Економіко-статистичний аналіз раціонального використання та охорони туристичних ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕКОНОМІКО-СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ

Л.Ю. Матвійчук

к.г.н., докторант кафедри менеджменту та маркетингу

Луцького національного технічного університету

У публікації здійснено економіко-статистичний аналіз раціонального використання та туристичних ресурсів на прикладі підприємств готельного типу та інших місць тимчасового проживання. Запропоновано методику, яка дозволяє визначити індекс ефективності використання туристичних ресурсів.

Ключові слова: аналіз використання ресурсів, туристичні ресурси, оцінка готелів.

ECONOMIC-STATISTICAL ANALYSIS OF MANAGEMENT AND TOURISM RESOURCE

The publication by the economic and statistical analysis and management of tourism resources on the example of the type of hotel and other places of temporary residence. The technique, which allows to determine the index of efficiency of tourism resources.

Keywords: analysis of resources, tourism resources, evaluation of hotels.

Вступ

Основні тенденції розвитку туристичної галузі України свідчать про подальше нераціональне використання туристичних ресурсів. Надмірна експлуатація окремих видів туристичних ресурсів потребує перегляду пріоритетів їх використання та розробки чіткого організаційно-економічного механізму, який би регулював процеси використання та охорони туристичних ресурсів, стимулював би раціональність цих процесів, а також сприяв би сталому розвитку ресурсної бази туризму. Існуючий в Україні організаційно-економічний механізм використання і охорони туристичних ресурсів переважно оперує групою таких регуляторів екологічної поведінки товаровиробників, які змушують їх обмежувати свою руйнівну діяльність згідно з вимогами нормативних актів, постанов і законів [2]. Явна спрямованість вітчизняного економічного механізму використання і охорони туристичних ресурсів на пріоритет методу „батога” стосовно туроператорів, що використовують туристичний потенціал та працюють у нинішніх складних економічних і соціальних умовах, аж ніяк не стимулює їх зацікавленість у дотриманні екологічних норм і зниженні техногенних навантажень на туристичні ресурси [4]. Цей механізм не спонукає їх до впровадження екологічно безпечних способів ведення господарства, сковує зберігаючу діяльність, обмежує впровадження інноваційних екологоорієнтованих технологій, що призводить до закономірного погіршення якості туристичних ресурсів. Тим самим виявляється неконструктивність економічного інструментарію існуючого механізму, який не здатний заохотити суб'єкти туристичного господарювання на досягнення екологічних цілей і створити сприятливі фінансові умови для впровадження охоронних заходів [6].

Основні недоліки вітчизняного економічного механізму використання і охорони туристичних ресурсів полягають у тому, що він, по-перше, не набув необхідного розвитку; по-друге, не спроможний зацікавити суб'єкти туристичного господарювання у проведенні заходів з охорони і відтворення туристичних ресурсів; по-третє, не кореспондує з іншими економічними показниками та підоймами господарської діяльності; по-четверте, недостатньо оперативно й ефективно реагує на динаміку економічних і екологічних процесів у державі. Зрозуміло, що такий економічний механізм не спроможний спонукати прогресивні екологозорієнтовані структурні зрушення як у при використанні туристичних ресурсів так і при їх охороні та відтворенні.

Теоретичні та прикладні дослідження проблематики використання та охорони туристичних ресурсів в останні роки привернули увагу багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Проведений аналіз існуючих напрацювань з даної проблеми свідчить, що вагоме методологічне підґрунтя для подальших наукових пошуків становлять методичні розробки щодо визначення комплексної оцінки ефективності за різними критеріями. В такій площині здійснювали своє дослідження провідні вітчизняні науковці різних спеціальностей - економісти, екологи, географи: М. Борущак, Т.П. Галушкіна, З.В. Герасимчук, Б.М. Данилишин, Н.В. Зіновчук, Л.Л. Ковальська, В.Ф. Кифяк, C.А. Лісовський, Л.Г. Мельник, М.С. Нудельман, Н.В. Фоменко, В.П. Руденко, Т.І. Ткаченко, Ю.Ю. Туниця, Є.В. Хлобистов, І.М. Школа та ін.

Постановка задачі

Стан більшості туристичних ресурсів засвідчує неефективність використання та охорони туристичних ресурсів, тому основною метою нашого дослідження є економіко-статистичний аналіз використання туристичних ресурсів України в розрізі областей. Відповідно до мети вибрані цілі:

- визначення змісту ефективності використання туристичних ресурсів;

- оцінка ефективності використання туристичних ресурсів.

Результати

Необхідність аналітичних розрахунків ефективності використання туристичних ресурсів цілком закономірна, адже саме вони є підставою для висновків стосовно кола проблем, які існують у сфері використання ресурсного потенціалу туризму і вимагають прийняття регулюючих рішень, а відповідно слугують основою для подальшого підтвердження правильності вибору конкретних методів, важелів та інструментів щодо ефективного користування туристичними ресурсами. Саме правильно сформована та добре налагоджена система аналізу показників використання та охорони туристичних ресурсів, яка дозволяє найбільш точно оцінити економічний, екологічний та соціальний ефект досліджуваних процесів забезпечить сталий розвиток туристичних ресурсів, а отже, і стане відправним моментом для зміни деструктивних тенденцій використання та охорони туристичних ресурсів на конструктивні. У цьому ракурсі постають такі питання, як вибір показників ефективності за критеріальними ознаками, які найбільш об'єктивно будуть відображати дійсний стан процесів використання та охорони туристичних ресурсів, правильну інтерпретацію отриманих результатів, науково-обґрунтоване виділення груп туристичних ресурсів, для яких характерні подібні зміни, для підтвердження правильності вибору на цій основі конкретних методів, важелів та інструментів використання туристичних ресурсів.

Однак на сучасному етапі розвитку наукової думки відчувається недостатність методичного інструментарію здійснення діагностики ефективності використання туристичних ресурсів на різних ієрархічних рівнях. Вагоме методологічне підґрунтя для подальших наукових пошуків становлять методичні розробки щодо показників які за тими чи іншими критеріями визначають ефективність використання туристичних ресурсів у трьохвимірному аспекті (економічному, соціальному та екологічному).

Економічна ефективність використання туристичних ресурсів - досягнення найбільших результатів за найменших затрат. Економічна ефективність є конкретною формою дії закону економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючий показник економічної ефективності - норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих країнах Заходу основною метою стає максимізація не прибутку, а чистого доходу на одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку [7].

Соціальна та екологічна ефективність виражається як відповідність результатів використання туристичних ресурсів основним соціальним потребам суб'єктів туризму та інтересам окремого туриста з врахуванням охоронного ефекту [9].

Оцінкою ефективності та доцільності використання туристичних ресурсів є такий показник, який би надав можливості охарактеризувати цей процес з економічної, екологічної та соціальної сторони. При цьому екологічний імператив є одним із основних з позицій впливу виробництва туристичного продукту на довкілля.

Основною ознакою економіко-соціо-екологічної ефективності використання туристичних ресурсів є виробництво споживчих вартостей (туристичних продуктів) з метою задоволення суспільних потреб - з одного боку, та спрямованість на задоволення специфічних потреб в належних екологічних та соціальних умовах з іншого [5]. Тобто, туристичні ресурси та суб'єкти туризму мають розглядатись як рівнозначні частини при регулюючій дії суспільного фактора.

Теорія ефективності чітко розмежовує поняття ефекту і ефективності, розуміючи під першим результат заходу, а під другим - співвідношення ефекту і витрат, які його викликали. Принциповий взаємозв'язок між вказаними двома поняттями може бути виражений різницею умовного економічного результату та повних капітальних вкладень і, залежно від рівня господарювання, може отримувати: 1)національний рівень; 2)рівень туристичного підприємства [3].

Інтегральний ефект, який досягається при мінімальних витратах суспільної праці і туристичного потенціалу, є важливим фактором орієнтації процесу використання туристичних ресурсів на забезпечення принципу сталого розвитку [8]. Критерієм ефективності використання туристичних ресурсів, орієнтованого на забезпечення вимог сталого розвитку, є максимізація стійкого у часі інтегрального економіко-соціо-екологічного ефекту.

На нашу думку, домінантною ознакою нової економічної категорії „економіко-соціо-екологічного ефекту” повинно бути задоволення матеріально-туристичних суспільних та індивідуальних потреб туристів, з одного боку, та прагнення до задоволення специфічних потреб у належних, придатних для життя екологічних умовах, з іншого боку, тобто екологічний імператив набуває такого ж значення як і економічні характеристики.

Економічною складовою, що надасть змогу вартісно оцінити досліджувані процеси, є оцінка економічної ефективності використання туристичних ресурсів, яка у ринкових умовах діяльності галузі стає визначальною.

Економічний ефект від удосконалення організації використання та охорони туристичних ресурсів характеризує одержані у результаті цього сумарні заощадження (живої праці, капітальних вкладів, тощо).

Вивчення та аналіз літературних джерел показує, що в Україні питання використання туристичних ресурсів розглядалися лише епізодично, а екологічна і соціальна складові досліджені недостатньо не розглядалася. На даний час пошук шляхів удосконалення процесів використання та охорони туристичних ресурсів, дотримання умов сталого розвитку вимагають пошуку таких організаційних форм, які давали б як економічний, так і екологічний та соціальний ефект [10].

Пропонуємо ефективність використання туристичних ресурсів розглянути на прикладі розміщення туристів, адже розвинута інфраструктура є однією з умов розвитку туризму. Для розрахунку індексу ефективності скористаємось матеріалами Державного комітету статистики України. Так, вважаємо, що індекс ефективності в даному випадку буде визначатися співвідношенням наявної житлової площі та кількості штатних працівників готелів до обсягу доходів від експлуатації цих готелів та інших місць тимчасового проживання. Розрахунок індексу ефективності подано в таблиці 1.

