Сучасні тенденції розвитку тваринництва в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 636.03

Сучасні тенденції розвитку тваринництва в Україні

О.Г. Кухар,

аспірант, Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

Беззаперечним фактом є важливість національної продовольчої безпеки та експортний потенціал країни. Велику роль в даній місії держави відіграє тваринництво, яке забезпечує споживачів цінними продуктами харчування. Тому стан розвитку даної галузі сільського господарства є актуальним на даний час та віднесений до пріоритетних в завданнях аграрної політики держави. В статті охарактеризовано основні підгалузі тваринництва в Україні, наведено кількісні та якісні показники їх розвитку.

Ключові слова: тваринництво, скотарство, свинарство, птахівництво, розвиток галузі, структура виробництва м'яса. тваринництво продовольчий аграрний

The absolute fact is the importance of national food security and export potential of the country. The livestock plays an important role in this mission state, which provides consumers valuable food. Therefore, the state of development of the agricultural sector is important at this time and referred to the priority objectives of agricultural policy. The paper describes the main sub-sector of livestock in Ukraine and their indicators of development.

Keywords: livestock, cattle, pigs, poultry, industry development, the structure of meat.

Тваринництво - особлива галузь сільського господарства, стан розвитку якої вагомо впливає на економічний потенціал АПК країни, на всі сфери суспільного виробництва. Тваринництво забезпечує населення високоякісними, калорійними, дієтичними і вітамінізованими продуктами харчування, а промисловість - сировиною. Екологічне значення полягає в забезпеченні землеробства органічними добривами, внесення у ґрунт яких повертає в природу значну кількість органічної маси, сприяє підвищенню його родючості, вмісту гумусу, розвитку мікрофлори, інтенсифікації ґрунтотворного процесу і кругообігу речовин в породі [10].

Нестабільність соціально-економічної ситуації, низький рівень концентрації капіталу в аграрній сфері, диспаритет цін між сільськогосподарською продукцією і продукцією промисловості та його наслідки зумовили хронічні негаразди в цій галузі аграрного виробництва [11, с. 314].

В процесі реформування агропромислового комплексу тваринництво України зазнало, на жаль, негативних змін. Масове скорочення поголів'я сільськогосподарських тварин, зниження продуктивності, збитковість виробництва та погіршення якості продукції ставлять під загрозу національну продовольчу безпеку, знижується експортний потенціал країни та погіршується соціальна ситуація в сільській місцевості. Зважаючи на унікальні властивості галузі та провідне місце в структурі АПК важливим є комплексне дослідження розвитку тваринництва, створення сприятливих інвестиційних умов та запобігання збитковості виробництва.

Аналіз основних досліджень і публікацій. За наявних проблем розвитку тваринництва в Україні багато наукових досліджень та праць відомих науковці економістів-аграрників В.Г. Андрійчука, О.М. Бородіної, А.Д. Діброви, С.М. Кваші, , П.Т. Саблука, О.М. Шпичака присвячені саме цій проблемі. Проте, враховуючи специфічність галузі та кризову ситуацію, в якій вона знаходиться на даний час, залишається актуальним додатковий аналіз стану та результативності стратегічної галузі вітчизняного АПК.

Мета дослідження. Дослідити сучасний стан розвитку тваринництва в Україні, визначити слабкі та сильні сторони галузі, встановити шляхи виходу з кризи.

Виклад основного матеріалу. До складу тваринництва України входить скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство та менш поширені кролеводство, рибництво, бджільництво,звірівництво та інші.

Скотарство, як найбільш складна і надзвичайно важлива галузь сільського господарства, є найважливішим індикатором стану тваринницької галузі. [14, с.19] Вона ґрунтується на розведенні великої рогатої худоби. В галузі зосереджено 65% умовного продуктивного поголів'я худоби. Головна її продукція - м'ясо і молоко. Залежно від того визначають такі напрями спеціалізації скотарства: молочний, молочно-м'ясний, м'ясний і м'ясомолочний [10] .

