Закономірності розвитку та функції інтелектуально-інноваційної системи регіонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України «КПІ»

ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ ТА ФУНКЦІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ РЕГІОНІВ

С.О. Тульчинська, к.е.н., доцент

Анотація

У статті з'ясовано закономірності розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів, а також на основі застосування системно-ієрархічного підходу, сформульовано основні функції інтелектуально-інноваційної системи регіонів в умовах становлення економіки знань: відтворювальну розподільчо-мобілізаційну та соціально-ідеологічну та їх субфункції.

Ключові слова: інтелектуально-інноваційна система регіонів, функції, субфункції.

Annotation

Patterns of development of the intellectually innovative system of regions are found out in the article, and also on the basis of application of system approach the basic functions of the intellectually innovative system of regions are formulated in the conditions of becoming economy knowledges: reproductive, distributively mobilizational and socially ideological and their subfunctions.

Вступ

Сучасний етап еволюції світового господарства характеризується активізацією процесу локалізації інноваційної діяльності, а саме: концентрацією її в окремих національних регіонах, містах, локальних утвореннях [6, с. 134]. У цьому контексті доцільним є розгляд регіональних інноваційних систем.

Процес формування та розвиток регіональної інноваційної системи - справа складна, тривала, вимагає витрат і зусиль регіонального співтовариства, влади, регіональних бізнес-структур і реальної допомоги держави. Враховуючи це, наукове обґрунтування методологічних і методичних аспектів регіональної інноваційної системи є актуальною проблемою економічної науки, підтвердженням чого є значна кількість праць окремих авторів і публікацій, підготовлених колективами наукових установ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Інноваційні стратегії розвитку регіонів та регіональних інноваційних систем досліджували українські економісти О. Алимов, О. Амоша, П. Бубенко, Б. Буркинський, З. Варналій, В. Василенко, В. Геєць, З. Герасимчук, Б. Данилишин, М. Долішній, Б. Кваснюк, М. Козоріз, І. Онищук, В. Симоненко, В. Семиноженко, В. Соловйов, Д. Стеченко, І. Сторонянська, Л.Федулова, В. Чужиков та ін.

Постановка задачі

Метою статті є з'ясування закономірностей розвитку, визначення головних функцій та субфункцій інтелектуально-інноваційної системи регіонів в умовах становлення економіки знань за допомогою застосування системно-ієрархічного підходу.

Результати дослідження

інноваційний інтелектуальний регіон економіка

Концепція регіональної інноваційної системи інтегрує дві основні ідеї: системний характер інноваційної діяльності та регіональний вимір інноваційного процесу. Регіональну інноваційну систему можна розглядати як сукупність взаємодіючих підсистем, розташованих на певній території, що забезпечують ефективний перебіг інноваційних процесів і мають свої особливості. Недоліком існуючих підходів до визначення регіональної інноваційної системи є невраховування значення інтелектуальної складової, яка є ключовим елементом кожної її підсистеми, тому, на наш погляд, доцільним є введення поняття «інтелектуально-інноваційна система регіонів».

Інтелектуально-інноваційна система регіонів - сукупність взаємопов'язаних підсистем (формування, генерації, освоєння знань і дифузії інновацій) та їх елементів, локалізованих на певній території, яким характерні певні властивості, які взаємодіючи, зумовлюють нову інтегровану цілісність, а також сукупність органів регіонального управління та інститутів, які забезпечують реалізацію інноваційного процесу.

З точки зору методології необхідні цілісно взаємопов'язані, концептуально-узгоджені знання про розвиток інтелектуально-інноваційної системи регіонів, які повинні відповідати певним функціям, що вимагають уточнення відповідно до етапів становлення економіки знань. При визначенні функцій ІІСР необхідно враховувати закономірності розвитку економічних систем [5, с. 2], а саме:

- нерівномірність - нерівномірність розвитку суб'єктів підсистем ІІСР та самих підсистем;

- гетерохронність - асинхронність фаз розвитку окремих суб'єктів та підсистем;

- нестійкість - розвиток інтелектуально-інноваційної системи регіонів має хвилеподібний характер, включаючи періоди нестійкості (кризові явища);

- сенситивність - період розвитку ІІСР, що супроводжується підвищеною чутливістю до зовнішніх змін;

- кумулятивність - результати подальшого розвитку ІІСР визначається інтелектуальним потенціалом, який накопичений в попередній період розвитку;

- дивергенція (диверсифікація) - розширення різноманітності діяльності суб'єктів ІІСР в процесі її розвитку;

- конвергенція (спеціалізація) - посилення вибірковості діяльності суб'єктів ІІСР, зосередження на розвитку найбільш сильних сторін.

Методологія системного дослідження для усвідомлення ролі розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів (ІІСР) в умовах становлення економіки знань вимагає визначення її основних функцій. Аналіз наукових публікацій дослідників та науковців країн СНД [1; 2; 3; 4] дозволяє визначити такі основні функції ІІСР: відтворювальну, розподільчо-мобілізаційну та соціально-ідеологічну функції.

