Конкурентоспроможність регіону: суть та властивості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Конкурентоспроможність регіону: суть та властивості

М.І. Назаров,

аспірант, Національний університет державної податкової служби України, м. Ірпінь

У статті представлені результати дослідження поглядів науковців щодо суті та властивостей конкурентоспроможності регіону. За результатами дослідження сформульована авторська пропозиція суті та властивостей конкурентоспроможності регіону відповідно сучасної парадигми регіонального розвитку.

Ключові слова: конкурентоспроможність регіону, властивості конкурентоспроможності регіону, управляння конкурентоспроможністю регіону.

The competitiveness of the region: the essence and properties. M.I. Nazarov

The paper presents the results of scientific views on essence and properties of competitiveness of the region. The study gives the authors offer essence and properties of the competitiveness of the region by the modern paradigm of regional development.

Keywords: competitiveness of the region, properties competitiveness of the region, management of regional competitiveness.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку суспільство опинилось у складному становищі. Практично всі країни світу, незалежно від свого соціально-економічного розвитку змушені приймати рішення, покликані на подолання соціально-економічних та екологічних проблем. Складність становища, що проявляється у системі суспільних, економічних та екологічних відносин, загрожує набути тривалого характеру. Економічна криза скорочує зайнятість, багатство та споживання. У той же час практично всі країни стикаються з дуже серйозними екологічними викликами. Зокрема, зміна клімату представляє собою серйозну екологічну і економічну загрозу, що негативно впливає на стан безпеки суспільства. Все з більшою частотою зростають конфлікти у системі «суспільство - економіка - екологія». Ці суперечності зачіпають все суспільство на різних рівнях природних систем: глобальному, національному, регіональному та локальному. Кожен рівень характеризується своїми параметрами та підходами до вирішення протиріч та негативних явищ, пов'язаних з розвитком суспільства. Проте впливати на кожен рівень суспільства стає все важче у напрямку від глобального до локального. Це пояснюється тим, що чим нижчий рівень, тим практичнішими стають завдання і зростає загроза їх не подолання. Найбільшій загрозі серед усіх рівнів піддаються цілісні територіальні утворення з унікальним природно-географічним та ресурсним потенціалом - регіони. Під дією загрозливих явищ та процесів регіони втрачають внутрішню опірність, порушується їх відносно підтримуваний розвиток.

Вийти зі складного становища можна лише за допомогою усвідомлення власної відповідальності за всі процеси, що відбуваються у регіоні, а також усвідомленому впливі на регіон як систему з метою активізації внутрішнього потенціалу. Зокрема це проявляється у комплексі заходів управління конкурентоспроможністю. Для України активізуючий вплив на регіональні системи у соціальному, екологічному та економічному напрямках відіграє дуже важливу роль.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З початку дослідження даного явища і до цих пір не виробилась єдина думка щодо конкурентоспроможності регіонів. Пов'язано це із розвитком парадигми регіонального розвитку. Але незважаючи на це, дослідженням даного явища займалось багато зарубіжних і вітчизняних науковців, зокрема: Андерсон В., Антонюк Л., Безугла В., Брикова І., Брюна Э., Василенко В., Васильева 3., Глуська Н., Єресько I., Калюжнова Н., Камані Р., Ковальська Л., Мартін Р., Подсолонко Е., Селезнев А., Тайлер П., Червова Л., Шеховцева Л. та ін..

Завдання дослідження. Метою статті є дослідження та аналіз наукових надбань, а також викладення власного погляду щодо суті та властивостей конкурентоспроможності регіону як об'єкту управління.

Виклад основного матеріалу. Багато відомих вчених-економістів (Р. Райх, П. Кругман) взагалі не визнають конкурентоспроможність регіону за економічну категорію. Так, П. Кругман стверджує, що «конкурентоспроможність - це атрибут компаній», тому дана категорія не може бути застосована в регіональному контексті.

Деякі вчені розглядають конкурентоспроможність регіону як просту суму конкурентоспроможностей його підприємств. Регіон при цьому розглядається як місце розташування окремих фірм, а не як географічна основа, на якій розвиваються економічні, зокрема конкурентні, відносини [24; 25]. На наш погляд, це не зовсім правильно, оскільки діяльність підприємств регіону відбувається у тісному взаємозв'язку з їхнім зовнішнім середовищем. конкурентоспроможність регіон розвиток

Є чимала група фахівців [3-10; 13; 16-20; 23; 27; 30], які вважають поняття конкурентоспроможність регіону не тільки науковим і конструктивним, а й категоріальним. Президент Європейської асоціації регіональної науки Р.Камані у визначенні конкурентоспроможності регіону йде ще далі, він розглядає регіон як квазіпідприємство, щоб зняти будь-які питання про ненауковість цієї категорії [7, с. 30-31; 35].

