Активізація інновацій у сільське господарство України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Активізація інновацій у сільське господарство України

Ефективна економіка

О.Д. Гнаткович

Висвітлюються основні тенденції інноваційної діяльності у вітчизняному сільському господарстві. Визначено основні напрями вкладання капіталу та технологій. Запропоновано нові підходи у стимулюванні інвестиційно-інноваційної діяльності.

Ключові слова: інноваційна діяльність, сільське господарство, лізинг, амортизація, технологія, ринок.

In the article the main tendencies of innovation activity in agriculture are described. Investment in fixed capital of economic branches is invested. New approaches as to increase of investment activity are proposed.

Вступ. Україна на момент проголошення незалежності визначалася як держава із сильною індустріальною базою та високим науково-технічним потенціалом. Наша держава займала одне з чільних місць серед країн СНД за високим рівнем наукового потенціалу в різних галузях. Проте на сьогоднішній день, коли наша держава перебуває у глибокій політичній та економічній кризах, при недостатній розвинутості внутрішнього ринку і низькій купівельній спроможності населення, одним з найголовніших завдань нашої держави є забезпечення сталого соціально-економічного розвитку на основі пропорційного співвідношення між динамікою системи та її підсистем. інноваційний капітал фінансовий інвестиційний

За умов глобалізації інвестиційних процесів для України немає іншого вибору, як розробляти власну модель інноваційного розвитку економіки, розвивати інноваційне підприємництво, посилювати інноваційний характер виробничої діяльності. Адже сучасний ринок діє за допомогою нововведень, а інноваційне прискорення є основою його сталого розвитку. Підприємництво закономірно виступає одним з наймогутніших факторів інноваційного розвитку, оскільки до цього спонукає підприємницький інтерес. Важливу роль у забезпеченні ефективного функціонування інноваційного підприємництва відіграє інноваційна інфраструктура, зокрема такі її основні елементи, як технопарки, бізнес - інкубатори, технополіси, які сприятимуть виходу інновацій на ринок. На сьогоднішній день інноваційна інфраструктура ще дуже слабка і характеризується неповнотою, а тому потребує всебічної підтримки з боку держави. До того ж слід зазначити, що інвестиції та інновації - це лише половина справи, а інша половина полягає у підготовці високопрофесійного персоналу, особливо менеджерських кадрів. Сучасний менеджер повинен зосереджуватися не лише на дослідженнях чи науково-дослідній діяльності, а й повинен багато приділяти уваги споживачеві нових знань, бути ще й маркетологом і вивчати попит на нововведення [6].

Через недосконале законодавство в Україні залишаються не реалізовані численні інноваційні проекти зі строком окупності 3-5 років. Можна прогнозувати, що через фінансові проблеми, які постійно виникають на наших підприємствах, випадки нецільового використання коштів будуть не поодинокими. Ця обставина також гальмує прилив інвестицій, бо збільшує ризик для іноземних інвесторів.

Нестабільна політична ситуація на теренах української державності, нестійка і несформована законодавча база (наприклад Закон України « Про ринок землі в Україні»), не спроможна підвищувати економічну стабільність, запровадження відкритості ринків на території нашої держави, менталітет людини пострадянського світогляду, невміння правильно вести бізнес - ось ці причини, які найближчим часом потрібно подолати в контексті розгляду української проблеми запровадження інноваційної техніки і технологій у сільське господарство і збільшення інвестицій в нашу країну загалом. На даний час аграрний сектор економіки України знаходиться в особливо важкому стані. Внаслідок зниження платоспроможності товаровиробників у сільському господарстві спостерігається спад рівня технічної забезпеченості, темпів оновлення матеріалотехнічної бази. Це приводить до здійснення неповного обсягу технологічних операцій та проведення їх із запізненням, що, в свою чергу, зумовлює зниження врожайності сільськогосподарських культур, зменшення обсягів продукції, зниження її якості, значних затрат і підвищення її собівартості.

На відміну від інших галузей сільськогосподарське виробництво характеризується великим періодом обігу капіталу. Це зумовлене довготривалим строком виробництва продукції, який у рослинництві та й у більшості галузей тваринництва становить більше року. Така умова вимагає значних вкладень у формі оборотних коштів на протязі тривалого періоду, а отримання результатів настає значно пізніше.

Підвищена ризикованість сільського господарства як об'єкта інвестування, важкий фінансовий стан аграрних підприємств на даний час, негативний вплив інфляції через затримку платежів, невелика частка ліквідних активів у складі їх авансового капіталу, недостатня розвинутість ринку сільськогосподарської продукції, невирішеність питань власності на землю та майно спричинює складність у залученні приватних інвестицій у цю галузь.

Постановка задачі. Ми маємо на меті проаналізувати причини сучасного незадовільного стану сільського господарства України та визначити низку причин відставання даної галузі нашої країни від аналогічних галузей інших країн. Крім цього, у процесі вивчення проблеми було зроблено спробу довести, що одним з ефективних способів активного залучення інвестицій, а отже й запровадження інновацій, є лізинг.

Результати. Як свідчать дані досліджень, у 2007 році порівняно з 1990 р. навантаження на кожний трактор у розвинутих країнах світу (США, Франція, Німеччина) залишилися незмінними, тоді як в Україні - зросло на 53 га. Обсяг робіт на трактор в Україні у 9 разів вищий, ніж у Великобританії, у 10 разів - ніж у Франції, у 24 рази - ніж у Німеччині. Навантаження на зернозбиральний комбайн в Україні в 2007 році становило 245 га, що майже в 4 рази більше, ніж від США, Великобританії, Франції, майже в 5 разів - від Данії, Бельгії, Нідерландів та в 7 разів - від Німеччини.

За підрахунками фахівців, для відтворення машинно-тракторного парку на рівні технологічного попиту, необхідно щорічно постачати сільськогосподарським виробникам техніки на суму 10 млрд. грн. Таких коштів немає у товаровиробників і держави. Тому у сучасних умовах забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами неможливе без впровадження такого нетрадиційного методу фінансування як лізинг.

Проте є і позитивні тенденції, аналізуючи статистичні дані протягом 2007 року інноваційну діяльність в Україні здійснювали 1086 сільськогосподарських підприємств, або 11 % від їх загальної кількості. Понад 90 % з них реалізовували інноваційну продукцію, обсяг якої становив 24,5 млрд. грн., або 6,4 % від загального обсягу реалізованої продукції. Основними напрямами підприємств, які займалися нововведеннями, були продуктові інновації. Кожне третє підприємство придбало і впровадило нові засоби механізації виробництва, кожне одинадцяте - нові технології. Взагалі для здійснення нововведень підприємствами придбано 182 нові технології. Незадовільним залишається стан матеріалотехнічного та інформаційного забезпечення. Близько 70 % парку наукового обладнання перебуває в експлуатації більш як 10 років, а чверть - 20 років.

У 2006 році обсяг валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств у порівняльних цінах 2000 року становив 56 млрд. грн. Але, через відомі чинники, порівняно з 2002 роком цей показник зменшився на 10,2%.

Складним залишається фінансовий стан сільськогосподарських підприємств. За підсумками 2007 року їх рівень рентабельності становив всього 0,2%, кредиторська заборгованість на початок року становила 11,6 млрд. грн., а дебіторська - 6,0 млрд. грн. Вкрай низьким залишається рівень заробітної плати сільських трудівників (210 грн.), що вдвічі нижче від середнього рівня по галузях економіки.

Разом з тим, нарощує темпи розвитку харчова промисловість України. У 2007 році виробництво харчових продуктів зросло на 20%. Поліпшується структура споживання продуктів харчування. В розрахунку на душу населення зросло споживання м'яса, яєць, овочів, фруктів, зменшилося споживання картоплі, цукру. Тому інвестиційна складова є основою для подолання цієї проблеми. Щорічна потреба в інвестиціях товаровиробників для збереження існуючого рівня виробництва сільськогосподарської продукції складає близько 7 млрд.грн, а фактично ж за останні роки вкладається в 4 рази менше. А для технічного і технологічного оновлення сільськогосподарського виробництва на базі перспективних інноваційних технологій і виконання основних операцій в оптимальні строки потреба в інвестиціях сягатиме 15 млрд.грн щорічно, або майже в 10 раз більше фактичного рівня. Для забезпечення потреб у мінеральних добривах та засобах захисту рослин потрібно щонайменше 6 млрд.грн. на рік.

Спираючись на закони ринкової економіки, можна стверджувати, що рівень підприємницького ризику для інвесторів прямо пропорційний терміну інвестування. Це чітко проявляється у сільському господарстві. Через певний ризик банки неохоче резервують кошти для видачі сільськогосподарським товаровиробникам гарантій по кредитах на оновлення та закупівлю машин і обладнання.

Одним із варіантів залучення інвестиції в економіку є трохи нетрадиційне для сільського господарства нашої країни запровадження лізингових відносин в аграрну сферу [2]. Механізм лізингу є видом інвестиційної діяльності, при якій лізингова компанія набуває майно, і потім передає його в користування клієнту з переходом права власності на майно за умови виплати вартості майна за період використання і супутніх витрат (відсотків по кредиту, винагороди лізингової компанії, податків, страхування).

Лізинг в світовій економіці посідає друге місце за обсягом інвестицій після банківського кредиту. Він є одним з прогресивних методів матеріально-технічного забезпечення виробництва та відкриває користувачам широкий доступ до передової техніки і технології. Для багатьох господарюючих суб'єктів лізингові операції в країнах ринкового спрямування стали домінуючими при технічному переоснащенні матеріально-технічної бази свого виробництва.

Лізинг виконує декілька народногосподарських функцій, зокрема є :

? формою забезпечення вкладень в основні фонди, доповнюючи традиційні канали фінансування,

? прогресивним методом матеріалотехнічного забезпечення,

? способом збуту машин та устаткування, а також інструментом активного маркетингу.

При здійсненні лізингових угод важливе значення має оцінка їх економічної ефективності. Для сільськогосподарських підприємств лізинг буде вигідний лише при умові поліпшення загальної економічної ситуації, а також прибуткової діяльності.

Пріоритетним у державній політиці зараз має стати конструктивність у вирішенні проблем із впровадженням у вітчизняну економіку нових методів оновлення матеріально-технічної бази, до яких належить і лізинг. Для широкого впровадження лізингових відносин в галузі АПК потрібно розробити такий інвестиційний режим, який би включав податкові пільги для сільського господарства, тому що саме в цій галузі є нагальна потреба в інвестиційних ресурсах.

З моменту створення Державного лізингового фонду аграріям передано на умовах фінансового лізингу більше 10 тис. одиниць сільськогосподарської та ґрунтообробної техніки на суму понад 523 млн. грн., у т. ч. 3,7 тис. тракторів, 433 комбайни, 5,3 тис. ґрунтообробної техніки. У 2004 році, не маючи прямих нагромаджень з бюджету, аграріям було поставлено 1922 одиниці техніки на суму 145 млн. грн. [2].

На українському ринку із надання лізингових послуг представлені такі суб'єкти: командитне товариство "Лізингова компанія "Укрінтерлізинг", Львівська торгово-промислова палата, страхова компанія "АСКА" (страхування лізингових угод), лізингова компанія "Оптимус", заснована на польському капіталі, НАК «Укагролізинг», також на українському ринку функціонує ЗАТ «Лізингова компанія Укрінкомліз» - це дочірнє підприємство ВАТ «Кредит-промбанк», ТОВ «Перша Західно-Українська лізингова компанія».

Висновки

Підтримка аграріїв державою повинна ґрунтуватися на розробці більш досконалого механізму розподілу бюджетних коштів, а повноцінний розвиток лізингової індустрії в аграрному секторі має функціонувати на засадах ринкової конкуренції за участі як державних лізингових компаній, так і комерційних. Ефективність використання бюджетних ресурсів для впровадження лізингу в аграрному секторі можна підвищити за умови залучення комерційних лізингодавців. За умови вісутності пільгового оподаткування і складності вітчизняного законодавства, що регулює лізингові відносини, держава може вжити ряд ефективних заходів щодо стимулювання участі комерційних лізингових компаній в інвестуванні аграрного сектора.

На думку більшості фахівців, сьогодні розвиток лізингових економічних взаємовідносин у нас блокується ще й відсутністю чіткої узгодженості в діях різних відомств і служб у плані регулювання цього процесу: різні законодавчі акти передбачають різні моменти лізингу, митна служба має при цьому свої інтереси, податкова -- свої і т.д. Без досягнення такої узгодженості перспективи широкого розвитку лізингу в Україні досить сумнівні [5].

Після вступу України до Світової організації торгівлі можна зробити суттєвий крок на шляху створення умов довгострокового розвитку сільського господарства, підвищення рівня життя сільського населення та розвитку ринкової і соціальної інфраструктури. Вступ до СОТ покращить перспективи сільськогосподарського зростання в Україні через скорочення неефективних витрат на не ринкової заходи, надасть можливість широкого використання заходів "зеленої скриньки", які мінімізують викривлення і максимізують довгострокові вигоди для сільського господарства.

Список використаних джерел

1. Чемодуров О. Зниження інвестиційних ризиків корпоративних облігацій // Економіка України. - 2006. - №11.

2. Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи // Фінанси України.-- №2.-- 2003. - 43 с.

3. Данилова Л.І. Лізинг як фактор інвестиційного розвитку // Фінанси України. -- 2002. -- №11.

4. Єщенко П. Національна економіка потребує інноваційного прискорення // Економіка України. - 2007. - №2.

5. Черевко Г.В., Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи // Фінанси України. -- 1999. -- №2.

6. Каракай Ю. Роль держави у стимулюванні інноваційної діяльності // Економіка України. - 2007. - №3.

Размещено на Allbest.ru