Оцінка ефективності зниження рівня збитковості шахти

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 622.272.8:658.012

Національний гірничий університет

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ ЗБИТКОВОСТІ ШАХТИ

В.Я. Швець

Постановка проблеми. У реальних умовах вугільної промисловості України, за наявності значної групи збиткових шахт актуальніше визначати межі доцільної повноти вилучення запасів залежно від стану конкретного підприємства. Це можна трактувати не лише як культуру ставлення до надр, а й необхідність адресності підходу в дотаційній політиці і в зв'язку з хронічною нестачею бюджетних коштів. Останнє формується ще й від невизначеності в структурі шахтного фонду країни. Справа в тому, що значна частина вугільних підприємств знаходиться на стадії ліквідації, а частина не працює де-факто. Принаймні, в 2013 році за даними Фонду держмайна працювало 28 приватних шахт та 113 державних. При цьому, 28 приватних шахт видобувають стільки ж вугілля (37 млн. тонн в 2013 році), скільки 113 державних (38 млн. тонн). Останні збільшили збитки за 2013 рік від випуску товарної продукції на 27% - до 15,13 млрд. грн, в порівнянні з 11,95 млрд. грн. збитків за 2012 рік. У державному бюджеті на 2014 рік передбачено на підтримку і часткове покриття витрат державних вугледобувних підприємств 13,3 млрд. грн. Планується, що цих коштів (якщо вони дійдуть до шахт) вистачить на виконання норми Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", забезпечення своєчасності виплати заробітної плати шахтарям і оплату спожитої електричної енергії.

За п'ять останніх років державні вугільні шахти отримали 60 млрд. гривень допомоги, з них 13,5 млрд. - у 2013 році (рис. 1). Дотації для західних регіонах набагато менше. На наш погляд, проблеми виживання вугільних шахт з позицій ефективності в умовах ринкової економіки можуть бути вирішені не за рахунок федералізації країни, а за рахунок планомірної економічної, технічної та фінансової політики, побудованої на оптимальному розвитку кожного конкретного підприємства в системі окремих регіонів Донецького басейну. При цьому особливої уваги потребують ті шахти, в яких достатньо запасів вугілля дефіцитних марок, признаних конкурентоспроможними на ринку енергоносіїв на 10-15 років роботи. Це тим більше важливо в даний час, оскільки практично зупинений налагоджений в минулому механізм виділення капітальних вкладень в кожну тонну потужності залежно від марки вугілля і ступеня його дефіцитності [1].

Рис. 1. Динаміка бюджетних дотацій збитковим вугільним шахтам

Уряд планував у 2013 році почати тотальну приватизацію державних шахт. При цьому передбачалося, що збиткові підприємства виставлять на торги за 1 грн., а покупці будуть змагатися в обсягах інвестиційної підтримки підприємства. Але головна прихована особливість приватизації шахт в тому, що вартість всіх активів визначається без урахування промислових запасів вугілля, в яких і полягає головна цінність подібних об'єктів. У підсумку ціна шахти з великими запасами вугілля, але не модернізованим обладнанням, буде нижче, ніж у непогано укомплектованої, але з виробленими запасами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У більшості сучасних досліджень щодо доцільності збереження збиткових шахт з обмеженими запасами вугілля, проблема, як правило, розглядалася з позиції галузі або економіки держави в цілому і загальної обмеженості запасів мінеральної сировини [2,3,4].

Аналізуючи літературу, яка описує дані питання, можна помітити певну тенденцію, яку з відомою часткою узагальнення можна сформулювати як раціональне використання ресурсів і збільшення фондовіддачі при підтримці зростання обсягів видобутку [5]. Зазначений підхід має під собою економічну базу, яка полягає в наступному: у собівартості товарного вугілля велику частку складають умовно-постійні витрати, стійке зростання обсягів видобутку призводить до зниження собівартості і як наслідок підвищення рентабельності виробництва.

Кількість виробленої товарної продукції на даний час формується під впливом динаміки вугільного ринку, і все частіше проявляється тенденція до профіциту вугілля певних марок. Метою подібних заходів є управління потужністю шахти, відповідне управління ресурсним потенціалом як засіб зниження виробничих витрат [6]. Ресурси, що вивільняються в ході звуження фронту робіт, в більшості своїй володіють достатньою мобільністю, що б бути переданим чинним вибоями підвищити ефективність їх роботи. Перейшовши від рівня окремого підприємства до групи шахт регіону, дослідники вивчають можливість закриття деяких шахт і перерозподіл їх ресурсів найбільш перспективним підприємствам [7]. З таким підходом можна погодитися, але проблеми виживання збиткових шахт при цьому не вирішуються.

