Організаційно-економічні методи управління енергоефективністю виробничих систем промислових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЮ ВИРОБНИЧИХ СИСТЕМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

В.Р. Купчак,

к. е. н., доцент кафедри міжнародної економіки, маркетингу і менеджменту

Івано-Франківського навчально-наукового інституту менеджменту Тернопільського національного економічного університету

У статті досліджено методи управління енергоефективністю виробничих систем промислових підприємств. Обґрунтовано витрати на заходи щодо зниження техногенних ризиків експлуатації газопостачальних систем і об'єкти газового господарства. Розроблено алгоритм розрахунку економічно обґрунтованих витрат, необхідних для зниження техногенних ризиків експлуатації газопостачальних систем і об'єктів газового господарства промислових підприємств.

Ключові слова: експлуатації газопостачальних систем, об'єкти газового господарства, регіональна економіка, енергозбереження, енергоефективністю, інвестиційний процес.

енергоефективність витрати промисловий газопостачальний

The article examines methods of managing the energy efficiency of the production systems of industrial enterprises. It justifies the cost of measures to reduce anthropogenic risks operation of gas supply systems and gas facilities. The developed algorithm of calculation of economically justified costs necessary to mitigate technological hazards operation of gas supply systems and gas facilities of industrial enterprises.

Keywords: operation of gas supply systems, gas facilities, regional Economics, energy conservation, energy efficiency, investment process.

В статье исследованы методы управления энергоэффективностью производственных систем промышленных предприятий. Обоснованы затраты на мероприятия по снижению техногенных рисков эксплуатации газоснабжающих систем и объектов газового хозяйства. Разработан алгоритм расчета экономически обоснованных затрат, необходимых для снижения техногенных рисков эксплуатации газоснабжающих систем и объектов газового хозяйства промышленных предприятий.

Ключевые слова: эксплуатации газоснабжающих систем, объекты газового хозяйства, региональная экономика, энергосбережения, энергоэффективности, инвестиционный процесс.

Вступ. Українські промислові підприємства та бізнес-групи як в передкризовий період, так і в даний час функціонують в умовах жорсткої конкуренції, високого рівня ризиків, невизначеності та мінливості соціально-економічного оточення. Подальший розвиток ринкових відносин вимагає формування нових методів управління підприємствами з метою забезпечення їх конкурентоспроможності, рівень якої в більшості випадків абсолютно недостатній. [6]

Однією з причин цього є висока енергоємність виробництва та неефективне використання енергоносіїв у виробничих системах - серйозна проблема вітчизняних промислових підприємств і бізнес-груп, що перешкоджає їх успішному розвитку та вирішенню поставлених перед ними комерційних і соціальних завдань.

Метою дослідження є розробка та дослідження концептуальних підходів, методологічних основ і організаційно-економічних методів формування регіональної системи стратегічного управління енергоефективністю.

Аналіз останніх публікацій. Комплексність проблеми підвищення енергоефективності визначає широке коло досліджень у цьому напрямі. Різні аспекти підвищення енергоефективності досліджували такі вчені, як Башмаков І. О., Безруких П. П., Гнідий М. В., Кулик М. М., Лапко О. О., Лір В. Е., Маляренко В. А., Микитенко В. В., Огурцов А. П., Суходоля О. М., Черепанова В. О., Шидловський А. К. та ін. Питаннями формування стратегії сталого розвитку окремих регіонів та національної економіки в цілому займалися Александров І. О., Буркинський Б. В., Геєць В. М., Заблодська І. В., Кизим М. О., Коваленко М. А., Масловська Л. Ц., Сенчагов В. К., Пила В. І., Тищенко О. М., Топіха В.І., Шаститко А. Є. та ін.

Виклад основного матеріалу. Найважливішим енергоносієм, використовуваним вітчизняними промисловими підприємствами, є природний газ, що поставляється українською газовою промисловістю. Удосконалення використання в промисловості природного газу є одним з найважливіших шляхів зниження енергоємності національного продукту в цілому і промислового виробництва, зокрема.

