Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІНТЕГРОВАНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ

КАФЕДРА: ЕКОНОМІКИ І СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: Регіональна економіка

Спеціальність: економіка підприємства

Ткачук Олена

.

м. Нікополь 2015р.

Зміст

1. Територіальна структура народного господарства

1.1 Визначення поняття «територіальна структура»

1.2 Моделі територіальних структур

1.3 Територіальна структура народного господарства України

1.4 Складові елементи територіальної структури народногосподарського комплексу

1.5 Територіальна організація продуктивних сил

2. Машинобудівний комплекс України

2.1 Машинобудування - провідна галузь промисловості України

2.2 Специфіка розміщення галузей машинобудівного комплексу

2.3 Проблеми і перспективи розвитку машинобудівного галузі

Висновок

Практичне завдання

Додаток 1

Бібліографічний список

1. Територіальна структура народного господарства

Територіальна структура - розглядається як основна категорія геопросторової організації господарства країни, що охоплює низку основних економіко-географічних понять і, зокрема, наявність та взаємозв'язаність форм територіальної організації продуктивних сил.

Територіальна структура - дуже складне й багатозмістовне поняття. Вона визначається як сукупність стійких зв'язків територіального утворення, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей за різних внутрішніх і зовнішніх змін.

1.1 Визначення поняття «територіальна структура»

І. Маєргойз, відомий російський учений, визначив територіальну структур так: "Це сукупність у певний спосіб взаєморозташованих територіальних елементів, які перебувають у складній взаємодії, в процесі... розвитку і функціонування народногосподарської системи". При цьому він виділяв чотири підсистеми народного господарства (матеріальне виробництво, населення та соціальну інфраструктуру, виробничу інфраструктуру, природні ресурси) і три їх основні структури (інтегрально-просторову, чи ареально-синтетичну, множинні територіально-галузеві, живильно-розподільні, або лінійно-вузлові).

Згідно з визначенням Е. Алаєва, територіальна структура - це сукупність таких зв'язків і між такими елементами, де обов'язковою умовою реалізації цих зв'язків є подолання простору (геопростору), в один із резервів оптимізації зв'язків приховується в скороченні просторових затрат енергії. Територіальна структура господарства - це динамічний стан розміщення продуктивних сил у розрізі економічних районів, зв'язаних в єдиній системі національної економіки.

Елементами (компонентами) територіальної структури є територіальні структурні ланки - форми розміщення продуктивних сил, під котрими розуміють стійкі економіко-географічні утворення, що характеризуються розмірністю, конфігурацією, щільністю і взаємним розташуванням структурних елементів: економічна зона (наприклад, Поліська), економічний район (Західноукраїнський); економічний підрайон (Карпатський); обласний район (Львівський); економічний (господарський) округ; економічний вузол; елементарні складові структури - економічні центри та пункти.

1.2 Моделі територіальних структур

Однією з перших моделей просторових структур, яка намагалась пояснити горизонтальні закономірності освоєння території, була секторна модель залізниць, розроблена І. Колем 1850 р. У межах згаданої структури учений запропонував схему розгалужених залізничних гілок, що відходять від центра і формують сектор у просторі.

Ще однією моделлю структури геопростору, яка пояснювала горизонтальні закономірності території, була структура, обґрунтована теорією центральних місць В. Кристаллєра. її вчений запропонував 1933 р. у праці "Центральні місця в Південній Німеччині". Згідно з цією теорією, існує чітка закономірність розташування населених місць у просторі: навколо поселення, яке вважається головним на його ієрархічному рівні, розташовуються у вершинах шестикутної решітки підпорядковані цьому поселенню населені пункти. Кожен такий шестигранник із магічним числом 7 населених пунктів входить до ієрархічно вищої, обширнішої зони - 49 населених пунктів. У такий спосіб В. Кристаллєр виділив 7 рівнів ієрархії (табл. 1). територіальна структура машинобудівний

Таблиця 1. Ієрархічні рівні центральних населених місць

Ієрархічний рівень	Населення, осіб	Радіус зони обслуговування, км	Площа зони обслуговування, км2
1-й	500 000	187	35 000
2-й	100 000	109	11 650
3-й	30 000	69	3680
4-й	10 000	36	1243
5-й	4 000	21	414
6-й	3000	13	140
7-й	1000	7	47

При цьому 1-й рівень концентрує такий набір об'єктів, які забезпечують найвищий рівень обслуговування населення, тобто є найвищим, а 7-й, відповідно, - найнижчим.

А. Льош, використавши ідею гексагональної решітки, взяв її на озброєння при обґрунтуванні кожного виду послуг і діяльності, назвавши всю аналізовану сукупність "економічним ландшафтом".

Беручи до уваги вплив агломерацій, У. Ізард дещо модифікував учення В. Кристаллєра та А. Льоша, більше пристосувавши його до існуючих тодішніх умов.

Спроба пояснити вертикальні структурні закономірності території була здійснена за допомогою закону Ципфа. Згідно з ним, населення будь-якого міста прагне дорівнювати числу жителів найбільшого міста, поділеному на порядковий номер (ранг) цього міста.

При розробці науковцями мережі економічних районів було виявлено дві тенденції різновидних процесів та явищ:

¦ тенденція до членування виробництва, що проявлялась у поділі праці, спеціалізації і кооперації виробництва;

¦ тенденція до інтеграції початково порізнених частин, тобто необхідності посилення виробничих взаємозв'язків у процесі виготовлення продукції.

Таким чином, ускладнення територіальної структури народного господарства вимагало подальшого розвитку теорії економічного районування. М. Колосовський запровадив поняття територіально-виробничих комплексів (TBK). Серед багатьох властивостей TBK відзначалася впорядкованість внутрішньої структури, де на рівні підсистем утворювалися стабільні сукупності виробництв - енерговиробничі цикли. Нові територіально-виробничі системи (TBK і ЕВЦ) успадкували різні властивості районних комбінувань: TBK - здатність формувати економічний район, ЕВЦ - спосіб внутрішньої самоорганізації на основі комбінування.

1.3 Територіальна структура народного господарства України

Народногосподарський комплекс України має досить складну територіальну структуру. В її основі лежить процес формування суспільного поділу праці, зокрема його територіальної форми, що проявляється в "закріпленні" окремих галузей виробничої і невиробничої сфери за певним територіями. Це зумовлює спеціалізацію господарства країни та її економічних районів на виробництві різних видів продукції, а також розвиток важливих галузей невиробничої сфери.

Територіальна спеціалізація господарства регіонів формується залежно від природно-ресурсних умов (рельєфу, фунтів, клімату, сировинних ресурсів) та економічних факторів (трудових ресурсів, собівартості продукції, цінової політики, наявність споживачів). Складаються цілі системи поєднань галузей та їх груп, що утворюють територіальну структуру народного господарства.

