Впровадження програмно-цільового методу управління бюджетними ресурсами в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Впровадження програмно-цільового методу управління бюджетними ресурсами в Україні

Розглянута роль програмно-цільового методу в процесі формування бюджету. Проаналізована модель традиційного бюджету та бюджету, складеного за програмно-цільовим методом. Визначені завдання та наслідки впровадження програмно-цільового методу в Україні.

На сучасному етапі розвитку України знаходиться на стадії впровадження здійснених соціально-економічних реформ. Однак, проблема ефективного управління бюджетними ресурсами лишається досить актуальною, особливо зважаючи на необхідність жорсткої економії як державних так і місцевих фінансів. У сучасних умовах доцільно впроваджувати альтернативні методи в бюджетний процес на всіх рівнях бюджетної системи. З урахуванням вітчизняних реалій таким альтернативним методом поступово стає програмно-цільовий метод (ПЦМ) формування і виконання бюджету, механізми якого орієнтовані, перш за все, на ефективність кінцевого результату.

Дослідженням особливостей програмно-цільового методу останні роки приділялось багато уваги. Серед вітчизняних науковців його досліджували: Кириленко О.П., Кульчицький М.І., Чугунов І.Я., Бабич Т.С, Запаріна І.В., Огонь Ц.Г., Федосов. В.М. та інші. Однак, незважаючи на вагому базу досліджень актуальним є розгляд подальших перспектив впровадження ПМЦ з урахування нового бюджетного законодавства.

Постановка задачі. Тенденції соціально-економічного розвитку України все частіше засвідчують необхідність впровадження прогресивних методів фіскального регулювання суспільних явищ. Незбалансованість доходної та видаткової частини бюджету призводить до значного погіршення якості, а останніми роками і кількості послуг, що надаються суспільству. Відсутність якісного стратегічного планування у бюджетному процесі є основним чинником недофінансування окремих галузей та причиною неефективної роботи більшості бюджетних закладів.

Результати. Бюджетний процес можна представити як виробничу функцію, яка встановлює зв'язок між бюджетними результатами та ресурсами держави, що використовуються для досягнення цих результатів. У цьому контексті формування бюджету полягає в тому, щоб виходити, у першу чергу, з обсягу наявних ресурсів, що використовуються для досягнення певних результатів у державному регулюванні. Саме принципи виробничої функції і можна покласти в основу ПЦМ.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі зазвичай розуміється як система управління бюджетними коштами в середньостроковій перспективі для розробки й виконання бюджетних програм, орієнтованих на кінцевий результат.

Світова практика виділяє такі головні елементи програмно-цільового бюджетування, як:

1. Фінансове стратегічне планування як складова стратегічного планування діяльності органів державної влади (перший етап циклу бюджетування).

2. Середньострокове бюджетування, що визначає певні часові фіскальні рамки для оптимального розподілу ресурсів у середньостроковій перспективі за програмами (другий етап циклу бюджетування).

3. Система моніторингу й оцінки бюджетних програм і результатів діяльності їх виконавців (основою для останньої є стратегічні плани) [3,с. 7].

Технічними інструментами програмно-цільового бюджетування є [6] :

1) стратегічний план головного розпорядника бюджетних коштів;

2) середньострокові фіскальні рамки (обсяги доходів, видатків і джерел фінансування дефіциту на середньострокову перспективу);

3) бюджетна програма, що є інструментом реалізації бюджетування, який систематизує цілі та очікувані результати від витрачання бюджетних коштів;

4) показники виконання, що відбивають безпосередні результати (від реалізації програми) та кінцеві результати діяльності органів державної влади (показники реалізації стратегії).

Зазначимо, що програмно-цільовий метод складання та виконання бюджету має такі переваги:

1. Забезпечення прозорості бюджетного процесу, що чітко визначає цілі і завдання, на досягнення яких витрачаються бюджетні кошти, підвищення рівня контролю за результатами виконання бюджетних програм.

2. Забезпечення за результатами виконання бюджету здійснення оцінки діяльності учасників бюджетного процесу щодо досягнення поставлених цілей та виконання завдань, а також проведення аналізу причин неефективного виконання бюджетних програм.

3. Упорядкування організації діяльності головного розпорядника бюджетних коштів щодо формування і виконання бюджетних програм шляхом чіткого розмежування відповідальності за реалізацію кожної бюджетної програми між визначеними головним розпорядником бюджетних коштів відповідальними виконавцями бюджетних програм.

4. Посилення відповідальності головного розпорядника бюджетних коштів за дотримання відповідності бюджетних програм законодавче визначеній меті його діяльності, а також за фінансове забезпечення бюджетних програм і результати їх виконання.

5. Підвищення якості розроблення бюджетної політики, ефективності розподілу і використання бюджетних коштів.

Впровадження програмно-цільового методу в Україні пройшло певний еволюційний етап свого становлення. Так, ст. 10 та 38 Бюджетного кодексу України (редакція 2001 р.) передбачає пріоритетність складання та виконання бюджету за програмно-цільовим методом [1].

Програмно-цільовий метод було продекларовано при складанні проекту Державного бюджету України на 2002 р., а 14 вересня 2002 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України № 539-р. було схвалено Концепцію застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі [7].

У Концепції бюджетна програма визначається, як систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Згідно з Концепцією метою застосування програмно-цільового методу є встановлення безпосереднього зв'язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання. При цьому аналіз ефективності витрат вимагає від розробників політики державного сектора шукати такий метод досягнення того чи іншого рівня «виходу» бюджетного сектора, який пов'язаний із якнайменшими витратами.