Найбільш характерна для сучасних українських систем газопостачання витратна модель орієнтована тільки на виробничий процес і не враховує різноманіття ціноутворюючих факторів, які повинні наблизити модель виробничих витрат до потреб сучасного ринку і суспільного устрою. У цих умовах актуалізується завдання розробки моделі формування витрат газотранспортних і газопостачальних систем промислових підприємств, яка повинна враховувати різноманіття факторів його економічних відносин з організацією та навколишнім середовищем (зокрема, пов'язаних із забезпеченням надійності та безпеки системи). В силу складності цих відносин і необхідності забезпечення безперебійного та безаварійного транспортування природного газу та розвитку газового комплексу при розробці моделі витрат газопостачального підприємства необхідно застосовувати системний, відтворювальний, нормативний і стохастичний підходи. Системний підхід - щоб врахувати вплив на витрати факторів різної природи. Відтворювальний підхід - для побудови аналітичних складових витратної моделі.

В умовах українських газопостачальних підприємств головне підприємство газопостачальних систем (ГПС) може своїм рішенням допускати відхилення фактичних витрат від нормативних. Тому необхідно встановити умови нівелювання таких відхилень протягом деякого періоду часу (за певну кількість планових періодів). Оскільки відхилення фактичних витрат в різні періоди роботи дочірнього підприємства можуть бути позитивними або негативними, то згадану умову можна визначити наступним чином:

Зн - Ан <ЗФ <Дт + Ав ( 1 )

де Зн - норматив планових витрат газопостачального підприємства (на плановий обсяг робіт); Ан - нижнє допустиме відхилення від нормативу; Ав - верхнє допустиме відхилення від нормативу; Ф - фактичні витрати, відшкодовані головним підприємством дочірньому за виконані роботи в розрахунковий період часу tн (рік, квартал, місяць); Ф - середній фактичний платіж за нормативний період.

Відхилення від Зн можна обмежити, встановивши допустиме верхнє і нижнє відхилення від норми, а також нормативний період, після закінчення якого середня величина фактичної оплати повинна бути рівна нормативу.

Аналіз показує, що метод розмноження оцінок є найбільш доцільним для аналізу динаміки показників виробничогосподарської діяльності ГПС і дозволяє будувати точні короткострокові прогнози. Даний метод можна застосовувати при істотно меншому обсязі інформації та дозволяє, використовуючи обмежену апріорну інформацію про діяльність господарюючого суб'єкта, з високим ступенем точності виділяти функцію тренда і, як наслідок, аналізувати тенденції розвитку окремого підприємства і ГПС в цілому. [1]

При цьому, за спеціальною методикою повинні визначатися нормативні витрати на забезпечення надійності та безпеки газопостачальної системи, так як висока надійність роботи всіх технологічних об'єктів, що використовуються при транспортуванні газу, досягається не тільки за рахунок суворого дотримання правил експлуатації, але і за рахунок своєчасного обслуговування обладнання, діагностики, поточного та капітального ремонтів, а також будівництва нових об'єктів, модернізації та технічного переозброєння підприємств.

Особливість техногенних ризиків експлуатації газопостачальних систем і об'єктів газового господарства промислових підприємств полягає в тому, що методи забезпечення надійності, безпеки функціонування та охорони навколишнього середовища при експлуатації ГПС і об'єктів газового господарства (ОГГ) в більшості випадків не носять попереджувального характеру. Це пов'язано, зокрема, з тим, що параметри потоку відмов трубопроводів не є керованими, достовірно прогнозованими за часом і місцем розвитку відмови. Саме тому у відомих роботах не вдавалося уявити організаційно-економічні умови абсолютної безаварійності, і в складову витрат необхідно вводити певний резерв коштів на ліквідацію можливих наслідків аварій, запропонувавши модель розрахунку стохастичних компонентів.

