Сучасний стан технічного забезпечення аграрної сфери економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасний стан технічного забезпечення аграрної сфери економіки України

На сучасному етапі розвитку аграрного виробництва визначальне значення належить оновленню матеріально-ресурсного потенціалу, створенню умов для техніко-технологічного забезпечення відтворювального процесу на засадах застосування новітніх технічних засобів.

Технічне забезпечення агарного виробництва є одним з вирішальних факторів продовольчої безпеки держави. Світовий досвід показує, що ті країни, які досягли значних успіхів у аграрному секторі мають потужні галузі сільськогосподарського машинобудування і високотехнологічні системи інженерно-технічного обслуговування. Це аксіома нормального функціонування будь-якого суспільства, що має відповідні для сільського господарства природно-кліматичні умови.

Спад обсягів виробництва і ефективності у вітчизняному аграрному секторі за роки незалежності зумовили макроекономічні трансформації політичного і соціально-економічного устрою нашої держави. Проведено корінні реформи в різних галузях народно господарського комплексу, змінено форму власності на землю, опрацьовано і прийнято важливі законодавчі акти розвитку національної економіки. Проте проблема інженерно-технічного забезпечення агропромислового виробництва через різні причини до цих пір у достатній мірі не вирішена.

У кінці восьмидесятих і на початку дев'яностих років минулого століття технічна оснащеність сільського господарства України наближалась до оптимального рівня стосовно технологічної потреби для виробництва запланованих обсягів продукції. Проте внаслідок дискримінаційної державної цінової політики в середині дев'яностих років сільськогосподарські товаровиробники майже повністю втратили платоспроможність. Це супроводжувалось зниженням технічної оснащеності і темпів оновлення технічних засобів.

Сьогодні вітчизняний аграрний сектор знаходиться у надзвичайно скрутному стані. Аграрний ресурсний потенціал країни не лише за своїм рівнем, а й за якістю і співвідношенням наявних ресурсів не відповідає мінімально необхідним технологічним вимогам. Тому ніякі одноразові акції підтримки сільськогосподарського виробника за сучасних умов неспроможні забезпечити йому стабільне й ефективне господарювання на перспективу. Потрібні відповідно узгоджені структурні зрушення в національній економіці загалом.

Для розв'язання нелегкого завдання сталого розвитку аграрної сфери економіки її необхідно розглядати не ізольовано як окрему самостійну галузь, а як органічну складову цілісної макроекономічної системи. І відповідно її ресурсний потенціал - як частку народногосподарського потенціалу.

Питання технічного забезпечення аграрного виробництва досліджують вітчизняні і зарубіжні вчені та практики. Питання технічного забезпечення аграрного виробництва на основі інноваційно-інвестиційного розвитку досліджуються у працях вчених Володіна С.А., Білоуська Я.К., Зубця М.В., Кісіля М.І., Кравчука В.І., Левитського І.С., Лобаса М.І., Марченко В.В., Музики П.А., Ходаківського Є.І., Саблука П.Т., Сайка В.Р., Ситника В.П. та інших. Питання щодо забезпеченості агарного сектору технічними засобами є дискусійними і потребують більш глибокого дослідження.

Метою роботи є дослідженні сучасного стану технічного забезпечення аграрної сфери економіки України та визначення заходів, спрямованих на організацію системи матеріально-технічного забезпечення галузі.

Технічне забезпечення сільського господарства досягло нині критичної межі. Основними сільськогосподарськими машинами аграрні підприємства забезпечені лише на 45-65%, понад 90% з яких вже відпрацювали свій амортизаційний строк. Щорічне списання зношеної техніки в декілька разів перевищує її виробництво і закупівлю. Через технічні несправності та фізичне зношення щорічно не використовується четверта частина тракторів і комбайнів. Колись чітка система технічного сервісу практично зруйнована.

Утримування технічного потенціалу на оптимальному рівні та ефективна організація його використання - одні з вирішальних чинників забезпечення сталого виробництва аграрної продукції, а отже, і продовольчої безпеки країни. Технічне оснащення аграрного виробництва на рівні технологічної потреби дозволяє якісно, швидко, в повному обсязі виконувати всі технологічні процеси й операції та виробляти продукцію з оптимальними витратами праці і коштів.