На сьогоднішній момент основним підходом до визначення конкурентоспроможності регіону являється надбання фахівців міжнародного Інституту розвитку менеджменту в Лозанні (IMD-Lausanne). Вони розуміють під конкурентоспроможністю регіону здатність регіону (його населення, бізнесу і влади) перемагати в суперництві з іншими регіонами за залучення і створення нових факторів виробництва, забезпечуючи при цьому конкурентні переваги в економічному зростанні та рівні життя населення.

Однак і даний підхід може бути уточненим і розвинутим, зокрема в контексті теорії конкурент-менеджменту [2]. Основними характеристиками конкурентоспроможності країн і регіонів, за методологією IMD-Lausanne, є такі: продуктивність економіки, ефективність управління, ефективність бізнесу та забезпеченість інфраструктурою. За теорією конкурент-менеджменту ці характеристики доцільно розглядати за змістом і послідовно, а саме: 1) «вхід» регіону - фактори конкурентоспроможності (інфраструктура); 2) трансформаційний процес - процес формування конкурентних переваг (ефективність бізнесу); 3) «вихід» регіону - конкурентні переваги (продуктивність економіки); 4) контур зворотного зв'язку - управління конкурентоспроможністю (ефективність управління).

Фахівці IMD-Lausanne до основних факторів конкурентоспроможності регіонів відносять базову, технологічну та наукову інфраструктуру, стан здоров'я людей і навколишнього середовище, рівень освіти. Конкурентні переваги регіонів, на їх думку, формуються за рахунок продуктивності і ефективності бізнесу, належного стану ринків праці та фінансів, передової практики управління, усталених відносин і цінностей. Розміри конкурентних переваг регіонів визначаються індикаторами стану економіки регіону, міжнародної торгівлі, зайнятості інвестицій, міжнародних та цін. Регулюючий вплив на конкурентоспроможність регіону мають справляти бюджетна і податкова політика, інституційна і соціальна структура та законодавство.

Свідченням того, що регіони є суб'єктами конкурентної боротьби не лише на локальному та регіональному рівнях, а й на міжнародному, є оцінка міжнародної конкурентоспроможності регіонів багатьох країн. У 2005 р. експертами Міжнародного інституту менеджменту в Лозанні до щорічного «Звіту про конкурентоспроможність країн світу» було внесено 9 регіонів (Баварію, Каталонію, Іль-де-Франс, Ломбардію, Махараштру, Рон-Альп, Шотландію, Сан-Паоло, Че Янг). Зазначимо, що більшість перерахованих регіонів мали вищу конкурентоспроможність, ніж країни, які вони репрезентують. Із 2008 року експертами Світового економічного форуму визначається рейтинг конкурентоспроможності окремих регіонів України (Київ, Запорізька, Одеська, Дніпропетровська, Сумська, Донецька, Львівська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська, Вінницька, Херсонська, Житомирська, Закарпатська області та АР Крим).

Фахівці Світового економічного форуму розробили свою методологію для визначення конкурентоспроможності країн, яка з успіхом використовується і для оцінки конкурентоспроможностірегіонів, зокрема українських [17, с. 27-63].

Конкурентоспроможність країни і регіонів за цією методологією оцінюються поетапно. На початковій стадії розвитку її визначають основні фактори, на стадії ефективного розвитку - процес формування конкурентних переваг, а саме: складні виробничі процеси, які забезпечують підвищення якості продукції, на стадії інноваційного розвитку - конкурентні переваги, зокрема темпи зростання заробітної плати та рівня життя людей.

Фундатор сучасної теорії конкурентоспроможності М. Портер, як і П. Кругман, вважає, що безпосередньо конкурують не регіони, а окремі компанії чи кластери компаній. Водночас він стверджує, що його ідеї «... з таким же успіхом можна застосувати й до менших, ніж країна, політичних чи географічних одиниць» [24, с. 47].

Не випадково, Портер відводить важливу роль регіональним факторам конкурентоспроможності: «Парадоксально, але тривалі конкурентні переваги в глобальній економіці, - писав він, - знаходяться в локальних речах - знаннях, відносинах, мотивації, які як віддалені суперники не можуть змагатися» [25, с. 275].

Роль регіонального середовища у формуванні конкурентних переваг фірм регіону підкреслюють і експерти Європейської Комісії. Вони зазначають, що «незважаючи на наявність конкурентоспроможних та неконкурентоспроможних фірм у кожному регіоні, завжди існує загальне регіональне середовище, яке впливає на формування конкурентного статусу всіх локальних фірм». Фахівці Європейської Комісії одними з перших дали й визначення регіональної конкурентоспроможності. У їхньому розумінні - це здатність регіону виробляти (в умовах міжнародної конкуренції) такі товари та послуги, які користуються попитом на міжнародних ринках та водночас забезпечують стабільний і високий рівень прибутків та зайнятості місцевого населення [6].

