Мережеві структури як сучасна форма організації економічної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ПВНЗ «Міжнародний університет фінансів»

Мережеві структури як сучасна форма організації економічної діяльності

Л. Г. Смоляр,

к. е. н., професор,

ректор

В даній статті розкрито основні підходи до теоретичного визначення поняття міжфірмові мережеві структури в сучасній економіці. Проведено аналіз основних відмінності між ієрархічними та мережними структурами в економіці. Розкрито основні переваги та недоліки розбудови мереж міжфірмової взаємодії.

In this article explores the main approaches to the theoretical definition of intercompany network structure in the modern economy. Conducted the analysis of the basic differences between hierarchical and network structures in the economy. Given the basic advantages and disadvantages of building a network of inter-firm cooperation.

Ключові слова: мережні структури, міжфірмові мережі, ієрархія, мережевий підхід.

Keywords: network structure, intercompany network, hierarchy, network approach.

міжфірмовий мережевий економіка

Вступ

Початок ХХІ століття відзначається великими організаційними змінами, які стосуються як країн з розвиненою ринковою економікою, так і тих, які на шляху переходу до ринкової економіки. Ці зміни пов'язані з активними процесами глобалізації, поглибленням світових інтеграційних процесів, інтернаціоналізації господарського життя, бурхливим розвитком «інформаційного суспільства». Процеси глобалізації та інтернаціоналізації економічної діяльності пов'язані з надзвичайною невизначеністю, що зумовлена невідповідність технологічного розвитку країн та нестабільність ринків, які значно підвищують ризики для суб'єктів господарювання. В таких умовах підприємствам слід використовувати мережеві структури, які значно краще реагують на зміни зовнішнього середовища, тобто вони є більш гнучкими у порівнянні з традиційними організаційними формами. Головною перевагою мережевих структур є автономність економічних агентів, які вступають у повторювані акти обміну, на основі ринкових відносин, але між ними існує взаємозалежність в отриманні власних вигод.

Аналіз останніх наукових досліджень та публікацій. Дослідженню сутності, функціонування та розвитку мережевих структур присвячені праці вітчизняних та зарубіжних вчених: B.C. Катькало, Д.А. Новиков, С.І. Парінов, О.А. Третяк, М.Н. Румянцева, А.Т. Стюарт, Р. Патюрель, В.А. Баринов, Г.Ф. Ромашкина, Р.Г. Пожидаєв, С.П. Кущ, А.А. Афанасьєв, О.А. Зиков, Ю.В. Павленко. Серед дослідників, які спеціально розробляють теоретичні питання мережевої міжорганізаційної взаємодії, слід віднести А. Афанасьєва, В.Катькало, С.Куща, М.Румянцеву, М.Смірнова, К.Петрова, А. Радаева та інші.

Постановка проблеми. Метою даної статті є визначення сутності, ознак «мережевих структур» як економічної категорії та особливостей їх формування в умовах новітньої економіки.

Виклад основного матеріалу

Протягом останніх десятиліть відповіддю організацій у всьому світі в напрямі посилення конкуренції в глобальному масштабі став перехід від централізовано координованих та багаторівневих ієрархії до різноманітних, більш гнучких структур. Перенесення ринкових відносин у внутрішню сферу компанії («внутрішні ринки») призвело до появи нового тип структур - мережеві організації, в яких послідовність команд ієрархічної структури замінюється ланцюгом замовлень на поставку продукції та розвитком взаємовідносин з іншими фірмами. Мережіявляють собою сукупність фірм або спеціалізованих одиниць, діяльність яких координується ринковими механізмами замість командних методів. Вони розглядаються як форма, яка відповідаєсучасним вимогам зовнішнього середовища. Разом з тим ефективність мережевих організацій нерідко знижується через помилки керівників при розробці організаційних структур і в процесіуправління ними.

Мережеві структури в економіці - поняття не нове, а його втілення вже давно стали об'єктом вивчення для науковців і практиків. Ці дослідження стосуються кластерних утворень, стратегічних альянсів, мереж неформальних відносин, аутсорсингу тощо. Потрібно зауважити, що під мережевою структурою у сфері господарювання розуміється мережева організація, мережеві форми організації, міжфірмові мережі, організаційні мережі, гнучка спеціалізація, квазі-фірма тощо. Головною ознакою, за якою варто відносити ту чи іншу організаційну форму до мережевої, слід вважати автономність економічний агентів, які вступають у повторювані акти обміну, але між ними існує взаємозалежність в отриманні власних вигод [1].

Дослідження мережевих структур вперше з'явились у психології та соціології, а вже згодом і в економічних науках. Економічна теорія довгий час не володіла визначеним інструментом для їх дослідження, адже панівні напрямки - неокласика та кейнсіанство - своїми базовими положеннями цілковито заперечували існування мережевих структур в економіці. Неокласичний напрямок відштовхується від того, що людина діє раціонально в умовах дії об'єктивних законів, на які вона не має впливу,проте володіє повною інформацією. Ці положення були і залишаються актуальними в умовах незмінності інституційного середовища, але кінець минулого століття приніс умови цілковито відмінні від тих, у яких сформувалась ця теорія. Теорія Дж. Кейнса та його послідовників [2] була ефективною для аналізу вертикально інтегрованих структур з чітко визначеною владною ієрархією, але вона не могла стати вдалим інструментом для аналізу організацій, в яких переважає самоорганізація. Новий інституційний напрямок дозволив врахувати те, що не враховували неокласицизм та кейнсіанство - середовище та його зміни у часі. Людина вважалося суб'єктом, який діє з обмеженою раціональністю в певному інституційно-часовому розрізі. Саме розвиток інституційного напрямку дозволив ввести поняття мережевих структур у поле дослідження економічної теорії.

В межах економічної теорії найбільш значущими є досягнення у поясненні феномену міжфірмових мережевих структур в межах інституційної економіки, теорії промислових організацій та теорії фірми. Інституційна економіка визначила місце мережевих структур між ринком та ієрархією. Економіка галузевих ринків пояснює існування мережевих структур недосконалістю ринкового механізму, а потреба в них виникає задля економії на масштабі з урахуванням спеціалізації та наявного досвіду минулих взаємодій; також мережеві структури виникають у зв'язку зі специфічністю активів, які залучають в процесі взаємодії тощо.

Згідно з теорією фірми, найбільш вагомим є вклад економіки трансакційних витрат, яка визначає межі фірми з точки зору оптимізації трансакційних витрат та вказує на ті умови, в яких відбуваються угоди та які є визначальними для вибору форми управління (механізму обміну), - невизначеність середовища, специфічність активів і частота трансакцій [1].

Проте попри численні дослідження різноманітних форм і функцій мережевих структур єдності у визначенні цього поняття серед науковців та практиків немає. Основоположними теоріями пояснення феномену мережевих структур є теорії промислових організацій та теорії фірми. Більшість думок науковців групуються навколо двох основних концепцій: модель взаємодії в обміні та відносинах, а також модель руху ресурсів між незалежними одиницями.

В першу чергу потрібно з'ясувати необхідність, тобто причин, розвитку саме мережевого підходу до формування та розвитку організаційних структур та методології управління міжфірмовими відносинами. Серед них домінуючими є такі:

- зростання рівня і поява нового типу мережевої конкуренції, заснованої на вертикальних і горизонтальних зв'язках між фірмами і всередині них;

- широке використання нових інформаційних технологій, сучасних засобів телекомунікації, які зробили можливим координацію діяльності розрізнених і розосереджених у просторі компаній;

- бажання покупців і продавців знизити рівень невизначеності та ризику не тільки за допомогою встановлення повного контролю, а й через формальні контракти, зростання довіри та прихильності, що досягається в процесі тривалої взаємодії на ринку;

- прагнення фірм отримати доступ до ресурсів, що контролюються іншими учасниками ринку;

- необхідність підвищення ефективності управління рухом товарів, послуг та інформації в каналах розподілу [3].

Основним фактором існування мережних структур є взаємна довіра. Будь-яке порушення домовленостей може каратися виключенням із мереж міжфірмової взаємодії суб'єктів господарювання. На думку А. Портеса, малі фірми, мобілізуючи мережні зв'язки, збільшують гнучкість, скорочують витрати й можуть накопичувати капітал. У новій інституціональній теорії мережі розглядаються як особлива, "горизонтальна" організація структури яка є альтернативою ринкам і ієрархіям [4]. Цей підхід характерний для західних досліджень організаційних структур. Чим більше в організації вертикальних зв'язків, тим більш ієрархічною й формалізованою вона є. Чим більше горизонтальних зв'язків, тим більш гнучкою й адаптивною буде організація. Сучасні західні дослідження економічно успішних суб'єктів господарювання показують, що ієрархія все більше програє мережній організації [5]. Для більш глибокого розуміння сутності мереж у господарчій діяльності, наводимо порівняльну характеристику мережі та ієрархії (табл.1).

Таблиця 1. Відмінні риси мережі та ієрархії

Аналіз існуючих методологічних підходів до дослідження сучасних форм організації підприємництва показав, що нарівні із загальнонауковою методологією дослідження (філософією й системним підходом) існують чотири міждисциплінарні методологічні підходи, які можуть бути використані для розробки концептуальних основ системної організації господарчій діяльності підприємств, а саме: інституціональний, мережний, когнітивний та ресурсний підходи. Зазначені підходи до дослідження соціальних мереж включають як кількісні, так і якісні методи. Найбільш ефективними задля дослідження механізмів інституціоналізації мережних відносин у господарчій діяльності суб'єктів підприємництва є експертне опитування, глибинне інтерв'ю та метод моделювання, за результатами яких стає можливим провести структурний аналіз, що базується на основних положеннях сучасної мережної теорії.

