Вимоги до антикризового регулювання економіки в умовах світових економічних криз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вимоги до антикризового регулювання економіки в умовах світових економічних криз

Requirements to the antycrisis adjusting of economy in the conditions of world economic crises

Л.Б. Колінець,

кандидат економічних наук, доцент, кафедра

міжнародної економіки, Тернопільський національний

економічний університет

Сформульовано перелік вимог до антикризового регулювання економіки в умовах світових економічних криз з огляду на основні властивості економічної системи, що дасть можливість реалізувати програми дій в області структурної, інвестиційної й інноваційної політики, що забезпечуватимуть стійке зростання економіки.

Ключові слова: антикризове регулювання, економічна система.

The list of requirements to the antycrisis adjusting of economy in the conditions of world economic crises is formulated, what will give the possibility to realize the programs of actions in the spheres of structural, investment and innovative policy, which will provide growth of economy.

Keywords: antycrisis adjusting, economic system.

Вступ

Економічний спад, що спостерігається на даний момент у більшості країнах світу, як наслідок світової економічної кризи, у сукупності зі структурною диспропорціональністю світової економіки, виявленою в дисбалансі розвитку як окремих країн, так і сфер економіки, свідчить про необхідність більш активної участі держав та міжнародних організацій в оздоровленні економіки та попередженні надалі подібних кризових явищ на основі розробки й реалізації заходів антикризового регулювання економіки.

Сучасна світова економічна криза не може бути подоланою шляхом використання традиційних підходів, які базуються на теоріях, більшою мірою спрямованих на згладжування коливань економічного циклу й досягнення економічного росту в стані ринкової рівноваги пропозиції та попиту. Отже, просто механічне перенесення економічної моделі з минулих періодів неможливе, оскільки економіка сучасності багато в чому відрізняється від економіки кінця минулого століття, а тим більше від економіки 30-х років ХХ ст. (антикризові заходи цього періоду часто ставлять за приклад). Сучасна економіка в першу чергу набагато більш глобалізована, знаходиться вже не на індустріальному, а на постіндустріальному рівні розвитку, значно більше орієнтована на сферу послуг ніж на виробництво, а в розвинених країнах - на побудову інформаційного суспільства. Тому необхідне формування теоретично обґрунтованих вимог до антикризового регулювання економіки в умовах світових економічних криз з огляду на основні властивості економічної системи, з урахуванням яких на практиці стане можливим створення науково обґрунтованих антикризових програм дій в області структурної, інвестиційної й інноваційної політики.

Проблеми антикризового регулювання на макрорівні широко розкриті в економічній науці закордонними та вітчизняними вченими різних економічних шкіл. Серед останніх публікацій варто виділити роботу Г.Фетісова, в якій висвітлено основні причини світової кризи і сформульовані заходи для створення системи регулювання фінансово-економічної системи [4]. Підходи до антикризового регулювання економіки як інструмента попередження кризових явищ висвітлені в роботах А. Сухорукова, де автор узагальнює практичний досвід антикризового регулювання розвинених країн [3], В. Мазуренка, який розкриває підходи до класифікації криз [2].

В той же час існує недостатньо теоретичних розробок, які б зосереджувались на проблематиці антикризового регулювання економіки в умовах світових економічних криз з огляду на основні властивості економічної системи, що й обумовлює актуальність даної роботи.

У зв'язку з викладеним вище, у статті поставлені такі завдання:

- розкрити сутність основних властивостей економічної системи;

- сформулювати вимоги до антикризового регулювання економіки з огляду на зазначені властивості.

Основний зміст та обґрунтування отриманих наукових результатів

Об'єктивною умовою сучасної економіки є глобалізація економічних процесів виробництва, обміну, розподілу й споживання товарів і послуг, яка підсилює нестабільність національної й світової економіки в до такої межі, що держава не може контролювати процеси, які відбуваються за межами її кордонів, але які все більше впливають на національну й світову економіку в цілому.

Зниження ефективності використання економічних ресурсів в умовах світової економічної кризи вимагає оперативного втручання держави, заснованого на науковій програмі антикризового регулювання економіки, що в умовах кризи стає одним з головних інструментів економічної безпеки держави, яка одночасно залежить як від внутрішніх факторів - стану макроекономічних показників, так і від зовнішніх факторів - стану світової економіки в цілому [1]. Тому ефективність регулювання сучасних економічних криз визначається характером спільного проведення економічної політики держави й міжнародних економічних організацій.

На основі аналізу теоретичної бази з проблематики економічних криз виявлено наступні властивості економічної системи як об'єкту антикризових перетворень:

1. на кожному історичному етапі економічна система є продуктом досягнутого рівня суспільного розвитку й залишається стійкою доти, доки відповідає цьому рівню;

2. ефективність функціонування економічної системи залежить від ступеня відповідності її елементів і взаємозв'язків досягнутому рівню розвитку суспільства;

3. оскільки соціально-економічна дійсність у цілому являє собою потік безперервних і різноманітних кількісних й якісних змін, будь-яка економічна система є нестійким утворенням, що перебуває в постійному вдосконаленні;

4. економічна система, як і будь-яка інша, може ефективно функціонувати тільки за умови злагодженості й цілеспрямованості дій її елементів;

5. існування економічних систем можна охарактеризувати як одночасне перебування у двох взаємовиключних станах - рівновазі й динаміці. Ідеальний стан або стан економічної рівноваги практично недосяжно. Але навіть якщо вона й буде досягнутою, постійний рух економіки зруйнує цю рівновагу. Це порушення рівноваги може мати негативні наслідки, але одночасно завдяки йому забезпечується економічне зростання;

6. в економічній системі швидкість і напрямок розвитку окремих елементів, придбання ними нових якостей можуть істотно відрізнятися. Це приводить до порушення основних пропорцій і відповідностей між сторонами діяльності, появи внутрішніх протиріч в системі. Виникає завдання синхронізації й ув'язування циклів розвитку елементів системи;

7. процес розвитку є постійним рухом від одного стійкого стану соціально-економічної системи до іншого. Рушійною силою такої еволюції виступають постійно виникаючі порушення рівноваги між окремими елементами й процесами, що визначають ефективність відтворювального процесу економічної системи в цілому;

8. можливості економічної системи задовольняти головну мету функціонування визначаються, з одного боку, її здатністю до розвитку (потенціалом розвитку, економічного зростання), а з іншого боку - здатністю адаптації до змін, що відбуваються як усередині системи, так і поза нею;

9. для забезпечення своєчасних й адекватних перетворювань в економічних системах необхідно вести систематичну роботу з аналізу й прогнозування умов, що змінюються, соціально економічної дійсності. При цьому, як об'єкти прогнозування й керування варто розглядати не елементи системи, а процеси в плані досягнення максимальної пропорційності й збалансованості темпів їхнього протікання.

Вирішення завдання переходу до процесного сприйняття змін, що відбуваються в економічних системах, вимагає як чіткої ідентифікації самих процесів, так і встановлення тенденцій і закономірностей їх протікання в часі й просторі.

Процеси, що протікають в економічних системах, можуть мати об'єктивний і суб'єктивний характер. У першому випадку вони визначаються як послідовна зміна явищ і станів, що спостерігається в розвитку будь-чого й підпорядковується об'єктивним законам соціально-економічного розвитку. Ці процеси варто розглядати як екзогенні щодо економічної системи, оскільки остання, хоча й формується з урахуванням об'єктивних законів і закономірностей розвитку суспільства, містить істотний елемент суб'єктивізму, як щодо пізнання законів і закономірностей цього розвитку, так й у визначенні форм, методів їхнього обліку. Основними характеристиками об'єктивних процесів, у нашому розумінні, є напрямки, траєкторії й темпи змін, що відбуваються, а також зовнішні ефекти, що виникають внаслідок їхнього протікання як позитивні, так і негативні.

Суб'єктивні процеси є послідовністю дій, спрямованою на досягнення будь-якого результату, і на поверхні явищ виявляються як процеси управління. Такі процеси цілком ендогенні економічній системі й поряд з названими вище параметрами характеризуються певною цільовою спрямованістю, часом протікання й потенціалом розвитку елементів, що підлягають перетворенню.

Ефективність процесів регулювання багато в чому визначається тим, наскільки повно враховуються параметри об'єктивних процесів і наскільки ефективними виявляються заходи, спрямовані на синхронізацію темпів їхнього протікання й запобігання або мінімізації несприятливих ефектів розвитку.

Виходячи з того, що головною метою функціонування й розвитку економічної системи є максимально можливе задоволення зростаючих потреб суспільства, цілком логічним є виділення й дослідження двох основних процесів:

- процесу зміни потреб суспільства;

- процесу зміни можливостей їхнього задоволення.

При цьому, в числі потреб виділяються: потреба в матеріальних благах і послугах, потреба в певних умовах й характері праці й, нарешті, потреба в певній системі відносин із приводу виробництва, розподілу й перерозподілу виробленого продукту.

Можливості задоволення зростаючих потреб суспільства, у свою чергу, задаються параметрами протікання об'єктивних і взаємозалежних процесів економічного розвитку, а також процесу розвитку відносин із приводу виробництва, розподілу й перерозподілу продукту.

Будь-який продукт, процес, форми державного регулювання й відносин із приводу виробництва й розподілу повинні відповідати певному стану факторів впливу. Оскільки соціально-економічна дійсність є досить мінливою за своєю суттю, термін ефективного функціонування продукту, процесу, форми відносин є обмеженим у часі або має певний термін життя. У міру нагромадження невідповідності із мінливою економічною дійсністю їхня ефективність або цінність знижується, а самі вони з факторів росту перетворюються у фактори стагнації й розвитку кризової ситуації, що на поверхні явищ проявляється в підйомі й спаді ділової активності.

Формуючи цілісну систему поглядів про антикризові перетворення на макроекономічному рівні, з огляду на основні властивості економічної системи, сформульовано перелік вимог до антикризового регулювання економіки в умовах світових економічних криз (рис. 1).

Рис.1. Вимоги до антикризового регулювання економіки в умовах світових економічних криз з огляду на основні властивості економічної системи

антикризове регулювання економічна криза

Як видно з рис. 1 вимоги до антикризового управління згруповані за двома блоками, перший з яких - врахування характеру регулюючих впливів, - в загальному вигляді покликаний врахувати той факт, що на сьогоднішній день завдання органів регулювання не повинне більше зводитися до розробки й реалізації заходів, що сприяють подоланню кризової ситуації і її наслідків. Ці завдання повинні повною мірою враховувати особливості економічних систем, глибинні причини виникнення кризових явищ.

Зведення решти вимог до антикризового регулювання в умовах світових економічних криз до блоку «Врахування всіх можливих наслідків і взаємозв'язків» обумовлене необхідністю врахування безперервності й нерівномірності протікання процесів змін усередині економічної системи й в оточуючому середовищі.

У цьому плані досягнення стану динамічної рівноваги системи й середовища припускає безперервне внесення змін до системи. Причому з існуванням глибокої взаємозалежності й взаємообумовленості між елементами й процесами, що протікають в економічній системі, будь-який регулюючий вплив не може бути реалізованим без обліку всіх можливих наслідків і взаємозв'язків. З огляду на різноманіття областей й інструментів регулювання, їхній взаємозв'язок і взаємозумовленість, при розробці форм і методів антикризових впливів необхідно забезпечувати шляхом виконання перелічених в межах даного блоку вимог.

Недооцінка зазначених вимог системного й ситуаційного підходів приводить до стану, коли довільний набір не об'єднаних за цільовою спрямованістю заходів антикризового регулювання в умовах світових економічних криз, сформованих без потрібного зв'язку з механізмами їхньої практичної реалізації, викликає ще більші порушення пропорцій у функціонуванні елементів системи, зниження ефективності її функціонування й наростання ентропії.

Висновки та перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Формування вимог до антикризового регулювання економіки в умовах світових економічних криз з огляду на основні властивості економічної системи дає можливість значною мірою систематизувати, структурувати порядок створення ефективних механізмів антикризового регулювання з обліком як характеру регулюючих впливів, що є проявом внутрішньої природи економічних криз, так і всіх можливих наслідків і взаємозв'язків, що можливо виявити лише шляхом формування ефективної системи взаємодії антикризових структур на державному та міжнародному рівнях.

В даній статті сформульовано перелік вимог до антикризового регулювання економіки в умовах світових економічних криз з огляду на основні властивості економічної системи. Формування системи антикризового регулювання з урахуванням зазначених вимог дасть можливість реалізувати програми дій в області структурної, інвестиційної й інноваційної політики, що забезпечуватимуть стійке зростання економіки, які будуть засновані у першу чергу на завданнях й особливостях економіки, притаманних конкретному етапові її розвитку.

Викладеним у статті матеріалом не вичерпується сутність досліджуваних проблем антикризового регулювання в умовах світових економічних криз. У подальших дослідженнях варто детальніше розглянути можливості розвитку антикризового регулювання економіки в умовах світових економічних криз з орієнтацію на реалізацію стратегії економічного розвитку, в першу чергу через необхідність розгляду явища економічної кризи як невід'ємного, природного етапу розвитку економіки.

Список використаних джерел

1. Делягин М.Г. Мировой кризис. Общая теория глобализации - М.: Институт проблем глобализации (ИПРОГ), 2003. - 768 с.

2. Мазуренко В.І. Типи сучасних фінансових криз // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2004. - Вип. 29-30.

3. Сухоруков А.І. Антикризова політика розвинутих країн // Економіка України. -- 2004. -- № 8. - С. 9-17.

4. Фетисов Г.Г. О мерах по преодолению мирового кризиса и формированию устойчивой финансово-экономической системы // Вопросы экономики. - 2009. - №4 - С.31-41.

Размещено на Allbest.ru