В Україні, й досі не вирішена проблема матеріально-технічного забезпечення аграрного виробництва, переробки та реалізації продукції, не досягнуто паритету цін на промислову та сільськогосподарську продукцію, що поставило товаровиробників останньої у важкі економічні умови, а недостатня державна підтримка, не врегульовані питання кредитування та інші важелі стимулювання виробництва і життя на селі дедалі погіршують ситуацію.

Економічний механізм, який забезпечував би нормальне відтворення виробництва, знаходиться у фазі становлення, що надто затяглася. Значною мірою узурповано товарно-грошові відносини з боку посередницьких структур з метою привласнення прибутку сільськогосподарських товаровиробників.

Нині, як вже було зазначено матеріально-технічна база перебуває в критичному стані щодо рівня забезпечення потреби у сільськогосподарських машинах і знаряддях та ступеня їх фізичного зносу.

Аналіз забезпеченості основними видами техніки на сільськогосподарських підприємствах за 2005-2012 роки, тис. од.

інновація аграрний економіка фінансування

Проаналізувавши наявність техніки сільськогосподарських підприємств, можна зазначити, що їх кількість з кожним роком зменшується, при чому за всіма видами техніки. Так, з 2005 року по 2012 рік кількість тракторів зменшилась на 66,8 тис. од., зернозбиральних комбайнів на 15,2 тис. од., а вантажних автомобілів на 96,4 тис. од., що, безперечно, є негативною тенденцією. Взагалі, за період з 1993 року по 2012 рік списання сільськогосподарської техніки збільшилося на 35-40%, а її закупівля зменшилась в 10-15 разів. Основними машинами аграрні підприємства забезпечені лише на 50-60%, з яких 85% відпрацювали свій амортизаційний строк. Кількісне зменшення машинно-тракторного парку призвело до збільшення навантаження на техніку, розтягування строків виконання механізованих робіт.

Через зниження оснащеності та значний знос наявних технічних засобів, коли понад 25% з них не бере участі у виконанні виробничих процесів з огляду на їх несправність, постійно скорочуються посівні площі та, як наслідок не виконуються численні технологічні операції і процеси, що призводе до зниження урожайності сільськогосподарських культур.

В разі, коли не будуть терміново вжиті дієві економічні заходи щодо відтворення технічного потенціалу агропромислового комплексу, в Україні через 3-5 років може взагалі припинитися товарне виробництво багатьох видів сільськогосподарської продукції через повну деіндустріалізацію аграрного виробництва. Держава втрачає продовольчу незалежність. Наслідки від її втрати можуть бути більш руйнівними для країни, ніж енергетична залежність у газовій та нафтовій сферах. Втрата продовольчої безпеки загрожує втратою самої державності України.

Низька платоспроможність сільськогосподарських товаровиробників призвела до значного уповільнення темпів відтворення технічних засобів, внаслідок чого вітчизняні заводи тракторного і сільськогосподарського машинобудування майже повністю втратили ринки збуту своєї продукції і знаходяться на межі банкрутства та припинення виробництва технічних засобів для сільського господарства. З тих же причин практично втрачена ремонтно-обслуговуюча галузь. Наявний парк машин підтримується у робочому стані в основному зусиллями самих користувачів на власній обслуговуючій базі, яка недостатньо забезпечена ремонтно-технічним обладнанням і кваліфікованими кадрами. Ці негативні процеси супроводжуються втратою робочих місць, відтоком кваліфікованих інженерно-технічних і робітничих кадрів, їх міграцією в інші галузі і навіть країни.

Отже, першочерговим завданням держави є створення умов, що забезпечать значне підвищення темпів відтворення технічного потенціалу аграрного виробництва, доведення технічного оснащення до рівня технологічної потреби.

Від'ємний баланс між списанням технічних засобів і поповненням виробничої сфери новими машинами та знаряддями характеризується перевищенням у десятки разів їх вибуття над надходженням. Переважна більшість технічних засобів експлуатується поза межами амортизаційних строків, а це пов'язано з довгостроковими витратами по придбанню запасних частин і здійсненню ремонтних робіт.

Зменшення витрат енергоресурсів належить до основних чинників конкурентоспроможності аграрного виробництва. Тому важливим напрямом державної технічної політики в Україні має стати формування машинно-тракторного парку аграрної сфери виробництва за рахунок вітчизняної конкурентоспроможної техніки. Особливого значення набуває підвищення якісних показників усіх видів і типів силових та робочих машин, збільшення не менш як удвічі тривалості роботи вітчизняних тракторів і комбайнів.