Наказом Міністерства Фінансів України 22.12.2002 р. було затверджено паспорти бюджетних програм. Цей наказ визначає, що паспорт бюджетної програми - це документ, який містить повну інформацію про бюджетну програму та застосовується для здійснення моніторингу, оцінки реалізації і контролю ефективності виконання бюджетної програми та цільового використання бюджетних коштів.

Паспорт бюджетної програми визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період, на основі яких здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної програми [8].

Подальший крок із впровадження ПМЦ був здійснений із прийняттям Закону України «Про державні цільові програми» від 18.03.2004 р. в якому зазначено, що державна цільова програма - це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням.

Закон також передбачає, що державні цільові програми поділяються на:

- загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, які охоплюють всю територію держави або значну кількість її регіонів, мають довгостроковий період виконання і здійснюються центральними та місцевими органами виконавчої влади;

- інші програми, метою яких є розв'язання окремих проблем розвитку економіки і суспільства, а також проблем розвитку окремих галузей економіки та адміністративно-територіальних одиниць, що потребують державної підтримки.

Прийняття вищезазначених нормативно-правових актів визначило теоретичне підґрунтя для застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Однак, практична реалізація теоретичних засад так і не відбулася [4].

Значно більше уваги до застосування програмно-цільового методу передбачено у новому Бюджетному кодексі України від 08.07.2010 р., який введено в дію з 2011 р. Ст. 20 Бюджетного кодексу визначає відповідальних виконавців бюджетних програм, порядок затвердження бюджетних програм та порядок використання коштів в межах програми. Крім того, зазначено, що програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди [2].

Важливо зазначити, що в Україні вже існує практика використання ПМЦ за окремими програмами, але досвід свідчить, що у сучасних умовах рівень показників за результатами прийнятих управлінських рішень є досить низьким, а використання бюджетних коштів за окремими бюджетними програмами неефективним. Так, у 2008 р. було передбачено реалізацію 122 державних цільових програм із річним обсягом фінансування 28,036 млрд. грн. (з них 24, 979 млрд. грн. за рахунок бюджету). У сусідній Російській федерації внаслідок реформування програмного методу протягом 2000-2003 рр. кількість федеральних цільових програм було скорочено більш, ніж у 3 рази (зі 172 до 50) зі збільшенням бюджетного фінансування (з 50 до 160 млрд. руб. на рік) [5]. Отже, можна дійти висновку, що подальше поширення практики використання ПМЦ вимагає вдосконалення як організаційних так і практичних підходів.

Основними причинами неефективності використання бюджетних коштів і низької результативності бюджетних програм також є:

- відсутність пріоритетів у бюджетній політиці на середньо- й довгострокову перспективу;

- недостатня обґрунтованість запровадження бюджетної програми та без урахування головних вимог Закону України «Про державні цільові програми»;

- непослідовність управлінських рішень для досягнення результативності бюджетних програм;

- непослідовність у виконанні й реалізації бюджетної програми.

Висновки. Для повного та успішного переходу на програмно-цільовий метод формування бюджету в Україні необхідно вдосконалити:

1. Існуючу структуру програм для усунення організаційних та інформаційних обмежень, що заважають роботі керівників установ усіх рівнів. Складові програми не обов'язково повинні співпадати для бюджетів усіх рівнів, але структура програм на всіх рівнях має бути однаковою, щоб запобігти плутанині у термінології чи посиланнях.

2. Практику розрахунку видатків бюджету, роль якої є дещо обмеженою у традиційному формуванні бюджету. Ця практика може бути поліпшена шляхом використання методів аналізу витрат. Аналіз є обов'язковим компонентом програмно-цільового методу, і процес прийняття рішень щодо альтернативних програм або шляхів фінансування вимагає використання принаймні мінімальної аналітичної інформації. Найпростіші методи, а саме, аналіз корисності витрат чи аналіз доцільності витрат, що застосовуються на початковому етапі, згодом замінюються на більш досконалі методи.

3. Запровадження нової системи звітності за результатами діяльності, при цьому визнаючи, що управління бюджетом за програмно-цільовим методом є складовою ефективного управління державними ресурсами. На макрорівні це вимагає прийняття таких рішень, які дозволять місцевим органам влади, що запроваджують практику ефективного використання бюджетних ресурсів, зберегти власні заощадження, а тим органам місцевої влади, які сприяють підвищенню доходної бази, не зазнавати скорочення обсягів трансфертів. На мікрорівні від установ та керівників вимагається встановити такі завдання, щодо яких можна було б відстежити та проаналізувати їх виконання [9].

Впровадження зазначених пропозицій забезпечить прозорість та зрозумілість бюджетного процесу для громадян, покращить якість надання державних послуг та значно підвищить ефективність розподілу й використання коштів.

економічний реформа бюджетний

Список використаних джерел

економічний реформа бюджетний

1. Бюджетний кодекс України від 21.06. 2001 р. - №2542-ІІІ [Електронній ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

2. Бюджетний кодекс України від 08.07. 2010 р. № 2542-III [Електронній ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2542-14.

3. Гладких Д. Особливості планування доходів та витрат бюджету/ Д. Гладких // Вісник НБУ. - 2008. - № 1. - С. 6-8.

4. Закон України «Про державні цільові програми» вiд 18.03.2004 р. № 1621-I [Електронній ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1621-15.

5. Малярчук І. А. Проблеми формування та реалізації державних цільових програм// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama.

6. Радул Л.І. Сутність та проблематика бюджетування в Україні / Л.І. Радул.

Размещено на Allbest.ru