Аналіз наслідків глобалізації для промисловості України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз наслідків глобалізації для промисловості України

Проведено аналіз глобальної конкурентоспроможності промисловості Україні та встановлено практичне застосування отриманих результатів у діяльності промислових підприємств.

Актуальність і значення теми дослідження обумовлюються тим, що в умовах сучасного світового економічного розвитку важливою передумовою економічного розвитку є поглиблення взаємодії між окремими країнами та регіонами світу, узгодження національних та міжнаціональних інтересів, завершення формування цілісного міжнародного економічного простору. За оцінками фахівців, діяльність України на міжнародній арені як суб'єкта міжнародних відносин тільки розпочинається, і цей надзвичайно складний процес збігся в часі також з непростими завданнями побудови незалежної національної економіки в умовах глобалізації ринків та глобалізації виробництва.

Для українських суб'єктів підприємництва розробка механізму підтримки і використання переваг економічної глобалізації та сучасне розуміння цього механізму є проблемою актуальною, проте недостатньо висвітленою, тому вона потребує теоретичного обґрунтування і практичного застосування.

В умовах загрози другої хвилі світової фінансової кризи особливої уваги потребує зовнішньоекономічна діяльність кожної окремої країни. Особливо це питання актуальне для країн з невеликою економікою, яка носить відкритий характер. Саме до таких країн, за визначенням І. Фішера [1, c.432] належить Україна. Висока залежність від постачання енергоносіїв, кон'юнктури світових ринків робить вітчизняну економіку дуже чутливою до впливу зовнішнього середовища [2].

Про відкритість економіки свідчить той факт, що обсяг щорічного експорту українських підприємств складає 60% від валового внутрішнього продукту країни, з яких 37% - продукція металургійної галузі. В той же час більшу частину українського імпорту складає постачання енергоносіїв (природного газу), найбільшим споживачем якого є українські промислові підприємства-експортери.

Постановка задачі

Теоретико-методологічні дослідження проблем розвитку зовнішньоекономічних відносин мають досить глибокі корені та, зважаючи на актуальність, знаходять своє продовження в працях сучасників. Основні економічні теорії міжнародного обміну висвітлено в роботах Фішера І., Любича Б.Б., Борисенко З.М., Белінська Я.В., Жаліло Я.А. та ін..

Метою статті є оцінка наслідків глобалізації світової економіки для промисловості України.

Результати дослідження

Практична значимість результатів проведеного дослідження полягає у можливості їх використання в діяльності промислових підприємств, зокрема для оцінки впливу на них наслідків глобалізації світової економіки.

На сьогодні Україна поступово активізує участь на світовому товарному ринку. Географія країн-партнерів поступово збільшується (аналіз зовнішньоекономічної діяльності України детально буде проведено нижче), разом з тим, структура експорту (табл.3) свідчить про незначну його диверсифікацію: частка металургійної, хімічної, нафтопереробної галузей і АПК становить 60%.

Аналіз рівнів забезпеченості України основними факторами виробництва та ефективності їх використання у порівнянні з 6-ома економічно найрозвинутішими країнами світу (США, Японія, Німеччина, Франція, Англія, Канада) свідчить, що наша держава має досить високий рейтинг: у забезпеченості сільгоспугіддями - 3 місце, трудовими ресурсами - 4 місце, науковим потенціалом - 3 місце. Але щодо реалізації цих можливостей, то на сьогодні це - парадокс. За ефективністю використання факторів виробництва Україна, як і Росія та інші країни СНД, посідають останні місця, набагато поступаючись розвинутим країнам світу. Від Франції, наприклад, відставання сягає: щодо використання сільгоспугідь - у 10-12 разів, трудових ресурсів - у 7-15 разів, основного капіталу - в 2-3 рази, наукового потенціалу - більш як у 20 разів [3, c.234].

Незважаючи на всі умовності таких порівнянь, відмінності настільки разючі, що не можна не звертати на це уваги при визначенні основних заходів промислової політики щодо підвищення конкурентоспроможності.