В Україні найпоширенішими є червона степова, чорно-ряба та симентальська породи великої рогатої худоби. В окремих областях і районах поширені лебединська, бура карпатська, червона полі¬ська, українська білоголова породи. Тільки в окремих господарст¬вах збереглося поголів'я таких порід, як українська білоголова, сіра українська та пінцгау. Нині в Україні створюються нові молочні та м'ясні породи й типи великої рогатої худоби: українська м'ясна, волинська м'ясна та ін. З метою створення нових м'ясних порід худоби в країну імпортують такі м'ясні породи, як абердин-ангуську, герефордську, кіанську, шароле, лімузин [15].

Після розпаду СРСР зруйнування інфраструктури сільського господарства в Україні, як і економіки країни в цілому, призвело до негативних явищ в українській тваринницької галузі. Зниження рентабельності виробництва яловичини змусило великі сільськогосподарські підприємства, на які в радянський час припадала левова частка поголів'я ВРХ, відмовлятися від вирощування худоби як від нерентабельного виду бізнесу.

Таким чином, якщо 1990 року 85,6% усього поголів'я ВРХ належало сільськогосподарським підприємствам, то в 1995р. частка даних підприємств становила вже 78%, а кількість поголів'я скоротилася з 21083 млн. голів до 1511 млн. голів (рис.1). Закономірно, що в умовах ринкової економіки тепер уже приватні підприємства продовжують в основній своїй масі позбуватися від збиткових видів діяльності [3, с.40-41].

Водночас сільське населення України після розпаду СРСР і, відповідно, занепаду колективних сільськогосподарських підприємств, які є основним джерелом доходу для людей у сільській місцевості, змушене було зайнятися самозабезпечення. У зв'язку з цим у перші десятиріччя української незалежності поголів'я ВРХ у господарствах населення не тільки не скоротилося, а навіть мало тенденцію до зростання [3, с.41].

Так, 1990 року кількість стада налічувало 3,54 млн. голів, а вже до 2000 року зросло до 4,38 млн. голів. Протягом 1990-2000 рр. поголів'я худоби, яку населення вирощували у своїх домогосподарствах, зросла з 14,4% до 46,5%. А в наступні десять досліджуваних років в господарствах населення зосередилося 65% від загального поголів'я ВРХ. Особисті селянські господарства обмежені в можливостях нарощення обсягів виробництва яловичини та молока. Інтенсивний розвиток скотарства можливий тільки за розвитку великих сільськогосподарських підприємств.

Зменшення обсягів виробництва яловичини та телятини стало наслідком масового скорочення поголів'я скота. В сільськогосподарських підприємствах протягом аналізованого періоду зменшилися потужності виробництва м'яса ВРХ з 1808 тис. т в 1990р. до 97 тис. т в 2011р.. Господарства населення виробили в 2011р. 302 тис. т яловичини проти 177 тис. т в 1990р.

Рис. 1. Динаміка розвитку скотарства в Україні

Джерело: побудовано за даними збірника Тваринництво 2011.

Основною господарсько-корисною властивістю сільськогосподарських тварин є продуктивність.

В господарствах України питома вага спеціалізованих м'ясних порід незначна (всього близько 11 %), тому основну кількість яловичини одержують від худоби молочного та молочно-м'ясного напрямів продуктивності. У спеціалізованих м'ясних і порід молочного та молочно-м'ясного напрямів продуктивності цілий ряд ознак м'ясності передається потомству, але ступінь їх успадковування різний [2].

До негативних тенденцій в розвитку скотарства України також потрібно віднести зниження продуктивності поголів'я. Особливо різко спад цього показника відбувся в період з 1990 по 2000 роки. В 2000 р. середньодобовий приріст ВРХ скоротився до 255 г/день, що менше на 40% в порівнянні з 1990р. З метою поліпшення племінних і продуктивних властивостей тварин було введено в дію Закон України «Про племінну справу у тваринництві» (в редакції Закону від 21 грудня 1999р. №1328-XIV).

