Концептуальна модель поліконтурного стратегічно-орієнтованого управління підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концептуальна модель поліконтурного стратегічно-орієнтованого управління підприємством

Викладено авторське бачення вимог до стратегічно-орієнтованого управління і набору принципів стратегічно-орієнтованого управління підприємством в умовах динамічного бізнес-середовища. Описано авторську концептуальну модель поліконтурного стратегічного-орієнтованого управління підприємством. Викладено концептуальну схему діяльності зони стратегічної відповідальності в умовах поліконтурного стратегічно-орієнтованого управління підприємством.

Еволюція стратегічного управління відбувається під постійним впливом невідповідності системи стратегічного управління підприємства швидко мінливим умовам зовнішнього середовища. На підставі співставлення методологічних аспектів стратегічного та стратегічно-орієнтованого управління із діючими умовами функціонування підприємств стає очевидним превага стратегічно-орієнтованого управління. Але цей вид управління, на відміну від стратегічного, є ще досить «молодим». У світі поки що існує більше методико-технологічних, а не концептуальних напрацювань з питань стратегічно-орієнтованого управління підприємством.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сучасному етапі еволюційного розвитку управління підприємством з досягнення стратегічних результатів його діяльності в умовах динамічного бізнес-середовища стратегічно-орієнтоване управління займає провідне місце. Це вже визнають не тільки в наукових, але й у бізнес-колах [1-10]. За останні десять років у сфері стратегічно-орієнтованого управління накопичено значний обсяг як наукових напрацювань, так і практичного досвіду впровадження його на підприємствах. Спільний аналіз наукових та практичних результатів у сфері стратегічно-орієнтованого управління дозволяє говорити про актуальність і необхідність подальших досліджень у цьому напрямку, починаючи безпосередньо з концептуальних основ.

Цілі та завдання статті. Ціль статті - запропонувати авторську концептуальну модель стратегічно-орієнтованого управління підприємством, адаптованою до умов сучасного динамічного бізнес-середовища.

Завдання статті:

- сформувати набір вимог до стратегічно-орієнтованого управління підприємством в умовах динамічного бізнес-середовища;

- сформувати набір принципів стратегічно-орієнтованого управління підприємством в умовах динамічного бізнес-середовища;

- описати і обґрунтувати структурну та процесну суть моделі поліконтурного стратегічного-орієнтованого управління підприємством;

- викласти і описати концептуальну схему діяльності зони стратегічної відповідальності в умовах поліконтурного стратегічно-орієнтованого управління підприємством.

Основний матеріал. За понад п'ятдесятирічну історію досліджень проблем стратегічного управління накопичено достатньо великий теоретичний та інструментальний багаж знань щодо ефективного здійснення стратегічного управління. На підставі дослідження принципових аспектів стратегічного управління автором сформульовано вимоги щодо адаптованої до динамічного бізнес-середовища системи стратегічно-орієнтованого управління. Встановлено, що такій системі притаманні об'єктна орієнтованість (орієнтація на унікальні умови функціонування організації), можливість каскадування цілей (що забезпечує перехід від умовно-постійних до умовно-змінних цілей), глибоке діагностування організації, максимальне залучення персоналу у процеси прийняття й імплементації стратегічних рішень, індивідуальність (об'єктної орієнтованості) інструментарію стратегічного управління, можливість послідовного (ознака наступності) і одночасного (ознака композитності) поєднання результатів використання інструментарію прийняття й імплементації стратегічних рішень на різних етапах стратегічного управління, превалювання раціональності стратегічних рішень, сполучення безперервності та планової періодичності процесу стратегічного управління.

Дослідив дані вимоги автором був сформований набір принципів стратегічно-орієнтованого управління підприємством в умовах динамічного бізнес-середовища, набір яких порівняно з наведеними в літературі радикально розширено, а зміст кожного принципу доведено до конкретних орієнтирів реалізації стратегічної діяльності з урахуванням слабких місць традиційного стратегічного управління. До набору принципів стратегічно-орієнтованого управління включено принципи: об'єктної орієнтованості; сполучення безперервності і планової періодичності процесу стратегічного управління; різноманітності і адаптивності інструментарію стратегічного управління і забезпечення демократури управління; відповідності інструментарію рівню складності управлінських задач; спрямованості діяльності на досягнення цілей підприємства і відповідності ключовим факторам успіху у галузі; оперативності поглибленого діагностування стратегічних характеристик підприємства і оперативності реакції на проблеми і можливості стратегічної діяльності; проектного підходу до вирішення стратегічних задач; відповідності системи мотивації цілям і задачам стратегічного управління, забезпечення раціональності стратегічних рішень. Практична цінність визначеного набору принципів стратегічно-орієнтованого управління у дисертації доведена при обґрунтуванні форм організаційної реалізації запропонованої моделі поліконтурного стратегічно-орієнтованого управління [11].

Виходячи з наведених принципів автором запропонована концептуальна модель поліконтурного стратегічного-орієнтованого управління підприємством (ПСОУП), яка зображена на рисунку 1. Вихідна ідея моделі полягає у встановленні системи локалізованих генеральних задач (субмісій), сукупне виконання яких забезпечувало б досягнення системи цілей підприємства (від поточних цілей до місії і задоволення потреб власників підприємства). Як система дій модель ПСОУП забезпечує безперервне виконання циклів стратегічного цілепокладання, визначення й імплементацію дій, спрямованих на досягнення встановлених цілей, здійснення контролю за ступенем досягнення цих цілей, а також за композитністю (сумісністю) і відповідністю цих дій встановленим цілям. Окрім безперервного виконання циклів система стратегічного управління, що пропонується, передбачає періодичне здійснення загальних заходів традиційного стратегічного управління для забезпечення виправлення недоліків, які можуть виникати у безперервних циклах.

В основу безперервної моделі, що пропонується, покладено удосконалений механізм стратегічно-орієнтованого управління згідно схем, що були запропоновані Д. Нортоном і Р. Капланом [5] і знайшли подальший розвиток у роботах [1-3, 5, 7]. В основі періодичного здійснення процесу прийняття й імплементації стратегічних рішень покладено механізм традиційного стратегічного управління.

Рис. 1. Концептуальна модель поліконтурного стратегічно-орієнтованого управління підприємством

стратегічний управління концептуальний

Процесуальна сутність моделі полягає у послідовному виконанні циклів стратегічного управління за двома групами «контурів» - безпосередньо контур стратегічного управління всього підприємства і контури локалізованих стратегічних задач, агрегованих в межах субмісії окремої інституції зони стратегічної відповідальності. При цьому контур стратегічного управління підприємства в цілому формує рівень «м'якого» стратегічного управління, який визначає стратегічну орієнтованість діяльності підприємства. Стратегічна орієнтованість в межах запропонованої моделі полягає у тому, що імплементація стратегічних рішень регламентується не жорсткими адміністративними засобами, а встановленням взаємопов'язаних цілей і показників для окремих працівників або їх групи, орієнтованість на досягнення яких буде сприяти досягненню стратегічних цілей усім підприємством. Саме виконання стратегічних рішень завдяки визначенню стратегічних орієнтирів діяльності працівників підприємства і визначає сутність стратегічної орієнтованості системи стратегічного управління, що пропонується. В межах контуру локалізованих стратегічних задач відбувається перехід від «м'яких» механізмів управління до більш «жорстких», які полягають у більш точному визначенні управлінських дій, у збільшенні адміністративного впливу на працівників підприємства.

Організаційним ядром контуру, що здійснює стратегічне управління усім підприємством, є стратегічний комітет. У даному випадку під стратегічним комітетом розуміється окрема інституція підприємства, цілю якої є розробка стратегічних рішень і контроль над ефективністю їх імплементації. Для досягнення своїх цілей стратегічний комітет має:

- здійснювати аналіз динаміки внутрішнього і зовнішнього середовищ підприємства;

- визначати вертикалі цілей, цільових показників діяльності підприємства, його підрозділів і окремих працівників, ключових факторів успіху і ключових компетенцій підприємства;

- розробляти і приймати стратегічні рішення;

- керувати процесом імплементації стратегічних рішень, виробляти загальні принципи і систему виконання стратегічних рішень;

- контролювати ефективність імплементації стратегічних рішень, їх адекватність поточному стану зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства, відслідковувати можливість вдосконалювання прийнятих

Саме на підставі використання наданої стратегічному комітету інформації, власного досвіду його членів, їх озброєності інструментарієм прийняття стратегічних рішень і знаннями інструментарію імплементації рішень стратегічний комітет приймає стратегічні рішення. При цьому максимальна поінформованість стратегічного комітету повинна сприяти вільному використанню різних підходів вирішення конкретних стратегічних задач і виробленню творчих унікальних стратегічних рішень.

На етапі імплементації стратегічних рішень робота стратегічного комітету полягає у створенні на підприємстві найбільш сприятливих умов здійснення заходів, що передбаченні таким рішенням. Якщо процес прийняття стратегічних рішень стратегічний комітет будує знизу вверх, акумулюючи інформацію, знання і потенційні стратегічні рішення від рядових працівників до вищого керівництва підприємства, то процес імплементації повинен будуватися у зворотному напрямку. Прийняте стратегічне рішення, яке формується зверху ієрархії управління підприємства, повинно бути доведено до кожного рядового працівника. При цьому стратегічний комітет має забезпечити сприйняття стратегічного рішення усіма працівниками підприємства і максимальне залучення їх у процес досягнення передбачених цим рішенням цілей.

В умовах поліконтурного стратегічно-орієнтованого управління виконання вимоги залучення усіх працівників підприємства до імплементації стратегічних рішень забезпечується завдяки вираження (переформулювання) будь-якого стратегічного рішення у вигляді системи стратегічних цілей і інтегральної системи локалізованих субмісій, на підставі яких встановлюються індивідуальні показники діяльності окремого працівника або групи. Ці індивідуальні показники концепція поліконтурного стратегічно-орієнтованого управління підприємством передбачає встановлювати у вигляді збалансованої системи показників за структурою, запропонованою Д. Нортоном і Р. Капланом.

Ключовим компонентом запропонованої концептуальної моделі поліконтурного стратегічного управління підприємством є зона стратегічної відповідальності, а їх повна сукупність уособлює другий контур моделі. За своєю суттю вона є віртуальною інституцією - стратегічно-орієнтованою сферою діяльності, яка концентрує ресурси і відповідальність для виконання власної субмісії, зміст якої полягає у досягненні певних характеристик ключових компетенцій, що відповідають ключовим факторам успіху на галузевому ринку.

Основні завдання зони стратегічної відповідальності:

- структурно-інституційна інтеграція різноспрямованих факторів виробництва і управління з метою концентрації зусиль щодо досягнення відповідності характеристик підприємства ключовим факторам успіху на ринку;

- постійна цілеспрямована координація планової поточної (функціонування) та стратегічної (розвиток) діяльності менеджерів і спеціалістів різнорідних підрозділів організаційної та виробничої структури підприємства на забезпечення високого рівня відповідності ключовим факторам успіху на ринку;

- каскадування стратегічних завдань розвитку на всі рівні ієрархії і забезпечення усвідомлення персоналом зв'язку його поточної діяльності з розв'язанням критично важливих проблем довгострокового виживання підприємства на ринку;

- делегування повноважень і відповідальності командам виконавців різних рівнів, чим забезпечується наближення засобів розв'язання проблем до місць їх виникнення, створюються можливості щодо вибору найбільш раціональної форми реалізації стратегічних ініціатив у залежності від специфіки вирішуваних у зоні питань;

- забезпечення дійового зворотного зв'язку між всіма рівнями стратегічного управління;

- створення умов для забезпечення відповідності стратегій і структур;

- забезпечення стимулювання на досягнення стратегічних результатів.

Схематику діяльності зони стратегічної відповідальності можна представити у вигляді рисунку 2.

Першочерговою ознакою зони стратегічної відповідальності є її субмісія. У системі поліконтурного стратегічно-орієнтованого управління субмісія є особливою формою локалізованої стратегічної цілі, яка встановлюється перед певною групою персоналу підприємства і спрямовує їх діяльність на забезпечення відповідності діяльності підприємства галузевим ключовим факторам успіху.

За своїм формулюванням субмісія зони стратегічної відповідальності є скороченим описом сукупності цільових показників певного бізнес-процесу, що характеризують відповідність діяльності підприємства певним ключовим факторам успіху у галузі, а також накладають певні обмеження на інструментарій досягнення цих показників. Ці обмеження забезпечують виконання вимог композитності і взаємодоповнюваності субмісій. Композитність субмісій полягає у можливості їх одночасного поєднання, у тому, що вони не суперечать одна одній - виконання однієї субмісії не спричиняє неможливість виконання іншої. Взаємодоповнюваність визначає, що виконання генеральної стратегії неможливо без виконання усіх субмісій.

Як інструмент досягнення цілей генеральної стратегії субмісія повинна відповідати засобам її досягнення, бути персоніфікованою і мати унікальний набір чотирьох базових компонентів зони стратегічної відповідальності, до яких відносяться - матеріальні і нематеріальні ресурси, команда, сукупність інструментарію стратегічно-орієнтованого управління, проектний портфель.

Рис. 2. Концептуальна схема діяльності зони стратегічної відповідальності в умовах поліконтурного стратегічно-орієнтованого управління підприємством

стратегічний управління концептуальний

При цьому унікальність стосується саме набору, а не складових базових компонентів. Зони стратегічної відповідальності ситуативно можуть поєднувати і використовувати різні складові загальних матеріальних і нематеріальних ресурсів, персоналу підприємства, використовувати різний інструментарій стратегічного управління, а також визначати різні складові загального проектного портфелю підприємства. Але у кожний час сукупність компонентів, що поєднується, буде унікальною і неповторною по відношенню до інших зон стратегічної відповідальності. Саме така структура вільного поєднання компонентів в залежності від ситуації визначає гнучкість запропонованої системи поліконтурного стратегічно-орієнтованого управління. Одночасно з перевагою гнучкості така система вимагає ретельної системи стратегічної координації між зонами стратегічної відповідальності з метою розмежування можливостей і умов використання тих чи інших базових компонентів. Ця функція - є невід'ємним обов'язком стратегічного комітету підприємства.

Команда зони стратегічної відповідальності формує власний комітет. За форматом цей комітет має штабне побудування, аналогічний за структурою і функціями стратегічному комітету підприємства у цілому. Але комітет зони стратегічної відповідальності у своїй діяльності обмежується субмісією, обсягом залучення ресурсів підприємства і вихідними результатами роботи.

Саме одночасне здійснення функцій жорсткого адміністративного управління в межах управління реалізацією проектами і вільна можливість пропонування стратегічних ініціатив на всіх рівнях ієрархії управління підприємством визначає використання принципу демократури в межах системи поліконтурного стратегічно-орієнтованого управління.

Організаційне побудування команди зони стратегічної відповідальності в межах поліконтурного стратегічно-орієнтованого управління повинно відповідати матричній схемі. Така організаційна схема управління надає можливість поєднання функціонального управління і управління проектами, тобто кожний працівник одночасно виконує свої функціональні обов'язки і бере участь в системі реалізації проектів підприємства. Матрична система управління набуває в межах системи поліконтурного стратегічно-орієнтованого управління ознак адхократії завдяки наступному:

- поширення підприємством загальної системи цінностей і управлінської культури, які дають уявлення працівникам про набір (поле вибору) інструментарію вирішення стратегічних задач;

- розгалужена система збалансованих показників діяльності зони стратегічної відповідальності, яка накладає загальні обмеження у показниках діяльності, але надає свободу в обранні будь-яких інструментів вирішення стратегічних задач, які не суперечать загальній системі цінностей і управлінській культурі підприємства;

- надання самостійності зоні стратегічної відповідальності у питаннях оперативної реструктуризації проектного портфелю (зміна пріоритетності виконання проектів, додавання нових проектів, виключення старих тощо) підприємства і відповідного переорієнтування команди зони стратегічної відповідальності на вирішення нових стратегічних задач;

- скорочення шляху між стратегічною проблемою або стратегічною ініціативою і прийняттям стратегічного рішення завдяки трирівневій системі аналізу стратегічних ініціатив - на рівні керівництва окремого проекту, на рівні стратегічного комітету зони стратегічної відповідальності, на рівні стратегічного комітету підприємства;

- подвійна локалізація задач в межах зон стратегічної відповідальності і в межах проектів забезпечує відповідність кваліфікації персоналу проблемам, що вирішуються, що надає умови найскорішого прийняття стратегічних рішень як відповіді на виклики динамічного зовнішнього середовища.

Сполучення перелічених п'яти факторів надає гнучкості системі поліконтурного стратегічно-орієнтованого управління, сприяє оперативній реакції на зміни у зовнішньому середовищі, робить більш динамічним внутрішнє середовище підприємства.

Висновки

Отже, на даному етапі дослідження, результати якого стисло викладені у даній статті, було сформовано авторське бачення концептуальних основ стратегічно-орієнтованого управління підприємством в умовах динамічного бізнес-середовища. Визначено комплекс принципів стратегічно-орієнтованого управління, які було покладено в основу запропонованої моделі поліконтурного стратегічно-орієнтованого управління підприємством, особливістю якої є застосування віртуальної інституції «зона стратегічної відповідальності», що надає можливості реалізації декількох контурів управління та вибору альтернативних форм структуризації процесів управління, чим забезпечується підвищення адаптивності підприємства до умов динамічного бізнес-середовища.

Подальші дослідження доцільно спрямувати на пошук шляхів та інструментів адаптації, підтримки та розвитку поліконтурного стратегічно-орієнтованого управління в умовах діючих промислових підприємств.

Список використаних джерел

1. Ануфриева А.А. Корпоративное управление в промышленности: стратегически ориентированный подход: дис. на соискание уч. степени канд. экон. наук : спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством» / А.А. Ануфриева. - Иркутск, 2005. - 180 c.

2. Богатырев М.И. Оценка экономической эффективности стратегически ориентированных систем управления корпоративными финансами: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. экон. наук : спец. 08.00.10 «Финансы, денежное обращение и кредит» / М.И. Богатырев. - Москва, 2008. - 20 с.

3. Гнедых Н.Н. Формирование стратегически ориентированной системы управления услугами предприятий общественного питания // Проблемы современной экономики. - 2007. - № 4 (24). - Режим доступу до статті: http://www.m-economy.ru/art.php?nArtId=1703.

4. Ивлев В., Попова Т. Balanced Scorecard - альтернативные модели // Банки и технологии. - 2002. - № 4. - с. 35-40.

5. Каплан Р.С., Нортон Д.П. Организация, ориентированная на стратегию. Как в новой бизнес-среде преуспевают организации, применяющие сбалансированную систему показателей / Пер. с англ. - М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2004. - 416 с.

6. Каплан Р.С., Д.П. Нортон. Стратегическое единство: Создание синергии организации с помощью сбалансированной системы показателей. - М.: Диалектика-Вильямс, 2006. - 384 с.

7. Катькало В.С. Теория стратегического управления: этапы развития и основные парадигмы / В.С. Катькало // Вестник Санкт-Петербургского университета. - 2002. - Сер. 8. - Вып. 2 (№ 16). - С. 3-21.

8. Ліпєц Ю.В. Впровадження стратегічного менеджменту на підприємствах України як прогрессивного напрямку їх розвитку // Проблеми науки. - 2010. - № 6. - С. 55-58.

Размещено на Allbest.ru