Узагальнена структура експортних поставок України наведена у табл. 1 Незважаючи на розвинуту в Україні промисловість, продукція останньої є конкурентоспроможною переважно на ринках СНД і ринках країн, що розвиваються.

З огляду на значну різнобічність українського експорту, доцільно визначити розбіжності між показниками зовнішньої торгівлі України та світовими, для чого розраховується індекс диверсифікації експорту [4, c. 49].

Таблиця 1. Динаміка товарної структури експорту України

В таблиці 2 наведені порівняльні дані світової та української торгівельної структури експорту.

підприємництво національний економіка

Таблиця 2. Експорт продукції України за економічними союзами

Активізація зовнішньоторговельної політики України повинна спричинити зменшення індексу диверсифікації, що свідчитиме про наближення структури вітчизняного експорту до світової. Проведені розрахунки свідчать, що індекс диверсифікації для України в 2009 році становив 0,39 тоді, як у 2005 році - 0,47. Значне зменшення цього показника говорить про те, що структура експорту країни наближується до світової. Але, не зважаючи на це, частка експорту деяких груп товарів у світовому обсязі залишається більшою, ніж в обсязі експорту України. Особливо це стосується високотехнологічних товарів, частка яких повинна постійно збільшуватись, що забезпечить ефективність зовнішньої торгівлі України на світовому ринку [2, c.50-51].

Оцінка потенційних можливостей окремих галузей економіки України щодо підвищення конкурентоспроможності дозволяє визначити опорні галузі і виробництва, які повинні узяти на себе провідну роль у розвитку економіки, а згодом й зайняти ключові місця в її структурі. Для України це, насамперед, переробні галузі матеріаловиробляючого комплексу (металургійна, хімічна, будівельних матеріалів), наукоємні й високотехнологічні галузі машинобудування та оборонної техніки, а також легкої і харчової промисловості. Багато підприємств цих галузей вже зарекомендували себе конкурентоспроможними суб'єктами зовнішнього ринку, але їх позиції там поки що не досить стійкі через внутрішні проблеми і коливання кон'юнктури на світовому ринку.

Незважаючи на відносно розвинену промисловість, в Україні її продукція може конкурувати переважно на ринках СНД і в країнах, що розвиваються. Україна має значну сировинну базу, багаті родовища корисних копалин, але надмірний експорт мінеральної сировини за низькими цінами не приносить їй належних прибутків.

Агропромисловий комплекс також має потужну базу розвитку і можливість швидкої експортної спеціалізації, але низька продуктивність і якість продукції сільського господарства, стан технологій АПК стримують вихід України на світовий товарний ринок.

Таблиця 3. Структура світового та українського експорту

За розрахунками на основі даних „Science and engineering indicators 2010”, National Science Foundation, USA (табл. 4) визначено, що Україна має в 4 рази меншу частку товарів високотехнологічних видів діяльності у структурі промисловості, ніж США, у 2,8 раза ніж ЄС, у 2,7 раза відстає від відповідного показника Японії, у 1,5 рази від країн регіонів Латинської Америки та Близького Сходу, у 1,9 рази від Канади та в 1,3 рази від показника Австралії. І, хоча Україна незначно, але випереджає за відповідним показником Індію, Південну Африку, Росію, Нову Зеландію,Болгарію, Грецію і Португалію, загалом має в 2,6 рази меншу частку (2007 р.) товарів високотехнологічних видів промислової діяльності у структурі промисловості, ніж усереднена відповідна частка різних регіонів світу, що дає підстави говорити про менш технологічно конкурентоспроможну структуру вітчизняної промисловості, ніж у цілому по регіонах світу. Необхідним є поглиблення потенціалу промислово- технологічної переробки та створення умов для вдосконалення відтворювальної структури промисловості за технологічними укладами вищого рівня.