Ще більший акцент на детермінованість регіональної конкурентоспроможності місцевими факторами робить російський вчений А. Селезньов. Він вважає, що «конкурентоспроможність регіону - це зумовлене економічними, соціальними, політичними та іншими факторами положення регіону і його окремих товаровиробників на внутрішньому і зовнішньому ринках, що відображається через показники (індикатори), які адекватно характеризують такий стан і його динаміку» [27, с. 30].

Італійський дослідник І. Бегг як основні фактори регіональної конкурентоспроможності розглядає секторальні тенденції та вплив макросередовища, характеристики компаній та бізнес-середовища, здатність до навчання та інновацій . Хоча, на наш погляд, вплив макросередовища більш логічно пов'язувати з механізмом регулювання регіональної конкурентоспроможності. Основним «творцем» конкурентоспроможності регіону Бегг вважає (в руслі ідей М. Портера) ефективне використання факторів виробництва. А рівень життя місцевого населення виступає характеристикою, яка є індикатором результату в «лабіринті» регіональної конкурентоспроможності.

На аналогічних позиціях стоїть і Л.С. Шеховцева. Конкурентоспроможність регіону вона визначає як продуктивність використання регіональних ресурсів, насамперед робочої сили й капіталу, в порівнянні з іншими регіонами, яка результується у величині валового регіонального продукту на душу населення, а також в його динаміці. Це поняття, на думку автора, може бути визначено як здатність створювати умови для сталого розвитку регіону.

Застосування терміну «конкурентоспроможність» до регіону пов'язано зі сприйняттям його як суб'єкта ринкового середовища. Виходячи з цього, конкурентоспроможність регіону можна визначити як його здатність досить тривалий час реалізовувати власні та залучені можливості для розвитку на сучасній технологічній основі, забезпечуючи внутрішній і глобальний ринок товарами та послугами відповідної якості [26, c. 46].

Відомі економісти Кембриджського університету Б. Гардінер, Р. Мартін і П. Тайлер наголошують на важливості інституціональної та ринкової структур регіону як чинників підвищення його конкурентоспроможності та акцентують увагу на продуктивності праці, як ключовому індикаторі рівня конкурентоспроможності регіону. Тому вони стверджують, що «регіональна конкурентоспроможність - це здатність регіональної економічної системи оптимізувати локальні ресурси для того, щоб успішно конкурувати на національному та міжнародному ринках та адекватно й оперативно реагувати на зміни, що відбуваються на цих ринках.

Ними пропонується модель «піраміди конкурентоспроможності регіону». На регіональному рівні продуктивність праці залежить від низки чинників, які формують бізнес-середовище, а також впливають на рівень зайнятості населення. Характеристики продуктивності та зайнятості трактуються авторами як «усвідомлена КС», яка виступає ключовим компонентом ефективності регіонального розвитку та зростання добробуту місцевого населення» [39].

Дж. МакКомбі та М. Сеттерфілд регіональну конкурентоспроможність розглядають в межах циклічної теорії кумулятивної конкурентоспроможності. Вони довели, що збільшення обсягів валового регіонального продукту є функцією попиту на експортну продукцію регіону, який визначається співвідношенням світових та експортних цін [7, с. 39-40; 42]. А збільшення обсягів валового регіонального продукту зазвичай стимулює місцеві компанії до активізації інноваційної діяльності внаслідок чого зростає продуктивність праці.

Фахівці науково-дослідного інституту ЕКОРІС у роботі «Конкурентоспроможність локальних утворень та територій» розробили модель «дерева» конкурентоспроможності регіону. «Дерево» ілюструє, яким чином фактори конкурентоспроможності впливають на формування добробуту, високих стандартів життя та соціалізацію економічної системи. За висловом авторів, обраний символ дерева акцентує увагу на органічності та циклічності моделі: якість ґрунту та ефективність функціонування корінної системи, стовбуру й гілок визначають здатність дерева до плодоношення. Динамічність моделі підкреслюється тим, що родючість ґрунту частково відновлюється за рахунок плодів дерева. Отже, конкурентоспроможність регіону може бути представлена наступним чином:

Коренева система в ґрунті - детермінанти конкурентоспроможності (вхідні потоки):

- родючий ґрунт - ключовий фактор конкурентоспроможності (інновації та підприємницький талант);

- коренева система ілюструє здатність локальних компаній використовувати наявні переваги та перетворювати їх у власні сильні сторони (прямі іноземні інвестиції).

Стовбур та гілки - основний зміст конкурентоспроможності (продуктивність):

- стовбур дерева уособлює промислову структуру регіону та рівень продуктивності праці;

- гілки - рівень зайнятості, прибутків, податків.

Плоди - рівень конкурентоспроможності регіону: сильне дерево принесе лише такі плоди, як добробут, підвищення рівня життя населення та соціалізація економіки.

В. О. Безугла конкурентоспроможність регіону трактує як здатність кожної регіональної системи до управління своїми конкурентними перевагами, раціонального й ефективного розміщення продуктивних сил з метою забезпечення стійкого фінансового та економічного становища, одержання максимальної вигоди, задоволення об'єктивних і суб'єктивних потреб за умов самостійності та самофінансування у межах чинного законодавства [5].

Е. Брюна та А. Скопін розглядають конкурентоспроможність регіону як «здатність регіональної економіки забезпечувати зростання благополуччя населення регіону в умовах відкритої економіки» [8, с. 23]. На їхню думку, «нормальна» регіональна економіка може забезпечувати зростання благополуччя населення регіону, тільки використовуючи якісні фактори виробництва, створюючи принципово нові галузі інформаційної економіки та диверсифікуючи її. Тільки в цьому випадку, виявляється можливим створення додаткових робочих місць, зростання валового регіонального продукту та експорту.

На думку Н.Я. Калюжнової, конкурентоспроможність регіону - це здатність регіону використовувати традиційні і формувати нові, адекватні сучасному рівню розвитку джерела конкурентних переваг, що забезпечують економічне зростання та підвищення рівня і якості життя населення [18, с. 115].

Джерелами конкурентних переваг автор визначає наявні і створювані конкурентні ресурси. Критеріями конкурентоспроможності регіону автор визначає економічне зростання, випуск конкурентоспроможних товарів та зростання рівня життя населення. Сенс управління конкурентоспроможністю регіону автор вбачає передусім в утриманні та зміцненні позиції серед регіонів-конкурентів шляхом створення нових структурних комбінацій використання ресурсів, завдяки чому стає можливою комерціалізація продуктів регіону [18, с. 110-118].

Л.А. Антонюк конкурентоспроможність регіону безпосередньо пов'язує її з інноваційною економікою (що базується на знаннях). Під інноваційною конкурентоспроможністю регіону вона розуміє «здатність суб'єктів регіону проводити активну інноваційну політику і тим самим впливати на зростання економіки території та підвищувати конкурентоспроможність країни в цілому» [4 с. 7].

Фахівці Інституту регіональних досліджень НАН України, зокрема П. Ю. Бєлєнький, під конкурентоспроможністю регіону розуміють його здатність забезпечити високий рівень життя населення і доходи власникам капіталу, а також ефективно використовувати регіональний економічний потенціал у процесі виробництва товарів і послуг. Конкурентні ж переваги регіону вони пов'язують із відповідними пріоритетами його розвитку [30, с. 13].

В. Андерсон під конкурентоспроможністю регіону розуміє його здатність конкурувати з іншими регіонами щодо можливостей функціонування в якості «воріт в глобальний світ» [3, с. 67-68]. На його думку, вона визначається, з одного боку, наявністю в регіоні конкурентоспроможних галузей та сегментів економіки, а з іншого - здатністю регіональних органів влади створювати умови для підприємств регіону, аби ті могли досягати й утримувати конкурентні переваги у визначених галузях.

Також необхідно згадати таких зарубіжних вчених як А.А. Лейзеровіча, Р.В. Кейтса, Т.М. Перріса та Дж.М. Хулса, які зробили значний вклад у розвиток концепції сталого розвитку. На думку прибічників даної концепції, конкурентоспроможність регіону є одним із складових елементів і характерною ознакою сталого розвитку. Вони визначають, що конкурентоспроможність регіону - це властивість активізовувати потенційні можливості регіону нарощувати та ефективно використовувати конкурентні переваги для забезпечення сталого розвитку регіону, а також впровадження нових досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, довкілля та соціальну сферу регіону. Під сталим розвитком вони розуміють процес постійного перетворення якісних та кількісних характеристик регіональної соціо-еколого-економічної системи, спрямованого на досягнення динамічної рівноваги між суспільством, економікою та довкіллям, що забезпечує при цьому добробут нинішніх та майбутніх поколінь [11, с. 39; 12; 21; 22].

