Імплементація принципів "зеленої" економіки щодо енергетичного використання лісових ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Імплементація принципів «зеленої» економіки щодо енергетичного використання лісових ресурсів

У Підсумковому документі «Майбутнє, якого ми прагнемо» Конференції Ріо+20 звертається особлива увага на підвищення енергоефективності, збільшення частки відновлюваних джерел енергії, впровадження екологічно чистіших та енергоефективніших технологій, які за переконанням учасників конференції мають важливе значення для сталого розвитку, втому числі, для боротьби зі зміною клімату, яка має глобальний характер і визнана однією з найбільших проблем сучасності [1].

Критеріям сталості природокористування повинні відповідати всі його напрями, в т. ч., і енергетичне використання лісових ресурсів, яке є складним міжгалузевим процесом, що супроводжується комплексом позитивних та негативних екологічних, соціальних і економічних ефектів, які можуть бути гармонізовані на засадах «зеленої» економіки як базової складової сталого розвитку.

Екологічні, технологічні та економічні аспекти використання біологічно відновлюваних енергетичних ресурсів, зокрема і лісових, досліджуються в роботах Г.Г. Гелетухи, Т.А. Жєлєзної, Г.М Калетніка, П.І Лакиди, О.Д. Пристаї та інших авторів. Еколого-економічні проблеми використання енергетичних лісових ресурсів цілеспрямовано досліджуються в роботах І.В. Андрійчука та А.В. Прокопа. Проблеми стратегії розвитку України на засадах «зеленої» економіки» системно досліджуються в роботах Б. В Буркинського, Т.П. Галушкіної, В. Є. Реутова, В.Г. Потапенко та інших науковців.

Метою статті є комплексне дослідження екологічних, соціальних та економічних проблем енергетичного використання лісових екосистем як відновлюваного джерела ресурсів для потреб сталого енергозабезпечення із врахуванням значення лісу як важливого компоненту біосфери, який виконує важливі для суспільства енерготрансформаційні, киснеутворюючі, вуглецеводепонуючі та інші функції.

В результативному документі «Майбутнє, якого ми прагнемо» Конференції «Ріо+20» «зелена» економіка розглядається як засіб для досягнення збалансованого розвитку, як економіка, яка на шляху до подолання бідності повинна захистити та поліпшити базу природних ресурсів, підвищити ефективність використання всіх видів ресурсів, сприяти впровадженню моделей збалансованого споживання та виробництва, сприяти рухові світу в напрямі до низьковуглецевого розвитку[1]. За своєю сутністю «зелена» економіка має базуватися на надлишках необхідних ресурсів, зокрема ресурсів води та повітря, використовуючи їх тільки після забезпечення базових потреб людини у життєво необхідних продуктах та здоровому природному довкіллі

Особливе місце в «зеленїй» економіці посідає лісовий сектор, який повинен сприяти розвитку «зеленої» економіки через покращення добробуту людини, забезпечення соціальної справедливості за умови зниження екологічних ризиків та екологічного дефіциту. У кожному аспекті діяльності лісового сектору повинні мінімізуватися вуглецеві викиди, ефективно використовуватися ресурси і враховуватися інтереси всього суспільства[2].

Виходячи із завдань лісового сектору щодо розвитку «зеленої» економіки, під енергетичним використанням лісових ресурсів (ЕВЛР) ми розуміємо еколого-економічні процеси, які відбуваються у використанні лісових екосистем як джерела відновлюваних енергетичних лісових матеріалів, а також як компоненту біосфери, здатного безпосередньо чи опосередковано впливати на еколого-економічні процеси використання інших відновлюваних та невідновлюваних енергетичних ресурсів.

В такому трактуванні ЕВЛР відповідає засадничим принципам «зеленої» економіки, оскільки:

- реально мінімізує вуглецеві викиди;

- забезпечує ефективне використання первинних і вторинних ресурсів лісової енергетичної сировини;

- забезпечує створення «зелених» робочих місць;

- не конкурує за сировину і угіддя з ринком харчових ресурсів у забезпеченні базових потреб людини.

Алгоритм імплементації принципів «зеленої» економіки в реальний сектор пропонується в Десяти умовах переходу до «Зеленої Економіки», розроблених цільовою групою Міжнародної торгівельної палати з питань «Зеленої Економіки», які об'єднують соціальні, екологічні та економічні інновації [3]. Розробники Умов вважають, що «оскільки ця концепція є глобальною за масштабами, то пріоритети та дії, які необхідно визначити і вжити для переходу до «зеленої економіки», можуть відрізнятися залежно від сектора, ланцюгу додаткової вартості та специфічних обставин у певній державі» [3, с. 2]. У нашій державі конкретні проблеми переходу до «зеленого» еколого-соціально-економічного зростання ЕВЛР і шляхи вирішення цих проблем також можуть бути систематизовані із врахуванням цих загальних десяти умов.