Незадовільний технологічний стан більшості організаційно-правових формувань, стрімкий процес фізичного і морального старіння машинно-тракторного парку, низькі темпи оновлення основних засобів, насамперед їх активної частини, поступове зниження рівня технічного потенціалу стають головною проблемою розвитку сільськогосподарського виробництва і не дають змоги виробляти конкурентоспроможну продукцію.

На фоні загальних обсягів придбання техніки, постачання машин вітчизняного виробництва за 2001-2012 роки скоротилося від 60 до 25-30%, тобто відбулося різке збільшення частки імпортної техніки.

Нині ввезення технічних засобів в Україну здійснюється різними виробниками чи дилерами безсистемно, без організації якісного сервісу на навчання кадрів. Значну частину імпорту становлять машини, що були в користуванні і сьогодні вже взагалі зняті з виробництва. Відсутній належний облік імпорту техніки.

Вітчизняна промисловість нині серійно випускає, в основному, одно операційні прості знаряддя, що виробляли у колишньому Радянському Союзі. Окремі перспективні енергозберігаючі машини, які за технічним рівнем і своїми споживчими якостями можуть конкурувати із зарубіжними зразками, можна перерахувати, як кажуть, на пальцях.

У 2012 році в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого проведено випробування понад 1300 найменувань вітчизняних сільськогосподарських машин. Встановлено, що у кожному п'ятому випадку причиною виходу техніки з ладу є конструктивні недоробки на стадії проектування, до 35% відмов є наслідком низької якості виготовлення, а 30% - низького технічного рівня елементної бази. Майже 44,5% машин мають термін гарантійного строку експлуатації до одного року і лише у кожної одинадцятої машини він переважає два роки (рис. 1).

Рис. 1. Величина гарантійного терміну експлуатації сільськогосподарських машин у 2012 році

Більше половини (54,2%) сільськогосподарських машин мають наробіток на відмову менше 100 год. При цьому всі відмови належать до першої та другої груп складності. А це означає, що через один-два місяці безперервної роботи практично всі ці машини потрібно ремонтувати (рис. 2).

Рис. 2. Наробіток на відмову сільськогосподарських машин, випробуваних у 2012 році

У 2012 році в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого розпочата експертиза технічних умов на сільськогосподарську техніку. Нині розглянуто і підготовлено висновки по 190 машинах. У розглянутих технічних умовах виявлені такі недоліки:

- у 43% наведені застарілі стандарти, які уже не діють;

- у 21% занижені показники якості виконання технологічного процесу;

- у 18% показники надійності не відповідають сучасним вимогам.

Такий технічний стан призвів до того, що український ринок техніки нині має дві складові:

1. орієнтовно до 30% ринку - це техніка вітчизняного виробництва;

2. до 70% ринку становить техніка іноземного виробництва.

Ситуація не проста, тому вже в 2012 році з ініціативи Мінагропролітики, Мінпромполітики України та Української академії наук проведено науково-організаційні заходи із визначення подальшого розвитку технічного забезпечення АПК. Компромісне рішення з цього питання визначається, з одного боку, підтримкою вітчизняного машинобудування, збереженням зазначеного обсягу ринку за умови поліпшення якості, технічного сервісу та подальшого його розвитку відповідно до вимог Закону України «Про стимулювання розвитку виробничого машинобудування». З іншого боку, сприяння, зокрема за рахунок здешевлення кредитів, закупівлі високопродуктивної техніки іноземного виробництва для впровадження сучасних високоефективних технологій. За результатами досліджень, виконаних в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого, впровадження нових технологій дає можливість, зокрема, при обробітку ґрунту і сівбі знизити: витрати пального більше ніж у 7 разів; затрати праці - більше ніж у 10 разів; прямі експлуатаційні витрати більше ніж у 2 рази.

Невід'ємною складовою формування й розвитку технічної політики є створення інфраструктури ринку техніки і технічних послуг, організація мережі регіональних фірмових торговельно-технічних центрів, дилерсько-сервісних підприємств, прокатних пунктів, фірмових магазинів із реалізації технічних засобів і запасних частин. Тут важливу роль мають відіграти машинно-будівні заводи та машинно-технологічні об'єднання. В організації відновлення працездатності техніки, яка має високий рівень технічного зносу, особливого значення набуває створення надійної служби технічного сервісу. За умов дефіциту технічних засобів доцільно ширше розвивати вторинний ринок сільськогосподарських машин та обладнання.

