Оцінка стану продовольчої безпеки в Україн

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний аграрний університет

Кафедра статистики та аналізу

Оцінка стану продовольчої безпеки в Україні

к. е. н., в. о. доцента О.М. Крупа

Анотація

Автором розглянуто стан продовольчої безпеки України на основі оцінки значень та динаміки основних індикаторів. Запропоновано напрями вирішення проблеми продовольчої безпеки.

Ключові слова: продовольча безпека, індикатори, доступність продуктів, достатність споживання, продовольча незалежність.

Annotation

The author has considered the state of food safety in the Ukraine on the basis of estimation their main indicators level and dynamic. Directions of an exit from food danger are proposed.

Keywords: food safety, indicators, sufficient level of consumption, food independence.

Постановка проблеми. З розвитком ринкових відносин і посиленням децентралізації управлінських функцій держава істотно знизила ступінь регулювання аграрного сектора і обмежила свою економічну діяльність у сфері АПК. Це негативно позначилося на ефективності функціонування суб'єктів господарювання і призвело до погіршення стану продовольчої безпеки в Україні. В умовах розвитку кризових явищ питання продовольчої безпеки набули особливої актуальності і посідають одне з основних місць у національній безпеці кожної країни. продовольчий безпека раціон людина

Розв'язання проблем продовольчої безпеки неможливе без адекватної оцінки її стану. Остання має не лише інформаційно-пізнавальне, а й практичне значення. Знаючи реальний стан продовольчої проблеми та її розвитку в часі можна виробити як стиль поведінки суспільства, так і розробити конкретні заходи, спрямовані на попередження та максимальне зниження дії негативних факторів впливу на погіршення продовольчого забезпечення [1, с. 49].

Таким чином, оцінка основних індикаторів продовольчої безпеки сьогодні являє значний науковий і практичний інтерес.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у теорію і практику забезпечення продовольчої безпеки внесли такі фахівці як П. Саблук, Б. Пасхавер, Р. Тринько, О. Гойчук, П. Руснак, П. Лайко, М. Бабієнко, Є. Бузовський, О. Варченко, І. Кушнір та інші. Однак дослідження цієї проблеми не можна вважати вичерпними, велика кількість її аспектів ще недостатньо висвітлені, а деякі з них потребують постійного моніторингу та аналізу.

Формулювання цілей статті. Мета статті полягає в аналізі стану продовольчої безпеки України шляхом оцінки і порівняння її індикаторів, а також в обґрунтуванні теоретичних засад досягнення національної продовольчої безпеки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Дослідження показують, що нині немає жодної держави, яка б не переймалася питаннями продовольчої безпеки. Це стосується виробництва продовольчих товарів, їх розподілу, імпорту-експорту продовольства, споживання продуктів харчування тощо. Однак кожна країна має свої завдання у покращенні продовольчого забезпечення свого населення залежно від досягнутого рівня вирішення цієї проблеми [2, с. 347].

Питання продовольчої безпеки є досить актуальним й для України, адже в результаті непродуманих реформ в аграрній сфері виробництво сільськогосподарської продукції у нашій державі суттєво скоротилося. Питома вага України у виробництві зерна у світі у 2010 р. становила 1,6%, картоплі - 5,8%, овочів - 0,9%, м'яса - 0,7%, молока - 1,6%.

Останніми роками забезпечення населення якісними продуктами харчування у більшості країн світу значно покращилось, але України це не стосується. Більш того, Україна постала перед проблемою недостатності харчування. Значна частина населення не має змоги купувати необхідну кількість продуктів харчування для забезпечення активного і здорового життя, а деякі можуть споживати лише дешеві продукти, не отримуючи необхідну кількість калорій. До середини 90-х років Україна втратила половину докризового рівня споживання м'ясопродуктів і відтоді цей показник не вдається підвищити. Інша проблема - вітамінна насиченість харчування. За душовим споживанням фруктів і ягід Україна відстає від розвинутих країн у 4 рази [3, с. 72].