Першою з них є забезпечення поінформованості та обізнаності представників уряду, бізнесових кіл та широкої громадськості щодо проблем та можливостей ЕВЛР, яка створить передумови для визначення пріоритетів і дій у цій галузі. Розвитку такої поінформованості активно сприяє Біоенергетична Асоціація України, місією якої є створення спільної платформи для співпраці на ринку біоенергетики України з метою забезпечення сприятливих умов ведення бізнесу, прискореного та сталого розвитку біоенергетики як галузі [4], а також популяризування досліджень, які ведуться в науково-дослідних та навчальних закладах системи НАН та МОН України.

Другою умовою є розробка спеціалізованих освітніх програм, зокрема включення до навчальних планів вищих навчальних закладів з підготовки фахівців лісогосподарського та лісотехнічного спрямувань інтегрованої навчальної дисципліни «Лісова біоенергетика». До прикладу, така навчальна дисципліна з 2008 р. викладається в лісотехнічних ВНЗ Росії [5], адже освіта є основним засобом переведення «зеленої» економіки зі сфери теоретичних досліджень у сферу функціональності.

Третьою умовою «зеленого» зростання ЕВЛР є забезпечення зайнятості населення, оскільки достойна і високооплачувана робота є невід'ємною складовою економічного, екологічного та соціального розвитку. Організування виробництва «зеленого» біопалива забезпечує створення у сільських та лісових регіонах додаткових «зелених» робочих місць, в середньому, із розрахунку 0,6-1,2 людино-днів на одну тонну виробництва твердого біопалива і 0,5-0,8 людино-днів на одну тонну вирощування енергетичної сировини, до прикладу, такої як швидкоростуча верба. Дуже важливо, що створення цих нових «зелених» робочих місць не відбувається за рахунок скорочення робочих місць в інших галузях, а забезпечує збільшення робочих місць загалом, що є ключовою вимогою «озеленення» всіх галузей економіки.

Четверта умова «озеленення» ЕВЛР передбачає підвищення ресурсної ефективності матеріальних потоків завдяки принципу «більше з меншого». Реалізації цієї умови може бути забезпечена повним і комплексним використанням вторинних ресурсів лісової енергетичної сировини, яка утворюється з вилучених з лісових екосистем для інших цілей деревних ресурсів. Ця умова також вимагає врахування економічної цінності природного капіталу та екосистемних послуг.

Економічна цінність первинних ресурсів лісової енергетичної сировини, які утворюються від рубань головного користування та доглядових рубань (1,79 млн. тонн в абсолютно сухому стані) може бути виражена через їх енергетичну теплотворність (28,7 ПДж) [6], яка є еквівалентною 1,0 млн. тонн умовного палива (1,9 млрд. грн.).

Частково екологічна цінність річного обсягу утворення первинних ресурсів лісової енергетичної сировини може бути виражена через вміст у них основних елементів живлення, яка для азоту в перерахунку на вартість найбільш поширеного азотного добрива - аміачної селітри складе 44,3 млн. грн., для фосфору (суперфосфат) - 5,0 млн. грн., для калію (хлористий калій) - 15,5 млн. грн.

За умови одноразового вилучення цих основних елементів живлення з багатих ґрунтів це суттєво не позначиться на загальній продуктивності лісових біогеоценозів. Проте регулярні заготівлі лісової енергетичної сировини можуть призвести до значного зниження продуктивності лісових екосистем і погіршення виконання ними енерготрансформаційних, киснеутворюючих, вуглецеводепонуючих та інших функцій.

Використання потенціалу лісової біомаси для енергетичних потреб супроводжується емісією в атмосферу приблизно 1,7 млн. тонн вуглецю[7], що складає за діючою ставкою податку на викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення 85,1 млн. грн., в той же час, річне депонування атмосферного вуглецю (стовбури, крони та кореневі системи дерев) у лісах України становить приблизно 11 млн. тонн [7], що за цією ж ставкою складе 550,1 млн. грн. а за вартістю однієї вуглецевої одиниці згідно Кіотського протоколу - 1760,0 млн. грн., що приблизно відповідає енергетичній цінності річного обсягу потенційних первинних лісових енергетичних ресурсів.

П'ята умова переходу до «зеленої» економіки передбачає використання концепції життєвих циклів у ЕВЛР, які можна розділити за основними еколого-економічними особливостями на три основні різновиди. Визначальною ознакою для диференціації життєвих циклів ЕВЛР є їх початкова стадія - утворення ресурсів лісової енергетичної сировини.

Перший різновид життєвого циклу ЕВЛР розпочинається утворенням ресурсів лісової енергетичної сировини в межах лісових екосистем в процесі виконання різних рубань. Другий різновид життєвого циклу ЕВЛР розпочинається поза межами лісових екосистем утворенням ресурсів лісової енергетичної сировини з деревних ресурсів, вилучених з природного кругообігу для потреб деревооброблювальних та інших виробництв. Третій різновид життєвого циклу ЕВЛР розпочинається в межах лісобіогеоценозів та агробіогеоценозів в процесі цільового вирощування енергетичної сировини на спеціальних плантаціях.

На інших стадіях (виробництво, розповсюдження, використання, утилізація) різновиди життєвих циклів ЕВЛР можуть відрізнятися за характеристиками лісової енергетичної сировини щодо її однорідності, фізичних властивостей та хімічного складу, однак на стадії утилізації для всіх різновидів життєвих циклів ЕВЛР слід забезпечити зворотне повернення вилучених з лісових екосистем поживних елементів внесенням попелу чи іншими способами.

Шоста умова забезпечення «зеленого» зростання ЕВЛР передбачає формування відкритих, добре функціонуючих та ефективних ринків. Для ринку ЕВЛР України виключно важливою є його зовнішня та внутрішня збалансованість. Адже до недавнього часу в ньому переважала зовнішньоекономічна складова щодо імпорту обладнання для виготовлення твердого біопалива те експорту кінцевої продукції. Із 2013 р., коли в Україні розпочалась підготовка до будівництва двох власних біоенергетичних теплових електростанцій, а також розпочав формуватися ринок державних та комунальних споживачів лісових енергетичних продуктів, спостерігаються процеси, які здатні зрівноважити зовнішні та внутрішні ринкові тренди. Зокрема передбачається, що в 2013-2014 рр. на українському внутрішньому ринку попит на тверде біопаливо зросте в два рази - до 570 тис. тонн, або з 20% до 40% від загального обсягу виробленої українськими підприємствами біоенергетичної продукції[8].

Сьома умова переходу до «зеленої» економіки ЕВЛР передбачає «індикатори, систему показників, заходи з обліку, кращого розкриття інформації і звітності, які були б зрозумілими в економічному сенсі та, у кінцевому рахунку, одночасно включали б вартість збитків, завданих навколишньому середовищу» [3, с. 5]. Вважаємо, що розробка і практичне використання індикаторів та економічних інструментів щодо відповідності «зеленим» критеріям окремого напряму лісокористування, яким є ЕВЛР, буде обтяжливим як для державної та галузевої системи статистики і звітності, так і для суб'єктів господарської діяльності. Тому ці індикатори та економічні інструменти повинні бути інтегровані в загальні системи індикаторів та звітності щодо використання лісових та біоенергетичних ресурсів.

Для аналізу і розробки системи заходів щодо підвищення ефективності ЕВЛР слід виокремити тільки показники, які дозволять оцінити і компенсувати екологічні втрати, спричинені безповоротним вилученням основних елементів живлення з лісових екосистем. Ці показники повинні відображати у своїй звітності користувачі первинними ресурсами лісової енергетичної сировини.

Подання інформації щодо утворення і подальшого використання вторинних ресурсів лісової енергетичної сировини, а також про обсяги і платежі за забруднення навколишнього середовища (якщо таке має місце) повинні бути обов'язковими для перероблювальників лісової енергетичної сировини, трейдерів і споживачів лісових енергетичних продуктів. Також повинна систематизуватись на регіональному та державному рівнях інформація про утворення і повернення у природний кругообіг кінцевих залишків від використання лісових енергетичних продуктів.

Восьмою умовою «зеленого» зростання ЕВЛР є фінансування та інвестиції, які можуть бути зреалізовані через політику підтримки та нормативну базу, які б сприяли прийняттю обґрунтованих рішень щодо вкладення коштів в ЕВЛР як державними, так і приватними інвесторами. Дієвими економічними стимулами, які зможуть забезпечити фінансування та інвестиції в розвиток ЕВЛР є відмова від субсидування використання традиційних невідновлюваних енергетичних ресурсів та довгострокове гарантування на державному рівні умов «зеленого» тарифу для виробників теплової та електричної енергії з лісової енергетичної сировини.

Дев'ятою умовою забезпечення «зеленого» зростання ЕВЛР є комплексна екологічна, соціальна та економічна політика прийняття рішень. Слід підкреслити, що саме в такій послідовності визначають складові цієї політики розробники десяти умов переходу до «Зеленої Економіки». Адже «вона об'єднує і балансує стратегії відносно екологічних, соціальних та економічних пріоритетів шляхом врахування передбачуваних і непередбачуваних наслідків від взаємопов'язаних стратегій, які можуть як призвести до синергії або створення бар'єрів, так і посприяти або перешкодити зеленому зростанню в економіці» [3, с. 6]. Саме ця умова є програмною для обґрунтування стратегії наукових досліджень щодо підвищення еколого-економічної ефективності ЕВЛР, важливим етапом якої є розробка комплексної екологічної, соціальної та економічної політики щодо ЕВЛР.

Десята умова передбачає організування ефективних структур управління, які дають можливість всім учасникам процесу ЕВЛР виконувати свої функції та зобов'язання. Такі структури управління на місцевому, регіональному, державному та глобальному рівнях мають об'єднатися та посилювати одна одну на взаємній основі задля втілення інновацій у життя. Ключовим способом переходу до «зеленої» економіки розробники Десяти умов вважають застосування нових підходів, які сприятимуть інноваційному співробітництву між бізнесом, урядом та громадянським суспільством.

Загалом розробники Десяти умов переходу до «Зеленої Економіки» виокремлюють два системних рівні: «зелена» економіка (зверху-вниз) - стратегічний, системний рівень та «зелене» зростання (знизу-вгору) - оперативний, процесуальний рівень.

Перший рівень розробники пропонують застосовувати щодо макроекономічної політики. Він охоплює системні проблеми поза межами валового внутрішнього продукту, у тому числі прийняття в розрахунок шкоди навколишньому середовищу в економічному вираженні в результаті реалізації окремих проектів. Таким чином, сталий розвиток вводиться через «зелену» економіку до числа складових макроекономічної політики.

Оперативний, процесуальний рівень за своїм змістом передбачає маркетингові та виробничі функції, які здійснюють екологічно орієнтовані суб'єкти господарської діяльності, в тому числі і державні лісові господарства. Сюди належить «озеленення» виробництва (тобто впровадження екологічно чистіших продуктів, процесів, послуг, технологій), забезпечення застосування практики сталого споживання і виробництва, «озеленення» ланцюгів постачання, сприяння дослідженням і розвитку у сфері «зелених» інновацій і рішень, а також інтегрування моделей сталого розвитку у ділові стратегії.

Висновки

1. Депонування окислів вуглецю та азоту, нейтралізація негативних для атмосфери планети наслідків використання органічного та неорганічного палива є одним з найважливіших напрямів енергетичного використання лісових ресурсів у контексті принципів «зеленої» економіки.

2. Забезпечення сталим енергопостачанням побутових та інших споживачів і створення додаткових «зелених» робочих місць не повинно створювати загрозу сталості для лісового господарства, надмірно не конкурувати з виробництвами інших виробів з деревини, а також не впливати на зменшення площ та погіршення якості земель для виробництва кормів і продовольства.

3. Основними шляхами підвищення еколого-економічної ефективності енергетичного використання лісових ресурсів є екологічні обмеження на заготівлю первинних енергетичних лісових ресурсів, збільшення економічного ефекту та зменшення екологічного збитку від використання вторинних енергетичних лісових ресурсів, створення замкнутих регіональних еколого-виробничих циклів.

Література

економічний лісовий енергія зелений

1. United Nations Sustainable Development Knowledge Platform, «Future We Want - Outcome document» [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://sustainabledevelopment.un.org/futurewewant.html

2. Львовский форум «Лес в зеленой экономике: действия и задачи для стран Восточной Европы и Северной и Центральной Азии». Обзорный документ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.unece.org/fileadmin/DAM/timber/meetings/20120912/Lviv_Forum_Paper_final_RUS.pdf

3. Десять умов переходу до «Зеленої Економіки» [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://iccua.org/sites/default/files/10_conditions_green_economy_ukr.pdf

4. Біоенергетична асоціація України [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://www.uabio.org/ru/

5. Лесная биоэнергетика: учебное пособие / [Ю.П. Семенов., Б. Хиллринг., М. Парикка и др.]; под ред. Ю.П. Семенова. - М.: ГОУ ВПО МГУЛ, 2008. - 348 с.

6. Енергетичний потенціал біомаси в Україні / [Лакида П.І., Гелетуха Г.Г., Василишин Р.Д., та ін.], відповід. наук. ред. д.с.-г.н., проф. П.І. Лакида; Навчально-науковий інститут лісового і садово-паркового господарства НУБіП України. - К.: Видавничий центр НУБіП України, 2011. - 28 с.

7. Лакида П.І. Енергетичне використання біомаси лісів України в умовах глобальних змін клімату/П. Лакида, Р. Василишин, Л. Матушевич, С.Зібцев // Науковий вісник НЛТУ України. - 2009. - Вип. 19.4. - С. 18-22.

8. В Украине появятся две биоэнергетические тепловые электростанции [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://news. ukrhome. net/ content/ 24799243/

Размещено на Allbest.ru