Мережеві структури, що засновані на горизонтальних взаємних зв'язках, створюють ефект синергії, стимулюючи творчу взаємодію ланок, що входять у мережу. Головні переваги мережевої форми - креативність, гнучкість і мультиплікативний ефект. До появи сучасних інформаційних технологій такого роду взаємодія могла бути досягнута переважно шляхом особистого спілкування, що обмежувало розміри мережевих структур. Інформаційна революція дала змогу різко розширити масштаби мережевої взаємодії, надати їй транснаціонального і навіть глобального характеру. Мережі перетворилися в каркас глобалізації. Вони охоплюють усі найважливіші сфери суспільної діяльності - інформаційну, виробничу, фінансову, ідеологічну, політичну - і функціонують на різних рівнях [7].

Проте, як і будь-яка інша форма організації економічної діяльності, міжфірмові мережі мають свої переваги та недоліки, аналіз яких відіграє важливу роль для ефективної побудови мережі та її успішного функціонування. До переваг мережної форми організації діяльності можна віднести наступні:

- зростання довіри знижує трансакційні витрати і невизначеність, збільшує передбачуваність у формі відомих очікувань;

- інтенсивний інформаційний потік збільшує виникнення нових можливостей в бізнесі: доступ до нових технологій, розширення ринків збуту;

- добровільне і довготривале співробітництво забезпечує компаніям гнучкість, посилює їх сприйнятливість до інновацій і орієнтованість на кінцевого споживача;

- взаємний вільний доступ до ресурсів, які перебувають у власності учасників мережі;

- можливе скорочення витрат виробництва і реалізації продукції;

- стратегічні партнерства можуть замінити процеси злиття і поглинання, які є більш витратною і ризикованою моделлю розвитку.

До негативних наслідків розбудови мереж міжфірмової взаємодії між суб'єктами господарювання можна віднести наступні:

- зростання монополізму та зменшення конкуренції на ринку;

- зниження ефективності діяльності при відсутності чіткої консолідації цілей учасників мережі та уповільнення процедур прийняття рішень при її значному розширенні;

- зростання залежності, обмеження дій окремих суб'єктів і надалі втрата підприємством самостійності;

- зниження гнучкості управління;

- розмивання меж між організаціями за рахунок ускладнення зв'язків між учасниками мережі;

- зростання трансакційних витрат як результат зростання інвестицій у підтримку і розвиток міжфірмових відносин, які можуть виявитися неефективними.

Проаналізувавши можливі переваги та недоліки створення та функціонування мережевих структур, можна виділити основні умови ефективного формування міжфірмових взаємовідносин, а саме: визначення та узгодження цілей партнерів, розробки в процесі інтерактивної взаємодії стратегії формування та розвитку взаєминами, організації контролю та моніторингу ефективності взаємовідносин.

Висновки

Мережеві організації є однією з найефективніших форм організації господарської діяльності с умовах сьогодення та мають ряд особливостей та переваг над звичайними організаційними. Мережеві організації використовують загальні активи кількох фірм, які працюють у різних ланках ціннісного ланцюга, на відміну від старих організаційних структур, які намагаються максимально одноосібно утримувати контроль над ресурсами. У мережевих фірмах значно краще налагоджений рух інформаційних потоків між учасниками мережі, вони кооперуються один з одним, поставляють продукцію для того, щоб утримувати певне місце у ціннісному ланцюзі. Важливою перевагою мережевих організацій є добровільне об'єднання на договірних умовах. Як показує досвід, таке поведінка учасників мережі не тільки покращує кінцеві результати, але і сприяє виконанню контрактних зобов'язань. Мережі являють собою об'єднання організацій, засноване на кооперації та взаємне володіння акціями учасників групи - виробників, постачальників, торговельних і фінансових компаній.

Список використаних джерел

1. Шведюк О. Визначення мережевої структури як сучасної форми координації економічної діяльності // актуальні проблеми економіки. - 2010. - №5 (107). - с.22-29.

2. Уильямсон О. Вертикальная интеграция производства: соображения по поводу неудач рынка // Вехи кономической мысли. Теория потребительского поведения и спроса / Под ред. В.М. Гальперина. - СПб: Экономическая школа, 2000. - Т. 2. - С. 33-53.

3. Кірдіна О.Г. Позитивні та негативні аспекти між фірмових відносин на ринку // Вісник ХНАУ ім. В.В.Докучаєва. Серія «Економічні науки»

4. Радаев В. В. Основные направления развития современной экономической социологии // Экономическая социология: новые подходы к институциональному и сетевому анализу / сост. и науч. ред. В. В. Радаев, пер. М. С. Добряковой и др. - М.: РОССПЭН, 2002. - С. 3-18.

5. Катенев В. И. Сетевой подход к организации взаимодействия предпринимательских структур / Владимир Иванович Катенев - СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 2007. - 217 с.

6. Мазіна Н.Є. Мережеві відносини у господарчій діяльності підприємств: інституціональний аспект // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу суспільства. - 2009. - №15 - с.250-253.

7. Иванов Н. Глобализация и общество: проблемы управления // Мировая экономика и международные отношения. - 2008. - № 4. - С. 3-15.

Размещено на Allbest.ru