Для розкриття суті продовольчої безпеки аналізують рівень споживання продуктів харчування, їх якість, фізичну та економічну доступність, стан продовольчого ринку тощо. Рівень споживання продуктів харчування оцінюють за наступними показниками: 1) фактичне споживання окремих видів продовольчих товарів у розрахунку на 1 особу за рік; 2) споживання продуктів харчування у домогосподарствах з дітьми в середньому за місяць на 1 особу; 3) споживання продуктів харчування у домогосподарствах за децильними (10%) групами за рівнем середньодушових сукупних витрат в середньому за місяць на 1 особу.

Постановою від 5 грудня 2007 року № 1379 Кабінет Міністрів України розробив і ухвалив “Методику визначення основних індикаторів продовольчої безпеки”. Ця методика передбачає аналіз семи основних індикаторів, для трьох з яких встановлено мінімальні межі. Згідно з постановою Міністерство охорони здоров'я повинно кожні 5 років визначати рекомендовані раціональні норми споживання основних продуктів в середньому на одну особу. Міністерству економіки необхідно готувати і оприлюднювати щороку звіт про стан продовольчої безпеки [4].

Таким чином, 13 серпня 2008 року Міністерство економіки оприлюднило перший звіт про стан продовольчої безпеки України у 2007 році. Варто зосередити увагу на кожному із семи індикаторів продовольчої безпеки, а також провести порівняльний аналіз за 2007-2011 рр.

1. Добова енергетична цінність раціону людини - у 2011 р. вона становила 2951 ккал (з вмістом протеїну 79,6 г, жирів 96,2 г), що на 18% перевищує пороговий критерій (2500 ккал). Споживання калорій населенням України порівняно з 2010 р. зросло на 0,6%, з 2007 р. - на 0,4%. Як і в попередні роки лише половина (27,3%) середньодобового раціону забезпечувалася за рахунок споживання продукції тваринного походження (за встановленого граничного критерію - 55%), основна ж частина калорій споживалася разом із продукцією рослинного походження.

2. Достатність споживання окремого продукту, тобто фактичне споживання має дорівнювати раціональному. Зокрема у 2011 р. зберігається недостатність споживання молока і молокопродуктів - на 46%, плодів, ягід і винограду - на 42%, м'яса і м'ясопродуктів - на 36%, риби та рибопродуктів - на 33% (табл. 1).

Таблиця 1. Розрахунок індикатора достатності споживання продуктів харчування (на особу на рік, кг)

Варто відмітити, що з 2007 р. відставання спостерігалося також по овоче-баштанних продуктах і яйцепродуктах. У 2011 р. порівняно з 2010 р. найбільше зросло споживання овоче-баштанної продукції (на 13,4%), яке досягло свого раціонального рівня, що пояснюється минулорічним високим врожаєм цих культур Споживання овочево-баштанної продукції було недостатнім у 2007 р. на 26%, у 2010 р. - на 11%., У 2007р. недостатність споживання яєчної продукції становила 13%, а вже у 2010 р. фактичне споживання яєць було оптимальним, тобто дорівнювало раціональним нормам. У 2011 р. порівняно з 2010 р. суттєво зросло споживання яєць -на 6,9%.

У зв'язку із зменшенням поголів'я корів в усіх категоріях господарств споживання населенням молока і молокопродуктів зменшилось у 2011 р. порівняно з 2007 р. на 8,8%, а порівняно з 2010 р. - на 0,7%. У 2011 р. порівняно з 2010 р. внаслідок скорочення вилову риби на 3,4% та імпорту - на 14,2% споживання населенням риби та рибопродуктів зменшилося на 7,6%, а у порівнянні з 2007 р. - на 12,4%.

Фактичне споживання хліба і хлібопродуктів, яєць, картоплі, цукру, олії перевищувало раціональні норми і вкотре підтвердило той факт, що українці продовжують незбалансовано харчуватися і зловживати дешевшими продуктами харчування.

3. Достатність запасів зерна у державних ресурсах - на кінець 2007 р. у державному продовольчому резерві знаходилося 472 тис. тонн продовольчого зерна, обсяг внутрішнього споживання населенням хліба у перерахунку на зерно становив 7090 тис. тонн. Звідси індикатор достатності запасів зерна у 2007 р. знаходився на рівні 6,7% за порогового значення 12%. Незважаючи на достатні для забезпечення потреб внутрішнього споживання зернові ресурси та запровадження квотування експорту внутрішні ціни на продовольче зерно зросли у 1,7 раза. Через 4 роки фонд зерна зріс у 3,3раза і в 2011 р. він становив 1558 тис. тонн. Обсяг внутрішнього споживання за цей час зменшився на 5,1%. Індикатор достатності запасів зерна у 2011 р. склав 23% при рекомендованому не менше 20%. Товарні інтервенції борошна на внутрішній ринок дозволили у 2011 р. уповільнити зростання цін на хліб масових сортів за рахунок сировинного фактора.

4. Економічна доступність продуктів харчування - у 2007 р. становила 53,2% за порогового значення 60%. У 2011 р. цей показник становив 53,1%, що на 0,1% менше показника у 2007 р. і на 0,3% вище показника попереднього року. Для порівняння зазначимо, що в країнах Європи доступність становить 20-25%. Якщо розглянути структуру витрат домогосподарств на продукти харчування, то найбільшу частку займають витрати на м'ясо (23%), на хліб і молоко порівно - по 13%, на овочі - 10%. Лише 3% витрачається на харчування поза домом і 2% на купівлю яєць.

Як у 2007 р., так і у 2011 р. найменше витрачали на придбання продуктів харчування домогосподарства міста Києва - відповідно 45,9 і 44,6%. Якщо у 2007 р. найбільші витрати були у Волинській області (рівно 60%) і тільки тут досягли граничного критерію, то у 2011 р. найбільші витрати були у Рівненській області (61,8%), в результаті чого Волинська область зайняла друге місце з показником 60,8%. У 2011 р. у Рівненській, Волинській та Одеській областях вдалося не просто досягти, а й перевищити граничний критерій доступності продуктів харчування, що є позитивним явищем.

5. Диференціація вартості харчування за соціальними групами. Цей коефіцієнт у 2011 р. становив 1,6, що на 0,3 пункта менше, ніж у 2010 р. і на 0,2 пункта менше, ніж у 2007 р., а це свідчить про тенденцію до згладжування розшарування соціальних груп. Як у 2007 р., так і й 2011 р. домогосподарства з найбільшими доходами споживали більше по всіх видах продовольства у порівнянні з домогосподарствами з найменшими доходами. Найбільша перевага за досліджуваний період спостерігається по плодах, м'ясі, рибі і молоку. Так, у звітному році домогосподарства з найбільшими доходами споживали у 2,24 раза більше плодів, ягід, винограду, на 89% більше м'яса і м'ясопродуктів, на 69% більше риби і рибопродуктів, на 67% більше молока і молокопродуктів., ніж домогосподарства з найменшими доходами.

6. Ємність внутрішнього ринку окремих продуктів. У 2011 р. порівняно з 2010 р. місткість внутрішнього ринку овоче-баштанних продуктів зросла на 13%, плодово-ягідної продукції - на 9,2%, картоплі - на 7,7%, яєць - на 6,7%. А от місткість ринків олії і риби зменшилася однаково - на 8% , молока і хліба - на 1%, м'яса - на 2% (табл. 2).

Таблиця 2. Оцінка ємності внутрішнього ринку (тис. тонн)

Зменшення в раціоні населення кількості спожитого м'яса, молока, риби і збільшення картоплі свідчить про негативну ознаку споживання некалорійних і недорогих продуктів. Якщо порівнювати показники 2011 р. з даними 2007 р., то видно, що спостерігалася аналогічна тенденція, лише споживання м'яса за цей період зросло на 10,1%, що є досить позитивним явищем.

7. Продовольча незалежність за окремим продуктом. Задоволення потреб населення у продовольстві упродовж 2007-2011 рр. здійснювалося за рахунок продукції вітчизняного виробництва (табл. 3).

