Об’єкти контрольної діяльності та проблеми їх класифікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Об'єкти контрольної діяльності та проблеми їх класифікації

У статті надано комплексну характеристику теоретико-методологічних підходів до визначення поняття об'єкта контрольної діяльності підприємства. Автором доведено наявність безпосереднього зв'язку між цілями функціонування підприємства, специфікою реалізації його контрольної діяльності, а також тими об'єктами, на які спрямовується контроль. Доведена кореляція між об'єктами контролю та видовими характеристиками процесу управління.

Активний розвиток економічних відносин, пов'язаний із формуванням в Україні нового типу економіки, а також трансформацією всієї системи управління, спричинив суттєве підвищення уваги до проблеми контролю в діяльності підприємств. Справді, контрольна діяльність постає не лише як один з елементів розвитку будь-якого підприємства, але й є необхідною умовою його ефективного функціонування в умовах швидкого розвитку ринків, становлення конкурентних відносин, підвищення ефективності діяльності та оптимізації управлінської структури. У цьому контексті для сучасної економічної науки одне з пріоритетних місць набуває питання побудови комплексної теорії, яка б дозволила дослідити систему контролю в діяльності підприємств. Актуальність звернення до питань визначення і класифікації об'єктів контрольної діяльності в системі управління сучасним підприємством зумовлюється наступними причинами. По-перше, особливої актуальності звернення до зазначеної тематики надає те, що нині можна спостерігати непоодинокі випадки неправильного вибору об'єктів контролю на підприємстві, результатом чого є порушення функціонування як системи управління, так і загальне зниження ефективності виробничої та управлінської діяльності в цілому. По-друге, не можна не звернути увагу на той факт, що нині дедалі більш актуальною стає потреба розробки універсальної моделі класифікації об'єктів контролю в процесі управління сучасним підприємством, яка б включала у себе контроль не лише за матеріальними, але й за людськими (кадровими) ресурсами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізу проблем теоретико-методологічного, організаційного та нормативного забезпечення контрольної діяльності на підприємствах, а також засобів та механізмів її забезпечення було присвячені роботи Р.Абдеєва, М.Аокі, І.Бажина, Е.Гільде, В.Годіна, О.Голосова, К.Гордеєва, Н.Данилочкіної, К.Друрі, Я. Меха, С.Ніколаєвої, Д.Хана, А.Яругової та інших. Водночас окремі аспекти контрольної діяльності було висвітлено у роботах: В.Андреєва, Н. Розової, В. Афанас'єва, М.Білухи, А.Богомолова, В.Бурцева, Ф.Бутинця, Б.Валуєва, Е.Гільде, С.Голова, Ю.Данилевського, Ф.Дефліза, Н.Дорош, І.Дмитренко, Є.Калюги, М.Корінько, Л.Крамаровського, М.Кужельного, та інших. Разом з тим, до сьогоднішнього дня на науковому рівні не розроблено цілісної моделі, яка б дозволила надати всебічну характеристику зв'язку між об'єктами контрольної діяльності та загальними цілями й задачами управлінської діяльності на підприємстві.

Постановка завдань статті. Основні завдання, що вирішуються у процесі дослідження: обґрунтувати роль наукового забезпечення правильного визначення та класифікації об'єктів контрольної діяльності для забезпечення ефективного розвитку системи управління підприємством.

Виклад основного матеріалу дослідження. Контроль є обов'язковою функцією менеджменту. Він є заключною стадією управлінського процесу й відіграє роль зв'язуючої ланки між керуючою й керованою системами. Об'єктами контролю є: місія, цілі й стратегія підприємства, виконання виробничих процесів, діяльність структурних підрозділів та окремих виконавців. Правильний вибір об'єктів контролю становить одну з найважливіших складових процесу розвитку та удосконалення системи управління підприємства. При розробці об'єктів контролю необхідно насамперед дослідження області його застосування, яка пов'язана з формуванням цілей і задач на всіх ієрархічних рівнях системи управління. Водночас контроль виділений у відносно відособлену, самостійну підсистему і функцію [1, с. 24].

