Теоретико-методичні аспекти управління якістю

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 658. 334

Запорізький національний університет

Теоретико-методичні аспекти управління якістю

В.П. Коваленко, аспірант

Анотація

якість управління вітчизняний економіка

В статті розглянуто змістовне навантаження та генезис дефініції „якість”. Ґрунтуючись на кібернетичних підходах, сформовано сучасну концепцію управління якістю, прийнятну для вітчизняної економіки.

Ключові слова: якість, управління, спроможність, градація, аудит, змістовне навантаження, еволюція

Annotation

The rich in content loading and genesis of definition is considered in the article „quality”. Ground on cybernetic approaches, modern conception of quality management is formed, acceptable to the domestic economy.

На даний момент, Україна, як ряд інших держав перебуває на шляху подолання економічної кризи. Процес виходу економіки країни з кризи залежить від якості, як одного із чинників стимулювання розвитку підприємницького сектору, тобто забезпечення національних інтересів.

Актуальність теми дослідження полягає в необхідності створення передумов для розвитку та зміцнення підприємницького сектора країни, підвищення якості та конкурентоспроможності підприємств з урахуванням їх специфіки.

Дослідження питань управління якістю проведені й висвітлені в роботах зарубіжних і вітчизняних фахівців та вчених Е. Демінга, Дж. Джурана, Ф. Кросбі, А. Фейгенбаума, Л.М. Бадалова, А.В. Глічева, В.Л. Диканя, О.М. Криворучко, М.І. Шаповала, В.Г. Шинкаренка та ін.

Аналіз сучасних теоретичних підходів до визначення якості показав, що існуючі підходи доповнюють один одного, забезпечуючи розгляд поняття якості з різних точок зору. В той же час якість як об'єкт управління не розкрита в достатній мірі.

Постановка завдання

На сьогодні недостатньо розроблені теоретичні, методичні та науково-практичні аспекти засобів, методів та систем управління якістю на підприємствах. Це потребує створення процесно-орієнтованих підходів до побудови таких систем, які б на основі узагальнення основних проблем та умов реалізації процесного управління комплексно охоплювали визначення процесів, їх моніторинг й оцінку, вибір коригувальних та попереджувальних дій для підтримки якості на заданому рівні, її поступового підвищення, а також оцінку вказаних дій.

Результати

У практичній діяльності люди стикаються з явищами й об'єктами оточуючої дійсності щодо поняття якості, які є не повними, різноманітними, не зовсім точними, але в кожному випадку вони відповідають конкретним проблемам існування. Отже, цілком природно, що за час створення і розвитку науки про якість у різних вчених і дослідників складались свої погляди на розуміння цього поняття.

Уявлення про якість постійно змінюється і не стоїть на місці на конкурентному ринку [2], низку визначень якості наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Еволюційний розвиток поняття “якість”

Варто зауважити, що усі визначення не є суперечливими, а допомагають розглянути якість різнобічно.

Сучасне визначення якості як аспекту управління трактується як ступінь, до якого сукупність власних характеристик задовольняє вимоги, що зображено на рисунку 1.

Рисунок 1. Змістове навантаження поняття “якість” [4]

Таким чином, зміст поняття “якість” є багатоаспектною категорією, яка визначає аспекти предметності, динамічності, визначеності, зовнішньо-внутрішньої обумовленості, специфікації, системності.

На сьогоднішній день управління якістю - це обов'язковий елемент менеджменту організації.

Якість визначається дією багатьох суб'єктивних та об'єктивних чинників як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Для забезпечення стабільно високого рівня якості необхідна система управління якістю. При цьому потрібні не окремі розпорошені і спонтанні зусилля, а сукупність заходів постійного впливу на процес створення і поліпшення рівня якості.

На сьогоднішній день управління якістю - це обов'язковий елемент менеджменту організації.

У міжнародних стандартах термін управління якістю визначено як скоординовану діяльність, яка полягає у спрямуванні та контролюванні організації щодо якості [7]. Спрямування та контролювання якості охоплює розроблення політики і цілей у сфері якості, планування, забезпечення контролю та поліпшення якості. Основні вимоги до якості визначаються стандартами на послугу (роботу, продукцію) та споживачами. Виходячи з цього, управління якістю є функцією організації, що повинна забезпечувати виконання зазначених вимог.

Широку полеміку в наукових колах зумовлює застосування термінів “менеджмент якості” та “управління якістю” через недостатньо коректний їх переклад українською та російською мовами.

Ці поняття не є тотожними, хоча за російською версією перекладу gualіty manadement - це є менеджмент якості, а за міжнародними стандартами - управління якістю. При цьому фактичний зміст даних термінів є однаковим.

На нашу думку, поняття управління якістю за своєю сутністю значно ширше і охоплює менеджмент якості, і матеріальне, нормативне, кадрове забезпечення якості, і системи забезпечення якості та їх аудит.

Гарантування рівня якості обумовлюється формуванням і підтримкою системи забезпечення якості, яка відповідає сучасним вимогам, та є головним підсумком еволюції менеджменту якості.

Сучасна концепція управління якістю що ґрунтується на кібернетичних підходах до забезпечення якості та враховуючи генезис принципів управління якістю дозволив визначити ряд базових принципів, таблиця 2.

Якість визначається дією багатьох суб'єктивних та об'єктивних чинників як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Для забезпечення стабільно високого рівня якості необхідна система управління якістю. При цьому потрібні не окремі розпорошені і спонтанні зусилля, а сукупність заходів постійного впливу на процес створення і поліпшення рівня якості.

Дослідження і світова практика підтверджують, що для ефективного функціонування підприємства необхідно визначити взаємопов'язані процеси і управляти ними [1].

Під процесами ми розуміємо сукупність різноманітних видів діяльності, які перетворюють входи на виходи і разом створюють результат, що має цінність для самого підприємства та споживача.

У практичній діяльності доцільно розглядати такі види процесів:

? основні, на базі яких здійснюється виконання функцій основної діяльності;

? допоміжні, на базі яких здійснюється забезпечення основної діяльності та управління підприємством.

Система управління якістю - це сукупність взаємопов'язаних, взаємодійних елементів, які дають змогу організації встановлювати політику та цілі у сфері якості і досягати їх [6]. Природно, що організація має розглядатись як сукупність людей та засобів виробництва з розподілом відповідальності, повноважень та взаємовідносин.

Таблиця 2. Порівняльний аналіз принципів Е.Демінга, Дж.Джурана, Ф.Кросбі, Д.Реббіта і П.Бергха, а також принципів управління якістю, прийнятних для вітчизняної економіки

Складові системи управління якістю: відповідальність керівництва; управління ресурсами; вимірювання, аналізування і поліпшення.

Тобто систему якості утворює впорядкована сукупність чотирьох компонентів рисунок 2:

- організаційна структура - впорядковане розподілення відповідальності, повноважень та взаємовідносин між робітниками організації;

- методика - це встановлений спосіб здійснення діяльності, задокументований відповідно до вимог стандарту, який визначає: цілі і область діяльності; що, ким, коли, де і як повинно бути зроблено; які документи, матеріали і обладнання повинні бути використаний; яким чином це повинне бути проконтрольовано і зареєстровано;

- процес - це сукупність взаємозв'язаних ресурсів і діяльності, яка перетворить вхідні елементи в вихідні;

- ресурси в системі якості включають персонал, засоби обслуговування і методологію.

Рис. 2. Систематизація компоненти системи якості

У структурі системи управління якістю - організаційна структура (відповідальність керівництва) - важливу роль відіграють питання політики у сфері якості, яка має слугувати засобом поліпшення діяльності підприємства і бути рівноцінною складовою загальної політики та стратегії підприємства, узгодженою з нею.

Важливим інструментом менеджменту підприємства є визначення місії та бачення, які задають йому напрям розвитку і виконують певні функції на шляху досягнень.

Визначаючи напрями політики у сфері якості, найвище керівництво має враховувати:

? рівень і шлях майбутнього поліпшення, необхідного для успішної діяльності підприємства;

? очікуваний чи бажаний ступінь задоволеності споживача;

? професійне зростання працівників підприємства;

? потреби та очікування інших зацікавлених сторін.

Найважливіше те, щоб політика у сфері якості була належно сформульована, ефективно поширена та зрозуміла на усіх рівнях. Подібно до інших напрямів ділової політики, політику якості необхідно періодично аналізувати з огляду на її постійну актуальність та придатність.

Політика у сфері якості та стратегічне планування діяльності підприємства є підґрунтям для встановлення цілей у сфері якості. Завданням керівництва є визначення тих цілей, досягнення яких сприятиме поліпшенню показників діяльності підприємства. Інформація стосовно цілей має бути поширена у такий спосіб, щоб персонал підприємства працював на їх досягнення.

Отже, у політиці щодо якості мають бути чітко визначені стандарти якості роботи підприємства і розглянуті всі аспекти її забезпечення.

На підприємстві необхідно визначити і впровадити ефективний та результативний процес інформування про політику, вимоги, цілі та досягнення у сфері якості. Інформування буде суттєво сприяти поліпшенню показників діяльності підприємства і залученню персоналу до участі в процесі управління якістю, тобто процес залучення залежатиме від ефективного зворотного зв'язку.

Виходячи з того, що працівники є основним активом підприємства, виникає необхідність в ефективному їх залученні та використанні. З цією метою менеджмент якості на підприємстві мусить [3]:

? забезпечувати регулярну підготовку і планування зростання на професійному рівні працівників підприємства;

? визначати відповідальність та повноваження працівників;

? формулювати індивідуальні та колективні цілі, управляти показниками процесів і оцінювати результати;

? сприяти залученню персоналу до визначення цілей і прийняття рішень;

? відзначати досягнення і винагороджувати;

? постійно аналізувати потреби своїх працівників;

? створювати умови, які стимулюють нововведення;

? забезпечувати ефективну колективну працю;

? забезпечувати обмін пропозиціями та думками;

? використовувати вимірювання задоволеності своїх працівників.

Персонал, залучений до виконання робіт, що безпосередньо впливає на якість, повинен бути компетентним, тобто мати належні освіту, професійну підготовку, кваліфікацію та досвід. Керівництву під час планування потреб у загальній і професійній підготовці необхідно враховувати зміни, зумовлені характером процесів підприємства, етапами підвищення кваліфікації працівників та культури підприємства, що надасть можливості забезпечити працівників знаннями та вміннями, які разом з досвідом підвищуватимуть їхню компетентність.

Висновки

Можна зробити висновок, що однією з обов'язкових умов покращення стану української економіки та «безболісного» подолання економічної кризи є не кількісне розширення, а використання внутрішніх резервів вітчизняних підприємств. Найрезультативнішим внутрішнім резервом є впровадження ефективних систем якості, здатних забезпечити конкурентоспроможність підприємства.

Сутність нового підходу до вирішення проблем якості полягає в об'єднанні розрізнених заходів в єдину систему цілеспрямованих, постійно поліпшуючих дій на всіх етапах життєвого циклу послуг (товарів, продукції). Така постановка завдання обумовлює взаємодію різних підсистем, у результаті яких виникають більш досконалі структури, здійснюється самоорганізація підприємства.

Література

1. Алферов Н.П. Управление качеством. Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2006. - 374с.

2. Алехин П.П. Подходы к созданию систем управления качеством продукции // Экономика, №4, 2006. - с.10-12

3. Гличев А.В., Круглов М.И. Управление качеством продукции. - М.: Экономика, 2009.- 198с.

4. Карначева Т. Г. Оценка затрат на качество продукции // Автоматизация и современные технологии, №6, 2008 - с.15-16

5. Мазур И.И. Управление качеством: Учеб. пособие для студ. вузов. - 2-е изд./ И.И. Мазур, В.Д. Шапиро/ Под общ. ред. И.И. Мазура. - М.: Омега-Л, 2009. - 400 с.

6. Крайнев В.А. К вопросу об эффективности системы менеджмента // Методы менеджмента качества. - 2009. - № 9. - С. 21-26.

7. http://bigc.ru/publications/other/qm/what_eight_principles_lack.php

Стаття надійшла до редакції 16.07.2010 р.

Размещено на Allbest.ru