Завдяки ряду організаційно-господарських заходів вдалося частково відновити потенціал сільськогосподарських тварин та підвищити їх продуктивність. Так, середньодобовий приріст в 2011р. досяг показника 481 г/день, що навіть перевищило його значення в 1990 р. Але генетичний потенціал тварин є значно вищий.

Одним із базових факторів для успішного розвитку скотарства є кормовиробництво. Організація кормової бази включає певну систему виробництва і використання кормів, що характеризується відповідною структурою посівних площ кормових культур, технологією виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів [8, с.58]. Згідно даних рис. 1 відбулося скорочення посівних з площ під кормові культури на 80%: з 11999 тис. га в 2009 р. до 2477тис. га в 2011 р. Ця тенденція негативно вплинула на створення міцної кормової бази для скота. Адже сіяні кормові культури займають вагоме місце в раціоні ВРХ. Так, в структурі споживання кормів на силос припадає 19-20%, 18% - на сіно та солому, 30% - на зелені корми сіяних трав, природних лук і пасовищ [12].

В Україні залежно від природних умов та від характеру і структури кормо виробництва застосовують в основному три способи утримання стада: прив'язний, безприв'язний із вільно вигульним утриманням на глибокій підстилці і безприв'язно боксовий.

Однією з ефективних галузей тваринництва є свинарство. Воно забезпечує населення цінними продуктами харчування такими як м'ясо, сало. Після забою свиней залишаються побічні продукти - шкури, щетина, кишки, кров тощо, які використовують як сировину для подальшої переробки [4, с. 213].

Серед сільськогосподарських тварин свині виділяються високим забійним виходом: у молодняка він становить 70-75 %, у дорослих тварин - 80-85 %. Свиняче м'ясо відрізняється великим вмістом повноцінного і легкозасвоюваного білка і незамінних амінокислот. Перетравність свинячого м'яса в організмі людини становить 90-95 %, а свинячого жиру - 97-98 %. За калорійністю свинина значно перевершує яловичину і баранину. У 1 кг свинини середньої якості міститься близько 2500 калорій, а в 1 кг яловичини - тільки 1500 [1, с. 12].

Для свиней характерні скороспілість та багатоплідність, які дають можливість за короткий період отримати від них значно більше м'яса, ніж від інших видів сільськогосподарських тварин. Тому не випадково свинарство вважають галуззю великих можливостей [4, с.213].

В Україні на 1 січня 2012р. налічувалося 7373,2 тис. гол свиней (рис.2). Не оминула криза і свинарство. Так, протягом аналізованого періоду поголів'я зменшилося у своїй кількості в 2,5 рази. Кількість свиней в сільськогосподарських підприємствах зменшилася з 14071 тис. гол. (1990 р.) до 3319 тис. гол. (2011р.). Як наслідок, об'єми виробленого м'яса впали майже в 3 рази за період з 1990-2011 рр.: з 894 тис. т до 305 тис. т відповідно. На утриманні в господарствах населення знаходилося в середньому 55% від загальної кількості тварин та було вироблено 57% свинини.

Рис. 2. Динаміка розвитку свинарства в Україні

Джерело: побудовано за даними збірника Тваринництво 2011

Найбільш поширеними вітчизняними породами свиней в Україні є велика біла, українська степова біла, миргородська, а серед зарубіжних - ландрас і дюрок. Серед перспективних порід для одержання нежирної свинини - полтавська і українська м'ясні [4, с.218].

Рис. 3. Динаміка поголів'я птиці в Україні, тис. гол

Джерело: побудовано за даними збірника Тваринництво 2011

Провідні позиції в галузі тваринництва на даний час займає птахівництво. Народногосподарське значення птахівництва визначається його можливістю постачати цінні продукти харчування - яйця і м'ясо, які характеризуються високою поживністю, відмінними дієтичними і смаковими якостями. Побічну продукцію птиці ефективно використовують у народному господарстві. Так, пух і пір'я є цінною сировиною для легкої промисловості. Послід птиці багатий на протеїн (25 - 40%), фосфор та інші мінеральні речовини, тому його використовують як органічне добриво. Після висушування послід можна згодовувати великій рогатій худобі і свиням. Наявність у його складі сечової кислоти дає можливість використовувати послід для виготовлення медичних препаратів. Із відходів забою та інкубації яєць виготовляють сухі білкові корми, що містять 50-85 % протеїну, всі незамінні амінокислоти, вітамін В12 та інші поживні речовини [4, с. 333].

В Україні вирощують курей, індичок, качок, гусей, цесарок, перепілок та ін.

Важливим фактором розміщення птахівництва є орієнтація на споживача. Тому найвища концентрація поголів'я птиці спостерігається в приміських АПК. Висока концентрація спостерігається також в Лісостепу і в Степу, де птахівництво орієнтується на виробництві зерна (концентрованих кормів) [7, с. 224].

Як свідчать дані рис. 3, спостерігається чітка тенденція до успішного нарощування обсягів поголів'я птиці до рівня 1990р. Прогрес у птахівництві багато в чому залежить від селекційної роботи, спрямованої на створення і вдосконалення існуючих порід, ліній і кросів птиці. Велике значення мають також повноцінна і збалансована годівля, впровадження в галузь нових високоефективних і ресурсозберігаючих технологій. Експерти вважають, що успіх у виробництві м'яса птиці на 40% залежить від селекції, на 30% - від технології і на 30% - від годівлі. Таким чином, частка чинників середовища (система утримання, умови годівлі, параметри мікроклімату тощо) становить близько 60%, а спадкових (порода, лінія, крос, стать) - 40% [9].

Важливою галуззю тваринництва є вівчарство. Воно дає таку цінну продукцію, як вовна, овчина, смушки, овечі шкури та високопоживні продукти, що користуються великим попитом у населення, - м'ясо, жир, молоко. Баранина відзначається високим вмістом повноцінного білка, а також незамінних амінокислот [17, с.3].

Вихідний породний генофонд грубововних овець України представляють гірсько карпатські вівці, сокільські (смушкові), каракульські і романівські. Вівчарство найбільш розвинене в степовій зоні, в Карпатах і районах Лісостепу та Полісся [17, c. 12].

Рис. 4. Динаміка поголів'я та продуктивність овець та кіз в Україні.

Джерело: побудовано за даними збірника Тваринництво 2011

Давню історію розвитку має і козівництво. Продукція козівництва - це важливе джерело цінних харчових продуктів та сировини для різних галузей промисловості. Козине молоко переважає коров'яче за вмістом жиру, білка, кальцію, вітамінів, характеризується високими смаковими якостями і підвищеними бактерицидними властивостями.

Порідний склад молочних кіз нашої країни представлений в основному зааненською породою та її помістями з місцевими козами. У деяких господарствах розводять кіз альпійської, тоггенбургської та нубійської порід [13, с. 20-21].

Розведенням овець та кіз в Україні займаються в більшості особисті селянські господарства. Їх частка становить 83%. В Україні також діє 16 племзаводів, що розводять овець.

Як і в інших галузях тваринництва, протягом аналізованого періоду відбулося зменшення чисельності овець та кіз з 8418,7 тис. гол у 1990р. до 1739,4 тис. гол у 2011р. Але за останні десять років, згідно даних рис. 4, ситуація стабілізувалася.

Продуктивність овець протягом досліджуваного періоду коливалася в межах 2,9-3,6 кг вовни від 1 вівці.

Крім основних галузей тваринництва, в Україні розвиваються і такі галузі, як конярство, кролівництво, рибництво та ін.

Науково-технічний прогрес і механізація сільськогосподарського виробництва значною мірою змінили структуру використання коней. Якщо до початку другої половини ХХ ст. їх інтенсивно використовували на різних сільськогосподарських і транспортних роботах, то за 20-25 років до кінця минулого століття роль їх як живого тягла істотно зменшилася. На перший план помітно виходить соціальна сфера їх використання: верхова та екіпажна їзда, кінний спорт, туризм, іподромний бізнес тощо. Проте, на даний час залишаються сільськогосподарські роботи які не доцільно виконувати механічними засобами. В умовах України є всі можливості для розвитку продуктивного конярства, передусім на базі природних пасовищ, а також за рахунок раціонального використання ресурсів галузі в районах стаєнного утримання коней, де на м'ясо можна використовувати вибракуване робоче поголів'я та над ремонтний молодняк [6, с. 258].

Рис. 5. Динаміка поголів'я коней в Україні

Джерело: побудовано за даними збірника Тваринництво 2011

Від продуктивного конярства отримують не тільки м'ясо, а й молоко, з якого виробляють цінний напій - кумис. Молоко кобил містить менше білка та жиру, проте більше цукру. Через однакову кількість казеїну й альбуміну в складі білка в молоці кобил під час скисання не утворюється такий щільний згусток, як у коров'ячому, що сприяє доброму засвоюванню його організмом людини [4, с. 392-393].

. На території України в 2009 р. налічувалося 738,4 тис. гол. коней. Протягом перших десяти років незалежності кількість поголів'я залишалася майже сталою. Проте, в період 2000 - 2011рр. вітчизняне конярство зазнало скорочення на 56% і становило на кінець досліджуваного періоду 395,7 тис. гол. Змінився і розподіл поголів'я коней по господарствам з різною формою власності. Якщо в 1990 р. в сільськогосподарських товариствах утримувалося 700,9 тис. гол., то в 2011 р. - 36,9 тис. гол. Особисті селянські господарства в 2011 р. вирощували 358,8 тис. гол. проти 37,5 тис. гол. у 1990 р.

. Кролівництво є не лише джерелом продовольства для населення, а й сировини для хутряної та пухової промисловості. За своїми біологічними показниками кролі відрізняються від інших тварин багатоплідністю та високою скоростиглістю. Людський організм засвоює з м'яса кроля 90% білка, а жир - майже повністю. За своїм хімічним складом і особливо дієтичними властивостями м'ясо кролів не поступається іншим видам а за деякими показниками навіть перевершує [5, с. 2].

Згідно даних Державного комітету статистики в 2011 р. в Україні вирощували 5642,7 тис. гол. кролів, з них 124,2 тис. гол - у сільськогосподарських підприємствах, а 5518,3 тис. гол - в особистих селянських господарствах. Для порівняння в 1990 р. поголів'я кролів становило 6308,2 тис. гол, з яких 147 тис. гол утримувалося в сільськогосподарських господарствах та 6161,2 тис. гол - в господарствах населення.

В Україні найпоширенішими породами кролів є сірий велетень, білий велетень, сріблястий, віденський блакитний, радянська шин шила. Значно менше розводять такі породи, як мардер, метелик, чорно-бурий, російський горностаєвий, біла пухова. В 1972 р. в Україну завезено кролів каліфорнійської та новозеландської білої порід [15].

Сучасне бджільництво в Україні має статус добре розвиненої галузі. Відповідно до природно-кліматичних і медозбірних умов в Украї¬ні сформувалися і набули значного поширення три аборигенні по-роди бджіл: українська, карпатська, середньоросійська (поліська популяція) [4].

Однак, у результаті організаційно-структурних змін в аграрному секторі в останні роки в бджільництві, як і в багатьох інших галузях сільськогосподарського виробництва, спостерігається негативна тенденція до скорочення чисельності бджолиних сімей та зниження їхньої продуктивності. Незважаючи на це Україна входить до п'яти провідних держав світу, що мають розвинене бджільництво. Ця галузь відіграє важливу роль в економіці країни та забезпечує виробництво меду, воску, квіткового пилку, прополісу, маточного молочка, бджолиної отрути, запилення ентомофільних культур. Великі площі медоносних угідь, сприятливі кліматичні умови, тисячолітній досвід утримання бджіл, високопродуктивний порідний потенціал бджіл свідчать про можливість подальшого розвитку та ефективного функціонування галузі [16].

Важливе значення у забезпеченні населення цінними продуктами харчування має рибництво. В умовах постійного зростання цін на світовому ринку та у зв'язку з скороченням квот на вилов риби у Світовому океані назріває важливе питання щодо оптимізації процесів зі створення сучасної функціонуючої вітчизняної аквакультури. Площа водного дзеркала на території України складає більше 400 тис. га лиманів, озер та окремих водойм та приблизно 700 тис. га водосховищ, продуктивність яких (щодо рибного господарства) може бути підвищена за рахунок інтенсифікації. Експерти Української аграрної конфедерації (УАК) вважають, що збільшення об'ємів вирощування риби у 1,5-2 рази - це реальна можливість вітчизняної аквакультури. Цьому сприяє ряд позитивних моментів у розвитку ринку рибної продукції: харчова та біологічна цінність рибної продукції в значній мірі перевищує цінність м'яса, але її вартість на ринку - нижча; з причини нестачі оборотних засобів рибних господарств, внутрішні водойми заповнюються мальком лише на 20-25%. Відповідно існує потенційна можливість збільшення об'єму вилову у 4-5 разів; зараз існує стійкий інтерес до приватизації рибних господарств; ємкість рибного ринку України складає $1-1,5 млрд., з яких 25% припадає на вітчизняного виробника [18].

Сьогодні галузі, об'єднані загальним поняттям «українське тваринництво», розвиваються досить різнопланово, як в цілому по Україні, так і на підприємствах різного типу. За статистичними даними 2011р. найбільшу питому вагу у виробництві вітчизняного м'яса займають Черкаська та Дніпропетровська області - 15,3% та 10,5% відповідно. Замикає трійку лідерів по об'ємам виробництва м'яса в 2011 р. Київська область - 9,9%

М'ясне виробництво за своїми напрямами розподілилося в межах країни наступним чином. Лідируючі позиції в 2011р. займало м'ясо птиці. Найвища концентрація виробленого продукту в Черкаській, Дніпропетровській, Київській, Львівській областях та АРК.

Виробництво свинини представлено в усіх територіальних одиницях. В структурі виробництва м'яса по регіонам свинина займає в середньому 41%. Найбільш розвинене свинарство в Запорізькій (66%), Полтавській (57%) та Житомирській областях (53%). Популярність свинини також пояснюється розвиненою культурою споживання даного виду м'яса населенням.

Частка яловичини в загальній структурі виробленого м'яса в розрізі територіальних одиниць коливалася від 42% в Сумській області, 40% - в Чернігівській до 4% чи 6% в Дніпропетровській та Київській відповідно. Незначна питома вага яловичини пояснюється відмовою виробників від нерентабельного виду бізнесу.

Незважаючи на великий потенціал України в розвитку тваринництва, а саме наявність сприятливих природно-кліматичних, земельних, трудових ресурсів тощо, дана галузь сільського господарства перебуває в досить тяжкому стані. В умовах світової кризи вітчизняне скотарство потребує ще більш ефективного державного захисту. Тому, на нашу думку, проаналізувавши ситуацію розвитку галузі ВРХ, можна зробити висновок про негативні тенденції в розвитку скотарства: скорочення поголів'я тварин, вагоме зниження продуктивності худоби, погіршення її якісного складу. Звичайно, дані обставини спричинили погіршення якості продукції ВРХ та зменшення об'ємів виробництва, а звідси і споживання цінних продуктів харчування.

Тваринники при нерентабельному виді бізнесу розраховують на значну підтримку з боку держави. Але, як свідчить досвід досліджень, величина фінансової підтримки з боку держави не є гарантом успішності в виробництві продукції ВРХ. Тому залишається широке поле для досліджень механізмів державної підтримки розвитку тваринництва з метою відновлення потенціалу галузі та забезпечення населення продуктами харчування, а країну - стабільними міжнародними позиціями.

Список використаної літератури

1. Аніченкова О. В. Інвестиційна привабливість галузі свинарства / О. В. Аніченкова [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Menegment/2009_647/02.pdf

2. Бабік Н. П., Федорович Є.І. Формування м'ясної продуктивності у великої рогатої худоби / Н. П. Бабік, Є. І. Федорович [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.inenbiol.com/ntb/ntb7/93.pdf.

3. Богданко С. Невтішні реалії / С. Богданко // Агро перспектива. - 2009. - № 2. - С. 40-43.

4. Бусенко О. Т., Столюк В. Д., Могильний О. Й. Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник / [О.Т. Бусенко, В.Д. Столюк, О.Й. Могильний та ін.]; за ред. О.Т. Бусенка. - К.: Вища освіта, 2005. - 496 с.

5. Гончар О., Шевченко Є. Перспективи розвитку кролівництва в Україні / О. Гончар, Є. Шевченко // Тваринництво України. - 2011. - №6. - С. 2-6.

6. Гопка Б.М., Хоменко М.П., Павленко П.М. Конярство: Підручник / Б. М. Гопка, М. П. Хоменко, П. М. Павленко. - К.: Вища освіта, 2004. - 320с.

7. Дорогунцов С. І., Пітюренко Ю. І. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. - К.: КНЕУ, 2000. - 364 с.

8. Економіка підприємства: Підручник / за ред. С. Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2001, 528с.

9. Задорожній А. А., Туринський В. М. Тенденції розвитку племінного птахівництва / А. А. Задорожній, В. М. Туринський [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/Sp/2012_2/12aazrpp.pdf

10. Іванух Р. А., Дусановський С. Л., Білан Є. М. Аграрна економіка і ринок. - Тернопіль: "Збруч", 2003. - 305 с. http://buklib.net/books/21882/

11. Пуцентейло П.Р. Особливості функціонування галузі м'ясного скотарства в умовах кризи / П. Р. Пуцентейло // Зб. наук. праць Таврійського державного агротехнологічного університету (ек. науки) / За ред. В.А. Рульєва. - М.: Вид-во Мелітопольська типографія «Люкс», 2010. - № 2 (10). - 446 с.

12. Рибаченко О. М. Основні проблеми розвитку кормо виробництва в Україні / О. М. Рибаченко [Електронний ресурс] // Агро інком. - 2011. - № 10-12. Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/agroin/2011_10-12/RYBAHENK.pdf

13. Сербіна В. Козівництво - перспективна галузь тваринництва України / В. Сербіна // Тваринництво України. - 2012. - №8. - С. 20-23.

14. Стратегія розвитку м'ясного скотарства в Україні у контексті національної продовольчої безпеки/Укр. акад. аграр. наук, Ін-т розведення і генетики тварин; за ред. М.В. Зубця, І.В. Гусєва. - К.: Аграрна наука, 2005. - 174с., с.19

15. Технологія м'яса та м'ясних продуктів / [Береза І.Г., Гончаров Г.І., Кишенько І.І. та ін.]; за ред. М.М. Клименка. - К.: Вища освіта, 2006. - 640с. http://buklib.net/books/34793/

16. Тваринництво України за 2011 рік. Статистичний збірник / [За ред. Н. С. Власенко]. - К.: Державний комітет статистики України, 2012. - 211 с.

17. Федорук Р. С., Ковальчук І. І. Проблеми, стан та перспективи бджільництва в Україні / Р. С. Федорук, Ковальчук І. І., Л. М. Ковальська, А. Р. Гавраняк [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.inenbiol.com/ntb/ntb5/pdf/9/3.pdf

18. Штомпель М.В., Вовченко Б.О. Технологія виробництва продукції вівчарства: Навч. Видання / М. В. Штемпель, Б. О. Вовченко. - К.: Вища освіта, 2005. - 343с.

19. http://probl-economy.kpi.ua/pdf/2012-37

References.

1. Anichenkova, O. V. (2009) “Investytsijna pryvablyvist' haluzi svynarstva”, [Online], available at: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Menegment/2009_647/02.pdf

2. Babik, N. P. and Fedorovych, Ye.I. “Formuvannia m'iasnoi produktyvnosti u velykoi rohatoi khudoby”, [Online], available at: http://www.inenbiol.com/ntb/ntb7/93.pdf.

3. Bohdanko, S. (2009), “Nevtishni realii”, Ahro perspektyva, vol. 2, pp. 40-43.

4. Busenko, O. T. Stoliuk, V. D. and Mohyl'nyj, O. J. (2005), Tekhnolohiia vyrobnytstva produktsii tvarynnytstva, Vyscha osvita, Kyiv, Ukraine, p. 496.

5. Honchar, O. and Shevchenko, Ye. (2011), “Perspektyvy rozvytku krolivnytstva v Ukraini”, Tvarynnytstvo Ukrainy, vol. 6, pp. 2-6.

6. Hopka, B.M. Khomenko, M.P. and Pavlenko, P.M. (2004), Koniarstvo, Vyscha osvita, Kyiv, Ukraine, p.320.

7. Dorohuntsov, S. I. and Pitiurenko, Yu. I. (2000), Rozmischennia produktyvnykh syl Ukrainy, KNEU, Kyiv, Ukraine, p.364.

8. Pokropyvnoho, S. F. (2001), Ekonomika pidpryiemstva, KNEU, Kyiv, Ukraine, p.528.

9. Zadorozhnij, A. A. and Turyns'kyj, V. M. (2012), “Tendentsii rozvytku pleminnoho ptakhivnytstva”, available at: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/Sp/2012_2/12aazrpp.pdf

10. Ivanukh, R. A. Dusanovs'kyj, S. L. and Bilan Ye. M. (2003), Ahrarna ekonomika i rynok, "Zbruch", Ternopil', Ukraine, available at: http://buklib.net/books/21882/ p.305.

11. Putsentejlo, P.R. (2010), “Osoblyvosti funktsionuvannia haluzi m'iasnoho skotarstva v umovakh kryzy”, Zb. nauk. prats' Tavrijs'koho derzhavnoho ahrotekhnolohichnoho universytetu (ek. nauky), vol. 2, p.446.

12. Rybachenko, O. M. (2011), “Osnovni problemy rozvytku kormo vyrobnytstva v Ukraini”, Ahro inkom, [Online], vol. 10-12. available at: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/agroin/2011_10-12/RYBAHENK.pdf

13. Serbina, V. (2012), “Kozivnytstvo - perspektyvna haluz' tvarynnytstva Ukrainy”, Tvarynnytstvo Ukrainy, vol. 8, pp. 20-23.

14. Zubtsia, M.V. and Husieva I.V. (2005), Stratehiia rozvytku m'iasnoho skotarstva v Ukraini u konteksti natsional'noi prodovol'choi bezpeky, Ukr. akad. ahrar. nauk, In-t rozvedennia i henetyky tvaryn; Ahrarna nauka, Kyiv, Ukraine, p.174, p.19.

15. Bereza, I.H. Honcharov, H.I. and Kyshen'ko, I.I.(2006), Tekhnolohiia m'iasa ta m'iasnykh produktiv, Vyscha osvita, Kyiv, Ukraine, available at: http://buklib.net/books/34793/ p.640.

16. Vlasenko, N. S. (2012), Tvarynnytstvo Ukrainy za 2011 rik. Statystychnyj zbirnyk, Derzhavnyj komitet statystyky Ukrainy, Kyiv, Ukraine , p.211.

17. Fedoruk, R. S. Koval'chuk, I. I. Koval's'ka, L. M. and Havraniak, A. R. “Problemy, stan ta perspektyvy bdzhil'nytstva v Ukraini”, available at: http://www.inenbiol.com/ntb/ntb5/pdf/9/3.pdf

18. Shtompel', M.V. and Vovchenko, B.O. Tekhnolohiia vyrobnytstva produktsii vivcharstva, Vyscha osvita, Kyiv, Ukraine, p. 343.

19. available at: http://probl-economy.kpi.ua/pdf/2012-37

Размещено на Allbest.ru