Відтворювальна функція інтелектуально-інноваційної системи регіонів в умовах становлення економіки знань полягає в тому, що вона є базисом для розвитку інших систем, дозволяє виявити першопричини глибинних процесів, які відбуваються у регіональній економіці на сучасному етапі розвитку, та обґрунтовує шляхи подальшого розвитку на основі врахування та використання переваг розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів. Розвиток ІІСР впливає на процеси безпосереднього розширеного відтворення всіє економічної системи, у тому числі інтелектуального капіталу, забезпечує розвиток підсистем ІІСР в умовах мінливого середовища та забезпечує зворотній зв'язок з середовищем, який дозволяє виявити та подолати існуючі в економічній системі проблеми. ІІСР слід розглядати як відкриту систему, що щільно пов'язана з іншими системами, тому здатність ефективно виконувати відтворювальну функцію залежить від впливу на ІІСР інших систем, таких як фінансова система, ринок праці, виробничих відносин, законодавча та культурна системи тощо.

Розподільчо-мобілізаційна функція ІІСР полягає у мобілізації (залученні, одержанні, придбанні) та розподілі наявних ресурсів регіонів за різними напрямками використання з метою забезпечення ефективної діяльності суб'єктів системи. Як відомо, критерієм істинності будь-якої теорії і практики є завдання яке полягає у тому, щоб дати відповідь на питання: як досягти сталого економічного розвитку при наявних ресурсах. Ці знання потрібні як політикам, так і державним службовцям, керівникам усіх рівнів, підприємцям, науковцям, викладачам, фінансистам та економістам, психологам, філософам, екологам та ін.

Соціально-ідеологічна функція орієнтована на розвиток специфічної суспільної (некомерційної) взаємодії суб'єктів в регіональному просторі, реалізується у процесі формування наукового сприйняття об'єктивної реальності, поширення інноваційної культури суб'єктів інтелектуально-інноваційної системи регіонів. Втілення цієї функції надасть можливість подолати розрізненість інтересів господарюючих суб'єктів та поширити загальні інтереси направлені на становлення економіки знань. Реалізовуючи соціально-ідеологічну функцію, знання про розвиток інтелектуально-інноваційної системи регіонів повинні стати підґрунтям для соціально-орієнтованої регіональної політики, теоретичною основою ефективного регулювання економіки регіонів в умовах становлення економіки знань.

Традиційно в наукових колах часто використовують термін «функція» стосовно інститутів або системи в цілому. Одним з продуктивних підходів до визначення функцій, на нашу думку, є системно-ієрархічний, він передбачає поступовий логічний перехід від основної функції до субфункцій. Становлення економіки знань обумовлює формування і актуалізацію субфункцій інтелектуально-інноваційної системи регіонів (див. рис. 1.). Необхідно зауважити, що кожна функція та субфункція перебуває у взаємозв'язку з іншими.

Отже, до субфункцій відтворювальної функції, відносяться:

Інноваційна субфункція ІІСР орієнтована на модернізацію економічної системи регіону, розвиток технологічної основи і інтелектуального капіталу. Оскільки в інноваційному відтворенні кожен новий цикл викликає глибокі зміни в загальних умовах інституційного середовища, ресурсах, елементах функціонуючого капіталу, інфраструктурі, а також технологічних і організаційних способах здійснення суспільно-господарської діяльності.

Споживча функція спрямована на задоволення різноманітних потреб населення і господарюючих суб'єктів, а також формування нових потреб на основі розвитку наукоємних виробництв.

Трудова субфункція - праця і здібності населення регіону інтегровані в його інтелектуальний потенціал, який реалізується через цю функцію, а також сприяє формуванню економічних відносин, які зумовлюють підвищення ролі і значущості інтелектуальної праці та її ефективності.

Обліково-аналітична субфункція пов'язана зі збором, передачею, збереженням і переробленням даних, реєстрацією та групуванням відомостей про розвиток системи, наявність і витрати ресурсів тощо. Вона направлена на величезні потоки інформації і потреби у вилучені нового знання про територію, орієнтованих на суб'єктно-об'єктну взаємодію обліку, аналізу, прогнозування, проектування і планування ресурсів, чинників і результатів відтворювальних процесів, локалізованих в регіональному просторі [2].

Рис. 1 Функції інтелектуально-інноваційної систем регіонів та їх субфункції

Розподільчо-мобілізаційна функція, включає такі субфункції:

Стратегічна субфункція спрямована на розвиток ІІСР в умовах становлення економіки знань, що дасть можливість підвищити життєвий рівень населення до показників розвинутих країн. Необхідно концентрувати зусилля на високоефективних галузях і підприємствах, технологіях і проектах, та у той же час, зберегти розвиток і потенціал базових галузей і традиційних напрямів регіональної економіки.

Фінансово-економічна субфункція забезпечує створення сприятливих умов для залучення інвестицій із різних джерел та використання результатів науково-інноваційної діяльності в умовах становлення економіки знань.

Ресурсна субфункція ІІСР сприяє залученню, розподілу та використанню ресурсів регіону до оптимального співвідношення, через залучення розвинутих галузей регіону до наукоємного виробництва.

Господарська субфункція означає формування економічного механізму сполучення різноманітних форм власності, систем інтересів, принципів оподаткування, методів ціноутворення, фінансування та інших методів господарювання суб'єктів ІІСР в умовах становлення економіки знань.

Регуляторна субфункція ІІСР означає відновлення деформованих пропорцій між галузями регіону, призводить до оптимального співвідношення державного й ринкового регулювання. Полягає у створенні відповідної інноваційної інфраструктури, інформаційного забезпечення інноваційного процесу, інтеграції та взаємодії підсистем ІІСР; створенні ринку наукової і науково-технічної продукції та послуг.

Інтеграційна субфункція допомагає подолати межі локальної системи регіону та передбачає субординацію регіональних органів управління по відношенню до вертикалі державної влади, покликана забезпечити інтеграцію ІІСР в загальну соціально-економічну систему країни. Також сприяє складному, суперечливому і довгостроковому процесу взаємодії та інтеграції суб'єктів ІІСР, у свою чергу налагодження зв'язків між ними є безпосередньою умовою розвитку ІІСР. Інтеграційна субфункція дозволяє усвідомити значення нових форм інтеграції і принципів господарювання в умовах становлення економіки знань, визначити перешкоди на шляху сталого розвитку регіонів та подолати їх. Інтеграційна субфункція виявляється у встановленні взаємовигідних зв'язків та узгодженні ІІСР з іншими соціально-економічними системами, забезпечує сприйняття глобальних тенденцій і реагування на них на регіональному рівні.

Субфункція безпеки визначається національним законодавством через дотримання рівня економічної безпеки країни, який встановлюється нормативним переліком індексів економічної безпеки [1, с].

Регламентуюча субфункція передбачає безпосередню регламентацію здійснення діяльності у межах інноваційного процесу шляхом забезпечення соціально-економічних, організаційних, правових умов для формування та ефективного використання інтелектуального потенціалу, враховуючи державну та регіональну підтримку суб'єктів інтелектуально-інноваційної системи регіонів.

Контрольна субфункція здійснюється переважно адміністративним методом та полягає у забезпеченні правової охорони інтелектуальної власності, також у створенні умов для її ефективного використання; проведенні наукової і науково-технічної експертизи виробництва, нових технологій, техніки результатів досліджень, науково-технічних програм і проектів тощо.

До субфункцій соціально-ідеологічної функції належать:

Компенсаційна субфункція спрямована на нівелювання соціально-економічних диспропорцій регіонів на основі спеціальних програм підтримки перспективних наукових шкіл та пріоритетних напрямів науково-технічної та інноваційної діяльності.

Інституційна субфункція є засобом інституційної перебудови економіки і свідомості населення та створення нових передумов формування інноваційної культури в умовах становлення економіки знань.

Соціальна субфункція проявляється у підвищенні престижу науково-інноваційної діяльності, підтримці та заохоченні талановитої молоді; стимулюванні наукової творчості, винахідництва; рекламуванні наукових та науково-технічних досягнень, винаходів, нових сучасних технологій.

Висновки

Отже, на основі системно-ієрархічного підходу до визначення функцій інтелектуально-інноваційної системи регіонів в умовах становлення економіки знань, який передбачає поступовий логічний перехід від основної функції до субфункцій, визначено такі основні функції: відтворювальну (субфункції: інноваційна, споживча, трудова, обліково-аналітична), розподільчо-мобілізаційну (субфункції: стратегічна, фінансово-економічна, ресурсна, господарська, регуляторна, інтеграційна, безпеки, регламентуюча, контрольна) та соціально-ідеологічну (субфункції: компенсаційна, інституційна, соціальна).

Список використаних джерел

1. Карпенко С.В. Системный подход к исследованию уровня экономических отношений в региональных экономических системах / С.В. Карпенко, Т.А. Силина, М.Е. Ордынская / Эффективная экономика современности [електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.sworld.com.ua.

2. Лапаев С.П. Стратегия формирования региональной инновационной системы / С.П. Лапаев // Вестник ОГУ. 2010. № 10(116). С. 83-90.

3.Мусіна Л.А., Кваша Т.К. Підходи, індикатори та методи оцінювання впливу науково-технічної діяльності на економічний розвиток: Моногр. К.: УкрІНТЕІ, 2009. 252 с.

4. Нетудихата К.Л. Сутність, функції та закономірності розвитку національної інноваційної системи / К.Л. Нетудихата Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. Випуск 6.[електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum/aprer/2010_6_2/27.pdf.

5. Ноздрин В.В. Проблемы формирования инновационной среды в технических вузах / В.В. Ноздрин / Проблемы современной экономики. 2011. № 4 (40). С. 1-8.

6. Поручник А. Регіональна інноваційна система як основа підвищення міжнародного конкурентного статусу національних регіонів А. Поручник, І. Брикова // Міжнародна економіка. 2006. № 5. С. 134-172.

Размещено на Allbest.ru