На сьогоднішній день промислове підприємство може бути охарактеризовано як комплексне господарство, що здійснює різноманітну діяльність з основним призначенням виробляти продукцію і надавати послуги з подальшою їх реалізацією відповідно до потреб ринку. Виробничо-технічні, організаційні, економічні цілі діяльності підприємства характеризуються єдністю за наявності певної структури управління, відповідного організаційно-технічного рівня, єдиного керівництва і управління, а також оперативно-господарської незалежності. Сама структура підприємства включає у себе окремі ланки (цехи, ділянки, бригади) з конкретною формою ведення виробничого процесу залежно від типу і розміру підприємства.

Вона повинна відповідати вимогам організації виробництва в кожній ланці і вимогам забезпечення оперативного керівництва процесів, які в ньому протікають, що і визначає її мету. Організаційно-технічна діяльність характеризує рівень розвитку підприємства у напряму спеціалізації, кооперації і комбінування виробництва, впровадження нової техніки, поліпшення технології і організації виробництва, комплексного вдосконалення економічної роботи. Функціонування підприємства вимагає технічної підготовки виробництва, яка полягає, головним чином, в проектуванні технологічних процесів. До того ж розробляються норми і складаються специфікації на матеріальні ресурси, яких необхідно дотримуватися, а звідси виникає необхідність в контролі за правильністю розрахунків потреби в матеріальних ресурсах і за раціональним їх використанням. Повсякденна інформація про забезпечення виробництва матеріальними ресурсами, їх використання, про вихід продукції свідчить як про зв'язок контролю з технічною діяльністю, так і про необхідність використання результатів контролю в удосконаленні управління.

Таким чином, з одного боку - не можна уявити технічну діяльність підприємства без обхвату її внутрішнім контролем, з іншого боку - дані контролю використовуються як повсякденна і періодична інформація, що надається керівництву для управління технічною діяльністю. Необхідно мати відомості про правильність розрахунків щодо забезпечення виробництва всіма ресурсами, про їх використання і про підвищення ефективності виробництва.

Виробничо-організаційна діяльність підприємства складається з організаційної підготовки, зі здійснення самого виробництва і випуску продукції. Організаційна підготовка виробництва полягає в забезпеченні робочих місць в розрізі підрозділів необхідною кількістю робочих певних спеціальностей і кваліфікацій; діючим обладнанням, відповідним за видами, потужностями і режимами роботи, необхідним інструментом, комплектуючими матеріалами.

Будь-яке порушення в забезпеченні виробництва ресурсами гальмує процес виробництва, порушує виконання наміченої цілі. Звідси виникає необхідність в організації належного контролю за правильним використанням трудових і матеріально-технічних ресурсів, обсягом незавершеного виробництва і виходом продукції, а також за виникаючими порушеннями в ході виробництва з метою отримання інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень. Важливою задачею досягнення економічної ефективності виробництва є встановлення періодичного і щоденного контролю за рівнем витрат щодо окремих елементів, місць виникнення, центрів відповідальності. При цьому необов'язково визначати всю суму витрат, можна обмежитися встановленням відхилень, які пов'язані з реалізацією організаційно-технічних дій. Ведення такого контролю свідчить про зв'язок його з виробничо-організаційною і технічною діяльністю, використанням його даних для управління виробництвом шляхом формування інформації про витрати на виробництво продукції за різними центрами відповідальності, місцями виникнення і в цілому щодо всього підприємства. Маркетингова діяльність підприємства витікає з необхідності повноцінного забезпечення різними видами ресурсів. Вона містить у собі: пошук постачальників та складання з ними угод; організацію контролю за відповідністю потреби в ресурсах і наявністю потужностей; отримання, зберігання і використання ресурсів; вивчення ринку споживання, складання угод зі споживачами; забезпечення зберігання виготовленої продукції на складах і відвантаженню споживачу; організацію контролю за цими операціями.

Одним з найважливіших елементів економічної діяльності підприємства є контроль за бюджетуванням в розрізі центрів відповідальності, за своєчасним погашенням різних зобов'язань, рухом грошових коштів. Забезпечення якнайкращого співвідношення попиту і пропозиції продукції, послуг відповідного функціонального призначення і якості в зазначені терміни досягається за рахунок здійснення взаємопов'язаних видів діяльності, які також є об'єктом внутрішнього контролю. Слід зазначити, що обслуговуючі види діяльності, а також виробництво і збут є базовими об'єктами організації і управління підприємством [2, с. 11]. Виходячи із того, що кожний з цих видів діяльності підприємства має свою конкретну контрольну мету, витікає, що базовими об'єктами контролю єобслуговуючі види діяльності, виробництво і збут з подальшою їх деталізацією.

Все це дозволяє зробити висновок про існування об'єктивно обумовленої системи ієрархічних цілей підприємства, які, у свою чергу, безпосередньо або опосередковано впливають на формування об'єктів внутрішнього контролю. Таким чином, усі сторони діяльності підприємства потребують контролю, і жодна з них не здійснюється без ведення цього контролю. Отже, одним з важливих елементів діяльності підприємства є контроль, призначений для детального і чіткого відображення відхилень щодо різних сторін його функціонування. Отже, підприємство - це система, яка складається з безлічі взаємодіючих і взаємопов'язаних впорядкованими відносинами компонентів, діяльність яких спрямована на досягнення загальної мети [3], і яка залежить, у свою чергу, від виду системи. Як соціальна система, підприємство має здатність до саморозвитку, самоорганізації і формування власної цілі. Як організаційна система, підприємство має керовану і керуючу підсистеми, цілі яких спрямовані на досягнення загальної мети системи. Одночасно кожна з них має свою власну мету, відмінну від загальної цілі. Підприємство, як ієрархічна система, складається з ряду компонентів, кожний з яких представлений самостійними підсистемами, і також підрозділяється на керуючу і керовану підсистеми з визначенням рівнів управління і відповідних цілей кожного рівня, які взаємообумовлені загальною метою.

Практично всім без виключення соціально-економічним системам, до яких належать і підприємства, характерна постійна зміна цілей, які відображають власний розвиток, і активно взаємодіють із зовнішнім середовищем. Виходячи з цього, зовнішні цілі витікають з необхідності забезпечення взаємодії з елементами вищестоящої системи для досягнення її цілі, і які ґрунтуються на стійкому функціонуванні системи. Внутрішні цілі системи обумовлені необхідністю забезпечення власного стійкого функціонування і розвитку, а також існуванням цієї системи як елемента системи більш високого порядку. Цілі підприємства не зводяться лише до досягнення якогось кінцевого, стійкого результаті. Вони орієнтовані ще й на реалізацію певних процесів, які характеризуються спрямованістю і динамікою. Це має важливе значення для кількісного визначення цілей контролю і ступеня їх досягнення, коли вони виражені деякими дискретними результатами (прибуток, рентабельність, зворотність) з урахуванням їх зміни в часі і просторі. Отже ефективність функціонування контролю, як елемента системи підприємства і процесу управління, залежить в першу чергу від того, наскільки сформульовані цілі контролю відповідають цілям системи більш високого порядку і внутрішнім вимогам власного розвитку і функціонування. Формування цілей, їх структуризація відіграє важливу роль в організації самого процесу управління. Ефективність взаємодії виробничих і управлінських ланок підприємства як системи безпосередньо залежить від правильності і збалансованості розподілу цілей між ними, а також від повноти забезпечення загальних цілей.

Не викликає сумніву, що управління підприємством є безперервним процесом, в якому існує певна послідовність і відповідна логіка реалізації функцій. Розглядаючи управлінський процес в часі і просторі, учені виділяють три види управління: перспективне (стратегічне), яке спрямоване на створення концепції розвитку, розробку основних напрямів діяльності підприємства; поточне, яке забезпечує поточну оцінку фактичного стану об'єкту і дотримання планованих параметрів виробничої, фінансової і господарської діяльності підприємства; оперативне, що спрямовано на оперативну оцінку фактичного стану об'єкту [4]. Кожний вид управління має свою мету і задачі, які є основоположними при визначенні об'єктів контролю, при забезпеченні взаємодії функцій управління, при формуванні цілей і задач конкретних функцій. В основі видів управління лежать такі функції, як планування, облік і контроль, без яких неможливо формування управлінських рішень, які мають бути спрямовані на виявлення і усунення відхилень від заданих параметрів. Це також впливає на формування об'єктів контролю, оскільки керуюча і керована підсистеми є специфічними за своєю суттю і вирішують принципово різні задачі. Виходячи з цього, відмінними повинні бути й їхні цільові установки, які фокусуються в загальну мету підприємства.

Все це дає підстави стверджувати, що комплексна дія різних сфер діяльності підприємства, видів управління і відповідальних виконавців принципово позначається на формуванні об'єктів контролю. У цьому сенсі, контроль підприємства постає як багатоаспектний і багаторівневий комплекс об'єктів, який вимагає вирішення конкретних задач на основі єдності загальної цілі і індивідуальної цілі кожного об'єкту. При цьому віддаленість суб'єктів контролю (в плані реалізації функцій) від об'єктів створює неврегульованість інформаційних потоків, послаблює дію контрольних функцій. Фактично об'єктами контролю є все те, що підлягає перевірці. Ці об'єкти підлягають класифікації і систематизації за різними ознаками, які визначають видову класифікацію контролю. Зокрема, у процесі здійснення контрольної діяльності його об'єктами є ресурси, процеси, види діяльності, дії осіб, відповідальних за забезпечення збереження, раціональне використання ресурсів, за дотримання законності здійснюваних операцій, за достовірність інформації і ефективність прийняття рішень.

Контрольна діяльність полягає в розробці норм функціонування системи і узгодження з плановими завданнями, створенні системи інформації, виявленні відхилень від норм функціонування, порівнянні фактичних показників з їх плановими значеннями, здійсненні необхідного впливу на людей, які мають відношення до контрольної ситуації, прийняття рішень. Для забезпечення контрольної діяльності необхідна інформація про стан об'єкта управління, ресурси підприємства та їх раціональне використання, процеси, що відбуваються на підприємстві (постачання, виробництво, збут), формування собівартості продукції тощо. Управління досягає мети суб'єкта господарювання через персонал. Отже, люди - це центральна фігура у будь-якому підприємстві. Таким чином, управління означає всі практичні дії, за допомогою яких керівник спонукає підлеглих до дії для досягнення бажаних результатів.

Послідовний чіткий і дієвий контроль є найважливішою умовою ефективності виробничо-господарської і управлінської діяльності, засобом підвищення персональної відповідальності виконавців і посадовців, що сприяє своєчасному і послідовному виконанню поставлених задач, дозволяє одержувати керівникам і фахівцям у процесі управління інформацію про відхилення, виявлені в різних видах діяльності підприємства, інформацію про відхилення в технології управлінського процесу, що зрештою підвищує ефективність функціонування підприємства. У практичній діяльності суб'єктів господарювання не виключаються випадки помилкового і неправомірного прийняття управлінських рішень менеджерами або фахівцями. Виходячи з цього, управлінські рішення підлягають також ретельній перевірці в системі контролю підприємства з погляду законності, правомірності і господарської доцільності їх здійснення.

Разом з тим варто спеціально наголосити на тому факті, що в процесі діяльності підприємства ресурси, результати і операції функціонують не самі по собі, а під впливом людей. Це вимагає розгляду об'єктів контролю з функціональної, інформаційної і організаційної точок зору. В сучасних умовах постіндустріального суспільства ефективне управління не можливе без постійного моніторингу поточного і перспективного стану справ підприємства. З цього погляду контроль постає одним з ефективних способів, який дозволяє оцінити виникаючі відхилення в розрізі центрів відповідальності і підприємства в цілому. Його цілі полягають в попередженні і виявленні найскладніших проблем управління ресурсами, процесами, результатами за сферами діяльності, які необхідні для конкретизації області пошуку причин цих відхилень і шляхів можливого вирішення проблем. Результативними показниками функціонування контролю підприємства є оцінка діяльності підприємства, його керованої і керуючої підсистем. Водночас контроль покликаний знижувати ймовірність виникнення відхилень безпосередньо в ході функціонування підприємства і управління його діяльністю, а також має виявляти, систематизувати і типізувати відхилення і ризики на всіх ділянках управління і в усіх сферах діяльності, узагальнювати і оцінювати цю інформацію з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Переважно об'єкти контролю формуються за схемою матеріального потоку виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства. Виявляти і аналізувати всі види порушень є позитивним моментом, проте це спричиняє за собою знеособленість і ігнорування такої складової системи управління, як людина, якій властиво працювати або ефективно, або неефективно. Тому для підвищення ефективності управління підприємством, контроль як функція управління повинен попереджати, виявляти і оцінювати всі відхилення і порушення в області матеріального потоку у виробничій, господарській і фінансовій діяльності для досягнення поставленої перспективної і поточної мети тільки з урахуванням людського чинника, тобто оцінюючи діяльність менеджера, фахівця, конкретного виконавця. Саме з урахуванням оцінки кадрового потенціалу повинні формуватися об'єкти контролю, тобто у взаємозв'язку матеріального (майнового) та людського чинників з урахуванням ціле покладення.

Цей підхід базується на аналізі управління, яке виходить з положення, що головною задачею керівництва є організація роботи таким чином, щоб людина досягала своєї особистої мети, спрямовуючи власні зусилля на досягнення цілі підприємства [5, с. 109], що управлінська організація включає механізм формування ефективних рішень, механізм узгодження і контролю. При цьому, об'єктивні цілі підприємства, які сформовані у вигляді дерева цілей, можуть не тільки не співпадати, але і конфліктувати з метою підприємства як сукупності індивідуумів, з метою окремих працівників. Таким чином, «функцією механізму узгодження є «прив'язка» цілей людей до цілей підприємства, з тим, щоб спонукати їх працювати з максимальною віддачею» [6, с. 169].

методологічний контроль управління

Висновки

методологічний контроль управління

Об'єкти внутрішнього контролю повинні формуватись з урахуванням багатоаспектності й багаторівневості структури системи підприємства, а також видової характеристики процесу управління. При цьому вельми важливим чинником виступає правильна оцінка кадрового потенціалу, що дозволяє урахувати в процесі контролю взаємозв'язок між власне матеріальним та людським фактором розвитку і функціонування підприємства.

Крім того, формування об'єктів контролю передбачає виконання переліку вимог, які дозволять виділити ключові області внутрішнього контролю і зроблять систему дієвою, а саме: цілі видів управління і сфер діяльності повинні бути сформульовані досить точно і деталізовано, щоб можна було їх довести до кожного підрозділу і виконавця. В умовах різноманіття форм власності необхідно, щоб цілі, які ставить власник капіталу перед виконавчою дирекцією, були формалізовані. Відповідно, керівництво, менеджери всіх рівнів управління, фахівці й конкретні виконавці повинні мати чіткі критерії того, що від них чекає власник, як їх робота контролюватиметься і оцінюватиметься; контрольні функції керівництва вищого рівня управління повинні бути чітко визначені і регламентовані, а їх реалізація повинна здійснюватися в по-об'єктному розрізі: ресурси, процеси і їх результати за всіма ієрархічними рівнями управління підприємства.

Література

методологічний контроль управління

1. Валуев Б. И. Оперативный контроль экономической деятельности предприятия / Б. И. Валуев, Л. П. Горлова, Е. Л. Зернов. - М.: Финансы и статистика, 1991. - 224 с.

2. Мильнер Б. З. Системный подход к организации управления / Б. З. Мильнер, Л. И. Ревенко, В. С. Рапопорт. - М.: Экономика, 1983. - 224 с.

3. Матвієнко О. В. Основи інформаційного менеджменту: [навчальний пос.] / О. В. Матвієнко. - К.: ЦНЛ, 2004. - 128 с.

4. Розова Н. К. Управление качеством / Н. К. Розова. - СПб.: Питер, 2002. - 224 с.

5. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом. Опыт системного исследования / В. Г. Астафьев. - М.: Политиздат, 1968. - 384 с.

6. Черняк Ю. И. Системный анализ в управлении экономикой / Ю. И. Черняк. - М.: Экономика, 1975. - 191 с.

7. Бир С. Кибернетика и управление производством / С. Бир. - М.: Наука, 1965. - 391 с.

Размещено на Allbest.ru