Таблиця 4. Частка товарів високотехнологічних видів промислової діяльності в загальній структурі промисловості України і країн світу, % [5]

Технологічна структура експорту товарів промисловості України за 2008-2010 р. (табл. 5), що класифікована за «Science and engineering indicators 2010» (National Science Foundation, USA) і на базі даних Державного комітету статистики України, відтворює внесок рівнів технологічності вітчизняної промисловості у структуру експорту країни. Визначено зниження частки експорту продукції високотехнологічного сектору в зовнішній торгівлі України товарами в 2010 р. за всіма складовими, окрім фармацевтичної продукції; також негативною тенденцією є збільшення в 2010 р. відсотка товарів із низьким рівнем технологічності; збільшення ж частки товарів із середнім рівнем технологічності є позитивною тенденцією.

підприємництво національний економіка

Таблиця 5. Технологічна структура експорту товарів у зовнішній торгівлі України, % [6]

На сучасному етапі розвитку економічних відносин економічна політика країни трансформується в політику підвищення конкурентоспроможності національної економіки як на національному, так і на міжнародному та глобальному рівнях. Державна політика посідає важливе місце серед чинників, які визначають конкурентоспроможність країни. Відмінною особливістю сучасного етапу є те, що вплив держави на економіку визначається також елементами, які залежать від «філософії» уряду: політичних та економічних принципів, вибору конкретних інструментів і пріоритетів, спрямованих на покращення національної конкурентоспроможності. Іншими словами, конкурентоспроможність складається як з ефективності - досягнення цілей найкращим способом, так і дієвості - встановлення правильних цілей.

Головна мета політики конкурентоспроможності, на відміну від традиційної промислової політики полягає в створенні сприятливих рамкових умов та інтенсифікації зусиль в тих сферах, де існують «провали ринку». Серед них - ефективна макроекономічна політика, спрямована на зменшення рівня інфляції і збільшення свободи суб'єктів господарювання; заходи щодо підтримки та оновлення національних інституцій (законодавство, система суспільних і приватних інституцій, що забезпечують економічне і соціальне життя, прозорість дій уряду тощо); структурна політика, спрямована на активізацією високотехнологічних виробництв, а також дії в напряму посилення всієї економіки (розвиток інфраструктури, захист навколишнього середовища, освіта, наукові дослідження та розробки) [7, с.244].

В умовах глобалізації світового економічного середовища розвиток країни тісно пов'язаний з здатністю використовувати створені або залучені технології та інновації. На відміну від девальвації валютного курсу, такі технологічні поліпшення дозволяють країні одночасно продавати більше товарів на світових ринках і підвищувати рівень життя. Завдання інновацій полягає не просто в наближенні до рівня розвитку розвинених країн в певних сферах світового виробництва, а в розвитку внутрішніх можливостей для не залежного технологічного розвитку і знань. При оцінці можливості підвищення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки пріоритет повинен надаватися перспективам розвитку її інноваційного потенціалу. Цільовий розвиток потенціалу національної економіки може сприяти реалізації постійного поліпшення і модернізації всіх сегментів національної економіки при створенні передумов для отримання послідовного синергетичного ефекту, що повинен привести до постійного соціального, економічного і технічного прогресу.

Із 104 країн, підданих такому аналізу, згідно з даними Звіту Світового Економічного Форуму (СЕФ) «Глобальний огляд конкурентоспроможностi 2010-2011 рр.», Україна посіла 89 місце серед 139 країн світу за рівнем Індексу глобальної конкурентоспроможності (торік - 82 місце серед 133 країн). Згідно зі Звітом, у порівнянні з 2009 роком Україні вдалося покращити свої позиції за такими складовими конкурентоспроможності як «інфраструктура» - 69 місце (покращення на 11 пунктів), «охорона здоров'я та початкова освіта» - 94 місце (на 4 пункти), а також «інновації» - 73 місце (на 10 пунктів). Разом із тим, значне погіршення відбулося за такими складовими: «стан державних та приватних інститутів» - 134 місце (на 14 позицій); «макроекономічна стабільність» -на 26 позицій; «ефективність товарних ринків» - 129 місце (на 20 позицій); «ефективність фінансових ринків» - 119 місце (на 13 позицій).