Управління створенням і експлуатацією технічних систем підвищеної небезпеки, до яких відносяться всі компоненти ГПС і ОГГ, в організаційно-методологічному плані зводиться до вирішення низки завдань ризик-менеджменту. [2]

На основі відомих класифікацій ризиків можна виділити ту групу ризиків, на управління якими впливають результати проектування і використання ГПС і ОГГ. Це необхідно у зв'язку з тим, що на етапі їх проектування закладається рівень експлуатаційної безпеки та надійності майбутньої ГПС і ОГГ, який, в свою чергу, визначає ступінь різних ризиків. Крім того, на цьому ж етапі визначається рівень витрат на будівництво та експлуатацію ГПС і ОГГ.

На стадії проектування управління експлуатаційними ризиками може здійснюватися шляхом: завдання і забезпечення параметрів ГПС і ОГГ, що гарантують експлуатаційну безпеку; оснащення системи спеціальними засобами захисту та блокування в аварійних випадках; здійснення конструктивних рішень ергономічного характеру, що створюють умови для найбільш ефективних дій персоналу в екстремальних умовах.

Таким чином, завдання ризик-менеджменту, розв'язуване при проектуванні ГПС і ОГГ, повинне включати наступні етапи: 1) оцінка рівня небезпеки, що виникає при експлуатації об'єкта; 2) визначення витрат на виготовлення виробу, що забезпечують необхідний рівень надійності та безпеки системи; 3) створення конструкторських рішень, що забезпечують дотримання вимог щодо надійності та безпеки в раніше визначених вартісних межах.

У цих умовах доцільно використовувати метод Байеса, призначений для прийняття рішень в умовах неповної інформації. Формула Байєса задається у відповідності з наступним алгоритмом.

Висловлюються деякі судження (гіпотеза Н1) і приблизно визначається ймовірність її інтенсивності Р (Н1). Потім вибирається деяка подія А, пов'язана за ймовірністю з гіпотезою Н1. Якщо гіпотеза Н1 вірна, то ймовірність появи події А дорівнює Р (А / Н1). Причому повна ймовірність події А (ймовірність здійснення події А в кожному разі) незалежно від істинності чи хибності гіпотези Н1 дорівнює Р (А). Якщо надходить інформація про настання події А, то первісна ймовірність істинності гіпотези Н1 уточнюється таким чином:

Р (Н1 / А) = (Р (А / Н1) * Р (Н1)) / Р (А), ( 2 )

де Р (Н1 / А) - уточнена, апостерійна ймовірність гіпотези Н1; Р (Н1) - її первісна, апріорна ймовірність.

Якщо у подальшому надійде нова інформація, наприклад, про подію В, теж пов'язану ймовірністю Р (В / Н1) з гіпотезою Н1, то уточнена на базі настання цих двох подій ймовірність гіпотези Н1 буде обчислено:

Р (Н / А і В) = (Р (Н1 / А) * Р (В / Н1) * (Р (Н1)) / Р (АВ), ( 3 )

де Р(АВ) - повна ймовірність настання відразу двох подій. Завдання визначення науково обґрунтованого рівня виробничих витрат при проектуванні, будівництві та експлуатації ГПС і ОГГ, необхідних для забезпечення його безпеки, може бути також вирішене на основі методів ризик-менеджменту. У цьому випадку для визначення витрат на забезпечення функції безпеки може бути застосований механізм актуарних розрахунків, відомий з теорії страхування. Такий підхід обґрунтовується тим, що функціонально технічні засоби забезпечення безпеки близькі організаційно-економічним засобам страхування: і ті, й інші мають на меті виключення втрат ресурсів, викликаних аваріями техногенного характеру.

Обгрунтування витрат на заходи щодо зниження техногенних ризиків експлуатації ГПС і ОГГ, забезпечення їх безпечного функціонування та підвищення енергоефективності виробництва може виконуватися із застосуванням механізму актуарних розрахунків у процесі проектування і вимагає застосування відповідних параметрів. Відповідність страхових і конструктивних параметрів, використовуваних при цьому, наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Відповідність страхових і конструктивних параметрів ГПС і ОГГ

У процесі аналізу необхідно розрахувати наступні показники: частота подій, коефіцієнт кумуляції ризику, коефіцієнт збитковості, середня страхова сума, тяжкість ризику, частота збитку, тяжкість шкоди.

Суму витрат на функцію забезпечення безпеки пропонується визначити за формулою:

( 4 )

де Зфоб - витрати на функцію забезпечення безпеки;

Тк - нетто-ставка для одного елемента;

n - порядковий номер елемента;

Кел - число розглянутих елементів ГПС.

Зроблені висновки про доцільність використання методів економічного проектування роблять необхідним вибір формалізованої процедури, що дозволяє використовувати економічні прийоми і критерії на всіх стадіях проектування. У сучасній інженерно-економічній практиці відомі методи, які дозволяють організувати процес проектування таким чином. Найбільш ефективний у цьому випадку інструментарій функціонально-вартісного проектування (вартісного інжинірингу), що передбачає послідовну побудову функціональних і функціонально-структурних моделей.

Розроблений алгоритм розрахунку економічно обґрунтованих витрат, необхідних для зниження техногенних ризиків експлуатації газопостачальних систем і об'єктів газового господарства промислових підприємств і на забезпечення безпеки ГПС і ОГГ, представлений на рис. 1.

Рис. 1. Алгоритм розрахунку витрат на функцію «Забезпечувати безпеку ГПС і ОГГ»

Значна частина систем газопостачання використовується для теплопостачання промислових об'єктів, що, в умовах України, обумовлює сезонність їх роботи. Це, в свою чергу, вимагає врахування економічних особливостей їх використання, пов'язаних, зокрема, зі специфічним формуванням корисного потенціалу систем газопостачання.

Перший шлях підвищення цього потенціалу може бути реалізований виключно технологічними та організаційними методами (наприклад, комбінуванням пристроїв, що використовуються в різних ОГГ, централізацією і концентрацією виробничої інфраструктури (у частині, пов'язаній з експлуатацією ОГГ, міжгосподарською кооперацією користувачів ОГГ).

Другий шлях передбачає інтенсифікацію використання техніки, що може бути здійснено технічними (наприклад, за рахунок зростання циклової продуктивності) та організаційно-економічними методами.

Переважна більшість ОГГ сезонного використання є важливими з соціальної точки зору. Тому, в якості фактору ринкового підходу до оцінки їх конкурентоспроможності необхідно розглянути шляхи удосконалення економічного механізму здійснення соціально значущих функцій з використанням ОГГ сезонної експлуатації. [5]

Очевидно, що здійснення значимих функцій має виражатися в створенні державних механізмів стимулювання ефективного використання ОГГ у відповідних виробничих системах.

Особливість ОГГ сезонної експлуатації полягає в необхідності включення у функціональну модель пари додаткових загальнооб'єктових функцій «Забезпечувати збереження пристрою в міжсезонний період» і «Забезпечувати сезонний пуск і зупинку ОГГ» і додаткових загальнооб'єктових функцій, пов'язаних з визначенням функціональних можливостей ОГГ через її спеціалізацію. Ступінь виконання функції «Забезпечувати сезонний пуск і зупинку ОГГ» може бути охарактеризована трудомісткістю відповідних робіт і часом монтажу, демонтажу та ін. Тому параметричний потенціал ОГГ сезонної експлуатації вище, ніж у аналогічних пристроїв, призначених для цілорічної роботи.

Запропонований підхід дозволяє виробляти вартісну оптимізацію конструкції ОГГ шляхом виявлення та мінімізації марної частини вартості об'єкта (рис. 2).

Рис. 2. Виділення «живої» і марної частини вартості ОГГ сезонної експлуатації при оптимізації його конструкції

Інтегральною економічною характеристикою результатів використання ОГГ може служити приріст вартості бізнесу в сфері його експлуатації, обумовлений його використанням. При цьому технічні параметри ОГГ грають вторинну роль, забезпечуючи досягнення економічних результатів.

Найбільш істотним бар'єром при проведенні заходів по створенню енергоефективних виробничих систем в українській промисловості є нестача інтелектуальних та інвестиційних ресурсів в окремих підприємств. Подолання цього бар'єру може бути досягнуто при об'єднанні зусиль окремих підприємств і бізнес-груп в галузі енергоефективності.

