Визначення перспектив використання конкурентних переваг на підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Здобуття конкурентних переваг є стратегічно важливим для суб'єктів господарювання в ринковій економіці. Саме конкурентні переваги визначають можливість зайняття лідируючої позиції на ринку.

Інтенсифікація в умовах переходу від конкуренції між окремими компаніями однорідної галузі за частку товарного ринку призводить до якісно нового рівня конкуренції економічних спільнот [1]. У сучасних умовах розвитку науково-технічного прогресу здійснюється інтеграція науки з виробництвом, з ціллю впровадження у виробництво досягнень науки і техніки, інтенсивних технологій , передового досвіду. Отже, наукова проблема полягає в розробці шляхів досягнення суб'єктами підприємництва нового рівня конкуренції за рахунок інноваційної, інтеграційної та стратегічної діяльності в області створення єдиних рішень. При цьому, головною умовою є поява перспектив використання конкурентних переваг.

Значну увагу даному питанню приділено у працях Ф.Котлера, М. Портера, О. Лукашенко, І. Князевої, В. Амбросова, Г. Азоєва, Б. Буркинського, П. Зав'ялова, С. Ільяшенко, І. Кретова, М. Маліка, П. Перерви, П. Саблука, М. Соловйова, В. Шияна та багато інших. В їх наукових працях розкрито різні підходи до визначення конкурентних переваг, проте в сучасній економічній літературі немає єдиної загальної та чітко сформованої концепції формування конкурентних переваг підприємством.

Зайняття конкурентних позицій підприємствами може одночасно відбувається на різних ринках - від місцевого до міжнародного. Це підвищує актуальність проблем забезпечення відповідних конкурентних переваг. Особливо це стосується вітчизняних підприємств, оскільки на сьогоднішній день існує значна різниця між рівнем конкурентоспроможності на національному і транснаціональних ринках.

Постановка завдання. Метою статті є визначення перспектив використання конкурентних переваг та дослідження актуальних варіантів розвитку підприємства направлених на зайняття передових позицій в конкурентному середовищі

Методологія. При дослідженні були використані загальнонаукові методи, серед яких: метод аналогій, статистичний та аналітичний методи, метод багатокритеріальної оптимізації, евристичні методи.

Результати дослідження. Аналіз літератури, присвяченої проблемам конкурентоспроможності підприємств, показує, що існує кілька визначень сутності конкурентних переваг. За П. Перервою, конкурентні переваги - це порівняльні динамічні характеристики підприємства, які забезпечують його конкурентостійкість та конкурентогнучкість [2]. Більш конкретно конкурентні переваги описують О. Лукашенко та І. Князева, а саме, як характеристики підприємств, споживчі властивості товару та впізнаванність марки, які створюють для фірми певну пріоритетність над її безпосередніми конкурентами з точки зору споживачів [1]. Такі переваги досягаються при здобутті перспектив надання більших споживчих благ за рахунок реалізації більш дешевої продукції або завдяки пропозиції високоякісних продуктів із набором додаткових послуг за аналогічними або порівняно вищими конкурентоспроможними цінами.

Конкурентні переваги підприємства, які складають природну форму існування підприємств, є базою визначення конкурентної позиції підприємства. Виходячи з вищесказаного, можна сформувати послідовність: конкурентоспроможність втілюється в конкурентну перевагу, потім оформлюється як конкурентна позиція[3].

Варто зазначити, що при зайнятті передових конкурентних позицій підприємствами існує багато проблем, серед яких основними є: відсутність державної підтримки вітчизняних підприємств, перенасиченість ринку дешевими і не завжди якісними товарами імпортного походження, застарілі та неефективні методи господарювання, відсутність матеріально-технічного забезпечення товаровиробників, дороговизна кредитних коштів.

Розглядаючи проблематику заявлену у статі ми можемо зробити висновок про те, що визначення перспектив використання конкурентних переваг є стратегічним та пріоритетним напрямком успішної діяльності підприємства.

Для підприємства найголовнішим є зміна застарілих неперспективних методів господарювання (дотримання світових тенденцій розвитку при врахуванні особливостей національного конкурентного середовища) при залученні інвестицій у розвиток виробництва.

Пріоритетними конкурентними перевагами підприємства виступають: інноваційні процеси, державна підтримка, вертикальна інтегрованість підприємств, стратегічна обґрунтованість конкурентних дій з оперативним реагуванням на зміни у конкурентному середовищі та інші.

Концепція інноваційної діяльності на підприємстві трактується як зміни з метою надання перспективи використання конкурентних переваг при впровадженні певних нововведень: нових видів товарів з меншою собівартістю, нових виробничих і транспортних засобів, нових споживчих ринків діяльності, нових форм організації тощо. Іноді інновація розглядається як процесна система(рис. 1), тим самим визнається, що нововведення розвиваються у часі і мають чітко виражену стадійність [4].

Рис. 1. Хронологічна залежність подій та стадій інноваційної діяльності

На стадії «усвідомлення можливостей основна ідея конкурентних переваг, за рахунок впровадження інновацій», полягає у знаходженні шляхів змінності застарілих канонів існуючого виробництва.

На стадії «пошук фінансування» необхідне чітке обґрунтування впровадження інноваційних процесів з виявленням перспектив використання можливих конкурентних переваг, що зацікавлять інвесторів. З метою здобуття оптимального об'єму залучених інвестицій на підприємствах функціонують спеціалізовані проектні відділи або залучаються висококваліфіковані спеціалісти.

На стадії «розвиток» формуються організаційна, виробнича та обслуговуюча системи підприємств, які необхідні для втілення планових заходів розроблених на попередніх стадіях.

На стадії «післяпускове обслуговування» всі системи підприємства функціонують з метою подальшого систематичного розвитку і захисту своїх конкурентних переваг (наприклад використання оптимізованої технології зниження собівартості). Для найповнішого результату, при застосуванні розробок, підприємства проводять патентування розробок на певний термін, закриваючи доступ конкурентам до таких інновацій. Це робиться з метою втримання монопольної переваги використання даних інновацій на період становлення довіри споживачів саме до товарів і послуг певного підприємства. Після того, як в свідомості споживачів формується позиціонування підприємства, як передовика на ринку, досягається можливість скоротити патентні відрахування, зберігаючи конкурентні переваги.

Інноваційні процеси також розрізняються за типологічною ознакою. Австрійським і американським економістом, соціологом та істориком економічної думки Йозефом Шумпетером виділено п'ять класичних типів інновацій [5]:

1) використання нової техніки, нових технологічних процесів або нового ринкового забезпечення виробництва (купівля - продаж);

2) впровадження продукції з новими властивостями;

3) використання нової сировини;

4) зміни в організації виробництва і його матеріально-технічного забезпечення;

5) поява нових ринків збуту .

Для досягнення об'єктивного економічного ефекту від реалізації перспектив інноваційної діяльності в сучасному конкурентному середовищі, необхідним є використання симбіозу всіх п'яти типів на всіх стадіях інноваційної діяльності.

Підвищення загальної конкурентоспроможності здійснюється за рахунок якісного впровадження техніко-технологічних інновацій та переосмислення застарілих моделей господарювання. Перспективи досягнення конкурентних переваг, перш за все, реалізуються при оновленні виробничих потужностей до світового рівня шляхом переоснащення. Це зумовлює підвищення конкурентних позицій підприємств на національному та зарубіжних ринках.

Отже, застосування інноваційних процесів на підприємстві, як процес впровадження перспектив конкурентних переваг, дасть змогу набуття підприємством виняткової конкурентоспроможності на вирішальній стадії реалізації товару.

Зростання показників конкурентоспроможності підприємств також досягається за рахунок розробки дієвих механізмів підтримки державою. Це відбувається при впровадженні пільг та виділенні коштів для оновлення виробничих потужностей певного виду продукції. Пріоритетність в державній підтримці надається національним підприємствам, які виробляють соціально важливі товари масового споживання. Стимулювання держави до зближення галузевої та технологічної стратегії виробництва на національних підприємствах дасть змогу зайняття ними лідируючих позицій на нових ринках та ринках, де лідерами є виробники-імпортери, при умові здобуття передових техніко-технологічні розробок в сфері діяльності фірми.

Для оновлення технічного устаткування та впровадження високоефективних технологій на підприємстві необхідні вагомі інвестиції. Кооперація підприємств для вибудовування вертикальних виробничих об'єднань - найефективніше рішення для оптимізації фінансових процесів.

Вертикальна інтегрованість, як перспектива досягнення конкурентних переваг підприємством, дає змогу оптимізувати відносини власності та функціональні взаємозв'язки всередині вертикальних об'єднань за рахунок зменшення собівартості продукції при скороченні витрат на певні операції, такі як:

- постачання;

- зберігання;

- реалізація продукції;

- транспортування;

- додаткове обслуговування виробництва;

- патентні відрахування;

- розрахункові операції;

- рекреаційні заходи тощо;

Прикладом дієвої організації вертикально інтегрованого об'єднання можуть слугувати конгломеративні підприємства холдингового типу (рис. 2) [6]

Рис. 2. Організаційна схема побудови вертикально інтегрованого підприємства холдингового типу

Така модель дає змогу мінімізувати вплив більшості видів господарських ризиків та здійснювати виробничу діяльність на засадах розширеного відтворення [6].

Ідентифікація перспектив використання конкурентних переваг в залежності від факторіального впливу зовнішнього конкурентного середовища визначає успішність діяльності на певному ринку товарів і послуг. Це зумовлюється вибором правильної економічної політики фірми, яка в свою чергу формує конкурентну стратегію. За М. Портером, на основі його трьох базових стратегій (лідерство за витратами, диференціація, фокусування), можна остаточно виділити наступні види конкурентних стратегій підприємства.

Рис. 3. Основні види конкурентних стратегій

Отже, при виборі конкурентної стратегії слід орієнтуватися на масштаб конкурентної діяльності та типи конкурентних переваг підприємства. При довільному масштабі конкуренції надамо чинники, які стимулюють впровадження конкурентних переваг на підприємствах:

- зацікавленість держави в розвитку певної підприємницької діяльності;

- отримання надприбутків за рахунок відсутності конкурентоспроможних аналогів;

- висока зацікавленість споживачів в придбанні інноваційного товару;

- доступність науково-технічних розробок;

- можливість створення іміджу підприємства, готового пожертвувати всім для негайного задоволення потреб покупців, що з'явилися.

При наявності таких чинників конкурентне середовище стає найбільш привабливим для підприємств з високим ступенем диференціації. При цьому, проектна структура підприємства або наявність спеціалізованих проектних відділів є вирішальними конкурентними перевагами.

Але існують чинники дестабілізуючі процеси впровадження конкурентних переваг[8]:

- відсутність гарантій в отриманні прибутку;

- високі питомі витрати та відсутність довгострокових перспектив у конкретному бізнесі;

- велика кількість дестабілізуючих чинників зовнішнього середовища;

- високий ризик банкрутства тощо.

При цьому, необхідною умовою досягнення конкурентних переваг є врахування періодичності стимулюючих та дестабілізуючих конкурентних процесів, яке дає змогу контролювати конкурентне положення свого підприємства на певному ринку. Необхідним є планово та систематично слідкувати за змінами на товарних площадках, відслідковувати діяльність конкурентів та оперативно реагувати на всі поточні процеси які мають вплив на конкурентне позиції фірми.

Дотримання стратегії, яка враховує вплив всіх факторів та чинників, сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємства.

Висновки. У статті надані визначення конкурентних переваг та їх взаємозв'язок з конкурентоспроможністю підприємства. Також визначенні проблеми в конкурентному середовищі та виявленні пріоритетні перспективи розвитку конкурентного середовища.

При дослідженні концепції інноваційної діяльності виявлені хронологічна залежність подій та стадій інноваційної діяльності, важливість захисту впроваджених на підприємствах розробок та врахування сукупного розвитку, досягнення раціональності впровадження інноваційних змін у відповідних структурах. Важливо зазначити, що при створені спеціалізованих проектних відділів або залученні кваліфікованих кадрів для реалізації інноваційних цілей значно підвищується перспектива використання потенційних конкурентних переваг.

При дослідженні позитивного впливу механізмів державної підтримки на перспективи використання конкурентних переваг виявлено можливість залучення додаткових коштів або пільг від держави національними підприємствами.

При оптимізації процесів на вертикально інтегрованих підприємствах виявлено, що конкурентне середовище являє собою певну систему з взаємодіючими між собою суб'єктами. При кооперації господарської діяльності досягається підвищення фінансової ефективності, як конкурентної переваги, що реалізуються при впровадженні аргументованих в статті вертикальних інтеграцій підприємств. При цьому, рівень концентрації підприємства з іншими суб'єктами діючими в галузі має спрямовуватись на загальний позитивний економічний ефект.

При загальному об'єктивному визначенні стратегічних цілей формуються стимули по надбанню конкурентних переваг підприємствами. Це досягається при оцінці реального стану справ в компанії, визначенні точки можливого росту, блоків неефективного використання капіталу та дій, які визначають конкурентну позицію компанії та її конкурентні переваги.

Перспективи використання конкурентних переваг характеризують виникнення оптимальної конкурентноздатності в випадку раціонального використання їх в сукупності. Подальші дослідження мають бути спрямовані на визначення оптимальних варіативних результатів використання перспектив конкурентних переваг для підприємств, а саме синтез пріоритетів оновлення, захисту, соціальної важливості, інтегрованості, ефективного зближення галузевої та технологічної структури підприємства.

Література

економічний конкуренція інноваційний

1. Князєва І.В. Трансформація антимонопольної політики в політику захисту конкуренції в сучасних економічних умовах: монографія / І.В. Князева, О.А. Лукашенко - СібАГС, НГТУ, Новосибірськ, - 2011 - 304с.

2. Перерва П.Г. Синергетичний ефект бенчмаркетингу конкурентних переваг: наукова стаття // П. Г. Перерва - Маркетинг і менеджмент інновацій, № 4, - 2011,- с 55-65

3. Вакуленко О.А. Конкурентна позиція сільськогосподарських підприємств при виході на зовнішній ринок: наукова стаття // О.А. Вакуленко, Л.В. Назарова - Студентський науковий вісник, №1,- 2009, - с.3-6

4. Агарков. С.А Иновационный менеджмент и государственная инновационная политика // С.А. Агарков, Е.С. Кузнецова, М.О Грязнова.- "Академия Естествознания", 2011,- 337 с.

5. Проект "Инновационное управление" [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://innovation-management.ru

6. Гуторов А.О. Вертикально інтегровані структури у сільському господарстві: економічні засади формування розвитку.

7. Саєнко М.Г. Стратегія підприємства: Підручник.// М.Г. Саєнко - «Економічна думка», Тернопіль: - 2006. - 390 с.

8. Товарознавчі аспекти маркетингу: навчальний посібник // І.О. Дудла. - К.: Центр учбової літератури, - 2007. - 224 с.

9. Полтавська Е.А. Дослідження процесів формування і розвитку конкурентних переваг підприємства / Е.А. Полтавська // Регіональні перспективи. - Кременчук: Асоціація "Перспектива", 2005. - № 1(26). - С. 39-41.

10. Економіка підприємства: навчальний посібник / [П.В. Круш, В.І. Подвігіна, Б.М. Сердюк та ін.]; за заг.ред. П.В. Круша, В.І. Подвігіної, Б.М. Сердюка ? [друге вид., стереотип.] ? К.: Ельга-Н, КНТ, 2009. ? 748с.

Размещено на Allbest.ru