакою секції Е є наявність регіонів (Івано-Франківська, Запорізька, Київська), що мають рівень розвитку дуже близький до національного, але все одно нижчий за нього. Інші представники цієї групи (м. Київ, Тернопільська, Харківська, Одеська) за розміщенням на графіку відноситься до проблемних у розвитку вторинного сектору.

Регіони, що ввійшли до групи кризових (секція F - Херсонська, Чернігівська, Хмельницька, Чернівецька, Сумська області) не спеціалізуються на розвитку індустріальних галузей, тому потрапили до критичної площини.

За графічним аналізом змін у третинному секторі у 2010 р. (рис.4) порівняно з 2009 р. цілком очевидним є нетипове зміщення точки перетину національного та секторального рівнів нижче лінії симетричного розвитку. Таке представлення даних свідчить про загальне погіршення результатів функціонування сервісного центру. І на справді, тільки один регіон - Житомирська область має в цьому році передовий рівень розвитку постіндустріального сектору.

Рис. 4. Результати графічного аналізу регіонального структурного ефекту третинного сектору економіки України за допомогою методу"shift-share" за 2010р.

Не має представників в групі Е та мінімальна їх кількість у групі С (Волинська та Дніпропетровська). Останні мають характеристику як проблемні у зв'язку з від'ємним впливом регіональної складової, але можуть розвиватися за рахунок секторального потенціалу.

Як відносно стабільні характеризуються Донецька, Закарпатська, Черкаська, Київська, Луганська, Вінницька, Рівненська, Полтавська, Миколаївська області та м. Севастополь, що потрапили до групи В. Вони мають достатні можливості секторального потенціалу для розвитку сервісних галузей.

До регіонів, що мають рівень розвитку досліджуваного сектору нижче ніж в цілому економіки, але вище ніж за сектором відносяться Чернігівська, Сумська, Хмельницька та Львівська (секція D). Їх потенціал розкривається за рахунок дії DIF-ефекту.

У чорну площину потрапили Чернівецька, Тернопільська, Івано-Франківська, Запорізька, Кіровоградська, Херсонська, Харківська, Одеська області, АР Крим та м. Київ), що знаходяться в стані кризи та не мають перспектив зростання постіндустріальних галузей за рахунок секторального та регіонального ефектів.

Висновки. Підбиваючи підсумок за результатами аналізу методом "shift-share" можна зауважити, що більш вагомий вплив на зміну ВДВ як первинного, так і вторинного та третинного секторів за 2010 р. мала національна складова, потім за рівнем впливу регіональна та секторальна ознаки:

Загальнонаціональна стратегія секторальних структурних зрушень повинна бути спрямована на забезпечення їх прогресивності та якості змін. Інтернаціоналізація економіки України шляхом реалізації політики імпортозаміщення та структурної взаємодії з світовим господарством сприяє становленню постіндустріального суспільства через наближення внутрішніх секторальних пріоритетів до світових трендів.

Продовження дослідження можливо у напряму деталізованого регіонального аналізу з метою диференціації видів економічної діяльності конкретної області України за ступенем розвитку за наведеною вище типологізацією та виявлення структурного ефекту шляхом визначення впливу національних, регіональних та секторальних факторів.

Список використаних джерел

1.Clark C. The Condition of Economic Progress. - London: Macmillan and CO LTD, 1957. - 722 p.

2.Clark W. Reynolds. A shift-share analysis of regional and sectoral productivity growth in contemporary Mexico. - Laxenburg, Austria: International Institute for Applied Systems Analysis, 1980. - 55 p.

3.Валовий регіональний продукт за 2010 рік [Текст]: статистичний збірник / Державний комітет статистики України. - К.: [б.в.], 2012. - 162 с.

4.Кузубов М.В. Оцінка структурних зрушень в економіці України та їх оптимізація / М.В. Кузубов, Н.Л. Овандер // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №9 (111). - С. 66-75.

Размещено на Allbest.ru