Актуальні аспекти феномену економічної компліментарності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

Актуальні аспекти феномену економічної компліментарності

к.е.н., докторант К.Є. Двойних

Анотація

Стаття присвячена уточненню основної гіпотези в рамках формування «закриваючих» технологій для економічного моделювання. Показано принципову наявність потенційного зв'язку між економічною компліментарністю та світовими етнічними процесами. При цьому акцентовано увагу на тому, що:

· економічна взаємодія країн означає контакт різних етнокультурних систем, якому притаманний прояв різниці енергетичних потенціалів;

· при цьому виникають чітко спрямовані потоки енергії, незалежні від кліматичних умов взаємодіючих країн та їх природних ресурсів;

· при таких контактах економічна активність у соціально-статистичному вимірі зростає, а її наслідки для учасників відрізняються принципово;

· саме на цій основі доцільно формувати модель етнокультурного простору (суперетносу), необхідну в подальшому для розробки «закриваючих» технологій економічного моделювання.

Ключові слова: моделювання світової економіки, «закриваючі» технології, етнічні процеси, локальні цивілізації, суперетноси.

Annotation

The article is devoted to the basic hypothesis clarification within “closing” technologies formation for economical simulation. The existence of potential interrelation between economical benevolence and international ethnical processes is presented. Attention is accented to the next facts:

· economical interrelation always means contacts of local civilizations;

· energetic potentials difference revealing is considered to such contacts;

· as a result - the concrete energetic streams appear in world economy;

· corresponding economic activity is growing, but eventual results are considerably different for different countries-participants;

· there is fundamental basis for local civilizations model construction for further economic simulation “closing” technologies formation.

Keywords: World Economy simulation, “closing” technologies, ethnical processes, local civilizations, super-ethnos.

Постановка проблеми. В рамках визначення «закриваючих» технологій моделювання світової економіки сформульовано гіпотезу щодо існування компліментарності середовища стосовно економічних дій [2]. На системному рівні це явище має бути чітко пов'язаним із етнічними процесами, а також безпосередньо незалежним від цілей і завдань економічних проектів, результатів маркетингових досліджень, попереднього досвіду виконавців, вкладених в проект фінансових і матеріальних ресурсів. За наявності такої компліментарності, докладання надзвичайних зусиль для досягнення певного економічного результату не є критично необхідною умовою, але якщо компліментарність відсутня, то будь-які зусилля виявляться зайво витраченими і фіаско буде неминучим. З метою отримання практичного інструментарію «закриваючого» економічного моделювання ця гіпотеза підлягає поступовому уточненню до прикладного рівня.

Аналіз останніх досліджень. До формування теоретико-методологічних основ «закриваючих» технологій економічного моделювання, так чи інакше, відносяться праці з методології трансдисциплінарних досліджень. Їх метою є пошук ефективного інструментарію моделювання економіки не в якості окремого самостійного феномену, а як невід'ємної складової єдиного довкілля і Всесвіту. Це знайшло відображення в роботах О.О.Богданова, Л.Заде, Е.Ласло, С.Курдюмова, Б.Нікулеску, В.І.Вернадського, М.М.Моісеєва, І. Прігожина, та інших вчених. Певним узагальненням цього напряму стали роботи дослідників Вищої школи економіки ім.. Г.В.Плеханова, зокрема, М.С.Мокія, де усвідомлення потреби в основній гіпотезі для «закриваючого» моделювання трансформувалося в припущення щодо існування інформотипу (інформаційного признака) певної території. Тим не менш, якісного переходу від декларативно-філософських конструкцій до соціально-прагматичного формату і практичного інструментарію економічного моделювання так і не було здійснено.

Виходячи з цього, метою цієї статті є уточнення основної гіпотези в рамках пошуку «закриваючих» технологій економічного моделювання для уможливлення здійснення такого переходу.

Викладення основного матеріалу. Особливість дослідження етнічного чинника полягає в тому, що для збору інформації не існує чітко визначеної системи. Окремі обсяги актуальної для відповідної проблеми інформації настільки розпорошені по різноманітних сферах, що чіткий зв'язок між ними встановлювати вкрай складно. Крім того, сама форма, в якій така інформація зберігається, часто є «закодованої» по відношенню до суті досліджуваної проблеми. Світова історія економік народів і цивілізацій - це нескінченна послідовність чисельних спроб і помилок у пошуку оптимального для певних умов способу ведення господарства [12]. Але, коли сьогодні внаслідок глобалізації відбувається масштабне перенесення економічних принципів, то маємо ситуацію, коли економісти як аргументацію наводять одне одному приклади-суперечності з різних країн та епох, не порівнюючи економічні надбання різних народів в єдиній системі [6]. Саме тому актуальним виглядає створення нової наукової призми, де різноманітні результати та знання стане можливим вимірювати в єдиній системі. економічний моделювання етнічний світовий

Реалізація економічних проектів в будь-якому середовищі може бути успішною або провальною. Нечасто звертається увага на те, що економічне фіаско одних завжди стає комерційним успіхом інших. Отже, поняття успіху та провалу в економіці не означають нічого поза прив'язкою до конкретних областей економічного простору. Економічна діяльність людей протікає у часі як процес, оскільки саме у часі люди отримують те, що визначається ними як економічні досягнення. Таким чином, в економіці успіх і невдача поєднані через простір, але розділені часом. В економіці є доцільним вимірювати час на певних областях світового економічного простору, де здійснення однакових дій приводить до протилежних (суттєво відмінних) результатів. Такі області економічного простору мають принципові відмінності, незалежні від діяльності, що здійснюється в них економічними агентами. Іншими словами, компліментарність зовнішнього середовища стосовно економічних дій має об'єктивно існувати. Зіткнення з цим феноменом відбувається відразу як тільки після проведених економічних розрахунків і пояснень, але не отримавши на практиці бажаного результату, починаються скарження (бачення причини негараздів) на неадекватну реакцію середовища (ігнорування і нерозуміння влади, відсутність волі і бажання як з її боку, так і з боку бізнесу, суспільства, соціальних груп тощо). Це засвідчує, що наявні знання є неповними для проведення ефективних економічних дій в конкретному середовищі, адже є фактор, який виходить за межі розгляду економічних знань.

Наскільки коректним є порівняння між собою економічних досягнень різних держав? Така постановка питання уявляється особливо актуальною, оскільки на основі саме такого порівняння приймаються стратегічні рішення щодо визначення державної політики і концепцій безпеки. Зіставлення результатів господарської діяльності здійснюється за допомогою низки критеріїв, які в однаковій мірі застосовуються до різних країн. Однак об'єктивні внутрішні причини, що обумовили ті чи інші економічні досягнення, як правило, залишаються поза сферою ретельного розгляду в єдиній для всіх країн системі виміру. Певна парадоксальність цієї ситуації полягає в тому, що, хоча для кожної окремо взятої країни такі внутрішні причини цілком зрозумілі і очевидні, на сьогоднішній день не існує універсальної системи їх взаємного порівняння між різними країнами. Природно, що така «прозорість» економічного аналізу завжди буде створювати небезпечні пастки для формулювання економічних висновків і не забезпечуватиме коректності порівняння різних країн [6].

Розвиток і становлення будь-якої країни відбуваються в просторі світової економіки, де економічна взаємодія завжди супроводжується одночасним проявом етнічних контактів. Процесам зіткнення етнокультурних домінант притаманні свої власні принципи і логіка розвитку. Це має суттєвий вплив на економічні результати міжнародної взаємодії, призводячи до значних розбіжностей між реальними і очікуваними її наслідками. Економічна особливість етнічного чинника полягає в тому, що при відсутності в економічній системі кризових явищ його вплив на господарську діяльність практично непомітний. Однак при виникненні певних економічних проблем і ускладнень про нього відразу пригадують [1]. Це пов'язано з тим, що етнокультурне середовище безпосередньо реагує не на цілі та завдання господарських проектів, а на конкретні дії щодо їх реалізації. Таким чином, економічне порівняння між собою різних країн фактично є відображенням соціальних наслідків зіткнення різних етносів в площині світової економіки. Це подається у вигляді статистичних даних стосовно наявності чи відсутності певних економічних досягнень в тій чи іншій державі. Однак така статистика не дозволяє отримати задовільну відповідь на принципове запитання: чому із одних, сперш зовсім незначних ідей виростають економічні гіганти, тоді як інші грандіозні ретельно підготовлені і сплановані інвестиційні проекти потерпають фіаско? Подолання даної проблеми пов'язане із визначенням впливу на економіку етнічного фактора, який нікуди не зникає і в моноетнічному середовищі, формуючи в ньому систему ведення господарства, оптимальну щодо зовнішнього середовища. Отже, при зіставленні економік країн фактично має місце порівняння компліментарності етнокультурних середовищ [2].