Сьогодні українська економіка як ніколи потребує нового державного підходу в сфері підтримки науково-технічного прогресу, оскільки в технологічному та науковому плані експертами відзначається суттєве відставання від передових країн світу. В розвинених країнах світу давно панує п'ятий та активно формується шостий технологічні уклади, а в Україні технологічне ядро вітчизяної економіки становлять 3 та 4 уклади.

Необхідно відзначити, що розвиток внутрішніх технологічних можливостей не передбачає намагання технологічного самозабезпечення, адже країни повинні поєднувати іноземні і локальні технологічні елементи таким чином, щоб забезпечити поступовий розвиток локальних можливостей у тих сферах, де вони можуть бути найбільш ефективними. Конкурентоспроможність зрештою трансформується в більш низькі трансакційні витрати для інноваційної діяльності для забезпечення підвищення продуктивності.

Національна конкурентоспроможність визначається економічними, соціальними і політичними чинниками, а також інфраструктурою країни, її науковим потенціалом, рівнем освіченості населення, які забезпечують стабільне становище країни або її продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Проблема підвищення конкурентоспроможності національної економіки може розглядатися як проблема превентивної адаптації: розвиток і зростання національної економіки через встановлення пріоритетів повинні бути зорієнтовані на безперервну стійку модернізацію, націлену на забезпечення здатності пристосовуватися до змін і нових викликів, які постають в міжнародному і глобальному просторах. Вони повинні бути спрямовані на проведення структурних змін національної економіки, які сприятимуть зовнішнім екстерналіям, впливають на середньо- і довгострокове економічне зростання і пов'язані з продуктивністю та інноваціями.

Основними конкурентними перевагами України є людські ресурси та створення нових технологій і наукоємних продуктів. Також значною перевагою країни є ресурсний потенціал України, зокрема мінеральні ресурси, які виступають конкурентоспроможними на світових ринках.

Підвищення конкурентоспроможності країни на світових ринках залежить від: сформованого відповідного внутрішнього конкурентного середовища, яке визначає рівень конкурентної боротьби між фірмами; лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, рівень якої залежить від кількості укладених двосторонніх угод з країнами-торговельними партнерами та участі України в роботі міжнародних і європейських організацій; формування інноваційної економіки, що, в свою чергу, підвищить конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світових товарних ринках.

Висновки

Таким чином, створення конкурентоспроможної економіки світового рівня в Україні повинно відбуватися з урахуванням комплексу вище зазначених факторів. Необхідною умовою є врахування досвіду тих країн, які очолюють рейтинг глобальної конкурентоспроможності, що є переконливим аргументом на користь того, ще конкурентоспроможність країн досягається за рахунок високого рівня розвитку соціальних інститутів і компетентного управління в поєднанні з освітою світового рівня та економічного розвитку, що ґрунтується на високих технологіях та інноваціях.

Список літератури

підприємництво національний економіка

1. Fisher I. The Theory of interest: As Determined by impatience to Spend income and Opportunity to invest it [Text] / I. Fisher. - New York : Augustus M. Kelley Publishers, 1965. - 566 p.

2. Любич Б.Б. Зовнішньоекономічна діяльність металургійних підприємств в умовах світової фінансової кризи / Б.Б.Любич // [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Emp/2009_21/03Lub.htm

3. Борисенко З.М. Основи конкурентної політики: Підручник. - К.: Таксон, 2004. - 704 с.

4. Ткачук О.В. Товарна диференціація торгівлі України з Європейським Союзом // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 7. - С. 48-55

5. Science and engineering indicators 2010. - P. 448-452 // National Science Foundation USA - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nsf. Gov.

6. Зовнішня торгівля України товарами та послугами: стат. зб. / Держкомстат України. - К., 2010

7. Жаліло Я.А. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації: монографія / Я.А. Жаліло, Я.Б. Базилюк, Я.В. Белінська та ін.; За ред. Я.А. Жаліла.- К.: НІСД, 2005.- 388 с.

Размещено на Allbest.ru