Територіальна структура, в широкому розумінні, відбиває певну територіальну побудову народного господарства. Вона формується залежно від диференціації, від умов розвитку виробництва і споживання, що впливає на територіальне зосередження підприємств. На основі вивчення територіальної структури господарств можна скласти уявлення про розміщення територіальних сукупностей продуктивних сил: промисловості, сільського господарства, будівництва, сфери обслуговування тощо. Територіальна структура народного господарства України формується протягом тривалого часу, але найбільше вплинули на її формування об'єктивні процеси, що відбулися за післявоєнний період. Протягом цього часу відкрито нові родовища мінеральної сировини, у декілька разів зросло виробництво внутрішнього валового продукту (ВВП), зміцніли і посилились взаємозв'язки міжнародних інтеграційних процесів. Особливо важливе реформування територіальної структури виробничих територіальних комплексів в умовах переходу до ринкових умов господарювання.

Історичний вплив на формування територіальної структури виробництва України мають такі чинники, як мінерально-сировинні ресурси і специфіка їх залягання в різних регіонах країни, водні ресурси, особливості розселення населення, наявні промислова і соціальна інфраструктура, географічне розташування і природні умови регіонів та інші фактори. Під впливом різних факторів формується народногосподарський комплекс країни - сукупність усіх галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери, розміщених на Ті території, взаємозв'язаних між собою у процесі виробничої діяльності людей.

Найважливішим фактором формування територіальної структури є рівень розвитку продуктивних сил, диференціація та інтеграція виробництва. Основна рушійна сила їх утворення - це процес усуспільнення матеріального виробництва, вищою формою якого виступають виробничо-територіальні системи.

Територіальна структура народного господарства України відбиває територіальні системи різних типів і масштабів на конкретній території, де вони формуються і функціонують внаслідок галузевого і територіального поділу праці, а також процесу комплексоутворення. Структура - це не лише набір елементів (певних форм територіальної організації виробництва), а й характер взаємодії їх на основі територіального поділу праці. Розкриття характеру взаємозв'язку і взаємодії всіх складових елементів територіальної структури в народногосподарському комплексі країни досягається за допомогою комплексності - основи функціонування економічних районів будь-якого таксономічного рангу.

1.4 Складові елементи територіальної структури народногосподарського комплексу

Комплексність - це об'єктивна закономірність розвитку економічних районів країни. Планування їх розвитку на основі комплексного підходу є важливим принципом управління народним господарством країни, а також складання перспективних планів розвитку економічних районів.

Територіальна структура народногосподарського комплексу складається з багатьох елементів - певних форм територіального зосередження матеріального виробництва і невиробничої сфери, об'єднаних за ознакою галузі або за сукупністю всіх галузей (промислово-виробний комплекс, сільськогосподарський комплекс, транспортний комплекс, будівельний комплекс, оздоровчий (курортний) комплекс, комплекс культурного обслуговування, туристичний тощо). Усі ці комплекси становлять територіальні частки народного господарства, що виступають як форми територіального зосередження продуктивних сил. Це не просто виділені частки народного господарства країни, а лише ті, які належать до певної системи відносин і зв'язків, що утворюють територіальну сукупність продуктивних сил.

Виробничо-територіальні комплекси

Це певні форми територіального зосередження виробництва з різним рівнем їх утворень. Характерними промисловими утвореннями в народногосподарському комплексі країни варто вважати галузеві промислові центри і кущі, спеціалізовані галузеві райони і зони, багатогалузеві промислові центри, промислові вузли, промислові агломерації і багатогалузеві промислові райони. Значного поширення набули сільськогосподарські райони і зони, а також приміські зони сільського господарства. Усі вони виступають складовими взаємопов'язаними частини територіальної структури виробництва народногосподарського комплексу країни.

Вивчення особливостей структури кожного промислового утворення, його кількісного, якісного складу дає можливість поділити їх на прості, складні галузеві та складні інтегральні. До простих елементів належать галузеві і багатогалузеві центри. Вони являють собою територіально неподільні форми зосередження підприємств. У Галузевий центр - це населений пункт, що може мати одне або декілька підприємств однієї галузі, інші ж виробництва тут не представлені окремими самостійними підприємствами.

Багатогалузевий центр

Це населений пункт, у якому розміщено кілька підприємств різних галузей. Обидві форми територіального зосередження виробництва належать до промислових утворень. До складних галузевих елементів належать:

· галузевий спеціалізований промисловий кущ;

· галузевий спеціалізований район;

· галузева спеціалізована зона.

Характерною особливістю утворення таких форм територіального зосередження виробництва є те, що вони формуються переважно з підприємств однієї галузі і територіально поділяються на галузеві центри або елементарні комплекси.

Галузеві спеціалізовані промислові кущі

Можуть утворюватись на базі підприємств гірничої промисловості (видобування нерудних матеріалів, вугілля, нафти, газу), лісопереробних та інших підприємств, які розміщенні в різних населених пунктах, розташованих недалеко один від одного, і які спільно виробляють кінцевий продукт, використовуючи одне джерело сировини. Промислові кущі можуть бути також багатогалузевими.

Галузеві спеціалізовані райони

Це форми територіального зосередження виробництва підприємств однієї великої галузі в промислових центрах і кущах, де переважають технологічно споріднені підприємства, що використовують одну й ту ж саму сировину і випускають однорідну кінцеву продукцію. Такі райони можуть бути промисловими і агропромисловими. Виділяють також сільськогосподарські райони як один із видів аграрно-територіальних комплексів. У народному господарстві країни чітко виділяють Донецький вугільнопромисловий район, Криворізький залізорудний, Прикарпатський лісопромисловий, Закарпатський, Кримський виноградарсько-виноробний, Подільський цукробуряковий, Поліський льонопромисловий, Полтавсько-Харківський нафтогазові райони та ін.

Галузеві спеціалізовані зони

Це виробничо-територіальні утворення, що являють собою об'єднання групи галузевих районів, кущів і центрів на обширній території. В народному господарстві країни вони представлені як частини великих спеціалізованих зон - наприклад, великі райони залягання і видобування вугілля, нафти, газу, руд чорних і кольорових металів, цукробурякового виробництва, льонопромислового, виноградарського виробництва.

До складних інтегральних елементів територіальної структури народногосподарського комплексу належать територіальні системи промислових вузлів, промислових агломерацій, багатогалузевих промислових і сільськогосподарських районів.

Найбільш поширеними одиницями територіальної структури є промислові вузли. Виділяють такі основні ознаки промислових вузлів:

§ концентрація промислових підприємств на єдиній території;

§ наявність тісних виробничих, економічних, транспортних, трудових зв'язків, систем обслуговування;

§ спільність використання природних, трудових ресурсів, місцевої матеріально-технічної бази, виробничої і спільної інфраструктури;

§ спільні умови розміщення і фактори перспективи їх розвитку.

Промисловий вузол

Це локальний промислово-територіальний комплекс, де при взаємній близькості підприємства об'єднані між собою тісними виробничими зв'язками, спільністю транспортно-територіального положення, спільними системами інфраструктури і поселень з метою найбільш ефективного використання природних, матеріальних і трудових ресурсів. Промисловий вузол може об'єднувати промислове виробництво в одному або кількох промислових центрах на віддалі, доступній для щоденних трудових поїздок населення. У вузлі також розвинуті зв'язки між установами і організаціями, що зайняті розробкою проектної документації для промислових підприємств. Найбільш важливим фактором формування промислових вузлів є економічний, демографічний і наявність інфраструктурних елементів. Найчастіше промисловий вузол складається з кількох промислових центрів, один з яких виступає його ядром, а інші - супутниками. Такі вузли формуються переважно у високоурбанізованих районах. Так, наприклад, ядрами Лисичансько-Рубіжанського промислового вузла виступають Лисичанськ, Рубіжне, Сєверодонецьк. Промислові вузли класифікують на найбільші, великі, середні, невеликі. Критерієм для належності до певного класу є показники вартості основних промислових фондів, вартості валової продукції, чисельності промислового персоналу тощо.

Промислова агломерація

Це один з найбільш складних інтегральних елементів територіальної структури. Вона являє собою поєднання підприємств різних галузей промисловості у вигляді промислових центрів і вузлів, компактно розміщених на порівняно невеликій території. До промислових агломерацій входять зазвичай один-два великі промислові центри (або вузли) та розміщені навколо них промислові пункти, що майже зливаються. Розрізняють моно-ядерні і поліядерні типи промислових агломерацій. Прикладом першого типу може бути Харківська агропромислова агломерація, ядром якої є Харків з його промисловими підприємствами, другого -Донецько-Макіївська, яка має два чітко виражені ядра - Донецьк і Макіївку. Вони настільки тісно взаємопов'язані між собою, що утворюють єдину виробничо-територіальну систему.

Багатогалузевий промисловий район

Являє собою концентрацію великої кількості промислових підприємств, промислових центрів і вузлів, промислових агломерацій, взаємопов'язаних між собою в процесі виробництва. Порівняно з промисловим вузлом і агломерацією багатогалузевий промисловий район є системою вищого порядку, це вже великі промислові райони, на базі яких формуються регіональні економічні райони, про що мова йшла в попередньому розділі. У межах України можна виділити такі багатогалузеві промислові райони: Донецький, Придніпровський, Харківський (Північно-Східний), Київський (Центрально-Український), Подільський, Волинський, Карпатський, Причорноморський, Кримський.

Агропромисловий район

Це система агропромислових підприємств, кущів і вузлів на порівняно однорідній за природними умовами та економічними факторами розвитку території, де сформувався відповідний сільськогосподарський район. Такий агропромисловий район як форма територіальної організації виробництва має досить складну структуру, але є стійким територіальним, організаційним і економічним поєднанням виробництва сільськогосподарської сировини, її промислової переробки, обслуговуючих і допоміжних виробництв. Цей район є територіальним агропромисловим комплексом, в якому подвійну роль відіграє сільське господарство, що виступає провинною ланкою комплексу.

У народному господарстві країни агропромислові райони сформувалися в адміністративних областях і групах областей, які мають однорідні природні умови для розвитку сільського господарства, а також у великих економічних районах.

Провідна роль у формуванні територіальної структури виробництва економічних районів належить тим галузям, які беруть активну участь у територіальному поділі праці, локалізуються в окремих центрах або на значній території. З цією метою розроблено схему територіальної структури виробничо-територіального комплексу економічного району. В її основу покладено систему взаємопов'язаних між собою промислового, агропромислового, агротериторіального і транспортного комплексів.

Детальне розчленування кожного комплексу дає змогу виділити територіальні елементи, що становлять єдине ціле (систему економічного району) і вступають у взаємозв'язки на основі розвитку економіко-територіального процесу.

Оцінка територіальної структури здійснюється за допомогою таких показників:

1. Концентрація (обчислюється як відношення явища на одиницю площі, наприклад" відношення кількості населення в особах до площі в км²).

2. Розосередженість(відношення відстані між об'єктами до одиниці площі).

3. Класифікація територіальних утворень за чисельністю населення, участю в територіальному поділі праці, за генетичними ознаками, типами перспективного розвитку, особливостями динаміки демографічних, економічних, соціальних процесів тощо.

1.5. Територіальна організація продуктивних сил.

Територіальна структура, збагачена ознакою управління, перетворюється на територіальну організацію продуктивних сил.

Територіальна організація продуктивних сил, або, по суті, територіальна організація суспільства - це поєднання функціонуючих територіальних структур (розселення,розміщення виробництва, розташування об'єктів природокористування), які об'єднуються територіальними структурами управління з метою здійснити відтворення життєдіяльності суспільства в конкретних геопросторово-часових координатах у межах діючих законів.

Поняття територіальної організації значно ширше від поняття територіальної структури. Дослідження територіальної організації продуктивних сил повинно охоплювати обов'язкове вивчення структури, ієрархії й інших особливостей управління. У наш час більшість дослідників як незаперечну істину сприймають те, що формула управління - це формула влади. Тому мистецтво управління повинно ґрунтуватися на опануванні, насамперед, формули влади. Перспективний розвиток територіальної структури економіки залежить значною мірою від формули управління, кваліметричних (якісних) характеристик управлінських кадрів.

Отже, розкривши поняття «територіальна структура», розглянувши особливості побудови територіальної структури в Україні, її складові елементи, критерії оцінювання та відмінність територіальної структури від територіальної організації продуктивних сил, можна зробити висновок, що без контрольованого розвитку територіальної структури неможлива оптимізація територіальної організації суспільства, а звідси - неможлива і побудова ефективного суспільства.

2. Машинобудівний комплекс України

2.1 Машинобудування - провідна галузь промисловості України

Машинобудівний комплекс -- це сукупність галузей промисловості, що виробляють машини й устаткування для всіх ланок народного господарства. Машинобудування має велике значення для зміцнення економіки України і становлення її як незалежної високорозвиненої держави. “Економічне диво” ФРН, Японії, Південної Кореї та інших держав починалося з розвитку найсучасніших його галузей. Машинобудування є однією з провідних ланок важкої промисловості. Створюючи найбільш активну частину основних виробничих фондів (знаряддя праці), машинобудівна промисловість істотно впливає на темпи і напрями науково-технічного прогресу в різних галузях народного господарства, зростання продуктивності праці, інші економічні показники, які визначають ефективність розвитку суспільного виробництва.

В Україні цей комплекс - один з найрозвиненіших. З 1940 по 1990 рік обсяг його продукції виріс у 95 разів. З кінця 70-х років машинобудування стає провідною галуззю промисловості. На нього припадало понад 40% усього промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва. Частка продукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості становила 29%.

Роль машинобудування в економічному розвитку країни визначає його обслуговуюча функція в усіх міжгалузевих комплексах - паливно-енергетичному, агропромисловому, будівельному, лісовиробничому тощо; участь у територіальному поділі праці (внутрішньодержавному та міждержавному). Саме від частки машинобудівної продукції в експортному секторі залежить, багато в чому, статус країни, її місце в міжнародних економічних інтеграційних процесах. Особливо велику роль відігравало машинобудування України в економічній інтеграції держав колишнього СРСР. Так, у 1990 р. Україна виготовляла 95-100% роторних екскаваторів, вугільних, кукурудзо - та бурякозбиральних комбайнів, 40% доменного та сталеплавильного устаткування, майже 50% силових трансформаторів та 30% екскаваторів тощо. У структурі експорту 1995 р., коли обсяги продукції цієї галузі знизились майже на 50% порівняно з 1990 р., машинобудування та металообробка все ж займали значне місце (на них припадало 13% експорту).

Поглиблення загальнодержавної кризи, похибки в системі ціноутворення особливо гостро позначились на цій галузі. У 1998 р. (у % до 1990 р.) вагонів вироблялось 10%, екскаваторів і бульдозерів - 2,6%, тепловозів - 0,5%, комбайнів: зерноз-биральних-1,4%, кукурудзозбиральних - 0,2%, бурякозбиральних - 1%.

У період з 2001 по 2008 роки галузь знову переживає значний підйом. Обсяг реалізованої продукції машинобудівної галузі наприкінці 2008 року становить 121780,40 млн. грн., що більше на 100257,30 млн. грн., ніж у 2001 році.

Світова криза 2008-2009 років спричиняє різке падіння попиту на продукцію даної галузі, обсяги реалізації знижуються майже до рівня 2006 року.

З 2009 року галузь намагається вийти з кризи і активно нарощує виробництво, на кінець 2012 року обсяги реалізації продукції машинобудівної галузі становлять 143533,10млн.грн (це 10,2% до загального обсягу реалізації продукції промисловості).

Криза 2012 року стає причиною зниження рівня попиту на машинобудівну продукцію до 117301,90 млн.грн на кінець 2013 року (діаграма 1)

Діаграма 1

Найбільший спад виробництва припадає на сільськогосподарську техніку. Якщо у 2011 році комбайнів виготовлялося 399 шт., то у 2012 тільки 59 шт. (діаграма 2)

Діаграма 2

2014 рік супроводжується щомісячним зростанням кількості реалізованої продукції, але розпочаті воєнні дії зводять нанівець це зростання і вводить галузь у кризове становище (діаграма 3).

Діаграма 3

2.2 Специфіка розміщення галузей машинобудівного комплексу

Машинобудування і металообробка - надзвичайно складна комплексна галузь промисловості. Його численні підгалузі і виробництва певною мірою об'єднує спільність сировини, технологій, що застосовуються, призначення кінцевої продукції.

Багатогалузева структура машинобудування і металообробки, його техніко-економічні особливості (конструкційна складність машин, широкий розвиток процесів спеціалізації та кооперування, метало - і трудоємність, малотранспортабельність тощо) зумовлюють специфіку розміщення різних галузей. Вирішальне значення при їх розміщенні мають такі фактори, як споживчий, сировинний, трудовий, науковий і, особливо, зручне транспортно-географічне положення або поєднання всіх зазначених факторів. У найбільш узагальненому вигляді машинобудування поділяється, перш за все, за металоємністю на важке, загальне, середнє та точне. Кожна з цих груп має певне призначення та специфічні принципи розміщення.

Важке машинобудування - це сукупність галузей машинобудівного комплексу, які випускають великогабаритні та металоємні машини, обладнання для енергетики, металургії, гірничодобувної та хімічної промисловості. Воно об'єднує виробництво металургійного, гірничо-шахтового, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Для такого машинобудування характерними рисами є: випуск продукції невеликими серіями; висока метало - і енергоємнісь; розташування поблизу сировинних (металургійних) баз і споживача.

Як правило, у важкому машинобудуванні більше підприємств повного циклу, на яких відбувається заготовка і обробка деталей та складання готових виробів.

Виробництво металургійного устаткування майже повністю (95,5%) зосереджено в Донецькому і Придніпровському економічних районах.

Найбільшим підприємством такого типу в Україні є Новокраматорський машинобудівний завод, який випускає ковальсько-пресове, металургійне устаткування, слябінги, прокатні листові стани, важкі металорізальні верстати для металургійної промисловості. Реконструйовано Старокраматорський машинобудівний завод.

Великими виробниками металургійного устаткування є Дебальцевський машинобудівний завод, Кадіївський ливарно-механічний завод, Маріупольський завод важкого машинобудування, а також заводи міст Дніпропетровська, Кривого Рогу, Марганцю.

Заводи гірничо-шахтового і бурового устаткування розміщені поблизу споживачів - вугільної промисловості Донбасу, рудної бази Придніпров'я, районів видобутку нафти і газу. Враховується фактор металоємності, оскільки споживачі машин і металу розташовані в тих же районах. Основними центрами цієї галузі є Дружківка, Горлівка, Ясинувата, Донецьк, Харків, Луганськ, Красний Луч, Кривий Ріг, Чернівці, Дрогобич.
Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування розташовані в Одесі, Львові, Харкові, Нікополі, Прилуках, Дніпропетровську; середні - у Слов'янську, Золотоноші (Черкаська обл.) та Ківерцях (Волинська обл.).

Металоємним, але й орієнтованим на висококваліфіковані кадри, є енергетичне машинобудування. Воно спеціалізується на виробництві парових гідравлічних турбін, генераторів, котлів і потужних дизельних моторів, устаткування для атомних електростанцій, електроапаратури й кабелю.

Центрами енергетичного устаткування є Харків (дає 40% усього енергетичного устаткування України), Запоріжжя, Київ, Дніпропетровськ, Мелітополь, Львів, Тернопіль, Полтава, Нова Каховка, Токмак (Запорізька обл.), Одеса. Найважливішими центрами виробництва важких верстатів і ковальсько-пресового обладнання є Краматорськ, Харків, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Марганець.

Галузі загального машинобудування характеризуються середньою металоємністю, невисокою працеємністю й транспортабельністю готової продукції за невеликих обсягів її випуску (виробництво обладнання для нафтової й деяких галузей хімічної промисловості; будівельних, шляхових, транспортних і сільськогосподарських машин). Вони розміщуються, як правило, у районах споживання продукції.

Найбільшими центрами сільськогосподарського машинобудування є Харків (мотори для самохідних комбайнів), Кіровоград (сівалки), Дніпропетровськ, Тернопіль (бурякозбиральні комбайни), Херсон (зернові і кукурудзозбиральні комбайни), Одеса (тракторні плуги). Заводи з випуску різних сільськогосподарських машин і запчастин є в Києві, Миколаєві, Бердянську, Чернівцях та інших машинобудівних центрах.

Галузі середнього машинобудування випускають продукцію з високою праце - й фондоємністю (транспортне машинобудування, тракторобудування, устаткування для легкої, харчової, комбікормової та поліграфічної промисловості) розміщуються в центрах машинобудівної промисловості з наявністю кваліфікованих кадрів.

Досить розгалужена в Україні структура транспортного машинобудування, яке об'єднує підприємства з виробництва тепловозів, вагонів, (загальне машинобудування) легкових і вантажних машин, мікроавтобусів, тролейбусів і, що головне для експортної ланки країни, морських суден і літаків.

Автомобільні заводи України випускають великовантажні автомобілі (Кременчук), автобуси та автонавантажувачі (Львів), легкові автомобілі (Запоріжжя), легкові автомобілі для сільської місцевості (Луцьк), автомобільні мотори (Мелітополь), мікроавтобуси (Сімферополь).

Авіаційна промисловість виробляє літаки та вузли, прилади і запчастини до них. Найбільшого розвитку вона набула у Києві та Харкові, де виробляють пасажирські й транспортні літаки, у тому числі один з найбільших у світі - АН-225. Останнім часом у зв'язку з конверсією виробництва ця промисловість стала випускати багато продукції широкого вжитку.

Тракторобудування у своєму розміщенні орієнтується на споживача. Найважливішим його центром є Харків, де діють заводи: тракторний, тракторних самохідних шасі, моторобудівний. Колісні трактори виробляють у Дніпропетровську, тракторні агрегати - у Вінниці. Ряд великих підприємств з виробництва деталей і запасних частин для тракторів працює у Сімферополі, Кременчуці, Чугуєві, Києві, Білій Церкві, Луганську, Одесі.
Верстатобудування зосереджене у великих містах (Києві, Харкові, Краматорську, Одесі, Запоріжжі, Львові, Житомирі).

Машинобудування для легкої та харчової промисловості орієнтується на споживача. Ці підприємства розосереджені на території і розміщені як у великих (Київ, Донецьк, Харків, Дніпропетровськ, Одеса), так і в малих (Сміла і Кам'янка, Черкаська обл.; Калинівка, Вінницька обл.; Васильків, Київська обл.) містах.

Четверту групу складають галузі точного і наукоємного машинобудування. До них належать: електронна, радіотехнічна, приладобудівна галузі, виробництво комп'ютерної і космічної техніки тощо. Їм властива дуже висока працеємність, мала металоємність, підвищена фондоємність. Вони розміщуються у районах високої технічної культури, що мають висококваліфіковані кадри, експериментальні бази, науково-дослідні інститути. Найбільшими центрами такого машинобудування, зокрема, виробництва телевізорів, є Львів, Київ, Харків, Сімферополь; електронно-обчислювальних машин - Київ; приладобудування та інструментів - Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Запоріжжя, Львів.

Підприємства машинобудівного комплексу територіально зосереджені в усіх областях. На цьому фоні особливо виділяються вісім великих машинобудівних міст: Харків, Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Львів, Донецьк, Луганськ. На основі дії закону територіальної спеціалізації та комплексного розвитку в Україні сформувалося сім машинобудівних районів:

· Харківський (основні центри - Харків, Полтава, Кременчук, Суми) зі спеціалізацією на енергетичному, транспортному, тракторному, сільськогосподарському машинобудуванні та випуску електротехніки і приладів;
Придніпровський (Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Мелітополь, Кіровоград) з провідними галузями важкого і середнього машинобудування, верстатів, транспортних, енергетичних, електротехнічних і сільськогосподарських машин; наукоємної космічної техніки;

· Донецький (Донецьк, Краматорськ, Луганськ, Маріуполь, Горлівка, Дружківка) з виготовленням переважно металоємного обладнання: машин і устаткування для вуглевидобутку та чорної металургії, транспортних засобів;

· Центральноукраїнський (Київ, Житомир, Бердичів, Коростень, Чернігів, Черкаси) з випуском верстатів, устаткування для хімічної і будівельної індустрії, транспортних засобів, електротехнічних машин, приладів, ЕОМ;

· Подільський (Вінниця, Хмельницький, Тернопіль) з розвитком сільськогосподарського й електротехнічного машинобудування, верстатів і приладобудування;

· Західноукраїнський (Львів, Луцьк, Рівне, Івано-Франківськ, Чернівці, Ужгород, Мукачево, Дрогобич, Стрий) з приладобудуванням, виробництвом телевізорів, верстатів, підйомно-транспортних машин, автобусів, вантажних несучих конвеєрів, вантажопасажирських автомобілів, товарів електроніки, сільськогосподарських машин;

· Південний (Одеса, Миколаїв, Херсон, Сімферополь, Ізмаїл, Керч), що спеціалізується на випуску суден, верстатів, сільськогосподарських машин, кранів, приладів, кіноапаратів.

2.3 Проблеми і перспективи розвитку машинобудівної галузі

Нині машинобудівна галузь переживає кризу. На сході України ведуться бойові дії, знищені або зупинені великі металургійні підприємства, надходження вугілля та коксу є нестабільним, що зумовлює придбання палива за кордоном,і, як наслідок, підвищення собівартості продукції металургійного та машинобудівного комплексів.

На діаграмі 4 показано зміни споживчих цін та цін виробників промислової продукції за період з 2010 по 2014, а діаграма 5 відображає динаміку зростання цін у 2014 році.

Діаграма 4

Діаграма 5

Різке підвищення вартості енергоносіїв, скорочення інвестицій у цю галузь призводить до зменшення обсягів реалізованої продукції та банкрутства підприємств (діаграма 6).

Діаграма 6

Проблеми та перспективи розвитку машинобудування безпосередньо пов'язані зі стратегією економічного розвитку країни. Перш за все, це підвищення ефективності самого машинобудування шляхом:

§ структурної перебудови галузі зі збільшенням наукоємних виробництв;

§ створення сучасного технологічного оснащення для всіх галузей машинобудівного комплексу з метою зниження енерго-, ресурсо- та працеємності виробництва і підвищення конкурентоспроможності його продукції;

§ орієнтації продукції на потреби внутрішнього ринку та можливості входження в світовий ринок;

§ екологізації виробництва, що передбачає випуск ресурсозберігаючих та природоохоронних видів техніки.

Нові напрями -- це створення приватних невеликих і середніх заводів, що випускатимуть прилади, продукцію загально машинобудівного призначення, товари народного споживання. Необхідно також використовувати досвід і кошти великих машинобудівних компаній світу для створення спільних підприємств. Це дасть змогу ефективніше використати можливості окремих регіонів.

Окремі галузі машинобудування в Україні об'єктивно мають можливість перетворитися на високоефективні виробництва міждержавного і світового значення. Це, перш за все, стосується військово-промислового комплексу, ракето-, літако- та суднобудування. Державні замовлення, залучення інвестицій та переоснащення підприємств - спроможні підтримати машинобудівну галузь та вивести її на світовий рівень.

Висновок

Відповідаючи на перше питання контрольної роботи, я розкрила поняття «територіальна структура», розглянула особливості побудови територіальної структури в Україні, її складові елементи, критерії оцінювання та відмінність територіальної структури від територіальної організації продуктивних сил, і дійшла висновку, що без контрольованого розвитку територіальної структури неможлива оптимізація територіальної організації суспільства, а звідси - неможлива і побудова ефективного суспільства. Тільки ретельно прорахований, економічно обґрунтований розвиток окремих територіальних структур може позитивно вплинути на економіку України в цілому. Такий висновок підтверджується аналізом машинобудівного комплексу, проведеному при розкритті другого питання. Галузь ефективно та стабільно розвивається, за умови безперебійного функціонування транспортної системи, паливної та металургійної галузей, умілого управління, достатнього фінансування, інвестиційної привабливості тощо. У разі, коли ситуація нестабільна, у машинобудівній галузі миттєво зменшуються обсяги реалізованої продукції, що призводить до банкротства підприємств. Отже, тільки за умови послідовної державної політики, точних економічних розрахунків, стабільної фінансової системи можливий розвиток окремих галузей, територіальних структур та України в цілому.

Практичне завдання

На прикладі Придніпровського економічного району (Дніпропетровська, Запорізька область) визначити структуру виробництва галузі промисловості (у якій працює студент) за 2013/2014 роки, а також галузеві коефіцієнти випередження в окремих підгалузях виходячи з наведених нижче даних.

Галузь	Обсяги нормативно-чистої продукції	Темп зростання	Коефіцієнт випередження	Галузева структура
	2013	2014		2013	2014	2013	2014
Чавун переробний і дзеркальний у чушках, болванках чи формах первинних інших, млн.т	28,5	29,1
Феросплави, млн.т	1,3	1,1
Сталь без напівфабрикатів, отриманих безперервним литтям, млн.т	16,6	15,1
Напівфабрикати, отримані безперервним литтям, млн.т	16,9	18,1
Прокат готовий чорних металів, млн.т	18,4	17,8
Труби та трубки, профілі порожнисті, зі сталі, млн.т	2,2	1,8
Профілі незамкнуті, отримані холодним штампуванням чи гнуттям, зі сталі нелегованої, тис.т	141,0	132,0
Листи профільовані (ребристі) холодноформовані або оброблені у холодному стані, зі сталі нелегованої, тис.т	231,0	183,0
Дріт зі сталі, тис.т	386,0	382,0
Всього у галузі промисловості	841,9	780,0

Графічно вихідні дані відображені у діаграмі 7

Діаграма 7

1. Визначимо темп зростання обсягу виробництва галузі (Тгал.)

,

де Пбаз. - питома вага випуску продукції у базовому році (2013), а Пплан - питома вага випуску продукції у плановому році (2014).

29,1:28,5=1,02

1,1:1,3=0,85

15,1:16,6=0,91

18,1:16,9=1,07

17,8:18,4=0,97

1,8:2,2=0,82

132:141=0,94

183:231=0,79

Тпром.=780:941,9=0,93

Для перевірки знайдемо середнє арифметичне Тгал.

(1,02+0,85+0,91+1,07+0,97+0,82+0,94+0,79+0,99):9=0,93

2. Знайдемо галузевий коефіцієнт випередження (Кгал.)

1,02:0,93=1,10

0,85:0,93=0,91

0,91:0,93=0,98

1,07:0,93=1,16

0,97:0,93=1,04

0,82:0,93=0,88

0,94:0,93=1,01

0,79:0,93=0,86

0,99:0,93=1,07

3. Визначимо питому вагу продукції галузі у випуску кінцевого продукту всієї промисловості (Пгал.),

де Qгал. - загальний обсяг чистої продукції галузі, аQпром. - загальний обсяг чистої продукції промисловості.

Розрахунок для 2013 року:

(28,5:841,9)•100%=3,39%

(1,3:841,9)•100%=0,15%

(16,6:841,9)•100%=1,97%

(16,9:841,9)•100%=2,00%

(18,4:841,9)•100%=2,19%

(2,2:841,9)•100%=0,26%

(141,0:841,9)•100%=16,75%

(386,0:841,9)•100%=45,85%

Перевіримо: 3,39+0,15+1,97+2,00+2,19+0,26+16,75+27,44+45,85= 100%

Відобразимо розраховані дані графічно (діаграма 8)

Діаграма 8

Розрахунок для 2014 року:

(29,1:780)•100%=3,73%

(1,1:780)•100%=0,14%

(15,1:780)•100%=1,94%

(18,1:780)•100%=2,32%

(17,8:780)•100%=2,28%

(1,8:780)•100%=0,23%

(132,0:780)•100%=16,93%

(183,0:780)•100%=23,46%

(382,0:780)•100%=48,97%

Перевіримо: 3,73+0,14+1,94+2,32+2,28+0,23+16,93+23,46+48,97= 100%

Відобразимо розраховані дані графічно (діаграма 9)

Діаграма 9

Занесемо обчислені дані до таблиці

Галузь	Обсяги нормативно-чистої продукції	Темп зростання	Коефіцієнт випередження	Галузева структура
	2013	2014		2013	2014	2013	2014
Чавун переробний і дзеркальний у чушках, болванках чи формах первинних інших, млн.т	28,5	29,1	1,02	Х	1,10	3,39%	3,73%
Феросплави, млн.т	1,3	1,1	0,85	Х	0,91	0,15%	0,14%
Сталь без напівфабрикатів, отриманих безперервним литтям, млн.т	16,6	15,1	0,91	Х	0,98	1,97%	1,94%
Напівфабрикати, отримані безперервним литтям, млн.т	16,9	18,1	1,07	Х	1,16	2,00%	2,32%
Прокат готовий чорних металів, млн.т	18,4	17,8	0,97	Х	1,04	2,19%	2,28%
Труби та трубки, профілі порожнисті, зі сталі, млн.т	2,2	1,8	0,82	Х	0,88	0,26%	0,23%
Профілі незамкнуті, отримані холодним штампуванням чи гнуттям, зі сталі нелегованої, тис.т	141,0	132,0	0,94	Х	1,01	16,75%	16,92%
Листи профільовані (ребристі) холодноформовані або оброблені у холодному стані, зі сталі нелегованої, тис.т	231,0	183,0	0,79	Х	0,86	27,44%	23,46%
Дріт зі сталі, тис.т	386,0	382,0	0,99	Х	1,07	45,85%	48,97%
Всього у галузі промисловості	841,9	780,0	0,93	Х	Х	100%	100%

Додаток 1

Виробництво основних видів промислової продукції за 2012-2014 роки

<...

	2012	2013	2014
Добувна промисловість
Вугілля кам'яне, млн.т	62,7	65,7	64,2
Нафта сира, у т.ч. нафта, одержана з мінералів бітумінозних, млн.т	2,4	2,3	2,2
Газовий конденсат природний, одержаний з родовищ газу природного, млн.т	0,9	1,1	0,9
Газ природний скраплений або в газоподібному стані, млрд.м3	20,7	20,5	21,3
Руди залізні неагломеровані, млн.т	173	176	185
Концентрати залізорудні неагломеровані, млн.т	66,5	67,1	70,4
Концентрати залізорудні агломеровані, млн.т	64,4	64,6	67,6
Гіпс і ангідрит, млн.т	2,3	2,2	2,2
Вапняк, флюс вапняковий та інший вапняковий камінь для виготовлення вапна й цементу (крім подрібненого вапнякового наповнювача та каменю вапнякового заданих розмірів), млн.т	22,8	20,6	18,7
Крейда, тис.т	1941	391	288
Піски природні, млн.м3	11,5	11,0	10,6
Гранули, щебінь (камінь дроблений), крихта та порошок; галька, гравій, млн.м3	56,0	58,7	59,8
Каолін і глини каолінові інші, тис.т	1932	1736	2035
Торф (в умовній вологості) неагломерований паливний, тис.т	515	446	467
Сіль і хлорид натрію чистий; вода морська, тис.т	5949	6183	5796
Переробна промисловість
М'ясо великої рогатої худоби свіже чи охолоджене, тис.т	64,0	61,8	62,8
М'ясо великої рогатої худоби заморожене, тис.т	17,8	16,2	25,4
М'ясо свиней свіже чи охолоджене, тис.т	202	190	220
М'ясо свиней заморожене, тис.т	8,6	13,3	10,6
М'ясо свійської птиці свіже чи охолоджене, тис.т	689	691	778
М'ясо свійської птиці заморожене, тис.т	68,9	75,5	139
Вироби ковбасні, тис.т	292	294	294
Соки фруктові та овочеві, тис.т	382	452	463
Суміші соків фруктових та овочевих, тис.т	330	309	286
Олія соняшникова нерафінована та її фракції, крім фракцій зі зміненим хімічним складом, тис.т	3177	3804	3403
Маргарин і жири харчові подібні, тис.т	359	328	283
Молоко рідке оброблене (пастеризоване, стерилізоване, гомогенізоване, топлене, пептизоване), тис.т	890	910	961
Масло вершкове, тис.т	76,7	88,6	94,3
Сир свіжий неферментований (недозрілий і невитриманий), уключаючи сир сироваточний та кисломолочний сир, тис.т	76,5	79,0	83,7
Сири жирні, тис.т	178	168	165
Йогурт та інші ферментовані чи сквашені молоко та вершки, тис.т	474	489	522
Борошно, тис.т	2596	2605	2542
Крупи, тис.т	356	365	367
Хліб та вироби хлібобулочні, нетривалого зберігання, тис.т	1763	1686	1560
Печиво солодке і вафлі, тис.т	374	392	388
Вироби макаронні, локшина та вироби борошняні подібні, тис.т	134	106	102
Цукор білий кристалічний, тис.т	2586	2143	1263
у т.ч. буряковий	2327	2143	1263
Шоколад та готові харчові продукти, що містять какао (крім какао-порошку підсолодженого), у пакованнях масою менше 2 кг, тис.т	344	341	331
Вироби кондитерські цукрові (у т. ч. шоколад білий), що не містять какао, тис.т	230	218	202
Їжа та страви, готові, з виробів макаронних, тис.т	69,6	92,7	100
Спреди та суміші жирові, що містять масову частку загального жиру від 50% до 85%, у тому числі молочного жиру в жировій фазі не менше ніж 25%, тис.т	60,7	54,9	53,9
Коньяки, бренді, млн.дал	4,7	4,6	4,5
Горілка з вмістом спирту менше 45,4%, млн.дал	33,4	33,8	28,0
Лікери та інші спиртові напої (крім спиртів, отриманих дистилюванням вина виноградного, вичавок винограду або фруктів; віскі, рому, тафії, джину, ялівцевої настоянки, спиртів, отриманих дистилюванням із фруктів)1, млн.дал	12,0	11,5	11,5
Вино ігристе "Шампанське України", млн.дал	3,7	3,3	3,1
Пиво солодове, крім пива безалкогольного і пива з вмістом алкоголю менше 0,5%, млн.дал	303	297	274
Пиво безалкогольне і пиво з вмістом алкоголю менше 0,5%, млн.дал	2,6	4,0	4,5
Води натуральні мінеральні негазовані, млн.дал	33,6	37,6	40,4
Води натуральні мінеральні газовані, млн.дал	98,4	97,1	88,6
Напої безалкогольні, млн.дал	145	144	126
Сигарети, які містять тютюн, або суміші тютюну з замінниками тютюну, млрд.шт.	95,5	93,9	86,1
Пряжа вовняна, тис.т	1,7	1,8	1,9
Тканини, млн.м2	89,0	105,7	93,6
Полотна трикотажні машинного чи ручного в'язання, тис.т	4,8	4,5	5,4
Білизна постільна, млн.шт.	11,2	10,3	9,7
Килими та вироби килимові, млн.м2	7,6	8,2	8,5
Матеріали неткані і вироби з матеріалів нетканих, крім одягу тис.т	17,8	20,0	19,0
Одяг верхній трикотажний, млн.шт.	3,3	3,0	3,0

Подобные документы

• Рівень розвитку і розміщення електронно-машинного будування України

  Соціально-економічна суть, структура і значення електронно-машинного будування в господарстві України. Сучасний стан розвитку і розміщення машинобудівного комплексу держави. Територіальна структура виробництва: основні центри, промислові вузли та райони.
  
  курсовая работа [213,2 K], добавлен 29.03.2013
  

• Структурна переорієнтація і трансформація економіки України

  Місце промисловості у структурі національного господарства. Головні компоненти структури національного господарства. Співвідношення між сферами народного господарства. Структура промисловості України. Показники та оцінка розвитку економіки України.
  
  реферат [32,1 K], добавлен 27.01.2009
  

• Лісовий комплекс України

  Основні галузі лісо-виробничого комплексу України; історія, екологічні проблеми та перспективи розвитку. Структура управління лісопромисловим комплексом; виробничі особливості і розміщення галузей із заготівлі, механічної та хімічної переробки деревини.
  
  реферат [850,8 K], добавлен 29.03.2013
  

• Регіональні особливості розвитку та розміщення агропромислового комплексу України

  Сутність агропромислового комплексу, чинники його розвитку та розміщення в економіці України. Особливості розвитку та розміщення сільського господарства. Аналіз сучасного стану розвитку рослинництва та тваринництва та їх роль у харчовій промисловості.
  
  курсовая работа [629,6 K], добавлен 14.02.2014
  

• Агропромисловий комплекс

  Суть, структура та особливості функціонування агропромислового комплексу; роль в структурі народного господарства. Проблематика сільського розвитку в Україні. Радикальне вирішення проблеми забезпечення населення України основними видами продовольства.
  
  курсовая работа [42,2 K], добавлен 24.12.2013
  

• Проблеми регіонального розвитку і розміщення житлово-комунального господарства Донецького економічного району

  Соціально-економічна сутність та функції житлово-комунального господарства Донецького економічного району України, його територіальна структура та регіональні відмінності. Проблеми та напрями удосконалення розвитку і розміщення ЖКГ Донецького регіону.
  
  курсовая работа [94,2 K], добавлен 27.11.2013
  

• Паливно-енергетичний комплекс України

  Значення і місце паливно-енергетичного комплексу в економіці України. Основні етапи і сучасні проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу. Особливості і фактори розміщення, сучасна територіальна організація паливно-енергетичного комплексу.
  
  курсовая работа [158,5 K], добавлен 19.11.2003
  

• Управління конкурентоспроможністю будівельної галузі в сучасних умовах

  Визначення особливостей управління конкурентоспроможністю в будівельній галузі за сучасних умовах, виявлення резервів розвитку галузей національної економіки. Основні напрямки забезпечення економічної безпеки галузей народного господарства України.
  
  статья [388,3 K], добавлен 11.09.2017
  

• Сучасний стан розвитку будівельного комплексу України, проблеми та шляхи їх вирішення

  Загальна структура будівельного комплексу. Перелік причин різкого спаду у будівельній галузі України у 2008-2009 рр. Першочергові заходи, які є пріоритетними в ринкових умовах господарювання для ефективного розвитку будівельного комплексу на перспективу.
  
  контрольная работа [55,2 K], добавлен 10.12.2013
  

• Товарне господарство і проблеми його сучасного розвитку

  Сутність, умови виникнення, специфіка, форми товарного господарства. Історія переростання товарно-грошового господарства у товарно-кредитне. Сучасні проблеми розвитку ринкового господарства в Україні в умовах транспортаційного періоду розвитку економіки.
  
  курсовая работа [82,2 K], добавлен 13.07.2014
  

• Розміщення продуктивних сил Німеччини

  Роль та значення продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Німеччини. Сучасна галузева структура і сучасний рівень розвитку провідних галузей господарства. Участь країни у міжнародному територіальному поділі праці та економічних зв’язках.
  
  курсовая работа [961,9 K], добавлен 06.04.2013
  

• Паливно-енергетичний комплекс України

  Характеристика, місце і значення паливно-енергетичного комплексу в економіці України. Характеристика галузей паливної промисловості. Сучасний стан електроенергетики України. Проблеми та перспективи розвитку паливно-енергетичного комплексу України.
  
  курсовая работа [422,8 K], добавлен 10.06.2014
  

• Економічний аналіз лісопромислового комплексу

  Оцінка рентабельності підприємства. Аналіз основних економічних показників лісопромислового комплексу. Структура управління лісовиробничим комплексом України, проблеми та перспективи розвитку комплексу. Визначення ефективності інвестиційного проекту.
  
  контрольная работа [679,5 K], добавлен 26.01.2014
  

• Фактори територіальної організації сільського господарства

  Галузева структура сільськогосподарського виробництва та методика його дослідження в межах країни. Аналіз ступеня відповідності природних умов і ресурсів вимогам сільського господарства та районування галузі в межах аграрно-територіальних комплексів.
  
  курсовая работа [28,8 K], добавлен 21.10.2012
  

• Регіональний розвиток і розміщення залізничного транспорту України

  Сутність, значення та основні функції залізничного транспорту України; передумови регіонального розміщення; його сучасна структура та рівень розвитку. Територіальна структура та регіональні відмінності залізничного транспорту: проблеми і перспективи.
  
  курсовая работа [60,1 K], добавлен 19.03.2013
  

• Державне регулювання паливно-енергетичного комплексу України

  Основні характеристики паливно-енергетичного комплексу України, концепція його розвитку. Специфіка видобутку і споживання паливних та енергетичних ресурсів. Енергетична політика як центральна складова постсоціалістичних економічних реформ в Україні.
  
  курсовая работа [32,2 K], добавлен 20.03.2009
  

• Сучасний стан та тенденції розвитку легкої промисловості в Україні

  Місце легкої промисловості в структурі промисловості й народного господарства України. Техніко-економічні особливості галузі (матеріаловміскість, технічна складність, екологічна безпечність). Проблеми в підгалузях легкої промисловості, шляхи їх подолання.
  
  курсовая работа [41,1 K], добавлен 30.08.2014
  

• Аналіз харчової галузі

  Історія розвитку харчової промисловості. Її сучасний стан, структура та фактори розміщення. Специфіка управління нею. Аналіз динаміки обсягів виробництва основних видів продукції і конкурентоспроможності галузі. Проблеми та перспектив її розвитку.
  
  курсовая работа [290,7 K], добавлен 16.12.2013
  

• Газова промисловість України, її регіональні особливості

  Характеристика сировинного, екологічного, історичного та споживчого факторів розвитку і розміщення газової промисловості в Україні. Ознайомлення із структурою паливно-енергетичного комплексу країни; основні проблеми та перспективи його розвитку.
  
  курсовая работа [831,5 K], добавлен 19.02.2012
  

• Кластерний підхід - основа підвищення конкурентоспроможності регіональної економіки агропромислового комплексу

  Специфіка розвитку агропромислового комплексу України. Принципи впровадження кластерного підходу у функціонуванні вітчизняних сільськогосподарських підприємств. Розширення ступеня участі регіонального бюджету в капіталах інтегрованих аграрних корпорацій.
  
  статья [1,3 M], добавлен 31.08.2017
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам