Економіка управління відходами з урахуванням сучасних умов переробки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економіка управління відходами з урахуванням сучасних умов переробки

І.Я. Погрібний,

д.е.н., доцент,

зав. кафедрою обліку і аудиту Вінницького фінансово-економічного університету

В статті досліджена економіка переробки твердих побутових відходів в сучасних умовах. Проведено аналіз витрат і доходів при застосуванні різних технологій переробки. Показано, що для забезпечення окупності інвестицій і отримання прибутку доцільним є застосування сучасних технологій піролізу і будівництво енергоспоживаючих підприємств поряд з сміттєпереробними.

The paper investigates the economics of solid waste processing under current conditions. The analysis of costs and benefits when applying different processing technologies performed. It is shown that for return of investments and obtaining of profit application of modern technologies of pyrolysis is advisable and building energy-consuming enterprises along with waste recycling.

Ключові слова: тверді побутові відходи, тарифи, доходи, тeрмічні способи переробки, піроліз, енергозберігаючі технології.

Keywords: municipal solid waste, tariffs, profits, thermal ways of processing, pyrolysis,, energy saving technologies.

Однією з серйозних, нерозв'язаних на сьогоднішній день і постійно посилюючихся проблем є проблема твердих відходів: їх кількість постійно зростає, склад урізноманітнюється, не вистачає територій для їх розміщення, витрати на їх утилізацію збільшується.

Необхідно відзначити, що з чисто екологічної проблема твердих відходів давно вже перетворилася на соціально-еколого-економічну: тверді відходи є не тільки істотним чинником забруднення повітряного середовища, водних ресурсів, грунту та інших природних компонентів, але також причиною зниження якості життя, яка проявляється у зростанні захворюваності населення, зменшенні розміру доходів, погіршенні умов праці і відпочинку.

Об'єкти та методи досліджень. Однією з умов стійкого територіального розвитку є соціально-еколого-економічна рівновага (СЕЕР) регіону, що представляє собою такий стан регіональних систем, при якому забезпечуються економічне зростання, соціальна стабільність і екологічна безпека регіону.

Порушення СЕЕР тягне за собою виникнення збитків різного характеру: екологічних, економічних, соціальних.

Однією з обов'язкових умов, що забезпечують СЕЕР, є ефективне функціонування сфери поводження з твердими відходами, що представляє собою сукупність взаємопов'язаних технологічних циклів поводження з твердими відходами: від їх виробництва до утилізації і є частиною ТОС регіону [1].

Управління сферою поводження з твердими відходами в рамках соціально-економічної політики безпосередньо впливає на розвиток регіону. Особливістю управління сферою поводження з твердими відходами є те, що ініціація цього процесу відбувається одночасно на різних рівнях управління: від державного до локального (рівня господарюючого суб'єкта).

Таким чином, вирішення проблеми утилізації твердих побутових відходві (надалі ТПВ) є комплексною проблемою території. Питання поводження з ТПВ має вирішуватися як загальнотериторіальна проблема, із застосуванням системного підходу до вирішення всіх виникаючих у зв'язку з цим завдань. управління відходи переробка інвестиція

Постановка завдання. Метою даної статті є дослідження питань економіки управління відходами з урахуванням сучасних умов переробки.

Результати та їх обґрунтування. При виконанні аналізу економічного потенціалу проекту з будівництва й експлуатації сміттєпереробного заводу визначимо основні складові дохідної і витратної частин.

До витратної частини, при великому групуванню статей, можуть бути віднесені: організаційні витрати (реєстрація підприємства, оформлення дозвільної та узгоджуючої документації); витрати на землевідведення та пов'язані з цим витрати; витрати на будівництво будівель і споруд; витрати на створення інженерних мереж і доріг; витрати на закупівлю і монтаж технологічного устаткування, і пов'язані з цим витрати; витрати на збір і доставку на завод побутових відходів; витрати на переробку та захоронення побутових відходів.

До дохідної частини, при великому групованню статей, можуть бути віднесені: дохід від виробництва та продажу виробів з отриманої після сортування ТПВ вторинної сировини; дохід від виробництва теплової енергії, одержуваної при спалюванні ТПВ; дохід від виробництва електричної енергії, одержуваної при спалюванні ТПВ; надходження від стягування з населення тарифних платежів за утилізацію ТПВ.

Економічні питання утилізації ТПВ необхідно розглядати у двох аспектах - безпосередньо для суб'єкта господарської діяльності, що здійснює таку утилізацію, і суспільно-соціальному.

Для суб'єкта господарської діяльності процес утилізації ТПВ, як правило, є економічно прибутковим. Однак при цьому необхідно зазначити, що у разі застосування витратних технологій утилізації фінансування утилізації проводиться за рахунок тарифів для населення і бюджетних дотацій. Забезпечення господарської окупності в такому випадку приводить або до значного дефіциту і без того скромного місцевого бюджету, або досягається за рахунок різкого зростання комунальних тарифів. Останнє загрожує зростанням соціальної напруженості і неплатежами населення.

В даний час повна нормативна собівартість вивезення ТПВ визначається як сума нормативних витрат на виконання робіт по збору (транспортуванню) ТПВ, захороненню, утилізації (переробці), знищенню ТПВ, а також цехових витрат, інших прямих витрат, загальноексплуатаційних і позаексплуатаційних витрат. У деяких випадках екологічна складова (плата за розміщення відходів) включається в тариф на послугу з захоронення відходів, у деяких - ні. Нові системи збору сміття повинні скоротити основні і додаткові статті витрат на обслуговування за рахунок застосування нової техніки і технологій.

Перерозподіл фінансової складової тарифів на вивіз ТПВ може бути здійснено за рахунок одержання додаткового прибутку від повторної переробки сміття, а також впровадження заздалегідь передбачених інвестиційних складових.

З точки зору забезпечення СЕЕР регіону більш важливим є суспільно-соціальний аспект економіки управління відходами. У цьому аспекті в цілому процес утилізації ТПВ є витратним. Витрати покриваються, як вже було сказано, за рахунок тарифів для населення і бюджетних дотацій.

Проте останнім часом були розроблені технології, які можуть забезпечити повну або часткову окупність переробки ТПВ. Таким чином, з точки зору економічної ефективності технології переробки ТПВ можна розбити на 3 групи:

- повністю витратні технології;

- технології, що забезпечують часткову окупність інвестицій;

- технології, що дозволяють забезпечити повну окупність інвестицій і отримати прибуток.

Управління сферою поводження з твердими відходами в рамках соціально-економічної політики безпосередньо впливає на розвиток регіону. Управління відходами зводиться до вибору технологічних процесів утилізації ТПВ, які можна розбити на три основні групи:

* захоронення несортованих відходів - збирання, транспортування та захоронення відходів на полігоні;

* механіко-біологічна переробка відходів - збирання, транспортування, сортування (з вибором цінних вторинних ресурсів) і подальше захоронення залишків;

* термічна переробка відходів - збирання, транспортування, термічна переробка з отриманням енергетичних ресурсів у вигляді електричної і термічної енергії (спалювання, піроліз, газифікація).

Кожен з цих технологічних процесів характеризується своєю економічною ефективністю. Економічна складова політики управління відходами є не менш важливою, ніж інші. Правильний вибір економічної політики дозволяє, по-перше, привести тарифи до доступних для населення розмірів, по-друге, залучити інвесторів для реалізації проектів з переробки ТПВ. Вирішення цих двох завдань буде в значній мірі сприяти вирішенню проблеми твердих відходів в цілому.

Розглянемо кожен процес з точки зору економічної ефективності, яка дозволить окупити витрати, які виникають при будівництві полігонів і підприємств по переробці.

Захоронення несортованих відходів - це чисто витратний метод, який визначається тарифом за послуги для населення. Цей тариф повинен покрити витрати:

- на обслуговування контейнерних майданчиків, де збираються відходи;

- витрати транспортних компаній, що здійснюють перевезення відходів до полігонів;

- витрати на захоронення відходів.

У цьому випадку відсутній позитивний економічний ефект, більш того, з кожним роком має місце тенденція до збільшення кількості відходів, що збираються від населення, що неминуче призведе до постійного зростання тарифу.

Механіко-біологічна переробка відходів дозволяє в осяжному майбутньому частково окупити витрати на будівництво підприємства з переробки.

В одній тонні середньостатистичних несортованих відходів знаходяться цінні компоненти, які після сортування можна реалізувати як вторинну сировину. Це чорні і кольорові метали, ПЕТ-пляшки та інший пластик, склобій, папір та ін Відібрані цінні фракції після сортування підлягають продажу за ринковими цінами, що дає додатковий економічний ефект при управлінні відходами. А залишок відходів після сортування, так звані «хвости», що підлягають захороненню, значно зменшуються і становлять від 50 до 70%.

Цей процес сортування дозволяє відібрати не тільки цінні компоненти, але також вибрати з відходів відпрацьовані електробатарейкі, акумулятори та інші техногенні компоненти відходів, що має пряме природоохоронне значення.

Економічна ефективність первинного сортування, як підготовчої операції в процесі комплексної переробки ТПВ, пов'язана з тим, що, перерозподіляючи матеріальні потоки відходів (зокрема, за рахунок виділення напівпродуктів - пальної і біорозкладаної фракцій), сортування в 1,5-2 рази скорочує потребу в дорогому термічному і біотермічному обладнанні. У той же час капітальні витрати на саме сортування не перевищують 10-15% витрат на термо-і біообробку.

Розрахунок обсягів виходу продукції і прогнозованих річних доходів від переробки твердих побутових відходів здійснюється окремо по кожному виду продукції: метали - кольорові і чорні, склобій, папір, ПЕТ-пляшка, пластмаса; і т.д. за формулою:

(1)

де

- Fj - валовий річний дохід за j-му виду продукції, j = 1, ... l;

- Si - передбачувана кількість продукції, отриманої в процесі переробки i-го виду твердих побутових відходів по заводу, по i-му виду твердих побутових відходів, який використовується для виробництва по j-го виду продукції, у вагових одиницях, т / рік, і = 1, 2, ... n, j = 1, ... m;

- q - передбачуваний відсоток втрат при переробці,%;

- Hj - ціна реалізації вагової одиниці j-го виду продукції, j = 1, ... l.

Розрахунок загального обсягу прогнозованих річних доходів від реалізації всіх видів продукції здійснюється підсумовуванням прогнозованих річних доходів від реалізації розглянутих вище видів продукції (метал, склобій, папір, пластмаса і т.д.).

Шуканий показник обчислюється за формулою:

 (2)

де

- F - валовий річний дохід від реалізації всіх видів продукції по заводу,

- Fj - валовий річний дохід за j-му виду продукції, j = 1, ... l;

Додатковий економічний ефект одержується за рахунок зменшення плеча перевезень, так як таке підприємство за своїми екологічними і санітарними показниками може розташовуватися в міській межі, наприклад, в промисловій зоні. У такому випадку захороненню підлягає не більше 15 відсотків шлаків і інертних відходів. Шлакові залишки не містять шкідливих домішок і можуть бути використані в будівельній індустрії, наприклад в якості наповнювача для бетонних сумішей або для виготовлення теплоізоляційних матеріалів.

При цьому глибина переробки несортованих відходів доходить до 80-85%; існує можливість екологічно- і санітарно-безпечного сортування та переробки ТПВ.

Термічна переробка відходів дозволяє отримати при переробці ТПВ енергетичні ресурси у вигляді електричної і термічної енергії. Тeрмічні способи переробки, крім зниження обсягу і маси, дозволяють отримувати додаткові енергетичні ресурси,

Розрахунок обсягів отримання електроенергії і прогнозованих річних доходів від її реалізації здійснюється, виходячи з обсягів перероблюваної сировини, загальної кількості отриманих ТПВ, призначених для спалювання, встановленої потужності генеруючого обладнання та його технічних характеристик.

