Проблеми інноваційного розвитку виробничого потенціалу підприємств легкої промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

В.В. Коновал,

здобувач, Хмельницький національний університет, м. Хмельницьк

Анотація

Стаття присвячена проблемам інноваційного розвитку виробничого потенціалу підприємств легкої промисловості. А також проаналізовано сучасний стан діяльності підприємств легкої промисловості.

Ключові слова: виробничий потенціал, інноваційний розвиток, легка промисловість, нові технології.

Annotation

V. Konowal,

receiver, Khmelnytsky National University, Sd m. Khmelnytsk

THE PROBLEMS OF INNOVATIVE DEVELOPMENT OF ENTERPRISES OF LIGHT INDUSTRY PRODUCTION CAPACITY

The article is devoted to the problems of innovative development of enterprises of light industry production capacity. As well as the analysis of the current state of activity of the enterprises of light industry.

Keywords: production capacity, innovative development, light industry, new technologies.

Постановка проблеми. Однією з необхідних складових розвитку економіки України є її легка промисловість. Потягом останніх років промисловість України, та зокрема галузь легкої промисловості, зазнали ряд проблем, які привели до погіршення показників її діяльності. До основних причин можна віднести фінансову кризу, не рівноправність в системі оподаткування, існування «тіньового» імпорту, що приводить до зниження конкурентоспроможності вітчизняних підприємств та споживчого попиту, що в свою чергу може призвести до руйнівних наслідків.

Промислові підприємства з метою інноваційного розвитку повинні ефективно використовувати виробничий потенціал. Ефективність традиційно розглядають з позиції використання економічних ресурсів підприємства. Тому, економічний розвиток країни залежить від рівня інноваційної діяльності кожного підприємства. Впровадження інновацій є головним рушійним чинником забезпечення ефективної діяльності як окремих підприємств так і економіки країни в цілому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми інноваційного розвитку виробничого потенціалу підприємств досліджували такі вчені, як: А. Р. Гальчинський, В. М. Гейць, О. М. Алімов, О. І. Амоші, А. І. Акмаєва, Г. Г. Пивняк, В. І. Саллі, А. І. Кабанова, Л. Л. Стариченка, А. П. Дуни, Л. М. Рассуждай, Ю. З. Драчука, А. М. Дуброва, М. І. Крупки та ін.

Питання розвитку підприємств легкої промисловості України досліджували такі вітчизняні економісти, як: О. Бородиня, А. Гречан, В. Гринчуцький, Ю. Гончарова, А. Заїнчковський, Ю. Звягінцев, О. Євсейцева, С. Ковальчук, О. Лабурцева, О. Луговський, О. Малиш, Г. Савіна та інші. Проте на сьогоднішній день недостатньо дослідженими залишається низка питань стосовно інноваційного розвитку виробничого потенціалу підприємств легкої промисловості.

Постановкою завдання є представлення результатів дослідження щодо визначення проблеми інноваційного розвитку потенціалу підприємств легкої промисловості.

Виклад основного матеріалу. Концепція розвитку України передбачає пошук нових факторів і резервів економічного зростання, якщо раніше економіка розвивалася за рахунок поширеного залучення у виробництво нових ресурсів, то тепер вирішення багатьох складних економічних проблем стає можливим тільки на основі підвищення ефективності використання усього того, що складає господарський потенціал країни. Категорія «господарського потенціалу» має основоположне значення для дослідження та прогнозування ефективних напрямків та обсягів виробництва продукції різних галузей. Особливе місце в господарському потенціалі країни займає потенціал окремого підприємства.

Існують різні види потенціалу підприємства та різні підходи щодо визначення їхньої сутності. Зокрема, вагоме місце належить виробничому потенціалу.

Виробничий потенціал підприємства є складною системою. Виробничий потенціал як показник ресурсного потенціалу відіграє велику інформативну роль. За допомогою комплексних показників усуваються суперечності, що виникають під час оцінювання рівноприскореного або різноспрямованого руху складових його елементів. Співвіднесення величини потенціалу з кінцевими результатами функціонування дає комплексне знання про ступінь використання виробничих ресурсів і резерви підвищення ефективності виробництва. За наявності зазначених даних з'являється можливість більш об'єктивно визначати напрями структури потенціалу й шляхи його подальшого нарощування.

Для стимулювання інноваційного розвитку виробничого потенціалу промислових підприємств необхідні: мотивація працівників до інноваційної діяльності, зменшення міграції вчених; законодавчі зміни у галузі інноваційної діяльності щодо пільг і стимулів (зниження податків для підприємств, які розвиваються; удосконалення амортизаційної політики); розширення джерел фінансування; тісна співпраця з іноземними підприємствами, обмін досвідом; активізація діяльності технопарків шляхом державної підтримки; розширення практики надання інноваційним підприємствам середньострокових кредитів зі зниження процентної ставки [1, с. 114].

Підприємства легкої промисловості постійно забезпечують істотний рівень виробництва ВВП та працевлаштування населення. На початку 90-х років галузь мала 25 підгалузей і понад 700 тис. робочих місць. У 1990 р. населення України майже повністю забезпечувалось продукцією цієї галузі за рахунок власного виробництва. Але, нажаль на протязі 20 років розвиток вітчизняної легкої промисловості приділялось небагато уваги. У результаті за роки незалежності частка легкої промисловості в загальному обсязі промислового виробництва знизилася майже в 14 разів: з 10,8% в 1990 році до 0,8% в 2010 р. В галузі втрачено більше 600 тис. робочих місць.

Аналіз статистичних даних дає можливість простежити певні тенденції розвитку діяльності підприємств легкої промисловості за останні роки. Динаміка темпів розвитку легкої промисловості у 2001-2010 рр. (табл. 1), відображає процеси нестабільності у діяльності галузі.

Таблиця 1. Темпи розвитку легкої промисловості, у % [2]

Розглядаючи показники роботи легкої промисловості України в цілому, слід зазначити, що за офіційними даними Держкомстату України [2, с.109], протягом 2001-2010 років легка промисловість працювала знижуючи темпи виробництва, але данні за останній 2010 рік дають надію на зцілення галузі.

У 2011 році обсяги виробництва легкої промисловості основних видів продукції становлять 116,5 % за даними Держкомстату.

В тому числі за основними видами економічної діяльності: текстильне виробництво - 121,3%, виробництво одягу, хутра та виробів з нього - 116%, виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів - 110,6%

У розрізі підгалузей легкої промисловості у січні-травні 2011 року, як і минулого року, тренд найбільшого зростання виробництва був притаманний підприємствам текстильної і трикотажної галузей промисловості [2].

Продукція підприємств легкої промисловості характеризуються великою часткою вартості матеріалів в собівартості продукції, швидким обігом капіталу та має велику економічну ефективність в зв'язку з використанням сировини та напівфабрикатів вітчизняного виробництва. В зв'язку з відносно невеликими фінансовими витратами на впровадження інновацій в виробництво, легка промисловість є дуже привабливою для інноваційного розвитку.

Протягом аналізованого періоду частка підприємств, які здійснювали певні види інновацій, збільшилась в порівнянні з кризовим 2008 роком й у 2010 році склала 9,8% від загальної кількості підприємств легкої промисловості. У текстильній галузі та секторі виробництва шкіри та шкіряного взуття за цей період також спостерігається зростання частки інноваційно активних підприємств (табл. 2).

Таблиця 2. Частка інноваційно активних підприємств легкої промисловості та її підгалузей у загальній їх кількості за 2005-2010 рр. [3]

Одним з найбільш важливих показників, що характеризують інноваційну сферу країни, є частка інноваційно-активних підприємств, тобто питома вага підприємств, що активно проводять інноваційну діяльність.

Наведені дані у таблиці 3 свідчать про недостатній рівень інноваційної активності підприємств України, так, у 2011 році лише 16,2% підприємств займалися інноваційною діяльністю.

Таблиця 3. Динаміка інноваційно активних підприємств України у 2000-2011 рр. [4]

Питома вага підприємств, що впроваджували інновації, коливається від 10 до 15%, у порівнянні з закордонними підприємствами це дуже низький показник. У 2011 році лише 897 видів техніки було освоєно на виробництві, частка реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі становила 3,8% [4].

Зменшення інноваційної активності спричинено браком у підприємств власних коштів, а також великою вартістю кредитних ресурсів.

Формування національної інноваційної моделі розвитку виробничого потенціалу промислових підприємств насамперед передбачає:

1) удосконалення управління інноваціями і приведення його до рівня, порівнянного з міжнародним;

2) розвиток механізмів, що адаптують до українських економічних умов світовий досвід організації і фінансування високоризикових інноваційних проектів (лізинг, страхування інвестицій, венчурне фінансування та ін.);

3) налагодження мережі інформаційних послуг, інжинірингу, стандартизації та сертифікації технологічних процесів;

4) протекціонізм інновацій через механізми митних тарифів, податків, кредитів, страхування, тендерів на закупівлю техніки і технологій для державних потреб.

Переорієнтація економіки на сталий розвиток та вихід з кризового стану можливі лише за умови широкомасштабної реалізації інноваційних проектів.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про інноваційну діяльність», джерелами фінансування інноваційної діяльності є: кошти Державного бюджету України; кошти місцевих бюджетів; власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ; власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності; кошти будь-яких фізичних і юридичних осіб; інші джерела, не заборонені законодавством України [5].

Доцільно відмітити, що на нинішній момент на більшості промислових підприємств спостерігається недозавантаження виробничих потужностей, а отже, в основному недовикористання їхнього виробничого потенціалу.

Виробничий потенціал характеризує виробничі можливості підприємства як основної виробничо-господарської ланки економіки. Матеріальну основу виробничого потенціалу підприємства складають фактори виробництва, такі як робоча сила, засоби праці і предмети праці [6,с.60].

Проблематичним залишається питання відносно того, що майже 90% промислових підприємств не мають сучасного високотехнологічного та наукового забезпечення; зменшується кількість наукових організацій, які займаються технічним розвитком, а також організацій конструкторського та заводського секторів; зменшується чисельність високоспеціалізованих фахівців науково-технічної сфери. На жаль, українська інноваційна сфера залишається не досить привабливою як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів. Це пов'язане з недосконалістю нормативно-правової бази та часовою тривалістю окупності інвестицій [7, с.155].

Висновки. Отже, підвищення рівня інноваційності виробничого потенціалу підприємств легкої промисловості сприятиме підвищенню ефективності його використання та забезпечить конкурентоспроможність продукції за рахунок зниження енергомісткості виробництва, поліпшенню її споживчих якостей, сприятиме збільшенню споживчого попиту на неї як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках збуту. Саме тому необхідно провести на підприємствах легкої промисловості модернізаціію виробництва, широко впроваджувати нову техніку і технології для зменшення матеріало-, енерго- і ресурсомісткості виробництва та здійснити комплексну автоматизацію і механізацію виробничих процесів.

Для вітчизняної економіки інновації та інноваційний розвиток є рушійною силою, яка спроможна забезпечити економічну незалежність України, подолати розрив з розвиненими державами. Інноваційний розвиток забезпечуватиме впровадження нових технологій, передової техніки на діючих виробничих потужностях реального сектора економіки.

інновація економіка легкий промисловість

Список використаних джерел

1. Говоруха Ж. А. Питання розвитку інноваційної діяльності підприємств України/ Ж. А. Говоруха // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №8 (74). - С. 107-115.

2. Статистичний щорічник України за 2010 р. // Державна служба статистики України // Електронний ресурс.

3. Концепція Державної програми розвитку легкої промисловості на період до 2011 року. Розпорядження КМУ від 27.12.06 р. №673-р.

4. Статистичний щорічник України за 2011 р. // Державна служба статистики України // Електронний ресурс.

5. Закон України «Про інноваційну діяльність» // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2002.-№36.-Ст. 266 (зі змінами і доп.).

6. Запащук Л. В. Методичні підходи до оцінки виробничого потенціалу промислового підприємства/ Л. В. Запащук // Вісник ЖДТУ. - 2010. - №3 (53). - С. 60-63.

7. Мержа С. Інноваційна діяльність у промисловості: сучасний стан та напрямки в активізації в Україні //Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №9. С. 155-159.

Размещено на Allbest.ru