Таким чином, слід враховувати, що особливістю видобутку вугілля збитковими підприємствами вимагає спеціального аналізу рівня виробництва готової вугільної продукції як з позицій змінного попиту, так і можливості впливу на потенціал відповідного вуглепромислового регіону. Іншою відмінною особливістю збиткових вугільних шахт є залежність кінцевих результатів діяльності від рівня концентрації гірничих робіт. Актуальний принцип концентрації гірничих робіт, розглянутий як управління виробничими ресурсами, містить в собі не тільки звичне збільшення навантаження на вибій, що веде до зростання видобутку [8], а й до скорочення деяких неефективних лав з збереженням або навіть скороченням обсягу видобутку. Ряд концепцій управління ресурсним потенціалом збиткових підприємств у контексті виживання на ринку вугілля представлено у цій роботі. ресурс фондовіддача собівартість інвестування

Виклад основного матеріалу. Практично за всю доступну для огляду ретроспективу вугільна промисловість ставилася до планово-збиткових галузей. Такою в значній мірі вона такою залишається і зараз. При цьому в останні роки прогресували тенденції розширення корупційних схем поглинання бюджетних коштів і в тому числі за рахунок експлуатації рабської праці в нелегальних шахтах. Дотації за своєю суттю завжди породжували принципи утриманства, оскільки стимули задля зниження виробничих витрат практично були відсутні. Це послужило причиною стрімкого зростання собівартості видобутку вугілля, а в умовах нестійкого попиту збільшилися бюджетні асигнування. Це порочне коло спричинило нестабільність в вуглепромислових регіонах, де превалюють шахти державної форми власності. Ареал нестабільних територій в Донецькому басейні істотно розширився.

Тим часом доведено, що політика дотаційного забезпечення збиткових шахт повинна будуватися на аналізі економічних наслідків поліпшення виробничо- господарської діяльності конкретного вугільного підприємства. При цьому вельми важливим аспектом адресного дотування шахт є моніторинг наслідків трансформації даної шахти (групи шахт) в інфраструктуру конкретного вуглепромислового регіону. Іншими словами, необхідно побудувати синтезуючу характеристику взаємозв'язку стану шахти з обсягом дотаційних коштів, необхідних для її виживання на вугільному ринку та оцінити наслідки вкладень капіталу з позицій поліпшення економічного потенціалу регіону. Важливим аспектом при цьому є врахування не тільки ступеня використання матеріальних і фінансових ресурсів, а і шляхів диверсифікації виробництва у напрямку поліпшення стану довкілля у шахтарських регіонах

Останнім часом у вугільній галузі все виразніше формується таке нове для України явище як профіцит у виробництві готової вугільної продукції. Зниження видобутку вугілля і зростання його профіциту можуть негативним чином позначитися вже найближчим часом. Якщо рівень профіциту перевищить 7-10 млн. тонн це може спричинити закриття 30% державних шахт. Наприкінці 2013 року вугільний профіцит в Україні перевищував 5 млн. тонн, і це на тлі прогресуючого спаду (2,5%) споживання електроенергії.

Для визначення наслідків змінного попиту на вугілля для конкретної шахти доцільно використати модель з обмеженими верхньою і нижньою межею значення потужності підприємства. Сутність її полягає в наступному[9].

Розглядається (i = 1, 2, …, m) шахт одного державного підприємства, де задані величини aimin і aimax, відповідні нижньої і верхньої межі виробничої потужності; величини bj (j=1,2,…n)визначають фіксовані обсяги споживання в j-х пунктах (збагачувальні фабрики); Sij - витрати на видобуток і транспортування 1т з пункту виробництва i в пункт споживання j; xij - обсяг вугілля, що транспортується з шахти i до фабрики j. Потрібно знайти верхній та нижній рівень потужності кожної з шахт, які розглядаються.

Математична постановка задачі. Знайти набір { xij}, щоб при умовах:

функціонал був мінімальним

Головна вихідна умова практично для всіх задач такого рівня - це відкритість моделі, тому що зміна параметру Sij. Безпосередньо впливає на результат рішення. Саме ця властивість відкритої моделі послужило основою для використання в дворівневій задачі.

Типові ситуації у державних вугледобувних підприємствах припускають, що рішення щодо вибору потужності конкретного підприємства повинні прийматися в динаміці і, що особливо важливо, необхідна перевірка на оптимальність всіх варіантів інвестування кожного (у тому числі диверсифікованого) підприємства. Тут першорядним є та обставина, що на кожному етапі аналізу строго певний набір залежностей між економічною надійністю підприємств і рівнем інвестування повинен замінятися і оцінюватися таким же набором, але з іншими значеннями параметрів.

Найбільш прийнятним аналітичним методом вирішення задач в такій інтерпретації є оптимізаційне динамічне програмування з обмеженнями, змістовно не відмінними від лінійних моделей. Остання особливість теоретично цікава в плані подальшої оптимізації ресурсного забезпечення збиткових шахт, лише підхід до аналізу моделі, безсумнівно, є принципово іншим [9].

На основі моделювання границь потужності шахт отримані прогнозні результати доцільності збереження шахт у Торезько-Сніжнянському регіоні. Доведено, що тільки шахта «Прогрес» після проведення нового ствола для свіжого повітря вартістю 1,5 млрд. гривень здатна підвищити видобуток до проектної потужності (1,8 млн. т/рік). Це дозволить знизити збитковість регіону на 70 млн. грн./рік (табл. 1). Решта шахт може бути поступово виведена з експлуатації з причині відсутності якісних запасів у шахтному полі.

Таблиця 1. Зміна ступеню збитковості державного підприємства

Обґрунтування доцільності закриття шахти - одне з важливих задач збереження економічного потенціалу конкретного регіону. Поряд з суттєвим структурним економічним ефектом, закриття шахт супроводжується вкрай несприятливими соціальними наслідками - втратою робочих місць. З іншого боку, необхідною складовою частиною комплексу заходів з диверсифікації виробництва є працевлаштування працівників на спеціально організовані для цього нові робочі місця. Велику їх частину доводиться створювати для випуску продукції, яка раніше була непрофільною для вугільного підприємства. У свою чергу, така диверсифікація виробництва сама по собі може бути високорентабельною і приносити додатковий економічний ефект. Слід додати, що у багатьох вуглепромислових регіонах Донбасу за багато років експлуатації накопичився великий обсяг техногенних відходів. Наприклад, у Торезько-Сніжнянському вуглепромисловому районі, одному з найстаріших в Донецькому басейні, з 20 діючих до 1998 р. шахт, 7 мали термін служби понад 70 років, п'ять - побудовані в довоєнний час і служили більше 50 років. Ці шахти становили приблизно 65% виробничої потужності регіону. Шахтами і 5 збагачувальними фабриками щорічно направлялося у відвали близько 2,5-3,0 млн. м3 відходів при фактичному видобутку 5,3 млн. т, тобто на 1 тонну видобутого вугілля припадає приблизно 1т породи і відходів вуглезбагачення. Всього нині в 94 породних відвалах регіону знаходиться більше 120 млн. м3 породи (табл. 2). Вона є причиною щорічного викиду в атмосферу близько 42 тис. т шкідливих речовин.

Таблиця 2. Стан шахтного фонду в Торезько-Сніжнянському регіоні

З використанням методики моделювання розвитку шахт за концепціями динамічного програмування виконано аналіз зміни економічного потенціалу підприємств на умовах додаткового фінансування процесів диверсифікації виробництва за рахунок переробки териконів, використання теплової енергії шахтної води та метану (табл. 3). Виконаний аналіз показав, що якщо сьогодні збитки на рівні EVA [10] в регіоні складають понад 280 млн. грн., то вже при розвитку диверсифікованих виробництв (особливо переробки териконів) з річним фінансуванням на рівні 50 млн. грн. негативні значення EVA при роботі збиткових шахт знизяться до рівня - 36 млн. грн.

Як свідчать дані табл. 3 потенціал підприємств з переробки технологічних відходів та використання тепла шахтної води становить в межах Торезько-Сніжнянського регіону 346,3 млн. грн.

Таблиця 3. Можливості диверсифікаційних виробництв у Торезько-Сніжнянському вуглепромисловому регіоні

Все, про що йшлося вище, відображає загальну оцінку ефективності зниження рівня збитковості шахти, що призводить до істотної зміни внутрішньої структури виробництва і капіталу регіону. Комплекс заходів найближчого періоду підтримки потужності збиткових шахт буде спрямований на те, щоб регіон вижив, зберіг цілісність, вийшов із зони кризи, звільнився від явно збиткових підприємств і став конкурентоспроможним. Важлива задача періоду інтеграції України до європейської спільноти полягає в тому, щоб вивести частину шахт з експлуатації або вжити відповідні організаційно-технічні заходи щодо компенсації втрат видобутку за рахунок додаткового завантаження найкращих шахт, які для цієї мети повинні бути забезпечені відповідними державними субсидіями. Можливість такої модернізації визначають інвестори (у тому числі держава) з урахуванням доступних джерел фінансування.

Висновки

1. Потреби енергетичного ринку у вугільній продукції не можна задовольнити за рахунок відпрацювання запасів, що залягають в однаково сприятливих природних умовах. І чим вище загальна потреба у вугіллі, тим більшою буде частка підприємств з найгіршими умовами залягання. І тим більше будуть витрати державних коштів на підтримку потужності збиткових шахт. Не виключена наявність у регіоні шахт, що мають значні запаси, але низький рівень техніко-економічних показників. І, нарешті, в межах гірничого відводу регіону, як правило, є значні обсяги техногенних відходів, які далеко не вичерпали свої споживчі властивості.

2. При розподілі державних (і недержавних) коштів серед підприємств вуглепромислового регіону можна констатувати, що ступінь і значимість чутливості рішень визначається тільки багатокроковим моделюванням. Тому запропоновано оцінку ефективності інвестування збиткових підприємств ґрунтувати на аналізі системи вихідних припущень, а не умов діяльності конкретного підприємства. З метою обґрунтування функціональних зв'язків окремих підсистем запропоновані моделі визначення границь потужності збиткових шахт з відповідною оцінкою ефективності державної підтримки.

3. На умовах додаткового державного фінансування процесів диверсифікації виробництва за рахунок переробки териконів, використання теплової енергії шахтної води та метану ступінь збитковості Торезсько- Сніжнянського регіону може бути знижена приблизно на 340 млн. грн/рік.

Література

1. Вагнер Г. Основы исследования операций / Г. Вагнер. - М.: Мир, 1973. - Т. 3. - 502 с.

2. Амоша О.І. Перспективи розвитку та реформування вітчизняної промисловості на фоні світових тенденцій. Наукова доповідь. ІЕП НАН України / Амоша О.І., Кабанов А.І., Стариченко Л.Л. - Донецьк. - 2005. - 32 с.

3. Вагонова А.Г. Экономические проблемы поддержания мощности и инвестирования угольных шахт Украины / А.Г. Вагонова. - НГУ, 2005. - 287 с.

4. Амоша А.И. Системный анализ шахты как объекта инвестирования / Амоша А.И., Ильяшов М.А., Салли В.И. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2002. - 68 с.

5. Салли В.И. Поддержание мощности угольных шахт при ограниченных возможностях нового строительства/ Салли В.И., Малов В.И., Бычков В.И. _ М.: Недра, 1994.- 272 с.

6. Звягильский Е.Л. О необходимости широкой модернизации угольной промышленности Украины: науч. докл. / Е.Л. Звягильский, Ю.С. Залознова; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2013. - 68 с.

7. Павленко И.И. Управление инвестиционными процессами в угольной промышленности Украины / И.И.Павленко. - НГУ, 2007. - 253 с.

8. Воспроизводство шахтного фонда и инвестиционные процессы в угольной промышленности Украины / Г.Г. Пивняк, А.И. Амоша, Ю.П. Ященко и др. - К.: Наук. думка, 2004. - 331 с.

Анотація

Аналізуючи літературу, яка описує питання подальшої експлуатації збиткових шахт, помічена певна тенденція, яку з відомою часткою узагальнення можна сформулювати як раціональне використання ресурсів і збільшення фондовіддачі при підтримці зростання обсягів видобутку. Зроблений аналіз економічної бази, яка полягає в наступному: у собівартості товарного вугілля велику частку складають умовно-постійні витрати, стійке зростання обсягів видобутку призводить до зниження собівартості і як наслідок підвищення рентабельності виробництва.

У статті запропоновані методичні підходи щодо оцінки доцільності додаткового інвестування збиткових шахт та диверсифікації виробництва з позиції підвищення економічного потенціалу конкретного вуглепромислового регіону, запропоновані моделі визначення границь потужності збиткових шахт з відповідною оцінкою ефективності державної підтримки та можливість якої модернізації можуть визначити інвестори (у тому числі держава) з урахуванням доступних джерел фінансування.

Ключові слова: збиткові шахти, диверсифікація, економічний потенціал, моделювання доцільність, дотації.

Analyzing the literature that describes the issue of further operation of unprofitable mines, we noticed a certain trend that with a certain degree of generalization can be formulated as a rational use of resources and an increase in capital while maintaining growth in production. We made analysis of the economic base, which is in follows: in cost of trade coal is a large proportion of relatively-constant costs,a steady increase in output leads to lower costs and consequently to improve manufacturing profitability.

We propose in the article the methodological approaches to rating the feasibility of additional investments of unprofitable mines and the diversification of production from a position of increasing the economic potential of a particular coal-producing region, the proposed model for determining the boundaries of unprofitable mines capacity with appropriate evaluation of the effectiveness of state support and the opportunity which modernization can be identified by investors (including the state) on the basis of available sources of funding.

Keywords: unprofitable mines, diversification, depressed region, economic potential, subsidizing.

Размещено на Allbest.ru