Показник загальної кількості отриманих ТПВ, призначених для спалювання, визначається підсумовуванням кількості отриманих ТПВ, придатних для спалювання, що залишилися після використання тих видів відходів, які були використані раніше для виробництва продукції.

Шуканий показник обчислюється за формулою:

(3)

де Sе - передбачувана кількість ТПВ призначених для спалювання, у вагових одиницях, т / рік;

Sk - передбачувана кількість речовин, отриманих в процесі переробки i-го виду твердих побутових відходів по заводу, окремо за видами відходів, які придатні для спалювання у вагових одиницях, т / рік, k = 1 ... q.

Показники встановленої потужності електричного генеруючого обладнання, ефективне завантаження обладнання (годин / рік), значення технічних характеристик теплоенергетичних установок можуть бути визначені окремим коефіцієнтом m, визначальним співвідношення між кількістю палива і виходом електроенергії.

Шуканий показник обсягів отримання електроенергії обчислюється за формулою:

(4)

де W - передбачуваний обсяг одержання електроенергії, кВт-год на рік;

Sе - передбачувана кількість ТПВ, призначених для спалювання, у вагових одиницях, т / рік;

m - коефіцієнт, що визначає співвідношення між кількістю палива і виходом електроенергії, кВт-год / т.

Шуканий показник річних доходів від реалізації отриманої електроенергії обчислюється за формулою:

(5)

де Fе - валовий річний дохід від реалізації отриманої електроенергії, Євро / рік;

W - передбачуваний обсяг одержання електроенергії, кВт-год на рік;

Hе - ціна реалізації одиниці отриманої електроенергії, грн / кВт-годину; Hе = 0,98 грн / кВт-год.

Природно, що для досягнення позитивної рентабельності проекту сума статей його дохідної частини повинна перевищувати суму статей його видаткової частини (в даному випадку маються на увазі питомі показники, віднесені до однакового часового проміжку).

У разі, якщо технологічна схема сміттєпереробного заводу не передбачає виробництва виробів з отриманої після сортування ТПВ вторинної сировини, ця стаття доходів виключається з дохідної частини інвестиційного проекту.

Відповідно, у випадку, коли технологічна схема сміттєпереробного заводу не передбачає виробництва теплової та електричної енергії при спалюванні ТПВ, ці статті доходів також виключаються з дохідної частини інвестиційного проекту.

У разі відсутності можливостей реалізації теплової та електричної енергії для досягнення самоокупності проекту всі статті його видаткової частини повинні цілком покриваються за рахунок надходжень від стягування з населення тарифних платежів за утилізацію ТПВ. Очевидно, що при цьому розмір тарифних платежів за утилізацію ТПВ зростає до таких розмірів, при якому велика частина населення буде не в змозі їх вносити в повному обсязі - що загрожує зростанням соціальної напруженості і банкрутством підприємства, що займається реалізацією інвестиційного проекту.

Таким чином, при використанні технологій, що дозволяють отримати при переробці ТПВ енергетичні ресурси, необхідно вже на стадії розробки проекту погодити зі споживачами умови реалізації одержуваної енергії, а також будівництво та монтаж периферійних пристроїв і систем (енергетичних генеруючих установок, споживачів теплової енергії і т.п .)

Найбільш розповсюдженими тeрмічними способами переробки є спалювання, газифікація та піроліз .

Спалювання ТПВ - це широко поширений спосіб знищення твердих побутових відходів, який широко застосовується з кінця XIX ст.

Суттєвим нeдоліком сміттєспалюючів є необхідність значних витрат на екологічні засади. Ці витрати співставні з вартістю підприємства. Це пояснюється вкрай низьким коеффіціeнтом корисного використання тeпловой енeргіі, який навіть на кращих сміттєспалювальних підприємствах нe перевищує 65% [2, 3], і значною кількістю додатково використовуваного рідкого палива, що доходить до 70 галонів на тону відходів, що спалюються [2, 4].

Однак, спалювання твeрдих відходів з метою одержання тeпла на вироблення елeктроенeргіі призводить до щe більшого забруднення навколішнього середовища. Це пояснюєтся тeм, що споживання елeктроенeргіі нe є постійним, має добові і сeзонні піки, що, відповідно, призводить до коливань навантаження топок сміттєспалювальних котлів і, як наслідок, до додаткового недопалювання відходів і щe більшого викиду шкідливих речовин з димовими газами, шлаком, золою і стічними водами. За чисто тeхнічих причин вартість елeктроенeргіі, виробленої на сміттєспалювальних заводах (ССЗ), нe можeт конкурувати з вартістю елeктроенeргіі на елeктростанціях. Ціна однієї кіловатгодини на елeктростанціях в США в 90-х роках минулого століття становила 1 - 3 цeнта, а на ССЗ - 11 цeнтів. Необхідність реалізації електроенергії за ринковими цінами (нижче собівартості) призводить до колосальних збитків для ССЗ, а в поєднанні з нeобхідністю захоронeння шлаку і золи робить ці заводи абсолютно нeрeнтабeльними, а фінансові прогнози для їх розвитку вкрай нeсприятливими [5].

До того ж існуючі і такі, що пропонуються до використання, сміттєспалювальні установки мають цілий ряд нeдоліків, головним з яких є той, що вони при роботі утворюють вторинні надзвичайно токсичні відходи (поліхлорировані дібeнзодіоксіни, фурани і біфeніли), що виділяються разом з важкими мeталами в навколишнє серeдовище з димовими газами , стічними водами і шлаком [6]. Необхідність установки фільтрів для очищення газів вимагає додаткових, до того ж досить значних, капіталовкладень.

Таким чином, спалювання нe можe розглядатися як економічно і екологічно виправданий або рeсурсозбeрігаючий мeтод, оскільки багато органічних речовин, якi могли б бути використані, спалюються з додатковими витратами енeргіі [7].

Останнього часу багато компаній пeрeходять від простого спалювання відходів на двохступінчатий процeс, що включає стадію піролізу (розклад органічних речовин бeз доступу кисню при відносно низьких тeмпeратурах 450° - 800°С). Такий процeсс енeргeтично більш вигідний, ніж простe спалювання. В рeзультаті піролізу отримують газ і твердий залишок піролізу. Потім той і інший продукти відразу, бeз будь-якої додаткової обробки, направляють в топку на спалювання. Частина газів піролізу після кондeнсаціі можe бути вивeдeна з систeми і використана в якості рідкого палива іншими споживачами [8].

Найбільш повна дeструкція продуктів, що містяться в смітті, здійснюється в процeсі високотeмпeратурного піролізу або газифікації при тeмпeратурі 1650° -1930°С в об'ємі розплавлeної в суміші з мінeральнимі добавками мeтала, або при тeмпeратурі до 1700°С в об'ємі розплаву солeй або лугів в суміші з добавками і в присутності каталізаторів.

Існує багато різновидів промислових технологій, які застосовують в процесі переробки відходів на енергетичні ресурси, використовуючи при цьому піроліз (газифікацію).

Промислові установки такого типу виробляє канадська корпорація Waste to Energy Canada Inc. (WTEC). Принцип роботи заводу за даною технологією заснований на порційній термічній переробці ТПВ методом газифікації, що дозволяє отримувати відхідні гази, що відповідають екологічним вимогам Євросоюзу. Завод складається з модулів, що працюють незалежно один від одного, що забезпечує високу гнучкість виробництва і взаємозамінність. Це обладнання може переробляти від 16 500 до 100 000 т ТПВ на рік (330 робочих днів), з щоденною продуктивністю від 50 до 300 т / день. В залежності від складу ТПВ та їх вологості може вироблятися від 1.0-10.0 MВт електричної та 1.3 до 13 МВт теплової енергії. Можливість використовувати технологію WTEC для переробки різнорідної вихідної сировини без попереднього сортування унікальна. Вона дозволяє змішувати різну вихідну сировину, таку як побутові відходи, небезпечні відходи, будівельне сміття, вугілля з високим вмістом золи, біомасу, рідини та шлами. Така універсальність дозволяє компанії оптимізувати роботи по типу доступної вихідної сировини [9].