Фахівці регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Львові, зокрема А. І. Мокій та Т. Г. Васильців, вважають, що В методологічному плані зміна об'єктного фокусування поняття конкурентоспроможність в умовах посилення внутрішньо національних і міждержавних (глобальних, мегарегіональних, двосторонніх) інтеграційних тенденцій потребує доповнення термінологічного апарату дослідження (виміру і засобів зміцнення) конкурентоспроможності поняттям «просторово-структурна конкурентоспроможність регіональної соціально-економічної системи». Категорію просторово-структурна конкурентоспроможність доцільно тлумачити як композицію просторових, секторальних, галузевих, факторно-ресурсних та структурних характеристик конкурентоспроможності. Йдеться про композицію (диз'юнкцію) чотирьох об'єктних характеристик конкурентоспроможності: (1) просторового (регіону, субрегіону (району), міста, сільського поселення); (2) галузевого або секторального (галузі, сфери, сектора економіки) елементів моделі складу національної соціально-економічної системи; (3) факторних, природно-кліматичних та ресурсних (матеріально-уречевлених, інтелектуальних, інформаційних, фінансових, людського капіталу, природно-кліматичних, обсягів попиту); (4) взаємовідношень між елементами (просторовими, галузевими, ресурсними, факторними) як домінантних параметрів (економічних, інформаційних, ресурсних, інституціональних, у тому числі організаційно-правових) структурної побудови системи [30, с. 35-36].

Враховуючи все вище згадане та те, що в даний момент відбувається тотальна зміна парадигми регіональної політики в напрямку сталого розвитку, ми спробуємо запропонувати власне визначення конкурентоспроможності регіону. Відтак конкурентоспроможність регіону з нашої позиції можна розуміти як здатність регіональної системи створювати та реалізовувати конкурентні переваги в усіх сферах людської діяльності ( соціальній, економічній та екологічній), забезпечуючи сталий розвиток для себе та країни в цілому.

Таким чином ми бачимо, що конкурентоспроможність регіону є синтезом переваг та недоліків трьох складових систем - соціальної, економічної та екологічної сфери.

Ми пам'ятаємо, що деякі науковці пропонували свої моделі конкурентоспроможності, зокрема модель «дерева», «піраміди» та «лабіринту», і більшість із них є дуже заплутаними для розуміння і в той же час неповними, оскільки були зорієнтовані на соціальну та економічну сфери. Тому, на нашу думку, буде доцільно запропонувати свою модель конкурентоспроможності регіону виходячи із нашого визначення (рис.1.1).

Рис. 1. Модель «коло» конкурентоспроможності регіону

Із запропонованої нами моделі видно, що використовуючи певні інструменти управління конкурентними перевагами та недоліками в усіх сферах регіональної системи можна вплинути на рівень конкурентоспроможності регіону.

Визначивши сутність поняття логічно постає питання: «Навіщо управляти конкурентоспроможністю регіону?» Відповіддю на нього буде визначення ряду причин залучення до даного процесу:

1. Це властивості конкурентоспроможності регіону, які власне і визначають його приналежність до керованих явищ:

- системність (конкурентоспроможність розглядається як система показників відповідно сферам людської діяльності (соціальні, економічні та екологічні);

- динамічність або імпульс економічного розвитку за Шумпетером Й. (у цьому сенсі конкурентоспроможність регіональної системи являється динамічним процесом постійної зміни, оновлення і створення нового у структурних характеристиках системи, імпульсуючи одночасно її еволюційний розвиток);

- багатоваріантність (конкурентоспроможність може оцінюватись за різними характеристиками в залежності від вибраної мети);

- відносність (конкурентоспроможність зберігається лише в певних ситуаціях).

2. Як зазначалося раніше регіональний рівень є сполучною ланкою між локальним та національним рівнем, а зараз все частіше - між національним та глобальним. Саме в регіони залучаються найбільше інвестиційних та інноваційних коштів, адже регіональні системи є будівельними складовими будь-якої держави. Тому застосовуючи комплекс заходів управлінського характеру можна підвищити рівень конкурентоспроможності регіону чим покращити становище як в середині системи так і для країни в цілому. Під цим розуміється, що об'єктом управління є конкурентоспроможність регіону. Конкурентоспроможність регіону - є динамічною властивістю регіональної системи.

3. Головна причина - взаємозв'язок і відмінності регіонального розвитку та конкурентоспроможності регіону. Вони визначаються, насамперед, їх походженням від відповідних наукових теорій, які мають різну сутність. Звідси, ключова відмінність цих об'єктів полягає у відношенні більш загального - «розвиток» до більш конкретного -«конкурентоспроможність»; остання, у свою чергу, дозволяє об'єктивніше оцінювати цей розвиток. Так, розвиток характеризує динаміку стану регіону за певний період часу, а конкурентоспроможність безпосередньо його стан в конкретний момент часу [14].

Таким чином, об'єктом управління регіональної системи є її конкурентоспроможність. Взаємозв'язок між такими сферами регіону як суспільство, економіка та навколишнє природне середовище формує свої особливі конкурентні переваги, які напряму впливають на стан конкурентоспроможності системи. Порушення цього взаємозв'язку призводить до важких наслідків та виникнення проблем, що носять затяжний та перманентний характер. Відтак єдиним виходом із ситуації, що складається, є залучення до управління конкурентоспроможністю регіону, за умови, що даний процес охопить всі сфери регіональної системи.

