Постановка проблеми. Нинішній стан кон'юнктури ринку сільськогосподарської продукції потребує нових більш поглиблених досліджень показників ефективності. Саме оптимальна структура економіки окремих підприємств зумовлює ефективність їх функціонування. Дана стаття має за мету в теоретичному плані - з'ясувати поняття економічності, що характеризує ефективність витрат, в практичному плані - надати рекомендації щодо стратегії розвитку підприємств цієї галузі.

Аналіз останніх досліджень. Сільське господарство належить до найдавніших видів господарської діяльності людини. На території України на рубежі V і IV століть до н. е. розвинулося осіле землеробство (трипільська культура). З давніх часів Україна відома своєю сільськогосподарською продукцією серед інших народів і країн. І зараз сільське господарство належить до важливих галузей міжнародної спеціалізації.

Найбільш цікавими для інвесторів в останні роки були три сектори: фармацевтика, сільське господарство (рослинництво та зерноторгівля) та телекомунікації, зокрема ринок широкосмугових фіксованих швидкісних мереж та мобільний Інтернет [2]. Тобто сільське господарство є важливим структуроутворюючим елементом зростання економіки країни. Моделювання найбільш прийнятної структури економіки, зокрема по Полтавському регіону, підтверджує, що саме сільське господарство забезпечує економічне зростання.

Сільське господарство України є однією з найважливіших галузей економіки. Воно забезпечує 8,2 % валової доданої вартості, тут зайнято понад 3 млн. населення, використовується основних засобів вартістю понад 100 млрд. грн., функціонують майже 56,5 тисяч господарюючих суб'єктів, що використовують 21,6 млн. га сільськогосподарських угідь. Вироблена в сільському господарстві 1 гривня продукції дає змогу одержувати понад 12 гривень продукції в інших галузях.

Сільськогосподарські підприємства виробляють 44,9 % валової продукції сільського господарства, у т. ч.45,1 % продукції рослинництва і 44,7 % продукції тваринництва. Господарства населення виробляють більшу частину валової продукції сільського господарства - 55,1%, у т. ч. продукції рослинництва - 54,9%, тваринництва - 55,3%. Починаючи з 2001 р. виробництво сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах є прибутковим, рівень рентабельності у 2011 р. становив 21,1 %, що є найвищим показником за останні 10 років [3]. При цьому до 2008 року спостерігається стійка тенденція до збільшення доходів підприємств.

Сільське господарство як галузь має низку особливостей, що значною мірою визначають результати діяльності аграрних підприємств. Водночас, як і в інших галузях народного господарства, тут діють загальні економічні закони, хоча вони виявляються саме з урахуванням цих специфічних особливостей.

1. В сільському господарстві дія економічних законів тісно переплітається з дією природних законів, тому, що засобами виробництва тут є живі організми рослини і тварини, які розвиваються згідно з біологічними законами.

2. Головним засобом у сільськогосподарському виробництві виступає земля. Для аграрних підприємств вона головний і незамінний засіб виробництва.

3. Аграрні підприємства працюють в умовах ризику та невизначеності, оскільки на ефективність виробництва значно впливають природні умови.

4. Виробництво в аграрних підприємствах діє на значній території. Територіальний спосіб виробництва пов'язаний з великим обсягом перевезень і техніки, матеріалів (насіння, пальне, добрива), і виробленої продукції (зерно, цукровий буряк, картопля).

5. Важливою особливістю роботи аграрних підприємств є те, що вироблена ними продукція й надалі бере участь у процесі виробництва. Як засоби виробництва використовують насіння і садивний матеріал (зерно, картопля), корми, а також значна частина поголів'я тварин на відновлення і розширення основного стада та приводять до підвищення витрат на виробництво.

6. Однією з головних особливостей є те, що в сільському господарстві, зазвичай, пересуваються засоби виробництва (трактори, машини, комбайни, сільськогосподарська техніка), а предмети праці (рослини) перебувають на одному місці. Це зумовлює велику потребу в енергетичних ресурсах і кількості техніки.

Пізнання, урахування особливостей і вміле застосування механізму дії законів можуть мати значний позитивний вплив на ефективність господарської діяльності аграрних підприємств.

Зазначені особливості практично не можуть бути усунені й вимагають всебічного аналізу їх урахування при формуванні структури виробництва та визначенні економічної ефективності використання виробничих ресурсів з метою збільшення обсягів виробництва продукції та її здешевлення [4].

Слід зауважити, що аграрна реформа, яка почалася із 2000 року, передбачає створення нових організаційних формувань і яка надає свободу діяльності для товаровиробників.

Наслідком впровадження аграрної реформи в Україні є створення значної кількості сільськогосподарських підприємств із правовим статусом товариства з обмеженою відповідальністю. Сільськогосподарські товариства з обмеженою відповідальністю є суб'єктами господарювання, які здійснюють виробництво, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції, виконання робіт і надання послуг.

Ця правова форма функціонування підприємства надає можливість здійснювати всі види господарської діяльності, не заборонені законом, а також впливають на повну господарську самостійність у зовнішньоекономічних і внутрішньогосподарських від6носинах [6, 7].

витрата виробництво сільськогосподарська продукція

Саме такі підприємства, на думку автора, вносять вагомий вклад в розвиток економіки, зокрема регіонів, і сприяють підвищенню соціальної забезпеченості країни.

Дана стаття передбачає охарактеризувати сучасний стан цих процесів у сільському господарстві. Спираючись на дослідження, що проведені автором, а також враховуючи досвід окремих сільськогосподарських підприємств, зроблена спроба надати практичні рекомендації щодо впровадження більш ефективної структурної політики.

Виклад основного матеріалу. Аналіз структури витрат на виробництво продукції сільськогосподарськими підприємствами за останні роки свідчить, що прямі матеріальні витрати становили переважну їх частину (70-80%). Тому виникає потреба оцінити ефективність витрат в цілому, а також з'ясувати місце витрат за окремими видами продукції взагалі. Але при цьому необхідно врахувати не тільки вид діяльності (тваринництво та рослинництво), а і номенклатуру продукції, що виробляє підприємство. Для вирішення цього завдання була розроблена система показників, що характеризують ефективність витрат на виробництво, включаючи узагальнюючі та часткові показники (табл.1). При цьому автор виходив з того, що немає єдиного методичного підходу щодо оцінки ефективності витрат.

Таблиця 1. Система показників, що характеризують ефективність витрат на виробництво та реалізацію продукцію

Розглянемо зміну узагальнюючих показників ефективності витрат на на прикладі одного із ведучих підприємств Полтавського регіону (табл.2).

Виходячи із узагальнюючих показників спостерігається тенденція до зниження витрат у другому періоді і підвищення у третьому.

Таблиця 2. Узагальнюючі показники ефективності

Динаміку узагальнюючих показників проілюстровано на рис.1.

Рис. 1. Динаміка узагальнюючих показників

Аналіз узагальнюючих показників ефективності витрат дозволяє зробити наступні суттєві висновки:

усі коефіцієнти мають значення менше ніж 1, що свідчить про прибутковість роботи підприємства;

підвищення коефіцієнта загальних витрат відбувається за рахунок збільшення матеріальних витрат.

Тому розглянемо зміну часткових показників матеріалоємності, які характеризують витрати на виробництво окремих видів продукції (табл.3).

Таблиця 3. Часткові показники матеріалоємності продукції рослинництва

Дослідження структури матеріалоємності дозволяє зробити наступні висновки, що забезпечують формування ефективної структурної політики підприємства, яка спрямована на зниження витратності виробництва:

1. Ранжування середніх значень коефіцієнтів матеріалоємності продукції рослинництва показує, що сільськогосподарські культури розподіляються відповідно до рисунку 2. Таким чином, найменша матеріалоємність характерна для пшениці.

1. Павлик В.П. Собівартість і реалізація продукції у формуванні аграрного ринку / В.П. Павлик // Економіка АПК. - 2007. - №5. - С.147 - 152.

2. Васильєв В.В. Шляхи підвищення результативності українських підприємств / В.В. Васильєв // Фондовий ринок. - 2009. - №12. - с.11 - 4.

3. Офіційний сайт Державного комітету статистики України www.ukrstat.gov.ua

4. Павлик В.П. Оцінка сільськогосподарського виробництва за собівартістю і затратами праці / В.П. Павлик // Економіка АПК. - 2007. - № 2. - С.67 - 72.

5. Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010/сторінка "Законодавство України" сайта Верховної Ради. - Режим доступу: http://www.zakon. rada.gov.ua

6. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2003. - № 3 - 32. - с.263.

7. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки Указ Президента України № 1529/99 від 03.12.1999/сторінка "Законодавство України" сайта Верховної Ради. - Режим доступу: http://www.zakon. rada.gov.ua

Размещено на Allbest.ru