Таблиця 3. Стан імпортозалежності за групами продовольства (тис. тонн)

Відсоток імпортозалежності не повинен перевищувати 30%, а впродовж досліджуваного періоду імпортозалежність на ринку риби і рибопродуктів становила 66,7-71,6%, плодів і ягід - 48,3-64,0%, рослинної олії - 39,8-56,5%. Однак таку ситуацію можна пояснити тим, що на цих ринках імпортують продукцію, яку не виробляють в Україні (тропічні фрукти, пальмова чи кокосова олія тощо). При цьому попит на соняшникову олію повністю забезпечувався за рахунок власного виробництва. Продовольча залежність за м'ясом і м'ясопродуктами знаходилась на рівні 10,4%, за цукром - 15,3%, а за всіма іншими групами продовольства не перевищувала 5%. Позитивним є той факт, що за досліджуваний період імпортозалежність фактично по всіх видах продукції мала тенденцію до зменшення [5, 6].

Ситуація, що склалася на світових ринках продовольства, свідчить про особливу зацікавленість споживачів у здоровому і повноцінному харчуванні. У багатьох країнах світу діє ринок збуту екологічно чистих продуктів харчування, що сприяє розвитку біологічного (органічного) землеробства. Зокрема, у США забезпечено захист населення від неякісного продовольства. Там розроблена система контролю за якістю і станом екологічної безпеки продовольства, витрати на яку складають понад 1 млрд доларів на рік. Це дозволяє своєчасно виявити й усунути з ринку неякісну продукцію, що загрожує здоров'ю споживачів.

Щорічний продаж екологічно чистих продуктів до 2010 р. у світі може сягнути 100 млрд дол. Ціни на органічні продукти на 10-15% вищі, але попит на них постійно зростає. За прогнозами вчених, до 2010 р. в Європі під органічним землеробством використовуватимуть понад 20% сільськогосподарських земель [7, с. 42]. Останніми роками близько 98% валового збору картоплі в Україні отримують від господарств населення, а тому її можна віднести до органічної продукції, адже там її вирощують в основному вручну і переважно без міндобрив.

Постало питання світового масштабу: де взяти продовольство для приросту людства і як домогтися підвищення продуктивності сільського господарства не на шкоду якості продукції. Для України таке питання є досить актуальним, адже її вважають країною з високим рівнем продовольчої небезпеки. Першочергова роль тут належить державі. У США, що є основним експортером продуктів харчування і зерна у світі, рівень державної підтримки сільського господарства становить 40% відносно вартості виробленої сільськогосподарської продукції, у країнах ЄС - 35%, а в Японії та Франції - 72%, в Україні - 8,3%. США спрямовують з бюджету в агросферу від 60 до 80 млрд дол. щороку [8, с. 55].

У розвинутих країнах світу - основних експортерах продовольства - аграрна політика характеризується державним регулюванням і підтримкою сільськогосподарського виробництва з використанням кредитів, позик, дотацій тощо. Наприклад, у США діють 16 федеральних продовольчих програм, які підтримують купівельну спроможність населення з низькими доходами і забезпечують тим, хто потребує, мінімальний рівень харчування. За оцінкою Міністерства сільського господарства США 31 млн осіб (11% населення) належать до уразливої щодо голоду і недоїдання соціальної групи. Крім населення з низькими доходами, за продовольчими програмами забезпечують шкільні сніданки та обіди майже для 24 млн школярів, 50% немовлят і 25% дітей у віці 1-4 років [9, с. 133].

Висновки

Отже, оцінивши сучасний стан продовольчої безпеки, можна виокремити низку позитивних характеристик, а саме: формування ринкової інфраструктури (система гуртових продовольчих ринків і маркетингової інформації); зростання доходів населення; підвищення самозабезпечення населення продуктами харчування внаслідок розширення розмірів господарств населення та дачних ділянок. Однак мають місце і негативні характеристики, зокрема: зниження купівельної спроможності населення; недосконале державне регулювання зовнішньої торгівлі продовольством; немає умов для стабільного функціонування ринку продовольства; не створено умов для стабільного зростання обсягів виробництва основних видів сільськогосподарської продукції, в тому числі й картоплі.

В Україні варто розглядати два основні напрями досягнення продовольчої безпеки. По-перше, необхідно забезпечувати постачання продовольства в таких кількостях, які могли б забезпечити здорове і повноцінне харчування населення. По-друге, треба зробити наголос на досягненні самозабезпеченості продукцією сільського господарства (зокрема продукцією, яку виробляють у господарствах населення), а також на підтримці і захисті державою вітчизняних товаровиробників, що автоматично коригує імпорт продукції.

Сприятливі природно-кліматичні умови для вирощування переважної більшості сільськогосподарських культур і потужний людський потенціал дозволяють Україні не лише забезпечити власну продовольчу безпеку, а й стати активними гравцем на світовому ринку продовольства. Відтак необхідно прискорити процеси реформування аграрного сектору України, що потребує суттєвої модернізації в напрямі розвитку підприємницької діяльності на селі, впровадження інноваційних технологій у виробництво, забезпечення дохідності товаровиробників, а також розбудови соціальної інфраструктури та розвитку сільських територій [10, с. 39].

За прогнозами ООН, чисельність людства до 2050 р. зросте до 9,3 млрд. осіб, тоді як продуктивність рослинницької продукції - тільки на 15%, а вміст білка зменшиться на 20%. Таким чином, виникає першочергове завдання для вчених-аграріїв світу: як забезпечити продуктами харчування людство і як підвищити продуктивність сільського господарства не на шкоду якості продукції [11, с. 125]. Населення України також необхідно забезпечити якісними продуктами харчування за доступними цінами і поліпшити асортимент харчування. Для цього треба вжити низку заходів для забезпечення безперебійного надходження на споживчий ринок різноманітних продуктів харчування високої якості та підвищення купівельної спроможності населення.

Список використаних джерел

1. Тринько Р.І. Продовольча безпека : аналітична діагностика : монографія / Р.І. Тринько. - Львів, 2010. - 168 с.

2. Гойчук О. І. Продовольча безпека : монографія / О. І. Гойчук. - Жиомир : Полісся, 2004. - 347 с.

3. Пасхавер В. Продовольчі аспекти подолання бідності / В. Пасхавер // Економіка України. - 2004. - № 10. - С. 71-77.

4. Принципи здорового харчування. : посібник для поліпшення якості роботи. [Електронний ресурс] // CINDI Україна. - Київ, 2001. - С. 20. - Режим доступу :http://www.rql.kiev.ua/cardio_j/PREVENTIVE/preventive 1.htm.

5. Оцінка стану продовольчої безпеки України у 2007 році. [Електронний ресурс] - Режим доступу : www.me.gov.ua/file/link/120720/file/zvit_2007.doc

6. Оцінка стану продовольчої безпеки України у 2010 році. [Електронний ресурс] - Режим доступу : www.me.gov.ua/file/link/120720/file/zvit_2010.doc.

7. Лайко П. Безпека харчування - запорука здоров'я / П. Лайко, М. Бабієнко, Є. Бузовський // Економіка АПК. - 2004. - № 10. - С. 37-46.

8. Варченко О. До питання поєднання державного і ринкового регулювання продовольчої безпеки / О. Варченко // Економіка України. - 2004. - № 7. - С. 53-59.

9. Гойчук О. І. Агропромислова стратегія США / О. І. Гойчук // Економіка АПК. - 2003. - № 4. - С. 133-137.

10. Розвиток аграрного виробництва як передумова забезпечення продовольчої безпеки України : аналітична доповідь. - К. : Національний інститут стратегічних досліджень, 2011. - 39 с.

11. Кушнір І. В. Тенденції аграрного виробництва країн - основних виробників сільськогосподарської продукції / І. В. Кушнір // Економіка АПК. - 2003. - № 4. - С. 124-129.

Размещено на Allbest.ru