Постановка проблеми. Сучасні економічні процеси, що відбуваються в нашій країні висвітлюють всі проблемні сфери народного господарства та обумовлюють напрямки вирішення даних проблем. На фоні кризових явищ 2008-2009 років в сучасній системі управління виникає цілий підрозділ, завданням якого є формування управлінських дій для забезпечення економічної безпеки підприємств.

Житлово-комунальний комплекс України сьогодні є одним з найбільш проблемних напрямків державної політики. Криза житлово-комунального господарства почалась набагато раніше економічної кризи 2008-2009 років, проте за весь цей час так і не було вироблено заходів виведення комунального господарства з кризового становища. Низька якість наданих послуг, надмірно високі ціни за надані послуги, колосальні фінансові та енерговитрати на виробництво та доведення до кінцевого споживача комунальних послуг, все це ще раз доводить об'єктивну необхідність реформування житлово-комунального комплексу.

Однак з одного боку ми розуміємо необхідність реформування ЖКГ, а з іншого боку на процес реформування всієї галузі потрібні колосальні фінансові ресурси, яких на сьогоднішній момент в державній казні не має. Ускладнює ситуацію і розуміння того, що інвестиції на реформування ЖКГ - це довгострокові соціальні інвестиції, і прибуток від яких можна буде отримати в дуже далекій перспективі.

Наявність цих та інших проблем, активізували питання глибинного дослідження фінансової складової економічної безпеки підприємств житлово-комунального господарства.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми економічної безпеки підприємства знайшли своє відображення у наукових працях відомих дослідників, зокрема: В.І. Кириленка, А.В. Козаченка, О.М. Ляшенка, В.В. Шликова, В.І. Ярочкіна. Серед вітчизняних науковців, що предметно досліджували теоретичні й прикладні аспекти суті, методів та інструментарію фінансового механізму реформування ЖКГ, слід відзначити Онищенко В, Галазюк Н., Іваночко С., Кіпершайн А., Білик М., І. Бланка, І. Зятковського, Л. Лігоненко, Є. Ляшенко, О. Терещенка та багато ін.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз фінансової складової економічної безпеки підприємств житлово-комунального господарства та розроблення пропозицій щодо покращення процесу управління економічною безпекою підприємств ЖКГ.

Виклад основного матеріалу. Дослідження взаємообумовленості й взаємозалежності економічної безпеки підприємства та його розвитку спирається на такі концептуальні положення.

По-перше, економічна безпека підприємства розглядається як динамічна категорія, що являє собою здатність підприємства протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам шляхом взаємоузгодження інтересів як його внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, так і всередині його внутрішнього середовища.

Економічна безпека підприємств ЖКГ - це стан підприємства, який характеризується стійкістю до внутрішніх та зовнішніх загроз, здатністю забезпечити реалізацію власних економічних інтересів, ефективно функціонувати та розвиватися в умовах конкуренції та господарського ризику.

По-друге, економічна безпека відображає можливість підприємства організовувати свою діяльність з мінімальними втратами на основі застосування сучасних інструментів діагностики, комплексної оцінки його діяльності та своєчасного виявлення різних негативних чинників.

Рівень економічної безпеки підприємства ґрунтується на тому, наскільки ефективно службам підприємства вдається вирішувати питання по виявленню, запобіганню та нейтралізації загроз, а вразі неможливості повністю уникнути загроз, значно зменшити негативний вплив на господарську діяльність підприємства. Виходячи з цього можна визначити наступні складові економічної безпеки підприємства (рис. 1).

Рис. 1. Складові елементи економічної безпеки підприємства

Розробляючи стратегію управління економічною безпекою підприємства, необхідно обґрунтувати прогноз розвитку ринкової ситуації на певний період, а також визначити вплив кожної складової економічної безпеки на її стан з врахуванням тенденцій розвитку підприємства. Обґрунтування відповідної стратегії економічної безпеки базується на основі системного аналізу його господарської діяльності за відповідний період і з врахуванням запланованих заходів, які в прогнозному періоді формуватимуть стабільну діяльність підприємств житлово-комунального господарства, що обумовлює необхідність оцінки фінансового стану підприємства.

Фінансова безпека підприємств ЖКГ, є складовим елементом економічної безпеки підприємства і характеризується достатніми обсягами фінансових ресурсів, необхідних для стабільної діяльності підприємства, відтворення виробництва та підтримки конкурентоспроможності підприємства. Основними загрозами, що можуть підірвати фінансову, а відповідно і економічну безпеку підприємств ЖКГ, є дефіцит фінансових ресурсів, недостатність державної підтримки тощо.

Значною проблемою житлово-комунального господарства, а відповідно і підприємств які функціонують в межах даної галузі є те, що собівартість наданих послуг вища за тарифи, непрозорість формування тарифів, які є різними у різних регіонах. В зв'язку з цим, держава має надавати підприємствам житлово-комунального господарства дотації на покриття збитків різниці тарифів або підвищувати тарифи. Так як платоспроможність населення низька, влада на такі не популярні заходи не йде. В умовах фінансово-економічної кризи держава виділяє не достатню суму дотацій на покриття збитків підприємствам житлово-комунального господарства, через що вони продовжують працювати зі збитками, що повністю суперечить принципам управління підприємством в напрямку забезпечення її економічної безпеки.

Підприємства житлово-комунального господарства обирають найпростіший спосіб вирішення своїх фінансових проблем - підвищення тарифів. Досить поширеним є твердження, що на Заході за житло сплачують 25% доходу сім'ї, тому для отримання якісних житлово-комунальних послуг необхідно суттєво збільшити питому вагу витрат домогосподарств на оплату зазначених послуг. Відсоток усіх платежів за оренду, ремонт, утримання житла і комунальні послуги від сімейного доходу становить в середньому для ЄС та США 21%. Але за змістом житлові витрати в західних країнах включають: фактичні витрати на оренду житла; розрахункову вартість оренди житла, в якому мешкають його власники; витрати на утримання і поточний ремонт житла; витрати на водопостачання, каналізацію, вивезення сміття, інші житлові послуги; витрати на енергопостачання - електроенергію, теплову енергію, газ, рідке і тверде паливо. Серед названих складових зіставні з витратами на житлово-комунальні послуги в Україні три складові (утримання, поточний ремонт і комунальні послуги). Частка витрат на житлово-комунальні послуги, що аналогічні українським показникам, у сімейному доході становила у США протягом останніх чотирьох десятиліть 5,5-6,6%. В ЄС в середньому ця частка становить 5,6%, а діапазон значень по країнах становить від 4 до 9%. Значною мірою це пояснюється різницею в структурі власності житла і в цінах на енергоресурси. Найнижча частка власного житла і найвищі ціни - в Данії, Німеччині і Австрії. Саме у цих країнах найвища частка витрат на послуги. В країнах Східної Європи частка витрат на житлово-комунальні послуги становить від 4 до 11%. В Україні платоспроможний попит на послуги житлово-комунального господарства визначає не рівень їх споживання, а рівень збору платежів. Ключовим чинником дисципліни платежів є не просто тарифи, а співвідношення "тариф - дохід" [2]. Тому виникає необхідність систематично контролювати рівень фінансової безпеки підприємств ЖКГ, що дасть змогу вчасно виявити існуючі загрози та розробити на їх основі протидіючі заходи.

Фінансова складова економічної безпеки є вирішальною, оскільки фінанси за ринкових умов господарювання є рушійною силою будь-якої економічної системи. Отож, забезпечивши фінансову стійкість та фінансову стабільність підприємств ЖКГ можна говорити про передумови формування економічної безпеки цих підприємств, в протилежному випадку, реалізація будь-якої іншої складової системи економічної безпеки підприємств є проблемною.

У процесі оцінки забезпечення фінансової складової економічної безпеки аналізують:

фінансову звітність і результати роботи підприємства (платоспроможність, фінансову незалежність, структуру й використання капіталу та прибутку);

конкурентний стан підприємства на ринку (частку ринку, якою володіє суб'єкт господарювання, рівень застосовуваних технологій і менеджменту).

Під час оцінки фінансової безпеки передусім звертають увагу на зниження ліквідності, підвищення кредиторської та дебіторської заборгованості, зниження фінансової сталості підприємства.

Індикаторами фінансової безпеки підприємства є граничні значення таких показників: коефіцієнта покриття, коефіцієнта автономії, рівня фінансового левериджа, коефіцієнта забезпеченості відсотків до сплати, рентабельності активів, рентабельності власного капіталу, середньозваженої вартості капіталу, показника розвитку компанії, показників диверсифікованості, темпів зростання прибутку, обсягу продажів, активів, співвідношення оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості тощо.

При оцінюванні фінансової безпеки більшість дослідників акцентують увагу на потребі визначення рівнів безпеки, які відбивають характер та ступінь розвитку негативних тенденцій. Так, розглядаючи фінансову складову як найбільш вагому у забезпеченні економічної безпеки підприємств, на необхідності використання критичних порогових значень показників, які свідчать про передкризовий, кризовий та критичний стан підприємства.

Варто зазначити, що розрахункові значення таких показників є вкрай низькими в порівнянні з граничними, тому потрібна цільова державна політика, спрямована на зміцнення фінансової безпеки підприємств житлово-комунального господарства в Україні, що відповідно призведе до зміцнення і економічної безпеки даних підприємств.

Для здійснення заходів із досягнення належної фінансової безпеки слід визначити обсяг ресурсів і мобілізувати внутрішні та зовнішні джерела їх забезпечення.

фінансова безпека житловий комунальний

Висновки