Економічні інструменти формування соціальної та гуманітарної інфраструктури в сільських поселеннях західних регіонів України

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національного інституту стратегічних досліджень

Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Львові

Львівська комерційна академія

Кафедра міжнародних економічних відносин

Економічні інструменти формування соціальної та гуманітарної інфраструктури в сільських поселеннях західних регіонів України

А.І. Мокій, д.е.н., професор

М.І. Флейчук, д.е.н., доцент, професор

О.І. Дацко, к.е.н., докторант

Анотація

Оцінено стан, обґрунтована необхідність розширення економічних інструментів забезпечення розвитку соціальної та гуманітарної інфраструктури у сільських поселеннях західних областей України.

Ключові слова: соціальна інфраструктура, гуманітарна інфраструктура, сільські поселення, економічні інструменти, розвиток.

A. Mokij, M. Fleychuk, O. Datsko. Economic instruments of social and humanitarian infrastructure formation in rural areas of western regions of Ukraine

The state of social and humanitarian infrastructure in rural areas of western regions of Ukraine is reviewed. The necessity of expanding economic instruments of social and humanitarian infrastructure development in rural areas is reasoned.

Keywords: social infrastructure, humanitarian infrastructure, rural settlements, economic instruments, development.

Постановка проблеми у загальному вигляді

Диспропорція розвитку регіонів є однією із найгостріших проблем української економіки, і особливо гостро вона проявляється у погіршенні соціального забезпечення, деградації соціальної та гуманітарної інфраструктури сільських територій. Зважаючи на те, що понад 50 % населення західних областей України проживає у сільській місцевості, гарантування належного рівня соціального забезпечення його розвитку є важливим завданням регіональної політики.

Загострення проблем розвитку соціальної та гуманітарної інфраструктури сільських територій тісно пов'язані з тенденціями урбанізації, а також занепадом українського села, що став наслідком, як вказують окремі дослідники, історичних процесів, природних передумов [1; 2], а також недосконалої політики регіонального розвитку [3; 4]. Нівелювання джерел саморозвитку та недостатня ефективність підтримки розвитку сільських поселень зі влади зумовили деградацію соціальної та культурної сфери, а відтак - посилення депресивності сільських поселень.

На сьогодні в Україні сформований ґрунтовний базис нормативно-правового забезпечення соціально-гуманітарного розвитку сільських територій. Втім, більшість з них є недієвими через недостатньо ефективні економічні механізми забезпечення розвитку інфраструктури сільських поселень, що актуалізує пошук ефективних шляхів розвитку соціальної та гуманітарної інфраструктури сільських територій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми

На необхідності системних докорінних реформ соціального забезпечення села наголошують В.Кучеренко, С.Макуха, які зазначають, що за останні десятиріччя посилилося відставання рівня розвитку сільських об'єктів соціальної інфраструктури від розвитку аналогічних установ у містах, відповідно, знизився рівень та якість послуг, що ними надаються населенню. Як наслідок, зростають негативні тенденції зміни в способі життя сільського населення через кризовий стан соціальної інфраструктури села [5, с. 16].

Особливо гостро постала проблема недостатньої розвиненості та низької якості соціальної та гуманітарної інфраструктури для регіонів західних областей України, а тому оцінка стану, виявлення найгостріших проблем та розробка організаційно-економічних механізмів розвитку соціальної та гуманітарної інфраструктури є пріоритетним завданням ревіталізації сільських територій цього регіону.

Метою статті є обґрунтувати економічні інструменти формування соціальної та гуманітарної інфраструктури в сільських поселеннях західних регіонів України.

Завдання статті: охарактеризувати нормативно-правове забезпечення розвитку соціальної та гуманітарної інфраструктури сільських територій; детермінувати поняття «соціальна інфраструктура», «гуманітарна інфраструктура»; проаналізувати стан її розвитку у західних регіонах України; окреслити економічні інструменти формування та розвитку соціальної та гуманітарної інфраструктури сільських поселень західного регіону України.

Виклад основного матеріалу дослідження

Говорячи про соціальну та гуманітарні інфраструктуру, розмежуємо ці поняття таким чином:

- cоціальна інфраструктура сільських територій - це комплекс об'єктів (підприємств, організацій, установ господарського комплексу, а також фізичні об'єкти), що задіяні в обслуговуванні основних галузей виробничої сфери, сфери послуг, і забезпечують життєдіяльність територіальної громади, фізичних та юридичних осіб на території сільського поселення.

- гуманітарна інфраструктура сільських територій - це сукупність об'єктів (установ, підприємств, організацій, комунікаційних та освітніх центрів, мереж, матеріальних та нематеріальних об'єктів), які забезпечують особистісний (фізичний, культурний, духовний розвиток, освіту, у т.ч. самоосвіту) та залучення до суспільних процесів кожної окремої людини на території сільського населеного пункту, а також сприяють забезпеченню високого рівня життя населення, формуванню людського та соціального капіталу.

Тобто соціальна інфраструктура орієнтована на підприємства, організації, органи місцевої влади та фізичних осіб, а гуманітарна - безпосередньо на людину та формування суспільних взаємовідносин. Гуманітарна інфраструктура охоплює культурно-дозвіллєві заклади (бібліотеки, клуби, театри, кінотеатри тощо), передбачає наявність відповідних закладів, інституцій для забезпечення особистісного розвитку (закладів освіти та сомоосвіти, культурних практик, спорту, інших форм самовдосконалення та самовираження), у тому числі духовного розвитку (релігійних та обрядових центрів), а також включення окремих осіб до суспільних процесів (громадських організацій, комунікаційних центрів, інституцій для соціальної адаптації незахищених суспільних груп).

Питання розвитку соціальної та гуманітарної інфраструктури сільських територій є особливо актуальним для західних областей України. Тут сконцентровано регіони з найбільшою чисельністю сільських населених пунктів, сільські поселення з найвищою популяцією в країні (Івано-Франківська, Чернівецька та Закарпатська області мають найбільш чисельні населені пункти - в середньому 850-1100 мешканців (табл. 1).

Таблиця 1

Характеристика сільських поселень Західних регіонів України

* - рейтинг серед областей України за кількістю сільських населених пунктів Складено за: [6]

Основоположними нормативно-правовими актами, які передбачають формування та розвиток належної соціальної інфраструктури села є: Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві», яким передбачено, що селу надається перевага порівняно з містом у спорудженні соціальної інфраструктури, Указ Президента України «Про Основні засади розвитку соціальної сфери села», передбачає посилення соціального захисту найуразливіших верств сільського населення, забезпечення стабільного функціонування, розвитку і підвищення якості соціальної інфраструктури.

Для реалізації цих пріоритетів прийнято низку програмних документів, метою яких є реформування соціального забезпечення та людського розвитку сільських територій. Зокрема, Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 р., Концепцію загальнодержавної програми сталого розвитку сільських територій до 2020 р. (втратила чинність). У 2013 р. Міністерством аграрної політики та продовольства України запроваджено Ініціативу соціально-економічного розвитку сільських територій «Рідне село», метою якої є розробка політики соціально-економічного розвитку українського села за принципом «знизу - догори», а також вирішення нагальних проблем сільських територій та ін. Визначені переліченими загальнодержавними документами імперативи знайшли відображення й у регіональних цільових програмах розвитку села, часовий горизонт реалізації яких сягає до 2025 р.

Станом на 1 липня 2013 р. за даними Львівської облдержадміністрації у Львівській області зі затверджених 75 обласних програм протягом січня-червня здійснювалось фінансування заходів 41% їх загальної кількості, і найнижчий рівень фінансування мали соціальні програми: у справах сім'ї, молоді та дітей - 9 програм - фінансувалися лише на 17,5% до річних обсягів; у сфері охорони здоров'я, фізкультури та спорту 5 програм - на 22,7%; у сфері культури 5 програм - на 6,8%; у сфері освіти 2 програми - на 1,4%; з розвитку житлово-комунального господарства 4 програми - на 2,3% відповідно.

Оцінюючи стан соціальної інфраструктури сільських поселень західних областей, констатуємо покращення окремих кількісних показників соціально-побутової її складової. Однак, у окремих регіонах за останні 11 років спостерігається погіршення кількісних показників комунальної інфраструктури. Так, за останні роки зменшилася кількість сільських населених пунктів, обладнаних водогонами у Волинській, Тернопільській, Чернівецькій, каналізацією - у Волинській, Рівненській, Тернопільській областях (табл. 2). Крім незадовільних кількісних показників благоустрою сільських населених пунктів, дуже гостро стоїть проблема погіршення його якості, особливо у віддалених сільських поселеннях. Залишається незадовільним стан транспортної, складської, комунікаційної інфраструктури, якість якої, в переважній більшості, не відповідає нормативним вимогам. За даними фахівців Західного наукового центру НАН України ступінь зношення основних фондів інфраструктурного комплексу у західних областях України становить у середньому 60-80% [9]. Якщо у містах ця інфраструктура частково оновлена, то у сільських поселеннях вона продовжує руйнуватися фізично і морально.

Істотною для західних областей є проблема транспортної інфраструктури. Станом на липень 2013 р. Держаним агентством Автомобільних доріг України виявлено, що найгірша якість дорожнього покриття є у західному регіоні. Серед лідерів за низькою якістю дорожнього покриття є Львівська - 77 тис. кв. м доріг з ямковістю, Закарпатська - 29 тис. кв. м, Чернівецька області - 17 тис. кв. м. [9], що актуалізує необхідність диверсифікації організаційно-економічних механізмів розбудови транспортної інфраструктури.

Значно нижчими є показники обладнання житлового фонду сільських поселень, порівняно з міськими (табл. 3).

Менше за 30% сільських житлових будівель обладнані водопроводом у Івано-Франківській та Чернівецькій областях; каналізацією - у Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій; ваннами - у Волинській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, що засвідчує недостатню ефективність державної та регіональної політики покращення у комунальній сфері, а також неспроможність та низьку активність самих територіальних громад щодо вирішення цих проблем, адже станом на 2013 р. більшість територіальних громад є фінансово неспроможними (близько 90% місцевих бюджетів є дотаційними, а більше половини з них - дотаційні на понад 70%).

Таблиця 2

Показники благоустрою населених пунктів західних регіонів України

Складено за: [9]

Таблиця 3

Показники обладнання житлового фонду міських і сільських поселень західних областей України (%)

Складено за: [9]

Таблиця 4

Динаміка показників забезпеченості житлом у поселеннях західних областей України

* - порівняно з 2000 р.

Складено за: [9]

економічний правовий соціальний гуманітарний сільський

Щодо динаміки показників житлового фонду, то констатуємо суттєве покращення забезпеченості житловою площею сільського населення, порівняно з міським (табл.4), що пов'язане, з одного боку, з активним будівництвом та реконструкцією житла, в основному, за кошти трудових мігрантів, так і зменшенням кількості сільського населення.

Попри позитивну динаміку забезпеченості житлом у сільських регіонах західних областей, рівень його завантаженості є досить високим, зокрема за показниками проживання у одній кімнаті більше двох осіб у багатьох західних регіонах цей показник був найгіршим в Україні і перевищував 10%. Частка домогосподарств з навантаженням на одну кімнату понад 2 осіб у Закарпатській, Львівській та Рівненській областях у 2011 р. склала 10,0-11,0%, а у решти західних областей від 6,3% до 9,2%. За результатами аналізу якості житлового фонду, констатуємо, що частка житла, збудованого до 1981 р. у Тернопільській області - понад 80%, у всіх решта західних регіонах - понад 60%, що свідчить про його фізичну та моральну застарілість (рис. 1).

Рис. 1. Розподіл житлового фонду у регіонах України за періодом його введення в експлуатацію станом на 2011 р., %

Джерело: [11, с.201]

У сільській місцевості рівень комфортності житла серед західних регіонів був найвищим у Закарпатській (40,3%), достатньо високим - у Львівській - 37,2%, а найнижчим - у Рівненській (21,4%) та Тернопільській областях (15,8%) (рис. 2).

Рис. 2. Рівень комфортності житла сільських домогосподарств за регіонами станом на 2011 р., %. [11, с. 204]

Значною мірою на покращення житлово-побутових умов сільського населення вплинули кошти заробітчан, обсяги надходжень яких в Україні становили у 2011 р. 7,5 млрд. дол. США (4,3% ВВП країни), у тому числі понад 1 млрд. - нелегальних переказів. Близько 29,0% цих переказів скеровується на ремонт та придбання житла, що сприяє істотному покращенню кількісних показників забезпечення житловою площею та розвитку соціальної інфраструктури домогосподарств.

Щодо медичного забезпечення сільських поселень, то засвідчимо недостатню ефективність державної політики у цій галузі. Незважаючи на запровадження реформ у медичній галузі, у сільських регіонах західних областей, особливо у гірських, гострою є проблема доступності медичного обслуговування. Так, у 2011 р. 20,8% сільських домогосподарств України за результатами самооцінки доступності медичного обслуговування не змогли отримати медичну допомогу, придбати ліки та медичне приладдя. Через відсутність фахівця необхідного профілю не змогли отримати медичну допомогу 18,3% потребуючих у сільській місцевості. Також опитані представники сільських домогосподарств зазначили вагомим бар'єром доступності високу вартість медичних послуг -75,7%, фармацевтичного забезпечення - 95,8%, стоматологічних послуг - 95,8% респондентів [12].

Аналіз стану гуманітарної інфраструктури засвідчив значне зниження її якості, а також невиконання або виконання у неповному обсязі усіх цільових програм розвитку цільових програм у західних областях і фінансування таких проектів, фактично, за залишковим принципом.

Серед усіх об'єктів гуманітарної інфраструктури найбільшу підтримку з боку держави, приватних інвесторів та фондів мали проекти розвитку інфраструктури загальної середньої освіти: побудова, реконструкція шкіл, підвищення рівня їх комфортабельності, забезпечення автотранспортом, комп'ютерною технікою тощо. Так, у сільських поселення Львівської області проживають за межею пішохідної доступності до навчальних закладів у 21 тис. учнів та дошкільнят. Завдяки реалізації державної соціальної цільової програми «Шкільний автобус», станом на 01.07.2013 року у Львівській області придбано 242 шкільних автобуси. У 2012-2013 навчальному році перевезенням учнів та дітей дошкільного віку шкільними автобусами охоплено 86%, і у 2013-2014 навчальному році програмою «Шкільний автобус» охоплено 92% учнів та дітей дошкільного віку до навчальних закладів регіону.

Вкрай незадовільним у західних областях є ситуація з розвитком дошкільної освіти. Охоплення дітей дошкільною освітою у сільській місцевості Рівненської області за 2011 р. склало усього 25,7%, у ...