Специфічні умови аграрного виробництва, серед яких важливе місце належить використанню природних факторів, істотні відмінності за сутністю і характером застосування технологічних операцій у різних виробничих галузях сільського господарства, необхідність щодо переміщення агрегатів на далекі відстані у процесі виконання робіт, формують відповідні вимоги щодо створення й експлуатації технічних засобів.

Слід підкреслити, що основою вирішення проблеми розробки системи машин має стати обґрунтування технологічних вимог до забезпечення комплексної механізації виробництва сільськогосподарської продукції. Розробка і серійний випуск системи машин повинні передбачати створення науково обґрунтованої сукупності технічних засобів для механізації сільськогосподарського виробництва, їхню високу пристосованість до умов експлуатації і, разом з тим, забезпечувати максимальну універсальність застосування, високу енергозаощадливість за доступної вартості для сільськогосподарських споживачів.

Неодноразові спроби створення системи машин, яка б включала повний набір силових і робочих машин для здійснення комплексної механізації сільськогосподарського виробництва, так і не досягли поставленої мети. Йдеться про незавершеність комплексної механізації технологічних процесів у виробництві переважної більшості видів сільськогосподарської продукції. На основі створених систем машин здебільшого розроблялись і впроваджувались технології виробництва певних видів сільськогосподарської продукції. За таких умов частина технологічних операцій залишилась для окремих регіонів поза можливостями використання технічних засобів.

Здійснення комплексної механізації аграрного виробництва потребує детального опрацювання технологічних процесів з урахуванням регіональних особливостей виробництва кожного виду сільськогосподарської продукції. Проте, як показала практика, тільки на основі розробки технологічних вимог здійснення комплексної механізації виробничих процесів створюється реальна можливість формування необхідної для технологічного переоснащення системи машин. При цьому слід обов'язково враховувати вимогу забезпечення оптимальних строків, високої якості виконання та дотримання норм використання технологічних матеріалів у разі здійснення технологічних операцій. Тут мають бути враховані допустимі рівні пошкодження рослин при догляді за посівами, витрати технологічних матеріалів і втрат врожаю. Потрібно визначити оптимальну продуктивність агрегатів і питомі енергетичні витрати на виконання робіт. Зважаючи на різке зниження родючості ґрунту, новостворювані технічні засоби не повинні перевищувати оптимальні параметри техногенного навантаження на ґрунтовий покрив, що призводить до надмірного ущільнення або пошкодження поверхневого родючого шару. При формуванні системи машин важливо передбачати можливості досягнення оптимальних параметрів машинно-тракторного парку в сільськогосподарських підприємствах з урахуванням дотримання технологічних вимог, якісного виконання передбачених обсягів механізованих робіт в оптимальні строки. При цьому необхідно прагнути до забезпечення пропорційного поєднання силових і робочих машин, спрямованого на раціональне завантаження їх виробничих потужностей.

Отже, необхідно створити ефективні економічні механізми, які мають забезпечити значне збільшення обсягів інвестицій у технічне переоснащення аграрного сектору. Основними джерелами таких надходжень можуть бути:

- власні кошти сільськогосподарських підприємств, зокрема амортизаційні відрахування, прибуток та спеціальні заощадження, спрямовані на конкретні завдання;

- державні дотації (з державного і місцевого бюджетів) сільськогосподарським товаровиробникам на придбання техніки шляхом компенсації їм частини вартості техніки, передусім, тракторів і комбайнів;

- довгострокові кредити комерційних банків на придбання насамперед складної техніки з компенсацією частини відсотків за кредити з державного або місцевого бюджетів;

- кошти фінансових лізингових фондів, створених за участю державного і місцевого бюджетів, заводів-виробників техніки і сервісних технологічних центрів, інвесторів.

Виробництво конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції в сучасних умовах неможливе без машин, за допомогою яких здійснюються основні технологічні процеси. Для отримання максимальних обсягів продукції при заданому ресурсному потенціалі аграрного підприємства у тій чи іншій природно-економічній зоні необхідно, щоб вони виконувалися згідно з науково обґрунтованими агрозоотехнічними вимогами. Усіляке відхилення від цих умов, у тому числі за рахунок погіршення стану машин та їх відмов, а відтак якості виконання робіт та зупинок технологічних процесів, призводить до недовипуску і втрати продукції.

За даними Міністерства промислової політики України галузь машинобудування для аграрного сектору економіки налічує понад 120 промислових підприємств та проектно-конструкторських організацій, які мають виробничі потужності для виготовлення техніки і обладнання на 10 млрд. гривень щорічно.

Сьогодні ж, як відзначалося вище, у переважної більшості агроформувань України зношеність технічного парку становить 80% і більше, дефіцит тракторів, зерно-, кормо-бурякозбиральних комбайнів вимірюється десятками тисяч одиниць. Разом з недосконалими знаряддями обробітку, посіву та догляду це унеможливлює отримання високої продуктивності ріллі, досягнення запланованої ефективності діяльності.

Щоб за наступні 5 років переоснастити сільськогосподарські підприємства новітньою технікою та здійснити давно очікуваний технологічний прорив, треба щонайменше 30 млрд. гривень інвестицій щорічно. За рахунок власних ресурсів господарства здатні мобілізувати не більше 10-ї частини від необхідного. Левову частку затрат треба покрити за рахунок лізингу та довготермінових (5-7 років) кредитів. З державного бюджету для цих операцій, включаючи здешевлення процентних ставок банків, потрібно виділяти щорічно не менше 2 млрд. грн.

Головна проблема тут - не в дефіциті фінансових ресурсів в банках чи бюджеті (нинішні труднощі з ліквідністю - тимчасові), а у відсутності в аграріїв ефективної застави. Вирішення цього ключового (і не лише для аграрного сектору) питання лежить у площині земельної реформи. Саме незавершеність її, на думку багатьох вчених, практиків та експертів, лежить в основі глибокого застою в сільському господарстві країни.

Разом з тим, до цього часу в Україні, навіть в науковому плані, не були досконало вивчені можливості використання права оренди земель сільськогосподарського призначення в якості інструмента для широкого впровадження іпотеки. Справа в іншому - бажанні чи не бажанні на рівні державної політики застосовувати такі інструменти.

Отже, державна технічна політика є складовою інноваційно-інвестиційної політики і на сучасному етапі її формування та реалізації передбачає обґрунтування технологічних вимог щодо комплексної механізації виробничих процесів, створення системи машин, спроможної забезпечити розвиток конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва, визначення інвестиційних пріоритетів для оновлення й розвитку матеріально-ресурсної бази, створення ринку технічних засобів аграрного сектору економіки.

Ситуація, яка склалася в аграрному секторі країни і оцінюється як критична, зумовлює необхідність розгляду ефективних заходів, спрямованих на організацію системи матеріально-технічного забезпечення галузі, пошуку джерел фінансування, впровадження в практику інноваційних моделей розвитку. Без ретельного обґрунтування і вирішення поставлених завдань, неможливо найближчим часом зміцнити матеріально-технічну базу сільського господарства.

Держава законодавчими та економічними важелями повинна сприяти залученню до лізингової діяльності банків, спеціалізованих фінансових організацій, виробників техніки, незалежних лізингових компаній та приватного капіталу. На шляху технічних засобів від виробника до споживача повинно передбачатися якомога менше посередників.

Список літератури

1. Андрійчук В.Г., Зубець М.В. Юрчишин В.В. Сучасна аграрна політика: проблемні аспекти. - К.: Аграрна наука, 2010. - 140 с.

2. Калашнікова Т.В. Механізм і пріоритети державної підтримки аграрного сектору економіки // Економіка АПК. - 2012. - №8. - С. 100-104.

3. Ревенко М. Удосконалення державного регулювання розвитку аграрного сектору економіки // Економіка України. - 2011. - №12. - С. 51-55.

4. Черевко Г.В. Державне регулювання економіки в АПК: Навч. Посібник. - К.: Знання. - 2011. - 339 с.

5. Юрчишин В. До аналізу причин і наслідків занепаду сільського господарства // Економіка України. - 2010. - №2. - С. 54-62.

6. http://ukrstat.gov.ua - офіційний сайт Державного комітету статистики.

Размещено на Allbest.ru