Надавати чіткі, лаконічні і зрозумілі наукові визначення найбільш простим та очевидним явищам і процесам завжди є складним завданням. Подібна складність полягає в тому, що таке визначення (науково обґрунтоване і коректне), як правило, не збігається з тим, що люди психологічно звикли бачити, відчувати або інтуїтивно сприймати за очевидними речами та феноменами. Саме із такою проблемою зіштовхуємося при дослідженні проявів етнічних процесів в просторі світової економіки [4,9]. Насамперед, це стосуватиметься формулювання базових постулатів, необхідних для побудови економічної моделі етнокультурного простору (суперетносу). Для її створення стають корисними чисельні наукові публікації та дослідження, присвячені аналізу економічних наслідків взаємодії північно-східної частини Євразії (країни СНД) і країн Заходу (Західна Європа та Північна Америка). В контексті цих досліджень така взаємодія - це широкий контакт різних етнокультурних систем, який приводить до певних господарських результатів. Фактично, йдеться про натурну модель взаємодії етнічних процесів в умовах міжнародної економіки. Очевидно, на подібному прикладі взаємодії достатньо великих масивів людей цілком коректно можна промоделювати етнічний фактор, дослідивши його вплив на економіку.

Одним з таких напрямків економічної думки є аналіз наслідків відкритості економічних систем країн СНД до світової економіки взагалі і західних держав зокрема. Цей напрям вже напевно можна вважати як такий, що цілком сформувався. Підтвердженням цьому є факт, що вже ціла низка видавництв в РФ ініціювала серії публікацій, присвячених взаємовідносинам між євразійською (східноєвропейською) і західною цивілізаціями. Висновки практично усіх цих досліджень подібні і однозначні: «тісні відносини» із західним світом в основному мали для країн євразійського суперетносу негативні наслідки саме в економічному плані [7] Варто відзначити, що подібні публікації можуть бути поєднані єдиною схемою: «контакт великих етнокультурних систем - виникнення проблем - нелогічна та неадекватна реакція на це переважної більшості представників суспільства». Подібна логіка досліджень виглядає небезпечною з точки зору поступової втрати будь-якого інтересу до цієї актуальної теми. Справа в їх чіткості: західні країни вкрай прагматичні та досвідчені в сфері міжнародного бізнесу, тоді як представники іншого етнокультурного простору більш наївні, а отже, сподіваючись на порядність (емоційну відвертість) партнерів, терплять в умовах світової економіки одне фіаско за іншим, втрачаючи поточні економічні позиції і позбавляючись потенційних перспектив. Серед причин такого стану справ найчастіше визначаються корумповані чиновники (журналістський аспект), некомпетентні управлінці (освітній аспект) та зовнішні фактори (політичний аспект). Саме через це, на думку авторів таких досліджень, результатами праці людей з одного етнокультурного простору та його ресурсами користуються представники інших держав. Це і є безпосередній ризик зіткнутися з ситуацією, коли саме незаперечність написаного становляться головною причиною втрати до проблематики інтересу взагалі. Дійсно, якщо при багаторазовій констатації різноманітних фактів не відбувається перехід на принципово нову якість погляду на проблему і не відкриваються нові перспективи її розв'язання, то втрата інтересу до цієї теми наступить швидко. В тому числі, це стосується зацікавленості даними проблемами з боку наукової спільноти. Крім того, постійні апеляції авторів-економістів до суспільної реакції на описані проблеми (точніше, відсутності такої реакції в належній мірі) взагалі ставить під сумнів саму науковість отриманих результатів як певну незалежність від оціночного суб'єктивізму [3].

Практично кожного дня будь-хто в СНД (де-факто, в рамках євразійського суперетносу) може спостерігати за рухом вантажних залізничних составів, які везуть в цистернах сиру нафту або нафтопродукти, як залишають морські порти танкери з мазутом або судна з вугіллям чи металобрухтом, за роботою газопроводів та ліній високовольтних передач. По всіх цих каналах відбувається фактичний відтік енергії за кордон. Якщо ж ще врахувати, що для отримання цієї енергії необхідною умовою є звичайний труд людей (витрати енергії), то можна стверджувати, що тим самим спостерігається більш загальний процес відтоку енергії в широкому її тлумаченні із однієї етнокультурної системи до інших.

Цією ж думкою пронизано й весь цей напрямок, що стосується взаємодії країн євразійського та інших етнокультурних просторів. Це можна об'єднати за головним критерієм: так чи інакше, фактично розглядається процес відтоку енергії у всіх її різноманітних форматах із однієї етнокультурної системи до іншої. Для опису такого відтоку використовується відомий і очевидний фактичний матеріал, за допомогою якого демонструється, як саме технологічно це здійснюється: так звані «цінові ножиці», нееквівалентний обмін тощо. Однак спостережливий дослідник, який навіть не володіє базовими знаннями з фізики, може сформулювати запитання, на які складно бути відповісти досвідченим економістам. А саме: «Чому енергія залишає саме євразійський етнокультурний простір? Чи не означає це, що енергії в ньому у будь-яких сенсах більше, ніж на Заході? Чи це саме так з точки зору сьогоднішніх економічних концепцій?»

Але в тому-то й справа, що сучасні економічні парадигми вступають у протиріччя із цією даністю. Дослідження тих же авторів переконливо свідчать, що особливих надлишків енергоносіїв в країнах євразійського етнокультурного простору немає [7]. Постійне зростання внутрішніх цін на них, а також залежність від стану справ на світовому ринку це наглядно засвідчують. І видобувати енергоносії на території Євразії (включаючи видатки на транспортування та переробку) набагато складніше у порівнянні із можливостями практично усіх конкурентів на міжнародних ринках. Крім того, в географічно-кліматичному аспекті країни євразійського суперетносу є чи не найхолоднішими у світі, тобто споживання цієї енергії в першу чергу необхідне саме для їх внутрішніх потреб. Цілком очевидно, що енергія вкрай потрібна в євразійському суперетносі.

Але реальне життя засвідчує - енергія цей простір залишає. Отже, питання щодо причин існування енергетичного потоку, який чомусь спрямовується із більш холодної частини світу до більш теплої, залишається актуальним. Очевидно, що апеляція до суспільної реакції чи твердження про непорядних чиновників та накопичення зовнішніх боргів це питання не прояснить. Можна стверджувати, що ці фактори не мають значення для того, хто усвідомлює закони фізики, але зіштовхується із їх явним порушенням, зокрема, в економічній площині.

Прикладом є дослідження О. П. Паршева «Почему Россия не Америка», де автор здійснив (нарешті!) економічний аналіз впливу кліматичних умов на витрати та збитки, пов'язані із організацією і підтримкою господарства. Дійсно, умови для ефективності господарювання на Заході значно сприятливіші, ніж в євразійському просторі. Відповідно, і витрати на організацію виробництва будуть суттєво менші за східноєвропейські. Звідси випливає природна складність для продукції східноєвропейського виробництва конкурувати в умовах світового ринку за загальними правилами. Адже, ринкова ціна на однакову продукцію практично однакова в будь-якій точці планети Земля (якщо десь виникає дисбаланс, то ринкові механізми швидко його усувають), але об'єктивні непереборні витрати на виготовлення тієї самої продукції в різних регіонах будуть різними. І поки людство не навчилося подоланню цієї даності. Це означає, що економічна відкритість євразійської етнокультурної системи перед західною є для неї реально хибною та загрозливою. Насамперед, це стосується виробників.

Але ж чому західний світ не заповнює східноєвропейський простір своєю реальною працею? Адже в них об'єктивно складається надлишок робочої сили. Але вони продовжують поглинати зовнішню енергію у всіляких її вимірах, прискорюючи темпи цього процесу. Крім того, потоки енергії від євразійської етнокультурної системи не йдуть в Аргентину чи Індію, хоча умови для ведення господарства в цих країнах ще кращі за західний світ. І хоча економісти скажуть, що цим країнам бракує коштів для зростання споживання, так і залишається загадкою - як коригується із законами фізики те, що енергетичні потоки із «холодної» країни (всупереч законам термодинаміки) спрямовуються в «теплі» країни, але не за однаковими правилами, а дуже вибірково. Причому, така вибірковість не пов'язана з таким ключовим для економіки фактором, як ефективність виробництва. Жодна з економічних концепцій не може переконливо пояснити емпірично зафіксовані закономірності щодо розподілу глобальних струмів енергії між країнами і регіонами. Тоді виникатимуть складності із поясненням самого явища глобалізації, що також є тісно пов'язаним із суперпозицією енергетичних потоків у світовій економіці [5]. А це означає неможливість формулювати адекватні висновки і рекомендації стосовно стратегії дій в умовах світової економіки як держави в цілому, так і окремих підприємств. Наш світ є єдиним у всіх проявах. Тому, поки обізнана у фізиці людина не отримає задовільної відповіді на поставлене «енергетичне» питання, то економічні знання залишатимуться такими, що не підлягають перевірці через фальсифікацію, тобто ненауковими [3,5]. При цьому складно заперечувати, що психологічні вади суспільств не сильніші за закони природи [10,11].

З огляду на принципи системного підходу можна стверджувати, що подальший аналіз економічної взаємодії етнокультурних систем в подібному ракурсі не матиме сенсу. Звичайно, можливо продовжувати традицію пошуку додаткових витончених нюансів цієї взаємодії, однак, якщо остаточним результатом, врешті-решт, буде черговий висновок про негативний вплив процесів інтеграції на економіку євразійського суперетносу або інших країн, то витрачені зусилля можна вважати марними. Ані наукової новизни, ані особливої інформаційної цінності такі результати не матимуть. Тільки побачивши за низками випадків нову якість, стане можливим спрямувати дослідження новою науковою траєкторією. Нова наукова якість є емпірично зафіксованою: при контакті етнокультурних систем виникає спрямований потік енергії. Цей енергетичний потік в основному складається із безпосередньо людей та їх праці, причому самі енергоносії є лише частиною цього потоку як один із можливих результаті цієї праці. Такі потоки не пов'язані з розподілом по поверхні Землі областей з різною мірою сприятливості природних умов щодо ведення господарства Енергоносії відіграли роль «об'єкта наведення» в пошуку рішення. Оскільки нічого не варто без енергії, то саме енергетичні потоки формують ту сферу, систему відліку і виміру, де якраз і необхідно проводити всі економічні дослідження. Сьогодні слова «енергія» та «енергетика» як галузь промисловості, яка має певний рівень прибутковості, а отже, й вимагає особливої уваги, у багатьох нівелювали психологічну здатність сприймати поняття енергії в широкому сенсі, у всіляких її проявах, особливо тих, що стосуються повсякденної господарської діяльності людей [7]. Адже для того, щоб добути нафту, теж потрібна звичайна енергія праці людей. Інакше нафта просто залишиться в надрах і як товар на світовому ринку взагалі не буде існувати. Отже, якщо при взаємодії етнокультурних систем в чіткому напрямку відбувається перетік енергії, що складається з природних ресурсів та праці людей, то чи не є такий потік проявом різниці потенціалів, що обов'язково виникатиме між різними етнокультурними просторами.

Висновки

Для закладення основ моделювання світової економіки представляться необхідним сформулювати наступне:

1. Економічна взаємодія країн означає контакт етнокультурних систем, якому притаманний прояв різниці енергетичних потенціалів.

2. При цьому виникають чітко спрямовані потоки енергії, незалежні від кліматичних умов взаємодіючих країн та їх природних ресурсів.

3. При таких контактах економічна активність у соціально-статистичному вимірі зростає, а її наслідки для учасників відрізняються принципово.

4. Саме на цій основі представляється перспективним формувати модель етнокультурного простору (суперетносу), необхідну в подальшому для розробки «закриваючих» технологій економічного моделювання.

Література

1. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли / Гумилев Л.Н. - СПб.: Азбука-классика, 2002. - 608 с.

2. Двойных К.Е. Парадигма экономического вампиризма: этническая основа экономики: Монографія / Двойных К.Е. - Одесса: Юридическая литература, 2007. - 448 с.

3. Кун Т. Структура научных революций: Пер. с англ. / Сост. В.Ю.Кузнецов / Томас Кун:. - М.: Изд-во «АСТ», 2003. - 605 с.

4. Меняйлов А.А. Психоанализ великой борьбы / Меняйлов А.А. - М.: Крафт +, 2004. - 576 с.

5. Мокий М.С. Трансдисциплинарная методология в экономических исследованиях : автореф. дисс. на соискание уч. степени д-ра эконом. наук : спец. 08.00.01 «Экономическая теория» /М.С.Мокий; ГОУ ВПО «Российская экономическая академия им. Г.В.Плеханова». - М., 2010. - 50 с.

6. Панарин А.С. Искушение глобализмом / Панарин А.С. - М.: ЭКСМО-Пресс, 2002. - 416 с.

7. Паршев А.П. Почему Америка наступает / Паршев А.П. - М.: АСТ-Астрель, 2002. - 370 с.

8. Платонов Ю.П. Народы мира в зеркале геополитики (структура, динамика, поведение) / Платонов Ю.П. - СПб.: СпбГУ, 2000. - 432 с.

9. Смирнов И.В. Психоэкология : монография / Смирнов И.В. - М.: Холодильное дело, 2003. - 336 с.

10. Тоффлер Э. Шок будущего: Пер. с англ. / Элвин Тоффлер. - М.: ООО «Издательство ACT», 2002. - 557 с.

11. Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек: пер. с англ. Левина М.Б. / Френсис Фукуяма. - М.: АСТ, 2004. - 592 с.

12. Ядгаров Я.С. История экономических учений : уч. для вузов. - 4-е изд., перераб. и доп. / Ядгаров Я.С. - М.: Инфра-М, 2009. - 480 с.

Размещено на Allbest.ru