До питання розробки концепції впровадження в Україні ресурсоефективного та більш чистого виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Значна кількість промислових підприємств в Україні використовують застарілі ресурсо- та малоенергоефективні технології з утворенням великої кількості відходів, викидів та скидів, які потрапляють до навколишнього природного середовища.

Використання не відновлювальних природних ресурсів на одиницю виробленої продукції в 2-2,5 рази, а енергії в 2,5-3 рази в Україні перевищує аналогічні показники в Німеччині, Великобританії, Франції, США. Кількість відходів та викидів і скидів на одиницю вироблених товарів та послуг нерідко у десятки раз перевищує аналогічні показники розвинених країн.

Абсолютні значення формування відходів, викидів у повітря та скидів у водне середовище в останнє десятиріччя має стійку тенденцію до зростання. Відбувається деградація ґрунтів земель сільськогосподарського призначення, зокрема завдяки накопиченню важких металів, залишків пестицидів, гербіцидів.

Така ситуація формує загрози енергетичній та й в цілому економічній безпеці України. В Стратегії національної безпеки України на 2010-2015 рр. зазначено, що нераціональне використання мінерально-сировинних природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища токсичними та екологічно небезпечними відходами становить загрози національній безпеці держави.

Зважаючи на актуальність проблеми існують численні теоретичні напрацювання в сфері розробки концепцій сталого розвитку, екологічно чистого виробництва, більш чистого виробництва. До них можна віднести теоретичні роботи академіків НАНУ Б. Буркінського [1] та Е. Соботовича [2], професора Л. Мельника [3], наукові роботи, М. Харченко, А. Панченко [4], Є Шкарупи, Т. Галушкіної та інших вітчизняних вчених. Основні засади більш чистого виробництва закладено експертами промислової програми ООН - ЮНІДО [5], а в Національній академії наук України розроблено проект Національної концепції впровадження та розвитку екологічно чистого виробництва в Україні [6]. Не зважаючи на це питання розробки Концепції ресурсоефективного та більш чистого виробництва, яка відповідає нормативним [7] та правовим засадам [8], реальній інституціональній базі формування організаційно-економічного механізму до цього є відкритим і потребує дослідження.

Природні ресурси відповідно до Конституції є власністю народу України, а їх нераціональне використання або погіршання їх якості шляхом забруднення завдає шкоду національним інтересам. Основними причинами виникнення цієї проблеми є:

- Підвищення вартості та скорочення кількості технологічно доступних не відновлювальних природних ресурсів;

- Підвищення рівня вимог до умов і життя і діяльності населення;

- Формування міжнародних та вітчизняних стандартів якості навколишнього природного середовища.

Причини виникнення проблеми знаходяться не в полі дискусійних екологічних наукових концепцій про стан та перспективи зміни навколишнього природного середовища, а в сфері забезпечення національної безпеки держави.

Шляхи вирішення проблеми надмірного використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища знаходиться в межах компетенції державних органів виконавчої влади та приватних власників промислових підприємств. Виходячи із цього основним підходом для вирішення цієї проблеми є державно приватне партнерство в межах створення державної цільової програми відповідно до Закону України «Про державні цільові програми» [8].

На сьогоднішній день існує три варіанти розв'язання проблеми:

Перший варіант - «консервація економіки»: Передбачає збереження ситуації з ресурсоспоживанням та обсягом утворення відходів, викидів та скидів, так як вона є, що цілком реально на наступні 5-10 років завдяки наступним причинам:

- Зважаючи на суттєве скорочення обсягів промислового виробництва в 90-х роках в найближчий перспективі 5-10 років за обсягами скидів, викидів та формування відходів Україна навіть не наблизиться до показників 1990 року, який є до певної міри є міжнародним еталоном, наприклад в системі розрахунків економічних механізмів Кіотського протоколу.

- Підтримування економічної ефективності ресурсо- та енерговитратних підприємств із застарілими технологіями завдяки низькій вартості трудової сили та вітчизняних природних ресурсів.

- Дотаційна підтримка з боку держави видобутку та імпорту не відновлювальних енергетичних ресурсів - вугілля, та газу.

- Затримати або відмінити введення стандартів якості продукції та екологічних стандартів ЄС орієнтуючись на виробництво напівфабрикатів для експорту в країни СНД та країни, що розвиваються.

Другий варіант - «пристосування економіки» - докласти зусиль для зменшення обсягів утворення відходів, викидів та скидів та підвищення ресурсоефективності через:

- Удосконалення системи контролю за обсягами викидів;

- Встановлення більш жорстких штрафів та платежів за забруднення навколишнього природного середовища;

- Удосконалення системи ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного походження;

- Створення системи державних дотацій для альтернативних видів пального та ресурсоефективних технологій;

- Впровадження системи екологічної освіти.

Третім варіантом («модернізація» економіки) розв'язання проблеми із формування системи ресурсоефективного та більш чистого виробництва шляхом зміщення центру уваги з контролю за ситуацією та подоланням наслідків на оновлення технологій, процесів та систем управління промисловості. Реалізація цього варіанту передбачає впровадження наступних організаційно-економічних механізмів:

- Впровадження системи державно приватного партнерства як реалізація спрямованості державної влади на всебічну підтримку виробництв, які впроваджують у себе систему управління за методикою Більш чистого виробництва, що веде до скорочення споживання усіх видів ресурсів на одиницю продукції.

- Організація системи контрольних замірів споживання ресурсів та енергії на підприємствах, збір та систематизація первинної статистичної інформації.

- Удосконалення системи законодавства із надання дозволів наближаючись до Європейських вимог та стандартів. Особлива увага приділяється закріпленню законодавчо, а не у вигляді нормативних актів правових основ формування ресурсоефективного та більш чистого виробництва. Саме це дозволить сформувати державно-приватне партнерство, коли бізнес отримає змогу на основі саме законів, а не нормативних актів, захищати свої інтересу у суді, в тому числі і у спорах з державою.

- модернізацію системи контролю та моніторингу за станом навколишнього природного середовища на основі європейських індикаторів та стандартів із впровадженням дистанційних методів спостереження.

- Створення системи розповсюдження інформації щодо сталого розвитку, системи ресурсоефективності та екологічної безпеки серед цільової аудиторії шляхом тренінгів, курсів, інформування через спеціалізовані ЗМІ, а також через модернізацію середньої та вищої освіти.

- Принциповою відміною цього варіанту від інших є його економічна ефективність та привабливість для бізнесу в умовах відкритості ринків.

Для вирішення проблеми впровадження ресурсоефективного та більш чистого виробництва доцільно ґрунтуватися на декількох принципах:

Першим принципом є узгодження економічної ефективності, соціальної справедливості та екологічної безпеки.

Другим принципом є запобігання надмірного використання ресурсів та утворення відходів і шкідливих речовин на технологічному рівні виробництва, а не ліквідація наслідків.

Третім принципом є економічна доцільність для промисловця та підприємця впровадження принципу ресурсоефективного та більш чистого виробництва яка досягається завдяки:

- Новим технологіям, що використовують інші сировину, матеріали;

- Більш ефективне управління діяльністю підприємства;

- Повторного використання матеріалів.

Впровадження Концепції передбачається здійснити в три етапи:

Перший етап до 2016 р.:

- розроблення Стратегії та Національного плану дій по впровадженню в Україні більш чистого виробництва;

- створення Національного центру з трансферу технологій;

- створення Національного центру якості та використання природних ресурсів

- розробка юридичної бази більш чистого виробництва та активізація процесу впровадження стандартів ЄС.

- Організація заходів для представників промисловості із інформування про економічні, соціальні та екологічні можливості ресурсоефективного та більш чистого виробництва.

Другий етап - 2017-2019 рр.:

Прийняття Закон України Стратегії та Національного плану дій по впровадженню в Україні більш чистого виробництва

- підготовка та видання підручників і навчальних програм із ресурсоефективного та більш чистого виробництва;

- організація підготовки та перепідготовки спеціалістів у сфері впровадження ресурсоефективного більш чистого виробництва.

- розроблення і поступове впровадження нормативно-правової бази, із врахуванням природоохоронного законодавства Європейського Союзу, для переходу підприємств на ресурсоефективне більш чисте виробництво;

- Третій етап - 2020-2022 рр.:

- впровадження організаційно-економічного механізму ресурсоефективного та більш чистого виробництва

- впровадження підприємствами принципів більш чистого виробництва;

- зменшення ресурсоємності національного продукту та енергоспоживання на одиницю ВВП;

- зменшення техногенного навантаження на довкілля до безпечного для проживання населення.

До основних шляхів та засобів розв'язання проблеми належать:

- Впровадження системи державно-приватного партнерства, при якому держава на себе бере створення організаційно-економічного механізму, в тому числі нормативно-правової бази за якої ресурсоефективне виробництво стає економічно ефективним, а приватний сектор надає фінансові, матеріальні, трудові ресурси та здійснює систему об'єктного менеджменту.

- Удосконалення законодавства із надання дозволів на викиди в атмосферне повітря, скиди у водні об'єкти забруднюючих речовин та розміщення відходів відповідно до директиви ЄС від 15 січня 2008 р. 2008/1/ЄC «Про комплексне запобігання та контроль забруднень» та утворення, зберігання і утилізацію промислових відходів на основі інших директивних документів ЄС.

- Перехід на екологічно безпечні замінники екологічно-шкідливої сировини для промисловості. Виробництво або використання небезпечних речовин з високим ступенем ризику має бути обмежене або заборонене.

- Для контролю за безпечністю сировини та інших матеріалів запровадити систему реєстрації та оцінювання хімічних речовин, по аналогії з системою реєстрації, яка діє в ЄС в якості Технічного регламенту REACH (Registration Evaluation and Authorization of Chemicals).

- Запровадження для підприємств, які здійснюють забруднення навколишнього природного середовища, видобування та/або вилучення природних ресурсів обов'язкової системи автоматичного моніторингу власної техногенної діяльності та ведення екологічних паспортів.

- Модернізація виробництв та впровадження нових ресурсоефективних та більш чистих технологій.

- Переоцінка природного капіталу, перегляд індикаторів та діючих методик розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання природних ресурсів з метою компенсації таких збитків у повному обсязі.

- Забезпечення фінансового механізму цільового використання ресурсних платежів, зокрема впровадженюю ресурсоефективного та більш чистого виробництва.

- Впровадження організаційно-економічного механізму екологічного страхування техногенно-небезпечнихї об'єктів.

- Запровадити систему показників для оцінки реальних даних щодо ефективності використання ресурсів на виробництвах.

- В процесі державно-приватного партнерства формування фінансового механізму впровадження проектів з ресурсо-енергоефективност, зокрема під гарантії уряду із зниженням процентних ставок банківських кредитів.

- Залучення міжнародних фінансових інституцій для підтримки впровадження більш чистого виробництва, а для цього також потрібна підтримка з боку держави.

- Ввести в дію систему широкого розповсюдження знань про ресурсоефективне та більш чисте виробництво. Тут необхідно залучити всі можливі заходи, починаючи від навчання у школах і тим більше у вищих навчальних закладах, підключення громадських організацій, СМІ, післядипломної освіти тощо.

- Створення нової системи екологічного моніторингу за станом навколишнього природного середовища на основі стандартів ЄС із застосуванням методів дистанційного контролю та спостереження.

Створення економічних умов для впровадження:

- екологічно безпечних енерго- і ресурсозберігаючих технологій;

- органічних технологій ведення сільського господарства;

- відновлювальних джерел енергії;

- екологічно чистих видів транспорту, зокрема громадського;

- екологічного підприємництва, робіт і надання послуг природоохоронного призначення;

- систем екологічного управління та екологічної сертифікації на підприємствах.

Оцінка очікуваних результатів ґрунтується на визначення ризиків від реалізації програми:

Економічний ризик. Програма є цілком добровільною і реалізується на основі державно-приватного партнерства, перш за все на основі залучення фінансових, матеріально-технічних та трудових ресурсів приватного сектору за організаційною підтримкои держави та технічної підтримки міжнародних організацій, що мінімізує екологічні ризики..

Політичний ризик: Політичні ризики відсутні. Впровадження більш чистого виробництва дозволить зменшити рівень споживання енергії, природних ресурсів на одиницю ВВП, що підвищить конкурентоспроможність промислової та сільськогосподарської продукції на світовому ринку.

Соціальний ризик. В соціальному плані ризики передбачаються. Запровадження більш чистого виробництва забезпечить поліпшення екологічної ситуації та покращення здоров'я населення.

Екологічний ризик: Екологічні ризики відсутні. Рівень забруднення навколишнього природного середовища та споживання природних ресурсів в результаті реалізації програми, навпаки, має скоротитися.