економічний статистичний аналіз туристичний ресурс

Таблиця 1.

Оцінка діяльності готелів та інших місць проживання по регіонах у 2010 році*

* - складено за матеріалами Державного комітету статистики України

Аналіз таблиці 1 показує, що у 2010 році найбільшу кількість готелів було зареєстровано у Львівській (159), Херсонській (135), Миколаївській (122), Дніпропетровській (121) областях та місті Київ (133). Проте, найбільшу кількість штатних працівників готелів у 2010 було зареєстровано на території міста Київ - 7725 осіб та Автономної Республіки Крим - 4333 особи. Разом з тим найвищий показник доходів від експлуатації готелів становить 1 226 118,4 тис. грн. і характерний для м. Київ.

Динаміка індексу ефективності використання туристичних ресурсів за 2010 р. (на прикладі підприємств готельного типу) представлена на рис. 1.

Рис. 1. Динаміка індексу ефективності використання туристичних ресурсів за 2010 р. (на прикладі підприємств готельного типу)

Як засвідчує діаграма, найвищий показник ефективності використання туристичних ресурсів становить 2,4 і характерний для Дніпропетровської та Херсонської областей. Близьким є значення індексу ефективності для Миколаївської області, дане значення становить 2,2. Також високими є показники більші від 1,0, такі значення характерні для Автономної республіки Крим, Житомирської, Закарпатської, Луганської, Львівської областей, а також міста Київ. Такі значення характеризують порівняно високу ефективність на туристичних територіях. Аномально низькі показники характерні для Вінницької, Волинської, Івано-Франківської, Київської, Рівненської, Харківської областей та міста Севастополь, їх значення коливаються в межах 0,2-0,6.

Висновки

Таким чином, економіко-статистичний аналіз засвідчує, що ефективність використання туристичних ресурсів характеризує одержані сумарні заощадження від реалізації заходів спрямованих на досягнення певного результату. Такі заходи можуть стосуватися будь-яких типів туристичних ресурсів, які представлені у широкому спектрі та відіграють важливу роль при формуванні туристичних регіонів. Виділений нами індекс ефективності використання туристичних ресурсів, на прикладі підприємств готельного типу, має всеохоплюючий характер і показує рівень ефективності діяльності зазначених підприємств. Зважаючи на специфіку туристичних ресурсів, варто звернути увагу та в подальшому досліджувати інші типи туристичних ресурсів, які існують у вигляді об'єктів розміщення туристів - кемпінгів, турбаз тощо; інфраструктурних галузей - шляхи сполучення, торгівля, громадське харчування, інформаційно-туристичні центри та ін.; контрольно-адміністративних ресурсів - прикордонні, міліцейські, митні служби та багато інших.

Список використаних джерел

1. Бобылев С.М. Экономика природопользования / С. М. Бобылев, А. В. Ходжаев. - М.: Теис, 1997. - 272 с.

2. Борущак М. Проблеми формування стратегії розвитку туристичних регіонів: монографія / М. Борущак - Львів: ІРД НАН України, 2006. - 288 с.

3. Герасимчук З. В. Регіональна політика сталого розвитку: теорія, методологія, практика: монографія / З. В. Герасимчук. - Луцьк: Надстир'я, 2008. - 528 с.

4. Галушкіна Т.П. Еколого-збалансовані пріоритети розвитку територій: концептуальні засади та організаційний механізм / Т.П. Галушкіна, Л.М. Грановська. - Херсон: В-во ХДУ, 2009. - 372 с.

5. Данилишин Б.М. Екологічна складова політики сталого розвитку: монографія / Б.М. Данилишин. - Донецьк: Юго-Восток, ЛТД, 2008. - 256 с.

6. Зіновчук Н.В. Екологічна політика в АПК: економічний аспект: монографія / Н.В. Зіновчук. - Львів: АТБ, 2007. - 394 с.

7. Ковальська Л.Л. Оцінка конкурентоспроможності регіону: монографія / Л.Л. Ковальська. - Луцьк: Надстир'я, 2007. - 420 с.

8. Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях / [Андреєва Н.М., Бараннік В.О., Бєлашов Є.В. та ін.]; За науковою редакцією д.е.н., проф. Хлобистова Є.В. /РВПС України, ІПРЕЕД НАН України, СумДУ, ЛНТУ, НДІ СРП. - Сімферополь: Фенікс, 2010. - 582 с.

9. Ткаченко Т. І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: монографія / Т. І. Ткаченко. - 2-ге вид., випр. та доповн. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009. - 463 с.

10. Туниця Ю. Фактори глобалізації і стратегії сталого розвитку / Ю. Туниця, Ю. Семенюк, Т. Туниця // Вісник НАН України. - 2004. - № 7. С. 3-14.

Размещено на Allbest.ru