Основні територіально-виробничі комплекси в Україні

Наведена система показників характеризує ефективність господарства в усіх сферах і на всіх рівнях, вона з певною умовністю може використовуватись для оцінки розвитку і розміщення продуктивних сил країни та окремих її районів.

3.2 Фактори ефективності функціонування територіально-виробничих комплексів

Ефективність функціонування територіально-виробничих комплексів залежить від багатьох факторів, які необхідно враховувати в процесі розвитку виробництва.

Об'єктивно територіальна диференціація виробництва обумовлюється природньо-кліматичними, економіко-географічними, соціально-економічними і техніко-технологічними відмінностями господарського розвитку окремих районів і ТВК. Більшість цих умов є факторами, які утворюють диференціальну ренту в галузях добувної промисловості, у сільському господарстві, а також в оборонній промисловості. На ефективність територіальної організації комплексів обробних галузей впливають умови розвитку сировинних галузей -- комплексів добувної промисловості. Функціонування різних ТВК, як високорентабельних виробничих утворень залежить від якості сировини, близькості підприємств до джерел її видобутку і районі збуту готової продукції, від ціни землі і води, забезпеченості матеріальними, фінансовими і трудовими ресурсами, рівня інтенсифікації виробництва тощо [11].

Аналізуючи фактори і резерви росту ефективності функціонування територіально-виробничих комплексів, необхідно розрізняти такі основні групи факторів [4], [7]:

1. Народногосподарські, які сприяють підвищенню ефективності територіальної організації виробництва завдяки зусиллям всього управлінського апарату держави.

2. Галузеві, які сприяють збільшенню випуску продукції і зниженню затрат на її виробництво.

3. Виробничі -- це ті рушійні сили, які є на підприємствах і завдяки яким досягається підвищення якості продукції, впровадження прогресивної технології, ріст комплексної механізації і автоматизації виробництва і праці, поліпшення використання основних виробничих фондів, прискорення оборотності оборотних засобів у виробничому циклі і т.д. особливо великі резерви підвищення ефективності виробництва на підприємствах криються у впровадженні нових технологій і поліпшенні використання основних виробничих фондів.

4. Найбільший вплив на ефективність розвитку ТВК мають саме районі фактори. Перші три групи факторів впливають на процес розвитку виробництв опосередковано. Районні фактори безпосередньо впливають на процес комплексоутворення в районах і створюють можливість для більш раціонального використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, поглиблення спеціалізації, посилення комплексного розвитку господарства, що в кінцевому результаті веде до підвищення ефективності функціонування ТВК. Розміщення підприємств у формі комплексу (районного ТВК) дозволяє раціонально поєднати на території району головні, доповнюючі і обслуговуючі групи виробництв, врахувати характер виробничих зв'язків при послідовній обробці сировини та в процесі кооперування виробництва як внутрі комплексу, так і за його межами.

Додатковий економічний ефект в розвитку комплексу економічного району (вузда) можна одержати як за рахунок реалізації фактора територіальної концентрації підприємств і виробництв, так і в результаті комплексування, раціональної виробничої спеціалізації, розвитку виробничо-технологічних, виробничо-економічних, трудових та інших груп зв'язків.

3.3 Шляхи підвищення ефективності розвитку ТВК

Як відомо, основний шлях підвищення ефективності формування і розвитку ТВК полягає в інтенсифікації економіки. Інтенсифікація -- це фактор, на основі якого можна досягти випереджаючого росту кінцевих народногосподарських результатів у порівнянні із зростанням трудових, матеріальних, природних і фінансових затрат. Характерно, що в процесі розвитку ТВК набули широкого впровадження досягнення науково-технічної революції в області механізації і автоматизації виробничих процесів, це сприяло виявленню трудових ресурсів із допоміжних і підсобних виробництв, а також найповнішому врахуванню місцевих природних і соціально-економічних умов при виготовленні продукції.

Однією з основних і вирішальних умов підвищення ефективності функціонування ТВК є прискорення науково-технічного прогресу в народному господарстві.

Важливим напрямком росту ефективності виробництва ТВК, економічних регіонів і вузлів виступає підвищення збалансованості в розвитку їх окремих сфер і галузей, вдосконалення загальноекономічних, міжгалузевих і внутрігалузевих пропорцій. У цьому зв'язку особливого значення набуває визначення територіальної пропорціональності народного господарства в розрізі комплексів економічних районів та адміністративних областей.

Ефективність розвитку територіально-виробничих комплексів передбачає найбільш повне використання трудових ресурсів, економію витрат сировини, енергії, напівфабрикатів, утилізацію всіх виробничих відходів. Всього цього можна досягти за умовами широкого розвитку виробничих процесів різного типу в енерговиробничих циклах -- економіко-технологічних ланцюжках виробництв від видобутку сировини аж до одержання готової продукції.

До найважливіших проблем ефективного розвитку ТВК відноситься проблема капіталовкладень. Від того, наскільки раціонально використовуються кошти на розвиток підприємств, залежить рентабельність виробництва, кількість і якість виробленої продукції.

З метою ефективного використання капіталовкладень можлива реконструкція і технічне переозброєння підприємств у старопромислових районах, або ж створення нових комплексів на базі видобутку і переробки мінеральних ресурсів, що почали освоюватись [5].

Головним завданням раціонального розвитку і розміщення продуктивних сил є досягнення більш високої продуктивності праці на основі інтенсифікації виробничих процесів внаслідок обгрунтованого розміщення матеріального виробництва та сфери обслуговування населення, залучення до трудової діяльності важливого джерела ресурсів, які можна використати для прогресивних економічних і соціальних перетворень.

Прискорене зростання інтенсифікації виробництва породжує якісно нові тенденції в розміщенні продуктивних сил і висуває певні територіальні економічні і соціальні проблеми.

Важливу роль у вдосконаленні розміщення промисловості відіграють капітальні вкладення, в обсязі й розподілі яких відображається економічна і соціальна політика, спрямована на подальший збалансований розвиток виробництва в галузях народного господарства і в економічних районах. Від обсягу і територіального розподілу капіталовкладень та їх відтворювальної структури залежить формування матеріально-технічної бази економічних районів, а також значною мірою ефективність функціонування виробництва.

В сучасних умовах розвитку і територіальної організації продуктивних сил важливого значення набувають питання вдосконалення методів управління територіально-виробничими комплексами. Різні підходи до створення територільно-виробничих комплексів дозволяють вирішувати питання їх вдосконалення з урахуванням природних і економічних умов, а також перспектив розвитку господарства нових і староосвоєних територій. Одним з напрямів підвищення ефективності територіальної організації виробництва в умовах староосвоєних районів є вдосконалення структури виробництва, а також розвиток сфери обслуговування з метою забезпечення населення послугами. У староосвоєних районах з великим промисловим потенціалом, наявністю значної кількості великих міст поступово здійснюється процес вдосконалення їх територіально-виробничих комплексів, оптимізація галузевої структури, технічне переозброєння і розширення діючих підприємств, раціоналізація економічних зв'язків. Це основний шлях для вирішення проблеми вдосконалення територіальної організації промисловості.

Для обґрунтування основних напрямів розвитку нових територіально-виробничих комплексів потрібно вирішити ряд принципових науково-методичних питань. Так, у староосвоєних районах, де енергетичний баланс напружений, не бажано розвивати енергомісткі підприємства (виробництва). Тут розміщення нових виробництв повинне забезпечити, перш за все, найбільш раціональне використання місцевих трудових і матеріальних ресурсів. У зв'язку з високою територіальною концентрацією трудових ресурсів доцільно додатково побудувати промислові підприємства для забезпечення збільшення місць прикладання праці.

Основні стратегічні напрями формування структури суспільно-територіального комплексу незалежної України:

1. Пріоритетний розвиток АПК. Саме АПК є однією з найважливіших основ для розвитку України як незалежної держави. Природною основою для цього є українські чорноземи. Треба використати науково- технічний потенціал у галузях АПК, трудові традиції і любов українського народу до хліборобської праці. Необхідно обґрунтувати перспективну структуру АПК, налагодити виробництво сільськогосподарських машин, засобів захисту рослин, створити сучасну промисловість з перероблення сільськогосподарської сировини, організувати зберігання сільськогосподарської продукції, домогтися раціональної структури посівних площ.

В Україні потрібно досягти таких масштабів виробництва, щоб вона перетворилася на одну з найбільших баз продовольства міжнародного значення. Основою експорту мають бути розвиток таких спеціалізованих АПК, як цукропромисловий, олійно-жировий, плодоовочепромисловий, льонарський комплекси. Вихід з економічної кризи, стверджував учений, розвиток усієї економіки, добробут населення залежить від якнайшвидшого розв'язання проблем сільського господарства, сільського життя, інтенсифікації АПК.

Всі ці положення нині є ключовими не тільки в розвитку аграрної сфери економіки, а й країни загалом.

2. Орієнтація структури матеріального виробництва на соціальні потреби населення. Необхідно здійснювати великомасштабний перерозподіл матеріальних, фінансових і трудових ресурсів на користь галузей і виробництв, що працюють на споживчий ринок. У цьому напрямі важливе значення має розвиток малих виробничих підприємств.

3. Різке зменшення енергоємних виробництв, переспеціалізація деяких з них. Вчений акцентує увагу на реконструкції підприємств чорної металургії, зменшенні її частки у промисловому виробництві й споживанні електроенергії, економії її витрат, а також палива в усіх галузях економіки - в промисловості, сільському господарстві, транспорті, житлово-комунальному господарстві. Ця проблема нині є нагальною не лише у розвитку економіки країни, а й вирішенні питань життєдіяльності населення.

4. Структурна перебудова машинобудівного комплексу - найважливішої ланки економіки України. Від цього залежать, зазначав учений, її ефективність, зайнятість населення, використання науково-технічного потенціалу, розвиток зовнішньоекономічних відносин тощо. Слід зазначити, що нині це питання потребує особливої уваги і кардинальних змін, оскільки Україна має позиціонувати себе у світі не тільки як аграрна країна, а й як важливий суб'єкт постіндустріальної економіки з використанням сучасних досягнень науки і техніки, зокрема ІТ-технологій, енергозаощадження, раціональної організації виробництва, його соціальної орієнтації. Україна має всі можливості для розвитку таких галузей машинобудування, як космічне машинобудування, авіабудування, суднобудування та інші, з якими країна може вийти на світовий ринок.

ВИСНОВОК

Аналіз дії основних факторів показує, що кожен з них окремо або в сукупності виступає як причина, що сприяє розвитку ТВК, або, навпаки, стримує формування комплексу як структуризованої системи. У кожному окремому комплексі фактори діють індивідуально і за впливом на розвиток комплексоутворюючих процесів вони досить різні Розвиток територіально-виробничих комплексів відбувається в певних економічних, соціальних і природних умовах, які по-різному впливають на процеси комплексоутворення. Вплив може бути позитивним у тих випадках, коли умови, в яких розвивається комплекс, сприяють його формуванню, і негативним, коли вони стримують розвиток комплексоутворюючих процесів

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базилевич В.Д. Макроекономіка. - К., 2015. «Вища школа»

2. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія; Загальна економічна теорія (Ч. 1); Спеціальна економічна теорія (Ч. 2): Підручник. - К.: Ніка-Центр, 2017. - 527с.

3. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2011. - 328 с.

4. Білоконенко О. В. Історія економічних вчень. - К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2013. - 90 с.

5. Веприк Н.П. Територіально-виробничі комплекси: Конспект лекцій. - Чернівці: Рута, 2005. - Частина 1. - 40 с.

6. Гриценко О.А., Дарнопих Г.Ю. Економічна теорія. - Х., 2015.

7. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. - 5-те вид., стер. - К.: Знання, 2016. - 213 с. - (Вища освіта XXI століття).

8. Іщук С. І. Територіально-виробничий комплекс і економічне районування. Київ, 1996

9. Захарченко В. Основні напрями ринкової трансформації промислових територіальних систем України / Україна та глобальні процеси: географічний вимір. - Київ - Луцьк: Вежа, 2000. - Т.1. - С.288-289.

10. Кларк Дж. Б. Распределение богатства. Пер. с англ. - М.: Гелиос АРВ. 2010.

11. Климко Г. Н., Нестеренко В. П. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник. - К.: Вища школа, 2012. - 743 с.

12. Малий І. Й. Теорія розподілу. суспільного продукту: Монографія. - К.:. КНЕУ, 2010. - 248 с.

13. Основи економічної теорії/Ю.В.Ніколенко, А.В. Демківський. В 2-х кн. - К., 2014.

14. Паламарчук М.М., Паламарчук А.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник. - К.: Знання, 1998. - 416 с.

15. Підступ М. Д. Основи теорії суспільної географії. Навчальний посібник.

16. Політична економія: Навч. посіб. / Г. А. Оганян, В. О. Паламарчук, А. П. Румянцев та ін.; За заг. ред. Г. А. Оганяна. - К.: МАУП, 2013. - 520 с.: іл.

17. Поповкін В. А. Регіонально-цілісний підхід в економіці. «Вища школа», 1996, 231 с.;

18. Рикардо Д. Начала политической экономии // Классика экономической теории. - М.: ЭКСМО-ПРЕСС, 2010. - 895 с.

19. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика. - К., 2010

20. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О. Макроекономіка. - К., 2015.

21. Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика. Київ: Вікар, 2011

22. Тітьонко О.М. Макроекономіка. - К., 2014.

23. Чухно А.А. Основи економiчної теорії. В 2-х чч. ч. I - К., 2004.

Размещено на Allbest.ru