Література

1. Алімов А.Н., Ємченко В.Н. Конкурентоспроможність національної економіки // НАН України. Інс-т економіки. - К.: 2001. - 59 с.

2. Алимурзаев Г. Н. Общая теория конкурент-менеджмента [Электронный ресурс] / Г. Н. Алимурзаев // Энциклопедия маркетинга, 2005. - Режим доступа : http:// www.marketing.spb.ru/lib-around/science/competing_management.htm

3. Андерсон В. Регіональна конкуренція як фактор соціально-економічного розвитку України в умовах глобалізації / Володимир Андерсон // Агора. Подолання розбіжностей - розвиток особливостей. Вип. 4. - К.: Стилос, 2006. - С. 66-72.

4. Антонюк Л. Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: регіональний аспект / Л. Л. Антонюк // Міжнародна економічна політика. - 2005. - № 1. - С.45-68.

5. Безугла В. О. Основи формування конкурентоспроможності регіонів України (на прикладі Полтавського регіону) : автореф. дис. канд. екон. наук : 08.10.01 «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка» / В. О. Безугла ; Харк. нац. акад. міськ. г-ва. - X., 2006. - 20 с.

6. Брикова І. В. Теоретичні основи міжнародної конкурентоспроможності регіону / І. В. Брикова // Економіка та підприємництво. - 2005. - № 15. - С. 61-70.

7. Брикова І. В. Концепція міжнародної конкурентоспроможності національного регіону та її практичний вимір /1. В. Брикова // Міжнародна економічна політика. - №4.-2006.-С. 29-53.

8. Брюна Э. Сравнительний анализ конкурентоспособности российских и французских регионов [Электронный ресурс] / Э. Брюна, А. Ю. Скопин. - Режим доступа :http://www.hse.ru/data/632/480/1238/Brana.pdf

9. Василенко В. Н. Конкурентоспособность регионов: истоки, оценки и перспективы : [монография] / В. Н. Василенко, О. Ю. Агафоненко, В. Е. Будяков. - Донецк : ООО «Юго-Восток, Лтд», 2008. - 363 с.

10. Васильева 3. А. Иерархия понятий конкурентоспособности субъектов рынка // Маркетинг в России и за рубежом. - 2006. - № 2. - С. 83-90.

11. Герасимчук З. В. Конкурентоспроможність регіону: теорія, методологія, практика: Монографія. / З. В. Герасимчук, Л. Л. Ковальська. - Луцьк: Надстир'я, 2008. - 248 с.

12. Герасимчук З. В. Регіональна політика сталого розвитку: теорія, методологія, практика: Монографія / З. В. Герасимчук - Луцьк: Надстир'я, 2008. - 528 с.

13. Глуська Н. А. Конкурентоспроможність регіону в трансформаційний період: автореф. дис. канд. екон. наук : 08.00.05 / Глуська Наталія Анатоліївна ; Чернігів, держ. технол. ун-т. - Чернігів,2010. - 20 с.

14. Дегтярьова І.О. Механізми управління конкурентоспроможністю регіону: сутність та місце у системі механізмів управління державою / Державне будівництво - 2011. - №1 - [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/

15. Долішній М.І. Регіональна політика на рубежі ХХ - ХХІ століть: Нові пріоритети: Монографія / М.І. Долішній. - К. : Наук. думка, 2006. - 512 с.

16. Єресько I. Г. Формування конкурентоспроможної регіональної економіки як мета стратегічного планування комплексного розвитку регіону // Конкуренція : вісн. Антимоноп. комітету України. - 2006. - № 3. - С. 19-25.

17. Звіт про конкурентоспроможність України 2010: Назустріч економічному зростанню та процвітанню [Електронний ресурс] / Фонд «Ефективне управління», 2010. - 162 с. - Режим доступу: http://www.feg.org.ua/docs/Final_Ukr_2010.pdf

18. Калюжнова Н. Я. Конкурентоспособность регионов: теория и методология анализа в контексте современного экономического развития : автореф. дис. д-ра экон. наук : 08.00.01, 08.00.05 / МОИ РФ. Иркутск, гос. ун-т. - Иркутск, 2004. - 40 с.

19. Ковальська Л. Л. Оцінка конкурентоспроможності регіону та механізми її підвищення : монографія / Л. Л. Ковальська. - Луцьк: Надстир'я, 2007.- 419 с.

20. Конкурентоспроможність регіонів України (методологія і практика) / [Чернюк Л. Г., Клиновий Д. В., Швець П. А. та ін.]; за наук. ред. Л. Г. Чернюк. - К. : РВПС України HAH України,2010.- 108 с.

21. Кузьменко В. В. Економічна безпека та сталий розвиток: регіональний аспект: монографія / В. В. Кузьменко. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2008. - 144 с.: іл.

22. Підліснюк В. Основи сталого розвитку. Посібник. / В. Підліснюк - Кременчук : Вид. ПП Щербатих О.В., 2008. - 124 с.

23. Подсолонко Е. А. Актуалізація компетенцій у системі управління конкурентоспроможною економікою регіонів : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня доктора екон. наук : спец. 08.00.05«Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка» / Е. А. Подсолонко ; Нац. акад. природоохорон. та курорти, буд-ва. - Сімферополь, 2009.-36 с.

24. Портер М. Международная конкуренция: конкурентные преимущества стран / Майкл Э. Портер ; пер. с англ. - М. : Междунар. отношения, 1993. - 896 с.

25. Портер М. Конкуренция / Майкл Э. Портер; пер. с англ. - М.: Вильямс, 2000. - 495 с.

26. Романюк С. Конкурентоспроможність регіонів: теоретичні і практичні підходи / Робочі матеріали до круглого столу «Конкурентоспроможність регіонів України: стан і проблеми. - К.: 28 травня 2008.- С. 46-48.

27. Селезнев А. 3. Конкурентные позиции и инфраструктура рынка России / А. 3. Селезнев - М. : Юристь, 1999. - 383 с.

28. Сталий розвиток суспільства: Навч. посіб. / Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй “Муніціпальна програма врядування та сталого розвитку”; Академія муніціпального управління / Садовенко А. П., Середа В. І., Масловська Л. Ц. - К., 2007. -- 240с.

29. Стратегія та механізми зміцнення просторово-структурної конкурентоспроможності регіону : Монографія / За ред. А. І. Мокія, Т. Г. Васильціва. - Львів: Ліга Прес, 2010. - 488 с.

30. Фактори і механізми забезпечення конкурентоспроможності регіону: наук. доп. / наук. ред. П. Ю. Бєлєнький. - Львів : ІРД HAH України, 2005. - 145 с.

References

1. Alimov, A.N. and Yemchenko, V.N. (2001), “ The competitiveness of the national economy ”, NAN Ukrainy. Ins-t ekonomiky, pp. 59.

2. Alymurzaev, H. N. (2005), “ General theory of competitive management ”, Entsyklopedyia marketynha, [Online], available at: http://www.marketing.spb.ru/lib-around/science/competing_management.htm (Accessed 15 Oct 2012).

3. Anderson, V. (2006), “ Regional competition as a factor in social and economic development of Ukraine in the context of globalization” , Ahora. Podolannia rozbizhnostej - rozvytok osoblyvostej., vol. 4, pp. 66-72.

4. Antoniuk, L. L. (2005), “ International competitiveness: a regional perspective ”, Mizhnarodna ekonomichna polityka, vol. 1. pp.45-68.

5. Bezuhla, V. O. (2006), “ Principles of formation of regional competitiveness Ukraine (for example, Poltava region)”, Abstract. Thesis., candidate. Econ. sciences, Placing the productive forces and regional economy”, Kharkivs'ka natsional'na akademiya mis'koho hospodarstvava, Kharkiv, Ukraine.

6. Brykova, I. V. (2005), “ The theoretical basis of international competitiveness of the region ”, Ekonomika ta pidpryiemnytstvo, vol. 15, pp. 61-70.

7. Brykova, I. V. (2006), “ The concept of international competitiveness of the national area and its practical dimension ”, Mizhnarodna ekonomichna polityka,vol. 4, pp. 29-53.

8. Briuna, E. and Skopyn, Yu., “ Comparative analysis of the competitiveness of the Russian and French regions ”, [Online], available at: http://www.hse.ru/data/632/480/1238/Brana.pdf (Accessed 3 Oct2012).

9. Vasylenko, V. N., Ahafonenko o.Yu. and Budiakov V. Ie. (2008), Konkurentosposobnost' rehyonov: ystoky, otsenky y perspektyvy [Regional Competitiveness: Origins, assessment and prospects], OOO «Yuho-Vostok, Ltd, Donets'k, Ukraine.

10. Vasyl'eva, Z. A. (2006), “ The hierarchy of the concepts of market competitiveness ” , Marketynh v Rossyy y za rubezhom,vol. 2. pp. 83-90.

11. Herasymchuk, Z. V. and Koval's'ka, L.L. (2008) Konkurentospromozhnist' rehionu: teoriia, metodolohiia, praktyka [The competitiveness of the region: theory, methodology, practice], Nadstyr'ia, Luts'k, Ukraine.

12. Herasymchuk, Z. V. (2008), Rehional'na polityka staloho rozvytku: teoriia, metodolohiia, praktyka [Regional policy of sustainable development: theory, methodology, practice], Nadstyr'ia, Luts'k, Ukraine.

13. Hlus'ka, N. A. (2010), “The competitiveness of the region in transformation period”, Abstract. Thesis., candidate. Econ. Sciences, The development of productive forces and regional economy, Chernihiv State Technical University, Chernihiv, Ukraine.

14. Dehtiar'ova, I.O. (2011), “ Mechanisms for managing competitiveness of the region: the nature and place in the governance mechanisms”, Derzhavne budivnytstvo, [Online], vol. 1, available at: http://www.kbuapa.kharkov.ua/ (Accessed 11 Oct 2012).

15. Dolishnij, M.I. (2006), Rehional'na polityka na rubezhi XX - XXI stolit': Novi priorytety. [Regional policy at the turn of the XX - XXI centuries: New priorities.], Naukova dumka, Kyiv, Ukraine.

16. Yeres'ko, I. H. (2006), “ Formation of a competitive regional economy as the goal of strategic planning integrated development of the region ”, Konkurentsiia : visn. Antymonop. komitetu Ukrainy,vol. 3, pp. 19-25.

17. Fund “Effective Management” (2010), “Ukraine Competitiveness Report 2010: Towards Economic Growth and Prosperity”, , available at: http://www.feg.org.ua/docs/Final_Ukr_2010.pdf (Accessed 3Oct 2012).

18. Kaliuzhnova, N. Ya. (2004), “ Regional Competitiveness: theory and methodology of the analysis in the context of modern economic development”, Abstract. Thesis., candidate. Econ. Sciences, The development of productive forces and regional economy, Irkutskij gosudarstvennyj universitet, Irkutsk, Russia.

19. Koval's'ka, L. L. (2007), Otsinka konkurentospromozhnosti rehionu ta mekhanizmy ii pidvyschennia [Evaluation of the competitiveness of the region and the mechanisms of its increase], Nadstyr'ia, Luts'k, Ukraine.

20. Edited by scientific Cherniuk, L.H. (2010), Konkurentospromozhnist' rehioniv Ukrainy (metodolohiia i praktyka) [Competitiveness of Regions of Ukraine (methodology and practice)], RVPS Ukrainy HAH Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

21. Kuz'menko, V. V. (2008), Ekonomichna bezpeka ta stalyj rozvytok: rehional'nyj aspekt [Economic security and sustainable development: a regional perspective], DonNUET, Donets'k, Ukraine.

22. Pidlisniuk, V. (2008), Osnovy staloho rozvytku [Principles of sustainable development], Vyd. PP Scherbatykh O.V., Kremenchuh, Ukraine.

23. Podsolonko, E. A. (2009), “ Updating of competence in the management of com economy of the region can be ”, Abstract. Thesis., candidate. Econ. Sciences, The development of productive forces and regional economy, Natsional'na akademiia pryrodookhoronnoho i kurortnoho budivnytstva, Simferopol', Ukraine.

24. Porter, M. (1993), Mezhdunarodnaja konkurencija: konkurentnye preimushhestva stran [International Competition: The competitive advantages of countries], Mezhdunarodnye otnoshenija, Moscow, Russia.

25. Porter, M. (2000), Konkurencija [On competition], Vil'jams, Moscow, Russia.

26. Romaniuk, S. (2008), “ Competitiveness regions: theoretical and practical approaches ”, Konkurentospromozhnist' rehioniv Ukrainy: stan i problemy [Competitiveness of Regions of Ukraine: state and problems], Kyiv, Ukraine, 28 May 2008, pp. 46-48.

27. Seleznev, A. Z. (1999), Konkurentnye pozytsyy y ynfrastruktura rynka Rossyy [Competitive position and market infrastructure Russia], Jurist, Moscow, Russia.

28. Sadovenko, A. P., Sereda, V. I. and Maslovs'ka, L. Ts. (2007), Stalyj rozvytok suspil'stva [Sustainable Development of Society], Akademiia munitsipal'noho upravlinnia, Kyiv, Ukraine.

29. Edited by scientific Mokij, A.I. (2010), Stratehiia ta mekhanizmy zmitsnennia prostorovo-strukturnoi konkurentospromozhnosti rehionu [Strategies and mechanisms for strengthening the spatial and structural competitiveness of the region], Liha pres, L'viv, Ukraine.

30. Edited by scientific Bielien'kyj, P.Yu. (2005), Faktory i mekhanizmy zabezpechennia konkurentospromozhnosti rehionu [Factors and mechanisms to ensure competitiveness of the region], IRD HAH Ukrainy, L'viv, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru