Житлово-комунальне господарство України: напрями та проблеми реформування і розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Житлово-комунальне господарство України: напрями та проблеми реформування і розвитку

Постановка проблеми

Житлово-комунальне господарство включає найбільш крупні підсистеми, представлені:

- житловим фондом;

- видами економічної діяльності з надання комунальних послуг населенню та суб'єктам господарювання (електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, обслуговування ліфтового господарства і систем внутрішньобудинкових комунікацій), узгодженими за виробничими циклами і, водночас, доволі автономними за організаційно-економічними механізмами функціонування, чия інфраструктура охоплює відповідні інженерні мережі та об'єкти внутрішньодворового, внутрішньоквартального, поселенського й міжселенного значення (теплоенергоцентралі, котельні, насосні станції першого підйому води та каналізаційні, споруди оборотного водопостачання, станції аерації і біологічної очистки стоків тощо);

- підприємствами та організаціями, задіяними в благоустрої та утриманні в прийнятному експлуатаційному стані житлового фонду, нежитлових будівель і споруд (цивільної та промислової забудови), їх прибудинкових територій, населених пунктів і систем розселення в цілому (в сферах прибирання сміття, збору, вивезення, складування та утилізації відходів, зовнішнього освітлення й озеленення, надання низки послуг з обслуговування внутрішньопоселенської дорожньої інфраструктури, а також ритуальних послуг).

Задоволення потреб у житлі є базовим для людини, а відтак - належить до її невід'ємних прав та ключових елементів конституційної угоди, конкретизуючись в державних соціальних гарантіях та унормованих формах і механізмах розв'язання житлового питання всього спектру верств і соціальних груп, що передбачають як створення умов та численних варіантів реалізації відповідної приватної ініціативи (в тому числі із залученням кредитних ресурсів фінансового сектору та цільових програм), так і безпосередню участь державного бюджету.

Наявність житла та рівень житлової забезпеченості відносять до основних ознак середнього класу; ця та характеристики функціонування ЖКГ, пов'язані з благоустроєм житлового фонду, величиною і рівнем оплати житлово-комунальних послуг, визначають параметри та загрози суспільно-політичної стабільності, національної безпеки, сталого розвитку країни і соціуму загалом. Значущість ЖКГ в усталенні суспільно-економічної життєдіяльності, збереженні та раціональному використанні довкілля і природних ресурсів посилюють роль техніко-технологічної бази цього багатогалузевого комплексу та пов'язаних з ним будівельних ланок у визначенні просторових параметрів розселення та рівня антропогенно-техногенної екобезпеки, а також мультиплікативний ефект ЖКГ щодо динаміки інших галузей господарства і споживчого ринку.

Розвитку житлово-комунального господарства України в останні десятиріччя були властиві тенденції, визначені нестабільною перехідною економікою. Неослабний дефіцит бюджетних ресурсів на реалізацію мінімізованих соціальних гарантій у забезпеченні житлом, а також на модернізацію значно зношених і технологічно відсталих централізованих комунальних мереж супроводжувався послідовним переведенням галузей ЖКГ у сферу ринкового господарювання, зорієнтованого на підвищення рентабельності в умовах монополізації ринків комунальних послуг та низької ефективності механізмів державного і громадського контролю за сферою житлового будівництва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми та перспективи розвитку житлово-комунального господарства України висвітлюються в численних дослідженнях, серед напрацювань яких слід насамперед відмітити:

- визначення теоретико-методологічних засад державного управління житлово-комунальним господарством, проблем та принципів його удосконалення [1; 2]; виявлення позитивів і негативів функціонування та перспектив збалансованої модернізації організаційно-економічного механізму розвитку ЖКГ на загальнодержавному і регіональному рівнях [3];

- розробку концепції та аналіз процесів маркетизації житлово-комунального господарства України в контексті підвищення його ефективності на засадах збалансування інтересів усіх суб'єктів та розвитку державно-приватного партнерства [4];

- обґрунтування пріоритетів реформування ЖКГ держави з перехідною економікою з урахуванням світового досвіду [5];

- аналіз особливостей реалізації державних програм у сфері модернізації ЖКГ та підвищення рівня житлової забезпеченості населення, що засвідчив недостатність їх фінансування та недоліки методології стратегічного планування відповідних реформ і заходів [6];

- визначення чинників інвестиційної привабливості підприємств комунальної інфраструктури для вітчизняного та іноземного капіталу (насамперед крупного), які доцільно врахувати при формуванні загальнодержавної інвестиційної політики [7]; розробку концепції і завдань удосконалення фінансового забезпечення суб'єктів господарювання в комунальній сфері [8];

- обґрунтування шляхів оптимізації тарифної політики у ЖКГ України в напрямі поліпшення економічних умов для виробників послуг та забезпечення соціальних гарантій населення завдяки удосконаленню інституціональних засад розвитку ринку житлово-комунальних послуг [9];

- визначення змісту і механізмів реалізації заходів з реконструкції житлового фонду (зокрема старого в комунальній власності) [2];

- розробку моделі і шляхів розвитку регіональної інституційно-інвестиційної інфраструктури житлово-комунального господарства, покликаної підвищувати його інвестиційну привабливість, стимулювати і реалізувати заходи з економічного обґрунтування тарифів [10];

- виявлення закономірностей функціонування та інвестиційного розвитку регіональних ринків нерухомості як територіально розосередженої підсистеми національної економіки [11]; формування пропозицій щодо коригування методики розрахунку ринкової вартості житлового фонду з метою визначення потенціалу надходження до місцевих бюджетів податку на нерухомість [12];

- обґрунтування теоретико-методологічних і практичних положень щодо оптимізації процесів управління муніципальним житлово-комунальним господарством на засадах їх програмування [13] та впровадження схеми управління комунальною власністю, що розподіляє зобов'язання із надання якісних послуг ЖКГ та їх контролю між спеціалізованими комунальними підприємствами, міським керуючим підприємством та органами місцевого самоврядування [14];

- розробку методології та проведення статистичного оцінювання питань спроможності й готовності населення України сплачувати за житлово-комунальні послуги [15].

Формулювання цілей статті. Метою статті є дослідження особливостей та основних проблем поточного розвитку житлово-комунального господарства України, а також визначення напрямів його реформування і модернізації, пов'язаних з удосконаленням організаційно-економічного механізму функціонування, підвищенням якості житлово-комунальних послуг та рівня задоволення житлових потреб різних верств.

Виклад основного матеріалу

Реформування ЖКГ України залишається одним із важливих напрямів і важелів ствердження ринкової економіки, посилення громадянської самоорганізації суспільства, стимулювання продуктивної зайнятості та підприємницької ініціативи населення, пройшовши етапи:

- масової приватизації житлового фонду (в 2012 р. у приватній власності перебувало 91,0% житла у містах та 98,4 - у сільській місцевості проти відповідно 31,1 та 88,2% у 1990 р.);

- звуження держаних зобов'язань із забезпечення житлом (за ст. 42 Конституції 1978 р., право громадян на житло забезпечувалося розвитком державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, розподілом жилої площі, яка надавалася в міру здійснення програми будівництва житла; за ст. 47 чинної Конституції 1996 р., держава створює умови, за яких кожен громадянин може побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду, а громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну плату; за Законом України «Про ціни і ціноутворення», ціни на житло є вільними і не регулюються державою);

- розгортання первинного і вторинного ринків житла та комунальних послуг, а також схем і механізмів комерційного та пільгового кредитування діяльності з придбання, будівництва і модернізації житла;

- поширення в практиці благоустрою житлового фонду (як садибного, так і багатоквартирного) сучасних автономних систем енерго-, тепло-, водопостачання, відведення та очистки стоків;

- започаткування заходів з підвищення рентабельності ЖКГ через впровадження методик розрахунку тарифів на послуги, адекватних поточним галузевим затратам та ринковій ціні на енергоносії, в поєднанні з практикою регулювання відповідних тарифів у межах державної антиінфляційної та антимонопольної політики.

Поряд із зазначеними тенденціями поточний етап розвитку житлово-комунального господарства України передбачає:

- перехід від схеми управління ЖКГ через систему житлово-експлуатаційних організацій, свого часу створених для управління передусім державним і громадським майном, до клієнтоцентричної моделі ринкової взаємодії споживачів і виробників житлово-комунальних послуг за посередництва уповноважених представників об'єднань власників житла та підрозділів місцевих органів влади з надання послуг благоустрою;

- завершення (в тому числі в контексті систематизації нормативно-правових та економічних важелів) процесу передачі основних повноважень з формування і реалізації політики розвитку ЖКГ на місцевий і регіональний рівні;

- подальшу трансформацію територіальної організації та інфраструктури розселення з одночасною актуалізацією напрямів як субурбанізації (тобто прискореного розвитку котеджного розселення у приміських зонах крупних міст у поєднанні з формуванням в регіонах комплексної індустріально-обслуговуючої спеціалізації та в столичному регіоні міських агломерацій, тісно пов'язаних транспортними й економічними зв'язками, в тому числі численними потоками маятникових трудових міграцій), так і рурбанізації (тобто поширення міського способу життя з відповідною диверсифікацією сфери зайнятості в сільській місцевості).

Реформування житлово-комунального господарства України ґрунтується на концепції, спільній для видів економічної діяльності, що надають суспільно необхідні та приватні послуги з облаштування матеріально-побутових умов життєдіяльності людської спільноти, яка передбачає: скорочення відповідних витрат бюджету завдяки конкретизації та адресності у реалізації державних зобов'язань для малозабезпеченого населення і цільових соціальних груп; ствердження прозорого ринку та стимулювання розширення пропозиції послуг, що мають контролюватися державними структурами й іншими організаціями із захисту прав споживачів на відповідність галузевим стандартам; налагодження прямих відносин між споживачами, їх уповноваженими представниками і виробниками послуг на низовому рівні; антимонопольне регулювання ринку, передусім у частині встановлення тарифів на послуги. Водночас особливістю ЖКГ країни в глобалізованому світі є надання її комунальною підсистемою послуг із задоволення загальносуспільних потреб в енерго-, водопостачанні, очищенні стоків, зборі та утилізації відходів, що безпосередньо визначають різні аспекти національної безпеки (від екологічної, гуманітарної, соціальної до економічної, науково-технологічної, воєнної) і державної цілісності, відтак вимагаючи з боку органів державної влади різних рівнів контролю за дотриманням норм і нормативів розбудови та експлуатації інженерних мереж, а також реалізації заходів з підвищення інвестиційної привабливості та пайової участі в діяльності з їх модернізації і розвитку.

Основні параметри, індикатори та проблеми поточного етапу розвитку житлово-комунального господарства України висвітлені в табл. 1-4.

Таблиця 1.Основні параметри розвитку інфраструктури житлово-комунального господарства України

Показник	2000	2009	2012
Забезпеченість населення житлом, м2 загальної площі на 1 жителя:
міські поселення	19,3	21,6	22,1
сільська місцевість	23,5	26,1	27,2
Структура загальної площі квартир за кількістю кімнат у них, %	100,0	100,0	100,0
однокімнатні	12,2	11,8	11,8
двокімнатні	33,6	32,8	32,5
трикімнатні	39,0	38,1	37,7
чотирикімнатні	13,6	14,0	14,2
п'ятикімнатні	1,2	2,0	2,3
шестикімнатні та більше	0,4	1,1	1,5
Надходження загальної площі у житловий фонд, %
міські поселення
прибуло загальної площі за рік щодо її обсягу на початок року	11,04*	3,10	2,97
у т. ч.: нове будівництво	1,01	0,68	0,77
з нього куплено населенням	0,08	0,19	0,13
сільська місцевість
прибуло загальної площі за рік щодо її обсягу на початок року	2,04*	0,90	4,24
у т. ч.: нове будівництво	0,89	0,28	0,68
з нього куплено населенням	0,01	0,01	0,003
Площа ветхого та аварійного житлового фонду, % загальної:
міські поселення	0,55	0,45	0,42
сільська місцевість	0,30	0,51	0,49
Частка житлових будинків, % їх загальної кількості:
будинків гуртожитків	0,14	0,10	0,09
мають 5 поверхів і більше	0,76	0,78	0,78
з них обладнані ліфтом	0,28	0,30	0,30

* прибуло загальної площі за 1999-2000 рр. щодо її обсягу на початок 1999 р.

Відображені в табл. 1 низькі темпи оновлення житлового фонду за рахунок введення в дію первинного житла (приріст загальної площі житлового фонду в 2012 р., зокрема, щодо її обсягу на початок року в містах склав 2,97%, у сільській місцевості - 4,24, з яких 2,19 і 3,57% відповідно завдячує передачі площ від інших підприємств, у тому числі внаслідок приватизації житла, уточненням в обліку й інвентаризації) не дозволяють очікувати суттєвих успіхів у модернізації житлового фонду. За останніми даними початку 2011 р., в його структурі в містах і сільській місцевості налічувалося відповідно 17,4 та 15,7% будівель, зведених до 1945 р.; приблизно половина будинків була введена в експлуатацію в 1946-1970 рр. Побудова ще 26,9% міських та 27,0% сільських об'єктів житлового фонду припадає на 1971-1990 рр., тоді як частка порівняно нових будинків, введених в експлуатацію в 1991 р. і пізніше, в містах сягає 9,5, у сільській місцевості - 6,1%. За оцінкоюУкраїнської федерації роботодавців охорони здоров'я, приблизно 60% житла є потенційно небезпечним для здоров'я мешканців.

З погіршенням показників територіальної розосередженості інженерних мереж у малих поселеннях міського типу і сільській місцевості (табл. 2), а також рівня зношеності мереж і об'єктів комунальної інфраструктури загалом (табл. 3) швидко зростає потреба в цільових інвестиціях у підтримання їх функціонування принаймні згідно з поточними галузевими нормами і стандартами екобезпеки, що суттєво ускладнює реалії та перспективи реформування ЖКГ у напрямах передачі основних повноважень з формування і реалізації політики його розвитку на місцевий рівень, підвищення енергоефективності виробничих процесів, ствердження прозорого ринку якісних послуг, збалансованого за конкурентноздатністю виробників і платоспроможністю споживачів.

Таблиця 2Рівень благоустрою населених пунктів України

Показник	2000	2009	2012
Кількість населених пунктів, які:
мають водогін
міст	99,3	99,3	99,3
селищ міського типу	89,1	87,1	86,0
сіл	23,2	22,2	21,9
мають каналізацію
міст	94,5	96,9	96,5
селищ міського типу	58,0	56,8	57,6
сіл	2,9	2,6	2,5
газифіковані тільки природним та природним і зрідженим газом
міст	85,6	91,7	92,8
селищ міського типу	51,7	68,8	72,0
сіл	26,5	47,2	51,6
газифіковані тільки зрідженим газом
міст	12,9	7,0	6,1
селищ міського типу	44,6	24,1	21,0
сіл	67,4	47,2	42,2

Таблиця 3.Проблеми МТБ і технологічного забезпечення інженерних мереж України

Показник	2009	2012
Частка встановлених котлів (енергоустановок) терміном експлуатації більше 20 років, %	21,4	19,8
Частка ветхих та аварійних теплових і парових мереж, %	15,9	18,1
Частка ветхих та аварійних водоводів, %	32,8	34,9
Частка ветхої та аварійної водопровідної мережі, %:
вуличної	39,0	39,3
внутрішньо-квартальної та внутрішньо-дворової	37,6	40,0
Частка води, очищеної на очисних спорудах, % обсягу води, яка подана в мережу:
міські поселення	57,1	56,6
сільська місцевість	12,8	15,1
Частка води, відпущеної споживачам, яка за якістю не відповідає вимогам стандарту питної води, %:
міські поселення	3,80	3,90
сільська місцевість	2,09	3,38
Частка витоку і неврахованих втрат води в обсязі води, відпущеної споживачам, %:
в тому числі:
міські поселення	42,4	45,3
сільська місцевість	14,7	15,0

Відмічена науковцями і практиками неефективність державних програм у сфері розбудови і модернізації ЖКГ (зокрема: програми будівництва доступного житла на умовах оплати державою 30% його вартості; програми забезпечення молоді житлом; регіональних програм «Власний дім», розгорнутих у рамках програми розвитку українського села), яку пов'язують передусім із браком їх фінансування та неузгодженістю в стратегічному плануванні заходів [6; 16], уповільнює темпи та ускладнює перспективи підвищення рівня житлової забезпеченості середньодоходних і соціально вразливих верств (табл. 4).

Таблиця 4.Темпи надання житла окремим категоріям населення України

Показник	2008	2012
Усього сімей та одинаків, які одержали житло та поліпшили житлові умови, у % до сімей та одинаків, які перебували в черзі наприкінці попереднього року:	1,33	0,67
Державний житловий фонд та кооперативне житло	1,33	0,66
а) громадяни, які користуються правом першочергового одержання житла	1,51	0,77
учасники бойових дій, учасники війни	0,82	0,56
учасники бойових дій на території інших країн	2,74	1,01
військовослужбовці, звільнені в запас або у відставку	3,05	1,43
багатодітні сім'ї (мають 3 і більше дітей)	1,24	0,70
одинокі матері	1,42	0,73
мешканці ветхих та аварійних будинків	2,78	1,84
хворі (за встановленим переліком)	1,13	0,46
інші категорії	1,28	0,60
б) громадяни, які користуються правом позачергового одержання житла	2,40	1,56
інваліди війни	2,28	4,13
сім'ї загиблих військовослужбовців та прирівняних до них осіб	3,03	1,48
сім'ї, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (І та ІІ категорії)	1,37	1,22
інші категорії	2,93	1,48
в) громадяни, які перебувають у загальній черзі	1,13	0,50
Соціальне житло	13,46*	6,26
Із загальної кількості:
мешканці гуртожитків	1,68	0,91
молоді сім'ї	1,53	0,61

* % сімей та одинаків, які одержали житло та поліпшили житлові умови за рахунок соціального житла,

щодо кількості сімей та одинаків, які перебували на обліку за цією категорією в 2008 р.;

дані за 2007 р. відсутні

Громадянам, які потребують поліпшення житлових умов і перебувають на квартирному обліку, передбачається надання 13,65 м² житлової площі на 1 особу [17] (для порівняння, безоплатна приватизація житла нині можлива за рівня забезпеченості в обсязі 21 м² на 1 особу + 10 м² на сім'ю додатково). В проекті державної програми розвитку соціального житла на 2014-2020 рр. цей фонд передбачається формувати як за рахунок будівництва нового житла на кошти державного і місцевих бюджетів, так і з урахуванням існуючого вільного житла, що може бути використане як соціальне, приватного житлового фонду, а також житлового фонду, що перебуває у наймі громадян, які мають право на соціальне житло [18]. Забезпечення соціальним житлом вразливих верств розробники програми пов'язують із акумуляцією його фонду загальною площею 7771 тис. м² (0,71% загальної площі житлового фонду України в 2012 р.), на який у межах лише нового будівництва до 2020 р. потрібно витратити 40,4 млрд. грн.

Основними напрямами підвищення ефективності реформування і розвитку житлово-комунального господарства України на загальнонаціональному рівні є:

- створення фінансово-інвестиційного механізму державної підтримки ЖКГ, зорієнтованого в умовах обмеженості ресурсів на комплексне розв'язання проблем у сфері поліпшення житлових умов громадян, збереження участі держави в розвитку будівельної галузі, подолання кризових явищ у функціонуванні цієї ланки завдяки залученню платоспроможного споживача, вдосконалення просторової організації житлово-громадської забудови поселень і систем розселення на фоні скорочення державних зобов'язань із забезпечення житлом та інвестування житлового будівництва;

- розвиток нормативно-правової бази функціонування і реформування ЖКГ за напрямами:

- забезпечення додаткових джерел фінансування реконструкції, капітального й поточного ремонту об'єктів ЖКГ (зокрема, на засадах внесення змін до законодавства, що передбачать зарахування коштів, які сплачуються в рахунок погашення пільгового кредиту, до спеціального фонду державного бюджету з одночасним спрямовуванням на подальше надання кредитів);

- технічного переобладнання, підвищення ресурсоефективності ЖКГ (у тому числі через: унормування права замовника будівництва на застосування автономних систем інженерного забезпечення незалежно від наявності на території магістральних чи інших інженерних мереж; вдосконалення порядку підключення закінченого будівництвом об'єкта до інженерних мереж, окрім електричних і газових; розвиток приватно-державного партнерства в сфері розбудови та обслуговування інженерних мереж, надання інших послуг ЖКГ (законопроект «Про особливості та передачу в оренду чи концесію об'єктів центрального водо-, теплопостачання і водопостачання, що перебувають у комунальній власності»); обов'язкову паспортизацію енергетичної ефективності будівель для нових будівель та будівель, що підлягають реконструкції або капітальному ремонту);

- створення ефективного власника житла (у тому числі через прийняття законопроектів: «Про управління багатоквартирним будинком»; «Про особливості права власності у багатоквартирному будинку»; «Про регулювання діяльності управителів спільного майна багатоквартирних будинків»; «Про права співвласників багатоквартирного будинку на отримання з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про суб'єктів права власності на житлові та нежитлові приміщення в такому будинку»);

- вдосконалення механізму регулювання індивідуального житлового будівництва (згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»: будівництво здійснюється після подання повідомлення про початок робіт, на підставі будівельного паспорта, без обов'язкового розроблення проекту, як передбачалося раніше; прийняття в експлуатацію об'єкта здійснюється за декларативним принципом, а не державними приймальними комісіями; житло споруджується на ринкових засадах, держава не встановлює ліміти капіталовкладень, робіт, ресурсів тощо);

- розвитку конкурентного середовища на ринках житлового будівництва й житлово-комунальних послуг;

- підвищення рентабельності функціонування та інвестиційної привабливості підприємств ЖКГ (у тому числі через ухвалення законопроекту «Про впровадження поточних рахунків зі спеціальним режимом використання для зарахування коштів, які надходять як плата за теплову енергію та послуги із централізованого водопостачання та водовідведення від всіх категорій споживачів, визначення алгоритму та нормативів розподілу коштів на таких рахунках для проведення розрахунків за спожитий природний газ та електричну енергію»);

- вдосконалення документальної бази нормування і стандартизації у сфері будівництва та житлової політики, в тому числі:

- подальше формування системи національних стандартів і норм із визначення окремих складових вартості будівництва (його ціноутворення та кошторисного нормування), що враховує особливості новітніх технологій, будівельних матеріалів і техніки, кардинально підвищуючи достовірність вартісних оцінок;

- розробка нормативно-правових актів з питань нормування витрат і втрат ресурсів на підприємствах комунального господарства, спрямованих на забезпечення єдиного підходу до розрахунку норм використання матеріальних та енергетичних ресурсів, підвищення ефективності планування тарифів і прогнозних розрахунків при складанні регіональних балансів та цільових програм розвитку централізованих інженерних мереж (насамперед опалення, гарячого і питного водопостачання, водовідведення);

- реалізація комплексу заходів щодо переводу відносин у сфері управління (обслуговування та утримання) багатоквартирних будинків, інших видів житлової і громадської забудови на ринкові засади, в тому числі:

- подальше впровадження ефективних форм управління житловими будинками (зокрема, ОСББ);

- вдосконалення конкурентних умов на ринку житло-комунальних послуг шляхом реформування існуючих комунальних підприємств та залучення до надання послуг приватних підприємств, що підтвердять достатність інвестиційного потенціалу;

- підвищення рівня забезпеченості громадян доступним і соціальним житлом на основі:

- реалізації бюджетних програм: 1) «Надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла», що реалізується згідно з постановами КМУ від 11.02.2009 р. № 140 та від 29.02.2012 р. № 193, якими затверджено Порядок забезпечення громадян доступним житлом та Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла; 2) «Здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов», на виконання якої постановою КМУ від 25.04.2012 р. № 343 затверджено відповідний Порядок;

- подальшого формування автоматизованого Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку;

- вдосконалення правового регулювання житлових прав мешканців гуртожитків (шляхом ухвалення постанов Мінрегіонбуду «Про затвердження Примірного положення про гуртожитки», «Про затвердження Порядку надання товариствам, створеним у результаті приватизації (корпоратизації), до статутного капіталу яких включено гуртожитки, попередньої повної компенсації вартості гуртожитків за передачу цих гуртожитків у власність територіальних громад»);

- модернізація організаційно-економічного механізму й МТБ розбудови і функціонування інженерних мереж та інших об'єктів комунального обслуговування, в тому числі на засадах:

- залучення коштів під державні гарантії для реалізації проектів щодо: реконструкції та капітального ремонту житлових будинків; відновлення ліфтового господарства; облаштування багатоквартирних будинків сучасними засобами обліку і регулювання подачі води; встановлення індивідуальних теплових пунктів та блочно-модульних котелень; заміни насосного обладнання; встановлення систем доочистки води на об'єктах соціальної сфери; ремонту та реконструкції вуличного освітлення з використанням енергозберігаючих технологій; придбання комунальної техніки;

- надання державної підтримки на здійснення заходів з підвищення енергоефективності житлової та громадської забудови за умов: 1) наявності паспорта енергетичної ефективності будівлі; 2) досягнення завдяки енергоефективним заходам у будівлі не менш ніж 10-відсоткової економії ПЕР за обов'язкового забезпечення встановленого рівня їх економії;

- розвитку державно-приватного партнерства в сфері передачі в оренду і концесію мереж та об'єктів комунального обслуговування;

- узгодження взаємовідносин ОСББ, ЖБК та підприємств-монополістів, які надають послуги водопостачання, водовідведення, централізованого опалення, з питання неприпустимості відмови від реалізації функцій виконавця у разі звернення з такою пропозицією споживачів.

Заходи регіонального масштабу в сфері удосконалення організаційно-економічного механізму та практики функціонування ЖКГ охоплюють:

- активізацію робіт із розробки та оновлення містобудівної документації на регіональному і місцевому рівнях (схем планування територій областей, адміністративних районів, генеральних планів населених пунктів тощо);

- пожвавлення діяльності щодо підвищення рівня забезпеченості населення житлом за допомогою:

- компенсації частини відсоткових ставок іпотечних кредитів комерційних банків, наданих молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам;

- державного пільгового кредитування витрат індивідуальних сільських забудовників на будівництво (реконструкцію) та придбання житла;

- надання пільгових довготермінових кредитів на будівництво або придбання житла працівникам низових і регіональних закладів освіти, охорони здоров'я, культури, спеціалістам, зайнятим у ланках спеціалізації територіальних господарських комплексів, молодим фахівцям, працевлаштованим у державних і комунальних закладах соціального призначення;

- формування житлового фонду соціального призначення;

- розробку і реалізацію територіальних програм модернізації ЖКГ через:

- реконструкцію інженерних мереж, зокрема: систем водопостачання - у напрямі впровадження сучасних технологій очистки води; систем теплопостачання - у напрямі диверсифікації його джерел та скорочення споживання природного газу;

- становлення інноваційної інфраструктури в сфері техніко-технологічної та організаційної модернізації регіональних і локальних житлово-комунальних комплексів;

- впровадження ефективної системи управління житловою і громадською забудовою через стимулювання розвитку мережі недержавних фондів підтримки ОСББ та ЖБК (зокрема, при національних й міжнародних громадських організаціях), покликаних надавати поворотну короткострокову фінансову допомогу на проведення поточних і капітальних ремонтів будівель та інженерних мереж, впровадження енергозберігаючих заходів, виконання робіт із благоустрою (наприклад, із заміни частин інженерних мереж, вікон, дверей у будівлі, часткового або капітального ремонту її цокольної частини, покрівлі тощо), акумулюючи передусім кошти місцевих бюджетів і фандрейзингових компаній - донорів, а також кошти державного бюджету, малого, середнього та великого бізнесу, міжнародних організацій, внески ОСББ (ЖБК).

Висновки

Процеси реформування і розвитку житлово-комунального господарства України в умовах ринкової економіки та загострення уваги суспільства на проблемах змістового наповнення й ефективності механізмів реалізації соціальних гарантій характеризуються низкою здобутків і негативних тенденцій. Серед здобутків, що стали результатом загальноекономічних і внутрішньогалузевих заходів з модернізації організаційно-економічного механізму функціонування (в тому числі на засадах реалізації підприємницької ініціативи як вагомого фактору конкурентоспроможності), державної економічної та інвестиційної політики, слід відмітити спрямованість на: прискорення темпів, удосконалення нормативно-правової бази, оновлення техніко-технологічного і ресурсного забезпечення житлового будівництва; поширення ресурсозберігаючих технологій енерго-, тепло-, водопостачання; становлення інституту ефективного власника житла, а також системи управління діяльністю з обслуговування житлової і громадської забудови, зорієнтованої на налагодження безпосередньої взаємодії виробників та уповноважених представників споживачів житлово-комунальних послуг; розвиток індивідуального житлового будівництва; оптимізацію просторово-планувальних характеристик та інфраструктурного забезпечення приміського і сільського розселення (зокрема, в контексті ідей рурбанізації).

Одним з ключових недоліків реформування житлово-комунального господарства України є надмірні темпи і масштаби самоусунення держави від функцій з контролю за дотриманням галузевих норм і нормативів якості продукції і послуг, їх екобезпеки, а також захисту прав споживачів у поєднанні із недосконалістю механізмів регулювання конкурентного середовища і ціноутворення в секторах житлового будівництва й комунального обслуговування. Доповнює висвітлену проблематику гострий брак коштів на реалізацію гарантій та підвищення рівня житлової забезпеченості низькодоходних і соціально вразливих верств. Серйозних наслідків у контексті національної безпеки й соціальної стабільності набувають прорахунки державної політики з реформування ЖКГ та задоволення житлово-комунальних потреб населення, що проявляються через кон'юнктурну ситуативність заходів із модернізації техніко-технологічної бази цього багатогалузевого комплексу, непрозорість процедур розподілу і витрачання відповідних коштів державних програм та інших інвестицій, у тому числі отриманих із зовнішніх джерел (грантів і кредитів міжнародних й іноземних структур).

Література

житловий комунальний реформування господарство

1. Драган І.О. Державне управління розвитком житлово-комунального господарства й принципи його реформування / І.О. Драган // Економіка та держава. - 2009. - № 4. - С. 87-90.

2. Пісьмаченко Л.М. Державне управління у галузі житлового і комунального господарства: проблеми та шляхи їх вирішення / Л.М. Пісьмаченко // Економіка та держава. - 2008. - № 4. - С. 74-76.

3. Герасимчук З.В. Організаційно-економічний механізм функціонування житлово-комунального господарства [Електронний ресурс] / З.В. Герасимчук, К.О. Витрищук // Економічний форум. - 2011. - № 4. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ekfor/2011_4/35.pdf.

4. Полуянов В.П. Процесс маркетизации коммунального хозяйства [Електронний ресурс] / В.П. Полуянов, Р.С. Кравченко. - Режим доступу:http://ea.donntu.edu.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/17209/1/Kravchenko_1.pdf.

5. Васильєва О.І. Пріоритети розвитку житлово-комунального господарства в соціально-економічній політиці держави [Електронний ресурс] / О.І. Васильєва. - Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/Nrzd/2011_1/3.pdf.

6. Петрушевський Ю.Л. Фінансове забезпечення реформування ЖКГ України [Електронний ресурс] / Ю.Л. Петрушевський, О.І. Попадюк // Ефективна економіка. - 2012. - № 4. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1086.

7. Полуянов В.П. Факторы инвестиционной привлекательности предприятий коммунальной инфраструктуры для крупного капитала [Електронний ресурс] / В.П. Полуянов // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. - 2012. - Вип. 1, т. 1. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/Tpaeiv/2012_1_1/17.pdf.

8. Забаштанський М.М. Концептуальні підходи до формування політики фінансового забезпечення суб'єктів господарювання комунальної сфери / М.М. Забаштанський // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 1. - С. 103-108.

9. Полуянов В.П. Формирование институциональных основ развития рынка жилищно-коммунальных услуг в Украине: тарифная политика [Електронний ресурс] / В.П. Полуянов,А.Ю. Савенко // Научные труды ДонНТУ. - Серия: экономическая. - 2007. - Вып. 31-2. - Режим доступу: http://library.donntu.edu.ua/fem/vip31-2/31-2_25.pdf.

10. Подлєсна В.Г. Проблеми реформування житлово-комунального господарства [Електронний ресурс] / В.Г. Подлєсна // Механізм регулювання економіки. - 2008. - № 3, т. 2. - Режим доступу: http://mer.fem.sumdu.edu.ua/content/2008_3a/3_4.pdf.

11. Азарян А.А. Управление макропроцессами рынка недвижимости в Украине: теория и методы [Електронний ресурс] / А.А. Азарян // Маркетинг і менеджмент інновацій. - 2011. - № 4, т. 2. - Режим доступу: http://mmi.fem.sumdu.edu.ua/sites/default/files/mmi2011_4_2_242_251.pdf.

12. Высоцкая Г.В. Рекомендации по усовершенствованию методики расчета рыночной стоимости городского жилого фонда [Електронний ресурс] / Г.В. Высоцкая, Т.Г. Молодченко-Серебрякова // Коммунальное хозяйство городов. - 2005. - Научно-технический сборник № 62. - Режим доступу: http://eprints.kname.edu.ua/2091/1/109-113.pdf.

13. Григорович А.В. Програмне управління розвитком житлово-комунального господарства міста: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.10.01 «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка» / А.В. Григорович. - К., 2006. - 20 с.

14. Шевчук В.В. Механізми забезпечення сталого розвитку житлово-комунального господарства України [Електронний ресурс] / В.В. Шевчук // Комунальне господарство міст. - 2010. - Науково-технічний збірник № 96. - Режим доступу: http://eprints.kname.edu.ua/18809/1/66-69_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D1%83%D0%BA_%D0%92%D0%92.pdf.

15. Саріогло В.Г. Статистичне оцінювання спроможності населення сплачувати за комунальні послуги на муніципальному рівні / В.Г. Саріогло // Статистика України. - 2004. - № 4. - С. 17-22.

16. У депутатов просят миллиард на молодежную ипотеку [Електронний ресурс] // Экономические известия. - 20.12.2013. - Режим доступу: http://news.eizvestia.com/news-markets/full/266-u-deputatov-prosyat-milliard-na-molodezhnuyu-ipoteku.

17. Щодо взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов [Электронный ресурс]. - 16.08.2013. - Режим доступу: http://minregion.gov.ua/zhkh/ekspluataczija-zhitla/schodo-vzyattya-na-oblik-gromadyan-yaki-potrebuyut-polipshennya-zhitlovih-umov-/. - (Директивний документ Мінрегіонбуду України).

18. Інформація щодо погодження проекту Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку соціального житла на 2012-2020 рр.». [Электронный ресурс]. - 01.08.2013. -Режим доступу: http://minregion.gov.ua/zhkh/ekspluataczija-zhitla/informaciya-schodo-pogodzhennya-proektu-zakonu-ukrayini-pro-zatverdzhennya-zagalnoderzhavnoyi-programi-rozvitku-socialnogo-zhitla-na-2012---2020-roki/. - (Інформація Мінрегіонбуду України).

References

1. Drahan, I.O. (2009), “State management of housing and communal services and principles of its reform”, Ekonomika ta derzhava, vol. 4, pp. 87-90.

2. Pis'machenko, L.M. (2008), “State management in the sphere of housing and communal economy: problems and solutions”, Ekonomika ta derzhava, vol. 4, pp. 74-76.

3. Herasymchuk, Z.V. and Vytryschuk, K.O. (2011), “Organizational-economic mechanism of functioning of the housing and communal services”, Ekonomichnyj forum, [Online], vol. 4, available at:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ekfor/2011_4/35.pdf (Accessed 27 Dec 2013).

4. Polujanov, V.P. and Kravchenko, R.S., “The process of marketization of communal services”, [Online], available at: http://ea.donntu.edu.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/17209/1/Kravchenko_1.pdf(Accessed 27 Dec 2013).

5. Vasyl'ieva, O.I., “Priorities of housing and communal services in social and economic policy”, [Online], available at: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/Nrzd/2011_1/3.pdf (Accessed 27 Dec 2013).

6. Petrushevs'kyj, Yu.L. and Popadiuk, O.I. (2012), “Financial support for reforming housing and communal services of Ukraine”, Efektyvna ekonomika, [Online], vol. 4, available at:http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1086 (Accessed 27 Dec 2013).

7. Polujanov, V.P. (2012), “Factors of investment attractiveness of enterprises of communal infrastructure for large capital”, Teoretychni i praktychni aspekty ekonomiky ta intelektual'noi vlasnosti,[Online], vol. 1, no. 1, available at: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/Tpaeiv/2012_1_1/17.pdf (Accessed 27 Dec 2013).

8. Zabashtans'kyj, M.M. (2010), “Conceptual approaches to policy making financial providing of municipal sphere”, Aktual'ni problemy ekonomiky, vol. 1, pp. 103-108.

9. Polujanov, V.P. and Savenko, A.Ju. (2007), “ Establishment of the institutional foundations for the development of housing and communal services in Ukraine: tariff policy”, Nauchnye trudy DonNTU,[Online], vol. 31-2, available at: http://library.donntu.edu.ua/fem/vip31-2/31-2_25.pdf (Accessed 27 Dec 2013).

10. Podliesna, V.H. (2008), “Problems of reforming of housing and communal services”, Mekhanizm rehuliuvannia ekonomiky, [Online], vol. 3, no. 2, available at: http://mer.fem.sumdu.edu.ua/content/2008_3a/3_4.pdf (Accessed 27 Dec 2013).

11. Azarjan, A.A. (2011), “Management of macroprocesses of real estate market in Ukraine: theory and methods”, Marketynh i menedzhment innovatsij, [Online], vol. 4, no. 2, available at: http://mmi.fem.sumdu.edu.ua/sites/default/files/mmi2011_4_2_242_251.pdf (Accessed 27 Dec 2013).

12. Vysockaja, G.V., and Molodchenko-Serebrjakova, T.G. (2005), “Recommendations for improving the methodology for calculating the market value of the municipal housing stock”, Kommunal'noe hozjajstvo gorodov, [Online], vol. 62, available at: http://eprints.kname.edu.ua/2091/1/109-113.pdf (Accessed 27 Dec 2013).

13. Hryhorovych, A.V. (2006), “Programming management of development of housing and municipal services of city”, Abstract of Ph.D. dissertation, Distribution of productive forces and regional economy, Institute of Economics of Ministry of Economy of Ukraine, Kyiv, Ukraine.

14. Shevchuk, V.V. (2010), “Mechanisms for the sustainable development of housing and communal services of Ukraine”, Komunal'ne hospodarstvo mist, [Online], vol. 96, available at: http://eprints.kname.edu.ua/18809/1/66-69_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D1%83%D0%BA_%D0%92%D0%92.pdf (Accessed 27 Dec 2013).

15. Sariohlo, V.H. (2004), “Statistical evaluation of the capacity of the population to pay for public services at the municipal level”, Statystyka Ukrainy, vol. 4, pp. 17-22.

16. Jekonomicheskie izvestija (2013), “Deputies are asking billion on youth mortgage program”, available at: http://news.eizvestia.com/news-markets/full/266-u-deputatov-prosyat-milliard-na-molodezhnuyu-ipoteku (Accessed 27 Dec 2013).

17. Ministry of Regional Development, Construction and Housing and Communal Services of Ukraine (2013), “Regarding the registration of citizens in need of better housing conditions”, available at: http://minregion.gov.ua/zhkh/ekspluataczija-zhitla/schodo-vzyattya-na-oblik-gromadyan-yaki-potrebuyut-polipshennya-zhitlovih-umov-/ (Accessed 27 Dec 2013).

18. Ministry of Regional Development, Construction and Housing and Communal Services of Ukraine (2013), “Information on approval of the project of Law of Ukraine “On approval of the National Program of social housing in the years 2012-2020”, available at: http://minregion.gov.ua/zhkh/ekspluataczija-zhitla/informaciya-schodo-pogodzhennya-proektu-zakonu-ukrayini-pro-zatverdzhennya-zagalnoderzhavnoyi-programi-rozvitku-socialnogo-zhitla-na-2012---2020-roki/ (Accessed 27 Dec 2013).

Размещено на Allbest.ru

...