Американська фірма Naanovo Energy USA, Inc. застосовує схожу технологію, яка відрізняється конструктивом, способом завантаження відходів, а також способом очищення відхідних газів.

Технологія плазмової газифікації Westinghouse Plasma Corporation по-своєму унікальна. Установка плазмової газифікації працює при температурі, що перевищує 5500°С, гарантуючи практично повне перетворення вихідної сировини в синтетичний газ. Неорганічні речовини виводяться в основі газифікатора у вигляді інертного шлаку, який охолоджується і перетворюється в безпечний продукт, який можна продавати як наповнювач для будівельних матеріалів.

Співвідношення вартості витрат на переробку однієї тонни відходів для різних технологій в даному випадку - один із визначальних чинників. Розглядаючи техніко-економічні показники експлуатації промислових установок, можна відзначити, що установки фірми Waste to Energy Canada Inc. (WTEC) є одними з найбільш оптимальних.

Цей напрямок найбільш ефективний, оскільки він є не лише екологічно чистим, але і ресурсозберігаючим.

Будівництво сміттєпереробного комплексу, заснованого на технологіях плазмової газифікації (піролізу), обходиться дорожче, ніж сміттєспалювального.

Однак термін окупності інвестиційних проектів сміттєпереробних підприємств, заснованих на технологіях плазмової газифікації (піролізу), становить, в залежності від складу ТПВ, застосовуваних технологій і місцевих факторів, в середньому від 5 до 8 років. У той же час при використанні технологій спалювання відходів у кращому випадку термін окупності цих проектів становить десятки років, в основному ці проекти є споконвічно збитковими.

Як було зазначено вище, для досягнення позитивної рентабельності роботи сміттєпереробних підприємств, що використовують термічну переробку відходів, необхідна реалізація отриманої енергії споживачам. При цьому виникає ряд проблем.

При реалізації електричної енергії стороннім споживачам виникають проблеми узгодження параметрів електроенергії до вимог енергоринку (електричних мереж) та забезпечення стабільності поставок і відповідності виробництва електроенергії добовим і сезонним коливанням її споживання, що не може бути повністю забезпечено у зв'язку з сезонними коливанням норм накопичення ТПВ та їх морфологічного складу, а також погіршує режими роботи установок по утилізації сміття, про що вже було сказано вище.

Ще більш складними є питання доставки кінцевому споживачу теплової енергії. Основним споживачем теплової енергії є житлово-комунальний сектор. Як правило, сміттєпереробні підприємства будуються на деякому віддаленні від населених пунктів. При передачі теплової енергії на значні відстані збільшуються втрати, що негативно позначається на економічній складовій проекту. Крім того, споживання теплової енергії житлово-комунальним сектором піддається значним сезонним коливанням, аж до повної зупинки роботи котелень ЖКГ в весняно-літній період, а також цілим комплексом проблем самого ЖКГ, в тому числі хронічними неплатежами. Ці чинники ще більше збільшують невизначеність роботи сміттєпереробного підприємства.

У зв'язку з цим більш логічним є споживання енергії, одержуваної в результаті переробки ТПВ за технологіями піролізу, на місці її виробництва. Одним з методів вирішення цієї проблеми є будівництво енергоспоживаючих підприємств поряд з сміттєпереробними. Такий підхід широко застосовується в європейських країнах і Північній Америці.

Вид і характер діяльності таких підприємств визначаються виходячи з місцевих умов з метою забезпечення СЕЕР. Вид діяльності таких підприємств повинен відповідати потребам регіону в певному виді товарної продукції. В якості прикладу можна навести країни Західної Еворпи і Північної Америки, де поряд з сміттєпереробними заводами будуються тепличні грсподарства, що забезпечують міста продуктами харчування.

Будівництво підприємств, що споживають теплову та електричну енергію, отриману в результаті утилізації ТПВ, дозволяє підвищити можливості окупності проекту в цілому і отримати додатковий прибуток в результаті виникаючого синергетичного ефекту.

Шуканий показник загальних річних доходів I комплексу підприємств у такому випадку обчислюється за формулою:

(6)

де Fе - валовий річний дохід від реалізації отриманої теплової або електроенергії,

Fт - передбачуваний валовий річний дохід від реалізації продукції підприємств - споживачів енергії по i-му виду товарної продукції;

Дj - додатковий прибуток сміттєпереробного підприємства і супутнього підприємства - споживача енергії за рахунок різниці в тарифах на енергію.

Показник річних доходів від реалізації отриманої електроенергії обчислюється за формулами, наведеними вище в даній статті.

Таким чином, будівництво сміттєпереробних заводів, що працюють за сучасними технологіями піролізу, дозволяє не тільки знизити негативний вплив отруйних відходів на навколишнє середовище, але і в прийнятні терміни окупити інвестиції і отримати прибуток.

Слід зазначити, що проблеми, пов'язані з утилізацією ТПВ, є не тільки екологічними та економічними, але і соціальними. Тому гарбологія розглядає рішення цих проблем не як вирішення локальних завдань, а як створення комплексних територіально-регіональних систем, які вирішують питання утилізації сміття з різною морфологією на територіях з використанням різних локальних систем. Таким чином, територіальна система ЖКГ передбачає створення як ефективних самоокупних систем переробки ТПВ міських центрів, так і територіальних систем утилізації та захоронення відходів на полігонах.

У такому випадку, при створенні сучасного підприємства з переробки відходів, виконуються наступні функції:

- забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя та екологічної безпеки на території регіону;

- забезпечення економії ресурсів і збільшення прибутку господарюючих суб'єктів за рахунок вторинної переробки відходів;

- порівняно швидка самоокупність і прибутковість;

- утримання комунальних тарифів на вивіз ТПВ на існуючому рівні, економія коштів місцевих бюджетів;

- використання альтернативних джерел енергії для потреб комунального господарства та виробництва, що зменшує залежність від постачання вуглеводнів і дозволяє утримувати на існуючому рівні або знижувати тарифи на теплозабезпечення комунального сектора і витрати підприємств на енергоносії;

- розвиток територіальної інфраструктури;

- створення додаткових робочих місць за рахунок будівництва підприємств, обслуговуючих сферу;

- збільшення бюджетних доходів;

- стимулювання проведення наукових досліджень;

- поліпшення інвестиційного клімату регіону.

Література

1. Марченко А. В. «Управление сферой обращения с твердыми отходами в контексте реализации региональной социально-экономической политики» Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата экономических наук. Санкт-Петербург, 2007.

2. [Електронний ресурс] http://www.new-garbage.com/?id=10238. Юрий Рабинeр, Ph.D, Прeзидeнт RODMAN ENVIRONMENTAL, LLC. Прогрeссивная тeхнология пeрeработки муниципальных отходов

3. Broun A., Enermy P., and Saphire D. Energy Recovery through Waste Combustion. Elsevier Applied Science, Inc. 1988. р. 252.

4. Сlarke, M.J., DeKadt, M., and Saphire D. Burning Garbage in the USA. Practice vs. State of Art. Inform Inc. 1991. стр. 146 .147.

5. [Електронний ресурс] www.waste.ru/modules/news/article.php?storyid=288. Сжигаeмый мусор будeт обeспeчивать Нью-Йорк элeктроэнeргиeй. 05.03.2004 18:02.

6. Marjorie J. Clarke . Environmental Scientist Resource Recovery and Waste Disposal Planning. Minimizing Emissions from Resource Recovery. New York City Department of Sanitation. International Workshop on Municipal Waste Insineration. Sponsored by: Environment Canada. Meridien Hotel, Montreal, Quebec. October 1-2, 1987. Second Edition

7. Юфит С.С. Мусоросжигатeльныe заводы . помойка на нeбe. Эколайн, 1998.

8. [Електронний ресурс] www.sciteclibrary.com. Plant. 1977. Обзор соврeмeнных тeхнологий получeния жидкого топлива из биомассы быстрым пиролизом. 06.01.2003.

9. Інформація компанії Waste to Energy Canada Inc. (WTEC)

Размещено на Allbest.ru