Інтеграція промислових, дослідницьких, інноваційних та інших підприємств з метою вирішення завдань технологічного розвитку та модернізації виробничих систем (в т.ч. - в галузі енергозбереження) досить специфічна. Однак, першою проблемою, пов'язаною з такою інтеграцією, є проблема конкуренції, неминуче присутньої між інтегрованими підприємствами. Вирішення цієї проблеми представляється нам у реалізації концепції конкурентного співробітництва, що одержує в останні роки все більш широке поширення. [4]

Даний аспект проявляється двояко:

- По-перше, інноваційні підприємства, що ведуть дослідження і розробки в галузі енергозбереження, які об'єднуються організаційно для вирішення інвестиційних, впроваджувальних завдань і завдань розвитку, є конкурентами, оскільки працюють на одному ринку інновацій і претендують на отримання інвестицій з одних і тих же джерел;

- По-друге, підприємства-користувачі, які беруть участь у консолідаційних угрупованнях інноваційної спрямованості, можуть конкурувати між собою на інших ринках (товарних, фінансових, ринках трудових ресурсів та ін.), крім того, можлива конкуренція між ними за найбільш вигідні умови використання тих чи інших результатів досліджень і розробок в галузі енергозбереження.

Висновок. Дослідження показали, що однією з можливих форм реалізації нової політики в галузі енергозбереження та інноваційної політики з урахуванням позначених тенденцій може стати здійснення регіональної кластерної політики чи політики з формування регіональних інноваційно-промислових кластерів груп підприємств, що здійснюють свою діяльність, в основному, на території одного регіону, які виготовляють продукцію зі значними удосконаленнями, що характеризуються якісними поліпшеннями процесів виробництва і управління, створенням нових підприємств і розширенням ринків збуту. Реалізація окремих проектів здійснюється у тісній співпраці із зовнішніми джерелами знань - консультантами, лабораторіями та університетами.

Під інноваційно-промисловими кластерами енергоефективності пропонується розуміти створену за мережевим принципом багатовимірну і мультипросторову виробничу систему, що включає ряд розташованих переважно на одній території інформаційно пов'язаних промислових підприємств і підприємств-розробників енергозберігаючої техніки і технологій, а також інтегровану інноваційну інфраструктуру, скоординовано здійснюючу модернізаційні процеси в області енергоефективності всередині кластеру. [3]

Список використаних джерел

1. Бараннік В. О. Ефективність енергоспоживання в державі як індикатор конкурентоспроможності. Міждержаві співставлення [Електронний ресурс] / В. О. Бараннік // Економічний вісник НТУУ «КПІ». Ї № 3. Ї 2010. Ї Режим доступу : http://economy.kpi.ua/files/files/3_kpi_2010_7.pdf.

2. Безруких П. Проблемы повышения энергоэффективности российской экономики / П. Безруких, В. Малахов // Общество и экономика. -- 2007. -- № 8. -- С. 83--103.

3. Лір В. Е. Енергоефективність як детермінанта енергетичної безпеки держави та конкурентоспроможності національної економіки / В .Е. Лір, У. Є. Письменна // Економіка і прогнозування. Ї 2009. Ї № 1. Ї С.35Ї52.

4. Максимов В. И. Применение структурно-целевого анализа развития социально-экономических ситуаций / В. И. Максимов, С. В. Коврига // Проблемы управления Ї 2005. Ї № 3. Ї С. 39Ї50.

5. Рапцун М.В. Перспективи та бар'єри впровадження в Україні заходів з енергоефективності на основі перфоманс-контракту / М.В. Рапцун, С.Б. Сурнін, П.А. Шестопал // Енергетична ефективність та екологія. - 2000. - № 1-2. - С. 1-4.

6. Сніжко С.В. Менеджмент в енергетиці / С.В. Сніжко. Навч. посібник. - Харків: ХНАМГ, 2009. - 220 с.

Размещено на Allbest.ru