В результаті реалізації програми очікуються:

- модернізація промисловості, впровадження нових ресорсоефективних технологій, що завдають менше шкоди навколишньому природному середовищу;

- скорочення споживання природних ресурсів (води та сировини) та енергії в 1,5 - 2 рази на одиницю виробленої продукції;

- функціонуючий сучасний державний організаційно-економічний механізм впровадження та підтримки ресурсоефективного та більш чистого виробництва;

- підвищення інвестиційної привабливості промислових підприємств

- підвищення конкурентоспроможність промислової та сільськогосподарської продукції на міжнародних ринках;

- зменшений в 2-3 рази рівень формування промислових відходів, викидів та скидів

- покращання умов проживання населення в промислових містах;

- приєднання України до розвинених країн, де ліквідована залежність між економічним зростанням та погіршенням стану навколишнього природного середовища;

Реалізація програми здійснюється за засадах державно-приватного партнерства. Таким чином вона є вигідною бізнесу і здійснюється завдяки приватним інвестиціям, більш інтенсивного використання фінансових, матеріально-технічних та трудових ресурсів приватного сектору. З іншого боку досягнення виконання її завдань буде забезпечуватися через удосконалення та координації діяльності між існуючими державними органами виконавчої влади. Додаткового бюджетного фінансування буде потребувати створення Національного центру з трансферу технологій та Національного центру якості та використання природних ресурсів та функціонування та їх територіальних органів. Для реалізації концепції розширити співробітництво з Організацією з промислового розвитку ООН (ЮНІДО) з отримання технічної допомоги з впровадження ресурсоефективного та більш чистого виробництва.

Висновки:

1. Нераціональне використання мінерально-сировинних природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища токсичними та екологічно небезпечними відходами становить загрози національній безпеці держави.

2. Вирішення проблеми надмірного використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища знаходиться в межах компетенції державних органів виконавчої влади та приватних власників промислових підприємств. Виходячи із цього, основним підходом для вирішення цієї проблеми є державно приватне партнерство в межах створення державної цільової програми.

3.Д ля вирішення проблеми впровадження ресурсоефективного та більш чистого виробництва доцільно ґрунтуватися на декількох принципах:

Першим принципом є узгодження економічної ефективності, соціальної справедливості та екологічної безпеки.

Другим принципом є запобігання надмірного використання ресурсів та утворення відходів і шкідливих речовин на технологічному рівні виробництва, а не ліквідація наслідків.

Третім принципом є економічна доцільність для промисловця та підприємця впровадження принципу ресурсоефективного та більш чистого виробництва яка досягається завдяки:

- Новим технологіям, що використовують інші сировину, матеріали;

- Більш ефективне управління діяльністю підприємства

- Повторного використання матеріалів

4. Основним принципом вирішення цієї проблеми є впровадження ресурсоефективного та більш чистого виробництва через організаційно-економічні механізми привабливість його для бізнесу в умовах відкритості ринків.

Література

економічний екологічний моніторинг сировинний

1. Буркинський Б. Екологічно чисте виробництво. Наукові засади впровадження та розвитку. - Вісник НАН України, 2006. - № 5. -С.11-17.

2. Стратегічні напрями переходу України на засади сталого розвитку в контексті її інтеграції до Європейського співробітництва/ Під ред. акад. НАН України Е.В. Соботовича. - К.: Салютіс, 2005. - 44 с.

3. Методы решения экологических проблем: монография ; под ред. д.э.н., проф. Л. Г. Мельника, к.э.н. Е. В. Шкарупы. - Сумы : Изд-во СумГУ, 2010. - Вып. 3. - 663 с.

4. Харченко М.О., Панченко А.О. Проблеми та перспективи впровадження екологічно чистого виробництва в Україні. - Механізм регулювання економіки, 2011. - № 2. - С.176-182.

5. Керівництво ЮНІДО з більш чистого виробництва. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://recpc.kpi.ua/uk/node/107

6. Національна концепція впровадження та розвитку екологічно чистого виробництва в Україні (проект).- Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2005.- 24 с.

7. Кабінет Міністрів України Розпорядження від 17 жовтня 2007 р. N 880-р Київ Про схвалення Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/880-2007-%D1%80

8. Закон України «Про державні цільові програми» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1621-15.

Размещено на Allbest.ru